Олімпійські золоті медалі України. Історія

Олімпійські Ігри 2020 року, які через пандемію COVID-19 відбувалися у 2021 році, завершилися. Збірна України везе з Токіо додому 1 золоту, 6 срібних та 12 бронзових медалей. Загалом, Україна в неофіційному командному заліку, в якому місця розподіляються відповідно до кількості золотих медалей, стала 44-ою – це найгірший результат в історії. Втім, за загальною здобутих нагород українці знаходяться значно вище – 16 позиція. Такі результати – це багато чи мало? Аби зрозуміти це варто подивитися на те, як виступала збірна України на попередніх Олімпіадах. Далі – коротка розповідь про кожного українського чемпіона всіх Олімпіад, де збірна України виступала, як окрема команда – від Атланти до Токіо.

Атланта. 1996

Перші Олімпійські Ігри, на яких Україна виступала окремою командою. Відбувалися з 19 липня по 4 серпня 1996 року. Нашу країну представляв 231 спортсмен у 21 виді спорту

В’ячеслав Олейник, боротьба

Найбільше медалей у Токіо збірній України принесли борці – одразу чотири, серед яких – єдине золото Жана Беленюка. А 25 років тому в Атланті борці стали, так би мовити “медальними піонерами” нашої країни.

Адже саме вони здобули першу медаль України на літніх Олімпіадах, як окремої команди – нею стала бронза Андрія Калашникова, а також перше в історії золото літніх Ігор, яке здобув В’ячеслав Олейник (Олійник)

Свій шлях на Олімпіаді він розпочав з перемоги за явної переваги над боснійцем Фахрудіном Ходжичем. Далі українець переміг казаха Сергія Матвієнка, а в чвертьфіналі подужав свого, мабуть, найважчого суперника – Олімпійського чемпіона Барселони Майка Булльмана. В півфіналі Олейник переміг турка Хаккі Башара, а у фіналі – поляка Яцека Фафінськи.

Володимир Кличко, бокс

За свою кар’єру цей спортсмен зібрав таку колекцію нагород, що, мабуть, не всі знають про те, що він був ще й Олімпійським Чемпіоном.

Варто окремо відзначити перемогу Кличка нокаутом в першому раунді чвертьфінального поєдинку проти шведа Аттіли Левіна (нокаути в олімпійському боксі – рідкість) а також перемогу у фіналі над тонгійцем Паеа Вольфргаммом, якого за чотири роки Кличко переміг ще раз – уже в професіоналах, але ще задовго до найбільших своїх звитяг.

Інеса Кравець, легка атлетика

Ця спортсменка відзначилася тим, що на трьох Олімпіадах виступала за три різні команди – СРСР (Сеул, 1988), Об’єднану команду (Барселона, 1992) і Україну (Атланта, 1996). На Олімпіаду поїхала в статусі світової рекордсменки в потрійному стрибку, а на Іграх стала й Олімпійською. Хоча, причина другого рекорду була простою – в цій дисципліні олімпійські медалі серед жінок в 1996-му розігрувались вперше.

А світовий рекорд Кравець протримався до 1 серпня цього року, коли його побила Юлімар Рохас з Венесуели.

Рустам Шаріпов, спортивна гімнастика

В різні роки Олімпійськими чемпіонами у вправах на брусах серед чоловіків стали одразу троє українських спортсменів. Багато хто пам’ятає перемогу Олега Верняєва 5 років тому в Ріо-де-Жанейро. Дещо менше, мабуть, пам’ятають, успіх Валерія Гончарова у 2004 році в Афінах.

Ну а першим в цьому списку став Олімпійський Чемпіон Атланти Рустам Шаріпов, перемога якого вийшла вкрай драматичною – від американця Джера Лінча, який став другим, його відділили мізерні 12 тисячних бала. Відстань від бронзового призера – білоруса Віталія Щербо – була трохи більшою – 37 тисячних.

Крім золота за вправи на брусах Шаріпов привіз з Атланти здобуту в командних змаганнях бронзову медаль. Його партнерами по команді були Ігор Коробчинський, Олег Косяк, Григорій Місютін, Володимир Шаменко, Юрій Єрмаков та Олександр Світличний.

Тимур Таймазов, важка атлетика

Таймазов став Олімпійським Чемпіоном, заодно оновивши світовий рекорд в цій ваговій категорії у поштовху. Причому став достроково – в якийсь момент конкуренти – росіянин Сергій Сирцов та румун Ніку Влад просто втратили шанси його обійти. Втім, спортсмен вирішив продовжити змагання, однак подолати вагу 240 кг вже не зміг.

Євген Браславець, Ігор Матвієнко, вітрильний спорт

За 16 гонок Олімпійської вітрильної регати ці спортсмени лише раз впали нижче 10 місця – в п’ятій гонці стали 16-ми. Та й цей результат в підсумковій класифікації відкидався, як один з двох найгірших. Срібних призерів британців українці випередили на 20 очок, “бронзових” португальців – на 22. А на останню гонку регати Браславець та Матвієнко не вийшли, адже вже мали “в кишені” гарантоване золото.

Катерина Серебрянська, художня гімнастика

В історії українського олімпійського руху ніколи не було ситуацій, коли українські спортсмени/нки займали б весь п’єдестал пошани. Однак, історії, коли на п’єдесталі опинялися двоє наших спортсменок, траплялися двічі.

