Дика качка крижень: фото, опис, ТОП-5 цікаві факти

Крижень – найвідоміша та найпоширеніша дика качка у Північній півкулі. Вона зустрічається майже всюди – від морського узбережжя до високих гір, де є доволі великі водойми. На теренах України дика качка крижень зустрічається скрізь, крім високогір’я.

Качка крижень – класифікація та наукова назва

Крижень – птах ряду Гусеподібні, родини Качкові (Anatidae), підродини Качині (Anatinae). Він належить до роду Качка (Anas), що об’єднує найпоширеніші види качок Євразії та Північної Америки.

Загалом цей рід налічує 32 види, включаючи 1 вимерлий. До нього належать крижень звичайний (Anas platyrhynchos) та крижень американський (Anas rubripes). Також доволі відомими представниками роду Качка є чирянка мала та американська та шилохвіст північний.

Назва «Anas» у перекладі з латинської мови означає «качка». Друга складова видової назви крижня звичайного є поєднанням двох давньогрецьких слів. «Platus» означає «широкий або плаский», а «rhunkhos» – «дзьоб».

Цікавий факт! Майже всі одомашнені качки походять від крижня. Цих птахів тримали стародавні римляни, єгиптяни, китайці.

Як виглядає качка крижень? Опис птаха

Качка крижень – птах середнього розміру. Довжина тіла у дорослих самців сягає 62 см, а самиць – 57 см, тоді як розмах крил становить 80-100 см. Вага цих диких качок варіюється у межах 1-1,5 кг, але восени, перед міграцією на зимівлю може сягати навіть 2-х кг.

Крижень – качка з довгою шиєю, округлою головою, пласким та широким дзьобом та доволі міцним тілом з перетинчастими лапами. Самці та самиці мають яскраві ознаки статевого диморфізму, тобто дуже відрізняються один від одного за розміром та кольором.

Самець крижня має виразне зелене або блакитне оперення, біле кільце на шиї, коричневі крила та груди. Тіло у нього сірувате та зеленіше на задній частині крил. Саме так самець крижня виглядає у шлюбний період, після якого линяє та з переважно темно-бурими тонами стає більш схожим на самицю.

Самиця крижня, навпаки, має світло-коричневе оперення з темно-коричневими плямами або смугами на тілі, крилах та верхівці голови. Представники обох статей мають жовтий чи помаранчевий дзьоб та ноги. Проте у шлюбний період самці мають вохристо-оливковий колір дзьоба з жовтим кінчиком.

Де живе качка крижень та яке має місце існування?

Дика качка крижень широко поширена по всій Північній півкулі. Вона гніздиться як в арктичних широтах, так і у теплих субтропіках. В Україні крижень звичайний гніздиться та мігрує скрізь, за винятком високогір’я.

Загалом ареал поширення крижня звичайного охоплює Північну Америку, Європу (за винятком високогірних районів у центральних країнах та частини Скандинавії), Азію та частину Північної Африки. Також ці птахи були завезені до Австралії, Нової Зеландії та Південної Америки.

Крижень американський населяє східні регіони Канади та північно-східні США. На південь цей птах мігрує до південно-східних штатів, а інколи – на Бермуди чи Багами. Як залітний вид крижень американський інколи зустрічається у Мексиці, на півночі та заході Європи.

Озера, ставки, струмки, водно-болотні угіддя та гірські річки – типові місця існування качки крижень. Ці водоплавні птахи зустрічаються переважно у лісотундрі та середній лісовій зоні, значно рідше – у горах, на висоті до 1300-2250 м.

Зазвичай крижень населяє прісноводні, рідше – злегка солонуваті водойми. Свої гнізда ці дикі качки ховають серед густої рослинності поблизу води, де вони живуть та харчуються. Інколи самиця крижня може відкладати яйця у старе гніздо фазана чи інших птахів, розташоване поблизу водойми.

Зазвичай для гніздування крижні обирають внутрішні прісноводні водойми зі стоячою водою та узбережжям, зарослим очеретом та іншою високою водною рослинністю. Поза сезоном розмноження цих диких качок можна побачити навіть на морських затоках чи на заплавних луках.

Поведінка та спосіб життя качки крижень

Крижень – дуже соціальний птах. Поза сезоном розмноження ці дикі качки утворюють великі зграї різного розміру, щоб разом шукати їжу та ночувати. З ранку до вечора ці птахи шукають поживу.

Крижні використовують численні вокалізації та мову тіла, щоб спілкуватися один з одним. Наприклад, під час загрози життю крижень спочатку демонструє відкритий дзьоб, а потім штовхає зловмисника грудьми.

Самиці частіше використовують вокалізацію, тоді як самці зазвичай мовчать, за винятком бійок. Добре відоме крякання властиве винятково самицям. Самців часто можна почути під час їхнього польоту, коли вони видають характерний високий посвист.

Північні популяції крижнів мігрують на зимівлю на південь, долаючи сотні чи тисячі кілометрів. До типових місць зимівлі належать південь США, північ Мексики, Північна Африка, Центральна та Південна Азія, а також Південна та Центральна Європа.

Качка крижень – ТОП-5 цікаві факти

• При відповідному попутному вітрі крижень може долати сотні кілометрів на день.
• Під час міграції крижень летить зі швидкістю близько 80 км/год, але короткими сплесками може досягати навіть більшої швидкості.
• Самець крижня має штопороподібний статевий орган, що підвищує його репродуктивні можливості.
• Відоме усім крякання качки – це насправді заклик самиці до своїх каченят, які першу частину життя проводять разом із матір’ю.
• Варена качка вважається делікатесом у багатьох місцях, включаючи фуа-гра у Франції та качку по-пекінські у Китаї.

Що їсть крижень?

Дика качка крижень – всеїдний птах. Вона харчується методом «плескання»: нахиляється вперед у воді та їсть усе, що знаходиться під поверхнею. Раціон крижня складається з комах, черв’яків, равликів та слимаків, а також різної рослинності.

Крижень пропускає через дзьоб воду, наче через сито, виловлюючи дрібних рачків, мальків риби, пуголовків та іноді навіть самих жаб, а також риб’ячу ікру. Взагалі, дика качка випадково їсть майже все, що зможе.

Взимку крижні тримаються зграями поблизу ополонок. У цей період вони харчуються переважно зеленою складовою водної рослинності.

На початку зими головною їжею для диких качок слугує насіння та пагони водних рослин. Наприкінці літа та на початку осені крижні охоче літають харчуватися до хлібних полів, де збирають залишки зернових культур.

До уваги! Крижні приносять користь людям, коли під час харчування очищують водойми від личинок комарів та ряски.

Розмноження крижня

Залежно від ареалу, сезон розмноження крижня починається вже в жовтні та триває до березня. Самець починає залицяння, хитаючи головою з боку в бік або підіймаючись у воді та змахуючи крилами. Самиця заохочує таку поведінку, хитаючи власною головою вперед-назад, або пливе з низько опущеною головою.

Зазвичай пара починає гніздуватися після повернення зі щорічної міграції навесні. Під час спарювання самець щосили стискає дзьобом шию самиці. Цікавим є той факт, що крижень, здається, дуже легко схрещується з близькоспорідненими видами. Кожного сезону ці птахи утворюють нові пари, обираючи нового партнера.

Самиця крижня відкладає 5-15 яєць. Вона висиджує їх протягом місяця. Пташенята крижня залишають гніздо зразу після появи на світ та слідують за матір’ю у воду. Вони мають жовтий та темно-коричневий колір, який починає змінюватися через місяць-два.

Літати каченята крижня зможуть у віці 3-4 місяців. Більшість молодих птахів починають розмножуватися ще з першого року життя. Проте у весняних зграях завжди більше самців, ніж самиць, адже останні нерідко гинуть при висиджуванні яєць.

Тривалість життя качки крижень становить 5-10 років. Чимало цих птахів стають жертвами хижаків або мисливців. Проте найстаріший відомий крижень прожив приблизно 27 років.

