Прокол необхідний тільки в тих випадках, якщо у пацієнта високий ризик розвитку ускладнень: в пазухах носа зібралася велика кількість гною і при цьому повністю відсутня можливість для природного його виходу. Лікар може наполягати на хірургічних методах лікування.

Якщо не лікувати гайморит, він може швидко перерости в хронічну форму. Гайморитом називають запалення придаткових (верхньощелепних) пазух носа. Захворювання може виникати у дітей та дорослих, як правило, внаслідок застуди або на тлі інфекційних захворювань (гострого риніту, грипу).

Для цього застосовують засоби, що знімають набряк у носі, в першу чергу судинозвужувальні краплі, різні комплексні протинабрякові препарати, відхаркувальні засоби. Якщо відтік з пазухи недостатній, то, звісно, необхідне проведення різних маніпуляцій, зокрема і пункції гайморових пазух.

прикладіть отвір вибраного інструменту до верхньої ніздрі та впорсніть (або влийте) до неї фізрозчин; за правильно проведеного промивання пазух рідина, перетікаючи через носоглотку, повинна виливатися через другу ніздрю, іноді через рот; висморкайтесь, прочистіть ніс серветкою і повторіть процедуру для другої ніздрі.

Діагностика гаймориту Спеціаліст проводить комплексне обстеження, використовуючи такі методи: візуальний огляд, який дозволяє дати оцінку загальному стану пацієнта; рентгенографію; прямий рентген, щоб виявити набряклість у гайморових пазухах.

Тривалість хвороби нараховує близько двох тижнів. Але хронічний гайморит може тривати від 4 тижнів і більше. Також при хронічному захворюванню, раз на рік можна очікувати рецидиви.

Достатньо 5-10 процедур паралельно з курсом антибіотиків. Проколювати гайморит необхідно за наявності таких ознак: рясні гнійні виділення з носа, які не проходять після …