Перша з них сталася у 1996 році. В особистій першості з художньої гімнастики чемпіонкою стала Катерина Серебрянська, а бронзовою призеркою – Олена Вітриченко. Варто також відзначити, що перемога Серебрянської стала останньою перед початком гегемонії в цьому виді спорту російських гімнасток, яка тривала до нинішньої Олімпіади.

Лілія Подкопаєва, спортивна гімнастика (2 золоті медалі)

Лілія Подкопаєва та Рустам Шаріпов – єдині українські мультимедалісти Олімпіади в Атланті. В Шаріпова, як вже зазначалося вище, золото та бронза, в Подкопаєвої – дві золоті (за гімнастичне багатоборство та вільні вправи) та срібна нагорода за вправи на колоді.

Серед них особливо виділяється нагорода в гімнастичному багатоборстві, оскільки ця медаль вважається найбільш престижною для гімнастів.

Загалом же на Олімпіаді в Атланті Україна здобула 23 медалі – 9 золотих, 2 срібні та 12 бронзових. За “якістю” медалей та місцем в неофіційному заліку (9-те) це найуспішніша Олімпіада в історії нашої країни. Серед тих, хто став олімпійським призером (але не чемпіоном) варто виділити вже згадуваного раніше борця Андрія Калашникова, який здобув першу медаль для збірної України, як окремої команди, а також ще одного бронзового тих Ігор – важкоатлета Дениса Готфріда. Останній після завершення спортивної кар’єри став тренером спортивної команди внутрішніх військ, а у 2014 році був відправлений до Києва – “охороняти громадський порядок” на вулиці Грушевського.

Олімпіада в Сіднеї відбувалася з 13 вересня по 1 жовтня 2000 року. Україну представляли 230 спортсменів у 23 видах спорту.

Микола Мільчев, стендова стрільба

Про такі досягнення, як в Миколи Мільчева, говорять, що їх неможливо перевершити, а можливо лише повторити. Адже цей спортсмен на Олімпійських Іграх в Сіднеї набрав 150 очок зі 150 можливих. Підсумок – золота медаль. Мільчев – учасник чотирьох Олімпіад, на останню з них, у Ріо-де-Жанейро, він поїхав в якості прапороносця у віці 49 років. Втім, призером Олімпіади уродженець Одеси став лише в Сіднеї.

Яна Клочкова, плавання (2 золоті медалі)

Про Яну Клочкову, мабуть, хоча б раз чули ті, хто не цікавиться плаванням та спортом взагалі. За свою кар’єру вона здобула чотири золоті медалі Олімпійських Ігор – по дві у Сіднеї та Афінах. Це найбільша кількість золотих медалей, здобутих одним українським спортсменом/кою під українським прапором. У Сіднеї на дистанції 400 метрів Клочкова встановила світовий рекорд, а дистанцію 200 метрів виграла з олімпійським рекордом. На той момент їй ледве виповнилось 18 років. Крім двох золотих медалей Клочкова в Австралії здобула срібну медаль на дистанції 800 метрів.

Загалом на Іграх у Сіднеї в збірної України було стільки ж медалей, скільки й в Атланті – 23 нагороди. Однак, золотих медалей було значно менше – лише 3. Також було 10 срібних та стільки ж бронзових медалей. У неофіційному заліку Олімпіади наша команда стала 21-шою.

Тодішній голова українського НОК Іван Федоренко згадував, що срібних нагород у Сіднеї було настільки багато, що спортивні чиновники навіть говорили: “не треба срібла, треба золото”.

Варто відзначити й сумний факт – трьох олімпійських призерів Сіднея вже немає з нами. Гімнаст Олександр Береш (отримав срібну медаль в складі команди та бронзову – в особистому багатоборстві) загинув на піку спортивної кар’єрі в ДТП в лютому 2004 року. Борець Євген Буслович (срібний призер Олімпіади) був насмерть збитий мікроавтобусом в жовтні 2007-го. Боксер Андрій Федчук (здобув на Олімпіаді бронзову нагороду) загинув у ДТП в листопаді 2009 року.

Олімпійські Ігри в Афінах відбувалися з 13 по 29 серпня 2004 року. На третю в нашій історії літню Олімпіаду поїхало 239 українських спортсменів. Вони змагалися у 23 видах спорту.

Ірина Мерлені, боротьба

Для жінок-борчинь Олімпіада в Афінах стала дебютною. Вони змагалися в чотирьох вагових категоріях. Золото в “найлегшій” з них, до 48 кг, дісталося українці Ірині Мерлені. Вона впевнено виграла свою групу, здолавши всіх трьох суперниць “за явної переваги”. У півфіналі Мерлені перемогла американку Патрісію Міранду. Фінальний поєдинок проти японки Чихару Ічо завершився нічиєю. За тодішніми правилами, переможця в такому випадку визначали судді, які за активність присудили перемогу Мерлені.

Олена Костевич, кульова стрільба

Костевич – єдина з більше, ніж 200 “афінян”, хто досі продовжує активні виступи і здобуває олімпійські медалі. Ігри які щойно завершилися, стали для неї п’ятими в кар’єрі, а нещодавно спортсменка заявила про плани взяти участь у ще двох Олімпіадах.

Ігри ж в Афінах стали для неї дебютними. А ще – залишаються поки єдиними, де Костевич здобула золоту медаль. І далася вона їй дуже непросто.

У стрільбі з пістолета з 10 метрів українка показала рівний результат з представницею команди Сербії і Чорногорії Ясною Секарич. За тодішніми правилами, долю золотої медалі мала вирішити “перестрілка” – додатковий постріл. Постріл Костевич приніс їй 10.2 балів, тоді як конкурентка “вибила” лише 9.4.

Яна Клочкова, плавання (2 золоті медалі)

В Афінах Клочкова перемогла на тих же дистанціях, що і в Сіднеї. Втім, можна сказати, що ці золоті медалі далися їй значно важче, ніж сіднейські. Особливо золото 400-метрівки, де українка випередила американку Кейтлін Сандено лише на 12 сотих секунди. Наступного дня після перемоги Клочкової на 200-метрівці їй присвоїли звання “Герой України” “За виняткові спортивні досягнення на Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, піднесення спортивного авторитету України в світі”. Серед тих хто став чемпіоном або призером Олімпійських ігор в складі збірної України (не рахуючи СРСР та Об’єднану команду) Клочкова – єдина, хто має це звання.

Валерій Гончаров, спортивна гімнастика

Як уже зазначалося, перед Олімпійськими Іграми 2004 року загинув в ДТП лідер нашої збірної зі спортивної гімнастики Олександр Береш. Шокована загибеллю товариша, наша збірна в командних змаганнях стала лише сьомою.

Щодо особистих змагань, то тут роль головної “ударної сили” виконував Валерій Гончаров. І він став олімпійським чемпіоном у вправах на брусах – це була друга золота медаль для України в цьому виді олімпійської гімнастичної “програми”. Перемогу Гончаров присвятив пам’яті Береша.

Юрій Нікітін, стрибки на батуті

Це золото стало, мабуть, найбільш неочікуваним для нашої збірної. У кваліфікації Нікітін посів перше місце, у фіналі ж – втримав перевагу над чемпіоном Ігор у Сіднеї Олександром Москаленком з Росії. За чотири роки спортсмен був знову близький до олімпійської медалі, однак став лише 5-им. В Лондоні ж Нікітін до фіналу змагань не потрапив, після чого завершив кар’єру.

Наталія Скакун, важка атлетика

Як і Олена Костевич в кульовій стрільбі чи Ірина Мерлені в боротьбі, Наталія Скакун у важкій атлетиці здобула перемогу та звання олімпійської чемпіонки, так би мовити, “за додатковими показниками”.

Основною конкуренткою Скакун стала Ганна Батюшко з Білорусі. За сумою “взятої” ваги спортсменки показали однакові результати – 242 з половиною кілограми. А обійшла українка білоруску через те, що була… легшою, більш ніж на кілограм за масою тіла.

Ельбрус Тедеєв, боротьба

Для Тедеєва це була вже третя Олімпіада. В Атланті він став бронзовим призером, у Сіднеї – не зміг вийти зі своєї підгрупи. А в Афінах став першим у своїй підгрупі, переміг у чвертьфіналі та півфіналі, а у фіналі здолав американця Джамілла Келлі

Загалом на рахунку України в Афінах – 22 медалі, серед них 8 золотих. А також – 5 срібних та 9 бронзових нагород. В неофіційному медальному заліку наша збірна посіла 12 місце. Серед тих, хто здобув срібні та бронзові нагороди, варто відзначити срібло важкоатлета Ігоря Разорьонова, який спершу отримав бронзову нагороду, однак, через дискваліфікацію за вживання допінгу угорського спортсмена Ференца Дюрковича, змінив її на вищу за рангом медаль. Також хотілося б відзначити бронзову нагороду жіночої збірної з гандболу – єдину до сьогоднішнього дня медаль, здобуту в командному ігровому виді.

Пекінська Олімпіада тривала з 8 по 24 серпня 2008 року. Надіслана до китайської столиці делегація стала найбільшою в історії і досі такою залишається. В Пекіні Україну представляли одразу 254 спортсмени, які змагалися у 28 видах спорту.

Ольга Харлан, Олена Хомрова, Ольга Жовнір, Галина Пундик, фехтування

Прозвучить мабуть, занадто пафосно, але такі перемоги, як золота медаль вищепереліченої фехтувальної четвірки, забути вкрай складно. Якщо взагалі можливо.

У фіналі олімпійського командного турніру з фехтування на шаблях серед жінок на українок чекала зустріч з господарками змагань – китаянками. Майже всю зустріч українки програвали, часом – по 8-10 очок. Однак, в останньому бою юна тоді Ольга Харлан спершу вивела нашу команду вперед, а за рахунку 44:44 завдала вирішального удару. Аби зрозуміти, наскільки “хиткою” була ситуація – поєдинок у командних змаганнях тоді тривав до 45 очок. Тобто, якби за рахунку 44:44 очко набрала китайська спортсменка, то золоті нагороди здобули б саме господарки змагань.

Інна Осипенко-Радомська, веслування на байдарках

Ще одна ситуація, коли золота нагорода цілком могла стати срібною. Адже Осипенко-Радомська випередила срібну медалістку Йозефу Ідем з Італії, яка брала участь у своїй сьомій Олімпіаді, на якісь чотири тисячні секунди.

Осипенко-Радомська – єдина в списку олімпійських чемпіонів спортсменка, яка здобула олімпійську медаль, перейшовши з України під прапор іншої держави. Мова про бронзову медаль для Азербайджану у 2016 році, за який українка почала виступати за два роки до Олімпіади в Ріо-де-Жанейро.

Василь Ломаченко, бокс

Кар’єра цього боксера у 2008 році лише розпочиналася. В Пекіні найважчим для нього став перший бій на боксерському турнірі – проти росіянина Альберта Селімова, який за рік до того завдав Ломаченку єдиної поразки за всю його кар’єру в олімпійському боксі. Ломаченко зміг “відіграти” ту поразку, а всіх своїх наступних суперників буквально розгромив. Свого суперника у фіналі турніру – Джелхіра Хедафі з Франції – він взагалі відправив в нокаут. Як наслідок – на додачу до золотої медалі Ломаченко отримав “Кубок Вела Баркера” – нагороду найвправнішому боксерові Олімпіади.

