Самшит

Самшит (Buxus) – представник однойменної родини, досить невибагливий у догляді, дуже тіньовитривалий та теплолюбний. В природі він зростає на кам’янистих грунтах, узліссях і темних листяних лісах. У цей рід включають близько сотні різних видів дерев, що повільно ростуть, і чагарників. Вони мешкають у кількох частинах світу, включаючи тропіки та субтропіки Центральної Америки, Африку та теплі регіони Євразії.

Самшит відомий людству з давніх часів. Вирощувати його можна як у саду (якщо дозволяє клімат), так і вдома. Садові чагарники використовують для створення зелених огорож або формують з них акуратні бордюри, а також застосовують у сольних або групових посадках. Домашнім самшитам нерідко надають форму бонсай – такі деревця здатні рости в невеликих контейнерах, формують численні дрібні листки і легко переносять обрізку.

Хоча самшит вважається отруйною рослиною, він має чимало корисних властивостей і застосовується у різних сферах. Його деревина примітна своєю щільністю та твердістю. З неї роблять дрібні різьблені предмети: музичні інструменти, шахові фігури та ін., а також дорогий пиляний шпон, що застосовується для інкрустацій.

1. Опис самшиту
2. Як садити самшит
3. Де та коли садити
4. На якій відстані садити
5. Догляд за самшитом
6. Як правильно поливати
7. Підживлення
8. Коли потрібно обрізати
9. Як пересадити
10. Догляд восени
11. Підготовка до зими
12. Розмноження самшиту
13. Як посадити самшит з гілочки
14. Розмноження відведеннями
15. Вирощування з насіння
16. Види та сорти самшиту з фото
17. Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens)
18. Самшит дрібнолистий (Buxus microphylla)
19. Самшит колхідський (Buxus colchica)
20. Самшит балеарський (Buxus balearica)
21. Шкідники та хвороби самшиту

Опис самшиту

Кущ має дрібне шкірясте листя округлої або еліптичної форми. Блискучі листочки розташовуються на гілках супротивно. У період цвітіння на кущах з’являються дрібні суцвіття, що виділяють приємний аромат. Самшит медоносний, але мед з таких посадок вважається не їстівним – у нього переходять отруйні речовини, що містяться в будь-яких частинах рослини. Після відцвітання на місці суцвіть формуються плоди у вигляді коробочок, які, дозрівши, розтріскуються, розкидаючи дрібне і блискуче чорне насіння.

Такі рослини можуть послужити чудовою окрасою саду. Численні гілочки самшиту, що утворюють пишну крону, покриті дрібними листками, перетворюючи чагарник на незвичайної форми зеленої подушки. Крім того, рослина легко переносить стрижку і може бути сформована буквально будь-яким чином.

Іноді самшит плутають із миртом. Обидві рослини вічнозелені і мають чимало спільних рис. Проте, мирт розвивається швидшими темпами. Самшит має більше листя (близько 3,5 см проти 2,5 см у мирту), а його форма більш округла, без загострення. Якщо потерти листок пальцями, мирт пахне приємно і нагадуватиме хвою, а запах самшиту часом буває специфічним.

Як садити самшит

Де та коли садити

Найкращим часом для посадки вважається період із другої половини вересня до жовтня. На вкорінення кущів йде близько місяця, тому у них має бути час, щоб прижитися до морозів. Але здорові саджанці самшиту в контейнерах можна висаджувати навесні чи навіть влітку, обираючи для цього неспекотний день.

На сонці листя і пагони самшиту можуть пошкоджуватися від яскравих променів. Кращим місцем для вирощування подібних чагарників вважається напівтінь з вологим і глинистим, але слабкокислим або нейтральним грунтом, що не затримує зайву вологу. У землі в невеликих кількостях може бути вапно. Піщаний ґрунт рекомендується доповнити компостом. Родючість ґрунту впливає на темпи зростання, але не надто позначається на зовнішньому вигляді. За бажання можна вирощувати самшит на ділянці, тримаючи його у контейнері чи горщику.

На якій відстані садити

Якщо саджанець ріс у контейнері, за добу до пересадки його рясно поливають. Так коренева система легше витягнеться з ємності разом із ґрунтовою грудкою. Крім цього способу існує й інший – за день до висадки рослину обережно витягують із контейнера, очищають його коріння від залишків землі та на добу ставлять у воду.

