Горобець: фото, опис, цікаві факти про птаха

Горобець – маленька пташка, яка зустрічається в найрізноманітніших куточках світу. Вона добре пристосувалася до життя поблизу людей, тому знайома майже кожному. На подвір’ях та у садах на теренах України горобець хатній такий же розповсюджений птах, як і синиця велика.

Горобець – класифікація та наукова назва

Горобець – невеликий птах родини Горобцеві (Passeridae), ряду Горобцеподібні (Passeriformes). Він є представником однойменного роду Горобець (Passer), у якому налічується 28 видів. З них лише два широко поширені в Україні. До них належать горобець хатній та польовий.

Українська назва птаха – горобець, як й діалектний варіант «веребей», походить від подібного праслов’янського слова. Вважається, що воно має звуконаслідувальний характер та натякає на характерне воркотіння пташки.

Це цікаво! У наведеному нижче відео можна почути, як звучить голос горобця.

Як виглядає горобець? Опис птаха

Горобці – невеликі пташки, трохи більші за синицю. Зазвичай вони мають коричнево-сіре забарвлення оперення, округлу голову, короткий хвіст та маленький конусоподібний дзьоб.

Крила у горобців короткі, трохи округлі. Зазвичай самці та самиці мають трохи відмінне забарвлення. Для самців найбільш характерною є наявність чорної плями на горлі.

Довжина тіла у горобця хатнього становить 16 см, а вага – 23-35 г. Польові горобці трохи менші. Довжина тіла в них сягає 12-14 см.

У більшості інших видів довжина тіла варіюється в межах 13-16 см, вага – 25-35 г, а розмах крил становить від 12 до 20-21 см. Найбільшим є горобець товстодзьобий. Довжина тіла в нього становить до 18 см, а вага – до 42 г.

Зовнішній вигляд горобців більшості видів досить схожий. Вони мають світлу білу або сіру нижню частину тіла, тоді як у верхній частині переважають коричнево-бурі кольори, а оперення має смугасте темно-біле забарвлення.

Серед всіх існуючих видів лише горобець жовтий та аравійський мають доволі яскраве забарвлення з переважаючим жовтим кольором. Окремі різновиди можуть мати певні позначки на голові.

Як виглядає горобець хатній та польовий?

Типовий представник цього роду птахів – горобець хатній має коричнево-буру спину з чорними плямами та біле або сіре черевце. На крилах в нього розташована жовтувато-біла поперечна смуга, а щоки – білі.

У самиці голова та горло сірі. На відміну від неї, самець має велику чорну пляму на горлі та верхній частині грудей.

Горобець польовий також має буро-руду спину, але з більш широкими чорними смугами. В нього світлувате черевце та чорне горло. Верхня частина голови в горобця польового каштанова, а на білих щоках є виразна чорна пляма. Самці, самиці та молоді птахи майже нічим не відрізняються.

Поведінка горобців

Горобці створюють маленькі або великі зграї. Разом вони відшукують їжу та менш уразливі перед більшими за них птахами.

В одній зграї можуть співіснувати декілька видів горобців. Лише під час розмноження ці птахи створюють окремі групи лише з представників свого виду.

Найбільш відомою звичкою горобців є купання в пилюці. Ці птахи дряпають лапками ямку в землі, осідають в ній і крилами скидають пил на своє тіло. Також горобці дуже полюбляють купатися в калюжах.

Ці маленькі птахи можуть літати зі швидкістю 38-50 км/год. По землі вони переміщуються стрибками, бо короткі ноги не дозволяють їм робити кроки.

Переважна більшість горобців є осілими, хоча деякі види можуть мігрувати як у пошуках їжі, так і на зимівлю в більш теплі регіони з холодних. Немігруючі види в холодну погоду чи при негоді ховаються у карнизах будівель, у дуплах дерев чи навіть за шматками кори.

