Володимир Винниченко — Момент (аналіз, паспорт твору)
Жанр: оповідання, подібне до новели.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічне оповідання з елементами філософського.
Напрям: модернізм.
Течія: експресіонізм.
Тема: перехід людей через кордон; життєві перипетії на шляху до щастя.
Ідея: утвердження думки про щастя як момент у житті людини, про людину як істоту, опосередковану умовностями й нормами, які стають нікчемними в кризових ситуаціях.
Провідний мотив: “життя й смерть”, “любов до життя”, “вибір”, “плинність щастя”, “людина в кризових ситуаціях”.
Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, метонімія, гіпербола, антитеза та ін.
Головні герої та їх образи: людей: оповідач — один із в’язнів, що слухав Шехерезаду; Шехерезада — в’язень, який “веселить” співкамерників світлими історіями з минулого; панна Муся — красива молода жінка, яка переходить кордон разом із Шехерезадою; Семен Пустун — контрабандист, який намагається допомогти Мусі й Шехерезаді перейти кордон; сусід Семена; природи: “вільні комашки”, які не мають умовностей; поле; ліс; золота солома; предметів і явищ: револьвер, капелюхи, кордон; очі; поцілунок.
Символічні образи: поле (символ свободи, життя, народження й росту); ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя)); комашки (символ відсутності обмежень і правил); зелені мушки, ворон (символ смерті), кордон (символ межі між життям і смертю).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)
у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання “Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…” (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)
живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя “ось воно, мить” (розв’язка).
Проблематика:
- життя і смерті
- миті як частини вічності
- сенсу щастя людини
- порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.
Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели “Момент”) — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого.
Усе навколишнє читач “бачить” і сприймає через внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це “свободна воля”, воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко простежується доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз “великому, прекрасному процесу життя”, частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і “сплетені коханням метелики”, і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки:
“Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість”.
Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так:
“Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання”.
Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний (“наше кохання повинно вмерти зараз”), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:
“Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив”.
Примітки та корисна інформація: В. Винниченко продовжував традиції української філософії серцецентризму. У праці “Конкордизм” він пише: “Справжнім спрямуванням філософського пошуку має стати обґрунтування шляхів щасливого життя людини. Щастя — те, що дає постійну радість життя, стан, який можливий, коли людина віднаходить гармонію та рівновагу між різними сферами буття”.
Аналіз “Момент”
Автор: В. Винниченко
Рік: 1910
Літературний рід: епос
Жанр: новела
Підзаголовок: “Із тюремних буднів Шехерезади”
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Сюжет: перед спланованим нелегальним переходом через кордон революціонер зустрічається з панночкою. Панночка теж втікає від поліції. Герой закохується, а читач спостерігає за народженням і розвитком високого почуття. Молоді люди переживають екстремальний момент, коли перебігають прикордонну смугу під обстрілом, але уникають смерті. Вони святкують радість життя.
Новелу “Момент” фахівці визнали справжньою перлиною творчості Винниченка. Автор порушує в ній проблеми, які споконвіку хвилювали людей, зокрема й класиків літератури та їхніх героїв — шекспірівських Ромео і Джульєтту чи Івана та Марічку з повісті Коцюбинського. Це проблеми любові і щастя людини, миті як вічності тощо. Загалом філософія пронизує наскрізь всю художню творчість Винниченка — і малу прозу, і романістику, і драматургію. Причому настільки, що літературознавець Лариса Мороз дійшла висновку: твори письменника можна вважати зразками “літератури-як-філософії”, а самого Винниченка — представником “філософсько-інтелектуальної течії в реалізмі”.