Казка про зернятко. Текст – розповідь. До підручника.

Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями.

На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям.

Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я — безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки.

Під сніговою ковдрою

Восени зійшло жито. А незабаром настали зимові холоди.

Лютий мороз скував водойми, а білий сніг присипав довкілля. У таку сувору пору дбайлива земля, мов під ковдрою, бережно зігріває ніжні паростки.

Коли прийде весна, зеленітиме пишно озимина.

Текст-опис розквітлого соняшника (5-7 речень)

До нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. Розцвітає рослина влітку. На одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. Посередині кругла середина із трубчастих квітів. Вони темно-коричневого кольору. Обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. Саме вони нагадують жовтогаряче сонце. Навіть назва квітки співзвучна цій подібності.

Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.

Велика квітка соняшника нагадує мені жовтогаряче сонце.

Стоять ці рослини на високих міцних стеблах. Висотою сягають до півтора метра. Їхні листки темно-зелені й цупкі. Вони міцно тримаються на черешках. Зі сходом сонця розкривають свої голівки великі квітки. Круглий кошик віночком обрамляють золоті пелюстки. Під час цвітіння середина голівки теж вкривається дрібними жовтими квітками. У кінці серпня там достигне шкірясте насіння.

Гордо тримає соняшник золотого бриля, схожого на сонце, повертаючи за рухом світила.

Соняшник

Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля.

Король серпневого поля — соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї.

Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, то побачиш чорні клітинки. Саме ці маленькі клітинки і приносять стільки користі людині.

Соняшники піднялися над землею, своїм ласкавим полум’ям наче зігрівають, окрилюють, підносять тебе.

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2024, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.