Титул Лорда / Леді Шотландії + ділянку землі 10 кв. футів

Якщо Ви вибираєте подарунок для друга, у якого практично все є – приміряйте на нього титул Шотландського аристократа. Погодьтеся, офіційний титул Лорда, Лерда або Леді графства Шотландії – це стильний подарунок. Офіційно, присвоєння титулу можливо лише в разі володіння земельного наділу / ділянки, нехай навіть невеликого, і тому такий подарунок стає удвічі приємний. Титуловані Лорд, Лерд або Леді, в будь-який момент можуть відвідати свій зареєстрований “майданчик”, замовити тур, відвідати довколишні пам’ятки і навіть взяти участь в цільовому облагороджуванні заповідної зони. Залежно від розміру придбаної ділянки володар титулу може на своїй землі влаштувати пікнік, пам’ятне Селфі, посадити дерево або навіть на кілька днів розбити намет. Сьогодні Ви або Ваші друзі можуть стати землевласниками і титулованими особами.

Пам’ятним такий подарунок буде для молодят, і при необхідності ділянки можуть бути розміщені поруч один з одним.

Для зручності розроблена програма навігації «Highland Titles Estate Manager», яка допоможе Вам швидко знайти свій земельний наділ. Завантажити дану програму можна на Google Play і App Store.

Земельна ділянка не обкладається податками, не підлягає декларуванню. Правовласник земельного наділу може свою ділянку при бажанні перепродати. Для цього необхідно повідомити Шотландську сторону і перереєструвати ділянку на іншу людину.

Ви можете придбати землю різної площі: 1, 10, 100 і 1000 квадратних футів. 1 квадратний фут дорівнює 0,093 кв.м., відповідно розміри пропонованих ділянок – 0,093; 0,93; 9,3; 93 квадратних метра. При бажанні, ділянки можна комбінувати. Чим більше ділянка, тим більше опцій отримує землевласник.

Купуючи 1 квадратний фут, Ви отримуєте:

– земельну ділянку в заповіднику Glencoe (Highland Titles Nature Reserve, Duror of Appin, Ballachulish, Highlands, PA38 4BW)

– офіційний титул Лорда, Лерда або Леді Гленко

– подарункову папку з офіційними документами, що підтверджують право землеволодіння і присвоєння титулу

Пакет офіційних документів в формі міжнародної кореспонденції, підготовлений Шотландської стороною, доставляється в Україну протягом орієнтовно двох календарних тижнів. Є можливість дострокового отримання електронних копій сертифікатів.

Зателефонуйте нам, і ваш запит звернеться в ще одну благородну, титуловану особу.

Титули та звання, порядок титулів. Про титулах англійської знаті Звернення пане

Спочатку цей титул використовувався для позначення всіх належних до стану феодалів -землевладельцев. У цьому значенні термін «лорд» (фр. Seigneur ( «сеньйор»)) протівоставляется терміну «селянство», що означає що живуть на його землях і зобов’язаних йому вірністю і феодальними повинностями. Пізніше з’явилося більш вузьке значення – «лорд манора», феодал-тримач земель безпосередньо від короля, на відміну від лицарів (джентрі в Англії, Лердом в Шотландії), які володіли землями, що належать іншим феодалам. Лексично термін «лорд» аналогічний терміну «господар».

перство

Якщо спочатку титул пера присвоювався тільки дворянам, присвяченим в лицарі, то з XVIII -XIX століть перство стало скаржитися представникам інших верств суспільства, перш за все буржуа. Також титул лорда використовують «лорди духовні» – 26 єпископів Церкви Англії, що засідають в Палаті лордів. У XX столітті стала поширеною практика надання титулу пера довічно без права успадкування, – такі титули створюються виключно в ранзі барона і зазвичай присвоюються професійним політикам (для виклику в Палату лордів), юристам (для виконання судових функцій палати лордів), а також найбільшим діячам науки і мистецтва в якості визнання їхніх заслуг. В даний час спадкові титули прісваівются тільки у виняткових випадках членам королівської сім’ї.

Титул «лорд» найчастіше використовується для позначення нижчих чотирьох рангів перства. Наприклад, барони практично завжди іменуються «лорд », І дуже рідко« барон »- крім перів-жінок в ранзі баронеси, які зазвичай іменуються« баронеса ». У Шотландії нижчим в системі перскіх рангів є лорд парламенту, Так як обдарування титулу лорда дворянам давало їм можливість брати безпосередню участь в парламенті Шотландії, і часто не було пов’язано з появою у таких осіб земельних володінь на праві тримання від імені короля.

