Щавлева кислота 20 г

Щавлева кислота – високоефективний акарицидний засіб при ураженні кліщем Варроа (Varroa). На зовнішній вигляд – це безбарвні кристали, чудово розчиняються у воді. При використанні кислоти слід надягати захисний одяг, тому що вона досить отруйна і пари можуть подразнювати слизові.

Застосування:
Щавлевою кислотою можна обробляти кількома способами: перший – обробка розчином, при температурі вище 16 градусів, другий – обробка парами кислоти при температурі не нижче 10 градусів.
Бджолосім’ї обробляють близько 5 -ти разів на протязі всього активного сезону. Перший раз обробка відбувається після масового обльоту бджіл, при необхідності можна процедуру виконати повторно через 10-12 днів. Влітку слід проводити кілька обробок з таким же інтервалом. В основному проводять після відкачки меду, але до початку підгодівлі. І останню обробку щавлевою кислотою проводять восени піcля виходу бджіл з розплоду.
Можливо звикання кліща до кислоти, тому дотримуючись інструкції, не використовуйте її поспіль більше 2-3 років.

Дози:
Щавлеву кислоту 20 г слід розчинити в літрі теплої води, обов’язково кип’яченою. Обприскувати бджіл правильно на відстані 30-40 см під кутом 45 градусів.

Зібраний мед, після правильної обробки щавлевої кислотою, можна спокійно їсти.

Написати відгук

Ваш відгук: Примітка: HTML теги не дозволені! Використовуйте звичайний текст.

Рейтинг Погано Добре

Введіть код, вказаний на зображенні:

Методи боротьби з кліщами Varroa

З поміж усіх шкідників та хвороб на сьогоднішній день кліщі вароа (Varroa destructor) — найбільше впливають на європейських медоносних бджіл (Apis mellifera).

Ці ектопаразитарні кліщі потрапили до США в 1987 році і поширилися по всьому світу після того, як «перестрибнули» з азіатської медоносної бджоли (Apis cerana) на європейську медоносну бджолу.

Кліщі вароа розмножуються в комірках, де розвиваються робочі бджоли і трутні. Комірки розплоду трутнів більші, а стадія розвитку після запечатування довша (15 днів для трутнів проти 11 днів для робочих бджіл), що дозволяє кліщам давати більше потомства за цикл. Кліщі варроа не розмножуються в маточниках через несприйняття маточного молочка і дуже короткий період після запечатування комірок (7 днів). Якщо у сім’ї бджіл є розплід, то більшість кліщів варроа перебуватиме у запечатаному розплоді, де вони часто можуть уникнути хімічної обробки.

Вважається, що кліщі варроа живляться за рахунок жирових тіл бджіл, що є органом, який забезпечує енергію, необхідну протягом тривалих періодів спокою, наприклад зимівлі. Крім ослаблення метаболізму бджіл, кліщі варроа передають низку летальних вірусів. Титри вірусу у медоносних бджіл співвідносяться з навантаженням кліща варроа, причому обидва показники підвищуются з весни до осені.

Таким чином, контроль популяції кліща ― це метод боротьби з вірусами. У пасічних роботах вибір часу боротьби з кліщами є критичним. Боротьба з кліщами восени є головним фактором успіху зимівлі і виживання медоносних бджіл.

Контроль рівня кліщів варроа у сім’ях важливий для визначення потреби та типу лікування. За звичайним графіком, наприклад щомісячним, бджолярі вимірюють середню кількість кліщів (кількість кліщів на 100 бджіл), щоб визначити, коли кількість кліщів, виявлених на дорослих робочих бджілах, перевищує поріг шкодочинності. Цього можна досягти кількома методами, наприклад за допомогою цукрової пудри, спирту або клейкої дошки.

Промивання спиртом є найбільш точним методом моніторингу популяцій кліщів. На великих пасіках достатньо відібрати проби у 20% сімей, які дадуть достатню інформацію про популяцію кліща. Практичні порогові значення різняться, але потрібно націлитись на підтримання рівня закліщеності нижче або близько середнього числа ― 2 кліща на 100 бджіл.

Це дуже низька кількість, яку можна підтримувати, використовуючи ряд методів, що варіюються від технологічних до хімічних . Бджолярі можуть використовувати комплексний підхід до боротьби зі шкідниками в якому використовують кілька різних методів боротьби з кліщами в комбінації або в ротації протягом року. Поєднання різних практик лікування є ефективним, і це знижує ймовірність розвитку стійкості до хімічних речовин, як це відбувається, коли лише один метод лікування застосовується повторно.

