Що таке спрощена китайська мова?

Ні для кого не секрет, що китайська є однією з найскладніших мов з усіх нині існуючих. Особливо російській людині здається диким різноманіття ієрогліфів, які жителі Піднебесної щодня використовують при листі. Як відомо, західні мови більш-менш схожі між собою: у них схожі алфавіти і мільйони запозичень. З китайською справа йде інакше. Довгий час нинішня КНР перебувала практично в повній ізоляції від решти світу. Але навіть тепер китайці не піддаються іноземній культурі. Ніяких запозичень. Інші традиції. Інші літери. Для людини, яка вирішила вивчати китайську, це звучить лякаюче. Йому на допомогу і було придумано так звану китайську спрощену мову. Але відноситься цей термін ні в якому разі не до діалектів. Коли говорять про спрощену і традиційну китайську, то мають на увазі тільки види писемності.

Історія походження

У період з 1956 року по 1986 рік у Китайській Народній Республіці проводилася найбільша реформа писемності. Багато хто вважав, що саме її складність і була причиною економічного відставання країни. Незручність, скрутність спілкування та навчання – все це призвело до того, що китайський уряд випустив офіційну книгу під назвою “” Зведена таблиця спрощення ієрогліфів “”, що містила цілих дві тисячі символів. Це був перший етап реформи. Через рік список доповнили ще 2500 нових китайських ієрогліфів. У результаті в державі з ‘явилося два види писемності: спрощена і традиційна.

Поширеність спрощеної китайської

Зрозуміло, в Китайській Народній Республіці, особливо в таких розвинених містах і економічних центрах, як Пекін і Шанхай, де спочатку і проводилася реформа, китайський спрощений всі прекрасно розуміють. Сінгапур, який фактично випередив по розвитку всі інші країни світу, також не використовує такий важкий для розуміння і непотрібний вид писемності, як традиційний. Те ж саме можна сказати і про Малайзію. А ось у спеціальних адміністративних районах Гонконг і Макао, а також на острові Тайвань реформа не справила такого сильного враження на людей. Там досі використовують традиційні ієрогліфи, хоча і не у великих масштабах. Наприклад, для багатьох китайців цілком нормально в листуванні з другом перейти на неофіційну мову. На вулиці того ж Гонконгу можна побачити оголошення, написані традиційною китайською, і ніхто цьому не дивується. Втім, на державному рівні всі давно користуються спрощеною версією писемності. До речі, більшість інструкцій теж пишуться саме китайською спрощеною.

Погляд з боку

Як же виглядає китайська спрощена мова?

Насправді, коли неосвічені думають про слово “ієрогліфи” “, вони представляють їх спрощений варіант. Саме його найчастіше пропонують вчити в різних посібниках. Традиційний китайський надто складний для повного його розуміння, а тим більше для відтворення на листі.

Отже, спрощений китайський зазвичай складається приблизно з десяти прямих ліній (іноді вони можуть бути заокруглені, але не сильно). Ці лінії схрещуються і перетинаються між собою, створюючи унікальний символ. Цей ієрогліф позначає одне слово.

Але в чому ж полягає суттєва різниця між китайським традиційним і спрощеним?

Особливості традиційної китайської мови

Будучи однією з найдавніших мов світу, китайська має досить багату історію. За чотири тисячі років він зазнав значних змін. Часто в ньому виділяли різні стилі, ґрунтуючись на таких факторах, як місце використання (наприклад, офіційні документи або неформальне спілкування), а також складність написання. Втім, основи писемності, закладені ще напівміфічним мислителем Цан Цзе, залишилися. Різноманітність ієрогліфів, складність написання і безліч чорточок характеризують традиційну китайську писемність і в наші дні.

Різниця традиційного і спрощеного китайського

Не так вже й важко здогадатися, що спрощені ієрогліфи виглядають менш витіюватими, ніж традиційні. У той час як раніше використовувалася гнітюча кількість різних штрихів, у модифікованій китайській писемності їх безжально скоротили.

Друга відмінність полягає у зменшенні кількості самих ієрогліфів. Якщо старі символи мали подібне значення, для них більше не потрібно два різних позначення – вистачало і одного, причому теж спрощеного.

Багато в чому реформа писемності торкнулася і фонетики. Надто складні для вимови звуки були ліквідовані або змінені на більш прості.

