Про це знають одиниці: для чого насправді потрібен отвір на ручці пилососа

Хоча багато хто піддався спокусі поекспериментувати з новими сучасними високотехнологічними роботами-пилососами, багатьом людям набагато зручніше користуватися старим добрим традиційним пилососом для прибирання оселі.

Це правда, що інновації в побутовій техніці стають все більш помітними, але деякі параметри залишаються незмінними. Зокрема, цей маленький отвір у шлангу класичного пилососа. Ми регулярно користуємося пилососом, але рідко замислюємося над тим, для чого використовуються його окремі компоненти. Чи знаєте ви, що отвір у ручці пилососа може заощадити наші гроші?

Якщо вам цікаво дізнатись більше корисних порад щодо прибирання, рекомендуємо наш матеріал: Вистачить на довше: що розумні господині підсипають в пляшку з миючим засобом.

Для чого потрібен отвір на ручці пилососа

Експерти зазначають , що отвір у ручці пилососа може мати кілька призначень, які допомагають зробити користування пилососом зручнішим та ефективнішим:

Вентиляція і контроль від перегріву

Отвір може бути частиною системи вентиляції, яка допомагає охолоджувати мотор пилососа. Вентиляція забезпечує циркуляцію повітря навколо мотора, що допомагає уникнути перегріву його компонентів під час тривалої роботи. Отвір у шлангу пилососа корисний, коли обладнання забивається сміттям, що всмоктується в нього, зазначають експерти. Він також захищає двигун від перегріву. Якщо під час прибирання в шланг потрапляє великий предмет, який може пошкодити прилад, просто відкрийте заслінку, і тиск негайно скинеться, охолоджуючи внутрішню частину пилососа.

Деякі пилососи мають вбудовану систему контролю пилу, яка регулює потік повітря для оптимального всмоктування. Отвір у ручці може бути одним з компонентів цієї системи, дозволяючи регулювати потік повітря для досягнення найкращої ефективності прибирання.

Отвір у ручці може також використовуватися для поліпшення ергономіки пилососа. Він може служити для підвищення зручності утримання пилососа під час прибирання, забезпечуючи кращий захват та контроль над пристроєм.

У деяких моделях пилососів отвір у ручці може бути призначений для інших додаткових функцій, таких як витягнення кабелю або зберігання додаткових насадок. Це дозволяє покращити функціональність та зручність використання пилососа.

Як правильно почистити пилосос – загальні правила

Чистка пилососа є важливою частиною його догляду, оскільки вона допомагає забезпечити тривалу і ефективну роботу пристрою. Основна мета чистки – позбутися від пилу, бруду та забруднень, які можуть негативно впливати на роботу пилососа.

Перед тим як почати чистку, переконайтеся, що пилосос вимкнений та відключений від джерела живлення. Потім вийміть контейнер для збору пилу або пиловий мішок. Якщо пилосос має фільтр, вийміть його і перевірте на наявність забруднень.

Як почистити пуховик у домашніх умовах без прання: найпростіший спосіб

Для чого потрібно спати вночі: лікар розкрив головний секрет молодості та довголіття

Для очищення фільтра можна використовувати щітку або промивання водою з м’яким миючим засобом, якщо виробник не забороняє це. Потім дайте фільтру підсохнути перед тим, як встановити його назад у пилосос.

Також видаліть всі насадки та шланги, перевірте їх на наявність забруднень та, за потреби, очистіть. Деякі насадки можна вимити водою з м’яким миючим засобом, а потім дати їм підсохнути.

Очистіть корпус пилососа від пилу та бруду за допомогою м’якої ганчірки або вологої серветки. Уникайте використання агресивних мийних засобів, які можуть пошкодити покриття. Після чистки зберігайте пилосос у сухому та чистому місці, щоб уникнути накопичення пилу та бруду.

Вам також може бути цікаво:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Для чого потрібний отвір у трубі пилососа: функція, про яку мало хто знає

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Використання пилососа – невід’ємна частина сучасного прибирання. Процес, який суттєво спрощує догляд за оселею. Але чи добре ви знаєте всі функції, якими обладнаний ваш пилосос? Наприклад, чи знаєте, навіщо зроблений отвір на його ручці?

Видання Sante Plus вирішило розповісти про цю функцію детальніше. Вона може зробити прибирання з пилососом ще зручнішим та ефективнішим.

Навіщо потрібно отвір у ручці пилососа?

Обираючи ручний пилосос, ми звертаємо увагу на безліч деталей, таких як наявність фільтру від алергенів чи щітки для шерсті домашніх тварин. Подібних інновацій виробники запроваджують усе більше, але деякі функції нікуди не зникають з часом. Так відбувається, зокрема, з маленьким отвором у ручці. Ми настільки до цього звикли, що часто просто його не помічаємо. А дарма.

За допомогою цього отвору можна регулювати потужність всмоктування. Чим більше ви відкриваєте заглушку цього отвору, тим з меншою силою пристрій втягує повітря. Так ви можете доглядати за більш делікатними поверхнями, такими як абажури, та зводити до мінімуму ризик перегріву двигуна пилососа.

Як почистити шланг пилососа?

Говорячи про чищення пилососа, ми найчастіше маємо на увазі спорожнення його контейнера та очищення фільтру. Але й шланг та ручка потребують регулярного догляду. Адже вони схильні забиватись сміттям, що знижує ефективність приладу в цілому.

Щоби прочистити трубку пилососа, відключіть прилад від розетки і зніміть з нього ту частину, через яку відбувається всмоктування сміття. Тверді фрагменти (трубки, тримачі) поставте на рівну та тверду поверхню та прочистіть за допомогою ручки від мітли чи іншого довгого предмета – так ви позбудетесь крупного сміття, яке могло застрягнути всередині.

Далі трубки можна просто промити – як правило цього буває достатньо. Але, якщо забрудники пристали до поверхні, можна скористатись силою соди та оцту. У ще вологу трубку засипте склянку соди, закрийте її з обох боків і добре струсіть, щоби порошок рівномірно розподілився по стінках. Далі повільно влийте в трубку 120 мл оцту і залиште працювати на 5-10 хвилин. За цей час між содою та оцтом відбудеться взаємодія і вони утворять активну піну, яка видалить всі забруднення. Залишиться лише промити трубку, ретельно висушити її та встановити на місце.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.

Асортимент бондарних виробів у побуті українців

Майже у кожному українському селі до недавнього часу працювали бондарі, які забезпечували потреби населення у дерев’яному начинні. Зокрема, ці майстри виготовляли та ремонтували діжки, бочки, кадуби, бодні, кадки, хлібні діжі, відра, дійниці, цебра, балії, маснички тощо. Частину їхніх виробів ще можна побачити в господарствах людей старшого віку або в експозиціях музеїв. Однак, за сучасних умов зникнення ремісників, насичення ринку готовою фабричною продукцією, використання таких предметів у побуті значно звужується, втрачається технологія їхнього виробництва. Відтак, з метою збереження знань про ремесло, пропонуємо Вам матеріал про асортимент традиційних бондарних виробів, що використовувалися українцями у кінці ХІХ – впродовж ХХ ст.

Найпоширенішими бондарними виробами в українців були бочки та діжки, якими користувалися у селянських господарствах (для зберігання продуктів харчування), а за радянського часу – в колгоспах (для транспортування води чи інших рідин). Незважаючи на певну подібність, діжки та бочки мали й відмінності. Діжки були циліндричними чи трохи опуклими за формою або мали вигляд зрізаного конуса, але обов’язково з одним дном. Натомість бочки мали опуклий тулуб, два дна та отвір посередині найширшої клепки або у дні. Для їхнього виготовлення найчастіше використовували деревину дуба, липи, осики або сосни.

У дубових діжках об’ємом п’ять-десять відер взимку зберігали квашені помідори, огірки, капусту, яблука, буряки тощо. В невеличких діжечках – кадках – селяни зберігали сир. Його солили і щільно укладали, інколи перекладаючи шарами масла. Зверху клали шматок полотна і дерев’яний кружок, притискаючи його чистим каменем. Для зберігання меду користувались також невеличкими діжечками з липи, оскільки вона не висушувалася так, як інші породи дерева. Подібними до діжок, але більших розмірів, були кадуби. Їх виготовляли з клепок або видовбували з частини суцільного стовбура. В них могли робити заготовки на зиму, якщо була велика сім’я, але частіше використовували як ємність для зберігання зерна.

Бочки були призначені для зберігання і транспортування рідких речовин. У районах, де здавна було розвинуте виноградарство (південь Поділля, Закарпаття тощо), їх використовували для зберігання вина. У домашньому господарстві, як-от для зберігання горілки, вина чи квасу, українці частіше використовували менші за розмірами бочечки – барилка. В них також виносили воду в поле, для чого могли прилаштовувати спеціальну ручку до однієї із клепок. Для транспортування води використовували великі бочки (50-60 відер), посередині стінок яких робили квадратний отвір з відкидною кришкою, через який було зручніше наливати воду і отвір у дні, що «затикали» дерев’яним чопом.