Технологічні підходи

Технологічні підходи спрямовані на зменшення розмноження шкідників. Для контролю та профілактики кліщів варроа, технологічний контроль включає придбання бджолиних сімей, стійких до кліщів, використання стільників з дрібними комірками та створення перерви у виведенні розплоду.

Стійкість сімей

Використання бджіл, стійких до кліщів, може обмежити залежність від хімічних речовин для боротьби з кліщем варроа. З цією метою були виведенні різні бджолині популяції зі стійкістю до кліща. Варто купувати європейських медоносних бджіл, які тривалий час контактували з кліщем варроа.

• Російські бджоли інгібують розмноження кліща. Російські бджоли характеризуються повільнішим збільшенням популяції кліщів варроа, ніж інші бджоли, завдяки здатності пригнічувати розмноження кліща. У них є менший відсоток ураженості розплоду і рідше багаторазове зараження комірок, а бджоли, уражені вірусом деформованого крила, мають значно меншу вірусну реплікацію.
• Гігієнічна чутливість бджоли до вароа (VSH) гальмує розмноження кліща. Ця ознака розпізнається тестуванням .
• Відкусування ніг кліщів ― бджоли будуть кусати кліщів, завдаючи шкоди їхнім тілам та/або ногам. Ця ознака бджіл розпізнається при уважному огляді кліщів, які потрапили через екран на липку дошку, визначаючи частку кліщів, які були пошкоджені бджолами.

Дрібні комірки стільників

На початку 1950-х років, коли було винайдено сучасне обладнання для вуликів, розпочався розвиток галузі бджільництва шляхом модернізації та індустріалізації. Частина цього процесу полягала у виготовленні вощини ― штучної основи для стільників з шестикутників розміром 5,4 мм та виведенням бджіл великих розмірів, які могли б виробляти більше меду. Однак в диких умовах бджоли, як правило, будують стільники з менших шестикутників розміром 4,9 мм. Деякі дослідження показують, що кількість кліщів зменшується зі зменшенням розміру комірки, оскільки коротший період розвитку після запечатування у меншій комірці призводить до меншої кількості кліщів варроа, що утворюються у кожній із них. Ефективність використання стільників з дрібними комірками, як методу боротьби з кліщем варроа обговорюється у науковій літературі, адже медоносним бджолам не шкодить використання цього методу.

Перерви у виведенні розплоду

Створивши перерву виведення розплоду в сім’ї можна суттєво вплинути на кількість наявних виводкових комірок для розмноження кліща. Ця перерва може бути досягнута шляхом ізоляції або видалення матки із сім’ї протягом приблизно 3 тижнів. За цей час весь розплід вилуплюється, тому кліщі витісняються з комірок на дорослих бджіл. Такий підхід сам по собі або в поєднанні з хімічною обробкою може вплинути на ріст популяції кліща варроа. На додаток, дорослі бджоли посилюють догляд за собою за відсутності розплоду, що може сприяти зменшенню кількості кліщів у сім’ї, особливо у поєднанні з екранованою донною дошкою. Якщо правильно вибрати час у перерві виведення розплоду, можна потенційно полегшити стрес у дефіцитний період, забезпечуючи сім’ю молодою маткою для зимівлі.

Механічні підходи

Контроль популяцій кліща варроа шляхом маніпуляцій з сім’єю або вуликом може бути ефективним, особливо якщо одночасно застосовується кілька методів. Механічні засоби контролю включають екрановану донну дошку, видалення розплоду трутнів та посипання цукровою пудрою.

Пастки для кліщів

Видалення трутневого розплоду усуває кліщів, які розмножуються у ньому, тому цей захід використовують, як пастку. Кліщі варроа мають більш високий репродуктивний коефіцієнт у розплоді трутнів, ніж у розплоді робочих бджіл, завдяки довшому періоду після запечатування, що дозволяє кліщам давати в комірках робочих бджіл приплід лише у 1,3-1,4 шт. на комірку, та 2,2-2,6 шт. приплоду у трутневих комірках. Крім того, період зараження трутневого розплоду становить 40-50 годин, на відміну від 15-30 годин у розплоді робочих бджіл.

