Оскар Шиндлер

Під час Другої світової війни бізнесмен Оскар Шиндлер врятував понад 1000 євреїв від депортації до Аушвіца, найбільшого табірного комплексу нацистської Німеччини.

• 1 Оскар Шиндлер був німецьким бізнесменом і членом нацистської партії. У листопаді 1939 року він придбав декілька фабрик в окупованій німцями Польщі, скориставшись німецькою політикою «аріїзації» та «германізації» єврейських і польських підприємств.
• 2 Найвідомішою з цих фабрик сьогодні є фабрика «Емалія» в Кракові. До того, як Шиндлер придбав цю фабрику, вона була власністю євреїв. На «Емалії» Шиндлер використовував єврейських примусових робітників із табору Кракау-Плашов.
• 3 Шиндлер наймав євреїв і захищав їх від жорстокості повсякденного життя в концентраційному таборі. Його дії допомогли вижити понад 1000 євреїв. Після смерті Шиндлер отримав звання «Праведник народів світу» в 1993 році.

Цю сторінку також перекладено наступними мовами

Оскар Шиндлер (1908–1974) народився 28 квітня 1908 року в Цвіттау, Австро-Угорщина (сьогодні Світави, Чехія). Шиндлер був етнічним німцем і католиком. Після розпаду Австро-Угорської імперії в кінці Першої світової війни Шиндлер став громадянином новоствореної Чехословацької Республіки.

Після відвідування низки торгових шкіл та одруження з Емілі Пельцль у 1928 році Шиндлер займав різні посади, в тому числі працював у сільськогосподарському машинобудівному бізнесі свого батька, відкрив автошколу і продавав державну власність. Він також служив у чехословацькій армії та в 1938 році отримав звання молодшого капрала в запасі. У 1936 році Шиндлер почав працювати з Amt Auslands/Abwehr (Управління військової зовнішньої розвідки) Збройних сил Німеччини. У лютому 1939 року, через п’ять місяців після німецької анексії Судетської області, він приєднався до нацистської партії. Опортуністичний бізнесмен зі смаком до вишуканих речей, він здавався малоймовірним кандидатом на роль рятівника у воєнний час. Під час Другої світової війни Шиндлер врятував понад 1000 євреїв від депортації до Аушвіца, найбільшого табірного комплексу нацистської Німеччини.

Фабрика Шиндлера «Емалія» в Кракові

Після німецького вторгнення та окупації Польщі Шиндлер переїхав до Кракова в жовтні 1939 року. Скориставшись німецькою окупаційною програмою «аріїзації» та «германізації» єврейських і польських підприємств у так званому Генеральному губернаторстві (Generalgouvernement), у листопаді 1939 року він придбав компанію Rekord Ltd., єврейського виробника емальованого посуду. Він перетворив свою фабрику на Deutsche Emalwarenfabrik Oskar Schindler (Німецька фабрика емальованого посуду Оскара Шиндлера), також відому як «Емалія».

Хоча Шиндлер керував двома іншими фабриками в Кракові, тільки на «Емалію» він наймав єврейських робітників, які проживали в сусідньому Краківському ґетто. На піку своїх потужностей у 1944 році на фабриці «Емалія» працювало 1700 робітників; принаймні 1000 з них були єврейськими примусовими робітниками, яких німці перемістили з Краківського ґетто після його ліквідації в березні 1943 року до табору примусової праці, а потім до концентраційного табору Кракау-Плашов.

З березня 1943 року до того часу, коли «Емалія» стала підтабором наступного року, єврейські в’язні, які працювали на фабриці, жили у Плашові і, як і раніше, зазнавали жорстокого поводження. Увесь цей час Шиндлер неодноразово втручався на їхній захист. Він використовував хабарі та особисту дипломатію як для захисту добробуту євреїв, яким загрожували особисто, так і для забезпечення того, щоб до кінця 1944 року СС не депортували його єврейських робітників. Щоб мати можливість стверджувати, що єврейські робітники мають важливе значення для військових цілей, він створив на «Емалії» підрозділ із виробництва озброєння. Під час ліквідації Краківського ґетто в березні 1943 року Шиндлер дозволив своїм єврейським робітникам залишитися на фабриці на ніч.

«Емалія»: підтабір концентраційного табору Плашов

Після того, як у січні 1944 року СС офіційно змінили статус Плашова з табору примусової праці на концентраційний табір, Шиндлер переконав СС перетворити «Емалію» на підтабір Плашова. На додаток до близько 1000 єврейських примусових робітників, зареєстрованих як робітники на фабриці, Шиндлер також дозволив 450 євреям, які працювали на інших сусідніх заводах, жити на «Емалії». Це врятувало їх від систематичної жорстокості та свавільних убивств, які були частиною повсякденного життя в Плашові.

