Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 лютого 2018 🕒 8 хвилин 👀 22476 разів 💬 7 коментарів

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Ми розповімо вам, звідки з’явився борщівник Сосновського, чим небезпечний борщівник цього виду, які види борщівника популярні в культурі і які властивості мають представники цього роду.

Рослина борщівник – опис

Як виглядає рослина борщівник?

Борщівник – дворічні або багаторічні трави заввишки від 20 см до 2,5 м. Стебла у них, як правило, порожняві, з негустим опушенням або опушені по всій довжині. Дуже велике трійчасто-, двічі трійчасто- або перисто-роздільне листя борщівника зібране в прикореневу розетку. Квітки у рослин цього роду яскраво-рожеві, білі або зеленувато-жовті, утворюють складні парасольки до 40 см у діаметрі. Більша частина борщівників зацвітає в травні, але тривалість цвітіння у кожного виду своя. Плід борщівника – двонасінний вислоплідник. Насіння борщівника дозріває в липні-вересні.

Види і сорти борщівника

У культурі можна зустріти небагато видів борщівника.

Борщівник звичайний (Heracleum sphondylium)

– дворічна північно-африканська і євразійська рослина великих розмірів із порожнистим борознистим стеблом, укритим жорсткими волосинками. Становить цінність насіння рослини, що містить запашну олію, до складу якої входить октиловий ефір оцтової кислоти.

Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum)

або пікан, або пучка – вид, що росте по всій Європі, а також у Передкавказзі й Західному Сибіру. Це дворічна або багаторічна рослина з потужним вертикальним кореневищем, одиночним порожнистим, ребристим і зеленим у верхній частині стеблом заввишки до 180 см і великими, шорсткими лопатевими або перисто-розсіченими (іноді двічі або тричі) листками округло-яйцеподібної форми. Нижнє листя – черешкове, верхнє – не таке велике, як нижнє. Суцвіття – великі складні парасольки на 15-30 опушених променях: більші центральні парасольки складаються з квіток обох статей, а бічні – з чоловічих, часто безплідних. Квітки жовтувато-зеленого відтінку. Цвітіння відбувається влітку, а плодоношення – з липня по вересень. Плоди – голі вислоплідники. Вся рослина виділяє приємний аромат. Борщівник сибірський є лікарською і харчовою рослиною: в Сибіру з нього виготовляють ікру, що нагадує за смаком баклажанну, суп із борщівником сибірським має грибний аромат.

Борщівник волохатий (Heracleum villosum)

або ведмежа лапа придатний до вживання у вигляді прянощів. Це дворічна трав’яниста рослина, що в перший рік розвиває прикореневу розетку, а в другій – стебла, квітки та плоди. Кореневище у неї товсте, біле, веретеноподібне, стебло прямостояче, округле, борозенчасте, заввишки до 1,5 м при діаметрі 3-5 см. Листя черешкове, округле, еліптичне, опушене, зелене, завдовжки до 60 і завширшки до 10 см, при цьому прикореневі листки набагато більші за стеблові. Дрібні білі двостатеві квітки зібрані в парасольки діаметром 15-20 см. Плід – гола довгаста сім’янка.

Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum)

– декоративно-листяний багаторічний вид. Його ребристі, розгалужені у верхній частині залозисто-опушені стебла сягають у висоту від 3 до 5 м і утворюють пухкий розлогий кущ. Нижнє трійчасто- або перисто-розсічене листя розташовується на довгих черешках. Верхнє – стеблове, сидяче, з великими й роздутими піхвами. Листя, як і стебла, вкриті червоними плямами. Численні білі квіти борщівника Мантегацці, зібрані у великі складні зонтикоподібні суцвіття діаметром до 1 м, мають специфічний запах. Цвітіння цього виду відбувається в червні-липні.

Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)

або борщівник отруйний – велика трав’яниста рослина, яку в середині XX століття культивували як силосну культуру, не підозрюючи, що він здичавіє і почне поширюватися в природні екосистеми Північної і Східної Європи. Сьогодні його можна зустріти на берегах водойм, пустирях, лісових галявинах, схилах гір, у долинах річок, уздовж доріг і на необроблюваних полях Литви, Латвії, Естонії, скандинавських країн, Білорусі, Німеччини, Польщі, України та Росії. До складу листя та плодів рослин цього виду входить велика кількість ефірних олій, що містять фуранокумарини, які при потраплянні на шкіру підвищують її чутливість до ультрафіолетових променів, і це призводить до сильних опіків. Тому будь-яку рослину, схожу на борщівник, краще обходити стороною.