Разом ці репродуктивні переваги у розплоді трутнів проявляються у 6-кратному збільшенні кількості кліщів, виявлених під трутневими стільниками, ніж під робочими комірками. Додавання трутневих стільників до сім’ї заохочує вирощування трутнів, які діють, як пастка для кліщів. Видаляючи ці стільники до появи трутнів, можна ефективно видаляти кліщів варроа, що розмножуються в комірках. Потім розплід трутнів може бути заморожений і повернутий до сім’ї або вирізаний з рамки. Ця практика зменшує розмноження кліща, що збільшує відсуває час, коли популяція досягне порогу шкодочинності. Однак цей метод може бути недостатньо ефективним, щоб залишатись єдиним засобом боротьби з кліщами варроа.

Сітчасте дно

Кліщі природним чином падають з бджіл внаслідок руху всередині сім’ї та самоочищення бджіл під час гігієнічної поведінки. Якщо дно сітчасте, а не глухе, кліщі падають на землю і рідше піднімаються знову на бджіл. Сітчасте дно зменшує інвазію кліща у виводкових комірках, внаслідок чого нижчий відсоток популяції опиниться у розплоді. Навантаження від кліща все ще досягає економічного порогу шкодочинності у вуликах із сітчастим дном, тому цей фізичний метод боротьби з варроа повинен застосовуватися у поєднанні з іншими методами контролю.

Цукрова пудра

Нанесення цукрової пудри на бджіл може слугувати методом боротьби з кліщами, оскільки це стимулює гігієнічну поведінку, внаслідок чого на дні збирається більше кліщів. Її використання може бути ефективним для бджіл, вилучених з вуликів, але це трудомістко, тому пасічники повинні зважувати витрати та вигоди при виборі цієї практики.

Цей метод, ймовірно, не контролюватиме популяцію кліща самостійно, але його можна використовувати для збільшення опадання кліща у поєднанні із сітчастим дном.

Хімічні підходи

Розмноження кліща варроа навесні та влітку часто призводить до великої популяції восени. Якщо економічний поріг шкодочинності досягнуто, то найкращий успіх зимівля матиме тоді, коли до виведення зимуючих бджіл застосувати хімічний метод боротьби. У системі У системі комплексної боротьби з вароатозом (ІРМ), коли це можливо, застосовуються «м’які» хімічні речовини.

«М’які» хімічні речовини

Органічні кислоти, ефірні олії та бета-кислоти хмелю вважаються хімічними речовинами м’якої дії, оскільки вони отримуються природним шляхом. Ці обробки ефективні, не залишають хімічних залишків у бджолопродуктах, таких, як віск. Якщо в вулику потрібно використати хімічні речовини, рекомендується спочатку застосовувати м’які хімічні речовини, перш ніж розглянути питання використання жорстких хімічних речовин. Крім того, сім’ї слід обробляти лише після того, як моніторинг зазначить, що обробка необхідна.

Мурашина кислота. Мурашина кислота є природним компонентом отрути медоносних бджіл і є природним компонентом меду. Зазвичай використовується ця хімічна речовина, оскільки при високій концентрації ця органічна кислота проникає через воскові кришечки і ефективно вбиває кліщів, що розмножуються на розплоді. Одне обмеження полягає в тому, що використання мурашиної кислоти залежить від температури, оскільки може завдати шкоди сім’ї, якщо використовувати її за температури навколишнього середовища, що перевищує +29°С. Це може збільшити смертність розплоду і потенційно привести до загибелі матки. При використанні за температури нижче +10°С мурашина кислота має низьку ефективність.

Щавлева кислота. Щавлева кислота — це природна сполука, яка міститься в рослинах, таких як ревінь, капуста, буряк та шпинат. Як хімічний засіб для боротьби з кліщами щавлева кислота може використовуватися у двох формах: паровій та крапельній. Оскільки щавлева кислота не проникає через кришечки, то вона є найбільш ефективною в періоди без розплоду, що робить її корисним компонентом інтегрованої програми контролю варроа, як зимового або ранньовесняного методу. Однак його не слід використовувати, як самостійний засіб. При надмірному вживанні або застосуванні у великих дозах щавлева кислота може завдати шкоди бджолам, кристалізуючись в середній кишці личинок, збільшуючи смертність личинок і зменшуючи площу розплоду. Надмірне використання цього способу може також зменшити активність та довголіття робочих бджіл.

