Бур’ян

Бур’яни – це дикорослі трав’янисті рослини, що паразитують на культурних і знижують врожайність садових, городніх і сільськогосподарських культур. Класифікують бур’яни не за ботанічними характеристиками, а за біогрупами, тобто за особливостями їхнього поширення, розмноження та росту.

Існує дві біогрупи бур’янів: паразити та непаразити. Паразити бувають кореневі (наприклад, вовчок) і стеблові (повитиця).

А непаразити поділяються на одно-дворічні та багаторічники.

Багаторічні рослинні паразити можуть бути:

• цибулинними (кругла цибуля);
• бульбовими (чистець болотяний);
• повзучими (розхідник звичайний);
• стрижнекореневими (полин гіркий);
• кореневищними (хвощ польовий);
• гронокореневими (жовтець їдкий);
• коренепагоновими (суріпиця звичайна).

Однорічні та дворічні непаразитарні бур’яни бувають:

• озимі (метлюг звичайна);
• ярі ранні (гірчиця польова);
• ярі пізні (амброзія полинолиста);
• зимуючі (фіалка польова);
• ефемери (зірочник середній);
• дворічні (буркун лікарський).

Боротьба з бур’янами ведеться фізичними, механічними, хімічними, екологічними, організаційними та фітоценотичними заходами.

Амарант: вирощування в саду, види і сорти

Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.

Амброзія: як боротися з рослиною-алергеном, фото

Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з’явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур’яном.

Берізка: як вирощувати, як позбутися

Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об’єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.

Болиголов: вирощування, властивості, види

Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Бур’яни та способи боротьби з ними

У цієї шкідливої трави сильне коріння й колюче стебло. Прополювання такого «монстра» вимагає не тільки педантичності, а й серйозних фізичних зусиль, причому знищувати осот потрібно, тільки-но він з’явиться, адже якщо затягнути з прополюванням і дочекатися дозрівання насіння, воно розлетиться по всій ділянці, і в наступному році вам доведеться чистити від бур’яну всі посадки.

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Вербена: вирощування в саду, види і сорти

Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з’явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп’ятого Ісуса.

Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види

Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.

Віола: вирощування з насіння, види і сорти

Віоли, або фіалки Віттрока, або братки, давно освоїли наші сади, але популярності своєї не втратили донині.

Віоли невибагливі, витримують пересадку навіть під час цвітіння, а цвітуть вони з березня до кінця весни або з серпня до початку заморозків.

Сьогодні існує безліч гібридів цієї квітки, є серед них і багаторічники, здатні переносити навіть суворі зими.

Фіалки садові володіють не лише декоративними якостями, але і цілющими властивостями: чаєм з братків лікують дитячу золотуху.

У статті на нашому сайті ви знайдете цікаву та корисну інформацію про братків, яка допоможе вам виростити віолу в саду, на підвіконні або в балконному контейнері.

Гібіскус: вирощування, розмноження, види і сорти

Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав’янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.

Горлянка: вирощування з насіння, види і сорти

Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав’янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.

Грицики: вирощування в саду, застосування, види

Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.

Деревій: вирощування в саду, властивості, види

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Енотера (ослинник): вирощування в саду, види

Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.

Епіпремнум: вирощування вдома, види і сорти

Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав’янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.

Живокіст: вирощування, властивості, види

Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.

Жовтець: посадка, догляд, види і сорти

У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.

Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.

Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Жовтушник: вирощування, властивості, види

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Звіробій: вирощування в саду, властивості, види

Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».

Зірочник: вирощування, властивості, види

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Злинка (пушняк): вирощування в саду, види і сорти

Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав’янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.

Золототисячник: вирощування, властивості, види

Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.

Золотушник: властивості, вирощування, види

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Калюжниця: вирощування в саду, види і сорти

Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав’янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

Королиця: вирощування в саду, види і сорти

Королиця (лат. Leucanthemum) – рід трав’янистих багаторічників і однорічників родини Складноцвіті, або ж Айстрові, який раніше відносили до роду Хризантема. Однак на відміну від хризантеми королиця не має характерного аромату й не опушена сіруватим ворсом. За різними даними в рід Королиця включено від двадцяти до сімдесяти видів. Наукова назва «леукантемум» перекладається з грецької як «біла квітка», а в українській мові паралельно існує назва «стоцвіт».