Різноманітне призначення мали і дерев’яні бодні. У маленьких боднях заготовляли продукти, а у більших – зберігали одяг. Їх виготовляли з дубової, соснової чи осикової деревини. Бодні менших розмірів використовували для соління сала та м’яса, для чого в її клепках і дні робили спеціальні отвори, аби крізь них витікала ропа. Зважаючи на цю особливість, обручі у такій бодні виготовляли лише з дерева, оскільки металеві обручі досить швидко «роз’їдала» сіль.

У великих боднях зберігали одяг, полотно. Наречена, наприклад, забирала бодню з собою у придане до «нової» хати. Характерною ознакою такого виробу була наявність двох вух – клепок, що були вищими за інші і розташовувались одна напроти одної. Накривали бодню дерев’яною кришкою (віком). Її прижимали дерев’яним бруском, який закладали в отвори «вух». Інколи до неї прилаштовували брусок з спеціальним виступом і отвором для замка, аби уберегти крам від «стороннього ока». На початку ХХ ст. одягові бодні було замінено більш практичними скринями.

Для замісу тіста на хліб українські господині користувалися ще одним бондарним виробом – хлібною (пікною) діжею, що мала вигляд зрізаного конуса з одним дном та кришкою (віком). Її завжди намагалися виготовляти з дубової деревини або робили з неї хоча б дно. Дуб виконував роль окислювача, тому тісто у таких посудинах краще підходило. Назва «діжа» побутувала на всій території України, за виключенням Карпат, де була поширена її польська назва – фаска.

Ще одним виробом, що відігравав важливу роль в господарстві селянина, було дерев’яне відро. Бондарні відра могли бути конічної або циліндричної форми. Вони виготовлялися з дубових або соснових клепок. Часто для більшої стійкості та легкості їх робили з обох порід: дно – з дуба, а клепки – з сосни. Завдяки тому, що дубове дно було важким, відро не тонуло, коли зривалося з гачка в колодязі. Відра здебільшого застосовували для перенесення і зберігання води, адже навіть влітку вода в них довго залишалася прохолодною. Крім того, їх могли використовувати для засолювання продуктів на зиму та для годування худоби. Для полегшення перенесення відер від криниці використовували дерев’яне коромисло у вигляді довгої палиці з зарубками на кінцях.

Ємкості, в які селяни доїли корів, кіз та овець, називалися дійницями. Це були невеликі відра з двома невисокими вушками і протягнутою у них дужкою. Дещо більшими за відра були цебри, які також виготовлялися з двома «вухами» та отворами в них. Вони мали широке призначення в господарстві: в одних цебрах прали одяг, в інших – годували худобу. На Поліссі у цебрах зберігали в хатах воду, але здебільшого в них сікли для худоби гарбузи, буряки та варену картоплю.

Масничка із с. Качківка Ямпільського р-ну Вінницької обл. Етнографічний музей при ВДПУ ім.М.Коцюбинського. 2012р. Фото Б.Сауляка

Для збивання масла селяни користувалися дерев’яними масничками (маслобійками). Вони мали вигляд маленької діжечки, складеної з клепок або виточеної з суцільного ковбочка липи, клена чи бука. Не можна було використовувати деревину дуба, оскільки вона виділяла речовини, що надавали забарвлення маслу. Щоб збити масло, в масничку наливали сметану та збивали її калатушкою – палицею, на кінці якої знаходився кружок з кількома дірками. Калатушка проходила через отвір у кришці маснички. Така конструкція не давала сметані «вихлюпуватись» під час збивання.

Користувалися бондарними виробами і для помелу зерна. Найчастіше це були мірки (гарнці, гарчівки), які робилися з клепок або видовбувалися з суцільної деревини. Вони були циліндричної або трохи розширеної догори форми з одним «вухом». Мірки використовували і для вимірювання борошна під час розрахунків за помел з мельником. Розміри мірок варіювалися від 0,6 до 10 кг, в залежності від того, за яку порцію потрібно було розрахуватися. Розмір «гарнця» був предметом постійних суперечок між мельником і селянами, адже кожен хотів отримати більше при помелі зерна. Якщо потрібно було виміряти велику кількість зерна могли користуватися корцем, який містив вісім пудів (близько 130 кг).

Отже, практично до кінця ХХ ст. українські селяни у побуті користувалися широким асортиментом дерев’яних бондарних виробів. Їхній розмір, специфіка сировини для виробництва і конструктивні особливості залежали від того, для яких господарських цілей вони призначалися – для зберігання рідин, зерна, квашених овочів та фруктів, чи й навіть одягу. Зараз значна частина таких посудин замінена аналогами промислового виробництва, що досить утилітарні, але поступаються ремісничим зразкам за критеріями екологічності, естетичності, зручності тощо.