Тимол. Ефірні олії ― це природні сполуки, що отримують з рослин. Найпопулярнішою ефірною олією для боротьби з кліщем варроа є тимол (з рослин чебрецю). Хоча лікування тимолом може ефективно контролювати кліщів на дорослих бджолах, воно не може проникати через кришечки комірок, тому не контролює кліщів у виводкових комірках. Ефективність тимолу залежить від сили сім’ї, а також від умов навколишнього середовища. Робочі бджоли реагують на обробко тим, що спорожнюють комірки біля ефірної олії, тому застосування такої обробки навесні може зменшити загальну площу розплоду в сім’ї. Крім того, лікування тимолом може викликати бджолиний «розбій» та збільшити агресивність сім’ї . Ефективність лікування тимолом може бути низькою, тому його слід поєднувати з іншими методами лікування.
Бета-кислоти хмелю. Калійні солі бета-кислоти хмелю отримують з рослини хмелю, і вони безпечні для використання в будь-який час року, навіть під час медозбору. Однак більш ефективні, як засіб проти кліща, коли менше розплоду, оскільки не проходять через кришечки комірок. Використання під час вирощування розплоду вимагає декількох застосувань. Температура навколишнього середовища не впливає на лікування. Ефективність варіюється, але вона, як правило, не така висока, як інших м’яких хімічних засобів.

«Жорсткі» хімічні речовини

Хімічний контроль кліщів варроа може бути досягнутий за допомогою використання різних акарицидів/мітицидів. Синтетичні мітициди, як правило, ефективні, вбиваючи до 95% популяції кліща.

Історично склалося, що флювалінат та кумафос були найбільш широко використовуваними засобами для лікування вароатозу, але кліщі розвинули стійкість до цих хімічних речовин, а їх залишки зберігаються та накопичуються у воску. Хоча ці дві важкі хімічні речовини все ще законно застосовуються, ми їх не рекомендуємо і не будемо обговорювати тут. Залишки мітицидів у воску можуть завдати шкоди бджолам безпосередньо, а також бджоли стають більш сприйнятливими до нозематозу. Крім того, ці залишки можна знайти в продуктах бджільництва, що робить їх менш бажаними для споживачів. Синтетичні хімічні речовини повинні бути крайнім засобом для пасічників, які практикують ІСМ.

Амітраз. Найпопулярнішим синтетичним акарицидом є амітраз (продається як Apivar®). Амітраз у первісному вигляді не зберігається, як забруднювач меду чи воску. Однак було виявлено, що деякі метаболіти амітразу зберігаються, і існує синергетичний ефект амітразу та вірусів, який пов’язаний зі збільшенням смертності бджіл. Крім того, була задокументована резистентність кліщів до амітразу, тому його ефективність необхідно ретельно контролювати.

Підсумок

Існує багато доступних варіантів контролю популяцій кліщів варроа в сім’ях медоносних бджіл. Кожен варіант має переваги та недоліки, але розуміння наслідків кожного вибору є важливою частиною прийняття рішень. У підході до ІСМ, пасічники повинні покладатися на технологічні та механічні практики боротьби з кліщами, перш ніж використовувати м’які або жорсткі хімічні речовини. Моніторинг закліщеності та чергування обробок мають вирішальне значення для ефективного управління та зниження стійкості до хімічних речовин цих шкідників. Допоможе покращити успіх і добробут медоносних бджіл розуміння та розгляд усіх варіантів, перш ніж вирішувати, як далі діяти.

Robyn Underwood, Margarita López-uribe, Penn State University

Переклад з англійської. Джерело ― extension.psu.edu

щавлева кислота, 20 г

Для приготування 2% розчину щавлевої кислоти вміст пакета розчиняють в 1 літрі теплої кип’яченої води. Обробляють міжрамкове простір улиев за допомогою обприскувача типу “Росинка” на відстані 25-30 див, під кутом 30-400 до рамок, з розрахунку 5-10 мол розчину на кожне міжрамковий простір. Оприскування проводять навесні три рази, з інтервалом в 1 тиждень, і восени, після збору меду, при температурі повітря не нижче +15 0С. Практика застосування (дослідження)

Проведені дослідження підтвердили, що розчин кислоти найбільше ефективно діє в концентраціях 1,4-2,7%. Різні дослідники відзначають високу акарицидну активність цього препарату, застосовуваного у формі 2-процентного водяного розчину методом зрошення бджіл за допомогою аерозольного розпилювача.

За літературним даними щавлева кислота має не меншу акарицидну активність проти кліща варроа, ніж мурашина, а іноді навіть більш ефективну. А в деяких випадках вона діє на фізіологічний стан бджіл більш м’яко, ніж мурашина. Середня ефективність обробок розчином щавлевої кислоти становить до 90%.

