Українці можуть отримати додаткову субсидію: на кого розраховані виплати

Із січня 2023 року в Україні дещо змінилися правила нарахування субсидії. При цьому частина громадян усе ще має право на призначення додаткових виплат від держави, навіть якщо площа житла перевищує норму. Йдеться про непрацездатних непрацюючих осіб, які до того ж ще й проживають самостійно.

У пресслужбі Пенсійного фонду України розповіли, які саме категорії громадян входять до цього переліку. Усього їх п’ять, і їхні представники можуть отримувати так звані додаткові субсидійні виплати.

Можливість таких нарахувань у людини є, якщо вона відноситься до:

• пенсіонерів, які отримують пенсію за віком, через втрату годувальника чи наявність інвалідності. Також до цього переліку входять громадяни пенсійного віку, котрі мають виплати за вислугою років;
• осіб, які мають державну соціальну допомогу без права на пенсію, або осіб із інвалідністю;
• людей, які отримують держсоціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства чи дітям з інвалідністю;
• громадян, яким нараховується соцдопомога, як непрацюючим, котрі досягли загального пенсійного віку, але так і не отримали права на пенсійні виплати;
• неповнолітніх осіб.

Для того, аби отримати можливість користуватися додатковою субсидією на понаднормову площу житла, у декларації варто зазначити свою належність до однієї із вище перерахованих категорій. Такі виплати призначаються у відповідності до постанови КМУ №848.

Раніше “Телеграф” розповідав, на які норми споживання розповсюджується субсидія та яку частину із використаної комуналки оплатить держава.

Кому субсидія не призначається

1) загальна площа житлового приміщення перевищує 130 кв. метрів для квартир у багатоквартирному будинку, 230 кв. метрів для індивідуальних будинків (крім житлових приміщень дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, багатодітних сімей, сімей, у яких на початок місяця, з якого призначається субсидія, проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що загальна площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 130 кв. метрів для квартири, 230 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках);

2) будь-хто зі складу домогосподарства або член сім’ї особи зі складу домогосподарства протягом 12 місяців перед призначенням житлової субсидії здійснив операцію на суму, яка перевищила 50,0 тис. грн, а саме:

– купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку; оплату (одноразову) будь-яких робіт або послуг (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);

– платіж (платежі) згідно з правочинами, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно та / або транспортні засоби (механізми) (крім об’єктів спадщини та дарування);

– внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації;

– благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів);

– надання поворотної / безповоротної фінансової допомоги, позики;

– купівлю безготівкової та / або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних та/або освітніх послуг).

Водночас житлові субсидії призначаються, у разі купівлі квартири (будинку) протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, на підставі підтвердних документів, і доходи від такого продажу не враховуються у сукупний дохід домогосподарства;

3) будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житлових приміщень у гуртожитках та житла:

– яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності;

– на яке оформлено право на спадщину, за умови, що жодне із житлових приміщень, яке перебуває у власності, у тому числі на яке оформлено право на спадщину, не здається в оренду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства;

– розташованого в сільській місцевості, селищах міського типу, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення;

– знищеного/непридатного для проживання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, або з інших причин, за наявності відповідної інформації у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування такого факту знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку);

отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету.

4) на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія має на депозитному банківському рахунку (рахунках) наявні кошти в сумі, що перевищують 100,0 тис. грн, або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень ;

5) у власності є транспортний засіб, що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менше ніж 5 років (крім мопеда і причепа), та / або більше ніж 1 транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа).

6) у складі домогосподарства або сім’ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді, за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Водночас житлові субсидії у таких випадках, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду не менше місяця:

– навчалися за денною формою навчання у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти або зареєстровані у Державній службі зайнятості як безробітні;

– отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсія, стипендія, допомога при народженні (усиновленні) дитини, допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України ,,Про зайнятість населення”;

– надавали соціальні послуги, перебували у місцях позбавлення або обмеження волі, або до них застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), застосовувалися запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, а також перебували у складних життєвих обставинах, викликаних інвалідністю, тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я встановленого зразка, алко- або наркозалежністю, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, який забезпечує надання первинної медичної допомоги, на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров’я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебувала на диспансерному обліку, або перебували у відпустці без збереження заробітної плати, якщо дитина потребує домашнього догляду, відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 Закону України ,,Про відпустки”;

– сплатили (за них сплачено) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом кварталу, що передує кварталу перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії або перед місяцем, у якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. Водночас особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія;

