Цибуля ріпчаста – технологія вирощування

Із дворічних овочевих культур, які вирощують в Україні, до родини Цибулеві відносять цибулю ріпчасту, цибулю шалот і цибулю порей, які формують ріпчасті або циліндричні цибулини, різні за формою, розміром та забарвленням, утворюють подібне насіння, мають тонкі ниткоподібні корінці, вузькі трубчасті або лінійні листки, квіткову стрілку та шапкоподібний зонтик. У листках, цибулинах та насінні є ефірна олія, яка сильно діє на органи відчуття має специфічні кулінарні та лікувальні властивості.

Овочеві цибулинні культури за морфологічними ознаками поділяють на дві групи. До першої групи відносять ті, які утворюють здуті (кулясті) продуктові органи у вигляді цибулини з покривними лусками: цибуля ріпчаста та цибуля шалот (кущівка). До другої-цибуля порей, продуктовим органом у якої є довга вибілена ніжка.

Цибуля ріпчаста – технологія вирощування
• Ботанічні та біологічні особливості цибулі ріпчастої
• Вимоги рослин цибулі до умов навколишнього середовища
• Особливості вирощування цибулі ріпчастої
• Особливості вирощування маточників цибулі піпчастої та їх зберігання
• Ботанічна та біологічна характеристика насінників цибулі ріпчастої

Ряд авторів зазначають, що цибуля ріпчаста є багаторічною культурою. Пояснюють це тим, що при розмноженні її через сіянку рослини стрілкують і формують насіння на третій рік, а також використанням пристрілкових цибулин, які утворюються на донці біля стрілок у рік стрілкування рослин.

З таким твердженням ми не погоджуємося. По-перше, щоб сіянка не стрілкувала на другий рік, регулюють температурний фактор, тобто штучно створюють умови, щоб не відбувалося диференціації бруньок. А при зберіганні сіянки за температури 5-10°С навіть найдрібніша сіянка (нульова група) після висаджування в ґрунт застрілкує і дасть насіння. По-друге – пристрілкові цибулини на денці утворюються в рік стрілкування цибулі (1,2 або 3 штуки) і вони є дочірніми (однорічними) і лише при зберіганні зимою за температури 5-10°С вони застрілкують. Отже, цибуля ріпчаста може переходити до репродуктивного розвитку лише після проходження стадії диференціації бруньок у період зберігання за температури 5-10°С – на другий рік біологічного розвитку.

Цибуля ріпчаста – дворічна, трав’яниста, перехреснозапильна, холодостійка овочева культура з двома способами відтворення – генеративним і вегетативним. Товарну продукцію її одержують безпосередньо сівбою насіння в ґрунт, через сіянку та розсадним способом. У структурі посівних площ в Україні вона займає 9%.

Ботанічні та біологічні особливості цибулі ріпчастої

Коренева система мичкувата. При проростанні насіння на поверхні ґрунту з’являється одна сім’ядоля та корінець, який швидко проростає на глибину до 20 см, і через тиждень разом з сім’ядолею відмирає головний корінець. У цей же час починає формуватися і розростатися денце (укорочене стебло), і з його основи відростають нові корінці (мал. 1). Корінці спочатку струноподібні, а згодом починають галузитися на корінці першого, другого і т.д. порядків та густо вкриватися сисними кореневими волосками. Залежно від крупності цибулини коренева система проникає в ґрунт на глибину 30-40 см, і лише незначна частина їх заглиблюється до 70-80 см (мал. 2). У ширину коренева система розростається на 35-40 см. У кінці вегетації з відмиранням листків одночасно відмирає коренева система. У перший рік культури денце густо вкрите корінцями. При відмиранні корінців на їх місці залишається пустота, так звана “п’ятка”.

Стебло – укорочене денце, яке знаходиться між основою кореневої системи та листків. При збільшенні корінців на рослині воно починає дещо збільшуватися догори і розширюватися в діаметрі. У великих цибулин висота денця досягає 0,8-1,5 см і в діаметрі 2-4 см. У період наростання лусок на денці в основі їх закладаються 1-5 і більше бруньок (зачатків), з яких після висаджування сіянки, в якої не пройшла диференціація бруньок, продовжує формуватися крупна цибулина з подальшим розростанням денця, а при проходженні диференціації бруньок розвивається квітконосне стебло (стрілка). За кількістю цибулин на денці сорти і гібриди цибулі поділяються на малогнізді (1-2 цибулини), середньогнізді (3-4 цибулини) і багатогнізді (понад 5 цибулин). При визріванні гнізда спільні покривні луски руйнуються, денце розпадається і цибулини легко відокремлюються (мал. 3).

Мал. 3. Гніздість і зачатковість цибулі ріпчастої:
1 – одногнізда; 2 – двогнізда; 3 – багатогнізда; 4 – однозачаткова; 5 – двозачаткова; 6 – тризачаткова;

Листки. При проростанні насіння на поверхню ґрунту з’являється одна кпючкоподібна сім’ядоля. З нею одночасно виноситься й луска насінини (на важких ґрунтах може не виноситися). Кожний листок, як із сім’ядолі, виходить із середини попереднього (на певній висоті) з несправжнього стебла (піхви). Розміщуються листки на рослині під кутом 35-90°. За забарвленням листки зелені, світло-зелені та темно-зелені з восковим нальотом. При вирощуванні цибулі, залежно від призначення, на рослині формується від 4-6 до 10-16 листків і більше завдовжки до 45-50 см. Листки здуті, в поперечному розрізі від 0,2 до 1,5 см і більше. Молоді листки є не тільки асиміляційним апаратом, але й продуктовим органом. їх широко використовують у кулінарії для виготовлення салатів, різних приправ, тушкують та споживають у свіжому вигляді.

Продуктовий орган – цибулина, яка є основною частиною товарного врожаю. Вона складається з внутрішніх соковитих і зовнішніх сухих плівок, спільних відкритих соковитих плівок, конусовидних закритих плівок, денця і “п’ятки” (мал. 4). Соковиті луски є основним органом запасу поживних речовин. Вони бувають двох типів: відкриті та закриті. Відкриті у несправжньому стеблі (піхві) переходять у листки, а закриті, як ковпачки, захищають вегетативні та генеративні бруньки. Закриті плівки на цибулині можуть накривати одна одну. Кількість і співвідношення відкритих і закритих плівок залежить від сорту, величини цибулини та до деякої міри від тривалості вегетації. Співвідношення відкритих і закритих плівок є ознакою на придатність цибулин до тривалості зберігання. Цибулини, які не закінчили формувати закриті плівки, швидко проростають, особливо при випаданні дощів у літній період або перезволоженні ґрунту. Вони знову продовжують укорінюватися та відростають листки. В овочівництві таке явище називається “товстоніжка”. При дозріванні цибулин розм’якшується несправжнє стебло та вилягають листки. Однак, відкриті та закриті плівки ще продовжують потовщуватися за рахунок поживних речовин, які перекачуються з листків. Листки і несправжнє стебло поступово засихають, в результаті чого настає фаза спокою.

За класифікацією Ф.А. Ткаченка, цибулю ріпчасту поділяють на 3 різновиди: гостру, напівгостру та солодку. Більшість сортів належить до гострої. Цибулини її добре вкриті у 2-3 шари міцними, сухими покривними плівками. Вони складаються з багатьох тонких або середніх за товщиною щільних соковитих плівок. Денце у них просте або розгалужене, кількість зачатків від 1 до 5 і більше. Цибулини мають тривалий період спокою, добре зберігаються, відзначаються високим вмістом сухої речовини (13-20%), цукрів (8-12%) та ефірної олії (0,020-0,065%). Розмножуються насінням і через сіянку. При розмноженні через сіянку підтримується висока лежкість сорту.

Напівгострі сорти відносяться до малогніздої цибулі, мають триваліший період вегетації й дещо вищу врожайність. Цибулини їх менш щільні, мають товстіші соковиті плівки. Період спокою в них коротший, цибулини нещільні. Денце просте, бруньок мало. Цибулини погано вкриті 1-2 неміцними сухими плівками і гірше зберігаються, ніж сорти гострої цибулі. До складу цибулин входить менше сухої речовини (10-13%), цукрів (6-9%) та ефірної олії (0,016-0,025%), ніж у гострих сортів. Розмножують напівгострі сорти в основному насінням і лише частково через сіянку та розсаду.

