Astatine

This is a gallery page containing specially selected image and media files. They have been chosen as highlights of a particular topic, but do not represent the full range of files that are available on Commons. For a wider selection of files connected with Astatine , see Category:Astatine .

ástato; astat; Astatin; astatine; آستاتين; astatin; عیسٹاٹین; astát; Astat; 砹; Àstatu; Astat; Астат; астат; astat; एस्टाटिन; astate; astat; Астат; एस्टाटाइन; ଆଷ୍ଟାଟାଇନ; астат; IsAtsha; Astat; astat; Astat; Astatine; 砈; Астатум; Astat; အက်စ်တက်တိုင်း; 砹; Астат; astatine; astatu; àstat; Астат; astatin; Astato; Astati; آستاتین; 砹; astat; ასტატი; アスタチン; Astato; استاتين; astatum; एस्टाटिन; ऐस्टाटीन; 砹; astatiini; Астат; آسطاط; астат; astatu; Astatiniu; แอสทาทีน; Astat; Astö; Astat; ཨསེ་ཊེ་ཊིན།; Astatu; Astato; استاتین; астатий; astatin; 砈; Astatiin; astat; Астат; Astato; 아스타틴; Astat; astato; Astato; এস্টাটিন; Astatine; Astatin; Астат; 砹; astatin; Астат; astats; astaat; Astatɩ; astato; 砹; астат; Astatine; Astatin; ಆಸ್ಟಟೈನ್; ئەستاتین; 砹; asztácium; አስታታይን; astato; astatin; άστατο; астат; Astatu; Astat; Astatini; Астат; astato; Astato; աստատ; एस्टाटिन; Astaitín; Astat; astaat; ആസ്റ്ററ്റീൻ; Astaat; אסטטין; Астат; Astat; Krepayot (Erythrogonys); ఆస్టాటీన్; ئاستاتىن; Astat; 砹; ایسٹاٹین; Astato; astato; Astatis; Astatine; أستاتين; Astaat; astatina; astatçheen; ਐਸਟਾਟੀਨ; એસ્ટાટીન; Astatínì; Astat; astato; lastatin; astat; klirlxastati; एस्टाटिन; astat; Astatino; Astattu; астат; Astat; astat; Astatain; 砈; 砈; astat; astatine; एस्टाटिन; ástato; அஸ்டடைன்; 砹; Astatin; elemento químico con número atómico 85; kémiai elem, rendszáma 85, vegyjele At; Frumefni með efnatáknið At og sætistöluna 85; 85 zenbaki atomikoa duen elementu kimikoa; elementu químicu de númberu atómicu 85 y símbolu At; element químic amb nombre atòmic 85; chemisches Element mit dem Elementsymbol At und der Ordnungszahl 85; element; کیماوي عنصر; 原子序为85的化学元素; grundstof med atomnummer 85; elementul chimic cu numărul de ordine 85; 原子序為85的化學元素; grundämne; хімічний елемент з атомним номером 85; 原子序為85的化學元素; 原子序为85的化学元素; alkuaine; 原子番号85の元素; kemia elemento kun simbolo At kaj atomnumero 85; хемиски елемент; hemijski element sa simbolom At i atomskim brojem 85; bunstoo lesh y chowrey kemmigagh At as yn earroo breneenagh 85; kemiala elemento 85; élément chimique de numéro atomique 85 et de symbole At; יסוד כימי בעל המספר האטומי 85; хімічны элемэнт; chemical element with symbol At and atomic number 85; scheikundig element met symbool At en atoomnummer 85; elemento químico com número atómico 85; chemický prvek s atomovým číslem 85; grunnstoff med kjemisk symbol At og atomnummer 85; elimentu chìmicu cu nùmmiru atòmicu 85; nguyên tố hóa học của nguyên tử số 85, một thành phần phóng xạ của nhóm halogen; 原子序為85的化學元素; ķīmiskais elements; химичен елемент с атомен номер 85; химический элемент; inhlwa yevanga enophawu At nenani lobuchwe elingama-85; unsur kimia dengan lambang At dan nomor atom 85; elemento químico com número atômico 85; chemický prvok s protónovým číslom 85; cheemescht Element; 85. pierwiastek chemiczny; grunnstoff; At simvolu ilə göstərilən və sıra nömrəsi 85 olan kimyəvi element; အက်တမ်အမှတ်စဉ်၈၅ဓါတုဒြပ်စင်; 화학 원소의 하나; ಧಾತು ಸಂಖೆ 85 ಇರುವ ರಾಸಾಯನಿಕ ಧಾತು; Simgesi “At”, atom numarası 85 olan element; elemento químico de número atómico 85; أندر العناصر الطبيعية; 原子序为85的化学元素; At – Elemento chimico di numero atomico 85; At; astato; At; At; At; elementu 85; At; աստատինում; At; Астат; Астатин; At; At; At; At; At; At; 鈪; 銰; एस्टाटिन; At; elemento 85; астатин; At; At; At; élément 85; 85At; At; At; At; Astatine; element 85; At; astatínio; ástato; At; elemento 85; At; At; unsur 85; astat; At; grunnstoff 85; 85At; ⁸⁵At; At; At; 鈪; 銰; At; At; astatínio; ástato; elemento 85; At; element 85; At; 鈪; 銰; At; At; element 85; 85. element; At; At; 85At

