Коли запрацює Oneweb

OneWeb connectivity services expand throughout Europe and the majority of the United States. Latest rollout adds 37 new countries in Europe to OneWeb’s footprint.

London, UK, 28 June 2023 – OneWeb, the global low Earth orbit (LEO) communications network, today announced the expansion of its connectivity services throughout Europe and the majority of the United States as it scales toward global service. Satellite powered connectivity through OneWeb is now reaching regions above the latitude of 35 degrees north.

This expansion became active first at the end of May, adding service to 37 new countries in Europe to OneWeb’s footprint, including Austria, Italy, France, and Portugal, as well as the entire western US coast from Washington to California, the northeast coast from Maine to Virginia, and across the Midwest. This expansion also further enhances connectivity across Canada and additional maritime regions as well.

The expanded network availability marks a significant step as OneWeb progresses toward global services.

OneWeb’s network is already delivering connectivity at 50 degrees north, working with Distribution Partners to provide community broadband solutions, cellular backhaul, corporate enterprise services, and more across the Arctic to connect locations in Alaska, Canada, the UK and elsewhere. With this latest expansion launched, OneWeb’s partners are now expanding the regions in which they are offering services as well as enabling new OneWeb partners to switch on and integrate OneWeb’s LEO network into their solutions.

As a wholesale connectivity provider, OneWeb provides its services via partners, such as telecommunications companies and internet service providers who can integrate the OneWeb service into a suite of connectivity services ensuring the end customer is connected to a high-speed, resilient, low latency internet connection, regardless of their location.

OneWeb’s LEO network will create new opportunities for education, healthcare, commerce, and economic development, with fast connection speeds and low latency making the service ideal for real-time communication applications such as video calling and enterprise-grade broadband transforming connectivity in areas where terrestrial services are not available.

Stephen Beynon, OneWeb’s Chief Commercial Officer, said: “This expansion is a significant step in our journey to delivering global commercial service for our customers. We are seeing increased demand for our service as we have expanded coverage and grown our portfolio of user terminals for different markets. Our technical experience in all corners of the globe, as well as the strong relationships we have with existing partners in Alaska, Canada and Europe, means OneWeb is well placed to support customers in these new regions as well as welcoming new partners to activate services for the first time. As our network coverage continues to grow, I am incredibly excited to serve more maritime, government, enterprise, and aviation customers than ever before.”

OneWeb completed launching its global constellation earlier this year and the business is working towards offering fully global service by the year end. OneWeb and its partners are continuing to add new ground stations and add further service across the world, as more of its over 600 satellites reach their final position in the constellation. OneWeb is on track to complete the full global rollout of ground stations by the end of the year.

OneWeb vs Starlink: What We Know So Far

Product manager by day, Starlink enthusiast by night.

OneWeb is widely considered to be Starlink’s biggest competitor when it comes to setting up low-earth orbit (LEO) constellations powering internet services.

Right now, Starlink remains the only game in town. However, OneWeb is expected to leave its beta phase soon and could pose a significant threat, particularly in the business-to-business (B2B) domain.

Before we go ahead in comparing the two projects, here’s a quick breakdown of what is being covered in this article.

So, without further ado, let’s take a closer look at how OneWeb and Starlink stack up against each other.

Satellite Constellation

OneWeb plans to deploy a total of 648 satellites in LEO by the end of 2023. Right now, 634 of those (~ 98 percent) are working.

However, only around 500 satellites have reached their operational orbit according to researcher Jonathan McDowell.

Furthermore, the 36 satellites it launched on March 26th, 2023 now allow the company to provide global internet coverage.

The satellites, which are assembled in a 142,000 sq ft factory in Florida, roam earth at a distance of around 1,200 km (~ 745 miles) and an inclination of 87.4 degrees.

Each OneWeb satellite is capable of delivering 7.2 Gbps of bandwidth, for a total of 1.1 Tbps.

Meanwhile, the satellites themselves are a result of a joint venture between OneWeb and Airbus, which was formed back in 2016. Together, they created an industrial supply chain consisting of approximately 40 suppliers that provide all the necessary parts.

In an interview with the BBC, OneWeb CEO Neil Masterson said that the company does not aim to compete with Starlink and SpaceX in terms of constellation size. OneWeb may add other satellites but would not go beyond 1,000.