7) громадянин не повернув надміру перераховану (виплачену) суму житлової субсидії за попередні періоди її одержання на вимогу уповноваженого органу або не сплачує суми до повернення, визначені уповноваженим органом;

8) у разі отримання від підприємств – надавачів послуг інформації про наявність простроченої понад три місяці заборгованості з оплати послуг, загальна сума якої перевищує сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. Житлова субсидія у такому випадку може призначатися за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку;

9) у складі домогосподарства або у складі сім’ї члена домогосподарства є особи, які, за даними Єдиного реєстру боржників, мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад три місяці (крім осіб, заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів яких погашається частинами за рішенням суду, осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, осіб, які є алко- або наркозалежними, що підтверджується довідкою від лікаря, осіб, до яких застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), осіб, до яких застосовуються запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою).

5 причин, чому українці не хочуть сплачувати податки: хто винен і що з цим робити

Поки чиновники вирішують, як ще відреформувати податкову систему, соціологи продовжують з’ясовувати, чому українці так не люблять платити податки.

Під час нового дослідження Київського міжнародного інституту соціології експерти дізналися, чому звичайні громадяни можуть не хотіти сплачувати податки.

KP.UA разом із аналітиком Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексієм Кущем докладно розібрала результати дослідження та з’ясувала, які висновки можна з них зробити.

Причина 1: низькі прибутки

Четверо з п’яти опитаних зазначили, що українці не хочуть сплачувати податки через низькі доходи, які не дозволяють забезпечити гідний рівень життя. Багато хто вважає, що отримують такі копійки, з яких щось платити до скарбниці просто неможливо. І це при тому, що у нас більша частина податків фізичних осіб сплачується роботодавцем, а люди отримують гроші на руки чистими і часто навіть не помічають цих податків.

Олексій Кущ каже, що у контексті сплати податків існуючі товариства можна віднести до однієї із двох моделей.

Першу можна позначити як «репресивну»: люди працюють, роботодавці сплачують податки, забираючи із їхньої зарплати, і більшість поняття не мають, скільки з них утримали. Саме так система оподаткування працює в Україні. При репресивній моделі населення відноситься до податків як до зла, яке, на щастя, більшу частину часу в їхнє життя не вторгається, і це всіх влаштовує.

Друга модель – це суспільство платників податків. Тут люди розуміють сенс сплати податків, знають, на що вони йдуть і їх самостійно платять. Причому в цій моделі обов’язково працює прогресивна шкала оподаткування, коли податкова ставка для багатих вища, ніж для середнього класу, а мінімальні доходи взагалі не оподатковуються. Плюс платник податків має право на широке податкове відрахування, за допомогою якого зменшуються його витрати на іпотеку, навчання, лікування тощо. За такого підходу людина зацікавлена ​​інвестувати гроші у свою сім’ю, стимулювати розвиток.

Причина 2: крадуть

Три чверті опитаних українців вважають, що гроші крадуть, тож особливого бажання поповнювати бюджет немає. І постійно чуючи про мільйонні витрати наших чиновників, сперечатися з цим важко.

– Людина апріорі ніколи не хоче віддавати своє, – пояснює Олексій Кущ. – Тому бажання платити податки має стимулюватись державою, має бути відчуття солідарного суспільства. Як мешканці під’їзду скидаються на його ремонт, приблизно уявляючи, що буде зроблено і скільки це може коштувати, так і платники податків «скидаються» на функціонування державних інституцій. Але водночас вони повинні розуміти, що податки справедливі, що податкова ставка умовного «кобольова» вища за податкову ставку прибиральниці, що податки йдуть на благо суспільства. Це стимулюватиме людей не накопичувати гроші під подушками, а інвестувати їх у країну, рухаючись разом із нею вперед.

Причина 3: відсутність впливу

Дві третини учасників опитування вважають, що українці не сплачують податки через неможливість впливати на те, куди держава витрачає гроші.

Олексій Кущ вважає, що можливість впливати на розподіл бюджету – це велика ілюзія, і такої можливості не має жодне суспільство у світі, навіть у США. Напевно, каже експерт, американці могли бути проти, що трильйони доларів пішли на війну в Афганістані замість, скажімо, розширення соціальних програм. Але їх ніхто не питав.

– Єдина можливість вплинути на цю сферу – вибори, – продовжує Кущ. – Фактично, податкова система – це бізнес-план, який та чи інша політична партія репрезентує суспільству. А виборець при цьому має почуватися інвестором. Я порівняв би це з купівлею акцій на фондовому ринку.

