Зайчикова хатка

Жили собі лисиця та заєць. У зайчика була хатка луб’яна, а у лисички — крижана. От прийшла весна. Лисиччина хатка розтанула, а зайчикова стоїть як і стояла. От лисичка і каже до зайчика:

— Пусти мене, зайчику, у свою хатку переночувати.

Пожалів зайчик та й пустив її. А вона взяла та й вигнала зайчика. Іде бідолашний плаче, що аж дороги за сльозами не бачить. А назустріч йому собаки:

— Чого це ти, зайчику, плачеш?

— А як же мені не плакати, коли мене лисичка з хатки вигнала?

— Не плач, ми тобі поможемо.

Пішли вони до хатки. Собаки як загавкають:

— Гав-гав-гав! Ану, лисице, іди геть із зайчикової хатки!

А лисиця їм із печі:

— Як вискочу, як вистрибну, полетить ваша шерсть!

Собаки злякалися і втекли. Заплакав зайчик іще дужче. Аж тут іде ведмідь.

— Чого це ти плачеш? — питає у зайчика.

— А як же мені не плакати, коли мене лисиця із хатки вигнала?

— Не плач, я тобі допоможу.

Зрадів наш зайчик. Пішли вони з ведмедем до хатки. Як загарчить ведмідь:

— Ану, лисичко, геть із зайчикової хатки!

А лисиця йому з печі:

— Як вискочу, як вистрибну, полетить твоя шерсть!

Злякався ведмідь і втік. Сидить зайчик під кущем і гірко плаче. Аж тут іде півник Золотий Гребінець, на плечі косу несе.

— Чого плачеш? — питає.

— А як же мені не плакати, коли мене лисичка з хати вигнала?

— Пішли, я тобі поможу.

— Та де тобі! Собаки гнали, не вигнали, ведмідь гнав, не вигнав і ти не виженеш.

— А я тобі кажу, ходім.

Ось прийшли вони до хатинки. Півник як закукурікає:

— Ку-ку-рі-ку! Іду до хатки лисичку виганяти!

Злякалася лисичка та й каже:

— Іду, іду, ось уже взуваюся!

— Іду до хатки лисичку виганяти. На плечі косу несу, заріжу, заріжу!

— Зачекай, уже одягаюся.

Півник постукав у віконечко, а лисичка як вискочить, як дремене. Подякував зайчик півникові Золотому Гребінцю і сказав:

— Як хочеш, будемо разом жити.

І стали вони разом жити-поживати і добра наживати.

Текст «Зайчику, зайчику, де ти бував?» Оксана Сенатович

Тест та гра призначені для учнів 1 класу НУШ. У тесті використовую цеглинки. Гра спрямована на формування власної позиції.

НУШ -2 Типова освітня програма початкової освіти під керівництвом Р.Б. Шияна

1 клас українська мова

за підручником В. Наумчук, М. Наумчук «Українська мова. Буквар» 1 клас (Частина 2).

Текст «Зайчику, зайчику, де ти бував?» Оксана Сенатович с. 22

Тест (використовую цеглинки) а – зелена б – жовта в – червона

1. Хто головний герой вірша?

а) зайчик б) лиска в) їжачок;

2. Де бував зайчик?

а) у лісі б) у гаю в) у полі;

3. Кого бачив зайчик?

а) ведмедика і білочку б) вужа і жабку в) вовчика і лисоньку;

4. Гра «Так, ні, не знаю»

Чи правду розказав зайчик?

а) так б) ні в) не знаю

Діти об’єднуються у групи. Поділіться своєю думкою. Доведіть, використовуючи слова з вірша.

Як зайчик сон шукав (казка Ольги Зубер)

Настала ніч, а Зайчикові не спиться. Сидить собі під ялинкою, оченятами кліпає.

Зашелестів у листячку Їжачок.

− Чого не спиш, Зайчику? – питає.

− Та, не спиться! Десь сон мій подівся, – відповідає Зайчик.

− Де ж це ти бував, що сон загубив? – посміхнувся Їжачок та й подріботів собі далі.

− А й справді, – думає Зайчик, – Де ж це мій сон подівся? Треба його пошукати.

Позаглядав він під ялинкою, у кущиках, заглянув у мишачу нірку, а сну ніде немає.

− Піду, в Сови поспитаю. Вона мудра, може підкаже, де мені сон шукати.

Пішов Зайчик до старої сосни, на якій жила премудра Сова й питає:

− Добрий вечір, тітонько Сова! Підкажіть, будь ласка, де мені мій сон шукати. Вам з високої гори все видно. Чи не бачили його? Без нього заснути не можу! Дуже він мені потрібен! – просить Зайчик.

− Бачу, бачу! – відповіла, примружившись Сова. – Он де він, на тім краю лісу під ялинкою сидить, журиться. Тебе чекає. Біжи мерщій!

Зайчик кинувся на край лісу. А ліс великий. Довго доведеться йому серед сосен та ялинок стрибати. Біг, біг. Стомився, упав під сосною, лежить, відхекуючись.

− Ось, трішки відпочину, а потім далі побіжу! – каже Зайчик.

Та від бігу так стомився, що незчувся, як і заснув.

Так і ніч минула.

А вранці, як прокинувся, нічого не втямить, де він, що з ним.

Сів, почухав потилицю. Згадав, нарешті, як сон шукав.

− Ой! – каже, – Здається мені, що сон мене швидше знайшов, ніж я його! Добре, що він у мене прудкий та спритний, а то довелося б мені по нього аж на край лісу бігти!