Коріння орхідей

Для того, щоб розібратися у причинах, наслідках і методах лікування коренiв орхідей якi гниють та сохнуть, поговоримо спочатку про норму. Будова епіфітного кореня, принцип його роботи і умови, в яких цей принцип може максимально працювати – ось про що піде мова у наступних кількох абзацах.

1. Що таке повітряні і закуплені коренi?
2. Будова і функції коріння орхiдей.
3. Як відрізнити здоровий корінь від сухих коренів?
4. Як відрізнити гнилий корінь від здорового?
5. Як простимулювати ріст коренів у орхiдеї?

Що таке повітряні та закуклене коріння орхідеї?

Коріння орхідей можна розділити на ті, що ростуть всередині горщика і поверх горщика (зовні), які називають ще повітряними коріннями.
Активно зростаючий кінчик кореня зелений, загострений, як наточений олівець. Приблизно через 1-2 см від кінчика вже є веламен і колір кореня стає сріблястим. Якщо кінчик кореня сріблястий і не загострений, закінчується маленькою зеленою крапкою, це означає, що в даний час корінь не росте. Так буває, якщо орхідея відпочиває або припинила зростання через несприятливі умови. На орхідейному жаргоні такий корінь називається закукленним. Пам’ятайте, що за рахунок кінчика відбувається зростання кореня. Під час росту відбувається поділ клітин, тому веламену на кінчику кореня немає, є живі клітини, наповнені соком.

Будова всіх коренів однакова, вони складаються з внутрішнього осьового циліндра (нитка), зовнішньої оболонки – веламена і паренхіми кореня (основна м’ясиста частина).

Осьової циліндр – це центральна частина кореня, яка проводить воду. Ця жива тканина, як водопровідна труба, яка транспортує воду і розчинені в ній солі до стебла і листя орхідеї. Осьової циліндр покритий паренхімою.

Паренхіма – це основна частина кореня яка і забезпечує функцію кореня, вбирає воду. Паренхіма покрита оболонкою, веламеном.

Веламен – це кілька шарів відмерлих клітин, порожніх всередині, які утворюються під час циклів зволоження-висихання, шар тонкий 0,5-1 мм.

Ці клітини порожнисті усередині, вони забезпечують пористу структуру веламена. Порожні осередки сухого веламена наповнені повітрям, при попаданні на веламен води, осередки пасивно наповнюються водою, веламен намокає, як губка, але він не здатний до транспортування води, він тільки пропускає рідину в корінь. Коли коріння орхідеї сухі, веламен стає жорстким і не дає волозі покинути рослину.
Така будова корiння орхідей дозволяє їм виживати в умовах дефіциту вологи і відсутності землі. По суті, паренхіма і є «грунтом», в якому ростуть корені орхідеї.
Для успішного функціонування, корінь повинен поперемінно наповняться вологою і повністю висихати, обдуватися повітрям, висвітлюватися сонцем. Деякі відхилення від ідеальних умов можуть з успіхом переноситися рослиною, але систематичні порушення в зрештою приведуть до загибелі всього кореня або, що трапляється частіше, тільки паренхіми і веламена.

Функції коренів

Здоровий корінь орхідеї виконує кілька важливих для рослини функцій:

• транспорт, засвоєння і зберігання води та мінеральних речовин;
• фіксація орхідеї в субстраті і на блоці;
• фотосинтез;
• газообмін.

Ця складна система для нормального функціонування повинна знаходиться в балансі, який їй забезпечують фактори зовнішнього середовища, основним з яких є світло.

Як же відбувається засвоєння води орхідеєю?

Під дією світла волога випаровується всією поверхнею листя. Коріння отримують “запит” на транспортування води до листя. Починається процес активного транспорту – клітини осьового циліндра “захоплюють” молекули води з веламена і через клітинну мембрану далі переміщують від клітини до клітини. Цей процес носить назву осмос. Веламен поступово висихає. Після повного висихання новий шар клітин відмирає, веламен стає товщі.

Орхідеї в дикій природі ростуть на деревах, скелях і інших поверхнях. При цьому рослини часто знаходятся під зливами та вітрами, добре закріпитися на будь-якій поверхні допомагає саме коріння. У природному середовищі коріння може досягати кілька метрів і буквально приклеюється до будь-якої поверхні. Напевно при пересадці ви стикалися з такою проблемою, коли коріння приклеїлося до горщику? Щоб не травмувати кореневу систему орхідеї перед пересадкою коріння слід намочити, воно стане еластичним і буде бiльше пiддаватися для маніпуляцій.

Як відрізнити здоровий корінь від сухих коренів?

Здоровий корінь пружний, твердий, стирчить і майже не згинається. Колір сухого веламену визначається наявністю повітря в осередках – сріблясто сірий. Після намокання, коли осередки заповнюються водою, через неї просвічує зелена кора осьового циліндру, веламен виглядає сріблясто-зеленим.
Засохший веламен сіро-коричневого кольору, який від поливу не змінюється, на дотик коріння наче порожні всередині, паперове, веламен легко знімається з серцевини, як панчоха.

Як відрізнити гнилий корінь від здорового?

Про це можна судити за зовнішнім виглядом коренів і станом всієї рослини.
Розглянути коріння можна через горщик, якщо їх видно. У здорового кореня гладенька поверхня, колір сіро-сріблястий перед поливом і зелений після. Корінь що гниє в першу чергу змінює колір на буро-коричневий, потім зморщується і після поливу ніяк не змінюється. Якщо горщик не прозорий або у стінок горщика коріння не видно, ознаки проблеми з корінням можна помітити значно пізніше, коли велика частина коренів уже постраждала і не може виконувати свої функції:

Отже, якщо при вологому субстраті орхідея втрачає тургор та морщить листя, а полив ситуацію не змiнює, при цьому рослина хитається в горщику або має намiр вивалитися, то швидше за все здорових коренів в неї майже немає.
Щоб остаточно переконатися в цьому, виймаємо орхідею з горщику, оглядаємо і обмацуємо корінці. Здоровий корінь пружний, твердий, стирчить і майже не згинається, після намокання стає лише злегка еластичним. Згнилі корені темно- коричневі, під пальцями веламен розлазиться і відпадає, оголюючи осьовий циліндр, схожий на нитку. Іноді чути неприємний запах.

Субстрат для орхідей. Як зробити грунт для орхідей в домашніх умовах: соснова кора, мох, коріння папороті.

В останні роки вільна ніша на ринку субстратів для орхідей поступово заповнилася. У садових центрах і квіткових крамницях пропонується широкий асортимент субстратів, основними компонентами яких є кора і мох сфагнум. Але є і більш дорогі грунти з додатковими наповнювачами, що містять коріння папороті, кору пінії, кокосові чіпси, деревне вугілля та ін. (Фото 1). Якщо у Вас є можливість купити хороший грунт для орхідей – це чудово.

Як зробити грунт для орхідей самостійно. Основні складові.

Субстрат для орхідей потрібно обирати відповідально, на жаль, під багатьма запатентованими торговими марками в гарних яскравих упаковках продають неякісну сировину для посадки, в якій багато торфосуміші і грунтового пилу. Тому найвірніший спосіб – підготувати високоякісний субстрат самому.

Кожен з вас в теплу пору року обов’язково виїжджає на природу подихати свіжим повітрям, половити рибку або посмажити шашлики. Ось цей відпочинок можна використовувати для збору потрібних нам складових.

Якщо субстрат для орхідей легкий і повітряний, він менше буде злежуватися і довше служити орхідеї. Пористість субстрату також впливає на його довговічність – якщо навколо коренів буде хороша циркуляція повітря, гнильні процеси, які викликають розвиток патогенних мікроорганізмів, будуть виключені.

Отже, спробуємо поєднати корисне з приємним, прогуляємося в сосновому бору і запозичимо у природи те, що нам необхідно.

Як тільки розтанув перший сніг, по лісі потекли весняні струмочки, в низинах застоюється тала вода, яка пробуджує зростання сфагнуму (фото 2,3).

Кращий час для збору моху – весна. Сфагнум є свого роду біоіндикатором – місця, де росте велика кількість сфагнуму, говорять про чудовий стан навколишнього середовища. Цей вид моху має бактерицидні властивості, легко вбирає воду, має малий вміст поживних речовин.

Багато квітникарів додають сфагнум не тільки в субстрат для орхідей, але і в грунт для посадки сенполій і напівепіфітів, наприклад, антуріума. Мох-сфагнум можна використовувати для посадки як в сухому, так і у вологому вигляді (фото 4,5). Зберігати його дуже легко:

• якщо ви хочете використовувати його в живому вигляді – можна заморозити в порційних індивідуальних пакетах,
• якщо вважаєте за краще працювати з сухим матеріалом – його досить підсушити в тіні, розфасувати по пакетах і зберігати в сухому темному місці.

Збір соснової кори можна робити цілий рік, головне – правильно її обирати:

• Кору бажано збирати з повалених сосен або у їх підніжжя, такий збір не завдасть шкоди деревам, а сама кора не міститиме смол (фото 6).
• Шматки, зіпсовані короїдами, збирати не бажано, тому що вони швидше протрухнуть.
• Обирати слід щільні шматки товщиною не менше 1-2 см, щоб надалі їх не складно було порізати садовим секатором (фото 7).

Дуже часто на квіткових форумах можна зустріти поради, що після збору лісової кори, її обов’язково потрібно хвилин 10-15 прокип’ятити. Я такі маніпуляції проводити не рекомендую, так як під час кип’ятіння гине вся корисна мікрофлора.

Якщо ви боїтеся з принесеною корою занести в субстрат для орхідей комах, то можна ще не нарізану кору просушити в духовці при самій мінімальній температурі буквально хвилин 5 з відкритими дверцятами як це ви робите з лісовими грибами. В цілому, збір і порізка кори, напевно, найскладніший і найбільш трудомісткий процес в заготівлі субстрату, але він є основним.

В останні роки стала більш доступна в ціновому діапазоні кора пінії (фото 8). Звичайно ж, вона краще соснової за якістю, меньш смолиста і має довший період розкладання.

Коріння папороті (фото 9) – ще один важливий елемент субстрату. Його кореневище містить велику кількість поживних і корисних речовин, і використовується в основному для посадки наземних епіфітів, таких як цимбідиум, пафіопеділум та ін. Кореневище папороті викопують в основному навесні до моменту утворення листя або пізньої осені, потім висушують в тіньовому добре провітрюваному приміщенні, після нарізають невеликими шматочками. Зберігається такий посадковий матеріал в темному місці в щільно закритій тарі .

Деревне вугілля можна знайти на вогнищі. Достатньо одного тліючого поліна, після того, як воно охолоне, розбити його. Розміром вуглинки повинні бути такими ж, як і основна складова субстрату. Вугілля бажано збирати в тому багатті, в якому не використовували розпалювальну суміш. Можна застосовувати будь-які породи дерев (фото 10). Також в якості розпушувача можна використати битий кокосовий або волоський горіх (фото 11).

Останнім часом досить часто практикується вирощування орхідей в керамзиті. Він є легким, пористим, доступним і недорогим матеріалом, який виготовляється методом випалювання легкоплавких порід, що складаються з глини. Вважається екологічно чистим. Керамзитні окатиші використовують як в якості дренажу, так і основного наповнювача (фото 12).

Гранули керамзиту пористі, вони накопичують в собі солі жорсткої водопровідної води, а потім коренева система, приростаючи до гранул, вбирає в себе ці солі. Орхідеї дуже чутливі до засоленості субстрату, особливо пафіопеділуми. Реагуючи на засоленість, епіфіт направляє сили не на зростання, а на збереження здатності кореневої системи поглинати воду. Це загрожує в першу чергу уповільненням зростання, а також може стати причиною дисбалансу поживних речовин в рослині. Ще один мінус у використанні керамзиту – якщо вчасно не буде поливу, пористий керамзит пересохне і почне забирати вологу з коріння орхідеї, що може привести до її зневоднення.

Правила складання субстрату.

Субстрати діляться на дві основні категорії:

У 90% випадків орхідеї, які продаються в квіткових магазинах вашого міста, відносяться до епіфітів: ванда, фаленопсис, камбрія, дендробіум, зігопеталум, каттлеї, масдевалліі, мільтонії, лікаста.

В інші 10% відсотків входять цимбідіум і рід пафіопеділум, які в природних умовах можуть виростати як наземно, так і епіфітно.

Субстрати можна змішувати на свій розсуд, тому що у кожного в квартирі свій мікроклімат (температурний режим, вологість повітря). Для створення субстрату переважно використовують соснову кору середньої фракції 1,5-2 см, змішану з деревним вугіллям, додавши трохи нарізаного сфагнуму і коріння папороті. Вважається, що така суміш є найбільш живильною і природною.

Стан субстрату має постійно контролюватися і при потребі коригуватися. Наприклад, якщо ви помітили, що запропонований вами субстрат для орхідей не підходить, вона в ньому довго просихає або не комфортно себе почуває, значить, в нього потрібно додати більше кори і деревного вугілля.

І, навпаки, якщо орхідеї постійно не вистачає вологи, листя зморщується, повітряне коріння всихає, додаємо більш вологоємкі складові – сфагнум, коріння папороті або трохи кокосових чіпсів.

Винятком є цимбідіуми, при створенні субстрату для цього роду орхідей в грунті може бути присутнім невелика кількість торфу або легкого грунту для папороті, всі інші складові можна додати за вашим бажанням.

Перш, ніж скомбінувати будь-який субстрат для епіфітів, потрібно на хвилинку уявити, як живе ця рослина в природних умовах. Припустимо, цимбідіум в основному виростає наземним способом безпосередньо на землі, в верхньому шарі лісової підстилки. Отже, і субстрат для нього підійде відповідний з додаванням торфосуміші, шматочків сфагнуму, листового опаду, кори, коренів папороті, трохи перегною (фото 13).

При формуванні субстрату також потрібно враховувати й інші зовнішні фактори. Якщо ви перебуваєте в постійних роз’їздах, і за орхідеями, крім вас, нікому доглядати, то грунт для орхідей можна підготувати під свій графік поливу. Тобто, якщо полив відбувається раз в півтора тижні, то складові субстрату в більшій пропорції потрібно підбирати вологоємні і з точністю до навпаки. У досвідчених квітникарів є свої секрети підготовки субстратів, але їх знання приходять з роками і досвідом. У кожного, повторюся, в квартирі свої умови, середовище, атмосфера, повітря, тому абсолютно точних рецептів грунту для кожного виду орхідей просто не існує. Те, що ідеально для фаленопсису в певному субстраті і кліматі, при такій же посадці, але в інших домашніх умовах може закінчитися катастрофою.

Широко представлені в продажу субстрати неорганічного походження: мінеральна вата, поролон, пінопласт, гідрогель, керамзит, вермикуліт, перліт, гравій. Неорганічні субстрати для орхідей мають як свої плюси, так і мінуси. Багато з них мають високу гігроскопічність, хімічну стійкість, інертність і не вступають в реакцію з живильною рідиною. Вони легко очищуються від важких солей, досить в центр горщика направити струмінь проточної води і потримати деякий час.

Але є і свої мінуси – в таких субстратах недосвідченому квітникарю дуже нелегко призвичаїтись до поливу. Наслідок використання вище перелічених неорганічних матеріалів – гниття або пересушування коренів.

Стан орхідей безпосередньо залежить від правильно підібраних компонентів субстрату, тому перш, ніж віддати перевагу тому чи іншому компоненту, добре подумайте.

Дуже вдячні Київському клубу любителів орхідей за допомогу в підготовці матеріалу!