Віктор Рубан, стрільба з лука

Після золотої медалі Рубана спробу заявки на медаль в цьому виді спорту Україна зробила лише на Олімпіаді в Лондоні, де той же Рубан, а також чоловіча команда стали чвертьфіналістами. З того часу для наших лучників успіхом стала перемога бодай одного суперника в олімпійському турнірі. І це при тому, що до Лондона медалі у стрільбі з лука в України були на чотирьох Олімпіадах.

Якщо ж говорити про золото Рубана, то найважчими для нього стали півфінальний та фінальний поєдинки. Свого суперника по півфіналу Баїра Баденова з Росії він переміг лише в перестрілці – “вибив” дві “десятки”, тоді як у суперника були “десятка” та “вісімка”. Різниця ж у фінальному поєдинку проти південнокорейця Пак Гьон Мо склала лише одне очко. А в Кореї стрільба з лука – майже те ж, що футбол, скажімо, в Бразилії…

Артур Айвазян, кульова стрільба

Став чемпіоном Олімпійських Ігор у стрільбі з 50 метрів лежачи. При цьому в кваліфікації до максимального результату йому не вистачило лише одного очка. Після анексії Криму хотів виступати за збірну Росії, однак українська федерація не дала згоди на зміну “прописки”. Після цього Айвазян особливих успіхів не добивався, виступаючи лише у внутрішньоросійських змаганнях.

Олександр Петрів, кульова стрільба

Виграв змагання зі стрільби з швидкісного пістолета. Встановив олімпійський рекорд. А після перемоги розповів про те, що має короткозорість. Продовжує спортивну кар’єру, мав виступити на Олімпіаді в Токіо, однак через її перенесення втратив олімпійську ліцензію.

Наталія Добринська, легка атлетика

Стала чемпіонкою з легкоатлетичного семиборства (біг на 100 метрів з бар’єрами, стрибки у висоту, штовхання ядра, біг на 200 метрів, стрибки у довжину, метання списа, біг на 800 метрів). При цьому бігові дисципліни та стрибки у висоту вона провела невдало, а от у штовханні ядра та стрибках в довжину стала першою. В підсумку – 6733 очки і золота нагорода

В Пекіні на рахунку нашої збірної – 7 золотих, 4 срібні та 11 бронзових медалей. В неофіційному заліку Україна стала 12-ою. Серед тих, хто став срібним та бронзовим призером варто виділити медалі легкоатлеток Ірини Ліщинської та Наталії Тобіас. У бігу на 1500 метрів Ліщинська стала срібною призеркою, а Тобіас – бронзовою. Це був другий в історії випадок, коли одночасно на олімпійському п’єдесталі опинялися одразу двоє українок. Також варто згадати про першу олімпійську медаль каноїста Юрія Чебана – бронзову на дистанції 500 метрів.

Лондон, 2012

Олімпіада в Лондоні відбувалася з 27 липня по 12 серпня 2012 року. Україну представляли 238 спортсменів у 21 виді спорту.

Яна Шемякіна, фехтування

На другій поспіль Олімпіаді першою золотою медаллю для України стала медаль з фехтування. Цього разу не командна, а особиста – перемогу здобула Яна Шемякіна. В своєму першому поєдинку на Олімпіаді Шемякіна перемогла росіянку Любов Шутову. Потім здолала румунку Анну-Марію Бринзе та її співвітчизницю Сімону Герман, в півфіналі перемогла Сунь Юйцзе з Китаю, а у фіналі – Брітту Гайдеманн з Німеччини.

Яна Дементьєва, Анастасія Коженкова, Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, академічне веслування

У фіналі заїзду на 2000 метрів українки захопили лідерство з перших метрів дистанції. У підсумку наша команда випередила майже на три секунди німецьку четвірку, “помстившись” їй за поразку на Чемпіонаті Світу (німкені тоді стали першими, українки – другими).

Цікаво, що в лідера цієї команди Дементьєвої могла б бути олімпійська медаль ще Олімпіади в Афінах. Втім, про це – трохи пізніше.

Юрій Чебан, веслування на каное

Став чемпіоном на своїй улюбленій дистанції, яка вперше увійшла до олімпійської програми – 200 метрів. Виграв усі “лондонські” заїзди, в яких брав участь – кваліфікацію, півфінал та фінал. На цій дистанції Чебан залишився єдиним в історії Олімпійським Чемпіоном – через чотири роки він стане переможцем Олімпіади в Ріо-де-Жанейро, а в “програмі” Олімпіади в Токіо 200-метрівки вже не буде.

Олександр Усик, бокс

Мінімум олімпійську медаль Усик забезпечив собі перемогою вже в першому поєдинку, коли переміг у чвертьфіналі Олімпіади росіянина Артура Бетербієва. У півфіналі переміг болгарина Тервела Пулева, а у фіналі здолав італійця Клементе Руссо, який у Пекіні “не пустив” Усика до півфіналу і, відповідно, до олімпійської медалі. За рік після Олімпіади перейшов з олімпійського боксу у професійний. Що відбувалося з цим боксером далі знають, мабуть, навіть люди які не надто цікавляться спортом.

