Філософія в бакалавраті – посібник

Оригінальний підхід до періодизації історичного процесу запропонував Й. Ґ. Фіхте (1762-1814). Він вважав, що «мета земного життя людського роду — вільне і згідне з розумом улаштування усіх своїх відносин. . Воля повинна бути наукою в розумних законах, згідно з якими рід по-винний улаштовувати через вільне мистецтво свої відносини». Отже, головний критерій виокремлення епох у Фіхте — воля, ступінь віддаленості її від інстинктів. Усього німецький філософ визначає п’ять епох:

1) епоха, коли людські відносини встановлюються без примушення, завдяки одному розумному інстинкту;

✵ епоха, у яку цей інстинкт, що став слабкішим і виявляється лише в деяких обраних, перетворюється останніми на примусовий для всіх зовнішній авторитет;

✵ епоха, у яку відкидається цей авторитет і разом з ним розум у єдиній формі, у якій він виявлявся до цього часу;

✵ епоха загального поширення в людському роді розуму у формі науки;

✵ епоха, у яку до науки приєднується мистецтво, щоб твердою і вірною рукою перетворити життя згідно з наукою.

Потім рід людський вступає у вищі сфери іншого світу. Позиція Фіхте багато у чому навіяна Просвітництвом та Великою Французькою революцією.

Начебто немає нічого простішого, ніж назвати періоди всесвітньої історії: Давній світ, Середні віки, Новий час, Новітній час — от ті періоди, котрі багато хто назве безпомилково. Відкинемо Новітній час і матимемо класичну тріаду — періодизацію, що існує не одне століття, «Містична трійця епох найвищою мірою приваблива для метафізичного смаку Гердера, Канта і Гегеля. Ми бачимо, що не тільки для них: вона прийнятна для історико-матеріалістичного смаку Маркса, вона прийнятна і для практично-аксіологічного смаку Макса Вебера, тобто для авторів будь-якої філософії історії, яка удається їм деякою заключною стадією духовного розвитку людства. Навіть великий Гайдеґґер, задаючись питанням, у чому сутність Нового часу, спирався на ту ж тріаду,» — констатує у введенні до книги німецького філософа Освальда Шпенглера наш сучасник А. Дубнов.

О. Шпенглер був одним з перших, хто піддав сумніву «наочно-популярне членування» всесвітньої історії на три епохи. XX століття стало часом, коли багато філософів, соціологів й істориків, звертаючись до досвіду минулого і досліджуючи тенденції сьогодення, намагалися створити свої періодизації історії.

Зрозуміло, що однаковості в підходах до проблеми періодизації історії немає: адже виділення періодів в історії залежить від критеріїв, що покладені в основу періодизації.

За основу періодизації історії бралися, приміром, знаряддя праці (В. Ростоу, Д. Белл, О. Тофлер), зростання кількості населення (Т. Р. Мальтус), географічне середовище (Я. Монтеск’є) та ін.

Карл Ясперс (1883 — 1969) зробив висновок про те, що історія — це передусім перехід від однієї епохи до іншої. «Історичну субстанцію людського буття» становить традиція. На думку Ясперса, людство єдине. Для пояснення людської єдності Ясперс уводить широковідоме зараз поняття «осьового часу» (середина 1 тис. до н.е.), коли людська історія знаходить свою власну структуру. Кожна історична епоха відрізняється від іншої своєю специфічною історичною си-туацією. Можливе виникнення подібних історичних ситуацій. Так, приблизно в той самий час виникають однакові історичні ситуації в Китаї, Індії, Персії, Палестині та Давній Греції, коли формується тип сучасної людини. Це й є «осьовий час» світової цивілізації.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Вікова періодизація. Основні підходи та критерії вікової періодизації.

1. Поняття про періоди розвитку та вікову періодизацію. У процесі онтогенезу людина долає ряд вікових періодів, під час яких змінюються її фізіологічні, морфологічні, біохі­мічні, соціально-психологічні особливості. Ці періоди є пев­ними епохами, циклами, ступенями розвитку. Загальні зако­ни розвитку в кожному віці мають специфічні особливості.

Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов’язковим і передбачуваним. Оскільки не можна молодшого школяра повернути до дошкільного рівня розвитку, але можна передбачити, яким він стане у підлітковому віці.
Віковий період — відрізок життя індивіда, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні, відносно стійкі якісні особливості.

