Як зробити парник або міні-теплицю своїми руками

Парники та міні-теплиці – це споруди, призначені для вирощування розсади та укриття ранніх культур від холодів та інших погодних факторів, які можуть погано позначитися на розвитку молодих рослин. Також вони допомагають отримати ранній урожай у регіонах із прохолодним кліматом.

Напевно, кожен дачник чи фермер хоче якнайшвидше зібрати свої перші овочі й тому ставив собі питання, про те, як правильно встановити парник, чим накрити і як можна його обігріти. Саме ці питання обговоримо у цій статті.

1. Чим відрізняється парник від теплиці
2. Які бувають міні-теплиці своїми руками
3. Парник тунельного типу
4. Міні-теплиця з дерев’яних рейок
5. Стаціонарний парник своїми руками
6. Міні-теплиця з металевим каркасом
7. Парник із старих віконних рам
8. Де краще ставити парник своїми руками
9. Способи обігріву міні-теплиці
10. Підігрів за допомогою біопалива
11. Підігрів за допомогою електроенергії

Чим відрізняється парник від теплиці

Парник – це невелика споруда, яка найчастіше використовується для отримання ранньої розсади, саджанців чи овочів. Найчастіше це тимчасова будівля, в якій немає опалення. А теплиця – це спеціальна споруда з або без опалення, яка призначена для вирощування розсади та культур цілий рік, без перерви на зиму.

У висоту теплиця може досягати 3 м, тому в ній можна садити високорослі рослини та доглядати їх. Парники зазвичай мають висоту не більше 1,5 м і обігріваються лише променями сонця та теплом, що виділяється із ґрунту в процесі гниття органіки.

Міні-тепличку дуже просто зробити своїми руками з підручних матеріалів або можна купити готові набори для встановлення парників або міні-теплиць на городі.

Які бувають міні-теплиці своїми руками

Як покриття для парника чи міні-теплиці використовується поліетиленова плівка чи біле агроволокно. Також можна виготовити парник з віконних рам, в які зазвичай встановлюють шибки.

Каркас виготовляється з різних матеріалів і форми (дугоподібна, трикутна, у формі «будиночка» і т.д.). Залежно від обраної форми як каркас використовують поліпропіленові труби, металеву і склопластикову арматуру, дерев’яні бруски або віконні рами. Парники це найчастіше тимчасове укриття, але є і стаціонарні міні-теплиці.

Парник тунельного типу

Це найпростіше дугоподібне укриття, яке робив, мабуть, кожен дачник. Також воно успішно використовується і на великих площах у фермерів для укриття таких ранніх культур як капуста, цибуля, томат і т.д.

Для його будівництва використовують дуги, виготовлені із зігнутої поліпропіленової або металевої труби, на яку натягують звичайну поліетиленову плівку або біле агроволокно. При використанні металевих дуг рекомендується їх чимось обмотати, щоб покривний матеріал не стирався. Наприклад, натягнути на дуги використану трубку для крапельного поливу.

Основу дуг можна просто встромити в землю або закріпити в дерев’яній рамі. Для того, щоб парник був міцною конструкцією дуги, встановлюють на відстані не більше 50 см. Далі покривний матеріал закріплюють цеглою або присипають ґрунтом.

Для зміцнення споруди часто використовують горизонтальні рейки. Вони захищатимуть тунель від деформації та зміщення.

Міні-теплиця з дерев’яних рейок

У порівнянні з першою це стійкіша конструкція. Вона використовується для отримання ранньої зелені чи розсади. Парник з дерев’яних решіток виходить жорсткішим і стійкішим.

Міні-теплиця робиться у формі трикутного тунелю, на який натягується прозора щільна плівка та закріплюється цеглою або іншим важким матеріалом. По висоті ця споруда дорівнює першій.

Стаціонарний парник своїми руками

Найміцніший парник, який робиться з дерев’яних брусків та дощок. Його можна не прибирати на зиму, а використовувати багато років, лише змінюючи укриття в міру його зношування.

З його спорудою впорається будь-який дачник, який може користуватися пилкою та молотком. Форма і розмір можуть бути будь-якими, але частіше його роблять трапецієподібним або у формі «будиночка». Це залежатиме від навичок будівельника та наявності матеріалів.

