Фідель Кастро

кубинський лідер / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Фідель Кастро?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz ( audio); 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби [6] . Керував Республікою Куба як прем’єр-міністр у 1959—1976 роках, як президент — у 1976—2008 роках. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також обіймав посаду першого секретаря Комуністичної партії Куби від 1961 до 2011 року. Під час його правління Куба стала однопартійною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.

Це іберійські ім’я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Кастро, а друге (материне) прізвище Рус.

Ланцюг ордена Білого лева d ( 22 червня 1972 )

Премія миру імені Конфуція d ( 2014 )

міжнародна премія в галузі прав людини імені Каддафі d

Почесний доктор університету Сан-Маркос d

почесний доктор Московського державного університету d

Після повалення режиму Батисти 1959 року, прийняв повноту військової та політичної влади як прем’єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію до режиму Кастро та безуспішно намагались його усунути шляхом замахів, економічної блокади та контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней 1961 року. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив СРСР розмістити ядерну зброю на Кубі, спричинивши Карибську кризу 1962 року — один з ключових інцидентів Холодної війни [7] .

Формально обіймав посади прем’єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Узяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер» [8] та «Великий Шеф» [9] .

Кастро, який соціально походив із заможних землевласників-латифундистів, почав політичну кар’єру 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти та США, а також невдалої спроби збройного перевороту. 1959 року прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух у країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп у стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, установив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим [10] .

У внутрішній політиці запровадив однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського ГУЛАГу, до яких відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених у Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію — з ризиком для життя тікати морем до США.

У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції [11] — втручався до громадянських конфліктів у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу [12] . Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; за підтримки СРСР таємно відряджав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети. Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США) [13] .

2006 року за станом здоров’я відійшов від державних справ і передав свої повноваження молодшому братові Раулю. 2008 офіційно вийшов у відставку з усіх посад.

В СРСР Фіделя Кастро вважали «не достатньо правильним» й ортодоксальним марксистом-ленінцем та не достатньо ручним сателітом Радянського Союзу серед диктаторів-вождів країн Третього світу. За межами колишнього СРСР його вважають політичним та ідеологічним банкрутом [14] , який пережив як підйом утопії міжнародного комуністичного руху, так і його цілком логічний кінець — ідейний та політичний крах донора режиму Кастро — Радянського Союзу та всього соціалістичного табору.

Попри свій марксизм та утопізм, Кастро належав до десятки найбагатших правителів світу, поряд із шейхами та королями. З особистими статками у $900 млн. він посідав сьоме місце у списку Forbes [15] [16] .

Oops something went wrong:

Коли вбили Фідель Кастро

Фідель Кастро – життя і смерть останнього вождя

Зі смертю Фіделя Кастро остаточно пішло у минуле ХХ століття разом з його величними і трагічними ілюзіями. DW згадує лідера Кубинської революції та диктатора, якого шанували навіть політичні супротивники.

Майстер самореклами

Інтелектуал Кастро одним з перших усвідомив важливість піару у революційній боротьбі. Репортажі з кубинських таборів повстанців забезпечили “барбудос” світову славу.

“Барбудос”

Саме Кастро став автором міфу про групу героїчних “барбудос”, які не мали жодних шансів на перемогу, однак в результаті переграли регулярну армію та захопили владу. Перші роки його правління – роки ейфорії та масових репресій.

Кращий друг СРСР

Вважається, що Кастро до останнього зволікав з оголошенням Кубою “соціалістичного курсу”. Однак після зближення з СРСР Кастро залишався йому вірним до останнього. Москва ж отримала найбільш харизматичного союзника.

Острів Тельмана

Відносини Кастро з НДР ще чекають на свого літописця. У 1972 році Кастро прибув до Східного Берліна з подарунком: він назвав один з кубинських островів на честь німецького комуніста Ернста Тельмана. Після возз’єднання Німеччини шириличь чутки, що Кастро подарував цей острів НДР, що означає, ніби на Карибах є частинка Німеччини. На жаль, це все чутки.

Два герої

Юрій Гагарін (л) та Фідель Кастро – дві ікони соціалізму обмінюються головними уборами в Гавані у 1976 році. Це ще й символ “медового місяця” у відносинах між Кубою та СРСР та увічнювання цих чоловіків у статусі національних героїв.

Поп-зірка

Німецькі туристи, які відвідують Кубу, до цих пір зустрічають там багато людей, які навчались у НДР, а тому вітають їх гарною німецькою мовою. А сам Кастро у НДР був як справжня поп-зірка.

Блискучий оратор

Кастро був блискучим оратором, його багатогодинні промови зачаровували. За однією з легенд, Фіделя внесли до “Книги рекордів Гіннеса” за два досягнення: він пережив 638 невдалих замахів та висловив найдовшу в історії політичну промову, що тривала 27 годин.

Вічний Кастро

У 1990-ті здавалось, що Фідель був і буде завжди. Він пережив крах Радянського Союзу та більшість своїх політичних друзів і супротивників. Німецький канцлер Ґергард Шредер пішов у відставку в 2005 році. Фідель Кастро – лише у 2008-му.

Двоє патріархів

У 2015 році Фідель чи не востаннє з’явився на фото у ЗМІ. Кастро зустрівся з Папою Римським Франциском, який відвідав Кубу. Агенції повідомили, що зустріч відбулась в “дуже сердечній обстановці”.

Дякуємо, Фіделе

Біля кубинського посольства у Берліні лежать квіти. Їх не дуже багато – Кастро дещо забули, а багато з його прихильників і самі розчарувались, постарішали чи пішли з життя. Прийшли лише найвитриваліші.