Interestingly, OneWeb initially aimed to deploy 47,884 satellites back in 2019. It then trimmed down its ambitions to 6,372 and then again to the proposed 648.

Starlink, on the other hand, has deployed substantially more satellites (over 3,700) than OneWeb even plans to launch (648 for now). That’s because its constellation is mostly comprised of smaller satellites that are located closer to earth.

Starlink has developed three distinct satellite models thus far, namely Gen 1.0, 1.5, and 2.0. The first two models roam earth at a distance of about 540 km to 570 km (335 mi to 355 mi) while weighing between 226 kg (Gen 1.0) to 295 kg (Gen 1.5).

Gen 2.0 satellites, which are more potent and thus provide greater bandwidth capabilities, weigh up to 1,250 kg (2,760 lb). However, the v2 mini satellites, which SpaceX began to deploy in late February 2023, weigh closer to what the v1.5 do.

Each v1.x satellite is capable of delivering up to 20 Gbps while the v2 minis can offer up to 80 Gbps – both significantly higher than what OneWeb provides.

All in all, Starlink plans to eventually deploy a constellation of 42,000 satellites. It received approval from the FCC to deploy up to 7,500 Gen 2.0 satellites back in December 2022.

Starlink’s constellation is set to be replaced every 5 to 6 years. After that period, its satellites will re-enter earth’s atmosphere, with most parts burning up upon landing.

Launch Partners

Interestingly, deploying satellites in LEO to offer high-speed internet isn’t the only similarity OneWeb and Starlink share.

In fact, some of OneWeb’s satellites have been transported on board SpaceX’s Falcon 9 rocket. The first 70 percent or so of its satellites were launched by Roscosmos, Russia’s state-owned launch provider.

However, OneWeb was prohibited from using Roscosmos’ Soyuz rocket after Russia’s invasion of Ukraine back in February 2022. The situation got so bad that satellites worth $50 million are now stranded on Russian soil without any chance of recovery.

OneWeb, as a result, hired SpaceX to conduct some of its launches. Its third launch provider is NewSpace India Limited, another state-sponsored initiative. NewSpace, for example, was responsible for OneWeb’s March 26th launch.

Meanwhile, Starlink does not need to work together with launch providers. All of its satellites have been transported on board SpaceX’s Falcon 9 and Heavy rockets.

Its new Gen 2 satellites, which are almost 4x the weight of the previous generation (v1 and v1.5), will mostly be transported onboard its Starship rocket. Notably, SpaceX managed to load at least one Gen 2 satellite onto the Falcon Heavy rocket before.

One last thing to note: the fact that OneWeb has to resort to contracting its biggest competitor (SpaceX owns Starlink) for launch services just speaks to how far ahead SpaceX is in terms of cost-effectiveness.

Availability

OneWeb is currently providing internet services with the help of distribution partners in Alaska, Canada, the United Kingdom, Greenland, and the wider Arctic area.

With the launch of the 36 satellites in late March 2023, OneWeb is now able to offer worldwide coverage.

CEO Masterson said that services across the globe will be rolled out by the end of 2023. In July 2023, for example, OneWeb extended its connectivity offering to large parts of the US and Europe.

Meanwhile, in the U.S., OneWeb is available in 48 states and ready to take on Starlink in the hunt for business and government customers.

Starlink launched all the way back in November 2020 in the United States. It has since expanded to over 60 countries across the globe. You can check where Starlink is available here.

Additionally, Starlink has also expanded into a variety of different customer groups and now offers seven different internet plans.

These are named Residential, Portability, RV (now called Roam), Best Effort, Business, Aviation, and Maritime.

Pricing

OneWeb is yet to disclose pricing for its internet service. Luckily, industry insiders can help us out here. Chris Quilty of Quilty Analytics, in an article with the Financial Times, disclosed that a OneWeb terminal costs $10,000.

What is provided by the firm are the types of customers and industries it sells to, namely aviation, government, maritime, and land mobility.

Given OneWeb’s troubled financial past, it makes sense that it focuses on the B2B sector, which normally demands less overall customer care and comes with higher per-customer margins.