Василь Ломаченко, бокс

Найважчим у Лондоні для Ломаченка став півфінальний поєдинок – проти кубинця Ясніеля Толедо, якого він переміг з різницею лише в три очки. Як і Усик, за рік після Олімпіади перейшов у професійний бокс.

Всього в Лондоні на рахунку наших олімпійців 19 нагород – 5 золотих, 4 срібні та 9 бронзових. В неофіційному медальному заліку команда стала 14-ою. За кількістю – стільки ж медалей, скільки й в Токіо цьогоріч. Варто відзначити олімпійську збірну з боксу – з семи її учасників додому з медалями повернулися п’ятеро. Ломаченко та Усик стали Олімпійськими Чемпіонами, Денис Берінчик здобув срібну медаль, а Тарас Шелестюк та Олександр Гвоздик стали бронзовими призерами. До сьогодні це найуспішніший виступ нашої боксерської збірної на Іграх, перевершити, чи, хоча б, повторити його буде вкрай складно.

Ріо-де-Жанейро, 2016

Олімпіада в Ріо-де-Жанейро відбувалася з 5 по 21 серпня 2016 року. Україну в Бразилії представляли 205 спортсменів, які виступали в 27 видах спорту.

Олег Вєрняєв, спортивна гімнастика

Як і на Валерія Гончарова в Афінах, на Олега Вєрняєва в Ріо-де-Жанейро покладали головні сподівання, як на “кандидата на медаль”. Особливо в змаганнях на брусах, де він вважався головним фаворитом. Зрештою, Вєрняєв саме в цьому виді “програми” й став олімпійським чемпіоном. Міг повторити успіх цьогоріч, однак був відсторонений від участі в змаганнях через вживання допінгу.

Юрій Чебан, веслування на каное

Якщо перше своє золото Чебан здобув досить впевнено, то другого могло б не бути, якби не спостережливість спортсмена. Адже до списку фіналістів Чебана спершу не включили. Каноїст подав протест, який задовольнили і так опинився у фіналі, який виграв. До слова, срібну медаль здобув представник Азербайджану Валентин Дем’яненко, який до 2007 року виступав за збірну України. Після Олімпіади Чебан завершив спортивну кар’єру, у 2017 році став головним тренером збірної України з веслування на байдарках та каное. Вже як тренер поїхав на Ігри до Токіо.

Олімпійські Ігри-2016 стали для нашої збірної провальними. Лише 11 медалей – 2 золоті, 5 срібних, 4 бронзові. За кількістю нагород це – антирекорд. В неофіційному командному заліку Україна стала 31-ою. Серед срібних та бронзових призерів хотілося б виділити п’ятиборця Павла Тимощенка – єдину нашу медаль у сучасному п’ятиборстві.

Токіо, 2020/2021

Спершу Олімпіаду в Токіо планувалося провести з 24 липня по 9 серпня 2020 року, однак через пандемію COVID-19 Олімпіада була перенесена і пройшла з 23 липня по 8 серпня 2021 року. Україну представляли лише 155 спортсменів у 20 видах спорту – найменше в історії.

Жан Беленюк, боротьба

З боротьби розповідь про Олімпійських чемпіонів під українським прапором почалася, боротьбою ж вона (поки що) завершується. Чвертьфінал проти Башира Сід Азара з Алжиру, Беленюк виграв лише завдяки тому, що за рівного рахунку заробив останнє очко в протистоянні. А ось наступних суперників – хорвата Івана Гуклека у півфіналі та Віктора Лорінца з Угорщини у фіналі Беленюк переміг за схожим сценарієм – навмисне віддавав одне очко в першому періоді, після чого впевнено вигравав другий.

Отже, 1 золота, 6 срібних та 12 бронзових медалей – всього 19 нагород і 44 місце в неофіційному командному заліку. Успішною ця Олімпіада стала для наших борців, серед яких я б виокремив Парвіза Насібова, який до Олімпіади значними досягненнями на дорослому рівні не вирізнявся. Також варто згадати про фехтувальника Ігоря Рейзліна, який поїхав на перші для себе Ігри в досить “поважному” для спортсмена 37-річному віці і став бронзовим призером.

Героїв цієї розповіді могло бути й більше. І мова – не про тих, хто до медалі чи до звання Олімпійського Чемпіона “не дотягнувся”

2 золоті, 4 срібні, 5 бронзових медалей. Всього 11 нагород. Саме стількох медалей Україну позбавили за вживання спортсменами допінгу. Почалося все з Олімпіади в Афінах, де бронзових медалей позбавили український екіпаж з академічного веслування до складу якого входили вже згадувана раніше Яна Дементьєва, а також Олена Ронжіна-Морозова, Тетяна Колесникова та Олена Олефіренко. Саме через виявлення допінгу в останньої медалі відібрали у всієї команди. У 2012 році золотої нагороди Афін позбавили легкоатлета (штовхання ядра) Юрія Білонога.

“Рекордною” за відібраними медалями стала Олімпіада в Пекіні – одразу 6 нагород, 3 срібні (легкоатлетка Людмила Блонська, важкоатлетка Ольга Коробка, борець Василь Федоришин) та 3 бронзові (легкоатлет Денис Юрченко, важкоатлетка Наталія Давидова, п’ятиборка Вікторія Терещук). Ще три медалі в цьому списку – “лондонські”. Це золота нагорода важкоатлета Олексія Торохтія, срібна медаль легкоатлета Олександра П’ятниці, бронза важкоатлетки Юлії Каліни.

Якщо оцінювати кількість медалей, то збірна України в Токіо виступила приблизно так само, як і завжди – за винятком провальної Олімпіади-2016. І це, безумовно, успіх, зважаючи на те, в якій ситуації знаходиться наша країна. Однак, серйозно турбують дві тенденції. По-перше, це постійне зменшення кількості українських спортсменів на черговій Олімпіаді після Ігор в Пекіні. На останніх двох Олімпіадах збірна України оновлювала антирекорди за кількістю спортсменів, а цьогоріч в складі нашої збірної вперше поїхало менше двох сотень атлетів. По-друге, постійне зменшення кількості золотих медалей з часів Олімпіади в Афінах. Ці показники вказують на те, що за три роки, що залишилися до наступних Ігор в Парижі слід провести серйозну “роботу над помилками”.

Якщо її не буде – дуже ймовірно, що в столиці Франції Україна залишиться без золотих медалей.

Ігри нескорених-2023: Україна показала найкращий результат (ОНОВЛЕНО 18.09.2023)

Я щиро вітаю всіх вас із поверненням на рідну землю! З поверненням і з перемогами, з відмінними результатами.

Цього року на «Іграх нескорених» наша збірна здобула медалі в багатьох дисциплінах. Тридцять чотири медалі різного ґатунку. Але й золото, і срібло, і бронза передусім доводять незламність українського духу та міцність вашого характеру, який сильніший за будь-які обставини. Ви для всіх приклад надпотужної волі. І це надихає. Це заряджає. Це показує всьому світу, а Україні дає змогу знати й не забувати, що з нескорених народжується нація та завдяки нескореним нації витримують усе. І перемагають усе!

Дякую всім вам!

Слава Україні!

Українська команда здобула 34 медалі, серед яких 12 – золоті!

Збірна України завершила виступи на Іграх нескорених-2023, що відбулися в німецькому Дюссельдорфі. Команда була представлена найбільшим складом у своїй історії: 25 учасниками. Серед них – військові й ветерани ЗСУ, Нацгвардії, Національної поліції та добровольчих батальйонів.

Українці змагалися в дев’яти видах спорту: легкій атлетиці, паверліфтингу, веслуванні на тренажерах, плаванні, стрільбі з лука, велоспорті, волейболі сидячи, баскетболі на візках та настільному тенісі, що цього року дебютував у програмі Ігор. Крім того, низка українських учасників виступила й у регбі на візках: у складі об’єднаної команди, до якої ввійшли воїни різних країн.

Попри те, що головною метою Ігор нескорених є не здобуті медалі, а реабілітація поранених військових і ветеранів, упродовж семи змагальних днів серед учасників розігрували нагороди за найвищі результати у різних категоріях, залежно від характеру поранень чи травм. На цьому турнірі Україна завоювала 34 медалі: 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових.

“Синьо-жовті” піднялися на п’єдестал у шести видах спорту. Найуспішнішими стали веслування на тренажерах (11 медалей: 4 золоті + 7 срібних), плавання (9: 3+3+3) та стрільба з лука (5: 3+0+2).

У перший змагальний день мультиспортивного турніру серед ветеранів і військовослужбовців розіграли медалі в легкій атлетиці й паверліфтингу, а також відбулися стартові матчі з регбі на візках.

Першу медаль України на Іграх Нескорених у Дюссельдорфі виборює Вадим Мазніченко на штовханні ядра – він став бронзовим призером у цьому виді спорту в категорії IF5.

Одразу ж у першій спробі Мазніченко показав свій найкращий, хоч і не медальний, результат – 6.19 метра.

Також у штовханні ядра, але в класі IF7, військовослужбовець Володимир Гера став другим з результатом 4.84 метра.

На руці Володимира був зображений літак із підписом: “Нам потрібні F16”.

Золоту медаль для України в перший день змагань завоював капітан команди Олександр Маковей. Військовий став найкращим у штовханні ядра серед чоловіків у класі IF8. Його переможною спробою виявилася остання, третя – на 10.4 метра.

Ще одну нагороду – вже в метанні диска – додав прапороносець збірної України на церемонії відкриття Микола Заріцький. Ветеран виборов “срібло” в класі IF1 з результатом 29.32 метра, який він показав у другій спробі.

Останнім українським учасником легкоатлетичних змагань був ветеран Нацгвардії Володимир Товкис. У метанні диска в класі IF2 він продемонстрував третій результат: “бронзу” йому приніс кидок на 22.32 метра в другій спробі.

Загалом, у перший день Ігор нескорених-2023 Україна здобула чотири медалі: одне “золото”, два “срібла” та одну “бронзу”.

А за підсумком дня українці завоювали чотири нагороди: одне “золото”, два “срібла” та одну “бронзу”.

Так, друге “золото” змагань Україні приніс ветеран ЗСУ Микола Заріцький. Захисник посів перше місце у штовханні ядра серед чоловіків у класі IF1. В останній, третій, спробі Миколі вдалося вперше за фінал перетнути позначу 11 метрів та показати переможний результат – 11.3 м.

Срібну нагороду турніру виборов військовий Володимир Гера. Українець став другим у метанні диска серед чоловіків у категорії IF7. Найкращий кидок Володимиру вдався в другій спробі – 10.5 метра. Як і у штовханні ядра, в цій дисципліні його обійшов лише колумбієць Джон Александер Сьєрра Авіла (13.44).

32-річний Володимир Гера — військовослужбовець Збройних сил України (24-та окрема механізована бригада). 1 вересня 2014 року отримав поранення спинного мозку поблизу Луганського аеропорту.

