§ 19. Травлення людини. Система органів травлення

Пригадайте! Що таке харчування людини?

У Михайла Булгакова (1891-1940), який за професією був лікарем, у романі «Собаче серце» є такі рядки: «Їжа, Іване Арнольдовичу, штука хитра. Їсти потрібно вміти, а уявіть собі – більшість людей зовсім їсти не вміють. Потрібно не тільки знати, що з’їсти, але й коли і як». А чи потрібні нам знання про травлення для того, щоб бути здоровим?

Яке значення має травлення для організму людини?

Завдяки харчуванню їжа потрапляє всередину тіла, але засвоїтись одразу вона не може. Харчові продукти містять дуже багато складних сполук, які через свою велику молекулярну масу не можуть навіть надійти в кров. І саме завдяки травленню ці компоненти їжі перетворюються на прості сполуки й стають придатними для засвоєння.

Зміна їжі під час травлення відбувається завдяки фізичним і хімічним процесам. Подрібнення, розчинення, набрякання забезпечують фізичну обробку їжі, оскільки склад поживних сполук при цьому не змінюються. А ось хімічні реакції, що відбуваються за допомогою ферментів у травній системі, ведуть до перетворення одних речовин на інші. Прості сполуки, що утворюються при цьому, всмоктуються в кров чи лімфу й транспортуються до клітин. Таким чином, поживні речовини їжі спрощуються, зберігаючи свою харчову й енергетичну цінність.

Сполук багато, ферменти дуже різні, тому зміни їжі розподілені по різних відділах травної системи. Переміщення їжі відбувається травним трактом з одного відділу до іншого. Це своєрідний трубчастий конвеєр, якому надає руху м’язова оболонка його стінок. Після засвоєння їжі в травній системі залишаються неперетравлені рештки, які з організму видаляються.

Травлення в людини є внутрішньоорганізмовим. У межах цього типу травлення розрізняють декілька видів. Травлення у новонароджених упродовж 4-5 місяців здійснюється завдяки ферментам материнського молока (автолітичне травлення). У дорослих власне травлення відбувається за участю травних ферментів, що виділяються у травні порожнини рота, шлунка та кишечника (порожнинне травлення). У тонкому кишечнику травлення відбувається дуже швидке за допомогою ферментів на поверхні клітин ворсинок (пристінкове травлення). А в товстому кишечнику людини травлення здійснюється вже за участю ферментів бактерій і одноклітинних гетеротрофних еукаріот (симбіонтне травлення). Здатність до внутрішньоклітинного травлення зберегли лише лейкоцити, яким властивий фагоцитоз. Їхні травні ферменти містяться в лізосомах.

Оцінюючи значення травлення для організму, не слід забувати про такі неспецифічні функції, як захист організму від чужорідних речовин та мікроорганізмів, які надходять разом з їжею, підтримання сталості умов внутрішнього середовища, сприйняття смакової інформації про довкілля тощо.

Отже, ТРАВЛЕННЯ – сукупність фізичних і хімічних процесів, що здійснюють переміщення й перетворення складних речовин на прості з подальшим їх всмоктуванням в кров і лімфу та видаленням неперетравлених решток.

Які будова травної системи?

ТРАВНА СИСТЕМА – це сукупність органів, будова і функції яких пристосовані для ефективного здійснення процесів травлення. Ця фізіологічна система людини є наскрізною і складається з травного тракту й травних залоз.

У людини травний тракт має вигляд звивистої трубки довжиною до 8-10 м. Його призначення – фізична та хімічна обробка їжі, всмоктування простих поживних речовин, переміщення їжі та видалення неперетравлених решток. Починається тракт ротовою порожниною (1), за нею розміщені глотка (2), стравохід (3), шлунок (4), тонкий кишечник (5), товстий кишечник (6), і завершується – анальним отвором (7) (іл. 36).