Подібно до синиць, горобці охоче підлітають до годівниць. Також вони залюбки збирають залишки їжі з автостоянки чи будь-якого місця, де харчуються люди. Втім, ці птахи швидко відлетять, якщо до них наблизитись. Вони не бажають, щоб до них торкалися люди. Крім того, горобців відлякують різкі рухи та різні гучні звуки.

Цікавий факт! Горобець має зір вдвічі кращий за людський та здатний сприймати більше кольорових відмінностей. Цей птах чутливий до ультрафіолетового діапазону, а синій колір його дуже лякає.

Де живе горобець? Середовище існування птаха

В залежності від певного виду ці птахи можуть бути поширеними в Європі, Азії або Африці. Проте вони також були завезені на інші континенти, де також добре прилаштувалися до місцевого середовища існування.

Горобець хатній спочатку був типовим мешканцем Північної Європи. Зараз він розповсюджений по всій Європі (за винятком арктичних регіонів), на значній частині Азії, на півночі та на сході Африки.

Горобець хатній добре пристосовується до будь-якого середовища існування. Він може зустрічатися як в сільській, так і в міській місцевості. Цей вид горобців зазвичай мешкає поблизу людських осель, саме тому й зветься хатнім.

Горобець польовий також спочатку був виключно європейським видом. Згодом він був завезений до Північної Америки, Австралії та деяких островів Тихого океану.

Проте в межах свого ареалу розповсюдження горобець польовий ніколи не зустрічається поряд з хатнім. Цей вид зазвичай зустрічається в світлих лісах, серед заростів чагарників та в степу.

Ці два види є досить поширеними в Україні. Крім них, на теренах країни ще зустрічається горобець чорногрудий. Зазвичай його можна побачити в Дунайсько-Дністровському межиріччі, де він мешкає в садах та гаях. В цілому ареал розповсюдження цього виду горобців охоплює південь Європи, північ Африки, Близький Схід, Середню Азію та Закавказзя.

Також типовий європейським видом є горобець італійський. Він зустрічається в містах та на полях на теренах Італії (включаючи острови Корсика та Сицилія) та суміжних з нею країн.

Африканські та азійські види горобців

Виключно на теренах Африки мешкають 14 видів горобців: товстодзьобий, іржастий, сірий, рудоголовий, сіроголовий, жовтий, чорноголовий, кордофанський, кенійський, ефіопський, суахільський, блідий, великий та пустельний.

Їхнє середовище існування може значно відрізнятися. Одні з цих видів мешкають серед пустель та в сухих саванах, інші – на болотах або полях. Сірий горобець зустрічається в гірських регіонах на висоті 1200-4500 м.

Горобець саксауловий – мешканець Середньої Азії. Він зустрічається переважно біля оазисів в пустелях, де росте саксаул та тамариск. Ще одним азіатським видом, що мешкає в пустелі, є горобець каракумський. На Близькому Сході мешкає горобець месопотамський, на Аравійському півострові – аравійський, а острівний є ендеміком Кабо-Верде.

Виключно на теренах Азії мешкають горобець пакистанський (долина Інду), оливковий (Південно-Східна Азія) та рудий (Східна Азія). Ендеміками Ємену є горобці сокотрійські (острів Сокотра) та абдалькурійські (острів Абд-ель-Курі).

Природним середовищем існування горобця є відкриті ліси, поля, луки, чагарники та пустелі. Проте ці птахи добре пристосувалися до життя поблизу людських осель та зустрічаються навіть у великих містах.

Що їсть горобець?

Ці птахи є всеїдними. Їхній раціон складається як із малих комах, так і з рослинної їжі. Також горобці можуть збирати майже будь-які залишки людської їжі. Проте більшість цих птахів харчується переважно насінням.

• насіння с/г культур та дикорослих трав;
• ягоди винограду, вишні, смородини;
• весняні пуп’янки квітів;
• комах (переважно навесні та для годування пташенят).