Трава борщівник Сосновського – дуже велика дворічна або багаторічна рослина, яка цвіте й плодоносить тільки один раз, і після цього відмирає. У висоту вона сягає від 1 до 4 м. У неї стрижнева коренева система, яка сягає углиб 2 м, але основна маса коренів розташовується не глибше 30 см. Стебло у рослини шорстке, борознисто-ребристе, пурпурове або зелене з пурпуровими плямами, частково ворсисте, з великими трійчастим або перисто-розсіченим жовтувато-зеленим листям завдовжки від 1,4 до 2 м. Складні парасольки суцвіть до 80 см у діаметрі складаються з 30-75 променів із численними рожевими або білими квітками, яких на одній рослині може бути до 80 000. Цвітіння триває з липня по серпень, а широкоеліптичні або оберненояйцеподібні плоди завдовжки 10-12 см дозрівають із липня по вересень.

Опіки від борщівника

Лікування опіків від борщівника

Опіки від соку й пилку борщівника Сосновського ви можете отримати не тільки при прямому контакті рослини з вашою шкірою, а й через одяг. Якщо ж сік бризнув на вас рясно, на шкірі утворюються наповнені рідиною пухирі, які не сходять упродовж тривалого часу й залишають після себе виразки, рубці та темні плями. Частіше потерпають від опіків борщівнику діти: вони граються з порожніми стеблами рослини, роблячи з них плювальні трубки й отримуючи в результаті опіки губ і слизової оболонки рота. Опік, що охопив 80 % поверхні тіла, може спричинити смерть.

Чим лікувати опіки від борщівника? Після контакту з рослиною потрібно помити місця дотику до борщівника проточною водою з господарським милом, промити (саме промити, а не протерти) їх спиртом, горілкою або одеколоном і закрити від сонячних променів на кілька днів. Це дуже важливо: сонячні промені не повинні потрапляти на місце контакту шкіри з борщівником щонайменше два дні. Щоб зняти свербіж, робіть на уражені місця примочки з кори дуба (1 столову ложку кори кип’ятять 10 хвилин у 2 склянках води) або міцного чаю. Якщо опіки все-таки з’являться, обробіть їх лініментом синтоміцину або уснінатом натрію на ялицевому бальзамі. Але в разі, якщо:

• опіками вкрито більше 10 % поверхні тіла;
• з’явилися великі пухирі, що зливаються;
• пошкоджені очі або слизова оболонка порожнини рота або носа;
• з’явилися алергічні реакції – бронхоспазми або набряк носоглотки, шкіри;
• піднялася температура тіла й почалася блювота,

потрібно якомога швидше звернутися до лікаря.

Найбільш небезпечний борщівник Сосновського в період цвітіння і в сонячні дні. Якщо ж контакт із рослиною відбудеться в похмурий день, і потім ви впродовж двох днів не піддаватиметеся впливу сонячних променів, опіку у вас не буде.

Боротьба з борщівником на ділянці

Як позбутися борщівника

Найкращий спосіб захистити себе та своїх близьких від опіків борщівником – видалити цю рослину зі своєї ділянки. Починати боротьбу з рослиною хімічними засобами (гербіцидами) потрібно в момент появи її сходів і проводити часті й інтенсивні обробки до самого початку цвітіння борщівника. Концентрація розчину має бути в 2-3 рази сильніша, ніж пропонується в інструкції. Досить буде трьох обприскувань із перервою в 2-3 тижні. Хімічну обробку проводять у похмурий день, уживши всіх запобіжних заходів: надівши щільний одяг із довгими рукавами, штани й рукавиці. Після проведеної роботи одяг потрібно обов’язково випрати.