Ще одне “срібло” здобув представник Національної поліції України Максим Дмитраш. Учасник виступав у чоловічих стрибках у довжину в класі IJ5, де посів другу позицію з результатом 5.44 метра. Від першої сходинки, яку посів британець Пітер Сондерз, українця відділили всього п’ять сантиметрів.

Бронзовою медаллю на другий день змагань відзначився нацгвардієць Віталій Бородавка: у бігу на 100 метрів у відкритому класі IT7 серед чоловіків. Військовий був найшвидшим у своєму кваліфікаційному забігові з часом 12.36 секунди, а у фіналі фінішував третім за 12.56 с.

У ще одному фіналі взяв участь і переможець першого дня Ігор нескорених Олександр Маковей. Капітан української команди посів шосте місце в метанні диска в класі IF8 (18.07 м).

Україна також мала боротися за медалі в естафеті 4х100 м: четвірка Максима Зубова, Миколи Заріцького, Віталія Бородавки та Максима Дмитраша здобула місце у фіналі з другим результатом у кваліфікаційному забігові (53.03 с). Проте через погане самопочуття Дмитраша команда знялася з цієї дисципліни. Натомість поза конкурсом пробігли Вадим Мазніченко, Дмитро Козак, а також асистент тренера зі стрільби з лука Олександр Зозуляк і наставник з волейболу сидячи Юрій Зекун.

Крім того, українські гравці провели матч чвертьфіналу в складі об’єднаної збірної з регбі на візках під назвою Unconquered (“нескорені”). Пліч-о-пліч із представниками Великої Британії, США та Південної Кореї змагалися українці Олександр Будько, Веніамін Бондарчук і Семен Лагун, які ввійшли до стартової четвірки, а також Олександр Маковей, Максим Дмитраш, Павло Лучків і Богдан Яроцький.

Команда боролася за вихід до півфіналу проти Австралії та врешті поступилася з рахунком 7:16. По два очки збірній “нескорених” принесли Будько й Лагун.

У третій день Ігор нескорених-2023 Україна здобула 11 медалей: чотири золоті та сім срібних, усі – у веслуванні.

Ветеран Нацгвардії Володимир Товкис здобув два чемпіонські титули: у перегонах на витривалість (4 хв) і спринті (1 хв) у класі IR3. У першому фіналі Володимир посів перше місце з результатом 1126 метрів, а в другому – з 328 м.

До останнього Товкис вів боротьбу за перемогу з іншим українцем Олегом Должком, який у підсумку зайняв “срібну” позицію у спринті (320 м). Другу сходинку він розділив із американцем Іваном Морерою, який мав ідентичний результат.

Ще одне “золото” виборов ветеран ЗСУ Микола Заріцький. Українець переміг у змаганнях на витривалість у класі IR5 із 1254 метрів. Пізніше він додав до цього досягнення й “срібло” у спринті з результатом 359 м: усього на два метри він поступився американцеві Ґреґорі Вокеру.

Військовослужбовець ЗСУ Назар Вознюк здобув свої перші медалі Ігор нескорених: “золото” у змаганнях на витривалість у класі IR2 та “срібло” у спринті в класі IR4. За чотири хвилини він подолав на концепті 1070 метрів, а за одну – 329.

А перші українські медалі серед жінок на цих Іграх завоювала парамедикиня добровольчого батальйону “Госпітальєри” Юлія Шевчук. Учасниця оформила “срібний дубль” у класі IR5, посівши друге місце у витривалості (984 м) та спринті (278 м). В обох її випередила лише австралійка Терін Дікенс.

Свою першу срібну медаль у веслуванні здобув і військовий ЗСУ Іван Молдун. Українець посів другу позицію у спринті в класі IR2 з результатом 231 метр за одну хвилину.

Змагання з веслування завершилися чоловічим фіналом у спринті в класі IR6 та ще однією медаллю для України. “Срібло” завоював поліціянт Максим Дмитраш із результатом 382 м.

Інші результати у веслуванні:

• Олег Должок: 4-те місце (витривалість, IR3) – 1021 м.
• Ігор Дерман: 5-те місце (спринт, IR5) – 348 м.
• Віталій Бородавка: 5-те місце (спринт, IR6) – 371 м, 12-те місце (витривалість, IR6) – 1155 м.
• Вадим Мазніченко: 6-те місце (спринт, IR3) – 296 м, 7-ме місце (витривалість, IR3) – 953 м.
• Ярина Аліманова: 7-ме місце (спринт, IR6) – 293 м.
• Богдан Яроцький: 8-ме місце (спринт, IR5) – 334 м.
• Семен Лагун: 8-ме місце (спринт, IR6) – 366 м.
• Євгеній Кірейонок: 40-ве місце (спринт, IR6) – 326 м.

Змагання з баскетболу на візках розпочалися з матчів групового раунду. Збірна України потрапила до групи B, де стартувала з перемоги над Канадою з рахунком 7:4. Найрезультативнішим гравцем матчу став Семен Лагун, який реалізував триочковий кидок у першому періоді. Ще по два очки принесли Богдан Яроцький і Веніамін Бондарчук, який провів на паркеті найдовше – 24 хвилини.

У наступній грі українці мали результативний поєдинок із Великою Британією, але поступилися з рахунком 10:16. Цього разу найвлучнішим гравцем команди став Максим Зубов, який приніс чотири очки. З двома матч завершили Лагун і Бондарчук, який знову не покидав майданчик упродовж усієї гри, а також Микола Заріцький.

У третьому матчі групи проти об’єднаної команди Unconquered 1 Україна знову зазнала поразки в близькому поєдинку – 8:12. Упродовж гри влучними кидками відзначилися Заріцький, Зубов, Будько та Бондарчук.