Схожий раціон має й горобець польовий, тоді як чорногрудий харчується переважно дозріваючими зернами злаків влітку та комахами – навесні. Пташенят ці птахи зазвичай вигодовують черв’яками, яких збирають на полях та серед трави. Переважна більшість горобців шукає свою їжу в садах, на полях та городах.

Цікавий факт! У горобця на язиці є додаткова кістка, за рахунок якої він більш жорсткий та дозволяє тримати та лущити насіння.

Розмноження горобців

Ці птахи є досить соціальними та зазвичай живуть великими зграями. Проте розмножуються вони лише парами, створюючи невеликі родинні групи.

Зазвичай горобці гніздяться на будівлях, де знаходять найбільш захищені ділянки для розташування гнізда із рослинності. Також вони можуть оселятися в стінках гнізд великих птахів (лелеки, чапель) або займати шпаківні.

Сезон розмноження у хатніх горобців розпочинається з середини-кінця березня. За літо вони можуть вивести 2-3 виводки. Самиця відкладає в середньому 4-5 яєць, але їх кількість іноді може сягати до 10-ти.

Через 10-14 днів на світ з’являються пташенята, яких вигодовують обидва батьки. Вже через 2 тижні після народження молоді птахи зможуть покинути батьківську оселю.

Більшість видів горобців створює пари на все життя. Для кожної наступної кладки ці птахи використовують те ж саме місце. Проте якщо один з партнерів загине, то інший знайде йому заміну вже за декілька днів.

В дикій природі горобці можуть жити від 4 до 7 років. Проте чимало з них гине ще в перший рік життя. Тому в середньому тривалість життя горобця становить лише 2-3 роки. Відомі окремі випадки, коли в неволі ці птахи могли прожити до 10-15 років.

Хижаки та загрози для горобців

На дорослих горобців полюють такі хижі птахи, як яструби та сови. Також вони нерідко стають здобиччю домашніх та диких котів. На яйця та пташенят горобців полюють змії та ракуни. Крім того, яйцями цих птахів можуть поласувати ворони, сойки та граки.

У деяких частинах світу люди їдять горобців. Також значну загрозу для цих птахів становить використання пестицидів для обробки злакових на полях. Чимало молодих горобців гинуть взимку від холоду.

Хатні горобці вважаються найчисленнішим видом птахів у світі. Їхня популяція оцінюється приблизно в 1,6 мільярдів особин. Проте окремі види із досить вузьким ареалом розповсюдження мають значно меншу чисельність. Наприклад, популяція горобців абдалькурійських налічує не більше 1000 особин.

Які мавпи відносяться до людиноподібних

Найрозвиненіші, найрозумніші мавпи – людиноподібні. Так і проситься слово – людиноподібні. І все тому, що з нашим видом їх ріднить дуже багато. Про людиноподібних мавп можна говорити багато, довго і з захопленням просто тому, що вони дійсно близькі до нашого виду. Але, про все по порядку.

Всього цих тварин виділяють 4 види:

Бонобо і шимпанзе дуже схожі один з одним, а ось інші два види анітрохи не схожі ні один на одного, ні на шимпанзе. Однак у всіх людиноподібних мавп можна виділити багато спільного, наприклад:

• у них відсутній хвіст,
• схожу будову кистей верхніх кінцівок і руками людини,
• дуже великий обсяг мозку (при цьому його поверхня сповнена борозен і звивин, а це свідчить про високий рівень інтелекту цих тварин)
• є 4 групи крові,
• кров бонобо в медицині використовують для переливання людині з відповідною групою крові.

Всі ці факти говорять про «кровну» спорідненість цих істот з людьми.

Обидва види горили і шимпанзе живуть в Африці, а цей континент, як відомо, вважається колискою всього людства. Орангутан, як вважають вчені, найбільш генетично віддалений дальній наш родич між людиноподібних мавп, проживає в Азії.

шимпанзе звичайний

Громадське життя шимпанзе

Шимпанзе проживають, як правило, групами, в середньому по 15-20 особин. До групи, яку очолює один самець-ватажок, входять і самки, самці різного віку. Групи шимпанзе займають території, яку від вторгнень сусідів самі самці і охороняють.

У місцях, де їжі досить для безбідного проживання групи, шимпанзе ведуть спосіб життя осілий. Однак, якщо їжі мало для всієї групи, то вони кочують у пошуках їжі на досить далекі відстані. Трапляється, що території проживання кількох груп перетинається. У такому випадку, вони на якийсь час об`єднуються. Цікаво, що в усіх конфліктах перевагу отримує та група, яка містить більше самців і яка в зв`язку з цим виявляється сильнішим. Постійних сімей шимпанзе не створюють. Це означає, що будь-який дорослий самець має право вільно вибрати собі чергову подружку з дорослих самок, причому як своєї, так приєдналася групи.

Після 8-місячного терміну вагітності у самки шимпанзе з`являється на світ один абсолютно безпорадний дитинча. До року життя самка носить малюка на животі, після чого малюк самостійно пересідає до неї на спину. Протягом цілих 9-9,5 років самка і дитинча практично нерозлучні. Мати його вчить всьому, що сама вміє, показує йому навколишній світ і інших членів групи. Бувають випадки, коли підлітків віддають в свій «дитячий садок». там вони граються з однолітками під наглядом декількох дорослих, як правило, самок. Коли малюкові виповнюється 13 років, шимпанзе вступає в період дорослості і починають рахуватися самостійними членами зграї. При цьому молоді самці починають вступати в боротьбу за лідирування,

Шимпанзе є досить агресивними тваринами. У групі часто трапляються конфлікти, які переростають в навіть криваві бійки, які нерідко закінчуються смертельним результатом. Налагодити стосунки між собою людиноподібним мавпам дає можливість широкий набір міміки, жестів і звуків, якими вони передають свої схвалення. Дружні почуття ці тварини виражають через перебирання вовни один у одного.

Шимпанзе добувають собі їжу і на деревах, і на землі, і там, і там відчуваючи себе на своєму місці. До їх їжі відноситься:

Крім того, голодні шимпанзе всім колективом можуть вийти на полювання і захопити для спільного прожитку, наприклад, газель.

Умілі руки і розумна голова

Шимпанзе вкрай кмітливі, вони здатні використовувати знаряддя праці, причому навмисно підбираючи найбільш руки стоять інструмент. Вони навіть здатні і його вдосконалити. Наприклад, щоб залізти в мурашник, людиноподібна мавпа застосовує прутик: вона підбирає відповідний за розміром прут і оптимізує його, обриваючи на ньому листочки. Або, наприклад, використовують палицю для збивання високо зростаючого плода. Або щоб стукнути їй противника під час бійки.

Щоб розбити горіх, мавпа кладе його на спеціально підібраний для цього плоский камінь, а іншим, гострим каменем, розбиває шкаралупу.

Для вгамування спраги, шимпанзе використовує великий аркуш і застосовують його як черпак. Або робить губку з попередньо зажував листа, опускає її в струмок і видавлює воду собі в рот.

Полюючи, людиноподібні мавпи можуть на смерть забити жертву камінням, град каміння чекатиме і хижака, наприклад, леопарда, який наважиться відкрити полювання на цих тварин.

Щоб не замочити при переході через водойму, шимпанзе здатні спорудити міст з палиць, а широким листям вони будуть користуватися як парасолькою, мухобойкой, віялом і як туалетним папером.

горила

Добрі велетні або чудовиська?