У межах періоду відбуваються кількісні та якісні зміни психіки, що дає змогу виділити певні стадії, які послідовно змінюють одна одну. Тобто розвиток психіки людини має періодичний і стадійний характер. У межах стадій розрізняють менші часові відрізки розвитку — фази (наприклад, у періоді раннього дитинства виділяється стадія немовляти, а в межах цієї стадії — фаза новонародженості).

Визначення періодів, стадій, фаз психічного розвитку особистості необхідне для створення оптимальної системи навчання й виховання, використання в повному обсязі можливостей дитини на кожному віковому етапі. Критеріями їх визначення є системні суттєві якісні ознаки — психічні й соціальні зміни на певному етапі життя дитини.

Важливе значення має розуміння зв’язку між періодами і стадіями розвитку, оскільки набуті знання і навички на попередній стадії переходять у наступну і використовуються в нових, складніших взаємовідносинах особистості із суспільним середовищем.

Визначити межі вікових періодів досить складно, ос­кільки існують різні погляди щодо критеріїв виокремлен­ня вікового періоду (інтенсивність росту, ступінь розвитку нервової системи тощо). Крім того, за основу вікової періо­дизації не може бути взятий один критерій.

Кожен вік характеризується певним рівнем досягнень у психічному розвитку, а також конкретною соціально-пси­хологічною ситуацією, в якій відбувається розвиток осо­бистості.

Здавна педагоги і психологи намагалися вирішити проблему визначення вікових періодів розвитку особистості. Зокрема, грецький філософ Арістотель (IV ст. до н.е.) зробив першу спробу визначити основні етапи розвитку людської психіки, вбачаючи в них повторення етапів родової еволюції органічного світу. Він розглядав цей процес як матеріалізацію природних можливостей, які згодом перетворюються на реальність і поєднують людину із зовнішнім світом. Арістотель розділив розвиток дитини на три періоди (по сім років кожен) назвавши їх відповідно: рослинний, тваринний, розумний.

Під впливом суспільних вимог до навчання й виховання молодого покоління визначний чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592—1670) обґрунтував принцип «природовідповідності» процесу навчання, обстоював потребу вивчати природу дітей і молоді, їх вікові особливості, зважати на них під час визначення змісту і методів шкільного навчання. Своє розуміння вікових особливостей психічного розвитку дітей він застосував під час вироблення теорії навчання. Його вікова періодизація складається з чотирьох етапів (по шість років кожен): дитинство, отроцтво, юність, змужнілість. В основі її — особливості розвитку і виховання дітей відповідно до періодів шкільного навчання.

На сучасному етапі розвитку педагогіки існують різні підходи до визначення вікової періодизації: за психолого-педагогічними критеріями, що враховують характерні для кожного віку рівень розвитку, зміст і форми навчання й виховання, основну діяльність, відповідний їй рівень свідомості й самосвідомості особистості. Природною основою вікових особливостей розвитку є анатомо-фізіологічне дозрівання організму, його органів, центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції.

Перехід від попереднього періоду до наступного часто має кризовий характер.

Переломи, різкі перебудови, повороти у становленні є необхідним результатом діалектичності розвитку. Однією з характеристик вікового періо­ду є наявність кризи.

Криза (грец. krisis — рішення, перелом) — нормативний, неста­більний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов’язаний з якісними перетворення­ми у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.

Вікова криза — нетривалий за часом (до 1 року) період розвитку людини, що характеризується бурхливими психологічними змінами.

Кризи проявляються в негативних симптомах поведінки, фактах важкої виховуваності, тимчасового зниження навчальної працездатності, маючи не тільки негативне, а й позитивне значення у розвитку особистості. У дитячому віці виділяють: кризу першого року життя, кризу трьох років, кризу 6—7 років, підліткову кризу (10—11 років).

Традиційно психологія описувала кризи як різко нега­тивні процеси відмирання і згортання, розпаду і розкладу сформованого на минулому ступені, зниження темпу розвитку, підвищення вразливості, внутрішньої нестійкості, як найнебезпечніші та складні періоди, що потребують особливої уваги. Однак, за словами Л. Виготського, «негативний зміст розвитку у ці періоди є тільки зворотною або тіньовою стороною позитивних змін особистості, що складають основний зміст критичного віку», адже старе руйнується лише настільки, наскільки це необхідно для розвитку нового. Отже, у переломні періоди основне зна­чення мають глобальні позитивні перебудови у системі особистості.

Кожен віковий період завершується кризою, а вихід з неї — виникненням новоутворень, переходом до наступної стадії розвитку.

Дата добавления: 2020-10-14 ; просмотров: 1145 ;