На п’ятий день Ігор після парних змагань українці взяли участь в особистій першості з настільного тенісу. На турнірі виступили четверо учасників збірної.

Ветеран ЗСУ Вадим Мазніченко мав по одній перемозі й поразці на груповому етапі змішаних змагань у класі TT4. Українець вийшов до чвертьфіналу, де врешті поступився ізраїльтянинові Боазу Араду (1:11, 5:11).

Нацгвардієць Дмитро Козак, який виступав у класі TT7 серед чоловіків, здобув перемогу в 1/16 фіналу над поляком Робертом Полетеком (12:10, 11:7), але вибув у 1/8-й від ракетки представника Ізраїлю Менаше Зоріка (3:11, 6:11).

Костянтин Кобиляну та Павло Лучків завершили змагання на стадії 1/32 фіналу в класі TT7 серед чоловіків, а Володимир Гера – в груповому раунді змішаного класу TT2.

А у волейболі сидячи відбулися матчі групового раунду. Збірна України потрапила до групи A, в якій розпочала виступи з поразки від Румунії з рахунком 0:2 за сетами (12:21, 13:21).

Другий поєдинок “синьо-жовті” провели проти команди Нігерії, якій також поступилися – 0:2 (11:21, 5:21).

За підсумком двох ігор групової стадії Україна завершила виступи на Іграх нескорених поза плей-оф.

У передостанній день Ігор нескорених-2023 Україна здобула п’ять медалей: два “золота” та три “бронзи”.

Збірна України виборола чотири медалі у стрільбі з лука. Чемпіонкою серед початківиць у стрільбі з класичного лука стала парамедикиня Юлія Шевчук. Українка була другою у кваліфікації, а в плей-оф здобула чотири поспіль перемоги та заробила своє перше “золото” Ігор нескорених. У фіналі вона здолала француженку Марі Сесіль з рахунком 6:0.

За золоту нагороду боровся й ветеран ЗСУ Павло Лучків. Учасник посів друге місце у відбірковому раунді відкритих змагань у блочному луці та врешті дійшов до фіналу, де переміг німця Тома Ґрюнвальда – 141:134.

Одразу п’ятеро українців пробилися до плей-оф серед чоловіків-початківців у стрільбі з класичного лука. На стадії 1/8 фіналу зупинилися Костянтин Кобиляну та Дмитро Полов’ян, у чвертьфіналі вибув Максим Зубов, а Вадим Мазніченко та Володимир Товкис поступилися у півфіналі та в підсумку зійшлися в протистоянні за “бронзу”. Перемогу й свою першу нагороду Invictus Games здобув Мазніченко з рахунком 7:3.

Ще одну бронзову медаль завоювала парамедикиня Юлія Паєвська. Українська доброволиця була другою у кваліфікації у відкритих змаганнях зі стрільби з блочного лука. Тайра поступилася в півфіналі американці Тіффані Гадґінс (117:129) та завершила змагання з “бронзою”, що стала для неї другою медаллю Ігор.

У велоспорті Україну представили двоє учасників. Єдину медаль у цьому виді спорту завоювала ветеранка ЗСУ Ярина Аліманова, яка виграла “бронзу” в дисципліні “критеріум” у класі IRB3(M) серед жінок. Українка показала час 22:46 хв. Також Аліманова стала четвертою в роздільному старті з результатом 2:48.308.

Серед чоловіків від України виступив Веніамін Бондарчук, який увійшов до топ-10 у роздільному старті в класі IRB2 з часом 3:04.817.

В останній день Ігор нескорених-2023 українці завершили Ігри золотою нагородою в змаганнях початківців серед змішаних команд у стрільбі з класичного лука. Україну в цій дисципліні представили ветеран Нацгвардії Володимир Товкис та ветерани ЗСУ Максим Зубов і Вадим Мазніченко.

За підсумком кваліфікації українці посіли друге місце з 766 очками, поступившись лише Польщі (773) і таким чином здобувши місце в плей-оф.

У чвертьфіналі українське тріо здолало збірну Канади з рахунком 6:0, а згодом повторило успішний виступ уже проти Данії у півфіналі (також 6:0).

У протистоянні за “золото” Україна зійшлася з лідерами кваліфікації Польщею. Товкис, Зубов і Мазніченко цього разу взяли гору над суперниками та знову оформили впевнену перемогу з рахунком 6:0, що й принесло їм чемпіонство.

Таким чином за всі сім змагальних днів Ігор нескорених-2023 Україна завоювала 34 медалі: 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових!

Найтитулованішим представником збірної України став військовослужбовець ЗСУ Назар Вознюк, який заробив за Ігри шість медалей: чотири “золота” та два “срібла” в плаванні й веслуванні на тренажерах.

1. Назар Вознюк: 4+2+0 (6)
2. Володимир Товкис: 3+0+1 (4)
3. Микола Заріцький: 2+2+0 (4)
4. Юлія Шевчук: 1+2+0 (3)
5. Максим Зубов: 1+1+0 (2)

Результат України на Іграх 2023 року став найкращим за всю історію участі команди (з моменту дебюту в 2017-му) в цих змаганнях: що за кількістю медалей, що за їхнім ґатунком.

• Торонто-2017: 8+3+3 (14)
• Сідней-2018: 7+10+3 (20)
• Гаага-2022: 5+5+6 (16)
• Дюссельдорф-2023: 12+14+8 (34)

Щиро вітаємо наших нескорених Героїв!

Слава Україні! Героям слава!