Презентація “Гудзики”

Презентація до уроку виробничого навчання ” Виконання спеціальних стібків”, містить матеріал про історію виникнення і створення гудзиків.

Гудзики. Що ми про них знаємо?

Посміхаймося, бо Ми того Варті. Розпочнемо з простого та приемного. з П О С М І Ш К И.

Справді, такою стає перша реакція співрозмовника, коли ти намагаешся розповісти йому історію виникнення гудзиків, а тим паче, історію, яку вже пишуть самі гудзики.

Для прикладу, ідея ґудзика, дуже проста – предмет, що слугує з’єднанню двох деталей одягу. Кожен ґудзик може «розповісти» свою історію виникнення та буття. Але яким довгим був історичний шлях від виникнення форми, як такої до визнання та широкого використання, і у кінцевому варіанті, – предмету мистецтва та колекціонування.Ґудзик, будучи охоронцем інтимності, носієм національних символів, бував часто єдиним існуючим свідком історії, єдиною пам’яткою після людини, якій вірно служив.

Ґудзики докотилися до нас зі стародавніх часів: колись вони були розкішшю та дивовижею, а нині без них важко уявити буденний одяг. З часом ці цікаві аксесуари дуже спростилися: стали маленькими та однотонними. Ще б пак, адже у часи суцільного поспіху людям не до дизайнерських завитушок! Старовинний ґудзик з металу. Металевий ґудзик XV-XVII століття. Цей ґудзик зроблений з чорного скла Початок ХХ століття: ґудзик з рогу. Теж початок ХХ століття, імітація рогу. Кінець ХІХ-середина ХХ століття: ґудзик зі шнура

У цього експонату як і у китайського ґудзика із колекції французького філобутоніста Loic Allio вже виникає ґудзикова ніжка, яка виконана цілісною із тілом ґудзика. Існує припущення, що перші ґудзики були саме на ніжках, а шнурівка, яка обвивала їх, опісля, стала виконувати функції повітряної(нависної) петлі. Такий вид застібки побутував у китайському одязі періоду імперії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.). Агатовий гудзик. Китай, епоха Хань. Коллекція Loic Allio.

гудзик-печатка. 3100 – 2700 до н.е. Лувр. Вагомим доповненням до першовідкритих прототипів ґудзиків слугує експонат постійної експозиції єгипетського мистецтва у Луврі – ґудзик – печатка, який датується 3100 – 2700 рр. до н.е. Виконаний із слонової кістки діаметром 3 см.

Слід вказати, що у 40-х роках ХХ ст. набуло широкого розповсюдження явище колекціонування ґудзиків, яке отримало назву – філобутоністика. Саме слово складається із двох слів: «філо» – від грецького «любов» та «bouton» – від французького брунька, ґудзик. З часом філобутоністика трансформувалась від збирання ґудзиків до детального вивчення процесу виникнення, матеріалів виконання, біографії майстрів, які їх виготовили і т.п. . Гудзик. Dalton Ghetti. (різьблення на олівцевому графіті)

Звичайні гудзики, що були доведені японськими майстрами до досконалості, подарували світу «нецке». Саме так звучить слово «ґудзик» японською. У перекладі з англійської ґудзик (button)- бутон, що не розпустився. І дійсно, найбільш відомі старовинні гудзики нагадують малюнком квіти, плоди, чи звірів. Згідно однієї групи досліджень, вихідним словом слугувало старофранцузське butun, boton «шишечка, брунька, бутон»,Для початку дослідження звернемося до «Етимологічного словника української мови», віднайшовши у ньому походження слова «ґудзик» із кореня [гудз] – “гуля, вузол, потовщення”, ґудзик, гудзик, гудзок «невеликий гудз, пухлина» Німецька лінія (нім. Knopf, гол. Knoop, ісл. Knaappr, дат. Knop, ірл. Спбіре)

Ґудзики на чоловічому костюмі 1718 р. Худ. Ларжильєр, Франція. Катаріна Кілігрю, леді Джермін. Ґудзики і мереживо, 1614 рік, Британія.