Нескладно уявити собі почуття тієї людини, яка вперше побачив перед собою горилу – людиноподібного гіганта, що лякає прибульців грізними криками, що б`є себе кулаками в груди, що ламає і вириває корінням молоді деревья.Подобние зустрічі з лісовими чудовиськами і породили страшні історії і сказання про виплодок пекла, чия нелюдська сила несе смертельну небезпеку якщо вже не для роду людського, то для його психіки.

На жаль, це не перебільшення. Такі легенди, які підштовхнули громадськість до того, що до цих людиноподібним істотам стали занадто перекручено ставитися свого часу викликали практично безконтрольне, панічний винищення горил. Увазі загрожувало повне вимирання, якби не труди і старання вчених, які взяли під свій захист цих велетнів, про які в ті роки люди майже зовсім нічого не знали.

Як з`ясувалося, здавалося, ці моторошні чудовиська – самі мирні травоїдні тварини,які харчуються тільки рослинною їжею. До того ж вони практично зовсім неагресивні, а демонструють свою силу і тим більше застосовують її, тільки коли є реальна небезпека і якщо хтось приходить на їх територію.

Більш того, щоб уникнути марного кровопролиття, горили намагаються відлякати кривдників, неважливо – інший це самець, управитель іншого виду або ж людина. Тоді-то і вступають в хід всі можливі засоби для залякування:

Особливості життя горили

Горили, так само як і шимпанзе, проживають невеликими групами, але чисельність їх, як правило, менше – по 5-10 особин. Серед них зазвичай буває глава групи – старший самець, кілька самок дитинчатами з різного віку і 1-2 молодих самця. Ватажка легко розпізнати: На спині у нього буває сріблясто-сіра вовна.

До 14 років самець горили досягає статевої зрілості, а замість чорної вовни на його спині виникає світла смужка.

Уже поживший самець величезний: має зріст 180 см і важить іноді по 300 кг. Той, хто з сріблясто-спинних самців виявляється старшим, і стає ватажком групи. На його потужні плечі покладається турбота про всіх членів сім`ї.

Головний в групі самець подає сигнали до пробудження при сході сонця, і до сну при заході, сам вибирає шлях в заростях, по якому піде вся інша група в пошуках їжі, регулює порядок і мир в групі. Він також захищає всіх своїх від загрожують небезпек, яких в тропічному лісі безліч.

Підростаюче покоління в групі виховують їх же матері. Однак якщо малюк раптом став сиротою, то саме ватажок зграї бере їх під своє крило. Він буде їх носити на своїй спині, поруч з ними спати і стежити за тим, щоб їх гри не були небезпечні.

При захисті дитинчат-сиріт ватажок може навіть вийти на поєдинок з леопардом або навіть з озброєними людиною.

Часто вилов дитинча горили тягне за собою не тільки загибель його матері, але і смерть глави групи. Решта члени групи, позбавлені захисту і опіки, молоді тварини і безпорадні самки теж стоять на краю прірви, якщо хто-небудь із самців-одинаків не прийме на себе відповідальність за осиротіле сімейство.

орангутанги

Орангутан: особливості життя

«Орангутан» з малайської перекладається як «лісова людина». Ця назва означає великих людиноподібних мавп, які мешкають в джунглях на островах Суматра і Калімантан. Орангутанги -вони з дивних створінь на земле.Оні багато в чому відрізняються від інших людиноподібних мавп.

Орангутанги ведуть деревний спосіб життя. Нехай їх вага досить значний, 65-100 кг, вони чудово лазять по деревах навіть на висоті до 15-20 м. Вони вважають за краще не спускатися на землю.

Зрозуміло, через тяжкості тіла вони не можуть перестрибувати з гілок на гілки, однак при цьому здатні впевнено і спритно лазити по деревах.

Майже цілодобово орангутанги їдять, вживаючи в їжу

Вечорами орангутанги будують собі житла, причому кожен – своє, де і влаштовуються на ніч. Сплять вони, тримаючись однією з лап за гілку, щоб не зірватися вниз уві сні.