Its primary clients are telecom companies who provide internet services to consumers. These companies may use OneWeb’s connectivity to enhance or extend their mobile network infrastructure.

In the above-mentioned BBC interview, OneWeb’s CEO disclosed that the company’s order backlog had swollen to $800 million at the end of December 2022.

Starlink, on the other hand, provides different pricing points based on what plan a customer picks as well as the country they reside in. We keep an updated list of the prices Starlink charges for its residential plan here.

For example, consumers in the United States pay $90 to $120 per month for the Residential plan, plus $599 in one-time hardware fees. Plans like Roam (formerly called RV) or Portability add another $30 to the monthly subscription fee.

Starlink ultimately competes with OneWeb on the B2B front. It currently sells three different plans, namely Business, Maritime, and Aviation. They cost $250 (lowest tier), $1,000 (lowest tier), and $12,500 – $25,000 per month, respectively.

Additionally, most business customers will also need a high-performance dish, which costs another $2,500 (vs. the $10k that OneWeb charges).

Hardware

OneWeb offers a Compact-Electronically Steered Antenna called OW1. It weighs around 10kg (versus the ~ 7kg for Starlink’s standard dishy) while being 25 percent smaller than Starlink’s dish.

The hardware itself was developed in collaboration with Intellian Technologies, Inc. and Collins Aerospace. Details about a router and cabling are yet to be disclosed.

Starlink, on the other side, offers a variety of different hardware sets, depending on your use case. Its standard set comes with an electronic phased array antenna, router, base on which the antenna can be mounted, and various cables.

Additionally, Starlink offers a high-performance antenna, which is largely aimed at business customers. Lastly, a flat high-performance dish is meant to maximize performance while on the go (thus relevant for RV customers).

Performance

OneWeb remains secretive about its performance levels for now. It likely continues to test and monitor in partnership with current beta customers.

The system does look promising, though. Back in July 2019, after deploying its six satellites, OneWeb said that it achieved download speeds of 400 Mbps and 32ms latency.

While the latency figure is likely an average, 400 Mbps is probably the best-case scenario and not representative of the average.

Keep in mind that OneWeb won’t service individual consumers, which means that network congestion issues won’t be as prevalent due to substantially lower access requests.

Starlink is able to offer download speeds of up to 220 Mbps (for its comparable Business tier) while latency can be as low as 15 ms.

Unfortunately, the reality hasn’t always matched expectations. In recent times, speed has been slowing significantly as more users are competing for bandwidth.

Interestingly, most users remain satisfied with Starlink, especially given that its competitors, such as HughesNet or Viasat, are much less performant.

As a result, Starlink has also introduced temporary data caps while prioritizing network capacity for users on Residency and B2B plans.

Investments

To say that OneWeb has a troubled financial past is probably quite an understatement. The firm, after raising over $3 billion in funding, filed for bankruptcy in March 2020.

Four months later, it emerged out of that bankruptcy after a consortium led by Bharti Global and the Government of the United Kingdom each poured $500 million into OneWeb. The investment granted them an ownership stake of 42 percent each, with the rest going to previous backers like Softbank.

In July 2022, after additional funding rounds and a restructuring of its leadership, OneWeb merged with France’s Eutelsat. The deal valued OneWeb at $3.4bn (£2.8bn). Eutelsat stated that it expects a revenue increase of $2 billion by 2027 all thanks to OneWeb.

Looking at Starlink, it becomes evident why satellite constellations are such a costly undergoing. SpaceX founder Elon Musk stated in the past that it would require investments of $20 billion to $30 billion to deploy Starlink’s entire fleet.

However, he also said that positive cash flows could be reached with $5 billion to $10 billion in invested capital. That break-even point, given that Starlink already generates over $1 billion in annual revenue while growing at a rapid clip, doesn’t seem too far off either.

Closing Thoughts

OneWeb is certainly the biggest competitor of Starlink when it comes to broadband internet services made possible by LEO constellations.

The fact that Starlink is owned by SpaceX, which itself is majority-owned by Musk, certainly gives it an awareness edge.

However, OneWeb could potentially provide faster download speeds since its network isn’t also used by a million+ consumers. We’ll be a lot smarter once its constellation is fully deployed.