Творці спрощеного китайського також безжально забирали в ієрогліфів ті компоненти, які вони вважали зайвими. Наприклад, якщо символ не можна переплутати з іншими навіть без всіх цих чорточок, то їх або прибирали, або замінювали іншими.

Деякі нові ієрогліфи нічим не нагадують свої традиційні еквіваленти. Можливо, що початкові знаки просто ніяк не можна було спростити.

Втім, не варто вважати, що стародавні китайські лінгвісти прагнули ускладнити все, що тільки могли. Багато традиційних ієрогліфів були досить прості в написанні. Через це деякі з них продовжують використовуватися і в сучасному спрощеному китайському.

Підбиваючи підсумки і роблячи висновки

Перш ніж вивчати той чи інший стиль письма, людям слід визначитися з кінцевою метою. Працювати в Гонконзі? Переїхати жити в Пекін? Читати книги східних мислителів? Китай різноманітний, і для кожної з цих цілей потрібно присвятити себе вивченню певного стилю писемності і способу вимови.

Де розмовляють мандариною?

Китайською мовою розмовляє понад 1 мільярд людей, що робить її найпоширенішою мовою у світі. Хоча може бути очевидним, що в країнах Азії широко розмовляють китайською мовою, вас може здивувати, скільки китайських спільнот існує в усьому світі. У Сполучених Штатах, Південній Африці та Нікарагуа на вулицях можна почути китайську мову.

Тут розмовляють мандариною

Мандарин є офіційною мовою материкового Китаю та Тайваню. Це також одна з офіційних мов Сінгапуру та ООН.

Мандариною також розмовляють у багатьох китайських спільнотах по всьому світу. Приблизно 40 мільйонів китайців проживають за кордоном, переважно в країнах Азії (близько 30 мільйонів). Китайська мандарин широко поширена, але не є офіційною мовою в Індонезії та Малайзії.

Значна присутність за межами Азії

Значна кількість китайців також проживає в Америці (6 мільйонів), Європі (2 мільйони), Океанії (1 мільйон) та Африці (100 000).

У Сполучених Штатах китайські квартали в Нью-Йорку та Сан-Франциско містять найбільші китайські громади. Китайські квартали в Лос-Анджелесі, Сан-Хосе, Чикаго та Гонолулу також мають велике населення китайців і, отже, китайських людей. У Канаді значна частина китайського населення проживає в китайських кварталах у Ванкувері та Торонто.

У Європі Великобританія має багато великих китайських кварталів у Лондоні, Манчестері та Ліверпулі. Фактично китайський квартал Ліверпуля є найстарішим у Європі. В Африці Китайський квартал в Йоганнесбурзі десятиліттями був популярним туристичним об’єктом. Інші великі китайські громади за кордоном існують у Нігерії, на Маврикії та на Мадагаскарі.

Наявність китайської спільноти за кордоном не обов’язково означає, що китайська мова є загальною мовою цих спільнот. Оскільки китайська мова є офіційною мовою і lingua franca материкового Китаю, ви зазвичай можете обійтися мовою мандарин.

Китай також є домом для незліченних місцевих діалектів. Часто місцевий діалект більш поширений у спільнотах китайського кварталу. Наприклад, кантонська мова є найпопулярнішою китайською мовою в китайському кварталі Нью-Йорка. Але в Нью-Йорку та китайськомовних громадах по всьому США популярність мандаринської мови зростає . Нещодавно потоки імміграції з провінції Фуцзянь призвели до збільшення носіїв діалекту Мін.

Інші китайські мови в Китаї

Незважаючи на те, що китайська є офіційною мовою Китаю, китайська не є єдиною мовою, якою там розмовляють. Більшість китайців вивчають китайську мову в школі, але можуть використовувати іншу мову або діалект для щоденного спілкування вдома. Мандаринська мова найбільш поширена в північному та південно-західному Китаї. Але найпоширенішою мовою в Гонконзі та Макао є кантонська.

Крім того, мандарин не є єдиною мовою Тайваню. Більшість тайванців розмовляють і розуміють китайську мандарину, але їм зручніше володіти іншими мовами, наприклад тайванською чи хакка.

Яку мову вивчити?

Вивчення найпоширенішої мови у світі відкриє нові цікаві можливості для бізнесу, подорожей і культурного збагачення. Але якщо ви плануєте відвідати певний регіон Китаю чи Тайваню, можливо, краще знати місцеву мову.