Для маркізів, віконтів, і графів іменування «лорд »Також є загальноприйнятим поряд з конструкцією« ». Для герцогів допустимо тільки іменування «герцог ». Для іменування перів разом з титулом «лорд» не вживається ім’я та прізвище – така конструкція зарезервована для синів перів старших рангів, які не мають підлеглих титулів. Проте титул пера зазвичай складається з його цивільного фамільного імені та офіційного назву керованої області, а для стислості зазвичай згадуватися тільки перша частина титулу.

При особистому зверненні до перів-чоловік статі використовується англ. My Lord ( «мій пан») або «лорд ». Для герцогів використовується «ваша милість» (англ. Your Grace) або «герцог ». У найбільш формальних випадках (наприклад на відкритті сесії парламенту) використовується архаїчне «ваше світлість» (англ. Your Lordship). Часто вживається у російській мові звернення «пане» прийшло з французької мови, – таке звернення використовувалося у Франції XIX століття по відношенню до будь-якого подорожує англійцю незалежно від приналежності до перство.

титул чемності

Право присвоєння перского гідності має тільки суверен як «»; титули передаються у спадок (зазвичай по чоловічій лінії) і відповідно до принципу первородства. При цьому ранги перів присвоюються послідовно – до титулів старших рангів є набір титулів молодших рангів, т. Н. «Підлеглі титули» (англ. Subsidiary title). Такі молодші титули і звання лорда також може використовуватися дітьми дворян трьох вищих рангів (герцогів, маркізів і графів) в якості почесного «титулу чемності» (англ. Courtesy title); це однак не означає, що діти перів також є перами. Особа, яка не є пером (і не є сувереном), вважається простолюдином; члени сім’ї перів також можуть вважатися простолюдинами, хоча вони відносяться до класу джентрі (молодшого дворянства, як і баронети, лицарі, есквайр і джентльмени).

Старшими дітьми пера – спадкоємцями перства, їх старшими дітьми і внуками (тобто старшими онуками і правнуками пера), а також їх дружинами як «титулу за звичаєм» можуть використовуватися підлеглі титули цього пера, які виділяються в порядку старшинства рангів. (При вказівці таких титулів на англійськоюне згадується певний артикль, що служить явним вказівкою на те, що це «титул за звичаєм».) Наприклад, у герцога старший син може використовувати підлеглий титул маркіза, старший онук – титул графа, а старший правнук – титул віконта. До власникам таких почесних титулів звертаються точно так же, як до справжніх лордів.

Молодші сини перів двох старших рангів – герцогів і маркізів – також використовують титул лорда, однак без використання підлеглих титулів; для іменування титулу використовуються цивільні ім’я та прізвище – «лорд ». Для особистого звернення при цьому використовується «сер лорда Верховного адмірала існував Комітет Адміралтейства на чолі з Першим лордом. Засідателі комісії в цьому випадку колективно іменуються лордами, однак персональний титул лорда в цьому випадку не використовується.

У Палаті Лордів. Picture: AP / Telegraph

Почнемо з Лорда, як з самого навязшего в зубах. саме слово lord, Якщо довіряти Оксфордському словнику, походить від старо-англійського hlaеford, Яке сходить до більш давній формі hlaеfweard, Що означає “хранитель хлібів”, як зараз би сказали, loaf-ward. Тут ми чуємо відлуння давнього звичаю німецьких племен, у яких вожді розподіляли між одноплемінниками продовольство.

До речі, “Леді”, Lady, походить від hlaefdige, де hlaef– це все той же хліб, а dige– це сучасне knead– “місити тісто”.

Таким чином виникає зовсім вже домашня затишна картина. Леді місить тісто і пече хліб. Лорд, її чоловік, роздає теплі спечені хліба членам племені. Ті зі світлою тихою вдячністю приймають дари і йдуть по домівках, щоб насититися в сімейному колі під тріск дров у вогнищі. Ідилія.

Однак продовжимо. Пер, він же Peer,в свою чергу – це представник так званого перство, Peerage, Тобто вищої титулованої знаті. Peerозначає “рівня”, люди одного кола, рівні між собою.

Так ось, за ідеєю, всіх представників перство, всіх його п’яти рангів: Герцога (Duke), Маркіза (Marquess), Графа (Earl), Віконта (Viscount)і Барона (Baron) –називають Лордами (Lords).

Але як звернення слово “Лорд” використовується зазвичай щодо баронів, віконт, графів і маркізів. Баронів взагалі практично ніколи не називають “Барон”. “Практично”, тому що один такий випадок все ж існує. Це коли Барона вводять в Палату Лордів, він приносить присягу, починаючи її словами “Я, Барон такий-то . “

Наприклад, Вільям Сесіл, глава уряду Доброї Королеви Бесс, отримав титул 1-го барона Берлі. Але головним чином відомий він був просто як Лорд Берлі. Та ж історія з відомим Лордом Теннисоном, автором рядків “Боротися і шукати, знайти і переховати не здаватися” – To strive, to seek, to find and not to yield.

Але введення в Палату Лордів – єдиний випадок, коли Барон визнає, що він таки саме Барон. У всіх інших випадках він “Лорд”. У маркізи, графів і віконт справа йде так само. Відкрито визнати свій титул не соромляться тільки Герцоги. Їх називати Лордами не прийнято. Чи не оцінять.

Замість цього до герцога звертаються Your Grace, Тобто Ваша Милість, або, як це ще іноді перекладають – Ваша Світлість. До решти можна звертатися My Lordабо Your Lordship.

Раніше вся ця система звернень та титулів була набагато складніше і формалізувати, зараз все стало трохи простіше, і, я б сказав, більш демократична.

До речі, популярне milord, “Пане” – насправді народилося не в Англії, хоча походить від My Lord. З’явилося воно у Франції, де так в готелях і на поштових станціях зверталися до всіх підряд англійським мандрівникам, мабуть, з бажання потішити їм в надії на більш щедрі чайові. Згодом “пане” перекочувало в англійську мову, де стало іронічною назвою англійців, які перебувають за кордоном, туристів.

А що таке “Сер”? З’ясовується, що “Сер”, Sir(Колись давно була архаїчна форма Sire,Зараз застосовна тільки до Королю), це запозичене у французів слово, яке перш служило зверненням до Лицарями і т.зв. Баронетом. А зараз “Сер” стало просто поважних зверненням до співрозмовника. Природно, коріння слова йдуть в латинь і тягнуться до senior, Тобто “Старший”.

Титул Лицар, Knight,відрізняється від п’яти рангів перства тим, що він не успадковані, а тільки особистий. Діти Лицаря не стають Лицарями. Хоча його дружина називається “Леді”.

Так, і мало не забули про баронетом, Baronets. Пам’ятається, вразливий старий Баськервіль був баронетом. Так ось це – почесний успадковані титул, який не входить, проте, в систему перство. І якщо Лицаря зводить в гідність Монарх, торкаючись мечем до його плеча, то Баронет позбавлений задоволення взяти участь в цьому атракціоні.

І, нарешті, Есквайр, Esquire. Зараз це слово майже нічого не означає. Щось на зразок “шановний” або “поважний”. відбувається слово Esquireвід Squire, Тобто “Зброєноша”. А якщо копнути глибше, то знайдеться латинське scutarius– “щітоносец”. В середні віки Сквайр був зброєносцем, який, грубо кажучи, проходив стажування при Лицаря перед тим, як самому стати Лицарем.

C XVII століття в англійському селі Есквайр стали називати главу найбільш впливової місцевої сім’ї джентрі, тобто нетитулованого дрібномаєтногодворянства, яка володіла найбільшою кількістюземель і жила в своєму маєтку. Джентрі – це проміжний клас між хліборобами-йомен і Перами.

Але з часом термін “Есквайр” став означати просто людини шляхетного походження, джентльмена, у якого немає ніякого титулу. А оскільки зараз, у вік нещадної толерантності та боротьби з класовими забобонами, все поголовно за замовчуванням вважаються джентльменами, то додавати до свого імені “Есквайр”, Esq. абсолютно безперешкодно може будь-хто. Тим більше, що бонусів це все одно ніяких не тягне.

І що ще цікаво, за законами Сполученого Королівства, діти є здоровими перів не є Перами, тобто титулованої знаттю, а вважаються простолюдинами, commoners. Якщо у Герцога, Маркіза або Графа народжуються діти, то тільки старший син, прямий спадкоємець, має право на т.зв. “Титул з чемності”, Courtesy Title. В цьому випадку, оскільки у власників трьох вищих рангів перство, як правило, кілька титулів, старшому синові, “з чемності”, дозволяється користуватися старшим з додаткових титулів (Subsidiary titles)батька. Якщо у старшого сина народжується син, тобто онук покійного Пера, то він отримує право на молодший додатковий титул, і т.д.

Наприклад, Герцог Девонширский також володіє титулами Маркіза Хартінгтона і Графа Девоншир.

Значить, старший син Девоншира до вступу в спадок отримає “титул з чемності” Маркіза Хартінгтона. А старший з онуків від старшого сина тимчасово стане Графом Девоншир.

У дужках зауважимо: в цьому сенсі не пощастило онукам Герцога Сомерсета. У нього всього один додатковий титул – Барон Сеймур. Тобто його старший син стає “з чемності” Лордом Сеймуром (Барони не називаються барона, це ми пам’ятаємо), а ось старшому онукові уже нічого не дістанеться. Чисто британська пичалька 🙁

При цьому і старший син і онук Пера, тобто титулованого аристократа, незважаючи на титули з чемності, будуть все також вважатися простолюдинами і зможуть обиратися в Палату Громад, а не в Палату Лордів. Поки не отримають титули своїх предків у спадок або який-небудь власний титул – від Монарха.

Ось так все непросто на Островах.

(Від англосаксонського hlaford – землевласник, пан, у жіночому роді леді) – англійський титул, загальний як всім перів (див.), Так і їх синам, яким цей титул дається не офіційно, а лише “з ввічливості” (by courtesy). Л. бувають п’яти ступенів: герцоги, маркізи, графи, віконт, барони. Крім права засідати в палаті лордів (кому саме з Л. належить це право – см. Палата лордів), що переходить у спадок до старшого в роді, звання лорда в даний час не дає ніяких особливих прав і переваг, якщо не брати до уваги права на герби і корони, на зовнішні знаки поваги, на найменування “мій дорогий кузен” (truest and well beloved cousin), з яким монарх, за звичаєм, звертається до кожного лорду. Решта права, як то: право судитися в палаті лордів за державну зраду і деякі інші злочини, звільнення від арешту за борги і особлива захист в судах проти образ (образа лорда вважалося тяжкою образою, scandalum magnum), право вільного доступу до короля – ще недавно вважалися головними, навіть єдиними перевагами Л., – тепер майже зовсім втратили практичне значення. Звичайне звернення до Л. – пане (mylord), до його дружини – міледі (mylady). Лордское гідність скаржиться верховною владою за рекомендацією міністерства переважно великим землевласникам; але іноді титул Л. скаржиться особі, що прославився в літературі (Л. Маколей) або в політиці (Л. Чатем, Д. Біконсфільд). Звання Л. успадковується в чоловічому коліні, але при відсутності законних спадкоємців-чоловіків жінки теж можуть отримувати його. При вимирання роду титул звичайно скаржиться кому-небудь з бічних родичів (титул маркіза Девонширского, напр., Протягом п’яти століть кілька разів переходив з родини в родину; см. Соотв. Ст.). Іноді титул дається прямо жінці; так, вдова Каннінга отримала його для себе і для нащадків; дружина Дізраелі отримала титул графині Біконсфільд вже в 1868 році, тоді як її чоловік погодився прийняти титул лише в 1876 р Часто одну особу має право на кілька титулів; в такому випадку другий за значенням титул отримує його спадкоємець ще за його життя. Так, напр., Роберт Сесіль ще за життя батька в 1865 р успадкував від старшого брата титул віконта Кренборна, а в 1867 р, зі смертю батька, він став маркізом Салісбері; старший син герцога Девонширского за життя батька користувався титулом маркіза Гартінгтона. Звання Л. втрачається біллем of attainder (внаслідок злочину). Леді за народженням не втрачає своїх переваг при вступі в шлюб з не-лордом; але якщо вона отримала титул через заміжжя, то при новому заміжжі з не-лордом вона його втрачає. На титул леді by courtesy мають право ще дружини баронетів (див.). В даний час всіх осіб, що мають англійські титули – 490, шотландські титули – 85, ірландські титули – 177; всього 752 Л. (див. Верхня палата і Дворянство). Крім Л. світських (lords temporal), є ще Л. духовні (lords spiritual). У середні століття, т. Е. До Реформації, число їх було дуже велике, але з часу Генріха VIII Л. духовними є всього 26 єпископів; з них тільки 24 засідають в палаті лордів (не засідала молодші за часом призначення). Єпископи отримують титул Л. не спадково, а тільки ex officio. Також ex officio носять його деякі посадові особи, які: Л. канцлер, Л.-лейтенант, Л.-лейтенант Ірландії, Л.-казначейства, Л.-головний суддя, Л.-апеляційний суддя, Л.-адміралтейства, Л. -мер. До цих осіб звертаються з найменуванням “пане” лише в офіційних стосунках; в повсякденному житті вони не мають на нього права.

Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона. – С.-Пб .: Брокгауз-Ефрон . 1890-1907 .

Дивитися що таке “Лорд” в інших словниках:

лорд– лорд, а . Російський орфографічний словник

лорд– лорд / . Морфемно-орфографічний словник

А; м. [англ. lord] 1. У Англії: спадковий титул вищого дворянства; особа, що носить цей титул. Палата лордів (верхня палата англійського парламенту). 2. В Англії: титул, пов’язаний з деякими вищими посадами; особа, що носить цей титул. . . енциклопедичний словник

– (англ. Lord пан). Спадковий титул в Англії, що належить вищої аристократії. У Шотландії титул всіх суддів вищих судів. Словник іншомовних слів, які увійшли до складу російської мови. Чудінов А.Н., 1910. ЛОРД англ. lord, від англ. сакс. . . Словник іншомовних слів російської мови

Великий Енциклопедичний словник

– (англ. Lord) 1) в середньовічній Англії спочатку феодал землевласник (лорд манора, лендлорд), потім збірний титул англійської вищого дворянства; присвоювався перів королівства, що створює палату лордів британського парламенту. З 19 в. . . Політологія. Словник.

лорд– (англійське lord), в середньовічній Англії спочатку землевласник (лорд манора, ленд лорд), потім збірний титул англійської вищого дворянства; присвоювався перів королівства, що створює палату лордів британського парламенту. З 19 в. . . Ілюстрований енциклопедичний словник

ЛОРД– (англ. Lord) 1) в середньовічній Англії спочатку феодальний землевласник (Л. манора, лендлорд), потім збірний титул англійської вищого дворянства; присвоювався перів королівства, що створює палату лордів британського парламенту. З XIX . . Юридична енциклопедія

– (англ. Lord) 1) в середньовічній Англії спочатку феодальний землевласник (Л. манора, лендлорд), потім збірний титул вищого дворянства; присвоювався перів королівства, що створює палату лордів британського парламенту. З XIX в. титул Л. . . юридичний словник

У середньовічній Англії спочатку землевласник (лорд манора, лендлорд), потім збірний титул англійської вищого дворянства; присвоювався перів королівства, що створює Палату лордів британського парламенту. З 19 в. титул лорда скаржиться . . історичний словник

книги

• Лорд Байрон Лірика в перекладах Георгія Шенгелі Lord Byron Poems Translated by Georgi Shengeli, Лорд Байрон. У зборах віршів англійського поета-романтика Джорджа Гордона Байрона (1788-1824) представлені ранні “Годинник неробства”, цикл “Єврейські мелодії”, а також вибрані вірші .

Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії

Якщо спочатку титул пера присвоювався тільки дворянам, присвяченим в лицарі, то з XVIII -XIX століть перство стало скаржитися представникам інших верств суспільства, перш за все буржуа. Також титул лорда використовують «лорди духовні» – 26 єпископів Церкви Англії, що засідають в Палаті лордів. У XX столітті стала поширеною практика надання титулу пера довічно без права успадкування, – такі титули створюються виключно в ранзі барона і зазвичай присвоюються професійним політикам (для виклику в Палату лордів), юристам (для виконання судових функцій палати лордів), а також найбільшим діячам науки і мистецтва в якості визнання їхніх заслуг. В даний час спадкові титули прісваівются тільки у виняткових випадках членам королівської сім’ї.

Титул «лорд» найчастіше використовується для позначення нижчих чотирьох рангів перства. Наприклад, барони практично завжди іменуються «лорд », І дуже рідко« барон »- крім перів-жінок в ранзі баронеси, які зазвичай іменуються« баронеса ». У Шотландії нижчим в системі перскіх рангів є лорд парламенту, Так як обдарування титулу лорда дворянам давало їм можливість брати безпосередню участь в парламенті Шотландії, і часто не було пов’язано з появою у таких осіб земельних володінь на праві тримання від імені короля.

Для маркізів, віконтів, і графів іменування «лорд »Також є загальноприйнятим поряд з конструкцією« ». Для герцогів допустимо тільки іменування «герцог ». Для іменування перів разом з титулом «лорд» не вживається ім’я та прізвище – така конструкція зарезервована для синів перів старших рангів, які не мають підлеглих титулів. Проте титул пера зазвичай складається з його цивільного фамільного імені та офіційного назву керованої області, а для стислості зазвичай згадуватися тільки перша частина титулу.

При особистому зверненні до перів-чоловік статі використовується англ. My Lord( «Мій пан») або «лорд ». Для герцогів використовується «ваша милість» (англ. Your Grace) Або «герцог ». У найбільш формальних випадках (наприклад на відкритті сесії парламенту) використовується архаїчне «ваше лордство» (англ. Your Lordship). Часто вживається у російській мові звернення «пане» прийшло з французької мови, – таке звернення використовувалося у Франції XIX століття по відношенню до будь-якого подорожує англійцю незалежно від приналежності до перство.

титул чемності

Право присвоєння перского гідності має тільки суверен як «»; титули передаються у спадок (зазвичай по чоловічій лінії) і відповідно до принципу первородства. При цьому ранги перів присвоюються послідовно – до титулів старших рангів є набір титулів молодших рангів, т. Н. «Підлеглі титули» (англ. subsidiary title). Такі молодші титули і звання лорда також може використовуватися дітьми дворян трьох вищих рангів (герцогів, маркізів і графів) в якості почесного «титулу чемності» (англ. courtesy title); це однак не означає, що діти перів також є перами. Особа, яка не є пером (і не є сувереном), вважається простолюдином; члени сім’ї перів також можуть вважатися простолюдинами, хоча вони відносяться до класу джентрі (молодшого дворянства, як і баронети, лицарі, есквайр і джентльмени).

Старшими дітьми пера – спадкоємцями перства, їх старшими дітьми і внуками (тобто старшими онуками і правнуками пера), а також їх дружинами як «титулу за звичаєм» можуть використовуватися підлеглі титули цього пера, які виділяються в порядку старшинства рангів. (При вказівці таких титулів на англійській мові не згадується певний артикль, що служить явним вказівкою на те, що це «титул за звичаєм».) Наприклад, у герцога старший син може використовувати підлеглий титул маркіза, старший онук – титул графа, а старший правнук – титул віконта. До власникам таких почесних титулів звертаються точно так же, як до справжніх лордів.

Молодші сини перів двох старших рангів – герцогів і маркізів – також використовують титул лорда, однак без використання підлеглих титулів; для іменування титулу використовуються цивільні ім’я та прізвище – «лорд ». Для особистого звернення при цьому використовується «сер» або «майстер».

судові посади

Судді Верховного суду Великобританії і деяких вищих судів Англії, Шотландії та Канади використовують титул лорда, не будучи при цьому перами. Цей титул дістається їм за посадою.

Лорди-засідателі

Для виконання обов’язків деяких вищих королівських сановників призначається комітет лордів-засідателів. Наприклад, для виконання обов’язків лорда Верховного адмірала існував Комітет Адміралтейства на чолі з Першим лордом. Засідателі комісії в цьому випадку колективно іменуються лордами, однак персональний титул лорда в цьому випадку не використовується.

Напишіть відгук про статтю “Лорд”

Уривок, що характеризує Лорд

– Що? Почалося? Пора? – заговорив П’єр, прокинувшись.
– Бажатимете чути стрілянину, – сказав берейтор, відставний солдат, – вже все панове повишлі, самі найясніші давно проїхали.
П’єр поспішно одягнувся і вибіг на ґанок. На дворі було ясно, свіжо, росисто і весело. Сонце, тільки що вирвавшись з за хмари, затуляла його, бризнуло до половини переламаними хмарою променями через дахи протилежної вулиці, на вкриту росою пил дороги, на стіни будинків, на вікна забору і на коней П’єра, що стояли біля хати. Гул гармат ясніше чувся на дворі. Вулицею прорисіл ад’ютант з козаком.
– Пора, граф, пора! – прокричав ад’ютант.
Наказавши вести за собою коня, П’єр пішов по вулиці до кургану, з якого він вчора дивився на поле битви. На кургані цьому була натовп військових, і чувся французький говір штабних, і виднілася сива голова Кутузова з його білою з червоним околишем кашкетом і сивим потилицею, що потонув в плечі. Кутузов дивився в трубу вперед по великій дорозі.
Увійшовши сходами входу на курган, П’єр глянув перед собою і завмер від захоплення перед красою видовища. Це була та сама панорама, якою він милувався вчора з цього кургану; але тепер вся ця місцевість була покрита військами і димами пострілів, і косі промені яскравого сонця, який піднімався ззаду, лівіше П’єра, кидали на неї в чистому ранковому повітрі пронизливий із золотим і рожевим відтінком світло і темні, довгі тіні. Дальні лісу, які закінчують панораму, точно висічені з якогось дорогоцінного жовто зеленого каменю, виднілися своєї вигнутій рисою вершин на обрії, і між ними за Валуєвим прорізувалася велика Смоленська дорога, вся вкрита військами. Ближче блищали золоті поля і переліски. Скрізь – спереду, праворуч і ліворуч – виднілися війська. Все це було жваво, велично і несподівано; але те, що найбільше вразило П’єра, – це був вид самого поля битви, Бородіна і галявини над біта по обидва боки її.
Над біта, в Бородіно і по обидва боки його, особливо вліво, там, де в болотистих берегах По йна впадає в Б’ю, стояв той туман, який тане, розпливається і просвічує при виході яскравого сонця і чарівно забарвлює і окреслює все видніється крізь нього. До цього туману приєднувався дим пострілів, і з цього туману і диму всюди блищали блискавки ранкового світла – то по воді, то по росі, то по багнетів військ, що товпилися по берегах і в Бородіно. Крізь туман цей виднілася біла церква, яке де дахи хат Бородіна, яке де суцільні маси солдат, яке де зелені ящики, гармати. І все це рухалося або здавалося, що рухається, тому що туман і дим тягнулися по всьому цьому простору. Як в цій місцевості низів близько Бородіна, покритих туманом, так і поза ним, вище і особливо лівіше по всій лінії, по лісах, по полях, в низах, на вершинах пагорбів, зароджувалися безупинно самі собою, з нічого, гарматні, то самотні, то гуртові, то рідкісні, то часті клуби димів, які, розпухаючи, розростаючись, клубочучи, зливаючись, виднілися по всьому цьому простору.
Ці дими пострілів і, дивно сказати, звуки їх виробляли головну красу видовища.
Пуфф! – раптом виднівся круглий, щільний, який грає ліловим, сірим і молочно білим кольорами дим, і бумм! – лунав через секунду звук цього диму.
«Пуф пуф» – піднімалися два диму, штовхаючись і зливаючись; і «бум бум» – підтверджували звуки то, що бачило око.
П’єр озирався на перший дим, який він залишив округлим щільним м’ячиком, і вже на місці його були кулі диму, що тягнеться в сторону, і пуф . (із зупинкою) пуф пуф – зароджувалися ще три, ще чотири, і на кожен, з тими ж розстановками, бум . бум бум бум – відповідали красиві, тверді, вірні звуки. Здавалося то, що дими ці бігли, то, що вони стояли, і повз них бігли лісу, поля і блискучі багнети. З лівого боку, по полях і кущам, безперестанку зароджувалися ці великі дими з своїми урочистими відгомонами, і ближче ще, по низам і лісам, спалахували маленькі, не встигали округлятися димки рушниць і точно так же давали свої маленькі відгомони. Трах та та ти – тріщали рушниці хоча і часто, але неправильно і бідно в порівнянні з гарматними пострілами.
П’єру захотілося бути там, де були ці дими, ці блискучі багнети і гармати, це рух, ці звуки. Він озирнувся на Кутузова і на його свиту, щоб звірити своє враження з іншими. Все точно так же, як і він, і, як йому здавалося, з тим же почуттям дивилися вперед, на поле битви. На всіх обличчях світилася тепер та прихована теплота (chaleur latente) почуття, яке П’єр помічав вчора і яке він зрозумів абсолютно після своєї розмови з князем Андрієм.
– Їдь, голубчику, їдь, Христос з тобою, – говорив Кутузов, не зводячи очей з поля бою, генералу, що стояв біля нього.
Вислухавши наказ, генерал цей пройшов повз П’єра, до сходу з кургану.
– До переправі! – холодно і строго сказав генерал у відповідь на запитання одного з штабних, куди він їде. «І я, і я», – подумав П’єр і пішов у напрямку за генералом.
Генерал сідав на коня, яку подав йому козак. П’єр підійшов до свого берейтор, який тримав коней. Запитавши, яка посмірнее, П’єр виліз на коня, схопився за гриву, притиснув каблуки вивернутих ніг до живота коня і, відчуваючи, що окуляри його спадають і що він не в силах відвести рук від гриви і поводів, поскакав за генералом, збуджуючи посмішки штабних, з кургану дивилися на нього.

Генерал, за яким скакав П’єр, спустившись з гори, круто повернув ліворуч, і П’єр, втративши його з поля зору, вскакал до лав піхотних солдат, які йшли попереду його. Він намагався виїхати з них то вправо, то вліво; але всюди були солдати, з однаково стурбованими обличчями, зайнятими якимось непоказним, але, очевидно, важливою справою. Все з однаково невдоволено питальним поглядом дивилися на цього товстого людини в білому капелюсі, невідомо для чого топчущего їх своєю конем.
– Чого їздить посерёд батальйону! – крикнув на нього один. Інший толконул прикладом його кінь, і П’єр, притиснувшись до цибулі і ледь утримуючи шарахнувшісь кінь, вискакал вперед солдатів, де було просторіше.
Попереду його був міст, а біля мосту, стріляючи, стояли інші солдати. П’єр під’їхав до них. Сам того не знаючи, П’єр заїхав до мосту через Б’ю, який був між Гірками і Бородіним і який в першій дії бою (зайнявши Бородіно) атакували французи. П’єр бачив, що попереду його був міст і що з обох боків мосту і на лузі, в тих рядах лежачого сіна, які він помітив вчора, в диму що то робили солдати; але, незважаючи на Незмовкаюча стрілянину, що відбувалася в цьому місці, він ніяк не думав, що тут то і було поле битви. Він не чув звуків куль, верещали з усіх боків, і снарядів, перелітають через нього, не бачив ворога, колишнього на той бік річки, і довго не бачив убитих і поранених, хоча багато падали недалеко від нього. З посмішкою, що не сходила з його обличчя, він озирався навколо себе.
– Що їздить цей перед лінією? – знову крикнув на нього хтось.
– Ліворуч, праворуч візьми, – кричали йому. П’єр взяв вправо і несподівано з’їхався з знайомим йому ад’ютантом генерала Раєвського. Ад’ютант цей сердито глянув на П’єра, очевидно, сбір теж крикнути на нього, але, дізнавшись його, кивнув йому головою.
– Ви як тут? – промовив він і поскакав далі.
П’єр, відчуваючи себе не на своєму місці і без діла, боячись знову перешкодити кому небудь, поскакав за ад’ютантом.
– Це тут, що ж? Можна мені з вами? – питав він.
– Зараз, зараз, – відповідав ад’ютант і, під’їхав до товстого полковнику, що стояв на лузі, що то передав йому і тоді вже звернувся до П’єру.
– Ви навіщо сюди потрапили, граф? – сказав він йому з посмішкою. – Все поцікавитесь?
– Так, так, – сказав П’єр. Але ад’ютант, повернувши коня, їхав далі.
– Тут то слава богу, – сказав ад’ютант, – але на лівому фланзі у Багратіона жахлива Жарнов йде.
– Невже? – запитав П’єр. – Це де ж?
– Так ось їдьмо зі мною на курган, від нас видно. А у нас на батареї ще більш-менш, – сказав ад’ютант. – Що ж, їдете?
– Так, я з вами, – сказав П’єр, дивлячись навколо себе і відшукуючи очима свого берейтора. Тут тільки в перший раз П’єр побачив поранених, бредуть пішки і несомих на носилках. На тому самому лужку з пахучими рядами сіна, за яким він проїжджав вчора, поперек рядів, ніяково підвернувши голову, нерухомо лежав один солдат з звалилися ківерах. – А цього чому не підняли? – почав було П’єр; але, побачивши суворе обличчя ад’ютанта, озирнувшись в ту ж сторону, він замовк.

На самій вершині стоїть королівська сім’я (зі своєю власною ієрархією).

Принци – Ваша високість, Ваша Світлість

Герцоги – Ваша Світлість, герцог / герцогиня

Маркізи – Мій пане / Міледі, маркіз / маркіза (згадати в розмові – лорд / леді)

Графи – Мій пане / Міледі, ваша світлість (згадати в розмові – лорд / леді)

Віконти – Мій пане / Міледі, Ваша Милість (згадати в розмові – лорд / леді)