Міні-теплиця з металевим каркасом

Каркас виготовляється з кутника та металевих рейок. Він може бути звареним (цілісним) або розбірним. Тут також все залежить від умінь того, хто його будує. Форма може бути трикутною або у формі «будиночка». Накривати можна щільною поліетиленовою плівкою, щоб вона добре витримувала тертя об метал.

Також зараз у продажу можна зустріти готові розбірні міні-теплиці, які легко збираються та переносяться на іншу ділянку або на зберігання.

Парник із старих віконних рам

Це стаціонарна міні-теплиця для отримання ранньої розсади овочів чи квітів. Такі теплички рідко зустрічаються, але все ж таки якщо у вас залишилися старі віконні рами зі склом, можна їх для цього застосувати.

Для його спорудження потрібно взяти кілька віконних рам, довгі дошки, товсті колоди або бруски, цеглини та шурупи. Розміри парника залежатимуть від кількості віконних рам. Але такі парники зазвичай не роблять великих розмірів, тому що вони потрібні тільки на ранніх порах.

По периметру майбутньої будівлі викладають цеглу і на неї кладеться брус. Зсередини до бруса на шурупи вертикально кріпляться дошки. Поверху до вертикально закріплених дошок кріпляться ще дошки таким чином, щоб верхній край горизонтально розташованої дошки повністю збігся з торцями вертикальних опор.

Потім до торців дощок «будиночком» кріпляться крокви. На зібраний каркас із бруса та дощок тими ж саморізами прикріплюються віконні рами. Під час складання парника потрібно не забувати, що хоча б одна рама повинна відкриватися для провітрювання та догляду за рослинами.

Де краще ставити парник своїми руками

Міні-теплиці своїми руками бажано розміщувати на ділянці зі сходу на захід. У такому положенні промені сонця рівномірно висвітлюватимуть рослини під правильним кутом. Також наскільки можна краще підібрати рівне сонячне місце, де немає сильних вітрів.

Способи обігріву міні-теплиці

У більшості випадків парник є лише перевалочним пунктом для одержання розсади або ранньої зелені, тому в ньому не робиться підігрів. Якщо тримати плівку або скло в чистоті, сонце буде достатньо прогрівати ґрунт та рослини, які на ньому ростуть. Але в стаціонарних міні-теплицях використовують обігрів для раннього посіву чи посадки рослин.

Підігрів за допомогою біопалива

Це найефективніший метод підігріву, який доступний кожному. Адже тепло виділятиметься при розкладанні звичайного гною, що не становитиме для городника ніяких труднощів.

Для цього бічні земляні краї потрібно обкласти ізоляційним матеріалом (наприклад, пінопластом), а на дно, перш ніж закласти гній, постелити щільний шар соломи, листя або торф’яної крихти. Для збереження тепла, що виділяється, надовго потрібно чергувати шари гною і листя.

Але пам’ятайте, що з часом субстрат осідатиме, тому його потрібно робити щільніше. Останнім насипається шар ґрунту на гній. Різні види гною по-різному утримують тепло:

• кінський, овечий, козячий і кролячий гній – є оптимальними для обігріву парників. Через тиждень після його закладання температура всередині парника підіймається до +50…+60°С. Причому вона тримається близько 1,5-2 місяців, а потім падає до +20°С;
• при використанні коров’ячого гною температура в парнику сягає +40…+50°С. Він виділяє тепло, близько двох тижнів, після яких температура всередині парника своїми руками падає до +20°С;
• свинячий гній у процесі розкладання виділяє близько +40…+45°З температура в парнику тримається близько 2 тижнів.

Підігрів за допомогою електроенергії

Для цього використовують спеціальні нагрівальні дроти, які змійкою укладаються на дно парника. Попередньо на низ потрібно насипати шар гравію та промитого піску. Зверху провід також засипається шаром піску, який в кінці підключається до мережі напругою 220В. Для захисту проводів від механічних пошкоджень, на пісок можна покласти тонкий лист заліза, а потім насипати ґрунтосуміш.

А Ви використовуєте у себе на городі чи на полі міні-парники. Якщо так, то поділіться в коментарях про те, з чого їх робите і як.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Лучшие проекты парников своими руками

Парник — незаменимая конструкция в любом огороде. Он позволяет защитить от заморозков рассаду, зелень и ранние культуры, обеспечивает обильный урожай даже в холодную погоду. Сооружение может быть различной формы и размера, поэтому его будет несложно подобрать под любой участок таким образом, чтобы он гармонично вписался и не занял полезную площадь. В специализированных магазинах такая конструкция стоит недешево. Не обязательно тратить на нее большие деньги, т.к. можно сделать парник своими руками и сэкономить.