Причина 4: низька якість держпослуг

Четверту причину – низьку якість державних послуг – назвали шестеро із десяти опитаних.

У Європі переважна більшість працюючих справно сплачують податки не лише через страх покарання, а й тому, що чудово бачать, куди вони йдуть. А йдуть вони як на школи та дороги, так і на забезпечення гідної та комфортної старості. Українці у високих податках не бачать сенсу: все одно за все доводиться платити, а на пенсії доведеться або бідувати, або жити на особисті заощадження або розраховувати на допомогу дітей. І чим більше вітчизняні чиновники роблять заяви на кшталт «через 30 років пенсій не буде», тим впевненіше країна йтиме в «тінь».

– Крива залежності між ціною держави та економічним зростанням – це вигнута вгору парабола, – пояснює експерт. – Кінці цієї параболи відповідають точкам максимальної неефективності: «низькі податки та низькі держвитрати», «високі податки та високі держвитрати». Якщо держава збирає надто мало податків, немає можливостей для розвитку та соціальної підтримки, відбувається маргіналізація суспільства. Якщо податків збирається занадто багато, може виникнути невдоволення платників податків, до того ж потрібні надто великі витрати на системи контролю.

Тому, продовжує Кущ, має бути золота середина, причому кожна країна знаходить її самостійно. Єдиної ефективної системи для всіх країн не існує, хоча нас постійно переконують у протилежному. Не можна просто взяти і зробити «як у Китаї» чи «як у Швеції». Є країни, які успішно розвиваються за високих податків – наприклад, Німеччина, країни Скандинавії. А є ті, що розвиваються за низьких податків, як Китай чи післявоєнна Японія. Словом, у кожному суспільстві існує своя специфіка, і вона сама має знайти рівноважну точку фіскального навантаження.

Причина 5: бо інші не платять

Понад половина опитаних українців вважають, що у нас просто прийнято не сплачувати податки. Коли знаєш, що інші ухиляються від сплати як можуть, і у них це виходить, віддавати свої гроші державі ще образливіше.

– Я думаю, що тут все ж таки немає однозначної залежності, – каже Олексій Кущ. – Наприклад, навряд чи хтось заздритиме сусідові і, тим більше, братиме з нього приклад, якщо той живе на 5 тис. грн на місяць і не сплачує податки. Тож, напевно, тут варто розглядати проблему ширше – швидше за все йдеться про несправедливий перерозподіл національного доходу. Ця несправедливість формується через те, що частина компаній «оптимізують» оподаткування, плюс плоска шкала, про яку йшлося вище, коли податкова ставка з мінімалки та мільйонів однакова. Такий підхід заганяє суспільство в опозицію до держави та не викликає бажання сплачувати податки.

Висновки

З одного боку, результати цього соцдослідження не дають нам нічого нового: чому українці не хочуть платити податки та як їх змусити це робити, експерти та чиновники обговорюють не перший рік. З іншого боку, каже Олексій Кущ, ці п’ять пунктів дають змогу зробити кілька висновків.

По-перше, вони говорять нам про те, що крива Лаффера, яка відображає залежність між податковими ставками та податковими надходженнями до бюджету, в Україні «зламалася». Тому застосовувати її визначення для оптимального рівня оподаткування безглуздо.

По-друге, можна зробити висновок про те, що система точкового зниження податків у нашій країні не працюватиме.

І, нарешті, третій висновок полягає в тому, що Україна потребує податкової революції – повного перезавантаження податкової системи.

– У нас сформовано зріле громадянське суспільство, але водночас податкова система залишається тоталітарною, і в цьому є величезна суперечність, – підсумував Олексій Кущ. – Потрібна трансформація податкової системи під громадянське суспільство. Насамперед я говорю про відміну податкового «кріпосного права» – сплату податків роботодавцями. Поки податки платитиме роботодавець, тіньовий ринок праці та зарплати в конвертах нікуди не зникнуть – занадто велика спокуса все «оптимізувати». За такої системи 80% співробітників завжди працюватимуть на мінімалку, а решту отримуватимуть у конверті, і змінити ситуацію податковими ставками неможливо. Але щойно наймані співробітники матимуть можливість самі платити податки з широкими податковими відрахуваннями, ситуація принципово зміниться. Як приклад можна навести ситуацію зі сплатою комуналки: споживачі платять дуже високі для себе суми, щоб не бути в боржниках. А щодо сплати податків люди будуть ще дисциплінованішими.​