Диня у відкритому грунті — особливості вирощування

Поважна родичка огірків та гарбузів диня – потужна рослина зі стеблами до 3 м довжиною, шорстким лопатчастим листям та величезними плодами. Ця баштанна культура вимагає сонця та тепла. Недаремно ж вона вважається південною культурою. Та для успіху потрібен ще й особливий догляд. Про вирощування дині у відкритому ґрунті і поговоримо в статті.

Диня у відкритому ґрунті — особливості вирощування

Специфіка вирощування сортів дині

Чим північніше висаджують дині, тим важливіше вибирати сорт з-поміж гібридів з укороченим вегетаційним періодом, що достигають за 2,5-3,5 місяці. Врожаю пізніх динь можна не дочекатися, адже у таких динь вегетація триває 6 місяців.

Для дині характерний найбільш мінливий та непередбачуваний вегетаційний період. Він може затягнутися або скоротитись в залежності від температури та доступу до вологи навіть у найбільш надійних і перевірених сортів. Тому точно передбачити «поведінку» і достигання динь абсолютно неможливо.

Підготовка місця для вирощування дині

Найтепліші, залиті сонечком орієнтовані на південь ділянки – єдиний варіант для динь, особливо не у південних областях. Підійдуть дині за умови поливу і схили. Головне – переконайтесь, що є захист від холодних протягів.

Дині добре ростуть лише на легких або хоча б середніх суглинках, не люблять ні піщаних, ні глиняних ґрунтів. Уникайте крайнощів з кислою та лужною реакцією, при потребі скоригуйте pH до нейтральних показників. І відразу переконайтеся у відсутності найменших ризиків засолення, ущільнення чи застою води (або подбайте про дренаж).

Будьте уважні з сівозміною: дині чудово ростуть після сидератів, злаків чи бобових, а з овочевих культур краще обрати грядки, на яких попереднього року вирощували капусту і її родичів, часник, цибулю, пряні трави, кукурудзу, горох, коренеплоди. Вони ж є і кращими сусідами для висадженої дині. Небажані сусіди й «попередники» – помідори та всі пасльонові, а також «гарбузові» родичі.

Гарного врожаю на виснаженій землі диня не принесе. Ділянку під диню варто готувати заздалегідь. Стандартне осіннє перекопування доповніть:

• внесенням органіки (перегній, компост) у пропорції 5 кг на кожен м² грядки;
• внесенням піску для полегшення структури ґрунту (за потреби, до 5 кг на м²).

Навесні механічну обробку повторіть на меншу глибину — розпушіть ґрунт.

Якщо ви використовуєте мінеральні добрива, то вносьте їх навесні. Для дині достатньо 40 г фосфатних, 20 г калійних та 20 г азотних добрив на кожен м².

При посадці дині варто зберігати достатню дистанцію

Як сіяти диню

Посів дині проводять з таким розрахунком, щоб сходи не постраждали від заморозків і після прогрівання ґрунту приблизно до +15°C. Зазвичай дині висівають з третьої декади квітня до кінця першої декади травня. Ультраранні сорти з вегетацією протягом 2,5 місяців можна сіяти хвилями до початку червня, враховуючи можливості поливу.

Насіння дині потребує прогрівання на сонечку протягом декількох днів. Ранні посіви проводять сухим насінням, з початку травня – замоченим, у теплій воді чи розчині стимуляторів росту. Вітається додаткове протравлювання марганцівкою.

Диням потрібен простір. Пам’ятайте, що пагони рослини розкинуться до 3 м в довжину і залиште між посадовими лунками дистанцію в середньому понад 1 м (при рядковій посадці – від 60-70 см в рядку та 1,5 м у міжряддях).

Для посіву потрібні індивідуальні ямки. Насіння дині сіють на глибину близько 4 см. Краще сіяти по 2-3 насінини, потім видаляючи слабші рослини.

Вирощування дині через розсаду

Щоб отримати більш ранній врожай, зменшити ризики не дозрівання або вирощувати улюблені середньо-пізні сорти, деякі садівники вирощують дині через розсаду. Рослини під час висадки повинні бути у віці близько 25 днів, тому сіють розсаду з початку квітня.

Насіння дині підготуйте так само як і при висаджуванні в відкритий ґрунт. Сійте на глибину в 1,5-2 см, в індивідуальні торф’яні горщики (в ґрунт перенести рослини потрібно без травм, не виймаючи). Для посівів потрібен світловий день від 10 до 12 годин.

На стадії третього листка розсаду прищипніть. Забезпечте яскраве освітлення та стабільну вологість, поливаючи рослинки теплою водою як тільки просохне верхній шар землі та уникаючи надлишку води.

Перед висаджуванням у ґрунт розсаду дині загартовуйте протягом 1 тижня. Рослини потрібно до посадки рясно полити і висаджувати так, щоб коренева шийка трішки підіймалася над ґрунтом. Навколо кущиків насипте пісок. Для адаптації на декілька днів розсаду бажано притінити.

Догляд за динею

Полив

Нестача вологи для дині має особливе значення в першій половині вегетації, коли нарощується листя та починається цвітіння. Диня не любить і перезволоження. При достатній кількості опадів диням вистачить 3-4 полива за все літо, та за тенденцією останніх років значно надійніша тактика 1 поливу на тиждень до зав’язування перших плодів.

З початком формування і розвитку плодів поливи поступово скорочують, до осені припиняють. Поливати диню потрібно обережно, не замочуючи пагони і листя, теплою водою, бажано – вранці. Для дині добре підходить крапельний полив та полив у лунки й борозни.

Підживлення

На родючій землі дині можна не підживлювати, якщо не виникає ознак пожовтіння листя чи порушення розвитку плодів. Загалом з добривами потрібно бути акуратними, уникати їх надлишку, адже дині швидко накопичують нітрати та токсини.

Для підсилення на стадії активного нарощування зелені можна внести 2 додаткових азотних підживлення з інтервалом у 15-20 днів (ідеальний варіант – зелені добрива, по 1 склянці на відро теплої води, але можна використати і азотні мінеральні добрива у кількості 15-20 г на відро води).

Після початку цвітіння та на старті плодоношення можна внести фосфорно-калійні добрива. Найкращий варіант – настій попелу (1 склянка на відро води). Мінеральні добрива використовуйте, не перевищуючи дозування у 20 г калійних та 45 г фосфорних добрив на відро води.

Розпушування ґрунту і видалення бур’янів

Розпушувати ґрунт у міжряддях для дині настільки ж важливо, як і своєчасно виполювати бур’яни. Та ці процедури проводять до змикання листя і розростання: коли диня закриває землю, пагони краще не «турбувати». Біля самих кущів працювати потрібно дуже обережно, спушуючи лише поверхневий шар ґрунту. В міжряддях можна працювати на глибину до 15 см в перший місяць і до 10 см надалі. Мульчування поверхні ґрунту проводять лише не схильними до швидкого гниття, сухими матеріалами.

Формування дині

Підгортають диню, щойно на кущі почнуть розвиватися бічні пагони.

Щоб сформувати сильний кущ і потужні пагони, кущики потрібно прищипувати. У простих сортів і гібридів формування проводять по-різному:

• Для звичайних динь першу прищипку роблять над 5-6 листком, за потреби повторно. Дині, які вирощують через розсаду, прищипують двічі, після третього та шостого листка. Бокові пагони обмежують аналогічно. Зазвичай диню формують у три пагони – 1 основний і 2 бічних, видаляючи всі зайві відростки.
• У гібридних динь не можна вкорочувати головний пагін, прищипку проводять лише на бічних відгалуженнях вище 2-3 листка.

Диня на шпалері

Диню у відкритому ґрунті в Україні традиційно вирощують, дозволивши вільно стелитися по землі, за потреби мульчують поверхню чи підкладають під плоди стійкий до ерозії та гниття матеріал. Та можна спробувати виростити диню і на шпалерах. Опори диням потрібні потужні, з горизонтально натягнутими рядами, висотою до 2 м. Формування на опорах дозволяє збільшити доступ світла до плодів, але й потребує додаткових зусиль:

• пагони у дині самі не підіймаються, їх потрібно обвивати навколо горизонтальних рядів шпалери, підіймати вгору;
• плоди в міру досягнення 5-7 см в діаметрі доведеться поміщати в сіточки і підв’язувати, а потім – регулярно повертати.

Дині інколи потребують штучного запилення пензлем.

Наскільки б багато плодів не зав’язалося на динях, на кожен кущ краще залишати 2-3, максимум — до 6 плодів. Більша кількість просто не зможе розвинутись у повноцінні смачні дині.

Плоди дині на шпалері потребують підв’яязування

Хвороби та шкідники динь у відкритому ґрунті

Борошниста роса, гнилі, фузаріоз, антракноз вражають дині при неправильному догляді. Як і з вірусом мозаїки, з цими захворюваннями на динях можна спробувати боротися обрізуванням пошкоджених частин, обприскуванням біофунгіцидами та настоями або розчинами безпечних засобів (золи, полину, гіркого перцю, йоду). Та зазвичай зупинити хворобу можна лише хімічними засобами, але під час плодоношення їх застосування на баштанних недопустиме.

Зі шкідників диням шкодять павутинні кліщі, дротянки, совки. Застосування хімічних інсектицидів недоцільне, якщо біозасоби не допомагають, краще знищити уражені рослини.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Диня: вирощування на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 19 хвилин 👀 50004 рази 💬 9 коментарів

• Посадка й догляд за динею
• Фрукт диня – опис
• Вирощування дині з насіння
  • Посів насіння дині
  • Вирощування розсади дині
  • Пікірування дині
  • Коли садити диню в ґрунт
  • Ґрунт для дині
  • Як висаджувати диню у відкритий ґрунт
  • Вирощування дині в теплиці
  • Як виростити диню
  • Полив дині
  • Підживлення дині
  • Обробка дині

  Рослина диня (лат. Cucumis melo) – баштанна культура, яка належить до виду роду Огірок родини Гарбузові. Зараз важко знайти дикорослу диню, культурні форми якої було виведено з бур’янисто-польових азійських видів. Перша згадка про цю культуру зустрічається в Біблії: диню вирощували ще в Стародавньому Єгипті. Родом фрукт диня з Середньої та Малої Азії, її окультурення за кілька століть до н.е. почалося в Північній Індії та прилеглих до неї районах Середньої Азії та Ірану, після чого диня поширилася як на захід, так і на схід, до самого Китаю.

  У Європі ця баштанна культура з’явилася в середні віки. На територію ж нинішньої України диню було завезено ще у ХІ ст., але поширення вона набула лише в XVІІІ ст.

  Посадка й догляд за динею

  • Посадка: посів насіння на розсаду – у середині квітня, висадка розсади в ґрунт – на початку червня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: багатий на органіку, легкий, сухий, нейтральної реакції, бажано після чорного пару. Можливо вирощування на середньосуглинистому ґрунті. Не підходять важкі суглинки, піщані, кислі та вологі ґрунти.
  • Полив: регулярний, бажано крапельний, у середньому – один раз на тиждень, уранці. Із появою плодів полив зменшують до повного припинення.
  • Підживлення: через 2 тижні після висадки розсади в ґрунт уносять розчин 20 г аміачної селітри в 10 л води з розрахунку 2 л на кущ. Таке ж підживлення вносять і в період формування бутонів, а через 2-3 тижні після цього ґрунт удобрюють мінеральним комплексом.
  • Прищипування, підв’язування, пасинкування: щойно розсада вкорениться, головне стебло прищипують, але це не стосується гібридних сортів дині. На кожному кущі має залишитися від 2 до 6 зав’язей, а коли вони збільшаться до розміру тенісного м’яча, їх укладають в авоську й підв’язують до шпалери.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: баштанна попелиця, дротяники, павутинні кліщі, підгризаючі совки та динні мухи.
  • Хвороби: борошниста роса, пероноспороз, фузаріозне в’янення, антракноз (мідянка), коренева гниль.

  Фрукт диня – опис

  Ягода диня є однорічною рослиною з повзучим стеблом завдовжки від 1,5 до 3 м із великими, цільними, серцеподібними пальчатолапчастими листками, що складаються з п’яти часток. Квітки у дині світло-жовті, одностатеві. На кожній рослині може утворитися від 2 до 8 запашних плодів-ягід. Зелена, світло-коричнева, жовта або біла, часто із зеленими смугами ягода диня може мати циліндричну, сплюснуту або округлу форму. М’якоть у дині біла, зеленувата, помаранчева або жовта. Вегетаційний період рослини триває від 2,5 місяців до півроку.

  Вирощування дині з насіння

  Посів насіння дині

  У середній смузі диню вирощують розсадним способом. Вирощування розсади дині починається з підготовки до посіву насіння три-чотирирічної давнини, бо зі свіжого насіння виростуть міцні рослини, які не дадуть плодів, оскільки на них будуть тільки чоловічі квітки, що не утворюють зав’язей. Великі насінини дині опускають на 20 хвилин у двовідсотковий розчин марганцівки (чайну ложку перманганату калію без верху розчиняють у півтора склянках води). Можна також потримати насіння протягом 12 годин у п’ятивідсотковому розчині борної кислоти і сірчанокислого цинку, після чого промити і висушити. Деякі садівники використовують методику гартування насіння холодом: спочатку його на 2 години поміщають у термос із водою тридцятиградусної температури, потім, накривши вологою марлею, добу витримують при температурі 15-20 ºC, після чого переміщають на 18 годин у холодильник із температурою від 0 до 2 ºC, а потім знову протягом шести годин тримають при температурі 15-20 ºC. Проводять процедуру загартовування безпосередньо перед посадкою насіння в ґрунт.

  Посадка дині на розсаду здійснюється в середині квітня. У торф’яні горщики діаметром 10 см висаджують по 2-3 насінини на глибину 1,5-2 см. Ґрунтосуміш для вирощування розсади дині має складатися з дев’яти частин торфу та однієї частини піску. 10 л ґрунтосуміші потрібно ретельно перемішати зі склянкою деревної золи.

  Вирощування розсади дині

  Як виростити розсаду дині? До появи сходів горщики з насінням слід тримати при температурі 20-25 ºC в денний час, а нічна температура повинна бути не вище 18 ºC. Як тільки з’являться сходи, а станеться це приблизно за тиждень, у горщику залишають найміцніший паросток, а інші не висмикують, а обрізають на рівні поверхні, щоб не травмувати кореневу систему залишеного сіянця. Після появи у сходів трьох пар справжніх листків розсаду прищипують, стимулюючи розвиток бічних пагонів.

  Сходи, що з’явилися, розташовують на південному підвіконні, але якщо такої можливості у вас немає, доведеться організувати щоденне штучне досвічування розсади лампами денного світла протягом 10-12 годин. Догляд за розсадою дині полягає у своєчасному зволоженні ґрунту теплою водою, причому перше поливання після посіву насіння проводять, коли у сходів розвинеться один справжній листок, однак дуже важливо, щоб вода не потрапляла на листя і стебла розсади. Якщо ви побоюєтеся, що сіянці можуть захворіти на чорну ніжку, посипте поверхню ґрунту сухим піском.

  У період вирощування сіянців дині бажано провести два підживлення розчином комплексних мінеральних добрив, а за тиждень до пересадки розсади в ґрунт починають гартувальні процедури: денну температуру знижують до 15-17 ºC, а нічну – до 12-15 ºC, поступово роблячи сеанси провітрювання дедалі тривалішими.

  Пікірування дині

  Читачі іноді запитують: «Як пікірувати диню»? Дині, як і інші гарбузові, не пікірують, тому що їхні сіянці дуже погано зносять пересадку. Саме тому насіння гарбузових сіють в окремі скляночки.

  Посадка дині у відкритий ґрунт

  Коли садити диню в ґрунт

  Коли садити розсаду дині у відкритий ґрунт? Посадка дині у ґрунт здійснюється, коли розсаді виповниться 4-5 тижнів, і у сіянців розвинеться 5-6 справжніх листків. Однак поспішати з висадкою сіянців не слід, варто дочекатися, коли встановиться тепла погода. Якщо ж після висадки сіянців у ґрунт настануть заморозки, можна на цей час укрити розсаду плівкою.

  Виберіть для теплолюбної дині сонячну ділянку, що добре прогрівається, захищену від холодного вітру, і бажано, щоб вона була розташована на південній стороні. Найкраще росте диня після чорного пару і таких рослин, як озима пшениця, кукурудза, ячмінь, огірки, цибуля, часник, бобові й капуста, але два роки поспіль диню на одному місці вирощувати не можна. Погано росте диня після таких рослин, як морква й помідори. Добрими сусідами для дині є ріпа, квасоля, базилік, мангольд, редька, щавель, редис і кукурудза. Погані сусіди – картопля й огірки.

  Ґрунт для дині

  Диня любить ґрунти нейтральні і легкі, але багаті на органіку. Її не бентежать сухі і засолені ґрунти, але кислий і вологий ґрунт для неї згубний. Найбільше дині підходять легкі середньосуглинисті ґрунти, а ось піщані ґрунти і важкі суглинки вона не любить. Перед тим, як садити диню в ґрунт, його потрібно підготувати: восени під перекопування на глибину штиха лопати внести по 4-5 кг перегною або гною, а в глинистий ґрунт додати ще по піввідра піску на м². Навесні ділянку під диню боронують і вносять у ґрунт по 15-25 г калійної солі і по 35-45 г суперфосфату на м². Перед посадкою ділянку знову перекопують, але вже з азотними добривами з розрахунку 15-25 г на м².

  Як висаджувати диню у відкритий ґрунт

  Перед перевалкою розсади в ямки, розташовані на відстані 60 см одна від одної, її рясно поливають, щоб легше було вилучити сіянець із горщика. Інтервал між рядами – близько 70 см. Розташовують сіянці в ямці таким чином, щоб їхня коренева шийка виявилася вище рівня поверхні, інакше існує ризик її загнивання або вражання грибковими хворобами. При такій посадці кущик виявляється ніби на горбку. З метою захисту динного баштану від грибкових захворювань після посадки грядку посипають річковим піском. Від сонця сіянці захищають мокрим папером, який знімають через дві доби.

  Вирощування дині в теплиці

  У теплицях диню, щоб вона займала менше місця, вирощують на шпалерах. Посадка дині в теплицю здійснюється в ямки 70х50 см на відстані 20 см між екземплярами в ті ж терміни, що й у відкритий ґрунт. Вирощують і загартовують розсаду так, як уже було описано. Водночас із динею можна вирощувати перець і помідори, але огірки і кабачки – не найкращі сусіди по теплиці для цієї культури. Перед висадкою сіянців у кожну ямку вносять по 1,5 кг перегною або компосту, присипавши його зверху шаром ґрунту завтовшки 3 см, потім проливають ямку теплою водою і перевалюють сіянці із земляною грудкою з таким розрахунком, щоб вони опинилися на 1,5– 3 см вище грядки, інакше може початися загнивання підсім’ядольного коліна. Якщо настануть заморозки, посадку захищають додатковими каркасами з плівкою.

  Перший тиждень після посадки сіянців на грядку у випадку, якщо температура в теплиці підніметься вище 30 ºC, здійснюють провітрювання. Через тиждень або десять днів кожну диньку поливають двома літрами теплої води з розчиненими в ній азотними добривами (20 г аміачної селітри на 10 л води). Зволоження грядки здійснюють щотижня, але в період дозрівання плодів норму регулюють у бік зменшення аж до повного припинення поливу на 1-2 тижні, поки дині остаточно не дозріють – це роблять для того, щоб плоди вийшли солодшими. Удобрення дині органікою проводять двічі з інтервалом у 2-3 тижні, чергуючи підживлення трав’яним настоєм і внесенням настою курячого посліду, коров’яку або гумусу і підсипаючи в ямки по жменьці деревної золи.

  Через тиждень після висадки розсади в теплицю сіянці прищипують над 5-6 листком і після утворення у них бічних батогів із жіночими квітками два найміцніші з них підв’язують до шпалери, а решту обрізають. У міру зростання батогів обертайте їх навколо шпагату на шпалері, оскільки динячі батоги самі по ньому не видеруться. Якщо комах-запилювачів у теплиці мало, доведеться допомогти диньці запилитися. Для цього потрібно обережно перенести пензликом пилок із чоловічих квіток (це ті квітки, у яких немає зав’язей) на маточки жіночих.

  Коли з’являться плоди, на кожній рослині залишають тільки по 2-3 диньки, і коли вони розвинуться до розмірів тенісного м’яча, кожну з них укладають у сітку і підвішують на горизонтальну направляючу шпалеру.

  Іноді рослини можуть потерпати від грибкових захворювань або комах-шкідників, наприклад, баштанної попелиці, совки чи павутинного кліща. З комахами можна впоратися обробкою рослин Іскрою-біо або Фітовермом. Чим хворіє диня і чим обробити диню від хвороб, якщо виникне така необхідність, читайте у відповідному розділі.

  Збирають диню, коли плоди набудуть характерного для сорту розміру і кольору, а біля з’єднання плоду з батогом з’являться тріщини.

  Догляд за динею

  Як виростити диню

  Вирощування дині у відкритому ґрунті передбачає полив, прополювання, розпушування, підгортання, прищипування і підв’язування батогів, а також підживлення рослин. Може виникнути потреба у проведенні штучного запилення, яке здійснюється тим же способом, що і запилення дині в теплиці. Як тільки розсада дині вкорениться і піде в ріст, її головне стебло прищипують удруге. Робиться це для того, щоб рослина витрачала сили не на нарощування зеленої маси, а на утворення і ріст плодів. У підсумку у кожної дині повинні розвиватися основний і два бічних пагони, решта відростків видаляють. Це не стосується гібридних сортів, на головному пагоні яких розташовані жіночі квітки, тому їх не прищипують, а бічні пагони гібридів, щоб уникнути загущення посадки, прищипують після 2-3 листка. В іншому догляд за гібридами такий же, як і за звичайними сортами дині.

  Коли з’являються зав’язі, на кожному кущі їх залишають від двох до шести, не більше, а при досягненні плодами розмірів тенісного м’яча кожен із них поміщають у сітку і підв’язують до шпалери, частково знявши навантаження з батогів рослини. Час від часу плоди в сітках перевертають, аби досягти їхнього рівномірного дозрівання. Під дині на землі підкладають негниючий матеріал (фольгу, шматочки руберойду). Якщо на кущі росте тільки один плід, а решта жовтіють і відстають у розвитку, значить, настав час внести добриво для дині.

  Міжряддя на динних грядках розпушують перші два рази на глибину 10-15 см, наступні розпушування проводять не так глибоко – на 8-10 см, а простір навколо розсади вимагає ще менш глибокого і дуже обережного розпушування ґрунту. Коли почнуть розвиватися бічні батоги, диню підгортають. Припиняють розпушувати ґрунт навколо кущів, коли відбудеться змикання листя.

  Якщо ви волієте вирощувати дині на шпалері (а слід сказати, що цей спосіб дозволяє економити багато місця), встановлюйте опори заввишки до 2 м заздалегідь, оскільки вже за кілька днів після висадки розсади в ґрунт пагін треба обв’язати мотузкою, а його верхній кінець закріпити на шпалері. З часом так само підв’язують і бічні пагони.

  Полив дині

  Поливають диню регулярно – в середньому раз на тиждень – теплою водою (22-25 ºC), вранці, не допускаючи, щоб краплі потрапляли на листя, стебла, бутони, квітки і плоди. Щоб цього уникнути, можна прорити навколо рослин борозну і виливати воду в неї. Але найкращий спосіб зрошення баштанних культур – крапельний. Уникайте перезволоження ґрунту, оскільки від цього гниє коріння рослини, тому перед тим, як поливати диню, переконайтеся, що верхній шар ґрунту на баштані підсох. Коли з’являться плоди, полив поступово зменшують до повного припинення, щоб диньки набрали побільше цукру.

  Підживлення дині

  З поливаннями зручно суміщати підживлення. Чим удобрювати дині у відкритому ґрунті? Через два тижні після висадки розсади в ґрунт її можна підживити розчином 20 г аміачної селітри у відрі води з розрахунку 2 л розчину на один кущ. Коли почнеться процес бутоноутворення, проводять друге підживлення динь розчином аміачної селітри в тій самій пропорції або коров’яком (1:10). Потім через 2-3 тижні в ґрунт вносять в рідкому вигляді суміш добрив: 30 г сульфату амонію, 50 г суперфосфату і 20-25 г калійної солі, розчинені у 10 л води.

  Шкідники і хвороби дині

  Усі сорти дині для відкритого ґрунту, а також дині, вирощувані під плівковими покриттями, у разі неналежного догляду або недотримання агротехніки культури можуть зазнавати зараження грибковими, вірусними або бактеріальними хворобами. Потерпають дині також від деяких шкідливих комах. Щоб запобігти втраті врожаю, ви повинні вміти вчасно розпізнати захворювання або шкідника, що зазіхнув на ваш баштан, а також знати, яким препаратом і як обробити дині в цьому випадку.

  Борошниста роса – грибкова хвороба, від якої на стеблах і листках рослини з’являються білясті плями, що з часом укривають усю поверхню і набувають бурого кольору. Під цим нальотом листя стає крихким, всихає і згортається. Ріст пагонів сповільнюється, плоди відстають у розвитку, втрачають якість і вміст цукру. При виявленні ознак захворювання обробіть динячі грядки 80 %-ним сірчаним порошком із розрахунку 4 г на 1 м². Сеансів з інтервалом у 20 днів можна провести кілька, але останній – не пізніше, ніж за 20 днів до збору врожаю.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, характеризується появою на листках дині жовто-зелених плям, які швидко збільшуються, охоплюючи всю листову пластину. У період підвищеної вологості на споді листя утворюється сіро-фіолетовий наліт зі спорами грибка. В якості профілактики потримайте насіння дині перед посадкою протягом двох годин у термосі з водою температурою 45 ºC, а потім 20 хвилин в однопроцентному розчині перманганату калію. При виявленні симптомів пероноспорозу обробіть ділянку розчином 1 г сечовини в 1 л води, а якщо цей захід не допоможе, доведеться обприскувати дині розчином Топаза або Оксіхома відповідно до інструкції.

  Фузаріозне в’янення теж грибкове захворювання, збудники якого живуть у ґрунті, звідки потрапляють на рослинні рештки і насіння дині. Найчастіше фузаріозом уражуються середньостиглі та пізні сорти, через нього знижується врожайність і якість плодів. Виявляється хвороба у стадії розвитку 2-3 справжніх листків або в період дозрівання плодів. У захворілих рослин листя світлішає і вкривається сірими плямами, потім уражені наземні частини в’януть, і рослина гине протягом 10 днів. Як лікування динячі грядки обробляють у період бутонізації розчином хлористого калію, а в якості превентивного заходу використовують п’ятихвилинне знезараження насіння перед посівом у сорокавідсотковому розчині формаліну.

  Антракноз, або мідянка, проявляється округлими бурими чи рожевими плямами на листках, що у міру розвитку хвороби збільшуються в розмірах. В уражених листках утворюються діри, листя скручується, і диня сохне, батоги стоншуються й ламаються, а плоди деформуються і гниють. Лікування від антракнозу – три-чотириразове обприскування рослин одновідсотковою бордоською рідиною з інтервалом в 10 днів або запилення ділянки порошком сірки.

  Аскохітоз, як і вище описані хвороби, збуджується грибком і проявляється виникненням бурих ділянок на стеблах зростаючої в теплиці дині, які поступово розповзаються по всій рослині. Гине хвора диня від ураження прикореневої частини. При виявленні симптомів аскохітозу скоротіть полив і опудрюйте уражені ділянки рослин сумішшю вапна і золи або обприскуйте їх одновідсотковою бордоською рідиною, а в якості профілактики рекомендуємо перед посівом знезаражувати насіння препаратами Іммуноцітофіт або Сілк.

  Коренева гниль уражає ослаблені екземпляри, при цьому у молодих рослин стебла й коріння спочатку буріють, потім стоншуються і в результаті рослина в’яне. Доросла диня жовтіє і теж в’яне, при цьому нижня частина стебел і коріння стають бурими. Превентивним заходом у боротьбі з гниллю можна вважати обробку насіння перед посадкою протягом п’яти хвилин сорокавідсотковим розчином формаліну.

  Вірусні хвороби – вірус огіркової мозаїки, вірус вузької спеціалізації і вірус мозаїки кавуна – переносяться попелицями, тому насамперед знищують рознощиків, а тільки потім ведеться боротьба з хворобами дині. Однак якщо рослина заражена одним із перерахованих вірусів, врятувати її неможливо, тому що ліків від цих хвороб наразі не існує. Можна лише швидко видалити рослину з грядки, доки зараження не перекинулося на сусідні дині. Симптоми цих захворювань: поява на листках ділянок із мозаїчним забарвленням, укорочення міжвузлів, відставання в розвитку, деформація листя, опадання зав’язей, поява крапу на плодах.

  Серед комах у динь такі вороги: баштанна попелиця (тля), павутинні кліщі, дротяники і підгризаючі совки.

  Баштанна попелиця скупчується на споді листя і харчується його соком, від чого листя згортається і сохне, а квітки опадають, не встигнувши розкритися. Крім того, тля є рознощиком вірусних захворювань, від яких рослини вилікувати не можна. Щоб знищити тлю, обприскати дині десятивідсотковим розчином Карбофоса або тридцятивідсотковим розчином Актелліка.

  Павутинні кліщі теж воліють селитися на споді листової пластини. Вони, як і попелиця, живляться соком рослин. Найчастіше кліщі вражають дині в теплицях, але шкодять вони і баштанним рослинам. Позбутися кліща можна обробкою Фітоверма, Біколу або Бітоксибацилліну.

  Дротяники – личинки жуків-лускунів – гризуть підземну частину рослин, що призводить до загибелі динь. Запобігти розмноженню гусені можна глибоким осіннім перекопуванням ділянки та дотриманням сівозміни.

  Підгризаючі совки небезпечні не самі собою, шкоди рослинам завдають їхні гусениці, що гризуть стебло дині, від чого рослина гине. Щоб позбутися гусені совки, ділянку після збору врожаю глибоко перекопують. Крім того, слід дотримуватися чергування культур.

  Обробка дині

  Для досягнення потрібного ефекту в лікуванні грибкових хвороб фунгіциди використовують блоком у 2-4 обробки, не застосовуючи в проміжках препарати контактної властивості. Не чергуйте фунгіциди з різних хімічних груп, використовуйте один і той же фунгіцид або його аналог. Інтервали між сеансами обробки фунгіцидами не повинні бути більше 12 днів. Після останньої обробки рослин системним фунгіцидом контактний засіб можна застосовувати не раніше, ніж через 8-10 днів. Системні фунгіциди доцільно використовувати для лікування молодих рослин, що активно розвиваються, а дорослі, старіючі рослини краще обробляти контактними препаратами.

  Збір та зберігання дині

  Перед тим, як збирати дині, ви повинні бути впевнені, що вони дійсно дозріли. Зверніть увагу на колір дині і сітку тріщин на її поверхні. Стиглі дині легко відділяються від батогів, сітка вкриває шкірку по всьому плоду, а плід жовтіє, однак такі дині довго зберігатися не будуть – щонайбільше місяці два. Диня, яка досить дозріла для того, щоб лягти на зберігання, має середньовиражену сітку, що вкриває лише половину плоду. А ті екземпляри, у яких сітка вкриває всю поверхню пожовклої дині, слід негайно з’їдати. У сортів, що не утворюють сітки на шкірці, ознакою дозрівання дині служить лише її пожовтіння.

  Ступінь лежкості динь визначається за такою шкалою:

  • низька – такі дині зберігаються менше двох тижнів;
  • малолежкі дині – термін зберігання від 15 до 30 днів;
  • середньолежкі дині зберігаються від місяця до двох;
  • лежкі дині зберігаються до з місяців;
  • дуже лежкі – дині, що зберігаються довше 3 місяців.

  Найкращу лежкість мають середньостиглі та пізні сорти дині, які при правильному зберіганні можуть лежати до півроку, в той час як ранні, середньоранні і частина середньостиглих сортів довго не зберігаються, тому їх бажано відразу вживати в їжу.

  Пізньостиглі дині, призначені для тривалого зберігання, збирають у стані технічної стиглості вибірково, у міру появи на плодах необхідних ознак, не зрізаючи, а зриваючи їх разом із плодоніжкою завдовжки до 3 см. Роблять це рано-вранці, поки не настала спека, або ввечері, коли спека вже спала. Зірвані дині залишають на 3-4 дні на динній грядці, обережно перевертаючи їх через кожні 5-6 годин, після чого закладають у сухе, прохолодне, але не холодне, попередньо продезінфіковане сховище.

  Дезінфекцію проводять шляхом обприскування приміщення хлорним вапном. Можна для знищення вірусів і шкідників використовувати димові шашки. Після обробки сховище має постояти замкненим кілька днів, потім слід його провітрити і побілити дерев’яні конструкції приміщення свіжолюсованим вапном.

  Розміщують дині на зберігання на стелажі, розклавши плоди по посипаних тирсою або половою полицях в один шар. А можна зберігати дині в підвішеному стані, зануривши кожен плід у сітку з великими чарунками і навісивши на стійку з перекладинами. Вологість повітря в приміщенні для зберігання динь повинна бути приблизно 80 %, а температура в межах 2-3 ºC. Згубно позначається на дині сусідство з картоплею і яблуками: від картоплі диня набуває неприємного присмаку і починає підгнивати, а етилен, що його виділяють яблука, прискорює процес дозрівання і перезрівання дині. Якомога частіше оглядайте плоди, що зберігаються, і негайно видаляйте ті, на яких з’являються ознаки псування.

  Види і сорти дині

  Виділена в окремий рід диня (Melo) представлена трьома десятками видів, причому два з них дикі. Деякі види зростають у Китаї та Африці, хоча більша частина росте в Середній Азії, Афганістані та Ірані, і саме в цих країнах з’явилися перші культурні різновиди дині. Найбільш ароматними та смачними динями вважаються середньоазійські. Серед них найвідомішими є:

  • Зард – чарджоуська гладка, веретеноподібна диня із зеленою шкіркою, яка виростає до величезних розмірів – до 25 кг і схожа на гігантський огірок. У вересні вона тверда і несмачна, але, дозрівши в лежанні, взимку стає запашною, ніжною і солодкою. Один із найсмачніших сортів цього виду Гулябі – ці дині можна зберігати по півроку;
  • Хандаляк – ранні, невеликі і ніжні диньки зі смаком груші;
  • Амері – бухарські овальні дині по 5-10 кг вагою з хрусткою м’якоттю, що виливають ванільний аромат.

  Гарні також дині малоазійські, хоча вони і поступаються за смаковими якостями середньоазійським. Найвідоміші види:

  • Кілікійська диня з Сирії;
  • Кассаба з Туреччини, що практично не має аромату.

  Європейські різновиди – пристосовані до умов більш прохолодного клімату похідні від середньоазійських динь. Прикладом європейського різновиду може служити канталупа – диня, названа на честь папського маєтку Канталупії. Це сегментована (ребриста) диня, яка не відрізняється особливим смаком, зате здатна рости і плодоносити навіть в Англії.

  Європейські сорти дині поділяються на скороспілки – дуже ранні сорти, що дозрівають за 60-70 днів, літні дині – більші, вкриті по шкірці сіткою, з солодкою, ніжною і запашною м’якоттю, і зимівки – невеликі дині з темно-зеленою або бронзовою, вкритою густою сіткою шкіркою зі щільною, хрусткою і солодкою м’якоттю. Пропонуємо вам найкращі гібриди та сорти дині для відкритого ґрунту, виведені для вирощування в наших кліматичних умовах:

  • Блонді – сорт, що дозріває за 80-90 днів, з яскраво-оранжевою ніжною запашною м’якоттю і тонкою, світлою, сірувато-бежевою шкіркою. Вага трохи сплюснених, круглих сегментованих плодів, що містять каротин і багато цукру, – до 700 г;
  • Зимівка – пізній сорт, який важко виростити в умовах середньої смуги, та в більш теплих районах за 90 днів дозрівають світлі жовто-зелені плоди без смуг, але з великочарунковою сіткою по шкірці з соковитою, світло-зеленою ніжною м’якоттю. Вага плодів досягає 2,5 кг;
  • Алтайська – у плодів цього сорту тонка шкірка, овальна форма, запашна, смачна м’якоть і вага не більше півтора кілограмів. Виведений сорт у Сибіру і з успіхом там вирощується;
  • Ананасова – один із найбільш ранніх сортів овальної форми з золотистого кольору шкіркою, вкритою сіткою. Ароматна солодка м’якоть злегка рожевого відтінку. Маса плодів досягає 2 кг;
  • Медова – цей сорт вирощують у країнах Середземномор’я і в Марокко. Плоди гладкі, подовжені або круглі, зеленого кольору. М’якоть зелена, жовтувата або жовто-червона, солодка і запашна, містить калій, марганець і вітамін A;
  • Галілей – середньоранній сорт, виведений спеціально для вирощування на півдні Росії, з невеликими плодами до 1 кг вагою, світло-коричнева шкірка яких густо вкрита сіткою, а запашна зеленувата м’якоть має ніжний смак;
  • Шаранте – сорт французької селекції з найменшими в цій сортовий групі плодами, які до того ж вважаються найбільш запашними і смачними. Дині цього сорту схожі з мускусною динею. Плоди круглі, злегка приплюснуті, на шкірці гладкі поздовжні борозни, помаранчева солодка м’якоть дуже ароматна, крім того, низькокалорійна і багата на вітаміни;
  • Ожен – ізраїльський гібридний сорт зі злегка приплющеними видовженими плодами зеленуватого, жовтого або жовто-зеленого кольору з поздовжніми насічками, плямами і смужками. М’якоть зелена, запашна і солодка;
  • Казка – ранньостиглий сорт з еліптичними жовтими плодами масою до 2 кг без малюнка, але зі слабко вираженими сегментами і рідкісною сіткою. М’якоть світло-кремова, помірно ароматна, солодка, середньої соковитості;
  • Місяць – середньоранній сорт з овальними, жовтими і гладенькими плодами з ніжною сіткою масою до 1 кг. М’якоть середньої соковитості і солодкості кремового кольору та приємного аромату.