Однак якщо цвітіння вже почалося, то хімічна обробка результатів не дасть, і вам доведеться обрізати та спалювати суцвіття, щоб рослина не розмножувалася самосівом: насіння у борщівника утворюється у великій кількості, і багато насінин, упавши на землю, навесні проростуть.

Ефективним способом боротьби, якщо борщівник на ділянці сильно розрісся, є його спалювання. Цей спосіб вимагає великої обережності: рослини обливають горючою рідиною таким чином, щоб намокли всі суцвіття з плодами. І майте на увазі, що при згорянні плоди виділятимуть горючі ефірні олії.

Ведуть боротьбу з борщівником і агротехнічними прийомами: плоскорізом підрізають коріння рослини на глибині 5-10 см, зрізуючи точку росту. Але якщо борщівник зайняв велику територію, доведеться вдаватися до оранки, яку здійснюють кілька разів за вегетаційний період, причому залежно від засміченості поля вам доведеться це робити впродовж 2-7 років. Восени оранку на ділянці з борщівником проводити не можна, оскільки вона сприятиме накопиченню його насіння в ґрунті.

Дрібні сходи борщівника знищують при прополюванні, однак вони можуть з’являтися не тільки навесні, а й упродовж усього літа, тому регулярно оглядайте ділянку й знищуйте молоді рослини.

Чого не можна робити, знищуючи борщівник

По-перше, не можна скошувати борщівник у момент зав’язування плодів, якщо ви не збираєтеся негайно його спалити. Зрізані, вирвані або скошені рослини не можна залишати на місці, оскільки стебло має великий запас поживних речовин, який дозволить дозріти насінню, що зав’язалося, адже життя новій рослині можуть дати насінини, які досягли молочної стиглості.

По-друге, не можна косити борщівник або зрізати його суцвіття в період дозрівання й осипання насіння, оскільки це призведе до поширення борщівника на нові території.

По-третє, не можна працювати з борщівником, не захистивши тіло водонепроникним одягом. Не забудьте також надіти на обличчя захисну маску.

Корисні властивості борщівника

Борщівник містить алкалоїди, смоли, флавоноїди, каротин, глютамін, фурокумарин, мікроелементи мідь, марганець і залізо, дубильні речовини, аргінін, цукри, ефірні олії, аскорбінову кислоту, клітковину та вітаміни. Сік рослини використовується для лікування астми, псоріазу, гнійних ран і виразок. За твердженням науковців, борщівник сприяє виробленню чоловічих гормонів. Він згубно діє на грибкову активність, має спазмолітичну і заспокійливу дію при істерії, невротичних розладах, нервовому тику, епілептичних припадках і шкірних захворюваннях. Коріння і плоди рослини мають жовчогінну й кровоспинну дію.

Настоянка борщівника ефективна при діареї, гастроентеритах, метеоризмі. Відвар трави використовують для лікування корости, пухлин, лімфаденітів. Водні настої застосовують як седативний засіб, а також для коригування обміну речовин і функцій шлунково-кишкового тракту.

Однак знаючи, що борщівник є отруйною рослиною, перш ніж почати приймати його препарати, необхідно порадитися з лікарем.

Фітосанітари розповіли про агротехнічний і хімічний методи боротьби з борщівником Сосновського

Борщівник Сосновського — багаторічна рослина, яка сягає 2-3 метрів заввишки, має товсте порожнисте стебло та великі листки. Ця рослина, завдяки потужній наземній масі, витісняє інших представників флори і не дає їм розвиватися, повністю займає свій ареал зростання

Спеціалісти Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області наголошують, що борщівник Сосновського — це небезпечний бур’ян, до якого необхідно вживати заходи, щоб запобігти його поширенню.

Агротехнічний та механічний методи боротьби:

• оранка декілька разів за вегетаційний період (через кожні 3-4 тижні, починаючи з моменту відростання борщівника) продовж від 2-3 до 5-7 років;
• підрізування коренів на глибині 5-10 см. Індивідуальний спосіб з використанням ручної лопати — рано на весні потрібно зрізати (зрубати) точку росту борщівника нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище — на корені залишаться сплячі бруньки, які підуть у ріст. Дрібні однорічні сходи борщівника легко знищити прополюванням;
• скошування до періоду цвітіння борщівника Сосновського.