Астат

хімічний елемент з атомним номером 85 / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Астат?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Астат, At (англ. astatine, нім. Astat) — неметалічний радіоактивний хімічний елемент, атомний номер 85, атомна маса 210. Належить до групи галогенів. Дуже нестабільний, тому у природі зустрічається лише у слідових кількостях. Астат за хімічними властивостями подібний до галогенів і до металів.

Історія

Існування астату було передбачене ще Менделєєвим — він помістив його у свою таблицю під назвою «ека-йод» і передбачив атомну вагу близько 215. Проте спроби знайти цей елемент в природі були марними. У 1913 році Генрі Мозлі відкрив атомні номери, що підтвердило існування невідкритого елементу між полонієм і радоном.

У 1925 році Фредерік Лорінг і Джеральд Дрюс повідомили про відкриття елементів номер 87 і 85 при аналізі піролюзиту [5] [6] . Обидва «відкриття» не підтвердилися, проте протягом наступних років пошуки ека-йоду сильно активізувались. У 1926 році Отто Ган шукав його у радії [6] , Джон Ньютон Френд — у багатій галогенами воді з Мертвого Моря [7] , проте успіху не досягли.

У 1931 році група Фреда Аллісона [en] з Алабамського Політехнічного інституту повідомили про відкриття 85 елементу у бразильських монацитових пісках. Для пошуку Аллісон використовував винайдений ним самим новий метод «магнето-оптичного аналізу» речовини. Наступного року він випустив ще одну статтю, в якій описував властивості ека-йоду, і запропонував назву «алабамін» для нього. Тільки у 1935 році було показано, що магнето-оптичний аналіз, запропонований Аллісоном, не працює, а «відкриття» є лише артефактом цього методу. Втім, алабамін продовжував з’являтися у деяких підручниках і періодичних таблицях аж до 1947 року [6] .

У 1937 Раджендралал Де, індійський фізик з Дакки, надихнувшись дослідженнями Аллісона, виділив з монациту чорну речовину, яку вважав 85-м елементом, і запропонував назву «дакін» для нього. Відкриття Де курйозне тим, що у 1947 і навіть у 1962 році він продовжував публікувати статті, у яких наполягав, що знайдена їм речовина була 85-м елементом. У статті 1947 року він пропонував вже трохи іншу назву для нього, «декін», виводячи його і від Дакки і від терміну «ека-йод». Втім, оскільки Де говорив про виділення кількох міліграмів речовини, інтенсивна радіація від них, ймовірно, вбила б його, якби він дійсно зміг отримати цей елемент [6] .

