Есения
(фильм, 1971 )

Мелодраматическая история молодой девушки Есении, рожденной вне брака и в младенческом возрасте переданной родным дедом цыганам, который хотел таким образом скрыть позор своей дочери. Воспитываясь в таборе, Есения стала настоящей цыганкой – свободолюбивой, гордой, лукавой. Черные очи и гибкий стан красавицы Есении навек сразили хладнокровного покорителя женщин, капитана Освальдо. Пылкая любовь Освальдо – офицера повстанческой армии Хуареса – и замужество совершенно изменили ее жизнь. Неожиданное исчезновение Освальдо, который попал в плен, снова приводит Есению в табор. Случай и помощь старой цыганки Махситы возвращают Есении и ее родную семью, и горячо любимого Освальдо, с которым она вторично заключает брачный союз.

За кадром фільму «Єсенія»: Феномен лідера радянського кінопрокату

Напевно, сучасним глядачам назва цього фільму ні про що не говорить, а в 1970-х рр. радянські жінки називали своїх дочок екзотичним ім’ям Єсенія на честь головної героїні цієї мексиканської мелодрами. Фільм став абсолютним рекордсменом радянського кінопрокату за весь час його існування – в 1975 р. його подивилися більше 90 млн чоловік! У списку найбільш касових фільмів «Єсенія» залишила позаду навіть кінохіти «Пірати ХХ століття» та «Москва сльозам не вірить». Чому ж так вразила наших глядачів ця мексиканська мелодрама?

Кадри з фільму *Єсенія*, 1971 | Фото: dubikvit.livejournal.com
Сюжет фільму був досить простим: головна героїня Єсенія була народжена поза шлюбом, і в дитячому віці її дід віддав її в циганський табір, щоб приховати ганьба своєї дочки. Про те, що насправді вона – не циганка, а представниця знатного роду, дівчина дізнається багато років потому, коли зустрічає офіцера Освальдо і збирається вийти за нього заміж. На шляху закоханих з’являється безліч перешкод, але вони їх долають і у фіналі воссоединяются.

Постери фільму | Фото: kino-teatr.ru, sb.by
Кінокритики були спантеличені феноменальним успіхом мексиканської мелодрами з передбачуваним сюжетом у радянських глядачів – адже «Єсенія» побила всі рекорди прокату і обійшла і зарубіжні, і вітчизняні кінохіти. Вона залишила далеко позаду й неймовірно популярні в СРСР індійські фільми «Зіта і Гіта», «Танцюрист диско», «Бродяга», і італійський фільм «Приборкання норовливого», і вітчизняну класику: «Джентльмени удачі», «Людина-амфібія», «Нові пригоди невловимих», «Операція «И» та інші пригоди Шурика», «Екіпаж», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука», «Москва сльозам не вірить», «Пірати ХХ століття».

Який одяг з 1990-х знову на піку моди: Час варенок і велосипедок (і не тільки) прийшло

Кадр з фільму *Єсенія*, 1971 | Фото: sb.by
Рецензія журналу «Радянський екран» на мексиканську мелодраму починалася з таких рядків: «У редакцію приходять обурені листи: в нашій міській газеті облаяли «Есению». Ми дивилися, плакали, перехвилювалися все і ще раз пішли, а в газеті облаяли. Відновіть, будь ласка, справедливість, похваліть цей чудовий фільм». Культуролог завершував публікацію таким висновком: «Єсенія» і їй подібні картини, на мій погляд, заважають, бо вони, так сказати, видають себе за симфонічний концерт. Як же, кохання, переживання і навіть соціальна нерівність закоханих, сльози і пристрасті! Заважають саме тому, що їх сприймають емоційно. Тільки емоції ці схожі тим, що ми відчуваємо на атракціонах у парку культури і відпочинку. Адже Там теж страшно, коли тебе крутять і крутять в трьох вимірах, смішно, коли бачиш власне обличчя у кривому дзеркалі, і взагалі переживань скільки завгодно, навіть втомлюєшся. У глядача «Єсенія» емоції викликаються приблизно такими ж простими і безвідмовно діючими засобами, і сумно не те, що кошти ці діють безвідмовно, а те, що їх звикають вважати засобами мистецтва. Якщо хочете, саме прикре – це якраз листи до редакції, бо їх автори щиро вірять, що бачили чудовий фільм, твір мистецтва».

Жаклін Андере у фільмі *Єсенія*, 1971 | Фото: kino-teatr.ru
Розмірковуючи над феноменом популярності «Єсенія», критики вказували на точне попадання в сюжет, цікавий радянському глядачеві: історія, що нагадує казку про Попелюшку, тема «свого серед чужих, чужого серед своїх», щасливий фінал. Крім того, на той момент глядач ще не був розпещений великим кількістю зарубіжної кінопродукції, задовольняючись нечисленними італійськими і французькими комедіями, восточногерманскими вестернами та індійськими мелодрамами. Вкрай далекі, на перший погляд, реалії Мексики середини ХІХ століття раптом виявилися дуже близькі по духу радянському глядачеві. Антураж був екзотичним, а от почуття і вчинки персонажів були абсолютно зрозумілі. Цими ж факторами критики пояснювали і великий успіх перших мексиканських і бразильських мильних опер, що з’явилися на радянському телебаченні десятиріччям пізніше.

Постери фільму | Фото: dubikvit.livejournal.com, sb.by
Циганська тема в середині 1970-х рр. стала дуже популярною: після виходу фільму «Єсенія» жінки називали своїх дочок на честь головної героїні, в моду увійшли циганські квітчасті сукні та довгі спідниці, деякі модниці навіть ходили в кінотеатри з блокнотами і олівцями, щоб замалювати з екрану наряди головних героїнь. Цю тему підхопили і вітчизняні режисери: через рік лідером прокату стала ще одна циганська мелодрама – «Табір іде в небо» Еміля Лотяну, а ще через 3 роки на екрани вийшов «Циган», який користувався величезним успіхом у глядачів.