До солодкої (салатної) цибулі належать сорти з високими смаковими якостями. Всі вони малогнізді та малозачаткові. Відзначаються найвищою продуктивністю і найтривалішим вегетаційним періодом. Цибулини у своєму складі мають найменший вміст сухої речовини (6-10%), цукрів (4-7%) та ефірної олії (до 0,015%). Вони складаються з товстих соковитих плівок (понад 3 мм). Покривна плівка одна і то часто розірвана, лежкість погана. Розмножують сорти солодкої цибулі в основному розсадним способом і лише частково сівбою насінням.

За формою цибулини поділяють на плескаті, овальні, видовжено-овальні та з різними відхиленнями в той чи інший бік, залежно від глибини залягання та агротехніки вирощування (мал. 5). За забарвленням покривних плівок цибулини бувають жовті з різними відтінками, золотисті, жовто-коричневі, коричневі, червоно-фіолетові, білі, зеленкувато-білі, соковиті плівки – білі з зеленкуватим, фіолетовим або рожево-фіолетовим відтінками, білі з забарвленим епідермісом. За розміром цибулини розрізняють дрібні (до 50 г), середні (51-100 г) та великі (понад 100 г).

Мал. 5. Форми цибулин цибулі ріпчастої

За тривалістю вегетаційного періоду при вирощуванні з насіння (від сходів до масового вилягання листків) сорти і гібриди цибулі ріпчастої поділяють на ранні (до 100 діб), середньоранні (101-115 діб), середньостиглі (116-130 діб) та пізньостиглі (понад 130 діб). При вирощуванні з сіянки вегетаційний період скорочується на 30-40 діб.

Вимоги рослин цибулі до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Фактор температури в рості та розвитку рослин цибулі відіграє значну роль. Насіння її проростає за температури 4-5°С. З підвищенням її до 10-15°С сходи на поверхню ґрунту з’являються через 12-17 діб. Цибулини при вегетативному розмноженні (сіянка) проростають за температури 1-2°С протягом 10-12 діб. Оптимальна температура для росту рослин – 17-22°С, а максимальна – 33°С. У теплу погоду в рослин швидше розвивається надземна частина (листки), ніж коренева, тоді як у прохолодну – навпаки. У зв’язку з цим насіння цибулі потрібно висівати якомога раніше, тобто разом з виходом у поле. Це забезпечує більш тривалий період з низькими температурами для формування кореневої системи, інтенсивного наростання листків та одержання високого врожаю цибулин. Рослини цибулі добре переносять і весняні приморозки до мінус 5-7°С.

До генеративного розвитку рослини цибулі можуть переходити лише тоді, коли в них нагромадиться достатньо поживних речовин. Тому лише в холодні та тривалі затяжні весни окремі рослини першого року можуть переходити до стрілкування, що нами спостерігалося в Донецькій області. У нормальні весни при вирощуванні цибулі першого року з насіння рослини не стрілкують.

Оптимальна температура для проходження диференціації бруньок становить від 4 до 8°С, тому висаджувати сіянку та розсаду у відкритий ґрунт потрібно на 10-15 діб пізніше, ніж висівати насіння, щоб ґрунт прогрівся до 8-9°С. Оптимальні умови для цього в Україні настають у третій декаді березня – на початку квітня, залежно від зони.

Щоб не допустити стрілкування цибулі при вирощуванні з сіянки, її в зимовий період зберігають за температури 18-22°С, а вибірок – 20-24°С (табл. 1). Однак, за такої температури цибулини значно втрачають свою масу, а дрібні (найбільш цінний посівний матеріал) можуть висохнути. Тому у виробництві застосовують комбіноване зберігання сіянки. В осінній період сіянку добре просушують і зберігають за температури 18-20°С і відносної вологості повітря 55-60%, взимку – при мінус 3 – плюс 1°С, а навесні за 20-30 діб до висаджування – при 20-25°С.

Таблиця 1, Вплив температури зберігання сіянки і вибірку залежно від маси цибулин на стрілкування рослин, %

Середня маса цибулини,г	Температура зберігання, сорт Безсонівський
	-3°С	+3°С	+10°С	+15°С
0,7	0,0	0,4	0,6	–
2,0	2,9	3,4	8,1	–
5,0	10,1	72,8	43,5	27,6

За нашими даними, при вирощуванні цибулі сорту Стригунівська носівська з сіянки діаметром 1,4-1,6 см (3-4 г) у разі сівби в перші дні польових робіт (температура ґрунту 4-5°С) стрілкування рослин становить до 22%, а при сівбі через 10 днів – воно знизилося до 11%. Період для проходження диференціації бруньок значно залежить від сорту. Так, у цибулі гострих сортів він триває 80-90 діб, тоді як у солодких – 50-60 діб. Це тісно пов’язано з лежкістю цибулин.

Вимоги до світла. Цибуля відноситься до рослин довгого дня. На довгому дні (15-16 годин) рослини добре ростуть, формують крупні цибулини, які добре визрівають та зберігаються. При вегетативному розмноженні вимогливість рослин до інтенсивності освітлення дещо знижується у початкові фази росту, оскільки в цей період листки наростають за рахунок поживних речовин цибулини. Скорочення тривалості дня, як і зниження температури, гальмує процеси формування цибулин, тому при літній сівбі насіння рослини до пізньої осені продовжують наростати, не утворюючи цибулин. Такі рослини, за нашими даними, після розмерзання ґрунту швидко відростають, після чого дружно стрілкують зацвітають і дають насіння.

Вимоги до вологи у рослин цибулі змінюються залежно від росту і розвитку. Так, для проростання насіння кращою вологістю ґрунту є 85-90% НВ. Це пов’язано з тим, що насіння має тверду оболонку, просочену ефірною олією, через що погано вбирає воду та повільно бубнявіє. Тому насіння більш дружно проростає рано навесні, коли в ґрунті є достатні запаси вологи. При запізненні з сівбою навіть на 3-5 діб верхній шар ґрунту (2-3 см) швидко пересихає, внаслідок чого польова схожість знижується, сходи затримуються і, як правило, бувають зрідженими. У подальшому рослини також добре ростуть за оптимальної вологості ґрунту в межах 70-85% НВ і відносної вологості повітря 60-70%. За вищої відносної вологості повітря рослини уражуються несправжньою борошнистою росою. Для забезпечення оптимальної вологості ґрунту в південних районах посіви 2-7 разів поливають, залежно від погодних умов року. Норма витрати води 300-400 м3 на гектар за один полив.

За недостатньої вологості в період інтенсивного росту цибулі він сповільнюється і навіть припиняється. Рослини швидко формують дрібні цибулини, коренева система їх відмирає, несправжнє стебло розм’якшується і листки вилягають, що характерно при вирощуванні сіянки. Цьому сприяє лише ранньовесняна сівба насіння на сіянку, щоб одержати дружні сходи (250-300 шт. на 1 м²). При пізнішій сівбі верхній шар ґрунту швидко пересихає, і дуже важко без поливу одержати дружні сходи сіянки. У кінці вегетації сформовані цибулини краще визрівають за обмеженої вологості ґрунту й особливо зниженої відносної вологості повітря (до 50-60%). Тому за 20-30 діб до збирання врожаю поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин, швидкому вкриванню їх покривними лусками, розм’якшенню несправжнього стебла, виляганню листків та відмиранню кореневої системи. При запізненні зі збиранням цибулі, особливо після випадання дощу, ріст кореневої системи відновлюється, цибулини погано визрівають і стають непридатними до тривалого зберігання.

