Сцена продажу “мертвих душ” між Ноздрьовим і Чичиковим

Сама по собі сцена продажу “мертвих душ”, хоча і є у Гоголя кульмінацією голови, не додає до характеру Ноздревой нічого нового. У повній відповідності з авторською характеристикою поміщик виявляє в ній здатність “почати гладдю, а закінчити гадью”. Значення цієї сцени, проте, в тому, що вона, як і епізод у трактирі, представляє Ноздревой в дії. Звернемо особливу увагу на те, що Ноздрьов – єдиний з поміщиків, який задав своєму гостеві питання, навіщо йому “мертві душі”, і єдиний, від кого Чичиков поїхав ні з чим. Але аж ніяк не тому,

що його обурила незаконність пропонованої Чичикова угоди. Він просто не здатний над цим замислюватися, не здатний вийти за рамки звичних йому понять, інтересів, захоплень.

Це виразно відтінює прийом механічного повторення реплік: “купи у мене жеребця”; “ну, купи каурі кобилу”, “ну, так купи собак”, “так купи шарманку” і т. д. Сам азарт, з яким він пропонує. Чичикову всілякі способи отримання “мертвих душ”, починаючи від продажу брички і закінчуючи грою в “банчік” і шашки, красномовно переконує не тільки в духовній нікчемності і цинізмі Ноздревой, але і в його цілковитому

Як і в двох попередніх розділах, присвячених Манілова і Коробочці, Гоголь не дає розгорнутого опису життя селян в маєтку Ноздревой, однак моральний вигляд поміщика не залишає ніяких сумнівів на цей рахунок. Загостримо їхню увагу на те, що Гоголь не просто говорить про типовість Ноздревой, але підкреслює її неодноразово, апелюючи при цьому як до власного досвіду читача (“обличчя Ноздревой вірно вже знайоме читачеві”), так і порівнюючи його з людиною найвищих соціальних сфер – “в чинах”, “з благородною зовнішністю, із зіркою на грудях” і т. д.

Важливо, щоб, кажучи про типовість Ноздревой: його характер – пряме породження кріпосницького укладу, бо саме володіння кріпаками, без відповіді і безправними, розвинуло в ньому звичку до насильства і сваволі. Розкриваючи поняття “ноздревщіна”, зазначимо також, що, породжена кріпосницьким укладом, вона живуча і багатолика. “Ноздрьов довго ще не виведеться зі світу. Він скрізь між нами і, може бути, тільки ходить в іншому каптані “, – попереджав ще сам Гоголь. Тому-то кожен раз, коли зовнішня товариськість і дружелюбність приховують агресивність, цинізм, самовпевненість, цілковита байдужість до всього, крім власних егоїстичних інтересів, можна говорити про ноздревщіне.

Відчайдушний хвалько і несусвітній брехун, Ноздрьов дуже схожий на Хлестакова. Однак важливо, щоб при порівнянні цих героїв школярі прийшли до висновку, що вони – різні типи. Хлестаков – маленький чиновник, “фітюлька”, якого тільки “сила загального страху” перетворила на ревізора. Він бреше, вгадуючи, перш за все, потреба, бажання почути цю брехню тих, хто уявив його “значним обличчям”. Інша річ Ноздрьов – він брехун за покликанням і переконання, громадить одну нісенітницю на іншу і завжди, безвідносно до ситуації, веде себе цинічно, нахабно і агресивно.

Схожі твори:

1. Образ Батьківщини у “Мертвих душах” Тема Росії хвилювала багатьох російських поетів і письменників. Так, Пушкін у своїй творчості оспівував російські народні традиції, закликав людей пам’ятати про батьківщину, її багате духовну спадщину, відбитому у фольклорі, протиставляючи споконвічно російське космополітичному-Лермонтов ж, “люблячи Росію чудною любов’ю”, з одного боку, захоплювався її історичним минулим, красою російського духу, силою російського.
2. Образ батьківщини в “Мертвих душах” Тема Росії хвилювала багатьох російських поетів і письменників. Так, Пушкін у своїй Творчості оспівував російські народні традиції, призивав людей пам’ятати про батьківщину, її богатом духовній спадщині, відбитій у фольклорі, протиставляючи споконвіку російське космополітичному Лермонтов же, “люблячи Росію странною любов’ю”, з одного боку, захоплювався її історичним минулим, красою російського духу, силою.
3. Коробочка одна з “мертвих душ” Поема “Мертві душі” належить до числа тих вічних книг, які ввійшли в скарбницю російської світової літератури. Із самого початку поема була задумана в російському національному масштабі. Близько 17 років працював М. В. Гоголь над цим добутком. Він хотів “показати хоча з одному боку всю Русь”, “усе, що не є й.
4. Що являє собою реальний мир “Мертвих душ”? Це мир, типовими представниками якого є Манилов, Ноздрев, Собакевич, поліцмейстер, прокурор і багато хто інші. Гоголь описує їх зі злою іронією, не щадячи й не жалуючи. Він показує їх смішними й безглуздими, але це сміх крізь сльози. Це те страшне, що завжди було зайвим для Росії. Реальний мир “Мертвих душ”.
5. Худий. засоби в зображенні образа. Коробочка – одна з “мертвих душ” Худий. засоби в зображенні образа. Коробочка одна з “мертвих душ”. Поема ” Мертві душі ” належить до числа тих вічних книг, які ввійшли в скарбницю російської світової літератури. Із самого початку поема була задумана в російському національному масштабі. Близько 17 років працював Н. В. Гоголь над цим добутком Він хотів.
6. Гомеровские й дантовские мотиви в “Мертвих душах” Н. В. Гоголя Сюжет “Мертвих душ” Н. В. Гоголю підказав А. С. Пушкін, відзначивши основним достоїнством його те, що “можна разом з героєм з’їздити всю Русь”. Саме це й оцінив Н. В. Гоголь і побудував свою поему як нескінченна подорож Чичикова. Білі читати поему не вдумуючись, те може створитися відчуття, що це абсолютно.
7. Композиція “Мертвих душ” (послідовність зустрічей Чичикова з поміщиками) Створюючи образи Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича, Плюшкина, Гоголь прибігає до загальних прийомів реалістичної типізації – зображення села, панського будинку, портрета хазяїна, кабінету, розмови про міських чиновників і Мертві душі… У тих випадках, коли це необхідно, з’являється перед нами й біографія персонажа Отже, відправимося за героєм поеми “Мертві душі” Чичиковим у.
8. Сюжет “Мертвих душ” (послідовність зустрічей Чичикова з поміщиками) Створюючи образи Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича, Плюшкина, Гоголь прибігає до загальних прийомів реалістичної типізації (зображення села, панського будинку, портрета хазяїна, кабінету, розмови про міський чиновникахе) У тих випадках, коли це необхідно, з’являється перед нами й біографія персонажа В образі Манилова відбитий тип дозвільного мрійника, “романтичного” ледаря. Господарство поміщика перебуває в.
9. Інтер’єр як засіб характеристики героя першого тому “Мертвих душ” За задумом Н. В. Гоголя, темою поеми повинна була стати вся сучасна йому Росія. Конфліктом першого тому “Мертвих душ” письменник взяв два типи протиріч, властивому російському суспільству першої половини XIX століття: між мнимою змістовністю й дійсною незначністю пануючих шарів суспільства й між духовними силами народу і його закабалителями. Дійсно, ”.
10. Роман Шмельова “Сонце мертвих” Він працював над “Сонцем мертвих”, живучи в Буніна в Трасі, переслідуваний нав’язливими спогадами. Із Трасу Шмельов писав 19/6 вересня 1923 року в Париж Куприну: “Думаєте, весело я живу? Я не можу тепер весело! І пишу я – хіба вуж так весело? На мить забудешся… Зараз якийсь мистраль дує, і в.
11. Перший тім “Мертвих душ” – книга про “загублений селеньях” і “загиблих поколеньях” Поема Н. В. Гоголя “Мертві душі” була написана за аналогією з “Божественною комедією” Данте Алигьери й повинна була складатися із трьох частин, як і утвір великого італійця, що включало в себе “Пекло”, “Чистилище” і “Рай”. У першому томі “Мертвих душ” Гоголь прагнув обрисувати страшний лик російської дійсності, відтворити “пекло” російського.
12. Ліричні відступи в “Євгенію Онєгіні” А. С. Пушкіна й “Мертвих душах” Н. В. Гоголя Можливість ліричних відступів заявлена й Пушкіним, і Гоголем у жанрі. “Євгеній Онєгін” – це не просто роман, а роман у віршах (“диявольська різниця!”), Пушкін особливо підкреслює з’єднання епічного й ліричного жанрів. Його роман у віршах – не тільки оповідання про життя героїв, але й ліричний добуток, наповнений авторською індивідуальністю. Те.
13. Н. В. Гоголь про призначення художника в “Мертвих душах” Повість “Мертві душі” можна по праву назвати кращим твором Миколи Васильовича Гоголя. За словами В. Г. Бєлінського, все творче життя письменника до роботи над нею була лише передмовою й підготовкою до цьому воістину геніальному утвору. “Мертві душі” є одним з найбільш яскравих прикладів гоголівської манери відображення дійсності, адже де ще.
14. Мертві душі – Розділ IV Чичиков зупиняється в трактирі, щоб дати відпочинок коням й пообідати. Йому подали порося з хріном і зі сметаною. За їжею Чичиков, по обикповенію, поцікавився щодо навколишніх поміщиків. Виявилося, що стара знає і Собакевича, і Манілова. Коли обед. уже підходив до кінця, Чичиков почув стукіт під’їхав екіпажу і виглянув у вікно.
15. Подвиги геракла. Геракл спускається в царство мертвих і перемагає Кербера Всю землю зі сходу до заходу обійшов Геракл, воював і трудився, боровся із чудовиськами й зі злими людьми, прокладав дорогу на вершину гір, разом із Сонцем перепливав океан, дійшов до краю світла – і повернувся переможцем Тоді, отчаявшись, вирішив Еврисфей послати Геракла туди, звідки ніхто зі смертних ще жодного разу.
16. Сцена розкуркулювання в роману М. А. Шолохова “Піднята цілина” Піднята цілина М. Шолохова прийшла до читача з перервою у чверть століття. Перша книга була створена слідом за подіями колективізації в 1932 році. Друга дороблена після Великої Вітчизняної війни, вона створювалася паралельно з романом Вони боролися за Батьківщину й оповіданням Доля людини в 1959 році. Перша книга роману Піднята цілина.
17. Анна Зегерс Прогулянка мертвих дівчат Анна Зегерс Прогулянка мертвих дівчат Перекладач: Микола Кагарлицький Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.- К.: Освіта., 1992. – Ні, багато далі. З Європи. Чоловік глянув на мене насмішкувато, ніби я сказала йому: “З Місяця”. Це був господар пулькерії, що стояла край дороги за виходом з села. Він відступив від столу.
18. Алегорична сцена в кіноповісті Олександра Довженка Алегорична й разюча сцена на початку кіноповісті Олександра Довженка: однорукий селянин – вчорашній солдат – дійшов до краю. У тупому безсиллі, спустошений неврожаєм, злиднями, голодом і безвихіддю, він люто б’є здоровою рукою беззахисну, ні в чому не повинну конячину. А кінь раптом поверта голову й говорить знавіснілому господареві людським голосом.
19. Сцена балу в комедії О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” Сцена балу в комедії готується заздалегідь. З точки зору ідейного конфлікту п’єси розвиток дії передбачає монологами Чацького і Фамусова, в яких протиставляються ідеали та ідейні переконання “століття нинішнього” і “століття минулого”, виявляється неприйняття суспільством ідей і думок Чацького – представника передової дворянської молоді 10-20-х років XІX століття. Велике значення мають.
20. “Сцена – мій кумир…” (життя і творчість І. Карпенка-Карого) “Я взяв життя” – у цих словах Івана Карпенка-Карого весь зміст його творчості. Видатний драматург був свідком соціальних зрушень у житті суспільства і свої враження переніс у п’єси. 29 вересня 1845 року в сім’ї управителя поміщицького маєтку народився син Іван. Мати хлопчика була кріпачкою, батько перед весіллям викупив її у.

Хто з поміщіків не продав Чичикову “мертві душі”? Собакевич.
Манілов.
Ноздрьов.
Плюшкін.
Коробочка.

Хто з поміщіків просто віддав Чичикову свої “мертві душі”, тобто подарував?

Плюшкін
Собакевич
Ноздрьов
Манілов
Коробочка

В чиєму кабінете завжди лежала якась книжка із закладинкою на 14-їй сторінці?

Чичикова
Собакевича
Плюшкіна
Манілова
Чичиков, покинувши Манілова, змінив маршрут через те, що .

злякався переслідування
Селифан напідпитку пропустив поворот
вирішив оглянути краєвиди
його запросила Коробочка

Кого з поміщіків Чичиков помилково прийняв за жінку?

Манілова
Ноздрьова
Плюшкіна
Коробочку
Хто серед поміщіків здавався Чичикову схожим на ведмедя?

Плюшкін.
Ноздрьов.
Манілов.
Собакевич.

Чим закінчилась зустріч Чичикова і Ноздрьова?

Чичиков виграв мертві душі в шашки
Ноздрьов побив Чичикова
появою капіната-ісправника і порятунком Чичикова
Чичиков придбав мертві душі у Ноздрьова