Кропива: вирощування, властивості, застосування

Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.

Люпин: посадка й догляд у саду, види і сорти

Городники використовують цю рослину як сидеральну культуру, що покращує структуру ґрунту і насичує його азотом і мікроелементами. А травники вирощують люпин для отримання лікарської сировини.

Американці маринують насіння багаторічного люпину і з задоволення їдять його як закуску. Не дарма друга назва цієї культури – “вовчі боби”.

Люпин також переробляють у популярний корм для риб.

А з нашої статті ви дізнаєтеся, як прикрасити свій сад яскравими, ошатними суцвіттями люпину, використовуючи розсадний і безрозссадний спосіб, як доглядати за цією рослиною протягом сезону і як захистити її від хвороб і шкідників.

М’ята: вирощування з насіння вдома і в саду

М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.

Садівник показав геніальний спосіб утилізації бур’янів: ще й користь принесуть

Багато людей викидають бур’яни після їх виривання, але користувач TikTok Кевін Еспіріту, шанувальник садівництва, який заснував Блог Epic Gardening, має кращу ідею – повернути їх у свій сад.

“Якщо ви прополюєте свій сад, не викидайте бур’яни. Ви викинете тонну чудових поживних речовин”, – зізнався садівник у своєму черговому відео.

У своєму відео на TikTok Еспіріту показує своїм підписникам, як це робиться.

Спочатку садівник збирає всі бур’яни в одному місці. Потім він згрібає їх у тачку за допомогою садових вил.

Садівник показав, куди потрібно подіти бур’яни / скріншот з відео

Еспіріту каже, що найкраще робити це до того, як у бур’янів з’являться головки насіння, щоб запобігти їх можливому поширенню.

Потім він вивалює бур’яни на лист картону, щоб вони висохли до повного відмирання. Після цього їх можна викинути в компостну яму, де вони, перегниваючи, допоможуть створити багатий поживними речовинами грунт.

“Це один з найкращих способів отримати користь від свого саду”, – каже Еспіріту.

Дивіться відео про те, як утилізувати бур’яни:

@epicgardening One of the best ways to use weeds to your advantage in the garden. Try to do this before seed heads develop, and make sure you dry it out completely before you add to compost so you know they are fully dead. #garden♬ original sound – Epic Gardening

Вам може бути цікаво:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Куди дівати рослинні залишки, або Не компостом єдиним

Щоосені над присадибними ділянками піднімаються стовпи диму. Незважаючи на те, що розведення багать, навіть на своїй ділянці, є адміністративним порушенням і тягне за собою обкладення штрафом, багато хто як і раніше позбавляється від усіх рослинних залишків у величезних кострах. У справу йде все: обрізані гілки, бур’яни, ботва овочевих культур, залишки від ремонту і старі меблі. Чого гріха таїти, в такі «очисні» багаття заодно потрапляє і дещо не рослинного походження: пластикові ємності та інше побутове сміття. Але, якщо не спалювати, то куди це все? Варіантів практичного використання рослинного сміття на ділянці не так вже й мало. І мова йде не тільки про компост.

Зміст матеріалу

Про шкоду і марність спалювання рослинних залишків

Можна довго перераховувати, що і в яких кількостях виділяється при цьому в навколишнє повітря і чим це шкідливо для здоров’я. Залишимо це хімікам і медикам. Я б хотів відзначити інший важливий аспект: кожна людина хвилює займатися чим завгодно і чим їй хочеться на своїй присадибній ділянці, але головне, це не повинно завдавати шкоди іншим людям.

Так от, багаття з їхнім їдким димом – дуже наочний приклад повної зневаги до свого оточення. Добре, якщо цей дим піднімається вгору стовпчиком, а якщо ні? Якщо він задушливою хвилею розтікається в бік сусідніх будинків? Ось так ввечері захочеш перед сном відкрити вікна і запустити свіже повітря, а натомість – їдка гарь. І адже, не переконаєш, у відповідь зле: «А куди мені його?». Або навіть намагаються навести «наукові» аргументи про користь, мовляв:

• знищуємо хвороби (фітофтору);
• знищуємо насіння сорних трав;
• і, взагалі, зола – відмінне добриво.