При висаджуванні відразу кількох кущів між рослинами витримують дистанцію, розраховуючи її за розмірами дорослих посадок. В середньому для формування живоплоту або групової висадки між кущами має залишатися не менше 25 см (для мініатюрних кущиків до 15 см заввишки буде достатньо 10 см), а при звичайній висадці – близько 3-4 м.

Для посадки самшиту заздалегідь готують ямку, що в 3 рази перевищує обсяг контейнера, в якому він ріс. На її дно закладають дренажний шар із перліту товщиною близько 2,5 см. Викопану з ямки землю також перемішують із перлітом (1:1). У вилученого з ємності саджанця розправляють коріння і переносять його в яму так, щоб його стовбур розташовувався чітко по вертикалі, після чого порожнечі в ній поступово заповнюють сумішшю землі та перліту.

Закінчивши засипку, ґрунт злегка утрамбовують і поливають. На саджанець заввишки близько 15-20 см використовують близько 3 л води. Бажано, щоб вона була дощовою чи відстояною. Після поливу, грунту дають осісти, а потім підсипають у ямку ще трохи субстрату, вже не утрамбовуючи його. Щоб вода не розтікалася під час поливу, область посадки оточують земляним валом на відстані 20-30 см від стовбура.

Догляд за самшитом

Поряд зі своєю декоративністю самшити непримхливі у догляді. Вони погано переносять морози, але витримують періоди посухи та опадів, невибагливі до складу ґрунту, а також добре ростуть у затінених куточках саду.

Як правильно поливати

Якщо за тиждень після висадження не було дощів, саджанець поливають. Об’єм води, необхідний рослинам близько метра заввишки, становить приблизно 10 л. Її обережно заливають під корінь. У посушливий або дуже вітряний і спекотний час замість збільшення кількості поливів рекомендується збільшувати обсяг вологи, що витрачається.

Після кожного поливу прикореневу область злегка розпушують і проводять прополювання. На початку травня, після того, як земля остаточно прогріється, це місце мульчують шаром торфу товщиною близько 5-8 см. Але самого стовбура та молодої порослі цей торф торкатися не повинен.

Підживлення

Крім торф’яного мульчування, посадки періодично підгодовують. Перший раз самшит удобрюють за місяць після висадки, якщо її проводили навесні. За цей час рослина встигне повністю укоренитися, і підживлення зможе засвоїтись. Під час активного розвитку можна підгодовувати самшити органікою чи комплексними мінеральними складами. Восени, перекопуючи землю біля кущиків, до неї вносять фосфорні або калійні добавки, що покращують зимостійкість – азот наприкінці сезону рослинам не потрібний.

Якщо самшит вирощують не у відкритому ґрунті, а в контейнерах, він вимагатиме особливого догляду. Такі рослини доведеться поливати частіше – земля в їх ємностях швидше пересихатиме і вичерпуватиме поживні ресурси. Починаючи з середини весни кущики регулярно підживлюють, поєднуючи підживлення з поливами. Наприклад, про нестачу азоту в таких посадок можна виявити з почервоніння листя.

Коли потрібно обрізати

Першу обрізку самшиту проводять у квітні – на початку травня, а останню – у вересні. Ці рослини добре піддаються формуванню крони, тому з них зазвичай формують кулясті, кубічні чи конусоподібні зелені фігури. Іноді самшит перетворюють на штамбове дерево. Щоб його сформувати, слід залишити на рослині лише один, найсильніший пагін. Молоду поросль, що розвивається на його верхівці, підстригають, надаючи їм кулясту або іншу форму.

Одна з переваг самшиту – його повільні темпи зростання, що дозволяють витрачати менше часу на підтримку форми крони. Для цього достатньо лише зрідка підстригати молоді гілки, що вибиваються із створених обрисів. Старі чіпають лише у разі крайньої необхідності, якщо кущ виявився надто давно не стриженим. Чим частіше проводити подібні обрізки, тим густіше ставатиме крона, тому зазвичай такі процедури проводять приблизно раз на місяць. Але подібна регулярна обрізка, що позбавляє куща частини пагонів і стимулює зростання дрібних гілочок, вимагатиме частіших поливів і підживлень.

Як пересадити

Пересадку самшиту можна проводити весь теплий сезон, але все ж таки рекомендується здійснювати її навесні. Посаджені в цей час кущі зможуть добре прижитися на новому місці за теплий сезон, що дозволить їм успішно перезимувати. Пересадка проводиться за тим самим принципом, що й початкова посадка. За дотримання всіх умов самшит швидко вкорениться. Найлегше пересадку сприймають досить дорослі рослини віком близько 3-8 років.

