1. Функції сім’ї

Ми продовжуємо тему соціалізації особистості. І сьогодні розглянемо діяльність, вплив і значення в житті людини такого інституту соціалізації , як сім’я . Для розуміння даного матеріалу нам потрібно пригадати наступні терміни:

складається з осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

На уроках з «Основ правознавства» в 9 класі ти вже отримав деякі відомості з теми «Неповнолітні як учасники сімейних правовідносин». Тепер пригадай їх. Основним джерелом права в даній сфері є Сімейний кодекс України.

Сімейним кодексом України (далі – Кодекс), що набув чинності \(1\) січня \(2004\) року, вперше дається законодавче поняття шлюбу. У ньому лаконічно сформульовано основні ознаки шлюбу ( стаття 21 ).
Шлюб — це сімейний союз. Слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім’ю, а не спрямований на її створення.

У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі.

Відповідно до положень Кодексу умовами вступу в шлюб є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним ( стаття 24 ).
Шлюб — інститут, який регулює відносини між чоловіком та жінкою. Саме шлюб в людському суспільстві вважається єдино прийнятною, соціально схваленою та закріпленою законом формою.

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства ( стаття 3 Кодексу ). Сім’я — головний інститут суспільства. У свою чергу інститут сім’ї включає безліч більш приватних інститутів, а саме інститут шлюбу, інститут споріднення, інститут материнства і батьківства, інститут власності, інститут соціального захисту дитинства і опіки.

Світ сімейного співіснування включає в себе духовний, економічний, соціальний і культурний розвиток. В процесі історичного прогресу суспільства сім’я набула статусу основного соціального інституту .

Сім’я часто об’єднує представників різних релігій, етносів, національностей, соціальних груп, які привносять в неї елементи своєї культури, традиції, звичаї.

Єдиним інститутом соціалізації , який впливає на людину впродовж усього життя, є сім’я. Саме в сім’ї ми формуємо основні життєві цінності та принципи, які неодмінно впливають на формування нашої ідентичності. Побудова взаємовідносин в сім’ї впливає на манеру поведінки дитини, яка переймає не лише те, що намагаються передати їй дорослі (цілеспрямований вплив), а й неусвідомлювані батьками форми їхньої поведінки, ставлення до себе та інших людей (спостереження).

1. склад сім’ї;
2. позиція дитини в сім’ї (син/дочка, онук/онучка, старший/менший тощо);
3. основні агенти соціалізації (члени сім’ї, які найбільше вплинули на формування дитини);
4. стиль виховання/взаємовідносин в сім’ї;
5. особистісний, моральний, і творчий потенціал, як сукупність позитивних людських якостей дорослих членів сім’ї.

Найкращою для соціалізації дитини є сім’я, побудована на партнерських відносинах (демократична). У ній немає вертикалі влади, відносини будуються на рівноправних умовах для всіх членів сім’ї.

Коли ж в сім’ї відбуваються деформації, це часто має негативний вплив на розвиток дитини. Розрізняють два типи деформацій сім’ї — структурну (відсутність одного з батьків/членів сім’ї) і психологічну (порушення взаємин, культивування негативних цінностей).

Важливість сім’ї для нормального функціонування суспільства визнана в усьому світі.

Сім’я в українській традиції базується на пріоритетах взаємності, повазі до особистості кожного члена родини, спільних інтересах та спільній діяльності.

Класифікації сім’ї.
(Ознайомтесь з існуючими класифікаціями сім’ї. Накресліть схему сім’ї, в якій Ви проживаєте. Визначте, до якого типу чи виду вона належить.)

Якщо в попередній класифікації ми мали 9 видів сім’ї (6+3), то в наступній — 11. І хоча це пов’язано з різним підходом до критеріїв класифікації, проаналізуй, і знайди відмінності.

Останнім часом інститут сім’ї зазнає значних трансформацій. Це виявляється в появі нових видів/моделей сім’ї. А також у таких явищах, як:

• відкладення строку створення сім’ї;
• уникнення шлюбу, «співжиття на віру»;
• зниження рівня народжуваності дітей;
• зростання кількості неповних сімей;
• високий рівень старіння поколінь.

Тема 6. Сімейний бюджет. Фінансове планування та фінансові цілі

Що таке особистий та сімейний бюджети, навіщо потрібне фінансове планування, як поставити свої грошові цілі та розробити план їхнього досягнення, а також навіщо створювати фінансову «подушку безпеки», розповідає Bankchart.com.ua.

Путівник за статтею

Домашня бухгалтерія: як вести облік фінансів сім’ї?

Сімейний бюджет

Бюджет (сім’ї, держави, організації) – це план доходів і витрат, а також інформація про його виконання, тобто фактичні доходи і витрати.

Виходячи з цього визначення виходить, що ведення особистого (у разі окремого господарювання) або сімейного (у разі спільного домогосподарства) бюджету передбачає систематичний облік фактичних доходів та витрат, здійснених за період, їх аналіз та подальше планування.

Фінансовий план

Фінансовий план сім’ї у найпростішому варіанті складається з двох частин:

• Дохідна частина – до неї ми записуємо всі доходи сім’ї (заробітна плата, доходи від підприємницької діяльності, стипендія, субсидії, допомога, виграші та інше)
• Витратна частина – у якій ведеться облік витрат. Краще, якщо ви зробите це, розділивши витрати на 2 частини: обов’язкові (на їжу, одяг, житлово-комунальні послуги тощо) та необов’язкові (див. тему 2 «Витрати», розділ 2).