Але всі ці доводи, м’яко кажучи, не вірні. По-перше, суперечки захворювань рослин знаходяться не тільки на ботві, але і в ґрунті, за великим рахунком, вони скрізь. Мало того, стягуючи цю ботву до місця спалювання, ви цими суперечками засіваєте свою ділянку.

Насіння сорних трав так само, як і хвороби, повсюдні. Ви можете спалити всю свою ділянку, але на наступний рік бур’яни знову зійдуть, їх запасено в землі на багато років. А скільки цього насіння заноситься вітром? Адже багато хто, як пушинки, легкі, або мають крильця. І літають вони на досить великі відстані. А ті, що літати не можуть, принесуть птахи і тварини.

Зола, звичайно, добриво, але це – якщо спалювати деревину дерев, причому не у всіх вона багата потрібними елементами. Так куди ж дівати рослинні залишки, якщо не спалювати?

Куди дівати трав’янисті рослинні відходи?

Почнемо з «м’якого»: листя, трава, ботва, сіно і солома. Хороший традиційний варіант – закладати їх у компост. Можна використовувати як мульчу в пристовбурних колах дерев і чагарників, тоді не потрібно грунт регулярно розпушувати. Можна розкладати в міжправдях овочевих культур (звичайно, в даному випадку – без насіння).

Я роблю простіше: те, що вирвано, тут же на грядці і залишається, але корінням вгору – відмінна мульча, яка потихеньку переробляється і стає частиною цієї самої грядки. Вона і пухка, і поживна.

Якщо ваша ділянка ще толком не освоєна, нова, то скошеною травою можна заповнювати нерівності (ямки). Поступово перепріваючи, вони будуть осідати і вирівнювати рельєф ділянки.

Такий наповнювач абсолютно необхідний при створенні високих грядок і при створенні грядок в парниках і теплицях. До речі, в даному випадку про насіння сорних трав можна взагалі не хвилюватися, адже зверху вони будуть прикриті товстим шаром (не менше 30 см) хорошої землі і прорости на поверхню у них немає шансів.

Якщо є домашня птиця, то можна всю зелену траву кидати їм у вольєр, там переробка трави відбувається ще швидше.

З листям і зовсім просто: залишаємо прямо під деревами, прибираємо тільки з доріжок і засипаємо грядки. Від самого листя поживності не додасться, але структура ґрунту дуже покращиться, та й хробаків вони залучать, а вже вони то удобрювати вміють.

Куди подіти зайвий урожай фруктів і овочів?

Часом урожай фруктів і овочів буває надмірним, не з’їсти, не переробити, як кажуть, «дівати нікуди». У цю ж групу віднесемо і різні овочеві очищення з кухні, загалом, все соковите. Можна теж все це закинути в компост або відразу на грядки, щоб два рази не носити. Але є одна проблема, коли тепло, над усім цим, соковитим і солодким, буде багато мух і ос, а в холодний період, пізньої осені, це може залучити непотрібних нам гризунів. Та й запах від цих відходів, м’яко кажучи, не всім подобається. Тому, варто це все відразу засипати землею або товстими шарами іншої органіки (трави).

Є старий дідівський метод (була в дитинстві у мене така обов’язок), зібрати всю падаліцу, викопати яму в кінці саду, туди все закинути і засипати землею. Але навіщо таку цінну сировину закопувати на околиці саду, адже вона з користю може працювати на благо самих дерев?

Варто прокопати між деревами або чагарниками траншейки і туди все це м’яке, соковите і гниюче скидати, але потім теж засипати землею. Можна скинути і просто в приствольне коло, але, обов’язково, прикривши скошеною травою, бур’янами, сіном або соломою. Все до весни переробиться і дасть харчування рослині.

Куди дівати гілки від обрізки дерев і чагарників?

Гілки від обрізки дерев і чагарників, грубі стебли кукурудзи, соняшнику, топінамбуру – ось це справжня осіння проблема. Місця займають багато, так просто, як ботва, не перегнивають, та й на травневі шашлики не дуже багато йде. Як бути?

Власники печей такої проблеми не мають, а тим, у кого печі немає, варто задуматися про купівлю електричного садового подрібнювача. Відмінний апарат – деревину буквально з’їдає, видаючи дрібну крихту, якою відмінно можна мульчувати різні рослини. Корисно, красиво і функціонально. Але це в мріях. А реально, як бути?

Поменше гілки можна скласти на ділянці у вигляді окремої купи. Підрівняти їй краї і нерівності (краще ланцюговою пилкою), а зовні обкласти більш товстими і великими. Така купа може служити основою для створення рельєфу на ділянці. Погодьтеся, пласка рівна – це добре для овочевих грядок, але погано з точки зору вітру, що гуляє по ньому. Та й оку рівна ділянка не така приємна.

Зверху на цю купу можна додати і м’які рослинні відходи і засипати землею. Гарненько утрамбувати, потоптатися ногами, а вже до весни, коли купа трохи осяде, на неї можна висаджувати перші рослини. Гілки хоч і товсті, але поступово будуть розкладатися, даючи харчування і тепло зростаючій на них зелені. В якості піонерів краще висаджувати ґрунтокровні рослини, у них неглибоке коріння і вони відмінно тримають землю від сповзання.

Будь-які рослинні відходи – у високі або поглиблені грядки

Якщо є будівельні відходи або частини старих меблів (та й дуже товсті гілки і стовбури підійдуть), можна робити подобу ящика, в який, знову ж таки, складати дрібні гілки, рослинні відходи з кухні, траву, бур’яни та інше. Зверху засинати землею. Відмінна піднесена грядка для посадки багатьох культур (огірки, кабачки, гарбуз). Ще й з підігрівом, завдяки процесам, що йдуть всередині. Не дуже естетична і крива вийшла? Це можна або підкреслити, зробивши обрамлення з товстих гілок, щоб виглядало натурально, або сподіватися, що літнє листя рослин все приховає.

Є і ще 2 варіанти, які можуть стати в нагоді власникам ділянок у посушливому кліматі. Там варто робити не піднесені, які швидко висихають, а навпаки, поглиблені грядки. Але, щоб земля з доріжок не сповзала вниз, в опущеній нижче рівня землі грядці варто зробити обрамлення. Ось старі дошки, бруси і стовбури дерев на це і згодяться.

Є досвід посадки вологолюбних культур (малина) на бревна. Брівна потрібні трухляві, пористі і добре тримають воду. Їх закопують на глибину 40-50 см, а зверху засипають родючою землею, куди і садять рослини. При поливах, насичуючись вологою, вони потім поступово віддають її рослинам. А з плином часу, розкладаючись, є джерелом додаткового живлення.

Як ви вже, напевно, помітили, всі описані способи утилізації рослинних відходів на ділянці зводяться до їх повернення в землю. Із землі вони виросли, в землю і повинні повернутися. Ось така садова філософія виходить. Придумати таких способів можна багато, і напевно, у вас є свої. Я намагаюся застосовувати кілька одночасно. Щось восени йде в компостну купу, щось відразу в грядку, а щось – у велику купу (поки купу), яка буде перетворена потім на справжній мальовничий горбик, прикриваючи посадки з півночі.

Куди дівати листя волоського горіха?

Окремо про використання листя волоського горіха. Відомо, що це листя містить речовину юглон, яка негативно діє на інші рослини (ось чому під волоським горіхом мало що росте).

Можна це листя використовувати для утеплення господарських споруд у зимовий період. У мене горою цього листя утеплений приямок біля колодязя. Можна залишити перегнивати їх протягом 1 року, прямо під горіхом (в купі). Через рік шкода від них вже мінімальна, і можна їх використовувати як мульчуючий матеріал.

У мене є досвід внесення такого перепрілого листя горіха під малину. Правда, на шар вже існуючої мульчі, та й зверху потім протягом сезону додавалася інша мульча. Так що, в «розбавленому» вигляді листя волоського горіха також можна утилізувати всіма описаними способами, але лише в якості невеликої добавки, не більше 25% від всіх закладених листя.

Підіб’ємо підсумок – всьому рослинному є застосування і, причому, з користю. І вже якщо багаття, то для шашлика або риби на грилі (пластмасу ви туди точно не кинете).