Догляд восени

Самшит не належить до зимостійких рослин, тому морози для нього вважаються справжнім випробуванням. Крім холодів, проблеми з посадками можуть початися і навесні, по мірі сходу снігу. Під сонячними променями гілки та листя починають прокидатися раніше кореневої системи, тому від нестачі поживних речовин самшити можуть засохнути. Щоб уникнути ризику втрати посадок за зиму та ранню весну, кущики слід висаджувати в затінку, а також заздалегідь готувати до зими.

У листопаді, до сильних холодів, самшити рясно поливають, насичуючи грунт вологою. Цих запасів рослинам має вистачити до весни. Після такого поливу пристовбурні кола посадок мульчують перепрілою хвоєю або торфом. Опале листя в цій якості використовувати не слід – за зиму воно може намокнути і почати випрівати, призводячи до появи грибкових захворювань.

Підготовка до зими

Посадки необхідно вкрити до того, як температура на вулиці опуститься нижче за -10 градусів, але до цього слід здійснити ще кілька важливих попередніх процедур. Стовбури штамбових форм самшиту не відрізняються особливою міцністю, тому можуть пошкодитися під тиском мокрого снігу. Уникнути цього допоможе закріплення штамба на опорі. Після цього його повністю огортають нетканим покривним матеріалом або обв’язують лапником.

Куші, що утворюють зелені огорожі або бордюри, теж укривають, використовуючи для цього мішковину або згорнутий у кілька разів нетканий матеріал. Щоб уникнути пошкоджень гілки кожного куща, до цього зв’язують. Повністю накриті кущі фіксують, присипаючи краї укриття землею.

Живці та молоді рослини обв’язують лапником, а їх пристовбурні кола мульчують. Щоб кущі не запріли, навесні укриття прибирають якомога раніше, вибираючи для цього похмурий день. Насамперед слід звільнити нижню частину посадок. Щоб за зиму рослини, що відвикли від світла, не отримали опіки, після зняття основного укриття на них залишають 1 шар нетканого матеріалу або мішковини для притінення. На яскраве сонце такі рослини повертають поступово.

Розмноження самшиту

Зазвичай для розмноження використовують пагони або відведення, але іноді нові кущики одержують і з насіння. Основний недолік останнього методу – довге визрівання насіннєвого матеріалу.

Як посадити самшит з гілочки

Найчастіше для отримання нових екземплярів використовують живці. В середині весни, наприкінці червня або на початку вересня з кущів зрізають міцні молоді пагони, які не встигли остаточно здерев’яніти. Довжина відрізка має становити близько 10-15 см. Можна вибирати і торішні пагони з п’ятою. Зріз проводять під кутом, а з нижньої третини кожного живця видаляють листя.

Після цього їх на добу занурюють у розчин стимулятора коренеутворення, потім обмивають та висаджують у парник чи відкритий ґрунт. Субстрат для посадки має бути легким та поживним. Добре підійде суміш листового ґрунту з компостом або перегноєм та піском у рівних пропорціях. Живці занурюють у землю по листі, що залишилося, а потім накривають прозорими ковпаками. Укриття періодично знімають для провітрювання та поливу.

Приблизно за 4 тижні живці почнуть утворювати коріння, а ще через 4 вони повністю викоріняться. Після цього ковпаки із саджанців прибирають. Першої зими такі рослини слід вкривати. Якщо живцювання здійснюють надто пізно, і до морозів саджанці прижитися не встигнуть, їх можна висадити не в сад, а в горщики. Але зберігати ємності з живцями потрібно у прохолодному місці, де температура тримається близько +10 градусів. Весною, з приходом стійкого тепла, їх пересаджують у сад.

Розмноження відведеннями

Навесні в нижній частині самшиту вибирають необхідну кількість стебел, пригинають їх до землі і прикопують у тій частині, де має сформуватися коріння. Влітку відведення поливають і удобрюють разом із батьківською рослиною. Коли гілки сформують власне коріння і підуть у зріст, їх можна відокремити від основного куща і пересадити на остаточне місце.

Вирощування з насіння

Щоб напевно виростити самшит з насіння, необхідно використовувати тільки свіжозібране насіння, що визріло. Його на добу занурюють у теплий розчин стимулятора росту. Після такої обробки насіння переміщують у вологу тканину або серветки для пророщування. На появу світлих паростків йде близько 4-х тижнів. Весь цей час необхідно підтримувати вологість тканини, а також періодично перевіряти насіння. Якщо паростки не з’явилися за 2-3 тижні, тканину з ними можна на кілька днів перекласти на полицю в холодильник, а після цього знову повернути в тепло.

Після утворення паростків насіння висівають. Їх поміщають у ємність із торф’яно – піщаним субстратом, заглиблюючи разом із паростками, а зверху накривають плівкою або склом. До появи сходів ємність із сіянцями слід тримати в напівтіні. Перші паростки утворюються приблизно за 2-3 тижні. Після цього укриття знімають, але на світло посадки все ж таки не переміщають. Сіянці потребуватимуть регулярного поливу та підживлення добривами у слабкому дозуванні. Коли самшити досить зміцніють, а на вулиці встановиться стабільно тепла погода, їх можна буде пересадити у відкритий ґрунт.

Види та сорти самшиту з фото

Хоча у самшиту існує більше сотні видів, у садівництві використовують лише деякі з них. Крім видових рослин, у продажу зустрічаються і їх декоративні форми.

Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens)

Цей вид мешкає середземноморських країнах в підлісках змішаних і листяних лісів, часом зустрічаючись у дуже затінених куточках. Цей самшит є деревом висотою до 15 м, хоча буває і чагарником. Він має 4-гранні пагони зеленого кольору, на яких розташовується безліч листків. Блискучі листочки не мають опушення, а їх розмір досягає 3 см завдовжки. Із зовнішнього боку вони забарвлені в темно-зелений, а зі зворотного — у блідий жовто-зелений колір.

Дрібні квіти також мають зелене забарвлення, вони утворюють суцвіття-головки невеликого розміру. Плоди такого самшиту – кулясті стулчасті коробочки, що розкриваються лише після повного визрівання насіння. Усі частини цієї рослини отруйні. Його основні форми:

• Blauer Heinz – невеликий, помірно морозостійкий чагарник, що розвивається повільними темпами. Досить жорсткі стебла вкриті шкірястими листочками зеленувато-блакитного забарвлення. Через невеликі розміри цю форму використовують для формування суцільних килимових композицій висотою близько 20 см.
• Suffruticosa – кущ, що повільно росте, до метра у висоту. Пагони розташовуються вертикально, вони покриті яйцеподібними листочками, що супротивно ростуть, довжиною до 2 см. У період цвітіння на кущах з’являються дрібні суцвіття. Зазвичай цю форму застосовують для формування бордюрів або зелених огорож.
• Elegance – кулястий кущик з густою кроною. Прямі густолисті пагони досягають метрової довжини. Довге листя має зелений колір та світле облямування. Ще одна перевага такого самшиту – посухостійкість.

Самшит дрібнолистий (Buxus microphylla)

Більш морозостійкий вигляд. Buxus microphylla зустрічається в Японії та Кореї і здатний без укриття переносити морози до -30 градусів. Але навесні такі посадки все ж таки доведеться захищати від палючого сонця.

• Winter Gem – морозостійкий самшит, що досить швидко росте, до 1,5 м заввишки, що має густу крону. Така рослина легко переносить стрижку, тому зазвичай її застосовують для створення кущів різної форми.
• Faulkner – темпи зростання цього самшиту повільніші. Висота його доходить до 1,5 м. Сорт має округлу крону, тому при стрижці таким рослинам найпростіше надати саме форму кулі.

Самшит колхідський (Buxus colchica)

Реліктовий вид третинного періоду. Buxus colchica розвивається повільно, але може прожити близько 600 років. За цей час він перетворюється на велике 20-метрове дерево. Цей самшит вважається найморозостійкішим із усіх, що мешкають у країнах Європи. Він має дрібне листя, а діаметр його стовбура може досягати 30 см в основі. Іноді цю рослину вважають підвидом вічнозеленого самшиту.

Самшит балеарський (Buxus balearica)

Західноєвропейський вид Buxus balearica мешкає в Іспанії, Португалії, а також у Марокко. Він примітний найбільшим листям з числа самшитів, що мешкають в Європі. У ширину листові пластинки доходять до 3 см при довжині до 4 см. Це швидкорослі і красиві, але теплолюбні рослини, не здатні переносити сильних морозів.

Шкідники та хвороби самшиту

Отруйність самшиту захищає його від деяких комах, але часом кущі все ж таки страждають від їхньої навали. Одним із небезпечних шкідників такої рослини вважається самшитова галиця. На початку літа ця комаха відкладає яйця в молоду листову поросль на верхівках пагонів, призводячи до появи здуття і цяток. Личинки, що розвиваються з них, харчуються листям і зимують на кущах.

Якщо на самшиті дуже багато галиць, він починає сохнути і в результаті ризикує загинути. Щоб позбавитися таких комах, використовують інсектициди. Зазвичай потрібно кілька обробок. Через 10 днів після першого обприскування кущі перевіряють на наявність шкідників та за необхідності обробляють ще раз.

Цими ж засобами можна впоратися з б орошнистим червцем. Він вражає листя, через що на ньому утворюються здуття, а гілки посадок починають поникати. Кущам також можуть шкодити черв’яки, щитівки.

• Іржа, що виявляється в буро-іржавих подушечках на поверхні листя. Хворе листя слід обірвати, а кущі обробити фунгіцидами.
• Некроз пагонів, що призводить до відмирання верхівок гілок та появи плям на листі посадок. Листя поступово починає змінювати колір, а уражені гілочки висихають. У дощову погоду на кущах може утворюватися рожевий наліт. Проти збудників цього захворювання використовують фунгіцидні препарати, проводячи кілька обробок за інструкцією. Хворі гілочки та листя необхідно видалити, а самим рослинам забезпечити достатню вентиляцію.
• Найнебезпечнішою хворобою таких рослин вважається рак. Уражені кущі слід очистити від ділянок, що захворіли, до здорової тканини, а всі місця зрізів обов’язково обробити фунгіцидом для знезараження.

Позбавити частини проблем допоможуть сорти самшиту, більш стійкі до шкідників і захворювань. Попередити появу багатьох шкідливих комах та розвиток хвороб допоможе дотримання догляду за посадками. Шкідники можуть зимувати в опалому листі, тому восени його слід прибирати і спалювати. Між кущами при посадці залишають невелику дистанцію для забезпечення провітрювання, навіть якщо із самшиту формують зелену огорожу. Поливати самшит слід лише під корінь.

Самшит

Самшит (Buxus) – вічнозелена чагарникова рослина або дерево з сімейства самшитових, що відрізняється повільним зростанням і поширена в природі Східної Азії, Середземномор’я і Вест-Індії. Цю давню культуру вирощують в діжках, в саду на відкритому грунті, в якості прикраси газону або як живопліт, як бордюр і як декоративну прикрасу на присадибній ділянці у вигляді сформованих під час обрізання фігур людей, тварин і різних предметів. У домашніх умовах самшит можна вирощувати як карликове деревце в невеликій квітковій ємності.

Опис рослини самшит

Рослина відрізняється щільним шкірястим листям округлої форми, суцвіттям з дрібних ароматних квітів і плодами-коробочками з чорним блискучим насінням. Хоча культура і є медоносом, самшитовий мед в їжу не вживають через високу отруйність всіх її частин.

Самшит чудово переносить обрізку, а його гарна крона з блискучого листя дуже популярна у ландшафтних дизайнерів, які часто використовують чагарник для озеленення та прикраси різних земельних ділянок. Основними особливостями рослини є його висока декоративність, тіньовитривалість і невибагливий характер.

У природі існує майже 100 різних видів цієї вічнозеленої культури, а в якості садової рослини найпривабливішими вважаються самшит вічнозелений, дрібнолистий, Кавказький, Балеарський. Популярні сорти – Вінтер Джем, Фолкнер, Елеганс, Суффрутікоза, Блауер Хайнц. Всі види і сорти відрізняються формою, розмірами, стійкістю до морозів і посух, забарвленням листя, швидкістю росту і довгожительством, компактністю і рівнем декоративності.

Посадка самшиту

Коли садити самшит

Кожен садівник вибирає час посадки для самшиту, виходячи зі свого досвіду. Це може бути будь-який сезон крім зимового. Вважається, що квітучі культури сприятливіше висаджувати восени приблизно з п’ятнадцятого вересня до десятого жовтня. До настання сильних заморозків повинно залишитися не менше місяця, за який самшит встигне сформувати кореневу систему і зміцнити імунітет.

Грунт на обраній ділянці може бути глинистий, вологий, з хорошою проникністю води і з невеликим вмістом вапна, а сама ділянка повинна розташовуватися в тіні або півтіні, без яскравого прямого сонячного освітлення. Палючі промені сонця залишають на листках рослин опіки.

Як правильно посадити самшит

Придбані в контейнерах саджанці самшиту необхідно за добу до посадки рясно полити. Так коренева частина легше витягується з ємності разом з грудкою землі. По можливості рекомендується замочити на добу кореневу частину без землі.

Розмір посадкової ями залежить від розміру коренів із земляною грудкою. Вона повинна бути приблизно в 2-3 рази ширше і більше за глибиною. Дно ями необхідно заповнити трисантиметровим шаром дренажу (наприклад, перлитом), а всю яму наповнюють грунтовою сумішшю з рівних частин землі і перліту.

Саджанець поміщають в яму, розправляють всі корінці і поступово засипають підготовленим субстратом, а потім легенько утрамбовують. Важливо, щоб при посадці в ямі не залишались повітряні порожнини, а стовбур рослини розташовувався строго у вертикальному положенні. Після цього саджанці відразу ж рясно поливають. Поливна вода може бути дощова відстояна. На кожну рослину знадобиться приблизно 2,5-3 відра води.

Після осідання землі в посадковій ямі необхідно додати грунтової суміші до країв уже без ущільнення. Межі пристовбурного кола рекомендується позначити невеликим земляним пагорбом по колу, який буде стримувати поливну воду від розтікання. Поверхню пристовбурного кола потрібно засипати двосантиметровий шаром перліту.

Догляд за самшитом у відкритому грунті

Невибагливий самшит не вимагає до себе великої уваги і не доставляє багато клопоту.

Полив

Перший полив після посадки проводиться через сім днів, за умови відсутності дощів в цей період, або через сім днів після рясних опадів. При помірній погоді в літні місяці поливати саджанці необхідно регулярно об’ємом приблизно десять літрів води при зростанні кущика до одного метра. У посушливу і дуже жарку пору поливи проводяться з такою ж частотою, але в більших кількостях. Вода повинна потрапляти тільки в пристовбурні кола. Сприятливий для поливів час – ранній ранок або вечір після заходу сонця.

Грунт

Після кожного поливу рекомендується розпушувати грунт і висмикувати бур’янисту рослинність, а з встановленням стабільної теплої погоди (приблизно в кінці травня) пристовбурні кола необхідно покрити мульчуючим шаром з торфу. Товщина мульчі не повинна перевищувати 8 см і стикатися з частинами рослини.

Внесення добрив

Самшиту потрібне регулярне мінеральне або органічне підживлення. Перший раз добриво можна вносити тільки після вкорінення рослини (приблизно через місяць), але це стосується саджанців, посаджених навесні. З травня по вересень можна застосовувати добрива з вмістом азоту, а восени воно повинне містити калій і фосфор. Комплексні добрива можна вносити разом з поливною водою і при осінньому перекопуванні ділянки.

Пересадка

Сприятливий час для пересаджування рослин – весна. За весь весняно-літній період самшит встигне адаптуватися на новому місці, сформувати свою кореневу систему і добре підготуватися до зимових температур. При пересадці дорослої культури разом із земляною грудкою процедура пройде з мінімальним стресом для рослини.

Обрізка

Формуючу і коригуючи обрізку рекомендується проводити регулярно один раз на місяць. Перша стрижка проводиться у другій половині квітня або в першій половині травня. Рослина легко переносить цю процедуру, але для підтримки самшиту після стрижок потрібні додаткові поживні речовини і більш часті поливи. Обрізка перетворює деревця в різні геометричні фігури. Кулі, конуси або куби, які чудово виглядають на ділянці, але вимагають своєчасного коригування. Обрізці підлягають молоді пагони, які впливають на основну форму крони рослин.

Самшит взимку

Для насичення ґрунту вологою на довгий зимовий період рекомендується провести рясний полив в перший тиждень листопада і нанести шар мульчі в пристовбурні кола з торфу або хвої. Як укриття для самшиту використовують лапник, мішковину, нетканий матеріал в кілька шарів, лутрасил або агроволокно (спанбонд). Для збереження цілісності гілок їх рекомендується зв’язати або підв’язати до опори.

Розмноження самшиту

Розмноження насінням

Здатність насіння самшиту до проростання зберігається дуже нетривалий час, тому даний спосіб розмноження використовується не часто.

Свіжозібране насіння потрібно замочити в теплому водному розчині зі стимулятором росту на двадцять чотири години, після чого рідину зливають, а насіння розкладають на вологу тканину і прикривають такою ж зволоженою тканинною серветкою. Тканина повинна завжди бути злегка вологою протягом 20-30 днів. Цей час необхідний для появи білих паростків. Пророщене насіння паростками вниз висаджують в грунтосуміш з рівних частин піску і торфу і накривають поліетиленом або склом. До появи сходів ємність повинна знаходитися в теплій кімнаті в напівтіньовому місці. З появою сіянців плівку знімають, проводять регулярний полив і підживлення, а на початку травня переносять на відкритий грунт.

Розмноження живцями

Підготовлені живці також замочують на добу в розчині зі стимулятором росту, після чого висаджують в субстрат з компосту, листової землі і піску в однакових пропорціях і накривають великою пляшкою з пластика з обрізаним дном. Догляд полягає в зволоженні і провітрюванні. Коріння сформуються через 1-2 місяці. На зиму живці вкривають опалим листям або ялиновим гіллям.

Розмноження відведеннями

Навесні нижні пагони пришпилюють до землі і присипають. Поливи і підживлення проводяться регулярно до самої осені. Після вкорінення відводки відокремлюють і пересаджують.

Хвороби і шкідники

Можливі шкідники самшиту – самшитова галиця, павутинний кліщ, войлочник.

Галиця з приходом теплої літньої погоди відкладає на листках і пагонах велику кількість яєць, з яких згодом вилуплюються личинки, а потім утворюються дорослі комахи. Присутність шкідників помітне по масовому засиханню і обпаданню листя.

Зів’ялі пагони і здуття на листових пластинах сигналізують про присутність войлочніка. А непроханий гість павутинний кліщ зазвичай з’являється на рослині в сильну посуху і при високих температурах повітря.

Знищити всіх можливих шкідників можна за допомогою обприскувань спеціальними хімічними препаратами. Буває достатньо однієї обробки, але в разі потреби можна її повторити ще через 10 днів.

Можливі захворювання – некроз пагонів і рак. На листках з’являються численні плями, а кінці паростків починають відмирати. Для позбавлення від некрозу проводиться багаторазова обробка рослини фунгіцидами. Ділянки деревця або чагарнику уражені раком рекомендується повністю видалити, а місця зрізів обробити одним з препаратів фунгіцидної дії.

Види і сорти самшиту

Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens) – найбільш поширений в Середземномор’ї і на Кавказі, де полюбляє рости в листяних і змішаних лісах. Дерево досягає висоти до 15 м, дуже рідко зустрічаються чагарникова форма цього виду. Пагони зелені прямі, чотиригранні. Листя супротивне, майже без черешків, гладке, блискуче, темно-зеленого кольору зверху і матового світло-зеленого і навіть жовтуватого – з нижньої сторони. Форма листя – витягнуто-еліптична, довжина досягає 1,5-3 см. Дрібні зелені квітки зібрані в невелике головчате суцвіття. Плід у вигляді кулястої коробочки невеликого розміру зі стулками, що розкриваються при дозріванні насіння. Всі частини самшиту вічнозеленого отруйні. Популярні сорти – Суффрутікоза, Блауер Хайнц, Елеганс.

Самшит дрібнолистний (Buxus microphylla) – на відміну від самшиту вічнозеленого цей вид більш морозостійкий. Це корейський або японський нащадок самшитів, що витримує взимку без укриття морози до 30 градусів, при цьому потребує укриття від яскравого весняного сонця. Популярні сорти – Вінтер Джем і Фолкнер.

Самшит колхидський, або кавказький (Buxus colchica) – цей вид повільно росте і є найдрібнолистним і зимостійким самшитом з усіх європейських видів. Живе до 600 років, досягаючи у висоту 15-20 м, діаметр стовбура біля основи – близько 30 см.

Самшит Балеарський (Buxus balearica) – цей вид росте на Балеарських островах, півдні Іспанії, Португалії і Атлаських гір, на півночі Марокко. Це найкрупнолистний вид: листя самшиту Балеарского досягає в довжину 4 см, а в ширину 3 см. Швидкоросла рослина, наділена надзвичайно високими декоративними якостями, але, на жаль, абсолютно не морозостійка.