Часто, якщо не вилягають листки, у виробництві практикують виламування листків. Цього робити недоцільно, оскільки при виламуванні листків рослини пошкоджуються, і створюються сприятливі умови для проникнення в цибулину інфекції шийкової гнилі, цибулини загнивають і втрачають здатність до зберігання. У цьому випадку краще підрізувати кореневу систему шляхом підкопування скобами, внаслідок чого припиняється надходження до рослин вологи, цибулини швидко вкриваються покривними лусками, несправжнє стебло розм’якшується, і листки вилягають. Чим краще вкрита цибулина сухими покривними лусками, тим більш придатна до тривалого зберігання.

Вимоги до елементів живлення. Рослини цибулі досить вимогливі до родючості ґрунту. На 10 т врожаю цибуля ріпчаста виносить із ґрунту в середньому до 40,2 кг азоту, 11,6 – фосфору і 21,0 кг калію. При вирощуванні сіянки відповідно – 53,7 кг азоту, 16,0 – фосфору і 40 кг калію. Тому посіви цибулі потрібно розміщати на високородючих, пухких, багатих на органічну речовину, структурних, чистих від бур’янів ґрунтах. Непридатні для її вирощування важкі, перезволожені та кислі ґрунти. Підвищена вимогливість цибулі до родючості ґрунту пов’язана з тим, що вона формує порівняно з іншими овочевими культурами невелику та слабо розгалужену кореневу систему, більша частина якої розміщена в орному шарі ґрунту. З органічних добрив під цибулю треба вносити перегній із розрахунку 20-30 т/га та мінеральні добрива залежно від даних аналізу ґрунту.

Поживні речовини рослини цибулі протягом вегетаційного періоду засвоюють неоднаково. Азот інтенсивно використовують у період наростання листкового апарату. В період формування цибулин потреба в азоті дещо знижується, а надлишок його, особливо при дефіциті калію, сприяє дальшому наростанню листків і затримує визрівання цибулин. Тому потреба у фосфорі та калію в період формування і дозрівання цибулин зростає. На початку вегетації рослини цибулі негативно реагують на високу концентрацію ґрунтового розчину, тому не рекомендується вносити в рядки високі норми мінеральних добрив.

Особливості вирощування цибулі ріпчастої

Вирощування з насіння.

Для одержання товарного врожаю цибулі ріпчастої насіння потрібно висівати як можна раніше (коли ґрунт піддається обробітку), навіть у лютневі та березневі “вікна”. Запізнення з сівбою навіть на 3-5 днів призводить до одержання зріджених сходів, поганого визрівання цибулин та зниження врожаю. Це пов’язано з тим, що насіння цибулі висівають на глибину до 2-3 см залежно від зони, воно довго сходить, а верхній шар ґрунту швидко пересихає навесні, і для його проростання може не вистачити вологи. Спосіб сівби широкорядний (45 см), стрічковий (20+50 см) або широкосмуговий (ширина міжрядь 45 і 60 см, смуги – 4-5 см і 8-10 см відповідно). Норма висіву насіння 8-10 кг/га, а при сівбі сівалками точного висіву – 3-4 кг/га. Глибина сівби 0,5-2,0 см. До сівби та після неї площу коткують.

При з’явленні на площі ґрунтової кірки, якщо під верхом немає ще проростків, посіви боронують легкими боронами поперек напрямку рядків. При з’явленні сходів розпушують міжряддя. Подальший догляд за посівами полягає у 3-4-разовому розпушуванні міжрядь, систематичному знищенні на посівах бур’янів, боротьбі з шкідниками та хворобами. Розпушування краще проводити після поливу або випадання дощу, коли ґрунт підсохне і добре розпушується. У південних районах проводять 2-7 поливів. Норма витрати поливної води за один полив становить 300-400 м3/га, залежно від погодних умов. За 20-30 діб до початку збирання врожаю поливи припиняють, що сприяє кращому визріванню цибулин. Ознакою доброго визрівання цибулин є розм’якшення несправжнього стебла та вилягання пера (листків).

Збирають цибулю в ясну сонячну погоду і вкладають її у валки для просушування. У дощову погоду просушують цибулю під навісами. Якщо перо не вилягає, то для прискорення визрівання цибулин слід підрізати кореневу систему рослин за 10-15 діб до збирання врожаю. Після доброго просушування від цибулин відминають залишки листків та корінців, сортують і використовують за призначенням.

Урожайність цибулі ріпчастої при вирощуванні з насіння за належної агротехніки становить 30-40 т/га.

Вирощування сіянки.

Через сіянку в основному вирощують цибулю ріпчасту гострих сортів. Суть цього способу полягає в тому, щоб постійно підтримувати здатність сорту до тривалого зберігання, одержання більш раннього і високого товарного врожаю цибулі ріпчастої в умовах коротшого вегетаційного періоду.

Сіянка (арбажейка) – це дрібні цибулини діаметром від 0,7 до 3 см, які вирощують із насіння в загущених посівах. Для цього насіння висівають у ранні строки, як тільки можна вийти у поле. Це дає можливість одержати дружні сходи та виростити високоякісний насіннєвий матеріал без поливу майже у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Сівбу проводять стрічковим способом із відстанню між стрічками 50-60 см, у стрічці роблять 6-12 рядків із відстанню 7,5-15 см. На сіянку можна висівати насіння й широкосмуговим способом з шириною міжрядь 45 см (ширина смуги 6-8 см) або 60-70 см (ширина смуги 15-20 см). Норма висіву насіння при стрічковій сівбі 70-90, а при широкосмуговій – 50-70 кг/га. Зменшення норми висіву призводить до зрідження посівів і збільшення виходу вибірка. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. До сівби і після неї площу коткують. Догляд за рослинами полягає у систематичному розпушуванні широких міжрядь, боротьбі з бур’янами, хворобами і шкідниками, а в південних районах у посушливі весни при потребі 1-2 поливах. За 10-15 діб до збирання сіянки поливи припиняють, що сприяє доброму визріванню цибулин.

Збирають сіянку на початку вилягання пера (5-10%). У роки з підвищеною вологістю сіянку починають збирати, не чекаючи вилягання пера, коли цибулини досягнуть у діаметрі в середньому 1,0-1,5 см. Рослини вкладають у валки та просушують протягом 7-12 діб. При просушуванні поживні речовини з листків переміщаються в цибулини, і ті збільшуються в розмірі та масі. При запізненні із збиранням врожаю при сонячній погоді листки рослин швидко висихають, що ускладнює збирання врожаю та призводить до великих втрат, а у вологі роки – ще й до ураження цибулин шийковою гниллю та повторного утворення корінців. Коли сіянка (рослини) добре підсохне і цибулини вкриються покривними лусками, її очищають від залишків сухих листків і корінців. Потім сортують за розміром – малогнізді сорти – на дві групи. До першої відносять цибулини діаметром 0,7-1,4см, до другої – 1,5-2,2см. Сіянку багатогніздих сортів – на 3 групи: до першої групи відносять цибулини з діаметром 1,5-2,2 см, до другої – 2,3-3,0 см і третьої (нульової) – 1,0-1,4 см. Вибірок (цибулини малогніздих сортів діаметром 2,3-3,0 см і багатогніздих – 3,1-3,5 см) використовують для вигонки цибулі на перо, а більші – для продовольчих цілей.

Урожайність товарної сіянки за належної агротехніки становить 15,0-18,0 т/га.

Перед закладанням на зберігання проти ураження грибковими хворобами сіянку прогрівають при температурі 40-42°С протягом 8-10 годин. Більш короткочасне прогрівання і за нижчої температури не ефективне, а підвищення її до 45-46°С знижує схожість. Зберігають сіянку в сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Велике значення під час зберігання сіянки має температурний режим. Низькі плюсові температури (4-12°С) сприяють диференціації бруньок, внаслідок чого після висаджування рослини стрілкують. При зберіганні за температури 20-22°С диференціація бруньок не закінчується, що забезпечує на другий рік одержання крупних цибулин. Але за такої температури цибулини втрачають свою масу, а дрібні висихають. Диференціація бруньок не відбувається й за низької температури (мінус 3 – плюс 2°С). Тому сіянку до настання заморозків зберігають за температури 20-22°С і відносної вологості повітря 55-60%, а потім – мінус 3 – плюс 1°С. Навесні з настанням теплої погоди температуру знов підвищують до 20-22°С.