Пророблена попередньо робота дає можливість підсумувати і виокремити чотири основні функції ґудзика:1. утилітарну (ґудзик як застібка) 2. декоративно-естетичну (ґудзик як прикраса)3. магічну і оберегову (ґудзик як оберіг та амулет) 4.семіотично-інформативну (ґудзик як розпізнавальний знак). На сучасному етапі ми сприймаємо ґудзик, першочергово, як об’єкт утилітарного призначення. Аналогічно ґудзик сприймався на початках свого побутування та у ХІХ – ХХ ст.: «Пуговица – кружок или шарик, шляпка с ушком, пришиваемая к одежде для застежки на петлю» – відзначав етнограф та лінгвіст В. Даль. Висновки

Ви можете стати царем, дурнем, або злочинцем, і ніхто не помітить цього. Але якщо у Вас відсутній гудзик – кожен зверне на це увагу. Ремарк

Ґудзик – Ірен Роздобудько

Роман «Ґудзик» у 2005 році отримав першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова».

Цей роман має багато нашарувань, сюжетних колізій і героїв. Його часовий простір: від середини 70-х до наших днів, його географія — Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою — Америка. Але головна ідея така: велике щастя або велика трагедія може початися з найменшої деталі, з ґудзика, який так легко загубити, а потім шукати все життя…

Це роман про любов, вірність, зраду. Про те, що ніколи не варто оглядатися назад, а цінувати те, що існує поруч із тобою — сьогодні і назавжди.

А можливо, цей роман про… дещо з життя янголів, що випадково потрапили на нашу землю? …

Ірен Роздобудько

Книга перша

Останній день серпня, 2005 рік

….Я вже не згадаю, коли приходив додому, не будучи у стані легкого «підшофе». А можливо, й не легкого… Але відучора з’явилося відчуття, ніби мені під лопатку вшили «торпеду» і я помру від одного погляду на чарку з горілкою чи коньяком. Згасити збудження мені не було чим. Залишалося якось дотягти до кінця робочого дня. З другого боку, мені хотілося, аби він тривав безкінечно. Я боявся прийти додому, боявся сісти за комп’ютер.

Тому після двох необтяжливих лекцій в інституті кінематографії я повернувся до офісу. Там мені не було чого робити, я міг працювати і вдома, вигадуючи безкінечні сюжети для рекламних роликів, але, як я вже зауважив, іти додому я боявся. Отже, тупо просидів у своєму кабінеті, поклавши ноги на стіл та час від часу змушуючи нашу офіс-менеджера Тетяну Миколаївну заварювати мені найміцнішу каву. Я дивився у вікно. І зір мій був настільки загостреним і сконцентрованим, що я бачив найменші переплетіння та борозни на корі старого дерева, яке росло на протилежному боці вулиці. Я не відривав погляду від цих борозен, забитих сивим павутинням, і вони нагадували мені глибокі зморшки на обличчі старої людини.

Літо закінчувалося. Добігав кінця рік. Не знаю, як в інших, а для мене рік завжди закінчується з останнім днем серпня. Можливо, тому, що все в моєму житті розпочиналося восени…

Я намагався вимкнути мозок, не замислюватися. Але подумки вже сто разів побував у своїй квартирі та здійснив кілька звичних для себе рухів: відчинив двері, скинув піджак, сів за комп’ютер, умостившись у глибокому чорному кріслі, та клацнув «мишкою».

Чому я так боюся зробити це все насправді? Що мені заважає зараз скинути ноги зі столу, підхопити кейс, вискочити на вулицю, сісти за кермо і хвилин за десять насправді штовхнути двері власної квартири? Які гирі повисли на моїх ногах?