Mandarin дозволить вам спілкуватися майже з будь-ким у Китаї чи Тайвані. Але якщо ви плануєте зосередити свою діяльність у провінції Гуандун або Гонконзі, ви можете виявити, що кантонська буде більш корисною. Подібним чином, якщо ви плануєте вести бізнес на півдні Тайваню, ви можете виявити, що тайванська мова краща для встановлення ділових і особистих зв’язків.

Однак, якщо ваша діяльність приведе вас до різних регіонів Китаю, Mandarin є логічним вибором. Це справді лінгва франка китайського світу.

Український «чайна-таун»: що варто знати про китайську діаспору в Україні (ДОПОВНЕНО)

Китайці – найбільший у світі етнос, а китайські мова та культура – одні з найпоширеніших на планеті. Водночас в Україні китайська діаспора виглядає скромно: це кілька тисяч осіб, які компактно проживають у кількох великих містах. Втім, експерти, з якими поговорило Радіо Свобода, вважають китайську меншину в Україні все ж впливовою. Чим саме живе громада і чи мають підстави ті, хто побоюється, що діаспора може стати інструментом офіційного Пекіна з його правлячою Компартією?

Генрі Ван (ім’я змінене з міркувань безпеки) зачиняє скромну однокімнатну квартиру, яку він знімає у спальному районі Києва. Перевіряє, чи нічого не забув. Особливо – антисептик і запасні респіратори.

Він працюватиме понад 12 годин і відлучитися буде ніяк. Зазвичай чоловік іде до роботи пішки: щоб розім’ятися і подивитися, як прокидається велике місто.

Генрі Ван – власник невеличкого ресторану японської кухні. Він особисто готує традиційні східні страви і сам закуповує для них інгредієнти – щоб вони були найсвіжішими та найкращої якості.

«Мені подобається працювати з людьми. Пропонувати їм найсмачніше з того, що я вмію. Така робота – мене не втомлює. Тому я не часто роблю собі вихідні. Не кожен тиждень», –розповідає власник ресторану. І згодом додає: «У вихідний я значно більше згадую про Гонконг, свою батьківщину. Згадую рідних і друзів. І розумію, що зовсім нескоро зможу туди повернутися. »

В Україні мешкає відносно небагато китайців: за переписом населення 2001 року українських громадян китайського походження трохи менше 2,3 тисяч. Сюди варто додати студентів із Китаю (українська статистика нараховує їх понад три тисячі) й тих, хто мешкає в Україні тривалий час через роботу, бізнес або шлюб.

Якщо ж враховувати чисельність громадських об’єднань китайців, то розмір китайської діаспори може бути в рази більшим. Так, одна лише Одеська Асоціація китайських бізнесменів нараховує понад три тисячі осіб.

Втім, детальна офіційна інформація про склад, особливості та діяльність китайської діаспори в Україні відсутня.

Радіо Свобода звернулося за коментарями на цю тему до посольства Китайської Народної республіки в Україні та до ГО «Китайська діаспора в Україні». Однак, ці звернення, як і попередні запити Радіо Свобода до китайських представництв, залишаються без відповіді.

Де мешкають китайці в Україні

Китайська спільнота в Україні зосереджена у кількох великих містах, про це говорять і дані державної статистики, й експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода.

Одеса

Окрім значної кількості китайських студентів в Одесі є й велика бізнес-спільнота, об’єднана в «Одеську асоціацію китайських бізнесменів». Як свідчать місцеві новини, ця асоціація активно співпрацює з міським головою Одеси Геннадієм Трухановим та генеральним консулом КНР в Одесі Сун Ліцунем.

«Найбільший осередок китайців в Україні – це не Київ, а Одеса. Це пов’язано передовсім із дуже сприятливим для них місцевим політичним кліматом. Друга причина – ринок «7-й кілометр» та інші торговельні заклади», – пояснює Артур Харитонов, який вже тривалий час вивчає китайську діаспору і є послідовним критиком офіційного Пекіна.

Самі ж представники діаспори визнають, що їм подобається одеський клімат у прямому сенсі: одеські зими значно м’якші, ніж на більшості території Китаю.

Значна частина одеської китайської діаспори – колишні студенти вишів Одеси, які після навчання отримали дозволи на проживання в Україні.

