Зміст:
Українська червоно-ряба молочна порода
Українська червоно-ряба молочна порода створена шляхом відтворного схрещування сименталів з червоно-рябими голштинами, частково – з айрширами та монбельярдами. Ареал породи охоплює 14 областей України. Порода апробована у 1992 році. Характерними ознаками тварин нової породи є міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла, вим’я ванно- чи чашоподібної форми з великим запасом, шия довга з тонкою складчастою шкірою, холка гостра, спина рівна і пряма, поперек широкий і міцний, зад широкий, довгий, кінцівки міцні.
Жива маса дорослих корів 650-680 кг, теличок у 12 міс. – 300-320 кг, 18 міс. – 400-450 кг. Забійний вихід у бугайців 15-місячного віку становив 56-59 %. Нова порода має центральний та південно-східний внутрішньопородні типи. Вінницький, Київський, Прилуцький, Харківський, Черкаський заводські типи. Крім цього, – заводські лінії Імпрувера 333471, Сьюприма 333470, Ханове-ра 1629391, Шеврея 6241, Мейєрдел Сайтейшна 1599075, Дон Жуана 7960, а також 53 заводські родини. Від корови Русалки 4725 з держплемзаводу “Христинівський” протягом трьох лактацій тривалістю по 305 днів одержали по 10489-13672 кг молока. В Українській червоно-рябій породі частка крові голштинів досягає 60-80 %, але у певної кількості тварин така частка дещо більша або менша. За основу селекції взято бажані тип, характер, рівень продуктивності, технологічні якості худоби. У центральному внутрішньопород-ному типі одержано 342 корови з надоєм понад 8000 кг молока за 305 днів лактації. Надій у 36 корів перевищив 10 000 кг, у 97-ми – 8000-10 000, у 209-ти – 8000-9000 кг. Середня продуктивність 1541 первістки апробованого Київського заводського типу червоно-рябої молочної породи становить 4544 кг молока жирністю 3,92 %.
Червона польська порода
Червона польська порода розводиться у Волинській та Тернопільській областях, створена завдяки складному відтворному схрещуванню місцевої польської худоби з англерською і червоною датською породами.
Тварини червоної польської породи невеликі, жива маса дорослої – 450-480 кг, бугаїв 850-900 кг, телят при народженні 28-32 кг. Надої корів у кращих племінних господарствах 4500-5000 кг молока з вмістом жиру 3,8 %, забійний вихід 54 %. Тварини добре пристосовані до поліських умов.
Білоголова українська порода
Центром формування породи була колонія Голендри Вінницької області, яку створили в 1871 р. переселенці, вихідці з Голландії та Німеччини. Вони завезли сюди худобу гронінгенського відріддя голландської, остфризької, вільс-термаршської та інших порід. Схрещування місцевої худоби з вищеназваними породами створило білоголову українську породу. При відборі тварин звертали увагу на високу молочну продуктивність помісей для розведення “в собі”. Найбільший вплив на перших етапах цієї роботи відіграла гронінгенська худоба. Білоголова українська порода – молочна, добре пристосована до місцевих умов Полісся, але вона поступається продуктивністю іншим породам, насамперед чорно-рябій. Тому масив породи різко зменшився, вона являє собою локальну породу України, частину якої слід зберегти для сучасної і майбутньої селекції. Масть білоголової української породи – чорна білоголова і червона білоголова з білими відмітинами на грудях, череві та кінцівках, має білу голову з темними колами навколо очей. Середня маса корів 450-500 кг, бугаїв – 700-800 кг. Молочна продуктивність 3000-3500 кг.
Англерська порода
Англерська порода створена на початку 19 ст. у Німеччині, в провінції Ангельн. Тривалий час вона була відома як ангельська, а в 1950 році їй дали нову назву – англерська. її вивозили в інші країни, де використовували при утворенні червоної датської, червоної степової, червоної польської та інших порід.
Сучасна анґлерська порода відзначається високими надоями і вмістом жиру в молоці (4500-5000 кг молока і 4,2-4,4 %), добрими екстер’єрними ознаками. Це дає змогу широко використовувати її поряд з червоною датською для поліпшення багатьох червоних порід. Жива маса корів – 450-525 кг, бугаїв – 850-950 кг, телят при народженні – 30-36 кг.
Айрширська порода
Айрширська порода виведена в Шотландії (графство Айр) у XVIII ст. Вважається, що вона створена в результаті схрещування місцевої худоби з голландською, шортгорнською, герефордською, гернзейською, джерсейською та іншими породами.
Тепер у Великобританії ця худоба становить близько 3 % загального поголів’я. Продуктивність айрширів у середньому 50005400 кг молока, вміст жиру 3,8-3,9 %. За жирномолочністю порода переважає цілий ряд інших порід. Від найкращої корови Дроіптон Мелодія-29 за дев’яту лактацію одержали 13690 кг молока з вмістом 4,09 % жиру і 3,34 %білка. Худобу цієї породи вивозять у
Швецію, Фінляндію, США, Канаду, Австрію, Нову Зеландію та інші країни.
В Україну айрширів завезли з Фінляндії, їх використовували для утворення харківського типу червоно-рябої породи на основі симентальської.
Середня продуктивність підконтрольних корів айрширської породи у Фінляндії становить 5821 кг молока з вмістом 4,45 % жиру та 3,27 білка. Жива маса корів – 491 кг. Розводять айрширів і в багатьох країнах. Там, як і в Україні, айрширів використовують для чистопородного розведення та схрещування з іншими породами з метою поліпшення їх продуктивності та технологічних ознак, посилення пристосованості до промислової технології.
Джерсейська порода
Джерсейська порода – одна із давніх порід світу. Виведена на островах британського каналу шляхом поліпшення місцевої худоби. На острові Джерсі, який розташований у протоці Ла-Манш, тривалий час місцеву худобу розводили “в собі”. У 1789 р. прийнято закон, який забороняв вивезення худоби інших порід. Порода формувалася під впливом вимог ринків Англії та країн Західної Європи на коров’яче масло. Тому відбір і підбір протягом багатьох років був однобічним – за жирномолочністю. Слід також зазначити, що клімат, де створювалася порода, був м’який, теплий. Тварини цілий рік знаходилися на пасовищах. Широко тут застосовували інбридинг. З 1850 р. почали експортувати худобу в інші країни. Значного поширення порода набула у США, Німеччині, Данії, Новій Зеландії та інших країнах. Джерсейська порода – найкраща за жирномолочністю. Жир у молоці становить 5,5-6,0 %, жива маса корів – 360- 400 кг, надій – 3500 кг молока. За екстер’єром і конституцією це характерна молочна худоба ніжної щільної конституції, спостерігаються тварини перерозвиненої у бік ніжності конституції. Масть тварин від світло-сірої до темно-бурої, іноді – чорна.
У селекції останнім часом стали враховувати міцність конституції тварин і живу масу, яка у багатьох тварин невелика. Голова легка і суха, тулуб плоский, ребра косо поставлені, груди глибокі, вузькі, м’язи щільні, сухі, кістяк тонкий, вим’я чашоподібної форми, шкіра тонка, еластична. Висока жирномолочність породи дає змогу використовувати її для схрещування з іншими для створення нових порід і типів худоби. Характерний приклад у цьому подали в Німеччині, де створили синтетичну породу (місцева чорно-ряба х джерсейська х голштинська), яка відзначається високими господарськи корисними ознаками. В Україні джерсеїв схрещували з червоною степовою, симентальською, лебединською та ін. Але чіткої спрямованості в селекції не було, і ця робота не набула визначених масштабів.
Велика рогата худоба молочного напряму продуктивності
З порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності розводять чорно-строкату, холмогорскую, Ярославську, тагільського, червону степову, буру латвійську, айршірской і ін. Худоба молочного напряму містять зазвичай в спеціалізованих скотарнях, фермах і таборах.
Корови молочного напряму (молочних порід) мають стійку спадкової здатністю перетворювати кормові речовини в умовах належного годування в молоко, а не в жир. Сучасні спеціалізовані породи великої рогатої худоби молочного напрямку відрізняються найвищим рівнем молочної продуктивності і найкращим складом молока. Річні надої таких корів складають 5000-7000 кг молока при вмісті жиру 3,5-3,7%.
Корови молочних порід відрізняються хорошою оплатою корму молоком, молочним жиром (оплата корму – збільшення продуктивності тварин зі збільшенням і поліпшенням корми).