Ця технологія застосування щавлевої кислоти має ряд особливостей. Зокрема – це твердий температурний режим (температура повітря під час проведення обробок повинна бути не нижче 16°С), трудомісткість, необхідність розбирання гнізд і почергового вилучення рамок, що нерідко приводить до охолодження гнізда й розплоду. Під час осінніх обробок у гніздах підвищується вологість, що сприяє пліснявінню стільника, розвитку аскосферозу. Крім того, грибами псується перга, а під час зимівлі бджоли отруюються.

При зберіганні щавлевої кислоти в розчині вона швидко втрачає свої акарицидні якості.
У літературній періодиці є дані, що метод обробки бджіл парами щавлевої кислоти одержали під час нагрівання препарату в спеціальному обладнанні. При цьому відзначений гарний розвиток родин бджіл і їх висока продуктивність.

Для вивчення ефекту дії щавлевої кислоти при варроатозі методом перегонки були проведені дослідження в умовах пасіки. Для цього відібрали 25 родин бджіл, які обробили в такий спосіб: у робочу камеру спеціального обладнання засипали 2 г щавлевої кислоти (на кожні 10-12 рамок), потім протягом 30-40 секунд нагрівали робочу камеру паяльною лампою, а вихідну трубку обладнання вставили в льоток вулика й за допомогою автомобільного насоса ввели пари кислоти в родину бджіл. Після цього льотки вулика закрили на 5-10 хв. Контрольну групу родин бджіл обробляли 2-процентним водяним розчином щавлевої кислоти: зрошували бджіл, по черзі виймаючи із гнізда рамки із бджолами, за допомогою аерозольного розпилювача “Росинка” розчин наносили на рамки із бджолами, під кутом 45 °С.

Після проведення досвіду було виявлено, що ефективність методу перегонки щавлевої кислоти – у середньому 93%, а методом зрошення препаратом – 79,5-80%. Біпін і щавлева кислота в боротьбі з варроатозом В останні роки ефективні обробки бджіл у безрозплідний осінньо-зимовий період, коли кліщ переходить на бджіл і кріпиться під тергитами, тому стає малодоступним для дії препаратів. Для збудження кліща застосовується (перед обробкою біпіном і щавлевою кислотою, за 10-15 хв.) 20%-на спиртова настойка м’яти, під дією якої кліщі стають активними, виходять з-під тергитов і вразливі до діючої речовини біпіну й щавлевої кислоти.

Перед обробкою бджіл вміст ампули з біпіном розчиняють в 2-х літрах води (25-30 гр.З) і ретельно перемішують. Можна використовувати пластмасову пляшку, у пробці якої зробити отвір діаметром 0,5-1 мм. Поливають бджіл у вуличках тонким струмком, проводячи пляшкою від початку вулички до кінця двічі, з розрахунку 5-10 мол розчину на вуличку. При наявності розплоду в бджолосім’ї обробку необхідно повторити через 7-10 днів. Щавлеву кислоту застосовувати в 2% концентрації (20 г на 1 л кип’яченої води температури 25-30 гр.). Розчин застосовують методом зрошення стільника із бджолами за допомогою “Росинки” (5-6 качків). Кліщі обпадають протягом 3-х днів.

Ефективність і токсичність біпіну й щавлевої кислоти визначали в осінній період, після згодовування цукрового сиропу, коли в родинах уже не було розплоду.
Біпін починав діяти в перші 4-5 годин, викликав масове обпадання кліщів. Його дія виявилася трохи ефективніше щавлевої кислоти. Це показали порівняльні досвіди.
Деякі бджолярі застосовують різні електричні випарники, виготовлені з невеликих скляних ємностей, металевих трубок різного діаметра або звичайних димарів. Сутність полягає у використанні електроенергії як джерела підігріву щавлевої кислоти. Практики відзначають, що обробка бджіл парами щавлевої кислоти має ряд переваг перед застосуванням 2 %-ного розчину даного препарату, тому що її проводять у більш пізній термін восени або провесною, коли в родинах немає або мало розплоду. Однак слід зазначити, що подібні нагрівачі доступні бджолярам, що мають певні навички в роботі з електроприладами. Такі випарники можна застосовувати тільки на електрифікованих пасіках при найсуворішому дотриманні техніки безпеки — працювати повинні не менш двох людей. Одним зі способів застосування є наступний: 20 г щавлевої кислоти розчиняють в 100 г теплої води, потім шприцом набирають 10 мл ( з розрахунку на одну родину) отриманого розчину й пропускають його через сильно нагріту на примусі або газовій плиті мідну порожню болванку. З однієї сторони в болванку герметично вмонтована медична голка з виходом канюли назовні. пари, що утворюються при зіткненні з гарячими стінками камери, через штуцер і гумовий шланг плавно нагнітаються у вулик через льоток. При перевірці внутрішніх стінок камери випарника на ній не виявлене відкладання кристалів кислоти. Обробку проти варроатоза цим способом проводять у будь-який час активного сезону ввечері. Даний спосіб все-таки не рекомендується для практичного використання, його можна апробувати на невеликому числі родин бджіл. Не можна користуватися ним у період медозбору.