Київ

У Києві є всі групи та спільноти китайської діаспори: від працівників посольства КНР та китайських бізнесменів до фахівців традиційної китайської медицини, студентів та навіть опозиційних до офіційного Пекіна вихідців з Тайваню і Гонконгу.

Китайські підприємці столиці зосереджуються навколо великих ринків – таких як ринок «Троєщина». Київ – це «політичний мозок» китайської діаспори, втім, його китайська спільнота поступається одеській за кількістю, а то й за активністю, пояснює Харитонов.

Харків

До Харкова китайців ваблять ті ж причини, що й до Одеси: ринок «Барабашово», найбільший в Україні, харківські університети та зрозуміла для китайців політика місцевої влади.

Львів

Китайська спільнота у Львові – чи не найбільш активна у царині культурного обміну, а її лідер Го Кай охоче висловлює свою позицію: щоправда, переважно на сторінках медіа та організацій, які експерти вважають лояльними до офіційного Пекіна.

Китайська діаспора Львова нагадує оглядачам аналогічні діаспори у країнах та в окремих містах ЄС: вона виглядає більш відкритою, виявляє більшу активність у царині культурного обміну, ніж у політичних та бізнесових ініціативах Піднебесної.

Діаспора і політика

Виходець з Гонконгу Генрі Ван, який вже пару років є киянином і має свій маленький ресторанний бізнес, у 2019 році підтримав протести мешканців Гонконгу проти посилення тиску Пекіна на цей китайський автономний анклав.

Таких як Ван дослідник китайських впливів в Україні Харитонов вважає меншістю, говорячи загалом про принаймні дві групи в межах китайської діаспори, які є принципово різними. Перша – вихідці з материкового Китаю, дехто з яких, на думку цього експерта, інколи перебувають під інформаційним впливом офіційного Пекіна. До другої групи відносять вихідців з Гонконгу, Тайваню, а також з Сінгапуру та з інших країн, де традиційно мешкає велика кількість китайців.

Ці громадяни – з другої групи – не мають сильного зв’язку з КНР, однак незрідка потерпають від провладної частини китайської діаспори, говорить Харитонов.

Він згадує випадки, коли представники китайської діаспори погрожували гонконгцям через те, що вони робили дописи про Революцію гідності та постили свої світлини з Майдану та з «Межигір’я», колишньої резиденції президента-втікача Віктора Януковича.

Харитонов оцінює кількість тайванців в Україні як «суперменшість» – кілька десятків осіб. Кількість гонконгців – є більшою завдяки студентам, які навчаються в Україні, а понад 90% китайської діаспори – вихідці з материкового Китаю.

«Підтримка на найвищому рівні»

Як об’єднуються китайці в Україні?

В листопаді 2016 року року в Києві заснували громадську організацію «Китайська діаспора в Україні». Це перша загальноукраїнська структура, яка об’єднала вихідців з Китаю. Керівник секції Азійсько-тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта згадує, як відбувалися створення та презентація цієї організації.

«Цю організацію презентували не лише китайській спільноті та спеціалістам, а й широкому політичному загалу. Що цікаво, третього президента України Віктора Ющенка запросили стати одним з її радників. І створення ГО «Китайська діаспора в Україні» підтримували в Китаї на найвищому дипломатичному рівні: цим опікувалося посольство КНР в Україні», – згадує експерт.

За словами Пойти, тодішня зовнішньополітична ситуація була іншою, ніж сьогодні: не було явного протистояння Китаю та Заходу, Пекін був цілком респектабельним партнером для розвинених держав та навіть пропонувався в якості посередника у переговорах, які вели США щодо демілітаризації Північної Кореї.

Він згадує, що на той самий період припала активізація Китайської торговельної асоціації, яка просуває співпрацю ділових кіл України та Китаю. Її представники були присутніми на презентації, так само, як і дипломатичні кола обох держав.

«Це говорить про високий статус цієї організації. І, як виглядає, її створення мало на меті зробити таку собі «інвентаризацію» китайських активів та китайської спільноти в Україні. З’ясувати, хто з діаспори має той чи інший бізнес, бере участь у міжнародних проєктах, та й загалом постійно проживає в Україні», – зауважує китаєзнавець Юрій Пойта.