Для цих тварин характерний наступний екстер’єр: тулуб кілька витягнуте, а його передня частина звужена; мускулатура слабо розвинена; голова легка, видовжена, неширока; шия довга, тонка, з дрібної складчатостью шкіри; груди досить довга, з малорозвиненим підгруддям; загривок висока; спина пряма, довга, непомітно переходить в широку довгу поперек; черево об’ємисте, глибоке; хвіст довгий, тонкий; ноги міцні, тонкі, широко поставлені; шкіра тонка і еластична, з дрібними складками в області шиї, зі слабо розвиненою сполучною тканиною під шкірою, з ніжним блискучим волоссям. У корів вим’я об’ємисте, шкури нерідко заполістие, у бугаїв шкури з потовщеннями в області голови та шиї.
Молочний напрямок скотарства характеризується високою питомою вагою корів у стаді (від 60 до 90%). Зберігається майже виключно маточне поголів’я (телиці, нетелі, корови), бичків ж забивають після народження (опоек) або восени і взимку після пасовищного нагулу (виросток і полукожнік).
Невелику частину бичків зберігають для ремонту бугаїв-плідників або ж вирощують до 1,5 років для забою на м’ясо.
Чорно-ряба порода (рис. 1) – одна з найпоширеніших і найбільш високопродуктивних молочних порід у всьому світі. Поголів’я худоби цієї породи становить більше 25% від загальної чисельності породного худоби країни. Розводять його на території всіх колишніх союзних республік, особливо в північних, північно-західних і центральних районахУкаіни, на Україні, в Білорусії, Молдавії. У тварин рівна спина, широкий зад, міцний кістяк, пряма постановка ніг, велика вим’я. Масть чорно-ряба.
Мал. 1. Корова чорно-рябої породи
Жива маса дорослих корів досягає 600 кг, а іноді і більше. Забійний вихід відгодованих бичків становить 60%. Тварини швидко пристосовуються до різних природних і кліматичних умов. При хорошому годуванні корови здатні давати 5000-7000 кг молока в рік з 3,5-3,7% жиру.
Тварини чорно-рябої породи відрізняються також хорошими м’ясними якостями. Забійний вихід складає в середньому 50-55%. Якість шкури цілком задовільний з точки зору шкіряного виробництва.
Холмогорская порода (рис. 2) виведена близько 200 років тому на території Нєжиною області. Вважається, що ця порода чисто місцевого походження і виведена шляхом тривалої селекції на молочність при хороших кормових умовах в результаті відбору кращих тварин з місцевого північного худоби і схрещування його з голландським.
Мал. 2. Корова холмогорской породи.
За зовнішнім виглядом і конституції худобу холмогорской породи неоднорідний: значна частина тварин має явні ознаки голландського худоби, зустрічаються і такі тварини, які за зовнішнім виглядом займають проміжне положення між голландським і місцевим худобою.
Тварини холмогорской породи характеризуються високою молочністю і хорошою пристосованістю до суворих кліматичних умов. Вони мають міцну статуру, об’ємний черево, добре розвинене вим’я, щільний і міцний кістяк, тонку і щільну шкіру. Масть в основному чорно-ряба, але зустрічаються тварини червоно-рябої масті. Худоба холмогорской породи – найбільш великий з вітчизняних порід худоби молочного напрямку. Жива маса корів коливається від 500 до 550 кг, биків від 850 до 950 кг. Молочна продуктивність корів висока. При повноцінному годівлі річні надої перевищують 5000-6000 кг. М’ясні якості холмогорского худоби задовільні. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі жива маса бичків-кастратів в 15-16-місячному віці становила 410-460 кг, забійний вихід – 53-56%.
Холмогорская порода розводиться в північних і північно-західних областяхУкаіни, в Московській і Камчатської областях, в Комі, Якутії, Татарстані і Удмуртії.
Ярославська порода відноситься до числа найстаріших вітчизняних порід молочного напряму продуктивності. Створена вона в XIX столітті на території Ярославської області шляхом поліпшення місцевої худоби. Тварини мають добре розвинену середню частину тулуба, вузьку груди, тонкий і міцний кістяк і добре розвинене вим’я. Масть їх чорна, а на голові, кінцівках і в нижній частині тулуба білі плями. Шкіра тонка, щільна з дрібними складками на шиї. Худоба ярославської породи відрізняється гарною молочністю і високою жирністю молока. Молочна продуктивність досягає 5000 кг молока за лактацію при жирності близько 4%.
Худоба ярославської породи середніх розмірів: маса корів 460-500 кг, биків 700-800 кг, маса окремих биків досягає 1100 кг. М’ясні якості ярославського худоби як породи молочного напряму задовільні.
При інтенсивному вирощуванні на м’ясо бички в 18-місячному віці досягають живої маси 420-450 кг при забійному виході 52-57%. Тварин цієї породи розводять в Ярославській, Калінінської, Іванівської та Вологодської областях.
Тагільська порода (рис. 3) створена на Уралі шляхом схрещування місцевого уральського худоби з Холмогорським, ярославським і голландським. Сучасний худобу тагільської породи середньої величини, має міцний кістяк, кілька подовжений тулуб, добре розвинене вим’я. Масть чорно-ряба, рідше червона, бура або буро-строката. Шкіра щільна, еластична. Тварини мають міцною конституцією, добре пристосувалися до суворого клімату. Жива маса корів до 500 кг, биків 750-800 кг. Середні надої 5000 кг при жирності молока 4,1%. М’ясна продуктивність худоби тагільської породи невисока. До недоліків породи можна віднести значну різнотипність статури і масті, наявність екстер’єрних вад і невисоку господарську скороспілість. В даний час худобу цієї породи поширений в Пермській, Луганській областях, Удмуртії і в Західному Сибіру.
Мал. 3. Корова тагільської породи.
Червона степова порода (рис. 4) великої рогатої худоби – одна з найбільш поширених в нашій країні порід молочного напряму продуктивності. Батьківщиною його вважається південна частина України. Тварини червоної степової породи відрізняються міцною, сухою конституцією, вузьким тулубом, тонким кістяком, тонкою еластичною шкірою, що утворює складки на шиї. Масть їх червона з різними відтінками. Середня жива маса корів 425-500 кг, биків 560-800 кг. Забійний вихід ситих телят 53-57%. Молочна продуктивність корів цієї породи вважається хорошою. Середні надої становлять 3000-3800 кг, жирність молока 3,6-3,7%. М’ясні якості задовільні.
Мал. 4. Корова червоної степової породи.
Худоба червоної степової породи відрізняється гарною пристосованістю до жаркого посушливого клімату південних районів країни, де він проявляє велику стійкість до захворювань. Худоба цей розлучається на півдні України, на Північному Кавказі і в Закавказзі, в Середній Азії і Західному Сибіру.
Бура латвійська порода створена на території сучасної Латвії на початку поточного століття схрещуванням місцевого латвійського худоби спочатку з тваринами ангельської, а потім червоної датської породи.
Тварини цієї породи мають міцну конституцію, тонкий щільний шкіру, короткий, густий, ніжний волосяний покрив. Масть червона різних відтінків. Тварини відрізняються довголіттям. Жива маса корів 500-600 кг, биків 800-1000 кг. М’ясні якості задовільні. Забійний вихід досягає 52-57%. Річний удій 3000-3500 кг молока при вмісті жиру 4%. Скоростиглість цих тварин досить висока.
Бура латвійська порода розводиться в Латвії, де вона є основною (99% всього поголів’я великої рогатої худоби), а також в Псковській і Новгородській областях.
Голландська порода вважається найдавнішою з усіх культурних порід молочного напряму. В Україні голландський худобу почали завозити ще в XVIII в. Тварини голландської породи мають міцну конституцію, невелику голову, невеликі, спрямовані вперед роги, глибоку і помірно широкі груди, верхню частину спини пряму, кістяк міцний, негрубий, добре розвинену мускулатуру, тонку, еластичну шкіру, покриту ніжним волоссям, добре розвинене вим’я, міцні ноги середньої довжини. Масть тварин чорно-ряба. Маса корів 550-650 кг, биків 800-1000 кг. Забійний вихід відгодованих тварин становить 55-58%. Удій корів голландської породи досягає до 5000 кг при жирності молока 3,8%.
Худоба цієї породи розводять майже у всіх країнах світу. Його використовували для поліпшення таких порід великої рогатої худоби, як чорно-ряба, Бестужевська, холмогорская, Тагільська і ін.