Зоряний зв’язок і OneWeb. Перспективи розвитку та проблеми супутникового інтернету

Попри те, що 2021 рік ще не завершений, він уже подарував нам один цікавий рекорд. За перші дев’ять місяців у космос було запущено понад 1400 супутників. Для порівняння: за весь 2020 рік за межі атмосфери було виведено 1300 апаратів, що, у свою чергу стало новим рекордом — до цього в космос протягом року ніколи не запускалися понад 1000 супутників.

Концепція супутникового інтернету. Джерело: Advantech — Бездротові дослідження

Причина цих рекордів досить проста. Компанії SpaceX і OneWeb приступили до реалізації дуже амбітних планів з розгортання глобальних супутникових сузір’їв. Їх мета — забезпечити землян сервісом доступного супутникового інтернету.

Навіщо потрібен супутниковий інтернет?

У багатьох мешканців мегаполісів, ймовірно, виникне розумне питання про фундаментальний попит на супутниковий інтернет. Здавалося б, навіщо нам такі труднощі? Адже волоконно-оптичні технології дозволяють домогтися відмінних характеристик з’єднання за дуже доступною ціною.

Але справа в тому, що не всі люди живуть у великих містах із високою щільністю населення, де прокладка волоконно-оптичного кабелю економічно доцільна. Більш того, з тих же економічних міркувань у країнах із великою територією широкосмуговий інтернет часто залишається послугою, доступною жителям не всіх регіонів. Навіть у США кілька мільйонів людей все ще змушені користуватися архаїчним комутованим з’єднанням. Що ж тоді можна сказати про менш багаті країни? У багатьох країнах Африки й Азії частка користувачів глобальної мережі не перевищує кількох відсотків населення.

Це не означає, що ідея використання супутників для поширення інтернету у віддалених, малонаселених або просто бідних куточках нашої планети є інноваційною. Такі послуги вже давно пропонує ряд операторів. Але є кілька причин, чому супутниковий інтернет ще не набув широкого поширення. По-перше, це ціна: для прийому супутникового сигналу потрібен досить громіздкий і в той же час не найдешевший комплект обладнання. По-друге, це характеристики з’єднання. Для поширення інтернету використовуються апарати на геостаціонарній орбіті — на висоті 36 тисяч км.

Звичайно, в цьому є сенс, адже в зоні видимості супутника в геостаціонарному положенні буде ціла півкуля Землі. Але таке розташування також породжує значну проблему через закони фізики. Щоб дістатися до кінцевого користувача з такої відстані, сигналу треба набагато більше часу, ніж при використанні інтернету від наземного провайдера. Це призводить до помітної затримки та високого пінгу (понад 600 мс), що дуже важливо для багатьох програм і додатків, чутливих до затримки сигналу (наприклад, Skype), а також для любителів мережевих відеоігор.

Тому до недавнього часу супутниковий інтернет всерйоз не розглядався в якості можливого масового сервісу. Зазвичай він використовувався тільки за відсутності будь-якої іншої доступної альтернативи. Через високу вартість і низьку якість з’єднання він не міг конкурувати навіть із широкосмуговим інтернетом, не кажучи вже про доступ через волоконну оптику.

Друге народження супутникового інтернету

Звичайно, фахівці давно придумали, як поліпшити якість супутникового сигналу — розмістити апарати-ретранслятори на більш низьких орбітах. Це значно підвищить швидкість передачі даних і в той же час дозволить позбутися пов’язаних із цим затримок. Але для безперебійної роботи такої системи потрібно багато робочих пристроїв, щоб постійно тримати «в полі зору» всю земну поверхню. У свою чергу, для цього потрібна значна кількість пусків для розгортання й регулярної заміни списаних супутників. Високі ціни на пускові послуги та створення космічної техніки зробили такі проекти економічно збитковими ще на етапі обговорення.

Але кілька років тому все почало змінюватися. Як свого роду відправну точку ми можемо виділити 2013 рік, коли Федеральна комісія зв’язку США (FCC) опублікувала звіт про супутниковий інтернет. Організація повідомила про значні досягнення в області комунікаційних технологій, що значно збільшили швидкість передачі даних з орбіти. Незабаром SpaceX розпочала свій переможний марш на пусковий ринок, що в підсумку призвело до помітного зниження цін на комерційні запуски. До цього було додано значне підвищення надійності космічної техніки з тенденцією до її здешевлення. Все це проклало шлях до появи сучасних проектів масового супутникового інтернету.