«Слід пам’ятати — скошування буде ефективним за умови, якщо його виконати перед цвітінням борщівника і повторно — не пізніше як через 3–4 тижні після першого скошування. Тільки тоді гарантовано знищення всіх генеративних пагонів, що мають суцвіття. Якщо ж упустили момент і рослина зацвіла то таку скошену рослину не можна залишати на місці покосу , а необхідно зібрати і спалити у спеціально відведених місцях», — зазначається у повідомленні.

Систематичне скошування, підкреслюють фахівці, забезпечує позитивний ефект, бо в період ослабленого скошуванням борщівника відбувається відновлення біологічного різноманіття рослинного угруповання.

Механічні методи боротьби щодо борщівника Сосновського досить ефективні, але вимагають дотримання заходів безпеки. Необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, для недопущення попадання соку рослини на шкіру людини.

Хімічний метод боротьби:

• обробка гербіцидами гліфосатної групи (використання препаратів на основі ізопропіламінної солі гліфосату , калійної солі гліфосату ). Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, що дозволяє безпечно проникнути в центр його заростей, з повторною обробкою після відростання рослин;
• проти борщівника Сосновського слід використовувати препарати, що є зареєстровані у «Переліку пестицидів дозволених до використання в Україні», які можна придбати у торговій мережі спеціалізованих магазинів. При роботах з пестицидами і агрохімікатами необхідно дотримуватися техніки безпеки і використовувати індивідуальні засоби захисту.

Фахівці наголошують, що правильне застосування методів боротьби із борщівником Сосновського — запорука скорочення площ поширення та розповсюдження, а в майбутньому — повністю його знищення на площах, де він був.

Читати також: Названо основні чужорідні інвазійні рослини в Україні: шкодочинність борщівника Сосновського

Каталог гербіцидів на SuperAgronom.com

Борщівник Сосновського: небезпека поширення та застереження

Основна мета заходів боротьби з борщівником — перешкоджання обсіменіння рослин. Як правило, насіння гігантських борщівників опадає безпосередньо поблизу материнської рослини. В окремих випадках, коли висота рослин понад 2 м, то близько 60–90% насіння обсипається на землю у радіусі 4–5 м.

Масове поширення цього виду на берегах водойм, з урахуванням небезпеки фотохімічних опіків, яких завдають ці рослини, може незабаром призвести до непридатності водойм для рекреаційного використання.

Серед основних біологічних особливостей і характеристик, що забезпечили широке і швидке розповсюдження цього виду такі: раннє проростання насіння, висока життєздатність молодих рослин, швидке зростання, здатність рости скупчено і витісняти інші рослини, неодночасність цвітіння рослин однієї популяції, властивість рослин підлаштовувати цвітіння до настання відповідних умов, раннє цвітіння, самозапилення, високі плодючість і польова схожість насіння, велика кількість насіння, уміст біологічно активних речовин (фурокумаринів), що пригнічують ріст інших рослин і захищають борщівник Сосновського від рослиноїдних комах, швидке розселення насіння за допомогою вітру, води, тварин, транспорту, людей, птахів.

На землях різного призначення кожен із методів боротьби має свої особливості. Для знищення поодиноких рослин або невеликих популяцій доцільно викопувати корінь. Метод трудомісткий, але ефективний. Доцільність його застосування зумовлена всупереч думкам про нездатність гігантських борщівників до вегетативного розмноження. Пізніші дослідження показали, що нові рослини можуть розвиватися також від коренів материнської рослини, унаслідок утворення кореневих паростків завдовжки до 35–45 см. До того ж рослина стає багаторічною!

Ще одна особливість борщівника Сосновського — він є монокарпик: першого року формує велику розетку листя і сильно розвинену кореневу систему, а наступного — утворює суцвіття з величезною кількістю насіння й після плодоношення відмирає. Тому раціональніше дати зацвісти рослини, бо вони все одно відімруть, щоб не викопувати, а в кінці травня і до кінця червня підрізувати в них квітконоси. Складність цього методу полягає у тому, що часто борщівник Сосновського росте у місцях, недоступних для ручних кіс і тракторних косарок (пришляхові канави, береги річок і струмків, захаращені території, занедбані будівельні об’єкти й ін.). Як показав досвід Інституту експериментальної ботаніки імені Купрієвича НАН Білорусі, найефективніший спосіб усунення квітконосів за таких умов — підрізування їх звичайною садовою лопатою з довгим тримачем, щоб уникнути контакту з рослиною.

Ефект від скошування має тимчасовий характер, бо запобігає цвітінню, не вбиваючи рослину. Відомо, що якщо в результаті конкуренції або впливу інших несприятливих чинників (недостатня кількість поживних речовин, затінення, часте скошування, посуха тощо) не створюють умов для цвітіння, то воно затримується, і тоді рослини борщівника Сосновського можуть жити до 12 років.

Скошування буде ефективним за умови, якщо його виконати перед цвітінням борщівника і повторно не пізніше як через 3–4 тижні після першого скошування. Тільки тоді гарантовано знищення всіх генеративних пагонів, що мають суцвіття. Важливо не давати рослинам цвісти, щоб не утворилося нове насіння. Скошування в середині періоду цвітіння тільки сприятиме подальшому розмноженню рослин. Небажано залишати скошений борщівник на місці покосу і косити його в період осипання насіння, бо це призведе до розсіювання рослини на більшій площі.

Систематичне скошування забезпечує позитивний ефект, тому що в період ослабленого скошуванням борщівника відбувається відновлення біологічного різноманіття рослинного угруповання.

Механічні методи боротьби з борщівник Сосновського досить ефективні, але вимагають дотримання заходів безпеки.

Для боротьби з борщівник також на невеликих площах (дачних ділянках, прибудинкових територіях) рекомендують ще один метод, зумовлений загальними властивостями вищих рослин — нормально рости й розвиватися на освітленні. Доцільно після скошування рослин накрити ділянку щільним геополотном, засипати землею, не засмічену насінням борщівника, або засівати його сезонною травою. Можна також навесні першого року ділянку під борщівником накривати чорною плівкою завтовшки не менше як 100 мкм, яку щільно притиснути до землі. За відсутності світла і за умов сильного нагрівання ґрунту під чорною плівкою борщівник поступово відмирає. Плівку потрібно знімати не раніше кінця червня наступного року, щоб не дати йому прорости.

Дуже важливо знищити точку росту, тому доцільно підрізувати корені, використовуючи плоскорізи, й обробляти на глибині 5–10 см. У разі відростання рослин від коренів після першого обробітку наступний обробіток ґрунту важливо виконати до періоду розгортання листків і винесення на поверхню суцвіть. Для повного знищення всіх рослин борщівника оранку слід виконувати продовж декількох років (від 2–3 навіть до 5–7). У жодному разі не варто орати восени на полях, зарослих борщівником, бо це тільки сприятиме нагромадженню насіння в ґрунті, і процес знищення борщівника триватиме.

Корисні властивості борщівника

Якщо розцінювати культуру «борщівник Сосновського» різнопланово, то, безперечно, він має цінні й шкодочинні властивості. Залежно від того, на яку властивість робити акцент і яка на шальках терезів переважує? Біорізноманіття України надзвичайно багате рослинами-медоносами.

Борщівник Сосновського спочатку культивували як кормову культуру для силосування зеленої маси. Однак згодом з’ясувалося, що молоко корів гірке і не придатне для вживання людиною.

Тому, якщо цивілізовано використовувати культуру в господарстві, то проблем не має виникати. Однак стихійне розповсюдження («мандрування») її й домінування у фітоценозах країни потребує наукового і господарського підходу не лише на регіональному, а й на державному рівнях.

Культуру високо цінують пасічники та споживачі високоякісного меду із сильним, але приємним ароматом і смаком. Цвіте з липня по серпень. Квіти багаті на пилок і нектар. Бджолярі отримують до 500 кг/га густого цінного меду бурштинового кольору.