Ще один спосіб застосування щавлевої кислоти – методом її сублімації.

Згідно з наставлянням по застосуванню щавлевої кислоти при варроатозі бджіл, затвердженому Головним управлінням ветеринарії 21 листопада 1988 р., її використовують двома способами: шляхом дрібнодисперсного обприскування бджіл 2 %-ним розчином або парами кислоти, отриманими при її сублімації в спеціальному обладнанні. Для приготування 2 %-ного розчину щавлевої кислоти використовують кип’ячену воду, охолоджену до 30 °С (на один літр беруть 20 г препарату). Розчин готовлять перед застосуванням. З метою ущільнення бджіл на рамках з вулика видаляють повномедові й пергові стільник. Потім із гнізда по черзі витягають рамки й обприскують бджіл по обидва боки будь-яким дрібнодисперсним розпилювачем («Росинкою», «Блиском», садовим обприскувачем та ін.). Смолоскип аерозолю направляють безпосередньо на комах з відстані 35—40 див під кутом 45, витрачаючи на одну рамку 10—12 мол розчину (на родину — 100—120 мол). Обробку в багатокорпусних вуликах починають із нижнього корпуса.

При обробці бджіл парами щавлевої кислоти у вулику закривають верхній льоток, а в нижній уводять 10-15 клубів диму з димаря. Потім у робочу камеру обладнання засипають 2 г препарату ( з розрахунку на кожні 10-12 рамок, зайнятих бджолами) і прогрівають паяльною лампою або іншим нагрівачем вихідну трубку 2 протягом 5-6 з, потім уводять її в нижній льоток і потім 30-40 із прогрівають робочу камеру. Після цього короткочасно, на одну секунду, відкривають на вхідній трубці 3 вентиль 4 для подачі з балона кисню або вуглекислого газу під тиском 1,5 атм. При їхній відсутності подачу акарицидной суміші з робочої камери обладнання можна здійснювати за допомогою автомобільного насоса (4-5 повних качків). Перед заповненням новою дозою кислоти робочу камеру короткочасно (1-2 с) прохолоджують, опускаючи днищем на поверхню холодної води.

Важливою практичною радою при виготовленні обладнання є те, що вихідну трубку слід обов’язково монтувати на кришці робочої камери. Цим досягається повне видалення пар кислоти, вони не кристалізуються. Кришку з робочою камерою зручно з’єднувати двома ланками велосипедного ланцюга. Із внутрішньої сторони кришки по всій її окружності слід робити вилучення й заповнювати азбестом, що забезпечує герметичність при роботі. Цей спосіб особливо прийнятний при обробці бджіл, що втримуються в павільйонах, тому що не треба розбирати гніздо й уся робота проводиться поза павільйоном. Це охороняє бджоляра від шкідливого впливу пар кислоти. Якщо в павільйоні родини розташовані в кілька ярусів, обробку починають із верхнього. Залежно від ступеня поразки родини протягом активного сезону обробляють до п’яти раз. Першу обробку проводять навесні після масового обльоту бджіл, якщо буде потреба її повторюють через 7—12 днів. Після відкачки товарного меду обробку відновляють (1— 2 рази). Цим досягається масова загибель кліща в родинах, у результаті чого нарощування молодих бджіл, що йдуть у зиму, буде відбуватися без шкідливого впливу паразита на їхній організм. Температура навколишнього повітря повинна бути не нижче 16 °С при обробці водяним розчином і не нижче 10 З-Парами кислоти. Таким чином, обробка бджіл парами щавлевої кислоти швидка, не вимагає більших трудових витрат, проводиться без розбирання гнізда в практично безразплідний осінній період і при малій кількості розплоду навесні, що підвищує противоварроатозну ефективність. Усе це дає можливість широкого впровадження даного способу в практику бджільництва як на суспільних пасіках, так і на присадибні.

Магазин “ Медок ” м. Львів, вул. ак. А. Сахарова 16

₀₃₂ 238-13-31

₀₉₈ 195-38-74 ₀₆₇ 787-33-21