Место расположения на участке

Прежде чем переходить к постройке парника, нужно определиться с его месторасположением. Особенно если он будет стационарным, а не переносным. От выбора места зависит размер, форма, количество расходуемого материала.

При выборе территории для парника нужно учитывать следующее:

• Участок предварительно выровнять. Конструкцию не получится установить на склоне. Когда имеются пеньки, коряги и прочие помехи, перед сооружением парника их нужно будет устранить.
• Культурам необходим солнечный свет. Поэтому сооружать теплое укрытие нельзя в тени. Это неблагоприятно отразится на развитии рассады и дальнейшем плодоношении.
• В парнике нужно будет проводить агротехнические работы. Поэтому необходимо, чтобы до него было легко добраться с инвентарем, чтобы он спокойно открывался.
• Рекомендуется сооружать конструкцию с востока на запад. Благодаря этому растения получат максимум солнечного света. Когда необходимо, чтобы это происходило только утром и вечером, сооружения необходимо устанавливать в направлении с севера на юг. Это обеспечит защиту от полуденного солнца.
• Если в парнике планируется постоянно выращивать томаты или огурцы, рядом рекомендуется установить еще один. Это связано с тем, что данные культуры нужно ежегодно пересаживать на новое место. Благодаря наличию второго парника культуры можно будет каждый год менять местами. Когда площади для такого количества сооружений нет, можно создать их мини версии.

Полезная информация! Лучше всего заниматься постройкой в середине весны. Снега уже нет, а растения еще не успевают вступить в полный рост. Можно, конечно, сооружать парники когда угодно, кроме зимы (работы осложнятся сильными холодами и промерзшей почвой).

Виды парников

Самые надежные и удобные разновидности парников, которые можно сделать самим:

Перечисленные разновидности можно модернизировать, добавив дополнительные элементы.

Самое главное поэтапно продумать всю схему.

Полезная информация! На чердаке и в сарае можно найти много старых вещей, которые прекрасно подойдут для создания парника. Например, оконные рамы, старые кровати, гипсокартон, полипропиленовые или алюминиевые профили и прочее. Нужно только включить воображение, чтобы придумать, как сделать из них укрытие для растений, не вкладывая в это деньги.

Рассмотрим самые популярные материалы для каркасов и укрытия. А также, ниже приведенные пошаговые инструкции, как изготовить парник своими руками из различных материалов.

Каркасы для парников

При изготовлении каркаса парников можно использовать разные материалы:

• Металл. Долговечный и прочный, но тяжелый. Для сооружения парника из арматуры необходимы специальные инструменты (чтобы сваривать металлические детали). Материал поддается ржавчине, но это можно исправить, оцинковав его. Если конструкция упадет (например, из профтруб), то раздавит растения.
• Дерево, ПВХ, ДСП. Создать такое сооружение легко, нужны лишь базовые строительные навыки. Деревянные конструкции из бруса нужно покрывать специальными составами, чтобы в них не завелись жуки.
• Пластик, пропилен. Легкий и долговечный. Хорошо гнется, из него можно создавать сооружения разнообразных форм. Если пластиковый парник упадет на культуры, с ними ничего не случится. Недостатком является то, что он не выдерживает нагрузки, прогибается и трескается.

Внимание! Для создания парника дополнительно будут необходимы мебельные уголки, саморезы, хомуты и т.д. Можно сделать и дверцы с ручками.

Парник из труб своими руками (пролипропиленовых, профильных, металлопластиковых): пошаговая инструкция

Определив месторасположение, поняв какого размера вам нужен парник. Сделав его схематическое изображение на бумаге, необходимо перенести разметку на грунт.

Вторым этапом после разметки является создание деревянного фундамента — основание парника. Для этого берут доски нужного размера, скрепляют их уголками и саморезами. Получается единая конструкция в виде прямоугольника. Туда насыпается земля, исходя из расчета высоты доски, периметра сооружения.

Процесс установки и крепления дуг пошагово

Как своими руками установить и закрепить дуги поэтапно

В разделах про парник из поликарбоната, крепление пленки и спанбонда вы можете посмотреть, как прикрепить любой из этих материалов на такой вид парника.