Хижаки та загрози для крижня

На качку крижень полюють руді лисиці, дикі коти, койоти, єнотоподібні собаки та численні хижі птахи. Яйця та пташенята нерідко стають здобиччю ракунів, опосумів, скунсів, черепах, ласки, великих риб та багатьох інших тварин.

Загальна популяція крижня невідома. Проте ця дика качка є майже напевно одним із найпоширеніших птахів у світі.

Науковці вважають, що чисельність крижнів у дикій природі лише зростає. За останніми даними, чисельність крижнів в Європі становить до 8 млн особин, тоді як у Північній Америці – 17-18 млн, а у Новій Зеландії – понад 5 млн.

Саме тому цей вид викликає найменше занепокоєння. Хоча мисливці щороку знищують мільйони крижнів, ці дикі качки досить швидко розмножуються, а їхня популяція залишається стабільною.

Єдиною серйозною загрозою для крижня залишається втрата його природного середовища існування. Проте, на щастя, ці птахи добре пристосувалися до створених людиною ставків та озер.

Дика качка: характеристика, наукова назва, місце існування та фото

Птах, відомий як дика качка, є дикою качкою, тобто не одомашненою людиною. Проте, вона має великий список інших народних назв і серед них є такі:

• Качка московська
• Качка по-креольськи
• Качка аргентинська
• Чорна качка
• Дика качка
• Качка німа

Якщо ви хочете дізнатися більше про цього птаха, дізнайтеся про його характеристики, наукову назву, ареал проживання, фото та багато іншого про диких качок!

Загальна характеристика хороброї качки

Ця доброзичлива качка має довжину близько 85 сантиметрів, а природний розмах крил – 120 сантиметрів. Дикі качки мають такі розміри тіла:

Маса тіла самця черні становить 2,2 кг (в середньому). Самка важить вдвічі менше. Самці черні вдвічі більші за самок, а також за молодих качок.

Таким чином, коли самець і самка дикої качки знаходяться разом, в повному польоті, ми можемо спостерігати різницю, яка існує між статями.

Дика качка, на відміну від домашньої, має повністю чорне тіло з білою плямою на одному крилі. Таке забарвлення, однак, можна побачити рідко, лише коли птах розправляє крила або коли він досягає 3-го віку, тобто старості.

Окрім великих розмірів, самці мають унікальну особливість: їхня шкіра червона, без волосся та оперення навколо очей. Таке ж забарвлення має основа дзьоба, де утворюється виступ.

Інший спосіб визначити, чи є дика качка самцем або самкою, полягає в аналізі її оперення. Самець має більш акцентовані коричневі тони, змішані зі світлими кольорами, такими як: світло-коричневий і бежевий.

Наукова назва та наукова класифікація качки-селезня

Наукова назва дикої качки – Cairina moschata, що в перекладі з англійської означає “чернь”:

1. Кайріна – від каїра, уродженка цього міста, столиці загадкового Єгипту.
2. Мосхатус – від мускусний, мускус.

З іншого боку, офіційна наукова класифікація крижня така:

• Королівство: Анімалія
• Ряд: Хордові
• Клас: птахи
• Ряд: Ансероподібні (Anseriformes)
• Родина: Anatidae
• Підродина: Анатонові
• Стать: каїринка
• Вид: C. Moschata
• Бінонімічна назва: Cairina moschata

Поведінка диких качок

Дика качка не вокалізує звуки, коли летить або десь стоїть. Вона видає агресивне цвірінькання, коли відбувається суперечка між самцями, механізм вокалізації якого полягає в сильному виштовхуванні повітря відкритим дзьобом. Під час польоту вона повільно махає крилами, що створює шум, який привертає до себе увагу. повідомити про це оголошення

Зазвичай вони сідають на колоди, дерева, на землю, а також у воду. Однією з їхніх яскравих особливостей є те, що вони люблять шуміти.

Качка-москаль сидить в кущах

Голос самця дикої качки розпізнається як носовий крик, що нагадує сурму, в той час як самки цього виду вокалізують більш низьким тоном.

Годування хороброї качки

До раціону дикої качки входять коріння, листя водних рослин, насіння, земноводні, різні комахи, багатоніжки, плазуни, а також ракоподібні.

Цей птах здатен здійснювати динамічну фільтрацію води, вишукуючи безхребетних водного походження. Для цього він використовує дзьоб – як у мулі на дні води, так і на мілководді, зануривши голову і шию під час плавання. Таким чином, він шукає здобич.

Розведення диких качок

Самець дикої качки прагне до спарювання взимку. Самці приваблюють своїх залицяльників барвистим оперенням.

Коли самка завойована, вона веде самця до місця, де відбудеться вилуплення майбутніх каченят, як правило, у весняний період.

Самка будує гніздо для свого майбутнього потомства, використовуючи очерет і траву, а також дуплисті стовбури дерев. Самець територіальний і виганяє будь-яку пару, яка хоче наблизитися до гнізда!

Самка качки відкладає від 5 до 12 яєць і залишається на яйцях, щоб зігріти їх до вилуплення каченят. Після завершення спарювання самець дикої качки приєднується до інших самців качок того ж виду, які в цей час перебувають на волі.

Мати дикої качки хоробра і обережна, вона тримає своїх маленьких дитинчат разом і під захистом. Розмноження самки відбувається в період з жовтня по березень, а потомство з’являється на світ через 28 днів після спарювання.

Основними хижаками пташенят дикої качки є:

Хоробрі каченята

Пташенята здатні зробити свій перший політ між 5 і 8 тижнями після вилуплення. Їх оперення швидко росте і розвивається.

Молоді крижні, коли готові до польоту, збираються в зграї, подорожуючи через озера і океани, щоб дістатися до місця зимівлі. Коли вони летять, зграя зазвичай утворює літеру “V”, а також довгу лінію.

Цікавинки про хоробру качку

Тепер, коли ми знаємо про бразильську дику качку: характеристика, наукова назва, ареал проживання і фото, поцікавтеся цікавими фактами про цього птаха!

1 – Одомашнення: дика качка є предком добре відомого домашнього підвиду, поширеного по всьому світу. Тут, у Бразилії, дані підтверджують, що дика качка раніше була одомашнена корінним населенням – задовго до вторгнення європейців, які відкрили для себе Північну і Південну Америку.

2 – У багатьох регіонах, таких як, наприклад, Амазонія, цей птах одомашнений у великих масштабах, він настільки відомий, що його називають просто качкою. Однак для того, щоб його одомашнення пройшло легко, він повинен народитися і вирости в неволі.

3 – Самка дикої качки, як описано вище, може відкладати до 12 яєць за один раз.

4 – Птах також використовується в кулінарії, будучи традиційною “качкою в тукупі”, яка вважається типовою стравою Північної Бразилії.

5 – Історія: дика качка охороняється природоохоронним законодавством і широко одомашнена. Єзуїти повідомляли, що в період португальської колонізації Бразилії (близько 460 років тому) корінне населення вже одомашнювало і розводило цих качок.

6 – У 16 столітті кілька диких качок були відправлені в Європу і роками видозмінювалися, поки не досягли домашніх видів, відомих у всьому світі.

7 – В районі штату Пара дикі качки, які повернулися до Бразилії, схрестилися з дикою качкою, давши початок безпородному виду.

Miguel Moore

Мігель Мур – професійний екологічний блогер, який пише про навколишнє середовище вже понад 10 років. Він має ступінь бакалавра доктор наук про навколишнє середовище в Каліфорнійському університеті в Ірвайні та ступінь магістра з міського планування в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Мігель працював вченим-екологом у штаті Каліфорнія та міським планувальником у місті Лос-Анджелес. Наразі він є самозайнятим і розподіляє свій час між написанням свого блогу, консультаціями з містами з екологічних питань і дослідженням стратегій пом’якшення кліматичних змін.