Згодом я зрозумів, що ці «гирі» — страх анічогісінько не знайти на екрані монітора. Зовсім НІЧОГО.

Але з не меншим жахом я думав про те, що в куточку екрана висвітиться жовтий конвертик.

І я не знав, що краще: це нічого чи конверт…

Близько восьмої Тетяна Миколаївна почала зворушливо покашлювати під моїми дверима. А потім, трохи прочинивши їх, запитала:

Я зрозумів, що час іти. Вийшов на вулицю і вперше не попрямував до свого улюбленого ресторанчика «Суок», хоча міг би… Але на вулиці мною заволодів гін, я відчув його лихоманку й ледь домчав до свого під’їзду. Потім я боявся, що ліфт раптом застрягне і мені доведеться нудьгувати в ньому кілька безкінечно довгих годин, гадаючи — чи є конверт?…

Дякувати Богу, цього не трапилося і я увірвався у квартиру, на ходу знімаючи піджак, розкидаючи вусі боки взуття і краватку. В чорне крісло я впав, маючи досить розбурханий вигляд. Цікаво, що б сказали мої студенти, які звикли до моєї цілковитої «застібнутості»?

…Тоді була майже така сама погода. На балконі лежали кавуни. Зараз там скрізь — товстий шар вуличної пилюги.

Я клацнув кнопкою. У куточку з’явився жовтий конвертик. Усе так, як я уявляв — і не вірив самому собі. Невже? Я клацнув «мишкою». Заплющив очі. Розплющив.

«Я померла 25 вересня 1997 року…» — спалахнув перший рядок на синьому тлі монітора.

Я знову заплющив очі. Холод і морок скували мене…

Частина перша

1

Це сталося наприкінці серпня 1977-го… Тоді мені виповнилося вісімнадцять. Я мріяв про славу. І знав, що вона — прийде. Йшлося не про тимчасове сходження на якийсь п’єдестал у вузькому просторі, в якому я тоді жив. Не про оплески аудиторії, котра забуває про тебе вже наступного дня. Ні. Я відчував, що в мене є призначення, таємницю якого мені ще належить розгадати. А поки що воно зароджувалося десь глибоко всередині, ніби у вологій марлі визрівала квасолина — такий дослід ми робили в школі на уроках біології. Всі тридцять п’ять учнів удома на підвіконні пророщували квасолини, а через пару тижнів приносили результат у школу. Дуже добре пам’ятаю, що мій паросток був більшим, ніж у інших. Це було давно, у класі шостім. Але після цих дослідів я зрозумів, що і як розвивається всередині мене самого. І терпляче очікував. Настільки терпляче, що намагався зайвого разу не привертати до себе уваги — поки що мені це було ні до чого. Поки що.

Я закінчив школу, досить легко вступив на кінофакультет на сценарне відділення (мій екзаменаційний сценарій виявився кращим, ніж опуси вже досвідчених і набагато старших за мене абітурієнтів, його потім ще довго зберігали на кафедрі як вдалий приклад). Довідавшись про результат, поїхав трохи відпочити в гори, на туристичну базу біля підніжжя Карпат. Власне, це була «кінематографічна» турбаза, до якої поїхали всі мої майбутні однокурсники — оголошення про невикористанні студентські путівки висіло в холі інституту. Ми ще не були добре знайомі між собою. Нас об’єднував загальний дух нещодавніх іспитів, під час яких усі ми дружно штовхалися біля дверей аудиторій та галасливо вітали кожного щасливчика.

Усе це було вже позаду. Ми з’їжджалися на турбазу поступово, не домовляючись, і бурхливо раділи кожному знайомому обличчю. Нас розселяли до невеличких дерев’яних будиночків, і ми відразу починали вивчати територію, дізнаючись, де розміщені їдальня, басейн, кінозал і найближче «сільпо», в якому продається дешевий портвейн «777».