Іл. 36. Травна система людини

Діяльність травного каналу тісно пов’язана з будовою його стінок. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною, що захищає травний канал від різних упливів. Середня оболонка формується з двох чи трьох шарів гладких м’язів. Скорочення цих м’язів забезпечує просування і перемішування їжі. На межі між відділами травного каналу є особливі колові м’язи-затискачі (сфінктери) і клапани. Ці утвори регулюють переміщення їжі та забезпечують її рух тільки в одному напрямку. Внутрішня оболонка утворена підслизовим і слизовим прошарками. Підслизова основа містить лімфатичні вузлики, нервові закінчення і формує складки внутрішньої поверхні травного каналу для збільшення поверхні травлення. Слизова оболонка складається із одношарового епітелію із залозистими клітинами.

Травні залози мають протоки, через які у порожнини травного каналу поступають секрети, необхідні для травлення. До великих травних залоз належать слинні, підшлункова, а також печінка.

Отже, основними частинами травної системи людини є взаємопов’язані травний тракт і травні залози.

Які функції травної системи?

Травна система людини пристосована для здійснення деяких важливих функцій.

Секреторна функція травної системи пов’язана із травними залозами, що виділяють травні соки. У складі цих секретів є травні ферменти, які здійснюють хімічну обробку їжі. Травні ферменти – біологічно активні речовини, що утворюються в клітинах травних залоз і здійснюють розщеплення їжі в травному каналі. Їх поділяють на три основні групи: протеази – розщеплюють білки до амінокислот, ліпази – розщеплюють жири до жирних кислот і гліцеролу та амілази – розщеплюють складні вуглеводи до простих. Активність травних ферментів залежить від ряду чинників, серед яких виділимо температуру та кислотність середовища (pH). Так, ферменти шлункового соку найактивніші за температури 36,6 °С у кислому середовищі.

Функції травної системи

Еволюція травної системи

Харчування, сукупність процесів, що включають надходження в організм їжі, перетравлювання, всмоктування і засвоєння організмом харчових речовин. Завдяки харчуванню організми отримують різні хімічні сполуки, які вони використовують для життєдіяльності, росту, розвитку і відтворення.

За типом харчування розрізняють: автотрофні, гетеротрофні і міксотрофное організми. Всі вони створюють собі подібні органічні речовини, одні – автотрофи – з неорганічних речовин, інші – гетеротрофи – з готових органічних речовин, а міксотрофи – з тих і інших речовин, залежно від умов життя.

Первинні гетеротрофи використовували прості органічні речовини абіогенного походження і асимілювали їх у своїх клітинах в речовини біогенного походження. Первинні гетеротрофи і пізніше виникли автотрофні організми, особливо фототрофи, збільшили і урізноманітнили харчові органічні речовини за рахунок речовин біогенного походження. Це забезпечило можливість виникнення вторинних гетеротрофів, які використовували як осмотрофное (через всю поверхню тіла), так і голозойное (через спеціальний отвір) способи надходження їжі в їх організм.

Наявність більш складного харчового субстрату викликало потребу формування ферментативної системи, що служить для розщеплення їжі. У зв’язку з чим виник такий механізм харчування, як травлення.

Травлення – це сукупність процесів механічної, фізичної і хімічної (ферментативної) обробки їжі, кінцевим етапом якого є утворення неспецифічних мономерів, які використовуються для асиміляції – синтезу речовин, специфічних для даного організму.

Розрізняють три основних типи травлення: позаклітинний, внутрішньоклітинне, мембранне. Крім того, існують аутолітіческое і симбионтное типи травлення.

У безхребетних тварин, від плоских хробаків до кільчастих і членистоногих, травна система розвивалася в напрямку диференціювання відділів, що виконують різні функції. З’являються ротовий апарат, травних залоз. У хордових – диференціюється кишкова трубка, з’являються різні пристосування до подовження шляху, прохідного їжею, збільшенню всмоктуючої поверхні, розвитку травних залоз.