На кожну ніч орангутанги влаштовуються на новому місці, для чого знову споруджують собі «ліжко» .Ці тварини практично не утворюють груп, вважаючи за краще самотнє життя або життя парами (мати – дитинчата, самка – самець), хоча бувають випадки, коли пара дорослих особин і кілька дитинчат різного віку утворюють практично сім`ю.

У самки цих тварин народжується 1 дитинча. Мати піклується про нього протягом приблизно 7 років, до тих пір, поки він не подорослішає досить для самостійного життя.

До 3 років дитинча орангутанга харчується тільки материнським молоком, і тільки після закінчення цього терміну мати починає давати йому до тверду їжу. Вона жує для нього листя, роблячи таким чином для нього рослинне пюре.

Вона готує малюка до дорослого життя, вчать його правильно лазити по деревах і вити собі житло для сну. Малюки-орангутанги дуже грайливі і ласкаві, а весь процес виховання і навчання вони сприймають як цікаву гру.

Орангутанги дуже кмітливі тварини. У неволі вони вчаться застосовувати знаряддя праці і здатні навіть самостійно їх виготовити. Але в умовах вільного життя ці людиноподібні мавпи своїми здібностями рідко користуються: безперервний пошук їжі не дає їм часу для розвитку свого природного інтелекту.

бонобо

Бонобо, або карликовий шимпанзе – наш найближчий родич

Про існування нашого найближчого родича – бонобо – мало хто знає. хоча набір генів у карликового шимпанзе збігається з набором людських генів аж на 98%! Також вони дуже близькі до нас з основ соціально-емоційної поведінки.

Вони мешкають в Центральній Африці, на північному сході і північному заході Конго. Вони ніколи не покидають гілок дерев, і по землі пересуваються дуже рідко.

Характерні особливості поведінки цього виду – спільна полювання. Вони можуть вести між собою війну, тоді виявляється наявність силової політики.

У бонобо відсутня мову жестів, так характерний іншим істотам. Вони подають один одному голосові сигнали і вони вельми відрізняються від сигналів другого виду шимпанзе.

Голос бонобо складається з високих, різких і гавкають звуків. Для полювання вони застосовують різні примітивні предмети: камені, палиці. У неволі їх інтелект отримує можливість вирости і проявити себя.Там вони у володінні предметами і винахід нових виступають справжніми майстрами.

Бонобо не мають ватажка, як інші представники приматів. Відмінною і характерною особливістю карликових шимпанзе є також те, що на чолі їх групи або цілого співтовариства варто самка.

Жіночі особини тримаються групами. У них також входять дитинчата і підлітки до 6 років. Самці тримаються осторонь, але неподалік.

Цікаво, що практично всі агресивні сплески у бонобо замінюються елементами шлюбного поведінки.

Те, що домінують у них самки, було виявлено вченими в експерименті при об`єднанні з групами мавп обох видів. У групах у бонобо першими приступають до їжі самки. Якщо самець незгодний, то самки об`єднують зусилля і виганяють самця. Під час їжі бійок не відбувається ніколи, але при цьому обов`язково буває спарювання саме перед їжею.

висновок

Як стверджують багато мудрі книги, звірі – це братися наші менші. І з впевненістю можна сказати, що людиноподібні мавпи – це брати наші – ближні.

Горобець хатній – символ 2024 року: скільки цих птахів на Рівненщині

Горобець хатній став птахом-символом 2024 року, номінанта серед орнітологічного світу щороку визначає Українське товариство охорони птахів з 1994 року. Як ідеться на сайті організації, традиція допомагає привернути увагу до певного виду, більше дізнатися про його спосіб життя та залучити громадськість до вивчення та охорони. Суспільне розпитало в орнітологів, чи меншає цих птахів в Україні й на Рівненщині зокрема та чи ведуть підрахунок горобців. Горобців стало менше. Чи правда це Рівненський орнітолог Василь Ільчук розпоів Суспільному, що є інформація, що загалом по Європі горобців за останні роки поменшало. Але точної статистики саме по Україні — немає.