Співголова групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Китаєм, депутат від «Слуги народу» Олександр Трухін визнає близький контакт між китайською діаспорою і посольством КНР у Києві. Однак, він наголошує, що це не означає скоординованого впливу на ситуацію в Україні.

«Один з прикладів: представники китайської діаспори активно сприяли організації зустрічі народних депутатів України з послом Китаю паном Фань Сяньжуном. Так само великою є роль китайської діаспори у підготовці офіційних візитів китайських урядовців до України, – згадує народний депутат. – Діаспора любить і пам’ятає свою батьківщину і водночас поважає країну, в якій живе. Китайська діаспора підтримує своє посольство, як і будь-яка діаспора: згадайте велику українську спільноту в Канаді!»

Журналіст-міжнародник, китаєзнавець Олексій Коваль теж не погоджується з думкою, що китайська діаспора може бути елементом експансії КНР, зокрема в Україні. Він член правління Асоціації китаєзнавців України, якій інколи закидають занадто тісні контакти з офіційним Пекіном.

«Якою є основна діяльність китайської діаспори в Україні? Переважно це збереження власної культури, захист економічних інтересів китайців в Україні та благодійність. Крім того, діаспора проводить культурні заходи до китайських національних свят. На деяких із них я бував», – пригадує Коваль.

Україна, на думку експертів, наразі не перебуває у сфері зовнішньополітичних пріоритетів Китаю, за винятком окремих інтересів у військово-промисловому комплексі та в сільському господарстві (про які вже розповідало Радіо Свобода).

Саме тому в Україні немає, образно кажучи, «чайна-таунів» як таких, каже директор українського Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.

«Основні геополітичні проєкти Китаю наразі. оминають Україну. Його інтерес до України – це переважно перебирання авіабудівних, ракетобудівних та суднобудівних технологій, а також купівля української аграрної продукції. А демографічна експансія до України наразі не входить до пріоритетів Китаю», – стверджує Перепелиця в коментарі Радіо Свобода.

До пріоритетних напрямків китайської політики він відносить сусідні з Китаєм країни – від Тайваню (Китай вважає цей острів своєю частиною) до Сінгапуру та Японії, а також країни Центральної Азії, Росію та Білорусь, Євросоюз та США.

При цьому, експерт наголошує: ті країни, які становлять особливий інтерес для Піднебесної, зазнають кілька етапів її впливу:

• економічна та фінансова експансія;
• зростання кількості китайських мігрантів;
• викуп Китаєм місцевих портів.

Як приклад Перепелиця наводить китайську активність у далекосхідних регіонах Росії. В Україні такої тенденції експерт не спостерігає.

Китайський бізнес: «велика» мережа «маленької» діаспори

Радіо Свобода раніше писало про бізнес-інтереси Китаю в Україні. Однак у більшості випадків ідеться про компанії, інвестиції та проєкти, які контролює не приватний капітал, а китайська держава.

Водночас представники китайської діаспори ведуть в Україні свій приватний бізнес. Найбільш активними бізнесменами є лідери китайської діаспори, з’ясувало Радіо Свобода.

Який бізнес мають лідери китайської діаспори?

Українські бази даних юридичних осіб свідчать, що вони спеціалізуються переважно на виробництві та продажу аграрної продукції, а також на будівництві та посередницьких послугах. Вони зосереджені у Харкові та Харківській області, а також у Києві. Частину цих компаній Лі Сюєган контролює спільно з іншими представниками китайської діаспори, або з бізнесменами, які мешкають у Китаї.

Численний бізнес в Україні мають (або мали) більшість з-поміж 17 співзасновників ГО «Китайська діаспора в Україні».

• Член правління організації діаспори Чан Бін Лінь володіє двома компаніями (торгівля і надання освітніх послуг) і водночас – є співзасновником або керівником шістьох громадських організацій, які опікуються українсько-китайською тематикою. Серед них і Одеська асоціація китайських бізнесменів.
• Цюй Бо, попередній керівник цієї асоціації, є власником шести компаній у сфері важкої промисловості, торгівлі агропродукцією, ресторанного бізнесу та юридичних послуг, а також керує українським представництвом Китайської корпорації металургії та промислового будівництва.
• Гуань Сень Мей, членкиня правління китайської діаспори, і водночас – власниця шести компаній, які спеціалізуються на культурі й туризмі, торгівлі та традиційній китайській медицині.
• Сюе Чжан – має дві компанії: одна займається торгівлею одягом, інша – роздрібною торгівлею та ресторанним бізнесом.​
• Чжао Кешуай – володіє ТОВ «Компанія Хуавей», яка є клоном (або локальним підрозділом) китайського телекомунікаційного гіганта Huawei.​
• Хуан Мі – власник виробництва м’яса птиці й паралельно має спільний бізнес з Сює Чжан.​
• Пен Тао – починав в Україні як ФОП, а нині має дві компанії, які опікуються юридичною допомогою, туристичними послугами та авіаперевезеннями.​
• Дуан Сяо Пен – має п’ять підприємств в Україні, серед яких будівельна компанія, ресторан, виробництво пластмас, агрофірма і компанія, що торгує хімікатами.
• Цуй Ган – торгує в Україні хімікатами і будматеріалами, а також займається будівництвом.
• Лі Юнхун – має чотири фірми в Україні: займається китайською медициною та туристичними послугами.​
• Чжао Ган – має дві турфірми і агропідприємство.​
• Лі Сян, співзасновник та колишній керівник китайської діаспори – контролює чотири компанії у сфері туризму, інвестицій та торгівлі.

Спілкуватися з Радіо Свобода представники китайської діаспори відмовилися. Однак, зі ЗМІ відомо, що представники діаспори допомагають одне одному в отриманні українських документів (дозволів на проживання), в адаптації в новій країні та в пошуку житла, розповідає один з лідерів китайської діаспори в Одесі Цюй Бо.

«Свого часу на ринку «7-й кілометр» був створений «Китайський юридичний центр». Обслуговуємо китайців, які живуть в Одесі, а також у південних областях України», – говорить Цюй Бо.

«Коли в Одесі ще не було Генерального консульства КНР, юридичний центр допомагав у всіх питаннях, що пов’язані з легалізацією: допомога в отриманні посвідки на проживання, офіційне працевлаштування, покупці нерухомості і так далі. Зараз акцент юридичної підтримки змістився в бік інтересів бізнесу: допомога в розмитненні вантажів, забезпечення безпеки товарів, захист від зайвої «завзятості» перевіряючих структур», – розповідає представник китайської діаспори в інтерв’ю одеським медіа.

Також є інтереси підприємців з китайської діаспори і сфері зеленої енергетики. Ця сфера китайського бізнесу в Україні сформувалася ще в часи президентства Віктора Януковича, саме тоді український парламент проголосував за високі «зелені тарифи», згадує китаєзнавець Юрій Пойта. За його словами, інвестиції китайців у сонячні електростанції, або ж у логістику аграрної продукції – це значні доходи для власників, однак все ж недостатня кількість робочих місць.

«Економічний вплив китайської діаспори треба оцінювати не лише за обсягом інвестицій, але і за їхньою структурою. Наразі виробництво «зеленої енергії», купівля дешевого українського зерна та олії й перевезення для подальшої переробки в Китаї – це високі прибутки, але недостатньо користі для української економіки», – вважає Пойта.

Було би класно, якби китайці створювали в Україні інфраструктуру, переробляли продукцію. Але це невигідно Китаю

«Було би класно, якби китайці створювали в Україні інфраструктуру, переробляли продукцію, і вона би йшла в Китай вже під українським брендом. Але цього не роблять, бо це невигідно Китаю», – пояснює фахівець-китаєзнавець.

Одна країна, яка інвестує в іншу, подекуди залучає до цього свою діаспору, констатує китаєзнавець Олексій Коваль. У випадку ж китайських інвестицій в Україну – їхній обсяг незначний, але й ті місцеві китайці, які хочуть інвестувати, часто зазнають тиску, каже він.

«Обсяги інвестицій з Китаю мізерні. Це означає, що економічний вплив представників китайської діаспори в Україні не є значним. Вони роблять щось на своєму рівні, використовують свої зв’язки з Китаєм, однак часто зазнають тиску», — говорить китаєзнавець. І наводить приклади таких «інвестицій через діаспору».

«. На Київщині місцеві китайці налагодили переробку пет-пляшок. Інвестиції у це виробництво – близько 10 мільйонів доларів. Однак, цей бізнес зазнавав регулярного тиску з боку місцевої влади. Здавалося би, це дуже корисна ініціатива. Але, схоже, місцеві посадовці хотіли отримати з підприємців додатковий зиск», – розповідає в інтерв’ю Олексій Коваль.

Разом з тим Китай за підсумками 2020 року є головним торговельним партнером України.

Партійний контроль за китайською діаспорою: все змінив Гонконг?

Глобальні зусилля Комуністичної партії Китаю щодо м’якого посилення впливу в інших політичних системах і країнах – тривають десятиліттями. Їх координує партійне агентство, відоме як «Департамент роботи Об’єднаного фронту», який досяг значних успіхів під керівництвом нинішнього китайського лідера Сі Цзіньпіна.

Президент Китаю Сі Цзіньпін бере участь у саміті Китай-Центрально-Східна Європа, який проводився в онлайн режимі 9 лютого 2021 року

Цю структуру контролює «Об’єднаний фронт» – коаліція організацій, яка дбає про внутрішній авторитет панівної партії Китаю, нейтралізацію опонентів та посилення її впливу за кордоном, говорять міжнародні експерти з китайського впливу, з якими спілкувалося Радіо Свобода.

Прикметно, що у 2015 році Сі Цзіньпін розширив мандат «Об’єднаного фронту», оголосивши його «важливою чарівною зброєю для реалізації китайської мрії про велике оновлення китайської нації».

Ця структура сягає своїм корінням до громадянської війни в Китаї, тож нині вона відіграє важливу роль у поширенні партійного контролю на такі регіони, як Сіньцзян і Тибет, які історично чинили опір Пекіну. Тоді як на міжнародному рівні структура зосереджена насамперед на 60 мільйонах китайських діаспорян, розкиданих по всьому світу, стверджують фахівці.

За словами одного з них, експерта з питань діяльності «Об’єднаного фронту» по всій Європі в празькому Карловому університеті Мартіна Гали, за кордоном китайські громади розглядаються Пекіном як інструмент контролю, а згодом – як потенційний мобілізаційний актив для досягнення своїх цілей на міжнародному рівні.

«Мета організацій «Об’єднаного фронту» полягає в тому, щоб мати канали, які можуть охопити всіх, – каже він Радіо Свобода. – Це спосіб стежити за людьми, підходити до них, а також тиснути на них, спонукати їх робити чи не робити щось».

При цьому, визнає Гала, світова китайська діаспора велика і різноманітна, складається з різних хвиль імміграції з Піднебесної протягом сотень років.

У західних країнах, особливо в тих, що мають давні китайські громади (США, Канада, Австралія та Велика Британія) організації «Об’єднаного фронту» стикаються з опором китайської громади, яка набагато різноманітніша і часто складається з осіб, які виїхали з Китаю через незгоду з комуністичною системою і з тими земляками, які більш прихильні до Пекіна.

В Австралії робота «Об’єднаного фронту» стала об’єктом серйозної перевірки, після низки гучних справ про організацію, що здійснює тиск на австралійських громадян, що є етнічними китайцями, а також чинить кулуарний вплив на політиків країни.

У таких країнах, як Україна, більшість китайської спільноти складається з недавніх мігрантів, які прибули після падіння Радянського Союзу, і в більшості випадків все ще є громадянами Китаю, що мають міцні сімейні та ділові зв’язки з батьківщиною, говорить Гала.

На його думку, це означає, що вони можуть бути більш вразливими до тиску з боку Пекіна та організацій, підпорядкованих «Об’єднаному фронту».

При цьому експерт закликає не ототожнювати всіх китайців діаспори із китайською партією влади.

«Об’єднаний фронт» є приводом для стигматизації китайського народу. Але є різниця між системою і людьми, які в неї потрапляють

«Небезпека в тому, що люди зловживають тим, що «Об’єднаний фронт» є приводом для стигматизації китайського народу. Але є різниця між системою і людьми, які в неї потрапляють», – сказав він.

«Багато з цих людей залишили Китай, бо їм було погано від системи, і зараз система їх наздоганяє, – наголошує Гала. – Їх слід розглядати не як виконавців впливу Компартії Китаю, а як жертв».

Більше того, за словами чеського експерта, ситуацію у світовій китайській діаспорі змінили протести в Гонконгу, відтак вона вже не зможе бути монолітною та лояльною до Пекіна.

«До того, як у Гонконзі справи прискорились (ідеться про масові протести проти обмеження демократичних свобод – ред.), я б сказав, що Компартії Китаю вдалося досить ефективно взяти під контроль більшість зарубіжних діаспор, але це змінилося завдяки Гонконгу. Тепер Пекін зіткнеться з набагато більшим опором, ніж раніше», – прогнозує чеський експерт.

За даними Радіо Свобода, «Об’єднаний фронт» не заявив про себе в Україні, китайська громада представлена в основному ГО «Китайська діаспора в Україні».

Наскільки відчутним є вплив Пекіна в Україні?

Політичний вплив Китаю в Україні визнають не всі профільні експерти. Однак є події, які демонструють, що цей вплив – є.

Так, посол Китаю в Україні Фань Сяньжун, як вже було зазначено, провів недавно онлайн-зустріч з депутатами українського парламенту, причому саме з представниками проросійських політичних сил – головно ОПЗЖ.

Ця зустріч відбулася після заяви секретаря РНБО Олексія Данилова щодо того, що компанія «Мотор Січ», більшість акцій якої викупили китайці, «буде повернуто у власність українського народу».

На початку пандемії представники великого бізнесу Китаю, китайської діаспори та їхній партнер в Україні, олігарх Олександр Ярославський комунікували з Офісом президента у питаннях гуманітарної допомоги і закупівлі засобів захисту.

Радіо Свобода звернулося до посольства КНР, щоб дізнатися більше про це, однак відповіді наразі не отримало.

Ще один приклад впливу – спроби блокувати діяльність опозиційного релігійного руху «Фалуньгун» в Одесі та напади представників китайської діаспори на активістів цього руху.

Поза тим, як кажуть експерти, китайські студенти та підприємці мало спілкуються з кимось за межами діаспори.

Дипломат і колишній міністр інфраструктури України Володимир Омелян згадує про те, що за найбільшими інвестиційними проєктами, які формально просувають китайські приватні підприємці, інколи стоїть уряд цієї країни.

«Ми намагалися реалізувати деякі інфраструктурні проєкти, спільні з китайським бізнесом. Деякі з них були вдалими, деякі – ні. В нас не було жодних ілюзій: нам казали, що це приватні підприємці, але ми розуміли, що фактично це державні кошти. Бо Китай працює за кордоном приблизно так, як СРСР, – пояснює Омелян. – Ми довгий час спостерігали за Білоруссю, яка пішла далеко вперед в переговорах та в співпраці з Китаєм. І добре, що ми тоді з цим спізнилися. Тепер ми бачимо, як виникають китайські анклави в Білорусі, а Олександр Лукашенко багато в чому став залежним від Пекіну».

Тим часом депутат парламенту Олександр Трухін заперечує твердження про те, що китайська діаспора, мовляв, несамостійна.

«Чи координують представники китайської діаспори всі свої дії з посольством, чи можуть висловлювати свою думку, незалежну від нього? Не думаю, що є якісь обмеження. В Україні – демократичне суспільство. І кожен має право вільно висловлювати свою позицію», – запевняє співголова групи міжпарламентських зв’язків Україна–Китай.

Як Україна вакцинує китайських громадян від COVID?

Китаєзанвець Олексій Коваль розповідає, що серед його знайомих багато українських китайців, які багато років мешкають в Україні. «Це успішні бізнесмени, художники, музиканти. Вони інтегрувалися в українське суспільство і добре тут почуваються», – додає він.

Така присутність може стати помітнішою. Після того, як Україна у 2020 році відкрила безвізовий режим для китайських туристів, може зрости як кількість профільних турфірм (які зазвичай засновують самі ж китайці), так і число китайських економічних мігрантів, прогнозують оглядачі.

(В підготовці матеріалу брав участь кореспондент Радіо Свобода Рід Стендіш)

(Стаття доповнена коментарями співголови групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Китаєм, депутата від «Слуги народу» Олександра Трухіна, китаєзнавця Олексія Коваля та експерта Мартіна Гали з Карлового університету в Празі).

Читайте також:

Євген Солонина

На Радіо Свобода працюю журналістом з 2008 року. Народився 1979 року в місті Мелітополь Запорізької області. Закінчив факультет журналістики Запорізького Національного університету. Як журналіст найбільше цікавлюся економічною, екологічною та соціальною тематикою. На дозвіллі захоплююся садівництвом та альпінізмом.