Шиндлер мав тут великий ризик та ніс витрати. Його захист єврейських робітників і деякі з його тіньових ділових відносин призвели до того, що СС і поліція підозрювали його в корупції та несанкціонованій допомозі євреям. Німецькі чиновники СС і поліції заарештовували його тричі, поки він володів «Емалією», але так і не змогли пред’явити йому звинувачення.

Список Шиндлера

У жовтні 1944 року, після того, як СС перевели євреїв «Емалії» до Плашова, Шиндлер запросив і отримав дозвіл на переміщення своєї фабрики в Брюнліц (Брненець) у протектораті Богемія і Моравія (поблизу його рідного міста), і знову відкрив її виключно як фабрику з виробництва озброєння. Один із його помічників склав кілька версій списку, що налічував до 1200 єврейських в’язнів, необхідних для роботи на новій фабриці. Ці списки стали відомі під загальною назвою «Список Шиндлера». Шиндлер задовольнив вимоги СС для класифікації Брюнліца як підтабору концентраційного табору Гросс-Розен і тим самим сприяв виживанню близько 800 єврейських чоловіків, яких СС депортували з Плашова через Гросс-Розен до Брюнліца, а також від 300 до 400 єврейських жінок із Плашова через Аушвіц.

Незважаючи на те, що фабрика була класифікована як фабрика з виробництва озброєння, за вісім місяців роботи вона випустила лише один вагон боєприпасів. Надаючи фіктивні дані про виробництво, Шиндлер обґрунтовував існування підтабору як фабрики з виробництва озброєння. Це полегшило виживання понад 1000 євреїв, позбавивши їх жахів і жорстокості звичайного табірного життя. Шиндлер залишив Брюнліц лише 9 травня 1945 року, в день, коли радянські війська звільнили табір.

Після Другої Світової війни

Після Другої світової війни Шиндлер і його дружина Емілі оселилися в Регенсбурзі, Німеччина, і жили там до 1949 року, після чого іммігрували до Аргентини. У 1957 році, остаточно живучи окремо, але не розлучений з Емілі, Шиндлер один повернувся до Німеччини. Шиндлер помер у Німеччині, майже невідомий, у жовтні 1974 року. Багато з тих, чийому виживанню він сприяв — і їхні нащадки — лобіювали та фінансували передачу його тіла для поховання в Ізраїлі.

У 1993 році Яд Вашем нагородив Оскара та Емілі Шиндлер званням «Праведник народів світу» на знак визнання їхніх зусиль із порятунку євреїв під час Голокосту, незважаючи на великий особистий ризик.

Історія Шиндлера привернула більше уваги завдяки фільму Стівена Спілберга 1993 року «Список Шиндлера», заснованому на однойменному романі 1983 року Томаса Кенеллі, який розповів про життя та роботу Шиндлера. Фільм отримав популярність і схвалення критиків.

Oskar Schindler

During World War II, businessman Oskar Schindler rescued more than 1,000 Jews from deportation to Auschwitz, Nazi Germany’s largest camp complex.

• 1 Oskar Schindler was a German businessman and a member of the Nazi Party. In November 1939, he acquired some factories in German-occupied Poland by taking advantage of the German policy to “Aryanize” and “Germanize” Jewish-owned and Polish-owned businesses.
• 2 The best known of these factories today is the “Emalia” factory in Kraków. Before Schindler acquired this factory, it had been Jewish-owned. At Emalia, Schindler employed Jewish forced laborers from the Krakau-Plaszow camp.
• 3 Schindler employed Jews and protected them from the brutality of daily life in a concentration camp. His actions aided in the survival of over 1,000 Jews. After his death, Schindler received the title of “Righteous Among the Nations” in 1993.

This content is available in the following languages

Oskar Schindler (1908–1974) was born on April 28, 1908, in Zwittau, Austria-Hungary (today Svitavy, Czechia). Schindler was an ethnic German and a Catholic. After the dissolution of the Austro-Hungarian Empire at the end of World War I, Schindler became a citizen of the newly established Czechoslovak Republic.