Вирощування цибулі ріпчастої з сіянки.

За 5-6 діб до висаджування сіянку сортують, прогрівають у добре провітрюваному приміщенні за температури 30-35°С. Для знезараження від збудників грибкових хвороб (шийкової гнилі, пероноспорозу) за 8 годин до закінчення прогрівання температуру підвищують до 40-42°С.

При вирощуванні цибулі ріпчастої з сіянки велике значення має розмір її та строки сівби (садіння). За надто ранньої сівби за умов затяжної холодної весни цибулини завершують проходження диференціації бруньок, що призводить до масового стрілкування рослин. Таке явище особливо спостерігається при висіванні сіянки другої групи. При запізненні з сівбою верхній шар ґрунту часто пересихає, цибулини погано укорінюються, внаслідок чого сходи на поверхню ґрунту з’являються нерівномірно, визрівання рослин затягується, врожайність знижується, і якість товарної продукції погіршується. Тому кращі строки сівби сіянки настають тоді, коли ґрунт прогріється до температури 9-10°С, що в основному відбувається через 10-15 діб після висівання насіння, залежно від погодних умов року.

Висаджування сіянки починають із дрібнішої фракції, оскільки вона найбільш стійка до стрілкування. Висівають сіянку широкорядним (45 см) або стрічковим (20+50 см) способами. У рядку цибулини діаметром 0,7-1,4 см розміщують на відстані 4-6 см, а розміром 1,5-2,2 см – на 6-8 см. Норма висіву залежить від розміру цибулин і коливається від 4 до 20 ц/га. Глибина садіння 4-6 см. За надмірно глибокого загортання сходи затримуються і цибулини набувають видовженої форми, не характерної для певного сорту, а за мілкого – часто виносяться кореневою системою на поверхню ґрунту.

Сходи цибулі з’являються на поверхні ґрунту через 8-10 діб після висаджування. Завдяки запасу поживних речовин у цибулині листки досить інтенсивно наростають, внаслідок чого цибулини швидко формуються і визрівають на 35-40 діб раніше, ніж від сівби насінням. Догляд за рослинами, збирання врожаю та доведення його до товарного стану такі самі, як при вирощуванні з насіння. Особливістю в період догляду за рослинами є те, що при стрілкуванні частини рослин стрілки на початку їх з’явлення виламують. У цьому випадку пробуджується спляча брунька, яка формує нову цибулину. Такі цибулини менші за розміром, гірше визрівають і зимою погано зберігаються.

Урожайність цибулі ріпчастої при вирощуванні через сіянку за належної агротехніки становить 35,0-50,0 т/га.

Особливості вирощування цибулі ріпчастої розсадою.

Розсадою вирощують в основному сорти солодкої цибулі. Розсаду вирощують у спорудах закритого ґрунту. Для вирощування розсади на площу 1 га потрібно 110-150 парникових рам або 200-260 м² теплиць. Насіння висівають у південних районах на початку лютого, в Лісостепу – у другій половині лютого. На 1 м² висівають 10-12 г насіння. До появи сходів температуру підтримують на рівні 18-20°С, після їх появи протягом 5-10 діб – 12-15°С, у подальшому – 16-18°С. У розсадний період рослин не проривають. Подальший догляд за рослинами такий самий, як за розсадою ранньої капусти. За 10-12 діб до висаджування розсаду загартовують. Вік розсади 50-60 діб у фазі 4-5 листків. Вибрану розсаду сортують (бракують недорозвинену та пошкоджену механічно та хворобами). З 1 парникової рами вихід розсади в середньому становить 3,5-4,0 тис. шт., а з 1 м² – 2,3-2,6 тис. шт.

Розсаду у відкритий ґрунт у південних районах висаджують у кінці березня – на початку квітня, в Лісостепу та Поліссі – у другій половині квітня. Перед висаджуванням вкорочують корінці на 2/3 довжини, щоб не загиналися, і на 1/3 листки, щоб зменшити поверхню випаровування. Рослини висаджують у борозни або щілини на 0,5-1,0 см глибше, ніж вони росли раніше. Спосіб висаджування широкорядний (45, 60, 70 см) або стрічковий (20+50 см). Відстань між рослинами в рядку становить 6-8 см. На 1 га висаджують 400-600 тис. рослин. Якщо ґрунт недостатньо вологий, перед сівбою проводять вологозарядковий полив або рослини поливають під час садіння. Відразу після висаджування рослин ґрунт у міжряддях розпушують, а в умовах зрошення перед розпушуванням поливають.

Догляд за рослинами, збирання врожаю та доведення його до товарного стану такі самі, як при вирощуванні цибулі ріпчастої з насіння. При вирощуванні цибулі ріпчастої розсадним способом значно прискорюється її достигання та покращується товарна якість.

Урожайність цибулі ріпчастої при розсадному способі вирощування за належної агротехніки становить 35,0-45,0 т/га.

Особливості вирощування маточників цибулі ріпчастої та їх зберігання

Маточну цибулю вирощують шляхом сівби насіння в ґрунт, із сіянки та розсадним способом. Технологія її вирощування подібна до цибулі ріпчастої на товарні цілі. У другій половині вегетації на насінницьких посівах проводять 1-2 сортових прополювання, видаляють усі нетипові для сорту та пошкоджені хворобами рослини, а на початку вилягання пера – апробацію. При збиранні цибулини вкладають у валки та добре просушують протягом одного-двох тижнів на сонці, очищають від сухих листків та відбирають усі здорові та типові для сорту цибулини. Нетипові, пошкоджені та з товстою шийкою цибулини вибраковують. Відібрані маточні цибулини перевозять до сховища на зберігання. Перед зберіганням її ще прогрівають при активній вентиляції протягом 10-12 годин за температури 42°С. Це запобігає ураженню цибулин шийковою гниллю та іншими грибковими хворобами.

Зберігають маточну цибулю у добре провітрюваному приміщенні за температури 5-8°С і відносної вологості повітря 60-70%. Це створює сприятливі умови для проходження диференціації бруньок. Для кращого продування цибулі використовують калорифери та вентилятори. Перед висаджуванням маточну цибулю ще раз сортують за крупністю, ознаками сорту та стійкістю до ураження хворобами.

Ботанічна та біологічна характеристика насінників цибулі ріпчастої

Коренева система. Навесні після висаджування цибулин коренева система формується навколо денця і швидко відростає пучком. До початку стрілкування (стеблоутворення) вона проникає в ґрунт на глибину до 40-60 см, а в період квітування – до 80-100 см. Основна маса кореневої системи розміщається в орному шарі та розростається в діаметрі до 50-70 см.

Листки. Через 7-12 діб після висаджування маточників цибулин з’являються листки. За формою та забарвленням вони такі самі, як при вирощуванні маточників. При утворенні 6-10 листків у центрі розетки починає рости з денця стебло – стрілка.

Стрілка. В залежності від зачатковості сорту та величини цибулин у рослин формується від 2 до 6 стрілок. Усі вони трубчасті, заввишки 70-120 см, посередині здуті. У верхній частині стрілки розміщений кулястий зонтик. Стрілки, суцвіття та бутони зелені та вкриті восковим нальотом.

Суцвіття – відносно щільний зонтик (мал. 6). Він складається з 200-800 бутонів. Квітки дрібні, білі з зеленою смужкою на краях пелюсток із зовнішньої сторони. Пелюсток і тичинок по 6, приймочка одна. Пиляки жовті. Зав’язь шестигранна, верхня. В основі віночка розміщені нектарники, які сприяють принаді комах.

Масове розкриття квіток починається з 11-12 години дня. Пиляки дозрівають і тріскають на 1-2 доби раніше приймочки. Тому пилок не може попадати на приймочку тієї ж самої квітки. Запилення можливе лише пилком іншої квітки в межах одного або інших суцвіть рослин. Квітування цибулі починається з верхівки суцвіть і закінчується нижнім ярусом. Період квітування суцвіття в середньому становить від 5 до 25-30 діб. Пилок цибулі важкий і переноситься за допомогою комах (бджіл). Тому в насінництві необхідно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій – 600 м.

Плід – тригранна коробочка (мал. 7). В ній розміщається попарно шість насінин. При дозріванні насінна коробочка розтріскується, і насіння легко висипається. Тому стрілки потрібно зрізувати (збирати), коли перші коробочки починають розтріскуватися, в них насіння набуває характерного чорного забарвлення. Після дозарювання (просушування) суцвіть їх обмолочують.

Насіння тригранне, чорне, рідше буре, завдовжки 3,1мм. Маса 1000 насінини становить 2,8-3,7 г. За вологості 11% схожість зберігається протягом 2-3 років.

Хвороби та шкідники цибулі ріпчастої

Шкідники цибулі ріпчастої та боротьба з ними. Чим обробити цибулю від шкідників?

Без цибулі не можна уявити жоден город. Цей корисний овоч входить до рецептури багатьох страв, а також є відмінним лікарським засобом, що не має протипоказань та побічних ефектів. Ріпчаста цибуля здатна при хорошому догляді дати відмінний урожай, адже вона стійка до несприятливих погодних умов і не дуже вимоглива до грунту.

Єдине, що може завадити дачнику виростити якісну і здорову цибулю, – хвороби та шкідники. Останні, за словами фахівців, є більшою загрозою, ніж інфекції, адже саме вони здатні не тільки зіпсувати найбільші цибулини непривабливими червоточинами, а й спровокувати у людини алергічні реакції на продукти їхньої життєдіяльності. Крім того, навіть невелике пошкодження цибулини сприяє проникненню всередину неї різних патогенних мікроорганізмів, які можуть залишатися непоміченими довгий час, а потім несподівано занапастити весь урожай.

Ознаки появи шкідників на посадках цибулі

Якими б не були шкідники цибулі (що літають або пересуваються виключно під поверхнею ґрунту), сліди їхньої діяльності можна помітити досить легко. По-перше, перо просигналізує про їх появу пожовтіння та/або в’янення. По-друге, рослини, пошкоджені різноманітними комахами, починають помітно відставати у рості. По-третє, надземна частина культури деформується, роздмухується або викривляється. Городники нерідко не звертають уваги на такі метаморфози, а шкідники цибулі, фото яких будуть продемонстровані далі, продовжують свою руйнівну ходу грядками. Якщо не вжити необхідних заходів, урожай корисного овоча буде втрачено повністю. Отже, настав час познайомитися із цими комахами ближче.

Цибулева муха та муха-журчалка

Найпершими починають свою ходу посадками ранні шкідники цибулі ріпчастої – цибульні мухи. Їх років починається наприкінці травня чи на початку червня. Сама муха не загрожує посадкам, ця роль дісталася невеликим білим із темною головкою личинкам комахи. Відкладені в основі цибульного стебла, вони заглиблюються в ґрунт і поступово вгризаються у верхню частину цибулини. Оскільки пошкодження підземної частини рослини цибулею відбувається на початковому етапі зростання, втрати врожаю можуть становити 100%.

Мухи-журчалки – це шкідники цибулі, здатні знищити більшу частину врожаю. Так само, як цибульна муха, ця комаха відкладає яйця на грядки, після чого ті опускаються у ґрунт. Вже там із них з’являються личинки, що прогризають ходи всередині цибулин. Довгий час симптоми пошкодження залишаються непомітними, так як перо продовжує рости за рахунок поживних речовин, що є в цибулині. Лише з початком серпня дачник може виявити на грядці цибулю, що повністю згнила.

Мухи – дуже небезпечні шкідники цибулі, і боротьба з ними має починатися з перших днів після посадки культури. Для початку необхідно замульчувати грядки торфом. При появі кладки яєць цибульної мухи та мухи-журчалки можна застосувати дратівливі засоби, наприклад тютюновий пил та гашене вапно з дрібним піском у пропорції 1:1. Також можна відлякати комах від посадки нафталіном. Якщо шкідники цибулі все ж таки проникли всередину деяких рослин, їх потрібно акуратно видалити з грядки, а місце, де вони росли, посипати сумішшю золи з гашеним вапном.

Прихованохоботник

Ще одна комаха, діяльність якої може призвести до великої втрати врожаю, – потайнохоботник, невеликий жук із сімейства довгоносиків. Ці шкідники цибулі ріпчастої та боротьба з ними мало чим відрізняються за способом псування цибулі від вищезгаданих мух. Єдине, що є характерним для потайнохоботників – це спосіб доставки своїх личинок усередину цибулини. Жуки прогризають невеликі округлі отвори в надземній зеленій частині рослини і відкладають у них свої яйця. Крихітні личинки комахи проникають у підземну частину цибулі зверху і починають прогризати всередині неї порожнини.

Відлякати дорослих особин від посадок можна за допомогою сильно пахнуть речовин. Наприклад, можна розсипати в міжряддях пісок, змішаний з порошковою гірчицею та меленим перцем, а також нафталіном або тютюновим пилом.

Лукова моль

Сама цибульна міль не ушкоджує посадки, а ось її личинки – злісні шкідники цибулі. Вони харчуються тканинами рослини, проникаючи всередину листя. Внаслідок цього надземна частина посадок жовтіє і згодом повністю відмирає. Після цього перестає рости і цибулина, що недоотримала поживні та пластичні речовини з пера. Щоб не вирішувати, чим обробити цибулю від шкідників, варто подбати про те, щоб міль не зміг відкласти на поверхні рослин яйця. Для цього багато досвідчених садівників у період літа комахи споруджують над грядками укриття з найтоншого нетканого матеріалу або обладнують грядки різними відлякувачами.

Трипси

Трипси – мікроскопічні комахи, які харчуються соком рослин, у тому числі і цибулі. Поверхня цибульного пера, уражена цим шкідником, покривається сріблястими плямами, на яких при найближчому розгляді можна побачити чорні крапки. Згодом перо цибулі гине, а цибулини, які отримали необхідну кількість поживних речовин із надземної частини, відстають у зростанні.

Ці шкідники чудово зимують у грунті, а також зберігаються у посадковому матеріалі. Саме тому важливо дотримуватися сівозміни і перед посадкою обробляти сівок спеціальними засобами або прогрівати його при температурі не більше 50 градусів протягом 15 хвилин.

Совки картопляні та озимі

Гусениці картопляної або озимої совки харчуються корінням та надземною частиною цибулі, підгризаючи молоді сходи біля поверхні ґрунту або виїдаючи великі порожнини всередині цибулин. Одним словом, вони не гидують нічим. Перш ніж обробити цибулю від шкідників, важливо ретельно оглянути всі грядки та видалити пошкоджені гусеницями рослини. Досвідчені городники радять не висмикувати підгризену цибулю, а акуратно виймати її з грядки розсадковим совком разом із грудкою ґрунту. У цьому випадку гусениці гарантовано видаляються з грядки.

Загальні рекомендації щодо боротьби зі шкідниками

Отже, що ж варто зробити дачнику, якщо на його грядках з’явилися шкідники цибулі, і боротьба з ними починає перетворюватися на затяжну битву за врожай? Перше, що спадає на думку кожному господареві шести соток – протруїти весь город, щоб не допустити поширення комах. Тут варто відразу сказати, що цей метод найчастіше виявляється неефективним, адже хімікати для кожного виду комах підбираються індивідуально.

Цибулинних мух і мух-журчалок, а також їх личинок можна знищити дворазовою обробкою посадок препаратами «Фуфанон» та «Базудин», картопляних совок та цибульну моль – розчином засобу «Іскра М» від гусениць, скритнохоботника та його личинок – розчином карбофосу. Мікроскопічні шкідники (попелиці, кліщі та трипси) практично не піддаються знищенню звичайними отрутохімікатами. Їх можна знищити лише розчином колоїдної сірки.

Народні методи боротьби зі шкідниками цибулі

Існує кілька рецептів для боротьби зі шкідниками цибулі, приготувати кошти за якими не складно у домашніх умовах. Наприклад, мух (цибулеву і дзюрчалку) можна відлякати від грядок з цибулею за допомогою настоїв тютюну та чорного меленого перцю. Досвідчені городники також використовують для захисту від їх личинок сольовий розчин, який ллють безпосередньо під коріння рослин. Допомагає впоратися з навалою комах та багаторазове опудрювання грядок тютюновим пилом, гострим червоним перцем (молотим) та золою, взятих у рівних пропорціях. Оброблений таким способом цибуля хвороби та шкідники обходять стороною.

Як запобігти псуванню цибулі комахами шкідниками

Якими б ефективними були способи і засоби боротьби з комахами, краще все ж таки не допускати їх появи на грядках. По-перше, кожному городнику варто пам’ятати про сівозміну. Цибуля не повинна висаджуватися на тому самому місці протягом декількох сезонів поспіль. Восени важливо ретельно очищати ділянку від усіх рослинних залишків, у яких шкідники можуть перезимувати, а також глибоко перекопати ділянку, на якій зростала цибуля. Це допоможе позбутися комах, що збереглися в землі, і навіть нематод. По-друге, зверніть увагу на поєднання рослин на сусідніх грядках. Поруч із цибулею найкраще вирощувати моркву, тому що вона відлякує своїм запахом багатьох його шкідників. По-третє, важливо правильно готувати посадковий матеріал: прогрівати його в гарячій воді (50 градусів) та протруювати спеціальними складами. Таким чином, шкідники ріпчастої цибулі і боротьба з ними можуть зовсім не завдавати незручностей, а отриманому врожаю позаздрять навіть бувалі дачники.

Хвороби цибулі

Цибулю вирощують на кожному городі, адже її застосовують практично у всіх стравах. Тому, якщо ви хочете посадити його, то вам просто необхідно заздалегідь ознайомитися, з якими труднощами доведеться зіткнутися при цьому і як їх позбутися або навіть уникнути. У цій статті розглянемо, яким хворобам і шкідникам схильна цибуля (ріпчаста, порей, батун та інші), а також як її вилікувати при зараженні.

Хвороби цибулі та їх лікування

Пероноспороз

До найпоширеніших хвороб цибулі належить пероноспороз (хибна борошниста роса).

1. Ознаки: поява світлих плям і сірого нальоту на стеблах і листі рослини, які потім стають чорними.
2. Лікування: можна обприскати мідним купоросом, хлорокисом міді, бордоською рідиною або препаратом «ХОМ», але тоді його не можна буде їсти. Найкраще викопати заражені рослини та посадити інші на новій ділянці землі.
3. Профілактика: найкращий спосіб попередити цю хворобу – це прогрівання посадкової цибулі (насіння або сівок) при температурі не нижче +40°С, а також слід уникати загущеності посадок, проводити їх опудрювання деревною золою та повністю знищувати залишки рослин після збирання врожаю.

Цією хворобою може заразитися навіть багаторічна цибуля – батун, відомий своєю стійкістю до різних захворювань.

Ця вірусна хвороба проявляється ще при вирощуванні цибулі. Внаслідок зараження нею на листі з’являються жовті смуги, а самі вони стають плоскими, рослина розвивається дуже погано або навіть гине.

Вилікувати від мозаїки не можна, можна лише попередити це захворювання. Рознощиками цього вірусу є кліщі та попелиця, тому профілактичними заходами є обприскування інсектицидами, які вбивають цих комах.

Гнили донця (фузаріоз)

Визначити цю хворобу можна по пожовклих і висохлих кінцях листя, гниття коренів і м’якого донця цибулини. Щоб запобігти її, слід використовувати здоровий посадковий матеріал, а також правильно обрізати цибулини після збирання та дотримуватися всіх правил зберігання.

Крім перелічених хвороб, у цибулі зустрічаються ще й такі:

• шийкова гнилизна;
• чорна пліснява;
• бактеріоз (бактеріальна гнилизна);
• іржа.

Шкідники, небезпечні для цибулі

Серед комах, що завдають великої шкоди врожаю цибулі, особливо виділяють муху цибулю, цибульову міль і стеблову нематоду.

1. Цибулева муха – після ураження цією комахою відбувається засихання кінчиків листя та загнивання цибулини. Особливо вона небезпечна для цибулі. При виявленні слідів її перебування на грядці їх слід полити розчином кухонної солі (250 грам на 10 л води) або посипати тютюновим пилом або перцем. Щоб відлякати її, можна посадити навколо цибулі тютюн чи моркву.
2. Цибулева моль – переважно нею уражаються різновиди цибулі, що вирощуються для використання як зелень (порей, батун, шалот), оскільки її личинки виїдають соковиту нутрощі пір’я. Як профілактика рекомендується 1 раз на тиждень посипати грядки золою та тютюновим пилом або поливати їх розчинами. Також необхідно міняти місце посадки, підгодовувати добривами,
   проводити перекопування ґрунту та повністю знищувати восени залишки від посадок.
3. Стеблова нематода – шкідник, що живе у землі. Щоб уникнути зараження, слід обробляти посадковий матеріал: прогрівати протягом 12 годин при температурі близько 50°С або замочувати в солоній воді на 48 годин. Також обов’язково дотримуватися сівозміни, регулярно вапнувати ґрунт ділянки та прибирати залишки овочевих культур з грядок.

Знаючи, з чим, а головне як слід боротися при вирощуванні цибулі, ви зможете отримати хороший урожай.

Шкідники цибулі

Ріпчаста цибуля – овоч, без якого приготування страв багатьох кухонь світу не можливе, тому на будь-якому городі та дачній ділянці завжди знайдеться місце для грядки, призначеної для вирощування цієї рослини. Особливого догляду цибуля не вимагає, тому що відноситься до невибагливих рослин. Однак часто цибулі ріпчастій докучають шкідники, що значно скорочують урожай.

Ворога треба знати!

Найчастіше захист цибулі від шкідників зводиться до боротьби з мухою цибулі . Ці комахи світло-сірого забарвлення, що досягають семи міліметрів у довжину, зиму проводять у ґрунті у вигляді ложкоконів жовтувато-коричневого кольору. У травні, коли цвіте вишня і кульбаба, мухи вилітають з ложнокона і починають активно відкладати на пір’ї цибулі яйця. Через три-вісім днів із них виходять личинки, які одразу прямують до цибулин, щоб у них вбуравитися. Цибулина, звичайно ж, починає загнивати, а пір’я в’януть, жовтіють і всихають. Після висмикування згнилої цибулини личинки знову йдуть у ґрунт, лялечки, а лялечки дарують життя мухам другого покоління, які своїми личинками знову вражають цибулю у липні.

Боротьба з цими шкідниками цибулі зводиться до агротехнічного обробітку грунту. Цибулинних мух відлякують у період, коли вони починають відкладати яйця. Для цього рядки з цибулею слід посипати тютюновим пилом або сумішшю тютюнового пилу з вапном у рівних пропорціях. На десять квадратних метрів знадобиться до двох кілограмів препарату. Врахуйте, що така обробка цибулі від шкідників повинна проводитись двічі, щоб нейтралізувати обидва покоління мух! Є й інший засіб – посадка моркви біля цибульної грядки. У цьому овочі містяться фітонциди, які відлякують мух цибулі.

Ще одним ворогом урожаю цибулі є довгоносик або цибульний потайнохоботник . У цих триміліметрових жучків голова витягнута та нагадує хоботок. Довгоносики на грядках з’являються вже у квітні. Вони їдять цибулеве пір’я, залишаючи на них точки світлого кольору. Сам овоч жуків не цікавлять, але через в’янення пошкодженого листя і головка розвивається дуже повільно.

Саме тому чим раніше у вас вдасться обробити цибулю від даних шкідників (обрізання, спалювання листя, розпушування міжрядь), тим більше шансів зібрати добрий урожай цибулі.

Круглий ниткоподібний хробак стеблова нематода завдає цибулі не меншої шкоди. Ці хробаки проникають у цибулину, харчуються соками рослини, прирікаючи його розм’якшення тканин, загнивання і загибель. Найбільшою небезпекою є те, що на стадії спокою ці черв’яки можуть перебувати до п’яти років, а при попаданні в сприятливе середовище шкідник знову активізується.

Щоб урятувати цибулю від даного шкідника, необхідно перед висадженням посадкового матеріалу протягом трьох діб вимочувати його воді кімнатної температури.

Якщо зріла цибулина, яку ви щойно висмикнули з ґрунту, розсипалася в руках у потерть, значить, рослина вразила кореневий цибулин . Ці дрібні членистоногі комахи, які в довжину не перевищують одного міліметра, мешкають у м’ясистих лусочках цибулин, проникаючи зі зростанням у цибулину. Поїдаючи м’якоть, кліщі перетворюють овоч на потерть.

Захистити цибулю від кореневого кліща можна за допомогою обприскування відварами та настоями з бадилля томатів, картоплі та лушпиння цибулі.

Ефективність природних нехімічних засобів, звичайно, нижче, ніж у спеціальних препаратів, але цибуля, оброблена відварами та настоями, не містить шкідливих речовин. Якщо настояти два кілограми картопляного бадилля в десяти літрах води протягом десяти годин, то після обприскування на цибулі не залишиться кореневих та павутинних кліщів. Обприскування настоєм з лушпиння цибулі (0,2 кілограма лушпиння на 10 літрів теплої води, наполягати п’ять діб) врятує цибуля від попелиці і кліщів. А цибульна юшка залишить ваш урожай у спокої після обприскування настоєм тютюну (0,4 кілограми сухого листя тютюну залити на дві доби десятьма літрами теплої води).

Як бачите, врятувати цибулю від шкідників можна як до посадки, обробивши ґрунт, так і під час зростання, обприскуючи грядки.

Хвороби та шкідники цибулі. Боротьба з хворобами цибулі. « Дача, сад та город на Уралі

Хвороби та шкідники цибулі. Боротьба з хворобами цибулі.

Хибна борошниста роса цибулі.

Збудник хвороби – гриб, що зимує у цибулинах. Хворі цибулини нічим не відрізняються від здорових та добре зберігаються. Висаджені в землю рослини спочатку розвиваються нормально, приблизно через 3-4 тижні після посадки стає пригніченим, листя – жовтуватими, при сильному ураженні – млявими. На поверхні листя хворих рослин видно грибницю у вигляді сірого нальоту, вони стають шорсткими. На них затримуються частинки ґрунту, через що рослини виглядають брудними. Надалі плями на зараженому листі стає великим, листя жовтіє і відмирає. Інфекція проникає у цибулину. Розвитку хвороби сприяє волога погода та помірна температура повітря. Особливо сильно помилкова борошниста роса проявляється в місцях, що мало провітрюються. Від хворих рослин інфекція передається до здорових крапель дощу, струму повітря, при обробці рослин і зберігається в цибулинах та на рослинних рештках.

Заходи боротьби з хибною борошнистою росою цибулі.

Повернення культури на колишнє місце через 3-4 роки. Посів у ранні терміни на місцях, що добре провітрюються, не допускаючи загущення. Внесення підвищених доз суперфосфату та азотних добрив, виключення гною. Видалення та знищення уражених рослин. Прогрівання посадкового матеріалу при температурі 40 градусів протягом 8 годин за 1,5-2 місяці до посадки.

Хорошим засобом боротьби з несправжньою борошнистою росою цибулі є обприскування препаратами «Фітоспорин» або «Фіто-плюс». Ці препарати хороші тим, що через два дні після обприскування цибулини можна вживати у їжу. Іншим засобом боротьби з цією хворобою цибулі є обприскування медовмісними препаратами: мідний купорос, бордоська рідина (100 г мідного купоросу і 100 г вапна), хлорокис міді (40 г). Але після обприскування ними цибуля не можна використовувати в їжу протягом 3 тижнів.

Церкоспороз цибулі.

Церкоспороз цибулі – грибкове захворювання. Хвороба проявляється на листі у вигляді різко окреслених округлих або неправильної форми плям сірувато-бурого кольору з жовтою облямівкою. Інфекція розповсюджується під час вегетації рослин вітром, краплями дощу. Зимує гриб у зараженому насінні та рослинних залишках.

Заходи боротьби з церкоспорозом цибулі.

Проти церкоспорозу цибулі допомагають ті ж препарати, що й проти борошнистої роси.

Антракноз цибулі.

Збудник антракнозу – гриб. Хвороба проявляється на листі у вигляді темно-зелених або чорних подушечок, які часто розповзаються у вигляді концентричних кіл. Подушечки оточені численними темними щетинками. Листя деформується, жовтіє і засихає. Хвороба найчастіше розповсюджується на затемнених, загущених місцях. Джерелом інфекції служать рослинні залишки та насіння.

Заходи боротьби з антракнозом цибулі.

Проти антракнозу цибулі допомагають ті ж препарати, що й проти борошнистої роси.

Шийкова гнилизна цибулі.

Шийкова гнилизна дуже поширена хвороба цибулі. Хвороба вражає лук при зберіганні. Проникають збудники хвороби в товсту шийку цибулини, що незакрилася. Хвороба найчастіше проявляється у дощове літо. Такі цибулини не зберігаються, оскільки швидко загниють.

Головня – грибкове захворювання.

Виявляється сажка у вигляді чорних смужок між цибульними пластинками. Хвороба проявляється у період зберігання цибулі. Суперечки грибів зберігаються між лусочок.

Заходи боротьби з сарай.

Діючим засобом боротьби з саджанцем є очищення цибулі від лусочок перед закладкою на зберігання. В цьому випадку практично всі суперечки грибка будуть викинуті.

Гнила донця цибулі.

Гнила донця найчастіше вражає цибулю у південних районах. Зазвичай гнилизна донця провокується цибульною мухою, що пошкодила цибулину. Така цибулина під час зберігання починає гнити.

Заходи боротьби з гниллю донця цибулі.

Перед закладанням на зберігання очистити цибулини від лусочок. Якщо серед них були хворі, то перед закладкою на зберігання їх потрібно обприскати Фітоспорином, а потім просушити.

Мозаїка цибулі.

Мозаїка цибулі – вірусне захворювання. Виявляється спочатку на листі у вигляді жовто-білих дрібних плям, що розташовуються смужками. Пізніше листя стає хлоротичним, в’яне і сохне. Рослини вилягають. На насінниках спостерігаються різкі деформації суцвіть: квітконіжки бувають неоднакової довжини, пелюстки у віночках часто зростаються, замість тичинок і маточок нерідко формуються подовжені листочки. Іноді замість квіток утворюються дрібні цибулинки. У рослин, уражених мозаїкою, цибулини видовженої форми, що не досягають нормальної зрілості, восени проростають. Схожість насіння низька, а їх проростки розвиваються слабо. Вірус мозаїки зберігається в цибулинах, може передаватися соком, але не передається з насінням і не зберігається у ґрунті. переносниками вірусу мозаїки є попелиці., а також кліщі та нематоди, що мешкають у ґрунті.

Заходи боротьби з мозаїкою цибулі.

Просторова ізоляція багаторічної цибулі та насінників від цибулі ріпки. Періодичне вилучення хворих рослин. Після збирання прогрівання цибулин за нормальної температури 40 – 42 градуси протягом 10 годин.

Цибулева муха.

Цибулева муха попелясто – сірого кольору, довжиною до 10 мм, на вигляд схожа на звичайну кімнатну муху. Личинки білуваті, безногі та без ясно вираженої голови, звужені до переднього кінця. Зимують личинки у ґрунті на глибині 10 – 12 см. Літ цибульної мухи спостерігається навесні під час цвітіння вишні та кульбаби. Яйця вона відкладає на цибулю під перші сухі лусочки, між листям, на ґрунт між рослинами. Через 3-8 днів утворюються личинки. Вони вбираються в цибулину, частіше з боку денця і харчуються м’ясистими пластинками цибулі. Цибулини загниють, листя жовтіє і в’яне. Розвиток личинок триває 15- 20 днів, потім вони виходять їх цибулин у ґрунт, де окуклюються. Через 15-20 днів утворюється муха. За літо може з’явитися від одного до трьох поколінь мухи цибулі. Особливо сильно уражується цибуля, посіяна насінням у пізні терміни.

Заходи боротьби із цибульною мухою.