“Інколи в соцмережах люди пишуть про те, що горобців зараз не видно і, можливо, вони зникли. Але це не так. Насправді вони є. Просто оскільки в сучасних містах горобцям важко знайти, де поселитися, важче знайти їжу, то вони обирають приватні сектори, села, особливо де є свійська птиця, корм. Взимку горобці тримаються зграями, тому останні роки, коли зими потеплішали, поля не сильно засніжені – цих птахів там можна побачити сотнями”, – розповів Василь Ільчук.

• горобець важить близько 30 грамів, а його мозок – 1 грам, тому горобець серед пернатих – найбільш мізкуватий;
• незважаючи на маленькі розміри пташки, в шиї горобця більше хребців, ніж в шиї жирафа – у горобця їх 14, а у жирафа – 7;
• під час польоту серце горобця б’ється з частотою 1000 ударів в хвилину, коли у людини під час бігу – 140;
• горобці — однолюби, вони створюють сім’ю раз на все життя;
• це дуже родючі пташки, вони за кілька літніх місяців вони можуть дати по 2-3 виводки;
• “купаючись” у піску, пташки можуть чистити своє пір’я;
• по землі горобці пересуваються короткими стрибками, оскільки їхні короткі лапи не пристосовані для ходьби;
• горобці бачать світ в рожевих відтінках, що досить незвично, адже зазвичай тварини мають чорно-білий зір.
• основними хижаками для молоді горобця хатнього вважають кішок, які впольовують велику кількість недосвідчених птахів відразу після того, як ті залишають гніздо.

У Рівному повідомили про замінування ліцею

УПЦ КП анулювала нагороду військовому з Рівного через його орієнтацію

Відомо, коли у школах Рівненщини стартують весняні канікули

У Здолбунові нетверезий керманич давав поліцейським хабар

У Рівному на Набережній зведуть новий бізнес-центр

Лучник із Рівненщини здобув дві нагороди на чемпіонаті Європи

На Харківському напрямку загинув гранатометник із Рівненщини

Громада на Рівненщині передала пікап воїнам бригади, де служать її земляки

Легкоатлетки Сарненської спортшколи виступили на Кубку України

Як жителям Рівненщини отримати ваучери для безоплатного навчання

• 11:30 У Рівному повідомили про замінування ліцею
• 11:10 УПЦ КП анулювала нагороду військовому з Рівного через його орієнтацію
• 10:47 Відомо, коли у школах Рівненщини стартують весняні канікули
• 10:40 Як визначити розмір футболки?
• 10:22 У Здолбунові нетверезий керманич давав поліцейським хабар
• 09:58 У Рівному на Набережній зведуть новий бізнес-центр
• 09:37 Лучник із Рівненщини здобув дві нагороди на чемпіонаті Європи
• 09:15 На Харківському напрямку загинув гранатометник із Рівненщини
• 08:54 Громада на Рівненщині передала пікап воїнам бригади, де служать її земляки
• 08:29 Легкоатлетки Сарненської спортшколи виступили на Кубку України
• 08:04 До 14 градусів тепла: чи буде поточний тиждень на Рівненщині дощовитим
• 07:40 Як жителям Рівненщини отримати ваучери для безоплатного навчання
• 07:15 Ароматні й соковиті рибні котлети з консерви: простий рецепт приготування

Проект створений та обслуговується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю веб-сайту «RIVNE.MEDIA» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу

Всі права застережено. Повне або часткове використання матеріалів інтернет-видання «RIVNE.MEDIA» дозволяється тільки за умови активного, прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну новину чи матеріал та згадки першоджерела не нижче другого абзацу тексту.

За достовірність рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.

© Copyright by Rivne.media 2024 All Right Reserved. Політика конфіденційності.