Наприкінці кожної частини необхідно підбити підсумок. І залежно від різниці між доходами та видатками отриманий бюджет може бути:

• профіцитним (коли доходна частина перевищує видаткову);
• збалансованим (коли доходна частина дорівнює видатковій);
• дефіцитним (коли доходна частина менша за видаткову).

Дефіцит бюджету призводить до нагромадження боргів. Профіцит бюджету дозволяє накопичувати заощадження та здійснювати інвестиції, внаслідок чого такий бюджет стає збалансованим.

Активи та пасиви сім’ї

Фінансовий план буде неповним, якщо при його складанні не брати до уваги фактичні активи та пасиви сім’ї.

Активи сім’ї – це цінності довгострокового характеру, що є у сім’ї: нерухомість, цінні папери, інші інвестиції, дорогі речі – ювелірні вироби, електроніка тощо, а також гроші.

Серед активів найбільший інтерес щодо зростання добробуту сім’ї мають інвестиційні активи. До них відносять активи, які призначені для збільшення доходів сім’ї завдяки зростанню вартості таких активів у часі (див. Розділ 4 Тема 1). До інвестиційних активів можна віднести інвестиції в пайові інвестиційні фонди, ліквідні цінні папери (див. Розділ 8), іноземну валюту, що конвертується, депозити, коштовності, твори мистецтва, інвестиційну нерухомість і т.д.

Пасиви сім’ї – це зобов’язання щодо витрат (боргів), які має сім’я. Наприклад, орендна плата, кредити та інші обов’язкові виплати.

Періодичний перегляд активів та пасивів сім’ї дозволяє:

• відстежити динаміку добробуту,
• спланувати великі купівлі чи продаж наявного майна;
• вести об’єктивний облік доходів та витрат.

Чим більше активів і пасивів у сім’ї, тим комплекснішим і складнішим буде фінансовий план. Проте, акуратний облік та грамотне фінансове планування дозволяють скласти збалансований бюджет сім’ї відповідно до поставлених фінансових цілей.

Фінансові цілі

Планування бюджету сім’ї завжди починається із визначення фінансових цілей. Такі цілі можуть бути абсолютно різними: для когось фінансовою метою може бути придбання конкретних матеріальних благ (смартфон, путівка), для інших – загальне підвищення рівня життя, а для третіх – створення пасивних доходів, які дозволять не залежати від роботи в майбутньому .

Цілі можна класифікувати залежно від терміну, необхідного для їх досягнення:

• стратегічні (довгострокові);
• тактичні (короткострокові (до 1 року) та середньострокові (1-5 років)). Для постановки короткострокових цілей, у тому числі й фінансових, добре зарекомендував себе метод SMART (смарт), з суттю якого легко можна ознайомитися в інтернеті.

Для складання фінансового плану необхідно:

1. Здійснити облік фактичних доходів та витрат. На цьому етапі сім’я встановлює контроль за своїми грошовими потоками, назріває необхідність змін – оптимізації витрат, збільшення доходів.

Для тих, хто не має бажання записувати всі свої витрати в зошит, вже давно створено спеціальні програмні продукти, деякі з них доступні на безоплатній основі. А якщо левову частку витрат ви оплачуєте за допомогою пластикових карток, то пошукайте у своєму мобільному банківському додатку – цілком можливо, там існує спеціальна функція, яка автоматично рознесе всі ваші покупки за окремими статтями витрат, що значно полегшить завдання розділення витрат на окремі групи.

1. Позначити свої фінансові цілі (оцінити, чи досяжні вони). На цьому етапі абстрактні цілі переходять у категорію цілком конкретних виражених у цифрах завдань (ціна мети на момент її придбання, рівень пасивних доходів до отримання у майбутньому тощо). Що буде джерелом коштів для досягнення мети, які фінансові інструменти для цього вибрати, які існують обмеження (наприклад, відкладати не більше 20% своїх доходів), взагалі, чи можливо досягти мети при існуючих обмеженнях, і якщо ні, то як це можна виправити.
2. 3. Скласти план доходів та витрат відповідно до затверджених цілей. На цьому етапі відбувається помісячне (поквартальне, річне) планування витрат із зазначенням напрямів та конкретних сум.

Фінансова «подушка безпеки»

При фінансовому плануванні необхідно пам’ятати про пріоритетність у постановці цілей. Так, найважливішою фінансовою метою має стати створення фінансового резерву – «подушки безпеки» – у разі непередбачених втрат доходу (звільнення, довгострокова хвороба, банкрутство бізнесу). Розмір подібного резерву зазвичай визначають як суму, необхідну на підтримку звичного рівня життя сім’ї протягом 3-6 місяців, навіть за повної відсутності доходів. Такий резерв може стати необхідною допомогою у разі форс-мажорних обставин (аварія, затоплення квартири, поломка техніки та ін.). При використанні коштів із резервного фонду обов’язковою умовою є його відновлення. Тільки після формування фінансової «подушки безпеки» можна переходити до реалізації інших фінансових цілей.

Читайте також: