Отже, застосувати пункт 3 статті 40 КЗпП України можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.1 трав. 2023 р.
Тож коли за загальним правилом КЗпП забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування його у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП), то ст. 5 Закону № 2136-ІХ містить інші положення.
Якщо немає кандидата, якому не можете відмовити в працевлаштуванні, керуйтеся алгоритмом далі.
- Повідомте працівника — усного повідомлення про те, що він передумав звільнятися, замало. …
- Зареєструйте заяву, наприклад, у Журналі реєстрації заяв з кадрових питань.
- Отримайте резолюцію керівника на заяві.
Термін на звільнення працівника за власним бажанням за відсутності поважної причини становить два тижні. Якщо ж особа назвала причину, через яку їй потрібно раніше звільнитися, тоді цей термін відпрацювання не застосовується.
Які найпоширеніші підстави для звільнення
- розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства підприємства
- у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді
- у разі систематичного невиконання працівником обов'язків без поважних причин
У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
У статті 35 проекту Закону «Про працю» йдеться про можливість звільняти за ініціативою роботодавця, але не йде мова, що це має відбутися без пояснення причин.