Ми відчували себе дорослими й бувалими. Намагалися спілкуватися наиневимушеніше і вимовляли імена своїх кумирів через губу. Називали одне одного по-західному, тому мене одразу ж охрестили «Деном». Сусіда по кімнаті, відповідно, назвали Макс.

Ден та Макс — два круті хлопці, майбутні генії — швидко збігали в сільпо і завантажилися кількома пляшками міцного «чорнила». Пили ми по-чорному і… по-дитячому ще з часів школи — нічого, що дорожче за портвейн. Відверто кажучи, трохи згодом я пожалів, що приїхав саме сюди…

Гори важко синіли вдалині й, здавалося, мерехтіли, огорнуті рваним білим шовком вечірнього серпанку. А я змушений був сидіти на жорсткому ліжку, цмулити портвейн і слухати балачки своїх приятелів. Коли нас усіх почало нудити (звичайно ж, ніхто не скаржився й намагався триматися достойно), ми по черзі почали виходити «подихати повітрям». Мені нарешті вдалося вирватися з прокуреної кімнати й самому, вже не кваплячись, пройтися територією.

Це була доволі тихенька місцинка. Або ж такою вона здавалася наприкінці літа. За фіранками котеджиків блимало тьмяне світло, деінде на верандах сиділи відпочивальники, з відкритого — «зеленого» — кінозалу линули звуки музики з якогось кінофільму. Здається, це була «Єсенія». А загалом — безлад та запустіння. Тільки за білим старомодним парканом у стилі псевдобароко привабливо шумів кошлатий чорний ліс, і від нього на мене покотилася потужна хвиля свіжості й тривоги. Було вже доволі темно.

Наївні скульптури дівчаток із веслами та інших культуристів білосніжно світилися обабіч алей, як привиди. Майже всі лави були «беззубими», а всі ліхтарі — «сліпими». Я дійшов до кінця алеї, сів на лавку, витяг із кишені цигарки. І майже відразу помітив спалах червоного вогника навпроти…

Якби я тоді не був п’яним, якби в мені, як вино, не грало хмільне відчуття ейфорії вступу в нове життя — нічого б не трапилося і не потягло б за собою ланцюг подій, що переслідують мене все життя.

З чого роблять гудзики

Матеріали, використовувані для створення гудзиків, визначають не тільки зовнішній вигляд і дизайн аксесуара, але і його функціональність і довговічність. Правильний вибір матеріалу дозволяє надати вашому одязі особливий шарм і підкреслити ваш індивідуальний стиль.

З яких матеріалів роблять гудзики

• Натуральні матеріали: гудзики можуть виготовлятися з натуральних матеріалів, таких як дерево, Ріг, шовк або бавовна. Ці матеріали надають аксесуарам природний вигляд, що робить їх особливо привабливими для тих, хто цінує Природні текстури і відтінки.
• Метали: металеві ґудзики завжди уособлювали елегантність і вишуканість. “Blochka” пропонує застібки в металевих відтінках, таких як нікель і темний нікель. Від класичних до сучасних дизайнів, Металеві гудзики ідеально доповнюють широкий спектр одягу.
• Пластик і акрил: легкі, яскраві і різноманітні – пластикові та акрилові гудзики надають величезні можливості для творчості. Вони можуть бути повністю прозорими, мерехтливими або прикрашеними різнокольоровими візерунками, що відкриває необмежені варіанти стилізації вашого одягу.

Гудзики з натуральних матеріалів

Являють собою унікальні і привабливі аксесуари, які додають неповторний характер і природну елегантність одягу.

Гудзики з дерева: аксесуари, виготовлені з різних порід дерева, надають теплий і природний зовнішній вигляд. Від натуральних відтінків до барвистих розмальовок, дерев’яні гудзики відрізняються унікальною текстурою і теплим дотиком. Вони ідеально підходять для повсякденного одягу, включаючи сорочки, блузи та кардигани.

Гудзики з рогу: Ріг – це ще один популярний матеріал для виготовлення гудзиків. Виготовлені з натурального Рогу тварин, таких як олень або буйвол, ці аксесуари мають унікальні візерунки та відтінки, що робить кожну кнопку особливою. Їх природний блиск і структура надають вашому одягу особливий шик і елегантність.

Гудзики з шовку та бавовни: застібки, покриті тонкою тканиною з шовку або бавовни, пропонують делікатний і вишуканий вигляд. Вони можуть бути прикрашені вишивкою або принтами, що робить їх придатними для більш формальної одягу, такий як сукні або блузи. Шовкові і бавовняні гудзики дарують вашому наряду нотку розкоші і витонченості.

Гудзики з металу

Класичний і завжди модний вибір, який надає одягу елегантність, стиль і привабливість. Виготовлені з різних металевих матеріалів, таких як латунь, нікель, сталь та срібло, ці кнопки є популярним аксесуаром як у повсякденному, так і в більш офіційному одязі.

Ось кілька типів металевих аксесуарів і їх особливостей:

Латунь: латунні ґудзики мають золотистий відтінок і є одними з найпоширеніших металевих ґудзиків. Латунні застібки мають міцність і довговічність, що робить їх ідеальним вибором для одягу, який піддається повсякденному використанню.

Нікель: гудзики з нікелю мають сріблястим блиском і гладкою поверхнею. Цей матеріал забезпечує стильний і сучасний зовнішній вигляд, що підходить як для повсякденного, так і для ділового одягу. Крім свого привабливого вигляду, нікелеві аксесуари також стійкі до корозії і окислення.

Сталь: ґудзики з нержавіючої сталі мають високу міцність і довговічність, що робить їх особливо популярними в чоловічій моді і в одязі для активного способу життя. Сталеві ґудзики можуть мати матову або блискучу поверхню, що дозволяє вибрати ідеальний варіант для вашого стилю.

Гудзики з пластика і акрилу

Яскраві, різнокольорові і креативні аксесуари, які надають вашому одязі грайливий і незвичайний вид. Виготовляються з легких і міцних матеріалів, таких як акрил, полімери та інші види пластику, ці гудзики відрізняються різноманітністю форм, текстур і кольорів.

Кілька особливостей гудзиків з пластика і акрилу:

Яскраві кольори: пластикові та акрилові застібки надають багатий вибір кольорів і відтінків. Ви можете знайти гудзики у всіх кольорах веселки, від насичених і яскравих до пастельних і ніжних. Це робить їх ідеальним вибором для додавання яскравості та бадьорості до вашого одягу.

Різні форми і текстури: Пластик і акрил легко піддаються формуванню, тому аксесуари з цих матеріалів можуть мати різні форми і дизайни. Від класичних круглих до абстрактних, геометричних і фентезійних форм-вибір гудзиків обмежується тільки Вашою фантазією.

Прозорі і мерехтливі вставки: деякі пластикові та акрилові гудзики можуть бути прозорими або прикрашені мерехтливими вставками, що надає їм особливий шарм і загадковість. Це особливо популярно в сучасній моді і додає цікаві акценти до вашого образу.

Легка вага: Пластик і акрил є легкими матеріалами, тому гудзики з них не додають ніякої значної ваги вашому одязі. Це особливо важливо при створенні аксесуарів для літнього одягу і легких тканин.

Де купити гудзики для одягу

Купіть гудзики для одягу на “Blochka” і перетворіть свій стиль прямо зараз! Наші унікальні і якісні аксесуари допоможуть вам виділитися з натовпу і створити вбрання, які будуть залучати захоплені погляди. “Blochka” ретельно відбирає матеріали для гудзиків, щоб надати вам найкращу якість і різноманітність стилів. Дослідіть наш унікальний асортимент кнопок і відкрийте для себе нові можливості для творчості та самовираження!