Супутники Starlink в уяві художника. Джерело: SpaceX

У 2014 році WorldVu, пізніше перейменована у OneWeb, почала розробку системи надання послуг доступу в Інтернет, що складається з 700-900 апаратів на 1200-кілометровій орбіті. За іронією долі, в той час компанія підтримувала тісний контакт зі SpaceX. Відомо, що засновник OneWeb Грег Уайлер разом з Ілоном Маском обговорювали можливість будівництва спільного заводу з масового виробництва супутників. Однак компанії так і не уклали жодної угоди про співпрацю, й незабаром їхні шляхи розійшлися.

Вже в січні 2015 року Ілон Маск уперше розповів про плани розгортання супутникового угруповання, що складається з декількох тисяч пристроїв. Згодом проект отримав назву Starlink. Спочатку багато експертів украй скептично ставилися до слів мільярдера, вважаючи їх звичайним піаром. Але з часом стало зрозуміло, що SpaceX грунтовно прибралася до справи. У 2017 році компанія розбурхала громадськість, звернувшись до FCC за дозволом розмістити майже 12 тисяч апаратів на навколоземній орбіті (зовсім недавно компанія подала додаткову заявку на більш ніж 30 тисяч пристроїв). Через рік вона запустила перші прототипи супутників Starlink. Навіть тоді багато хто все ще не міг повірити в серйозність планів компанії. Важко уявити, що SpaceX дійсно хотіла створити систему, яка вимагала би більше супутників, ніж було запущено за всі 60 років космічної ери.

Типова партія з 60 супутників Starlink, які запускаються в космос ракетою Falcon 9. Джерело: SpaceX

Але SpaceX у черговий раз зуміла здивувати всіх. У 2019 році вона показала першу партію супутників Starlink, розміщених під обтічником ракети Falcon 9. Виявилося, що інженери компанії ретельно переробили пристрої, значно зменшивши їхні габарити у порівнянні з ранніми прототипами. Завдяки цьому з’явилася можливість запускати 60 супутників на одному носії.

Процес глобального розгортання сузір’я Starlink розпочався в листопаді 2019 року. Протягом наступних двох років SpaceX вивела на орбіту 32 партії, що загалом налічуваючи понад 1700 супутників. Фактично компанії вдалося перетворити процес їх розгортання на справжній конвеєр. Ніхто в історії ніколи не запускав стільки космічних апаратів за такий короткий проміжок часу.

Що стосується OneWeb, то ця компанія формалізалізувала свої плани влітку 2015 року, підписавши контракт із Airbus Defence and Space на виробництво 720 супутників. В ході подальших коригувань їхня кількість зменшилася до 640. В якості основного носія була обрана ракета «Союз-2.1». У лютому 2019-го OneWeb відправила в космос шість прототипів супутників. Процес розгортання сузір’я почався через рік. Станом на жовтень 2021 року воно складається з 358 активних пристроїв.

Партія супутників OneWeb. Джерело: Arianespace

У 2019 році Amazon також офіційно долучився до перегонів за створення глобального супутникового інтернету. Компанія оголосила про розробку власної системи під назвою Kuiper — на честь відомого астронома Джерарда Койпера. У повністю розгорнутому вигляді ця система складатиметься з 3236 супутників, виведених на орбіти заввишки 590, 610 і 630 км. Передбачається, що інші пристрої будуть запускатися за допомогою носія New Glenn.

Ціна питання

Як виглядає супутниковий інтернет? Усупереч поширеній думці, тут не йдеться про глобальний безкоштовний Wi-Fi з космосу, який можна вільно підключити зі смартфону. Супутники Starlink передаватимуть сигнал в діапазоні від 12 до 18 ГГц і від 26,5 до 40 ГГц, OneWeb —- на частотах від 26,5 до 40 ГГц. При цьому пристрої з підтримкою Wi-Fi використовують частоти 2,4 та 5 ГГц. Сигнал на такій частоті з космосу просто не подолає іоносферу. І навіть якби не це фізичне обмеження, було б дещо наївно очікувати, що комерційні компанії витратять мільярди доларів на таку благочинність.

SpaceX почала публічні випробування терміналів Starlink у кінці 2020 року, зараз пакет обладнання можна придбати за 499 доларів, а вартість щомісячної підписки на послуги зв’язку становить 99 доларів. Приймач-передавач розміром із коробку для піци (діаметр 61 см, висота ноги близько 50 см) має фазовий антенний масив для відстежування супутників. Термінал може бути встановлений скрізь, де він «бачитиме» супутники безпосередньо.

Антена і термінал користувача Starlink. Джерело: Стів Юрветсон

SpaceX у даний час надає послуги Starlink більш ніж 140 тисячам користувачів у 20 країнах світу. Середня швидкість передачі даних становить від 100 до 200 Мбіт/с з пінгом близько 20 мс. Однак деяким користувачам вдається досягти високих швидкостей — до 340 Мбіт/с. За результатами випробувань компанія вже вирішила внести зміни у форму антени, зменшивши її розміри та масу.

Що стосується OneWeb, то в 2020 році вони повыдомили, що користувацькі термінали для колективного доступу з дистрибутивом Wi-Fi будуть коштувати від 1000 до 1500 доларів. Однак у цьому році керівництво компанії заявило про намір знизити ціну вдвічі.

Але яка вартість розгортання всіх цих супутників? У 2018 році SpaceX оцінила її в 10 млрд доларів. Однак не зовсім зрозуміло, чи це повна версія системи, чи версія, що може забезпечити її «економічну життєздатність». За іншими оцінками, вартість усіх витрат може становити від 20 до 30 млрд доларів. Це величезна сума, але в компанії вважають, що гра варта свічок. Згідно з розрахунками, після повного розгортання Starlink принесе прибуток до 30 млрд доларів на рік.

Що стосується OneWeb, то це буде коштувати набагато дешевше. Початкова конфігурація системи вимагає 640 супутників. За деякими оцінками, вартість їх розробки, будівництва та запуску складе 2,6-3 млрд доларів — дуже солідна, але все ж не непомірна цифра. Щоправда, вона все ще може змінитися. Відомо, що керівництво компанії вивчає можливість розширення сузір’я, запустивши в майбутньому ще близько 2000 пристроїв.

Прототип терміналу OneWeb. Джерело: spacenews.com

Слід підкреслити ще одну важливу відмінність між OneWeb і Starlink. Перший — амбітний, але все ж суто комерційний проект, спрямований виключно на отримання прибутку. Однак Starlink не є «кінцевою метою» для SpaceX. Головне завдання компанії — сформувати з нуля новий ринок, що міг би забезпечити її регулярними завантаженнями. За задумом Ілона Маска, прибуток, отриманий від Starlink, піде на розробку та будівництво космічного корабля Starship. У свою чергу, це дозволить очільнику SpaceX почати реалізовувати мрію про політ на Марс. Користовуючись послугами Starlink, ви допомагаєте людству стати «міжпланетним видом». Непоганий тег для рекламної компанії, чи не так?

Противники супутникового інтернету

Усім цим амбітним планам можуть перешкодит не тільки економічні міркування, а й дії противників глобального інтернетуи. І у проекту Starlink, і у OneWebb їх вистачає. Після того, як SpaceX вивела на орбіту першу тестову партію апаратів, у мережі почали з’являтися численні відео, демонструючі «супутникову процесію», що рухається небом. Виявилося, що апарати Starlink (хоч би певний час після виходу на орбіту) — це дуже яскраві об’єкти, добре помітні неозброєним оком.

Треки, залишені супутниками Starlink на астрофотографії. Джерело: Національна науково-дослідна лабораторія оптично-інфрачервоної астрономії NSF / NSF / AURA / CTIO / DELVE

В результаті астрономи забили на сполох. Багато вчених накинулися на SpaceX, звинувативши її в тому, що вона фактично знищує зоряне небо і робить астрономічні дослідження неможливими. У відповідь на це Ілон Маск пообіцяв, що фахівці компанії спробують вирішити проблему занадто високої яскравості Starlink і стежити за тим, щоб система не заважала наземним спостереженням. Однак це не переконало всіх. В інтернеті швидко з’явилися петиції з вимогою заборонити нові запуски Starlink.

Випробувавши ряд методів (серед яких було нанесення спеціального покриття), в подальшому SpaceX усе ж змогла, хоча б частково, вирішити проблему, оснастивши прилади спеціальними захисними козирками. Це, а також зміна орієнтації сонячних панелей у момент виходу на робочу орбіту, дозволило значно знизити яскравість апаратів в нічному небі.

Супутник Starlink із козирком (Visorsat). Джерело: SpaceX

Ще одна серйозна проблема — космічне сміття. Одночасне виведення в космос тисяч нових пристроїв значно збільшить навантаження на навколоземний простір. Теоретично супутники, що припинили роботу, будуть швидко зводитися з орбіти. Але, з огляду на їх величезну кількість, практично неминучі ситуації, коли деякі з них несподівано зазнають аварії та поповнять популяцію космічного сміття. Повністю справний пристрій також може бути джерелом проблем. В останні місяці компанію Starlink часто звинувачують в небезпечних прольотах біля інших супутників.

Через це дедалі голосніше лунають заклики до створення єдиної «диспетчерської» системи для навколоземних орбіт, яка дозволить запобігти небезпечним зближенням шляхом переведення окремих супутників на безпечні «ешелони». Але для цього буде потрібна співпраця всіх учасників космічного ринку та прийняття єдиних стандартів використання орбіт.

Не можна забувати про західні антимонопольні органи. Якщо тарифи Starlink дійсно будуть помітно нижчими, ніж у інших постачальників, компанію цілком можуть звинуватити в недобросовісній конкуренції, що може призведе до багаторічних судових розглядів із важким для прогнозування результатом.

Але, мабуть, найсерйозніші проблеми для глобального Інтернету можуть створити позиції окремих держав, які прагнуть повністю контролювати мережевий трафік. І тут не потрібно довго шукати приклади. Ще в 2019 році в представники ФСБ заявили, що OneWeb становить загрозу національній безпеці Росії (і це при тому, що російські підприємства активно беруть участь у створенні супутників OneWeb, а їх запуск на орбіту здійснюється за допомогою російських ракет). А восени 2021 року стало відомо, що влада країни почала готувати закон, який передбачає дуже значні штрафи як для юридичних, так і для фізичних осіб за користування супутниковим інтернетом.

Антена Starlink. Джерело: spacenews.com

При цьому потрібно розуміти, що йдеться саме про заборону супутникового інтернету, а не про глушіння сигналів з орбіти. Це, безумовно, можливо на певній території, але навряд чи можливо в масштабах однієї дев’ятої частини суходолу. Владі набагато простіше заборонити продаж і роботу приймачів, що автоматично заблокує всю легальну роботу компаній на території РФ.

Так, за необхідності і Starlink, і OneWeb можуть обійтись і без російського ринку. Але з великою часткою ймовірності можна передбачити, що подібні проблеми виникнуть і з іншими країнами. Багато чого буде залежати від позиції Китаю. Щоб отримати можливість працювати на величезному ринку Піднебесної, Starlink і OneWeb, мабуть, повинні будуть приєднатися до «великого китайського брандмауера».

Але набагато імовірніше, що Китай узагалі вирішить ужити радикальних заходів і розгорнути власну систему супутникового інтернету, щоб забезпечити повну самодостатність — як це вже було зроблено шляхом створення навігаційної системи «Бейдоу». Цього року представники КНР публічно оголосили про плани запуску власного сузір’я інтернет-супутників. Раніше російська влада вже заявляла про готовність приєднатися до такої системи, щоб отримати «безпечну» альтернативу Starlink і OneWeb.

На жаль, у сучасному світі питання доступного інтернету має не тільки економічну, але і дуже помітну політичну складову. І поки це не зміниться, не можна виключати, що в підсумку ми прийдемо до досить сумної ситуації, коли навколоземна орбіта буде заповнена супутниками багатьох глобальних інтернет-систем, які зможуть працювати виключно в певних національних межах. Хоча побачити державні кордони з орбіти неможливо, але, на жаль, це не заважає людям використовувати космос для їх зміцнення.

Popular: