Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживають для того, щоб позначити: два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова; подовжені м'які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.

-НН- пишемо: при збігові двох однакових приголосних на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній; у наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна: здорове́нний, невблага́нний, страше́нний, незрівнянний, незліче́нний.

Не відбувається подовження губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф] і [р]: любов'ю, довір'я, сім'єю, глазур'ю. Не відбувається подвоєння, якщо основа слова закінчується двома різними приголосними: безсмертя, нехворощ, жовч, радість, мудрість. Немає подвоєння букв в іменниках кутя, попадя, свиня.

В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися. Подовжуються звичайно зубні та шиплячі*: знання, віддаль, беззмінний, життя, обличчя, збіжжя. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайні, і на письмі позначаються подвоєними буквами: беззахисний, старанний, відкриття, бездоріжжя.

на межі першої та другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), міськком (міський комітет), юннат (юний натураліст); на межі кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: закон — законний, балкон — балконний; баштанник, годинник, письменник, священник; віконниця, Вінниця.

Запам"ятайте! Якщо корінь починається, а префікс закінчується тим самим приголосним звуком, то відбувається збіг приголосних, що на письмі переджається подвоєнням букв. Наприклад: беззвучний, ввічливий, наддніпрянський.

Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних.