Опалення будинку площею 100 кв. м
Обігріти будинок площею 100 м 2 можливо різними способами: газом, твердим паливом, електричним котлом або тепловим насосом. Кожен з цих способів має свої переваги і недоліки. Порівняємо варіанти.
Загальні дані
Опалити будинок площею 100 м 2 , можна різними способами: газом, твердим паливом, електричним котлом або тепловим насосом. Кожен з цих способів має свої переваги і недоліки. Незалежно від виду котла, опалення буде водяним, з розводкою системи опалення по трубах до радіаторів опалення або теплої підлоги.
Загальне завдання опалення – заповнити теплові втрати будинку новим теплом, які при вуличній температурі -24 ° С і температурою в приміщенні + 21 °C, складають від 30 Вт / кв. м – у добре утеплених будинках, до 110 Вт / кв. м – там, де стіни в 1,5 цегли і старі дерев’яні вікна.
Щоб спростити завдання обігріву, перед тим як встановлювати або модернізувати систему опалення, потрібно максимально знизити втрати тепла будівлею – утеплити стіни, покрівлю та фундамент будинку. Утеплення будинку забезпечить економію тепла до 30-40%.
У наших розрахунках візьмемо показник теплових втрат будівлі 100 Вт / кв. м, що для кліматичної зони Дніпра (де середньомісячна температура січня становить -5,5 ° С) є максимальним значенням.
Для будинку площею 100 кв. м в Дніпрі або Дніпропетровській області за весь опалювальний сезон потрібно виробити 16,6 тис. кВт × год теплової енергії.
Знаючи необхідну теплову продуктивність системи підбираємо теплотехнічне обладнання і потрібні вузли запірної арматури.
Потужність вибраного котла повинна бути не менше розрахованих теплових втрат будівлі, але і не більше, ніж на 20% (інакше, доведеться вирішувати проблему збереження виробленого тепла).
Перелік обладнання для обв’язки при будь-якому з варіантів опалення збігаються на 90%. У кожній схемі потрібно циркуляційний насос, група безпеки котла, розширювальний бачок на 10-24 л, запірна арматура: крани, термостатичні клапани, муфти і т.п.
Кількість радіаторів і безпосередньо секцій на кожній батареї розраховується виходячи з необхідної кількості тепла для кожного приміщення будинку. Встановлюються радіатори під кожним вікном і на стіни, які межують з вулицею, без вікон. Для регулювання температури на кожному радіаторі встановлюються теплорегулюючі головки з клапанами – це дозволить управляти температурою в кожній окремій кімнаті і витрачати отримане тепло без марних втрат.
Вартість всього стандартного набору складе від 4000 до 10000 грн. Точний перелік підбирається відповідно до погодженої із замовником схемою обв’язки теплотехнічного обладнання.
Приклад принципової схеми опалення приватного будунку
Опалення приватного будинку площею 100 кв. м
Площу опалення 100 м 2 мають одноповерхові житлові будинки або невеликі двоповерхові дачні будиночки з мансардою. Загальні втрати тепла таких будівель складуть: 100 Вт × 100 м 2 = 10 кВт.
Система циркуляції теплоносія в будинках 100 кв. м – закрита з примусовою циркуляцією.
Газове опалення
Опалення будинку газом вимагає узгодженого проекту та отримання техумов від газопостачальної компанії.
Потужність газового котла – не менше 10 кВт. Зазвичай сучасні газові котли випускаються з вбудованими: пальником, циркуляційним насосом, розширювальним бачком, манометром, термометром, запобіжним клапаном, автоматикою.
Тарифи та вартість газового опалення
Станом на 01.07.2020 року ціна газу в Україні для населення – 6,88 грн./м 3 .
Стандартний конвекційний газовий котел, при теплотворної здатності газу 8 м 3 / кВт × год витрачає на опалення 100 кв. м площі близько 2235 м 3 газа.
Загальні витрати на обігрів будинку за сезон складуть: 2235 × 6,88 = 15377 грн.
Конденсаційний газовий котел з більш високим ККД, ніж у звичайного, заощадить близько 15% палива. Але конденсаційних котлів потужністю до 10 кВт не випускають.
Якщо крім опалення потрібно забезпечити підігрів гарячої води (ГВП) – встановлюють газовий двоконтурний котел з додатковою продуктивністю – від 14 до 20 кВт.
Варіанти газових котлів на 10 – 24 кВт
Особливості опалення газом
- Автоматична подача газу в будинок – одна з головних переваг газового опалення.
- Не потребує регулярного обслуговування процесу спалювання палива на протягом сезону.
- Підвищені вимоги по пожежо- та вибухобезпеки вимагають спеціальних погоджень проектів встановлення і постійного контролю виконання таких вимог.
- Зростаючі тарифи на газ.
- Теплотворна здатність газу може змінюватися, що впливає на продуктивність котла.
Опалювальна система з твердопаливним котлом
Щоб скоротити витрати на опалення, відмовившись від газу, або в разі, коли проведення газу недоступно, встановлюють систему опалення з котлом на твердому паливі.
Вибір моделі котла на твердому паливі
В залежності від уподобань господаря вибираємо тип твердопаливного котла потужністю не менше 10 кВт: класичний, тривалого горіння, піролізний або з автоматичною подачею палива.
Обираємо бажаний вид палива: дрова, брикети, вугілля, пелети або універсальний.
Твердопаливний котел на 100 кв м ціни та варіанти моделей
З паспорта твердопаливного котла беремо параметри димаря: внутрішній діаметр труби (або площа перетину димаря) – Ø150 -160 мм, мінімальну висоту – 5 – 6 м.
Тепер визначаємо комплектацію і вважаємо вартість димаря.
Орієнтовна вартість димаря – близько 7000 грн.
Приблизна вартість установки системи з твердопаливним котлом та димарем (без теплоакумулюючої ємності) – близько 7000 гривень.
Витрати на тверде паливо
Вид твердого палива
Теплотворність, кВт · год/кг
Необхіднп кількість, кг
Безцінне тепло: як зекономити на опаленні
Українці з року в рік під час проходження опалювального сезону стикаються з одними й тими самими проблемами: батареї ледь теплі, а рахунки за них приходять космічні. Проте існує кілька дієвих способів, які дозволять зменшити платіжки.
Холодна пора року завжди супроводжується в українців фоновим відчуттям тривоги – особливо після напруженої минулорічної зими, коли масовані ракетні обстріли росіян лишали нас подовгу без електрики та опалення. На щастя, завдяки міцності української ППО, цей Новий рік ми зустрічаємо зі світлом та теплом. Проте, на жаль, незважаючи на справну систему теплопостачання, батареї в домівках деяких громадян складно назвати гарячими, і, попри це, українці все одно вимушені сплачувати космічні рахунки.
Питання про те, як економити на опаленні, не втрачає своєї актуальності з року в рік. УНІАН зібрав основні поради, яким чином можна зменшити платіжку та, при цьому, краще зігріти свою оселю.
Перше, що експерти радять зробити з метою економії – це встановити лічильник тепла / фото УНІАН
Лічильник тепла
Перше, що експерти радять зробити з метою економії – це встановити лічильник тепла. Усього їх існує два види – індивідуальні та загальнобудинкові, – і кожен з них має свої нюанси.
Усі багатоповерхівки відрізняються за типом опалення: у будинках радянської епохи встановлена вертикальна система, тоді як новобудовам притаманна переважно горизонтальна система опалення. У вертикальній системі теплоносій надходить у будинок з теплоцентралі та розподіляється між квартирами через так звані стояки. У новішій горизонтальній системі – тепло надходить у квартири через горизонтальні труби, що розташовані під підлогою.
Перевагою другого типу опалення є можливість встановлення індивідуального лічильника для квартири, завдяки якому можна виміряти фактичне споживання тепла та не переплачувати за опалення сусідів та під’їзду (який теж опалюється, і за що теж доводиться платити). Разом із послугами зі встановлення такий лічильник коштує близько 5000 гривень. При цьому він дозволить своїм власникам економити на платіжці близько 40 відсотків.
У старих будинках з вертикальною системою експерти радять встановити загальнобудинковий лічильник, що дозволить зменшити цифри комунальних платежів на 20-30 відсотків. Як підтвердив економіст Олег Пендзин, ви все одно будете платити за загальне споживання будинку, проте менші суми.
“В нових будинках у вас є вхід і вихід опалення безпосередньо з вашої квартири. І якщо ви ставите індивідуальний лічильник, то ви можете зменшити платіжку за загальний обсяг гігакалорій тепла, який ви отримуєте. Так само як з водою, електрикою. А якщо у вас старий будинок, то там встановлено лише спільний лічильник на точці входу тепла”, – пояснює у коментарі УНІАН член економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Загальний лічильник коштуватиме для багатоповерхівки до 100 тисяч гривень. Проте оскільки розподілення витрат між усіма сусідами може виявитися непростим завданням, експерти радять домовитися із управляючою компанією будинку, яка встановить його за власний кошт.
Вартість вашої платіжки за опалення залежить від трьох основних факторів / фото УНІАН
Скільки платити за опалення з лічильником
Вартість вашої платіжки за опалення залежить від трьох основних факторів: наявності та типу лічильника, тарифу у вашому місті та площі житла, яке обігрівається.
Для квартири у Києві умовною площею 55 квадратних метрів, зі встановленим загальнобудинковим лічильником при спожитому обсязі тепла в будинку у 110 гігакалорій і тарифі на теплопостачання у 1100 грн за гігакалорій, вартість опалення складе трохи більше 1300 гривень на місяць.
Для квартири такої ж площі у будинку без лічильника, при тарифі на теплопостачання у 1100 грн за гігакалорій, вартість опалення становитиме близько 2000 гривень/місяць.
Що ж до квартир з індивідуальними тепловими лічильниками, оплата здійснюватиметься за фактично спожитий обсяг тепла, тож ступінь спустошення вашого гаманця залежатиме лише від того, як сильно ви зігріватимете вашу оселю.
Крім лічильників, у будинку можна встановити індивідуальний тепловий пункт (ІТП) / фото ua.depositphotos.com
Індивідуальний тепловий пункт
Крім лічильників, у будинку можна встановити індивідуальний тепловий пункт (ІТП). Простими словами, це вентиль, що дозволяє мешканцям будинку регулювати, скільки теплоносія в нього надходитиме. За словами голови Спілки споживачів комунальних послуг Олега Попенка, встановлення ІТП дозволить зменшити платіжку до 20 відсотків. Щоправда, на етапі встановлення такий пункт потребуватиме великих інвестицій.
“Індивідуальний пункт стає в нагоді навесні та восени, коли є опалення, а на вулиці ще тепло. Через коливання температури на вулиці ми переплачуємо дуже багато”, – каже він.
Проте на шляху до встановлення індивідуального теплового пункту зустрічається кілька перепон. По-перше, необхідно зібрати загальні збори мешканців будинку та отримати більшість голосів “за” встановлення ІТП. По-друге, необхідно зібрати кошти на придбання та монтаж. Вартість цього обладнання та робіт може становити близько 300 тисяч гривень на будинок. Для багатьох збір такої суми може стати непосильним.
Однак встановлення ІТП дозволяє забезпечити рівномірний розподіл тепла по будинку, завдяки чому можна уникнути перегріву одних квартир і недогріву інших. Також ІТП дозволяє регулювати температуру теплоносія в залежності від погодних умов, що забезпечує більш економне споживання тепла будинком.
“Коли встановлюється ІТП, після енергоаудиту на поверхах встановлюються так звані балансуючі елементи. Вони дозволяють краще перерозподіляти тепло по будинку”, – розповідає Олег Попенко.
На шляху до економії можна вдатись й до радикальних дій – відключити багатоповерхівку від послуг централізованого опалення / фото ua.depositphotos.com
Що дешевше: кондиціонер, обігрівач чи централізоване опалення
На шляху до економії можна вдатись й до радикальних дій – відключити багатоповерхівку від послуг централізованого опалення і перейти на автономний, електричний обігрів. На щастя, цього року, попри все ще наявний дефіцит в енергосистемі, більшість споживачів змогли забути про віялові відключення світла як про страшний сон, тож опалення електричними приладами знову стало можливим.
“Рішення щодо відключення багатоквартирного будинку (від централізованого опалення – УНІАН) можливе, якщо за це проголосують на зборах. Але цього замало. Наступним етапом треба буде у міжопалювальний період написати заяву на відключення у органи місцевого самоврядування. Потім спеціальна комісія перегляне цю заяву, і вона повинна впевнитися, що є альтернативне джерело тепла: електрика або газ”, – розповів голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
Звісно, за умов війни та повторення масованих обстрілів нашої енергетичної інфраструктури повна відмова від централізованого опалення та перехід на електрику – крок ризикований та необґрунтований. Проте ця опція доступна, тож якщо заради економії жителі будинку вирішать вдатися до неї, ніщо не зможе стати їм на заваді.
Але чим все ж дешевше гріти помешкання: електрикою чи гарячою водою в трубах?
Звичний конвекторний електрообігрівач в залежності від моделі використовує від 0,5 до 1,5 кіловат електрики на годину. Якщо користуватися ним щодня по 6 годин протягом місяця, то з одного прилада набігає по 90-270 кіловат, що, в середньому, складає близько 450 грн.
Натомість масляний обігрівач досить дорогий у використанні – прилад споживає, в середньому, 1,5-2,5 кіловата електроенергії на годину (270-450 кВт/год на місяць при щоденному шестигодинному споживанні). Втім, його нерідко обирають через те, що навіть після його вимкнення з мережі у кімнаті ще довго зберігається тепло. Один такий обігрівач в місяць буде коштувати вашому бюджету, в середньому, 885 гривень.
Кондиціонер, який є нашим традиційним супутником у спеку, може стати в нагоді і під час холодів / фото ua.depositphotos.com
Кондиціонер, який є нашим традиційним супутником у спеку, може стати в нагоді і під час холодів (якщо тепература повітря за вікном не буде занадто низькою: за морозів нижче 10 градусів експерти не радять використовувати цей прилад). За щоденного шестигодинного використання кондиціонер споживатиме близько 120 кіловат електроенергії на місяць, що коштуватиме вашому бюджету близько 300 гривень за сьогоднішнім тарифом.
Але якщо ви хочете отримати максимальний електричний обігрів усієї площі вашої квартири, можна встановити електричні керамічні обігрівачі. Це альтернатива звичайним радіаторам. На кожні 10 квадратних метрів оселі експерти радять встановити 1 такий прилад (2800 гривень за одиницю). Середня його потужність – 400 Вт. В місяць при шестигодинному споживанні електрики один витрачатиме близько 70 кіловат, що дорівнює 175 гривням.
Щоб утеплити оселю площею у, умовно, 60 квадратних метрів знадобиться близько чотирьох таких обігрівачів (в залежності від квадратури кожного з приміщень). У середньому, електричний обігрів квартири такої площі коштуватиме на місяць від 700 гривень (при шестигодинній роботі на добу). У той же час, послуги централізованого опалення з лічильником відмінусують від бюджету родини 1500 гривень.
Проте, будьте обережні! Одночасне використання енергоємних приладів може перенавантажити електромережу будинку або квартири, через що може статися коротке замикання і навіть займання. Тож, перед тим, як вдаватися до електрообігріву, варто викликати електрика та перевірити загальний стан проводки.
Є й інший варіант обігріву – газовий, проте експерти не радять його використовувати через безпекові ризики. Та й газ доступний не у всіх будинках.
Збереженню в оселі тепла сприятимуть також традиційні методи зменшення тепловтрат – проклейка усіх щілин та герметизація вікон і вхідних дверей / фото ua.depositphotos.com
Підвищення ефективності опалення
Звісно, можна змиритися з подекуди незадовільною якістю та коштовністю централізованого опалення і не від’єднуватися від нього, але спробувати підвищити його ефективність. Експерти радять звернути увагу на стан опалювальних мереж у будинку та промити їх.
Такі “водяні процедури” варто робити щонайменше раз на рік. І хоча більшість багатоповерхівок цю дію не виконують, вона дозволяє підвищити тепловіддачу радіаторів у рази. Але треба бути обережними: через застарілість систем опалення у радянських будинках промивка може спричинити пориви труб, а відновити їх буде вкрай проблематично.
Збереженню в оселі тепла сприятимуть також традиційні методи зменшення тепловтрат: проклейка усіх щілин та герметизація вікон і вхідних дверей.
Своєю чергою, покращувати якість надання комунальних послуг треба і українським містам, у чиїй власності перебувають ці підприємства. Теплокомуненерго вже багато років, ледве зводячи кінці з кінцями, накопичують шалені борги за газ перед “Нафтогазом”, і ця боргова яма не дає їм нормально та якісно функціонувати.
Можновладцям треба реформувати комунальну систему України так, щоб у підприємств з’явилася можливість розрахуватися за усіма боргами та модернізуватися. Найкращий спосіб це зробити – перетворити теплокомуненерго на приватні підприємства.
Українці у багатоповерхівках повинні мати доступ до ширшого списку компаній, які надаватимуть їм комунальні послуги. Для цього треба дозволити приватним підприємцям займатися обігрівом домівок – тобто необхідно зняти усі регуляційні акти, які заважають це робити. Це сприятиме розвитку конкуренції та, як наслідок, збільшенню якості надаваних послуг.
Якщо вдасться переладнати усю систему, є надія, що колись батареї в наших домівках стануть дійсно гарячими, а платіжки – такими, щоб об них не обпікалися. А поки – економимо.