Всією поверхнею тіла вони вбирають вологу дощів, роси і туманів. Лишайники першими поселяються в найбезплідних місцях (на голих скелях, каменях, у пустелях, на дахах, на поверхні скла). Лишайники повільно руйнують гірські породи особливими кислотами.

Завдяки великій витривалості лишайники є першими організмами, що заселяють голе каміння. При цьому вони сприяють вивітрюванню гірських порід та ґрунтоутворенню. Лишайниково-рослинні угрупування з домінуванням лишайників вкривають 6 % земного суходолу. Лишайники нагромаджують біомасу і є кормом для тварин (ягель).

Із лишайників отримують спирт (цетрарія ісландська, деякі види кладоній), лакмус (леканора, рочела), фарби (охролехія, деякі види рочел), їх використовують як сировину для парфюмерної промисловості (евернія сливова), в медицині для виготовлення ліків (цетрарія, леканора, лобарія тощо).

Водорості або ціанобактерії постачають грибу органічні речовини, утворені в процесі фотосинтезу. Гриб, у свою чергу, постачає водорості або ціанобактерії необхідні для їхнього живлення неорганічні речовини. Крім того, гіфи гриба захищають водорості або ціанобактерій від впливу несприятливих умов довкілля.

– у сільському господарстві, в оленярстві, лишайники — основний корм оленів ("оленячий мох" — ягель); – деякі види лишайників використовуються в їжу людиною: аспіцелія їстівна, умбілікарія їстівна; – ще древні греки, чотири тисячі років тому, застосовували лишайники як лікарські препарати.

Практичне значення лишайників досить велике. На Півночі вони служать основним кормом для оленів узимку. З деяких видів лишайників отримують фарбу і лакмус, необхідний у хімічній промисловості. Багато видів лишайників використовують у медицині і парфумерній промисловості.

Лишайники відіграють значну роль у природі. Вони корисні для диких тварин та слугують матеріалом для гніздування птахів. У лишайниках знаходять притулок та їжу чимало безхребетних, які, у свою чергу, годують інших істот. Лишайники дуже чутливі до забруднення навколишнього середовища. …