§ 22. Ссавці: загальна характеристика
Визначальною ознакою ссавців є вигодовування своїх малят молоком, яке виробляють особливі молочні залози. Ссавцям притаманний високий рівень розвитку нервової системи, зокрема головного мозку. Це зумовлює складну поведінку й дає їм змогу добре пристосовуватись до мінливих умов середовища.
Ссавці, як і птахи, – теплокровні тварини. Тому температура їхнього тіла певною мірою не залежить від змін температури навколишнього середовища. Ці тварини заселили основні середовища існування: наземно-повітряне, водне та ґрунт. Ссавці поширені по всіх континентах нашої планети.
Тіло ссавців складається з голови, тулуба та хвоста, шия зазвичай добре виражена (мал. 135). Як і плазуни, ссавці мають дві пари кінцівок: передні та задні. Але, на відміну від рептилій, кінцівки ссавців розташовані не по боках тулуба, а під ним, завдяки чому тіло підіймається над поверхнею землі.
На голові ссавців можна помітити вушні раковини та зовнішній слуховий прохід. Вушні раковини рухливі й допомагають краще вловлювати звуки. Очі ссавців, на відміну від інших наземних хребетних тварин, захищені лише двома повіками: верхньою та нижньою. Рот оточують рухомі губи.
Шкіра ссавців досить еластична й має складну будову. У ній зазвичай добре розвинені різні типи залоз: потові, сальні, молочні, пахучі. Потові залози беруть участь у регуляції температури тіла та у виведенні продуктів обміну речовин. Температура тіла знижується завдяки випаровуванню поту з його поверхні, що дає змогу уникати перегрівання. Виділення сальних залоз змащують волосся та поверхню шкіри, запобігаючи їхньому зношуванню та намоканню.
За допомогою виділень пахучих залоз особини одного виду спілкуються між собою та можуть позначати шлях до гнізда чи нори. Виділенням молочних залоз – молоком – ссавці вигодовують своїх малят.
За рахунок верхнього шару шкіри в ссавців утворюються різні похідні: волосся, кігті, нігті, копита, роги тощо. Волосяний покрив складається з волосків різних типів. Є волоски товсті та пружні – остьові. Вони виконують захисну функцію. їхнє забарвлення зумовлене особливими барвниками – пігментами. Коротке й м’яке пухове волосся – це підшерстя. Воно утримує в собі прошарок повітря, що дає змогу зберігати тепло тіла.
Мал. 135. Зовнішня будова ссавця: 1 – голова; 2 – шия; 3 – тулуб; 4 – хвіст; 5 – парні кінцівки
Мал. 136. Вібриси (1) на голові ссавця
На певних ділянках тіла ссавців, переважно на голові, є довгі чутливі волоски – вібриси (мал. 136). Вони виконують функції органів дотику. У деяких видів тварин (їжаків, дикобразів тощо) волосся видозмінилося на голки, що виконують функцію захисту. Під шкірою є шар жирової клітковини. Він допомагає зберігати тепло тіла, а також є запасом поживних речовин та джерелом води у разі її нестачі в довкіллі.
Дихають ссавці винятково атмосферним повітрям. Добре розвинені жувальні м’язи, які рухають нижню щелепу. У деяких груп ссавців (наприклад, у мавп) добре розвинені мімічні м’язи, за допомогою яких тварини можуть виражати різні емоції.
У ссавців зуби, залежно від виконуваних функцій, диференційовані на групи: різці, ікла та кутні (мал. 137). Різці допомагають тваринам зрізати їжу, ікла – відривати шматки їжі та утримувати здобич. Вони також слугують для захисту. Кутні зуби мають плоску жувальну поверхню, їхня функція – перетирання їжі.
Мал. 137. Типи зубів: А – гризуна; Б – жуйної тварини; В – хижого ссавця (1 – кутні; 2 – ікла; 3 – різці; 4 – хижі зуби)
У ссавців добре розвинені різні органи чуття, особливо зору, слуху, нюху, а також дотику, смаку та рівноваги. Нюх краще розвинений у наземних тварин. Органи смаку допомагають тваринам розпізнавати якість їжі та відрізняти їстівні об’єкти від неїстівних.
Малята ссавців зазвичай народжуються добре розвиненими. Новонароджені можуть самостійно ссати молоко матері. Певний час вони ще потребують турботи батьків, які їх обігрівають, годують, захищають, доглядають і навчають багатьох речей, що згодяться в подальшому житті (мал. 138).
Під час зародкового розвитку в більшості ссавців у тілі самки формується плацента, або дитяче місце. Це тимчасовий орган, який забезпечує зв’язок між організмом матері та зародком. Період розвитку зародка всередині материнського організму має назву вагітність.
Мал. 138. Прояви турботи про потомство. Завдання: з допомогою вчителя або вчительки прокоментуйте їх
У житті ссавців спостерігають такі сезонні явища: період підготовки до розмноження, розмноження, період вигодовування малят, період підготовки до зимівлі та зимівля. У період підготовки до зимівлі ссавці посилено живляться, накопичуючи жирові запаси. Деякі ссавці (наприклад, гризуни) накопичують їжу в особливих сховищах (норах, дуплах дерев).
Зимують ссавці по-різному. Одні тварини впадають у сплячку або зимовий сон, інші – активні протягом усієї зими.
У цей період тварини (як-от бурий ведмідь) живуть за рахунок накопичених поживних речовин (насамперед жирових запасів). Сплячка дає змогу переживати періоди несприятливих умов (високих або низьких температур, нестачі їжі тощо).
Сплячка — це стан ссавців, для якого характерне зниження рівня обміну речовин (у разі зимового сну обмін речовин знижується не так значно).
Після зимівлі за настання сприятливих умов активність ссавців зростає, і вони починають готуватись до розмноження.
Біологічний словничок: ость, вібриси, підшерстя, різці, ікла, кутні зуби, плацента, вагітність, сплячка.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
1. Які особливості зовнішньої будови ссавців? 2. Які середовища існування заселили ссавці? 3. Які функції виконує волосяний покрив ссавців? 4. Які типи зубів є у ссавців? Назвіть їхні функції. 5. Що таке плацента? Які її функції? 6. Яке явище в житті деяких ссавців має назву зимова сплячка?
Обговоріть у групах
Назвіть риси пристосованості ссавців до різних середовищ існування.
Для допитливих і кмітливих
1. Які особливості будови ссавців відрізняють їх від рептилій? 2. Що спільного та відмінного в зимівлі птахів і ссавців?
ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ З ОСНОВАМИ ЕМБРІОЛОГІЇ – Долгов О. М. – 2015
Трофобласт – хоріон – плацента. Ще в період дроблення виділяються бластомери майбутнього трофобласта, що потім обростають ембріобластичну групу клітин і фактично утворюють велику частину стінки бластоцисти (Рис. 45). Стінка бластоцисти представлена трофобластом з первинними ворсинками, за рахунок якого після імплантації зародка встановлюється зв’язок з материнським організмом.
З часу появи позародкової мезенхіми (у людини на 2-3-му тижні розвитку) вона підростає до трофобласту й утворює разом з ним вторинні епителіомезенхимальні ворсини. З цього часу трофобласт фактично перетворюється в хоріон, чи ворсинчасту оболонку. Руйнуючи, слизову оболонку матки, хоріон разом з підлягаючою зруйнованою ним слизовою оболонкою утворює плаценту. Функції плаценти різноманітні: трофічна, запасна, дихальна, видільна, ендокринна, захисна. За будовою розрізняють чотири типи плацент (Рис. 52), а за характером трофіки – два типи.
А – епітеліохоріальна плацента (свині), Б – десмохоріальна плацента (жуйних), В – ендотеліохоріальна плацента (хижих), Г – гемохоріальна плацента (людини і мавп).
1 – трофобласт, 2 – ембріональна сполучна тканина хоріона із судинами зародка, 3 – епітелій матки, 4 – сполучна тканина слизової оболонки матки з материнськими судинами, 5 – материнські судини, що контактують з трофобластом, 6 – материнські судини, що відкриваються у лакуни, 7 – кровоносні лакуни, 8 – фібриноїд, 9 – міометрій.
У плаценті 1-го типу хоріон поглинає з материнських тканин переважно білки і розщеплює їх до полі- та олігопептидів і амінокислот; синтез ембріоспецифічних білків відбувається головним чином у печінці ембріона. До цього типу відносять дифузні епітеліохоріальні плаценти, у яких ворсини хоріона, вростаючи в отвори маткових залоз, контактують з епітелієм цих залоз (наприклад, у верблюда, коня, свині і китоподібних – дельфіна, кита); множинні десмохоріальні плаценти – плацентоми, у яких хоріон частково руйнує епітелій маткових залоз і ворсини вростають у підлягаючу сполучну тканину, наприклад у жуйних парнокопитних ссавців (корови, вівці). У плаценті 1-го типу забезпечується доношування зародка до такого стану, що до моменту пологів він уже здатний до самостійного харчування і пересування.
У плацентах 2-го типу хоріон засвоює з материнських тканин переважно амінокислоти і сам синтезує ембріоспецифічні білки; ембріон одержує в такий спосіб готові білки, що використовує для будівництва власних тканин. До таких плацент відносять поясну ендотеліальну, утворену ворсинами, розташованими у вигляді пояса в середній частині хоріона. Ворсини ендотеліальної плаценти руйнують епітелій і сполучну тканину і контактують з ендотелієм судин. Така плацента характерна для хижих (котячі, псові, куницеподібні) і ластоногих (тюлені, моржі) ссавців. Дискоїдальна плацента утворена ворсинами, розташованими на одній обмеженій округлій ділянці хоріона, де вони руйнують стінку судин матки і входять у контакт безпосередньо з материнською кров’ю. Це гемохоріальна плацента, властива комахоїдним (кріт, їжак, хохуля), рукокрилим (кажан), гризунам (пацюк, бобер), зайцеподібним (кролик), приматам і людині.
Синтез ембріоспецифічних білків у плацентах 2-го типу відбувається переважно в хоріоні і тому з народженням різко зменшується. Природно, що такі зародки після народження порівняно довгий час не здатні самостійно харчуватися і забезпечуються поживними речовинами за рахунок батьків.
У ссавців у зв’язку з переходом до внутрішньоутробного розвитку позародкові органи формуються на більш ранніх стадіях, ніжу плазунів і птахів (Рис. 53).
Рис. 53. Схема розвитку позародкових органів у ссавців:
1 – тіло зародка, 2 – тулубова складка, 3 – амніотичні складки, 4 – амніотична оболонка, 5 – жовтковий мішок, 6 – аллантоїс, 7 – хоріон. Суцільна товста лінія – трофобласт і ектодерма, суцільна тонка – ентодерма, пунктирна – мезодерма.
Жовтковий мішок. У більшості ссавців він функціонує на початку вагітності, але не запасає поживні речовини, а виконує кровотворну функцію. Лише в ранній період ембріогенезу жовтковий мішок бере невелику участь у харчуванні зародка. Надалі він чи редукується чи, підростаючи до хоріона, формує жовткову плаценту, що бере участь у харчуванні ембріона (комахоїдні, гризуни).
Алантоїс. Цей орган також рано розвивається, але в більшості тварин залишається рудиментарним. У його стінці розвиваються кровоносні судини, що вростають у ворсини хоріона, завдяки чому встановлюється зв’язок ембріона з плацентою, що формується, (алантохоріон). У деяких ссавців (гризуни, примати й ін.) роль аллантоїса цим і обмежується, а незабаром він зазнає інволюції. В інших ссавців (копитні й ін.) дуже об’ємистий алантоїс зберігається до кінця вагітності. Крім проведення судин хоріону, такий алантоїс служить ще екскреторним органом, у порожнину якого частково виділяються продукти обміну речовин ембріона.
Амніон. У всіх ссавців амніон досягає значного розвитку. Секретуючи навколоплідні води, він створює рідке середовище, сприятливе для розвитку ембріона. Амніотична оболонка, розростаючись, охоплює судини, що йдуть від ембріона до плаценти, протоки жовткового мішка й алантоїса, що оточує слизову сполучну тканину, і утворює разом з ними пупковий канатик.
Биологическая библиотека – материалы для студентов, учителей, учеников и их родителей.
Наш сайт не претендует на авторство размещенных материалов. Мы только конвертируем в удобный формат материалы, которые находятся в открытом доступе и присланные нашими посетителями.
Если вы являетесь обладателем авторского права на любой размещенный у нас материал и намерены удалить его или получить ссылки на место коммерческого размещения материалов, обратитесь для согласования к администратору сайта.
Разрешается копировать материалы с обязательной гипертекстовой ссылкой на сайт, будьте благодарными мы затратили много усилий чтобы привести информацию в удобный вид.
© 2018-2024 Все права на дизайн сайта принадлежат С.Є.А.