Чергування культур. Рання посадка цибулі. Розміщення гряд цибулі поруч із грядами моркви, оскільки специфічний запах моркви відлякує муху цибулю, а фітонциди цибулі – морквяну муху. Полив цибулі розчином кухонної солі (200 г на 10 літрів води), уникаючи попадання розчину на перо. Перший полив виробляють, коли висота пера досягне 5 см, потім кожні 20 днів.

Запилення відлякуючими засобами, наприклад, сумішшю тютюнового пилу з вапном (1 частина тютюнового пилу і 1 частина вапна) з розрахунку 10 г на 1 кв. м. Запилення можна проводити 1 – 2 рази під час льоту мухи. Знищення рослинних залишків та перекопування ґрунту.

Цибулевий трипс.

Цибулевий трипс – дрібна комаха довжиною 0,8 – 0,9 мм із бахромчастими крилами. Тіло вузьке, довгасте світло – жовтого або темно – бурого забарвлення. Личинки без крил, білуваті чи зеленувато – жовті. Трипс і його личинки висмоктують сік з листя і суцвіть, у результаті чого на листі з’являються білуваті, сріблясті плями, листя викривляються, жовтіють і засихають. Зимують трипси під рослинними рештками, а також у верхньому шарі ґрунту. Провесною вони харчуються на бур’янах і на культурних рослинах. Самки відкладають дрібні, бурі яйця, розміщуючи їх під шкіркою і тканини листя. Через 3 – 5 днів народжуються личинки, які харчуються як дорослі трипси.

Заходи боротьби із цибульним трипсом.

Чергування культур. Знезараження цибулин перед посадкою в гарячій воді (45 градусів) протягом 10 годин з подальшим охолодженням у холодній воді. Замочування цибулин у 2% розчині натрієвої селітри протягом 24 годин. Сушіння цибулі після збирання протягом 5-7 діб при температурі 35-37 градусів. Знищення рослинних залишків та осіння перекопування ґрунту.

Цибулевий потайнохоботник.

Жук довжиною 2, – 2,5 мм з тонкою, довгою, підігнутою під груди головотрубкою. Тіло жука чорної, вкрите білуватими лусочками, через що здається сірим. Личинки довжиною 6,6 мм, безногі, жовтувато – білі, зі світло – бурою головою. Зимують жуки під рослинними рештками та грудочками ґрунту по узбіччях доріг та канав. Навесні виходять із місць зимівель, прогризають у листі дрібні отвори і, занурюючи хоботок, виїдають у м’якоті листя порожнини. Ушкодження мають вигляд білих плям. Самки відкладають усередину листа яйця. Через 5-16 днів з’являються личинки, які харчуються м’якоттю листя, не ушкоджуючи шкірку. Пошкодження у вигляді вузьких смужок, що просвічують, добре помітні. В одному листі може бути до 10 личинок, лист жовтіє та засихає. Через 20-25 днів личинки виходять у ґрунт і лялечки. На початку липня з лялечок з’являються жуки, які харчуються на цибулі, а восени ідучи у ґрунт на зимівлю.

Заходи боротьби з цибульним таємнохоботником.

Обрізання та знищення листя, уражених личинками, одночасне підживлення та полив рослин. Розпушування ґрунту в період масового залялькування личинок. Збирання та знищення рослинних залишків.

Цибулева моль.

Цибулева моль – темно-коричневий метелик з розмахом крил 8-10 мм. Гусениці довжиною до 10 мм жовтувато – зелені з поздовжніми жовтими смугами плямами. Зимують метелики та лялечки під рослинними рештками. Навесні метелики відкладають яйця на листі та кореневій шийці цибулини. Через 5-7 днів народжуються гусениці, що вигризають м’якоть листя, не пошкоджуючи шкірки. На цибулі сівці гусениці проникають у шийку і далі в цибулину. У насінників підгризають квітконіжки і виїдають зачатки квітів. За літо може виникнути три покоління цибульової молі.

Заходи боротьби із цибульною міллю.

Знищення бур’янів, розпушування ґрунту, підживлення рослин.

Цибулева журчалка.

Цибулева журчалка – муха зеленувато – бронзового кольору з двома світло – сірими смужками на спині. довжина тіла – 6,5 – 9 мм. Личинки сірувато – жовті, знизу плоскі, зморшкуваті, завдовжки 10 – 11 мм. Виліт мухи зазвичай починається на початку липня. Самки відкладають яйця невеликими групами на цибулинах або біля них землі. Через 5- 10 днів з’являються личинки., які впроваджуються в цибулини, поїдаючи їх м’якоть. Нерідко вся внутрішня частина перетворюється на чорну гнильну масу. На відміну від мухи личинки журчалки розташовуються в нижній частині цибулини. Через 18 – 25 днів личинки окукляються в грунті. З кінця липня до вересня відбувається виліт другого покоління, личинки якого зимують. Личинки журчалки, крім цибулі та часнику, можуть пошкоджувати моркву, картопля, прокладаючи ходи у підземній частині коренеплоду та викликаючи їх загнивання.

Заходи боротьби з цибульною дзюрчалкою.

Заходи боротьби ті ж, що і з мухою цибулі.

Цибулевий кліщ.

цибульний кліщ – дрібна комаха з овально – склоподібним тілом з вісьмома ногами, довжиною 0,7 – 1,1 мм. Пошкоджують рослини, що ростуть, цибулі і часнику в грунті і при зберіганні. Зимують кліщі в цибулинах та на рослинних залишках. Пошкодження цибулин починається з донця, яке розтріскується і перетворюється на трухляву масу. Зовнішня поверхня м’ясистих лусок цибулі та зубчиків часнику покриваються потертою, цибулини стають м’якими та загниють. Самки кліща відкладають яйця за м’ясисті луски цибулин, найбільш інтенсивно в період зберігання при температурі вище 13 градусів та вологості повітря вище 70%. У сухому повітрі за вологості 60% розвиток кліщів затримується. Протягом року виростають кілька поколінь кліща.

Заходи боротьби з кліщом.

Чергування культур. Прогрівання цибулин перед посадкою у гарячій воді (45 градусів) протягом 10 хвилин. Збирання цибулі в суху погоду. Прогрівання цибулі при температурі 35-37 градусів протягом 5-7 діб або при 30-35 градусів протягом 8-10 діб. Зберігання сівка в суміші із сухою крейдою. Знищення рослинних залишків та осіння перекопування ґрунту.

Стеблова нематода.

Стеблова нематода – дрібні ниткоподібні білі хробаки завдовжки 1 -1,5 мм. Зимують у цибулинах, у ґрунті та в насінні. У відходах цибулі на сухих лусочках нематода може зберігатися понад 2 роки, у висохлому часнику – 4 – 5 років. При попаданні у вологе середовище вона стає активною. Після посіву чи посадки зараженої стеблової нематодою цибулі чи часнику вона проникає у тканини рослин, де відкладає яйця. Личинки та дорослі нематоди харчуються соком рослин, які при цьому відстають у рості, а перший листок роздмухується і викривляється. У великих рослин відбувається потовщення листя в нижній частині, і вони також викривляються. Донце цибулини або часнику руйнується, розтріскується. через нього починають проростати зачатки, цибулина як би вивертається, соковиті луски стають пухкими, а вся цибулина м’якою. Уражені цибулини під час зберігання загниють, а сівок висихає.

Заходи боротьби зі стеблової нематодою.

Повернення цибулі та часнику на заражені ділянки не раніше ніж через 4 – 5 років. Відбір незараженого посівного матеріалу. Оздоровлення цибулі – сіянка у гарячій воді при температурі 45 – 46 градусів протягом 10 – 15 хвилин, при 50 – 52 – протягом 5 – 10 хвилин, при 55 – 57 – 3 – 5 хвилин. Дрібні цибулини краще знезаражувати за нормальної температури 45 – 46 градусів. Слабо заражені зубки часнику оздоровлюють шляхом вимочування у воді за температури 40 градусів протягом 2 годин. Можна оздоровити цибулю та часник, замочуючи у воді при температурі 16-18 градусів протягом 3 днів.

Добавить комментарий Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.