ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ

ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ Pastinaca sativa (лат. pastinaca — назва селерової родини, sativus — посівний) — дворічна трав’яниста гола рослина родини селерових (зонтичних) Apiaceae (Umbelliferaceae); рос. назва — пастернак посевной. У перший рік утворює розетку листків і м’ясистий, соковитий, веретеноподібний, округлостиснутий або конусоподібний коренеплід, на другий — прямостояче, розгалужене, гранчасто-борозенчасте стебло завв. 100–170 см. Стеблові листки чергові, сидячі, перисторозсічені, з 3–7 парами видовжено-яйцеподібних зарубчастопилчастих і часто надрізанолопатевих сегментів. Квітки правильні, двостатеві або частково тичинкові, 5-пелюсткові, зібрані в складні зонтики; пелюстки жовті, округлояйцеподібні, з виїмкою. Плід — двосім’янка. Цвіте у липні–серпні. Рослину широко культивують як овочеву та лікарську в Україні та країнах Європи. Офіцинальною сировиною є плоди — Fructus Pastinacae sativae, трава — Herba Pastinacae sativae і коренеплоди — Bulbotuberа Pastinacae sativae. Траву збирають під час цвітіння рослини і використовують свіжою або розстилають тонким шаром на мішковині й сушать у затінку на вільному повітрі. Заготівлю плодів проводять у період повної їх стиглості (зрізані зонтики підсушують і обмолочують). Строк придатності насіння — 3 роки. Коренеплоди використовують свіжими або ріжуть тонкими пластинками, які подрібнюють на шматочки завд. 1–1,5 см і сушать у сушарці при температурі 50 °С. Аптеки сировину не відпускають.

Свіжі коренеплоди П.п. містять жирну олію (0,5%), уронові кислоти, пектинові речовини (7,3%), крохмаль (4%), вуглеводи (арабіноза, галактоза, ксилоза, маноза, рамноза, сахароза, фруктоза) (8,6–10,6%), аскорбінову (5,40 мг%), нікотинову (0,94 мг%) і пантотенову (0,5 мг%) кислоти, рибофлавін, тіамін, каротин (0,03 мг%), мінеральні солі: калій (342 мг%), фосфор (69 мг%). У плодах — фурокумарини (бергаптен, ксантотоксин, ксантоксол, сфондин, імператорин, алоімператорин, ізопімпінелін) (0,66–1,45%), флавоноїди, глікозиди (пастернозид, дезглюкопастернозид, гіперозид, рутин), жирну олію, до складу якої входять гліцериди гептилової, капронової й масляної кислот. У свіжій траві П.п. є каротин (12,2 мг%), аскорбінова (до 108 мг%) і фолієва кислоти, а також тіамін, рибофлавін, фурокумарини. Всі частини рослини містять ефірну олію (у коренеплодах — до 3,5%, у плодах — 1,5–3,6%), до складу якої входить октиловий ефір масляної кислоти.

П.п. у нативному вигляді використовують лише в нар. медицині. Галенові препарати застосовують для збудження апетиту, як знеболювальний засіб при шлункових, печінкових і ниркових коліках, при застуді, від кашлю (відхаркувальна дія), нирковокам’яній хворобі (діуретична і спазмолітична дія). Настій коренеплодів з цукром п’ють як загальнозміцнювальний і як такий, що збуджує статеву функцію. У науковій медицині використовують препарати, які виробляють з плодів П.п. Суміш ізомерних фурокумаринів має здатність розширювати периферичні судини й вінцеві судини серця, усувати спазми бронхів і гладких м’язів черевної порожнини, виявляє помірну седативну дію, а також показана при стенокардії, кардіоневрозах з явищами спазму судин, при спазмах ЖКТ, жовчовивідних шляхів, нирок і сечоводів. Суміш двох фурокумаринів — бергаптену і ксантотоксину має фотосенсибілізуючі властивості, стимулює ріст волосся, використовується для лікування псоріазу, вітиліго, гніздової плішивості. Лікування проводять під наглядом лікаря. Призначають у вигляді таблеток і зовнішньо — у вигляді розчину для втирання. Можливий побічний вплив препарату (головний біль, серцебиття, біль у ділянці серця та диспептичні явища). Бероксан протипоказаний при гострих шлунково-кишкових захворюваннях, гепатиті, цирозі печінки, гострому і хронічному нефриті, діабеті та гіпертонічній хворобі. Його не рекомендують застосовувати у дітей до 5 років і хворим похилого віку (>60 років). Під час лікування в денні години рекомендується носити світлозахисні окуляри. Кращий ефект при лікуванні відмічають у хворих молодого віку, при невеликій давності захворювання, у брюнетів і людей, схильних до загорання. Курс лікування складається з 4–6 циклів з перервами між ними 15–20 днів.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Йорданов Д., Николов П., Бойчинов А. Фитотерапия. — София, 1968; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002; Энциклопедия пищевых лекарственных растений / В.К. Лавренов, Г.В. Лавренова, В.Д. Онипко и др. — М., 2001.

Інші статті автора

Пастернак

Пастернак (Pastinaca L.) — багаторічна трав’яниста рослина, вид роду пастернак, родини окружкові. У дикому виді зустрічається у багатьох країнах Європи і Азії, зокрема дуже поширений дикий пастернак в Україні. У перший рік пастернак утворює коренеплоди і розетку листків, на другий – стебло, суцвіття і насіння.

В стародавні часи пастернак використовували як в харчових так і лікарських цілях на території більшої частини Європи, а в нашій країні він з’явився лише в XVII під назвою польовий борщ. В даний час пастернак натуралізували і культивують в усьому світі, хоча до цих пір можна зустріти його дикорослі форми в Південній Європі, Туреччині, на Балканах і Кавказі.

Біологічні характеристики

Рослина холодостійка, коренеплоди за умов достатнього снігового покриву або злегка підгорнутими добре зимують у ґрунті і тривалий час зберігають свої товарні якості. Морозостійкість пояснюється підвищеним вмістом сухих речовин, фосфору, калію, а також волокнистою будовою коренеплодів. Краще перезимовують сорти з довгими коренеплодами, оскільки у них корова частина товстіша і верхівка коренеплоду заглиблена у ґрунт на 4–5 см, а у сортів округлої форми — до 1-2 см.

Насіння пастернаку починає проростати за температури +5°C, сходи з’являються на 15-20 добу. Вони витримують заморозки до -3. -5°C, а дорослі рослини до -7. -8°C.

Пастернак — рослина світлолюбна. Найбільш вимогливий до світла у перший період росту і розвитку. Пастернак вибагливий також до вологості ґрунту, який має бути рівномірно зволоженим протягом усього періоду вегетації, але надлишок вологи і близьке залягання ґрунтових вод рослини переносять погано.

Рослина належить до групи пряних овочевих рослин із високим вмістом сухих речовин.

Ароматичність пастернаку надають ефірні олії, що містяться у листках, коренеплодах і насінні. коренеплодах містяться мінеральні солі (особливо високий вміст калію), вітаміни: С, В1, В2, В6, РР, каротин; цукри, крохмаль, біологічно активні речовини, ферменти, білки, пектин, клітковина. У насінні виявлені фурокумарини, флавоноїдні глікозиди і кумарини. За вмістом легкозасвоюваних вуглеводів пастернак займає одне з перших місць серед коренеплідних овочевих рослин.

Листки: розсічені, роздільно-пірчасті, зверху глянцеві, знизу матові, зібрані у прямостійку, напівпрямостійку або розлогу розетку. Черешки листків округлі, гладкі, зелені, з антоціаном або без нього.

Стебло: ребристе, голе або слабо опушене, з короткими зеленими волосками.

Коренева система: м’ясиста, білого або жовто-білого забарвлення, з гладенькою поверхнею і добре вираженими вічками.

Суцвіття: двостатеві, дрібні, правильні, П’ятичленні, зібрані в складну парасольку з 5-15 променів; обгортка і оберточки найчастіше відсутні. Чашечка майже непомітна, віночок яскраво-жовтий.

Плід: двонасінник (вислоплідник)

Практичне використання

Коренеплоди пастернаку використовуються в кулінарії і консервній промисловості, листки – у дерматології для приготування відварів, насіння — у фармакології.

Коренеплоди мають приємний гострувато-солодкий смак і тонкий аромат, що нагадує змішаний букет овочів родини Селерові — моркви, петрушки, кмину, анісу, фенхелю.

Використовують пастернак як приправу в складі «білого коріння» у супах і соусах, з нього готують смачні і поживні самостійні другі страви у вареному, тушкованому, смаженому, запеченому вигляді. Можна використовувати в сирому вигляді самостійно або додавати в салати.

Широко визнані лікувально-дієтичні властивості пастернаку. Встановлено, що при його споживанні покращується травлення, зміцнюються стінки капілярних судин, спостерігаються болезаспокійлива і відхаркувальна дія. Рослина також має тонізуючі властивості. У народній медицині застосовується як сечогінний засіб, засіб для підвищення апетиту, проти кашлю, для пом’якшення і видалення мокротиння. В сучасній медицині пастернак застосовують для лікування і профілактики серцево-судинних захворювань, вітиліго.

Пастернак також цінна кормова рослина для тварин і птиці. При його згодовуванні значно підвищується якість молока і м’яса. Рослина — хороший медонос.

Агрономічні особливості

Висадка: березень.

Збір врожаю: жовтень.

Тривалість вегетації: 120-180 днів.

Хороші попередники: цибуля, капуста, гарбуз, картопля, кабачки, помідори, буряк.

Строки посіву насіння — весняні.

Спосіб посіву — широкорядний з шириною міжряддя 45 см.

Норма висіву насіння — 10-20 кг/га.

Глибина загортання — 1,5-3 см.

Період проростання насіння — 10-20 днів.

Особливості догляду

Догляд за посівами охоплює:

• знищення кірки,
• розпушування грунту
• знищення бур’янів у міжряддях шляхом проведення культивацій
• прополювання рядків
• формування густоти травостою
• ранньовесняні боронування

Пастернак, як і всі коренеплідні овочеві рослини, вимогливий до обробітку ґрунту. Система обробітку ґрунту сприяє його розпушуванню, збільшенню доступності рослинам запасів поживних речовин, води, повітря. У розпушеному ґрунті створюється сприятливий температурний режим, більш активно проходять мікробіологічні процеси, добре розвивається коренева система.

За необхідності один-два рази посіви пастернаку підживлюють. Якщо одночасно з сівбою не вносились фосфорні добрива і рослини виявляють ознаки голодування, то після проривання забезпечують перше підживлення, вносячи азотні, фосфорні і калійні добрива. Друге підживлення вносять через 20–30 днів на початку росту коренеплодів.

Шкідники

• Тютюнова білокрилка
• Морквяна муха
• Іржавий (іржавинний) кліщ томатів
• Цибулева дзюрчалка
• Метлиця (луговий метелик)
• Огірковий комарик
• Блідий лучний метелик
• Зонтична міль
• Морквяна листоблішка

Хвороби

• Альтернаріоз
• Сіра гниль
• Іржа
• Бактеріальний рак
• Борошниста роса
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Септоріоз
• Бактріальна гниль
• Біла гниль
• Жовтуха айстри
• Іржа біла
• Кільцева плямистість
• Парша звичайна
• Рамуляріоз
• Ризоктоніоз
• Різопусна гниль
• Стемфіліоз (Сіра плямистість)
• Техаська гниль
• Фомоз
• Церкоспороз
• Цефалоспоріоз
• Чорна бактеріальна плямистість
• Дефіцит азоту
• Дефіцит бору
• Дефіцит заліза
• Дефіцит калію
• Дефіцит кальцію
• Дефіцит магнію
• Дефіцит магнію
• Дефіцит марганцю
• Дефіцит міді
• Дефіцит молібдена
• Дефіцит сірки
• Дефіцит Фосфору
• Дефіцит цинку

Сорти і гібриди