After attending a series of trade schools and marrying Emilie Pelzl in 1928, Schindler held a variety of jobs, including working in his father’s farm machinery business, opening a driving school, and selling government property. He also served in the Czechoslovak army and in 1938 attained the rank of lance corporal in the reserves. Schindler began working with the Amt Auslands/Abwehr (Office of the Military Foreign Intelligence) of the German Armed Forces in 1936. In February 1939, five months after the German annexation of the Sudetenland, he joined the Nazi Party. An opportunistic businessman with a taste for the finer things in life, he seemed an unlikely candidate to become a wartime rescuer. During World War II, Schindler would rescue more than 1,000 Jews from deportation to Auschwitz, Nazi Germany’s largest camp complex.

Schindler’s “Emalia” Factory in Kraków

Following the German invasion and occupation of Poland, Schindler moved to Kraków in October 1939. Taking advantage of the German occupation program to “Aryanize” and “Germanize” Jewish-owned and Polish-owned businesses in the so-called General Government (Generalgouvernement), he bought Rekord Ltd., a Jewish-owned enamelware manufacturer, in November 1939. He converted its plant to establish the Deutsche Emailwarenfabrik Oskar Schindler (German Enamelware Factory Oskar Schindler), also known as Emalia.

While Schindler operated two other factories in Kraków, only at Emalia did he employ Jewish workers who resided in the nearby Kraków ghetto. At its peak strength in 1944, Emalia employed 1,700 workers; at least 1,000 were Jewish forced laborers, whom the Germans had relocated from the Kraków ghetto after its liquidation in March 1943 to the forced labor camp and later concentration camp Krakau-Plaszow.

From March 1943 until Emalia became a subcamp the following year, Jewish prisoners deployed at Emalia lived at the Plaszow camp and were subject to the brutal conditions there. During this time, Schindler intervened repeatedly on their behalf. He used bribes and personal diplomacy both for the well-being of Jews threatened on an individual basis and to ensure, until late 1944, that the SS did not deport his Jewish workers. In order to claim the Jewish workers to be essential to the war effort, he added an armaments manufacturing division to Emalia. During the liquidation of the Kraków ghetto in March 1943, Schindler allowed his Jewish workers to stay at the factory overnight.

“Emalia”: A Subcamp of the Plaszow Concentration Camp

After the SS officially changed the designation of Plaszow from a forced-labor camp to a concentration camp in January 1944, Schindler persuaded the SS to convert Emalia into a subcamp of Plaszow. In addition to the approximately 1,000 Jewish forced laborers registered as factory workers, Schindler permitted 450 Jews working in other nearby factories to live at Emalia as well. This saved them from the systematic brutality and arbitrary murder that was part of daily life in Plaszow.

Schindler did not act here without risk or cost. His protection of his Jewish workers and some of his shady business dealings led SS and police authorities to suspect him of corruption and of giving unauthorized aid to Jews. German SS and police officials arrested him three times, while he owned Emalia, but were unable to charge him.

Schindler’s List

In October 1944, after the SS transferred the Emalia Jews to Plaszow, Schindler sought and obtained authorization to relocate his plant to Brünnlitz ( Brn ě nec ) in Protectorate of Bohemia and Moravia (near his hometown), and reopen it exclusively as an armaments factory. One of his assistants drew several versions of a list of up to 1,200 Jewish prisoners needed to work in the new factory. These lists came to be known collectively as “Schindler’s List.””Schindler met the specifications required by the SS to classify Brünnlitz as a subcamp of Gross-Rosen concentration camp and thereby facilitated the survival of around 800 Jewish men whom the SS deported from Plaszow via Gross-Rosen to Brünnlitz and between 300 and 400 Jewish women from Plaszow via Auschwitz.

Though classified as an armaments factory, the Brünnlitz plant produced just one wagonload of live ammunition in just under eight months of operation. By presenting bogus production figures, Schindler justified the existence of the subcamp as an armaments factory. This facilitated the survival of over 1,000 Jews, sparing them the horrors and brutality of conventional camp life. Schindler left Brünnlitz only on May 9, 1945, the day that Soviet troops liberated the camp.

After World War II

After World War II, Schindler and his wife Emilie settled in Regensburg, Germany, until 1949, when they immigrated to Argentina. In 1957, permanently separated but not divorced from Emilie, Schindler returned alone to Germany. Schindler died in Germany, penniless and almost unknown, in October 1974. Many of those whose survival he facilitated—and their descendants—lobbied for and financed the transfer of his body for burial in Israel.

In 1993, Yad Vashem awarded Oskar and Emilie Schindler the title “Righteous Among the Nations” in recognition of their efforts to save Jews during the Holocaust at great personal risk.

Schindler’s story garnered more attention thanks to Steven Spielberg’s 1993 Oscar-winning film Schindler’s List, based on a 1983 novel of the same name by Thomas Keneally that recounted Schindler’s life and works. The movie received popular and critical acclaim.