Парник из деревянных досок: пошаговая инструкция

В данном случае в качестве каркаса будет выступать дерево, а укрывного материала пленка.

Забиваем киянкой колья, 5×5 см, длиной 50 см, в землю примерно на глубину не менее 10 см.

Берем планки размером 5×2 см, длиной равной расстоянию между противоположными брусками. Закрепляем их.

Далее мы рассмотрим материалы, которыми можно укрывать парники и как это делать.

Материалы для парников

Самые лучшие проекты парников изготавливаются из поликарбоната, стеклопакета и полиэтилена низкого давления (ПНД). Они стоят недорого и даже могут заваляться где-то в сарае (к примеру, оконные рамы). Рассмотрим характеристики материалов:

Также часто используют спанбонд. Это дышащий укрывной материал. Хорошо пропускает кислород и необходимую влажность. При этом не намокает и не выпускает тепло. Режется ножницами, можно стирать.

Ранее мы уже рассматривали каркасы для парников, а теперь посмотрим, как крепить материалы, о которых мы говорили в таблице.

Парник из поликарбоната: пошаговая инструкция, как крепить материал на разные каркасы

Рассмотрим крепление поликарбоната на различные конструкции.

Крепление поликарбоната на металлический каркас

Металлический каркас должен состоять из стропил и прогонов. Он не имеет никаких выступов, потому укрепить на нем полотно не составит труда. Расстояние между стропилами должно равняться ширине листов поликарбоната.

Пошаговый процесс крепления сотового поликарбоната на металлическую конструкцию с использованием профилей (кликните по картинке слева, чтобы увеличить ее):

Не забудьте снять с поликарбоната защитную пленку.

Крепление поликарбоната на пластиковые или деревянные конструкции

Делаем конструкцию, как описано выше. Затем по размерам расстояний между балок раскраиваем листы поликарбоната.

Важно: Сотовый поликарбонат режется острым ножом или циркуляционной пилой. Его надо строго закрепить на рабочем месте. Это необходимые условия, чтобы не помять ребра жесткости.

Торцы листов проклеиваем специальной лентой для защиты.

Далее закрепляем листы на конструкцию:

Листы располагают на конструкции, там чтобы он выходил за каркас примерно на 3 см. Электродрелью просверливают отверстия под крепеж.

Шаг крепления зависит от толщины поликарбоната (лучше использовать 6-8 мм), размеров вырезанного листа. Примерно он равен 30-50 см и отставать от края не менее чем на 5 см.

Парник из оконных рам: пошаговая инструкция

Крепление пленки на разные виды каркаса

Мы уже знаем, что каркасы могут быть разными. рассмотрим, как крепить пленку к различным материалам.

Деревянный каркас

Крепление пленки на каркас из дерева осуществляется следующими способами:

Если пленка не армированная, она более подвергается прорывам в местах крепления. Реечный (второй) способ уменьшает случаи повреждения пленки.

Металлический и из ПВХ-труб

Чтобы закрепить пленку на пластиковые трубы необходимы специальные зажимы. Их можно приобрести в специальных магазинах, они не дорогие.

Зажимы можно сделать самим. Пластиковые трубки нарезают и сбоку вырезают боковую часть тех же пластиковых труб. Чтобы не порвать пленку края самодельных зажимов стачивают.

Если применяют клипы из металла, под них кладут прокладку из любого материала, чтобы разогретый на солнце он не испортил пленку.

Применяют для крепления на узких каркасах канцелярские зажимы.

Крепление спанбонда

Под спанбонд лучше всего подойдет каркас из пластиковых труб. Мы рассматривали его выше.

После изготовления конструкции ее накрывают укрывным материалом, спанбонд натягивают, прижимают к земле любыми подручными средствами (кирпичами, досками).

Такой парник применим для огурцов, помидоров, баклажанов, перцев и других овощей.

Иногда делают на спанбонде прошитые желоба, куда вставляют ПВХ-трубы, а уже потом крепят к конструкции.

Под снабонд делают различные конструкции, в зависимости от применения. Например, для цветов каркас из пластиковых труб изготавливают по кругу или трапецией.

Не забывайте. Укрывной материал кладут шершавой стороной наверх.

Иногда спанбонд прикрепляют канцелярскими скрепками, но они оставляют ржавые следы на материале, что снижает срок его службы.