У 1939 році французька вчена-фізик Івет Кошуа і румунський фізик Хорія Хулубей [en] опублікували роботу, де описувались три спектральні лінії, що відповідали передбаченим для 85-го елементу. Ці лінії були зафіксовані під час серії експериментів по дослідженню спектру радону-222 що тривали з 1934 року. Вже під час війни, їх результати були підтверджені португальським вченим Мануелем Валадаресом [pt] [6] .

Паралельно, швейцарський хімік Волтер Міднер [en] показав, що полоній-218 (що утворюється при альфа-розпаді радону-222, і, як тоді вважалося, теж завжди розпадається по альфа-каналу) час від часу все ж розпадається і через бета-канал, відповідно утворюючи ізотоп 85 218 . Міднер опублікував свої результати у 1940 році, позиціюючи їх як відкриття елементу 85. Він запропонував для нього назву гельвецій, на честь латинської назви Швейцарії. У 1942 році він опублікував нові результати, отримані під час співпраці з британською фізикинею Алісою Лей-Сміт [en] . Відзначаючи її внесок, Міднер запропонував нову назву, англогельвецій. Втім, ці результати не змогли відтворити інші вчені [8] .

У 1940 році Дейл Корсон [en] , Кеннет МакКензі [en] і Еміліо Сегре вперше змогли отримати елемент 85 штучно. На 60-дюймовому циклотроні в Берклі вони опромінювали бісмут альфа-частинками. В продуктах реакції був виявлений альфа-випромінювач, активність якого спадала з періодом напіврозпаду близько 8 годин. Як тепер зрозуміло, таким чином був відкритий ізотоп At 211 . Саме цю трійцю вважають першовідкривачами цього елементу [8] .

Не знаючи про результати американських колег, австрійські вчені Берта Карлік і Труда Берне [fr] досліджували альфа-активність радону-222. У енергетичному спектрі альфа-частинок вони виявили компоненту, що (за законом Ґейґера — Неттола) відповідала невідомому і дуже короткоживучому ізотопу. Вони також показали, що результати Міднера і Лей-Сміт були помилкою, спричиненою забрудненням обладнання [6] .

Сучасна назва елементу була дана лише в 1947 році, після статті Фредеріка Панета [en] , в якій він запропонував загальний підхід по визначенню підходу до найменувань. За пропозицією Панета, право обрати назву для елементу отримали Корсон, МакКензі і Сегре (хоча Кошуа і Хулубей відкрили результати раніше, їх метод не дозволяв встановити хімічні властивості нового елементу, тому таке рішення було прийняте без великих суперечок). Вони ж і запропонували назву астат, що походить від грец. ἀστατέω — бути нестійким, через його надзвичайно малий період напіврозпаду [6] .

Ізотопи

Астат не має стабільних ізотопів, проте у деяких мінералах він присутній, через те, що входить у кілька природних радіоактивних рядів (тобто, ці ізотопи постійно продукуються у мінералах, що містять відповідні елементи, після чого швидко розпадаються):

• Астат-218 (t_½=1,5 секунд) входить в ряд урану [9]
• Астат-215 (t_½=0,1 мілісекунди) і астат-219 (t_½=56 секунд) входять в ряд актинію [10] .

Через надзвичайно низький час життя природних ізотопів, кількість астату у природі дуже низька — у будь-який час загальна кількість астату на Землі, за різними оцінками, становить від сотень міліграмів до 30 грамів [11] .

Загалом відомо 60 ізотопів астату з масовими числами від 191 до 229, 14 з яких — метастабільні. Найбільші періоди напіврозпаду мають At 210 (8,1 годин) і At 211 (7,214 годин) [12] .

Отримання

Виділення астату з природних джерел не є можливим через малу кількість, а також малий час життя природніх ізотопів. Порівняно стабільні ізотопи At 210 і At 211 отримуються штучно, шляхом опромінення металевого бісмуту α-частинками високої енергії

83 B i 209 + 2 H e 4 ⟶ 85 A t 210 + 3 0 n 1 Bi^+_He^\longrightarrow _At^+3_n^> > [13] 83 B i 209 + 2 H e 4 ⟶ 85 A t 211 + 2 0 n 1 Bi^+_He^\longrightarrow _At^+2_n^> >

з наступним відділенням астату співосадженням, екстракцією, хроматографією або дистиляцією на платинову пластинку [14] . Оскільки астат є галогеном, він є досить летким, і легко відділяється від бісмуту хімічно.

Сучасні циклотрони можуть виробляти до 1,5×10 12 атомів астату на годину [15] .

Властивості

Фізичні

Зважаючи на малу кількість доступної для вивчення речовини, фізичні властивості цього елемента погано вивчені і, як правило, побудовані на аналогіях з доступнішими елементами.

Астат — тверда речовина синьо-чорного кольору, за зовнішнім виглядом схожий на йод [16] . Для нього характерно поєднання властивостей неметалів (галогенів) і металів (полоній, свинець тощо). Як і йод, астат добре розчиняється в органічних розчинниках і легко ними екстрагується. За леткістю трохи поступається йоду, але також може легко переганятися [16] .

Температура плавлення 302 °C, кипіння (сублімації) 337 °C.

Хімічні

За властивостями астат найбільше нагадує йод: переганяється, екстрагується чотирьоххлористим вуглецем CCl₄ з водних розчинів, відновлюється цинком або сірчистим газом до астатид-йона At − :

2 A t + S O 2 + 2 H 2 O = 2 A t − + 3 H + + H S O 4 − +2H_O=2At^+3H^+HSO_^> > ,

який з йонами срібла утворює нерозчинний астатид срібла AgAt. Останній кількісно співоосаджується з йодидом срібла як носій. Астатат-йон AtO −
₃ утворюється при окисненні астатид-йона перйодатною кислотою H₅IO₆ або церієм(IV):

6 C e 4 + + A t − + 3 H 2 O = A t O 3 − + 6 C e 3 + + 6 H + +At^+3H_O=AtO_^+6Ce^+6H^> >

Формалізований запис цього рівняння відповідає умові електронейтральності. Фактично йони Ce (IV) існують у вигляді гідратованих йонів [Ce(H₂O)_n] 4 , які відщеплюють йон водню і, за винятком дуже кислих розчинів (рН~1), далі піддаються гідролізу і полімеризації. Йони AtO₃₋ кількісно співоосаджуються з нерозчинними у воді Pb(IO₃)₂.

Через неможливість отримати макроскопічні кількості астату, все ще не вирішена фундаментальна проблема його будови — чи є його молекули одноатомними або двоатомними. Всі інші галогени від хлору до йоду мають двоатомні молекули, що формують молекулярні кристали. Але відомо, що вираженість неметалічних властивостей спадає при у цьому ряду, а отже астат має ще більш яскраві ознаки металу. Герман, Гофман і Ешкрофт у роботі 2013 року показують, що, за тиску в одну атмосферу, астат має формувати атомні кристали [15] , проте існують і експерименти, що говорять про протилежне [17] .

Використання

Фізіологічно астат поводить себе подібно до йоду — наприклад, концентрується в щитоподібній залозі, шлунку, селезінці [18] . Оскільки астат супроводжує йод, то це дозволяє разом з препаратами йоду вводити радіоактивний астат і використовувати його при радіотерапії ракових пухлин. Потенційно елемент є дуже перспективним у альфа-терапії пухлин через різномаїття його сполук, а також дуже короткі ланцюжки розпаду астату-211, на кожному з яких випускається лише одна альфа-частинка [19] . Препарати на його основі брали участь у багатьох клінічних дослідженнях, проте широкому використанню перешкоджає важкість його отримання.