Значні території заростей борщівника Сосновського спонукали фахівців до пошуку можливостей використання його біомаси. На борщівник Сосновського звернули увагу в рамках проблеми вибору культури для отримання біопалива в нашій країні. Запропоновано використовувати зелену масу рослин роду Heracleum як сировинну продукцію для переробної промисловості. Зокрема, високий уміст у зеленій масі цукрів і висока врожайність уможливлюють отримувати дешеве біопаливо. Розрахунки фахівців свідчать про те, що цією кількістю можна забезпечити не лише внутрішній ринок біопалива, а й стати гідним експортером біоетанолу на світовому рівні. До того ж збирання дикорослих рослин роду Heracleum для перероблення на біоетанол сприятиме й обмеженню його повсюдного неконтрольованого поширення та шкодочинності.

Досвід країн ЄС та світу

За кордоном, у країнах, що зазнають експансії борщівника Сосновського (Польща, Німеччина, Естонія, Латвія), згідно з Міжнародною конвенцією з карантину та захисту рослин, борщівник є карантинним об’єктом, отже, бур’яном, що потребує знищення.

У нашій країні, незважаючи на те, що вже тривалий період часу борщівник Сосновського спеціально не вирощують, до 2012 року він був у Державному реєстрі селекційних досягнень, допущених до використання, і був кормовою культурою. Більше з тим, борщівник не входить і до переліку бур’янів.

У європейських країнах давно усвідомили необхідність серйозних інвестицій у дослідження проблеми борщівника, як одного з найбільш шкодочинних інвазійних видів. Цій проблемі був присвячений спеціальний проєкт Європейського Союзу (The Giant Alien…, 2002–2005), за результатами якого було видано буклет із практичними рекомендаціями основними європейськими мовами — Практичний…, 2005).

У Європі та багатьох країнах колишнього Радянського Союзу нині триває виконання національних програм боротьби із цим видом, розроблено і використовують комплекс заходів для його знищення і запобігання розселенню, зокрема, профілактичні, механічні, хімічні методи боротьби.

Основне завдання роз­в’я­зан­ня проблеми — охорона та відновлення земельних ресурсів, запобігання вибуванню з обігу високопродуктивних земель, сільськогосподарських угідь, збереження збалансованої екосистеми антропогенних і природних ландшафтів.

Світовий досвід боротьби з борщівником показує, що потрібно програми з додаванням до стратегії негайного розпізнавання зон, засмічених борщівником. Для здійснення цих програм потрібні організації, що спроможні забезпечити ефективне їх виконання, а також достатнє фінансування. Практика реалізації регіональних програм показала, що для організації ефективної боротьби з борщівником потрібна система заходів боротьби: організаційно-господарські, агротехнічні й хімічні.

Ефективне знищення борщівника Сосновського на території країни можливе тільки на основі розроблення довготривалої Державної цільової науково-виробничої програми та неухильного дотримання всіх передбачених нею умов:

• щорічно комплекс регулярних заходів, які передбачають їх локалізацію вогнищ і ліквідацію й оцінку ефективності;
• фінансове забезпечення одночасно на всіх заражених територіях регулярним контролем результатів;
• заходи щодо знищення борщівника Сосновського мають випереджати моніторинг з картуванням поширення і чисельності популяції;
• реалізацію програми треба здійснювати з використанням комплексу всіх заходів боротьби й чітким розподілом їх на землях різного призначення;
• обов’язкове вжиття заходів щодо обмеження поширення цього виду в незаражені регіони (моніторинг і заходи ліквідації вогнищ поширення).

Обов’язкове виконання остан­­нього пункту зумовлено тим, що занесення чужорідних видів на нові для них території — процес перманентний. Можливості передбачення біологічних інвазій чужорідних рослин вкрай обмежені. Єдиний надійні спосіб — контроль складу інвазійних видів прилеглих територій і моніторинг адвентивної флори регіону.

Важко переоцінити важливість моніторингу у виявленні вогнищ інвазії, недооцінка проблеми прогнозування інвазій і ліквідації перших виявлених вогнищ призвело до експансії борщівника Сосновського.

Особливості боротьби з борщівником

Відома в країні ситуація з амброзією полинолистою (Ambrosia artemisiifolia L.) — карантинний вид, що заполонив не лише перенасичені посіви на Півдні, а й інші регіони нашої країни. Борщівник Сосновського й амброзія полинолиста, без сумніву, є найнебезпечнішими інвазійними видами практично в усіх країнах колишнього Радянського Союзу.

Комплекс заходів для знищення борщівника:

• здійснення підготовчих робіт для боротьби з борщівником;
• виконання робіт із локалізації та ліквідації вогнищ розповсюдження борщівника:
• хімічні методи (обприскування вогнищ гербіцидами й арборицидами відповідно до чинного Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні 2020 року (станом на 05.05.2020));
• механічні методи (скошування вегетативної маси борщівника, збирання сухих рослин, доцільно викопування кореневої системи молодих особин, які ще цвіли);
• агротехнічні методи (обробіток ґрунту, висівання багаторічних трав тощо);
• оцінювання ефективності виконаних заходів;
• здійснення роз’яснювальної роботи серед населення про запобіжні заходи й методи знищення борщівника (хімічний, механічний, агротехнічний).

Важливо також визначені місця зростання борщівника вкривати поліетиленовою (бажано темного кольору) плівкою, мульчувати, випалювати. Добрі результати отримують від випасання овець, великої рогатої худоби.

Застереження під час перебування у місцях зростання борщівника

Ця умова надзвичайно важлива, бо громадяни країни різного віку щораз частіше перебувають на природних угіддях («на природі») і потрапляють у середовище високого ризику для особистого здоров’я. Тому варто звертати увагу на низку особливостей — чого не можна робити:

• не можна залишати покинутими на місці скошені рослини — генеративні пагони борщівника містять у стеблі великі запаси поживних речовин, достатні для дозрівання насіння на опалих рослинах;
• не можна скошувати борщівник у період осипання насіння з рослин, бо це сприятиме більшому розсіюванню борщівника;
• працюючи з борщівником, треба бути одягненим і захистити всі частини тіла. Не змитий із тіла протягом доби сік борщівника внаслідок потрапляння на ці місця сонячного світла (ультрафіолету) призведе до утворення дерматитів (опіків).

Нині боротьба з борщівником стала проблемою світового масштабу. Проникнення в навколишнє природне середовище інвазійних видів тварин і рослин визнано однією із загроз національній безпеці у сфері екології.

Перша допомога та лікування від ураження борщівником Сосновського

• Необхідно тривало і ретельно промивати місце контакту (навіть імовірного зіткнення) водою із застосуванням господарського мила, густої шуми. Утворені пухирі мочити не можна.

• Уражені ділянки шкіри для її знежирення і пом’якшення ступеня ураження слід обробити розчином спирту, марганцівки або фурациліну.

• Уражені ділянки шкіри змастити засобами проти опіків — «Рятувальник», «Олазоль» або засобами з пантенолом.

• Закривши пошкоджені ділянки тіла від впливу прямих і непрямих сонячних променів намагатись уникати сонця протягом принаймні 2–3 доби.

• Оскільки ця рослина є сильним алергеном і може спровокувати появу загальних і локалізованих реакцій, тому потрібно обов’язково вживати антигістамінні препарати, а також протизапальні засоби (парацетамол).

У разі отримання опіків від борщівника Сосновського медики забороняють: самостійно розкривати пухирі. Це сприятиме занесенню інфекції та погіршенню умов перебігу відновних процесів тіла; прикладати до пошкоджених ділянок глину чи землю, робити сечові або молочні примочки, змащувати рани жиром — розвиток інфекції зростає у кілька разів.

Особливості лікування опіків від ураження борщівником

Опіки лікують тільки в медичних установах, де надають кваліфіковано потрібну допомогу. У медустанові пухирі розкривають, видаляють рідину. Після цього не варто видаляти верхній шар міхура, потрібно накласти на рану загоювальний антибактеріальний засіб і закрити пов’язкою.

Особи, що мають ураження понад 10% поверхні тіла, а також обпалені ділянки на обличчі, слизових оболонках, стопах обов’язково мусять пройти курс стаціонарного лікування. Його тривалість залежить від тяжкості ураження.

Слід уникати не лише безпосереднього контакту з рослиною борщівником Сосновського, а й місць його зростання, особливо перебуваючи на відкритих майданчиках із дітьми, розумно і грамотно пізнавати навколишній світ. Ваше здоров’я — у ваших руках!

І. А. ШУВАР, д-р с.-г. наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
(Львівський НАУ)