Індапен таблетки

Інформація на даній сторінці, може бути чутливою до часу і не повинна використовуватися як довідкова інформація після дати, вказаної в цьому документі. Уважно вивчіть Медичне застереження та Умови користування сайтом Tabletki.info.

Це офіційна інструкція для медичного застосування лікарського засобу «Індапен». Інформація призначена тільки для медичних фахівців.

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання

• Взаємодія з іншими засобами
• Особливості застосування
• У період вагітності
• При керуванні автомобілем
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування

• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника

Індапен інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Індапен таблетки 2,5 мг. Опис та застосування Іndapen, аналоги та відгуки. Інструкція Індапен таблетки затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: indapamide;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 2,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат;

оболонка: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кислота стеаринова, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості : таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з шорсткуватою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Сульфонаміди, прості препарати. Індапамід.

Фармакологічні властивості

Індапамiд — сульфонамiдний діуретик, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамiд інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, при яких діуретичний ефект незначний. Більше того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у гіпертензивних пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Індапамід має високу ліофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме:

— змінює трансмембранну течію іонів (насамперед кальцію), що призводить до зменшення скоротливої здатності гладких м’язів у кровоносних судинах; стимулює синтез простагландину PGE2 і простацикліну PGI2, який є вазодилататором та інгібітором агрегації тромбоцитів. Усе це призводить до зменшення загального опору периферичних судин і артеріол та зумовлює зменшення артеріального тиску.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця.

При короткостроковому, середньостроковому та довгостроковому спостереженні за пацієнтами з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід:

— не впливає на метаболізм ліпідів: тригліцеридів, холестерину ЛПНЩ і холестерину ЛПВЩ;

— не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі цукрового діабету.

Після перорального застосування індапамід швидко і повністю всмоктується, пікової концентрації у крові досягає через 1-2 години. Індапамід накопичується в еритроцитах і на 71-79 % зв’язується з білками плазми крові та еритроцитами. Період напіввиведення (t0,5) становить приблизно 15 годин. Стан динамічної рівноваги досягається через 4 дні. За рахунок високої розчинності у ліпідах препарат проникає крізь стінки до судин волокон гладких м’язів.

Нирковий кліренс становить 60-80 % від загального кліренсу. Більша частина індапаміду метаболізується, 5-7 % речовини виявляється у сечі у незміненому вигляді. З калом виводиться 20—30 % введеної дози.

Клінічні характеристики

Індапен Показання

Есенціальна артеріальна гіпертензія у дорослих.

Протипоказання

Підвищена чутливість до індапаміду, до будь-яких інших компонентів препарату або до інших сульфонамідів. Тяжка ниркова недостатність. Печінкова енцефалопатія та тяжкі порушення функції печінки. Гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не рекомендовані комбінації:

Літій: Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі та адаптувати його дозу.

Комбінації, що потребують обережності:

Препарати, що можуть спричинити виникнення torsades de pointes (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует):

• антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);
• антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
• деякі антипсихотичні препарати:

• фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
• бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);
• бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

• інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes — пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та, за необхідності, коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (більше 3 г/добу):

– можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду;

– у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно: або за три доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків та потім, за необхідності, відновити терапію діуретиком, або розпочинати призначення інгібітора АПФ з низької початкової дози з послідуючим поступовим збільшенням дози.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю починати застосування інгібітора АПФ слід з мінімальної дози, можливо, після зниження дози супутнього діуретика, що виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших двох тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпокаліємії:
глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику: підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати терапію.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують особливої уваги:

Алопуринол. Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Комбінації, які потребують уваги:

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен):

Така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю, або гіперкаліємії. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: при виникненні дегідратації, що була спричинена прийманням діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.

Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення креатиніну плазми без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть при відсутності дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Особливості застосування

У пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому разі застосування індапаміду слід негайно припинити.

Світлочутливість. Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Водний та електролітний баланс:

Рівень натрію у плазмі крові

Вимірюють перед початком лікування і надалі регулярно. Зниження рівня натрію у плазмі крові спочатку може проходити безсимптомно, тому рекомендований його регулярний контроль; у пацієнтів літнього віку і пацієнтів із цирозом печінки рівень натрію слід вимірювати частіше. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Рівень калію у плазмі крові

Пацієнти з подовженим інтервалом QТ також є групою ризику незалежно від того, чи є ця патологія вроджена, чи ятрогенна. У цьому випадку гіпокаліємія так само, як і брадикардія, є чинником, що спричиняє розвиток тяжких аритмій, зокрема потенційно летальної тахікардії типу пірует. У всіх зазначених вище випадках рекомендоване більш часте вимірювання рівня калію у плазмі крові. Перше вимірювання рівня калію у плазмі слід проводити протягом першого тижня від початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії слід проводити її корекцію.

Рівень кальцію у плазмі крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть знижувати виведення кальцію із сечею і спричинити незначне тимчасове підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Явна гіперкальціємія може бути наслідком раніше нерозпізнаного гіперпаратиреозу. До вивчення функції паращитовидної залози лікування слід відмінити.

У пацієнтів, хворих на діабет, особливо при наявності гіпокаліємії, необхідно стежити за рівнем глюкози в крові.

У пацієнтів, хворих на гіперурикемію, може спостерігатися тенденція до підвищення частоти нападів подагри.

Функція нирок і діуретики

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики ефективні тільки при нормальній функції нирок або при її мінімальних порушеннях (рівень креатиніну у плазмі — нижче 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла і статі.

Вторинна гіповолемія внаслідок втрати води і натрію під дією діуретика на початковому етапі лікування може спричиняти зниження рівня клубочкової фільтрації. Це може спричинити підвищення рівня сечовини в крові та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок тимчасова функціональна ниркова недостатність не має клінічного значення, проте може підсилити вже існуючу ниркову недостатність.

Застосування препарату може стати причиною позитивної реакції під час допінг-контролю.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування — це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі;

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.

Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок тварин. Впливу на фертильність людини не очікується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Індапен не впливає на швидкість реакції, проте під час застосування препарату в окремих випадках можуть виникнути різні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у випадку комбінації з іншим гіпотензивним засобом. Унаслідок цього може погіршитися здатність керувати транспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування Індапен та дози

Для перорального застосування: одна таблетка (2,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування вищих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Ниркова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індапен можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні.

Печінкова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти

Індапен не рекомендовано застосовувати для лікування дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності його застосування для цієї групи пацієнтів.

Передозування

Не підтверджена токсична дія індапаміду у дозі до 40 мг, що у 16 разів вище терапевтичної дози.

Ознаками гострого отруєння є такі водно-електролітні порушення як гіпонатріємія та гіпокаліємія. Передозування індапамідом може супроводжуватися нудотою, блюванням, артеріальною гіпотензією, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією або олігурією, яка може перейти в анурію, спричинену гіповолемією.

Початкові заходи включають швидке виведення прийнятих речовин шляхом промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу, в умовах стаціонару.

Побічні реакції

Найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипання.

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку метаболізму та обміну речовин

Дуже рідко: гіперкальціємія.

Частота невідома: зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), гіпонатріємія
(див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: вертиго, втомлюваність, головний біль, парестезія.

Частота невідома: непритомність.

Частота невідома: міопія, розмитий зір, порушення зору, хоріоїдний випіт.

Частота невідома: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»).

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту

Рідко: нудота, запор, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: порушення функції печінки.

Частота невідома: при наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії, гепатит.

З боку шкіри та її похідних

Часто: реакції гіперчутливості, макулопапульозні висипання.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, Синдром Стівенса—Джонсона.

Частота невідома: можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака, реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Дуже рідко: ниркова недостатність.

Частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»), підвищення рівня глюкози крові (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення рівня сечової кислоти у крові (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення рівня печінкових ферментів.

Термін придатності Індапен

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання Індапен

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

Виробник

Фармацевтичний завод «Польфарма» С. А./

Pharmaceutical Works «Polpharma» S. A.

Місцезнаходження виробника

Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.

Подальша інформація

Пам’ятайте, зберігайте ці та всі інші ліки в недоступному для дітей місці, ніколи не передавайте свої ліки іншим і використовуйте Індапен тільки за призначенням.

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин.

Увага! Ця інструкція для медичного застосування лікарського засобу є офіційною інструкцією виробника Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А..

Лікування підшлункової залози лікарськими препаратами: чим лікувати, таблетки, список

Лікування підшлункової залози лікарськими препаратами повинно виконуватися під контролем лікаря. Не рекомендується робити вибір і визначати дозування кошти самостійно. Це загрожує ускладненнями. Найбільш поширеним патологічним станом, що розвивається в підшлунковій залозі, є панкреатит. При такої хвороби медикаментозне лікування повинно бути комплексним: усувають симптоми і відновлюють функції ураженого органу.

Які засоби призначають

Список дієвих препаратів для лікування підшлункової залози досить великий. Підбираються вони відповідно з особливостями перебігу хвороби, станом організму пацієнта та стадії розвитку патології. Препарати для лікування підшлункової залози можуть вирішувати різні завдання:

• усунення больового синдрому;
• відновлення роботи ШЛУНКОВО-кишкового тракту, при цьому необхідно заповнити недолік ферментів, нормалізувати моторну функцію кишечника, запобігти розвитку дисбактеріозу або усунути з’явилися ознаки даного патологічного стану;
• якщо розвинулася ендокринна недостатність, цей процес необхідно звернути назад.

Комбінованих засобів для лікування підшлункової залози поки що не створено, тому призначають різнотипні препарати, які впливають на ті чи інші системи організму. В першу чергу необхідно усунути гострі прояви захворювання. До них відносять больові відчуття.

Потім впливають на інші патологічні процеси.

Потрібно пам’ятати, що існують різні панкреатит (гострий, хронічний, рецидивуючий). Це назви однієї хвороби в різних формах. В кожному випадку можуть застосовуватися різні препарати. Якщо при запаленні підшлункової залози в хронічній, гострої і рецидивуючій формі використовуються одні і ті ж кошти, то змінюється дозування, тривалість терапії, схема прийому.

Препарати, купирующие больові відчуття

Вони представляють групу спазмолітиків і анальгетиків. Подібні ліки зазвичай випускаються у формі таблеток. Вони можуть мати різний принцип впливу на організм:

• усувають спазми в органах травної системи;
• діють комплексно: допомагають прибрати спазми і блокують больові відчуття;
• знімають больовий синдром.

Вибір робиться з урахуванням симптомів і стану пацієнта. При нестерпного болю треба швидко прибрати ці відчуття. В даному випадку краще взяти анальгетики наркотичної дії. Перелік ліків, які усувають біль і можуть бути призначені при запаленні підшлункової залози:

1. Папаверин. Представляє групу спазмолітиків. Чинить слабку дію на нервову систему. Пропонується у вигляді таблеток, розчину для ін’єкцій, супозиторіїв. Це ліки може бути призначено навіть вагітним, так як зменшує тонус і сприяє розслабленню гладких м’язів органів різних систем (дихальної, травної, сечостатевої). Активний компонент — папаверину гідрохлориду. Препарат викликає розширення артерій, знижує збудливість м’язів серця. Папаверин показаний при спазмах різного характеру. При дисфункції печінки засіб не призначають. Інші обмеження на застосування: вік дітей до 6 місяців, літній вік, глаукома, AV блокада.
2. Але-шпа. Може вводитися внутрішньом’язово, внутрішньовенно. Крім того, пропонується ліки і у вигляді таблеток. Активний компонент — дротаверину гідрохлорид. Це засіб являє групи спазмолітиків, воно не впливає на центральну нервову систему. Але-шпа призначається при спазмах гладкої мускулатури різного характеру. При захворюванні підшлункової залози таблетки можна приймати. Протипоказання: дитячий вік до 1 року, дисфункція печінки, лактозна недостатність, порушення процесу всмоктування глюкози.
3. Атропін. Препарат знижує тонус гладких м’язів, а ще характеризується аналгетичними властивостями. Завдяки цьому усуваються гострі симптоми при захворюванні підшлункової. Ліки містять атропіну сульфат, пропонується у вигляді порошку, розчину. Протипоказань у кошти небагато: глаукома і порушення роботи сечовидільної системи при аденомі у чоловіків.
4. Промедол. Це засіб за властивостями близький до морфіну, представляє групу анальгетиків наркотичної дії. Показанням до застосування є різні патологічні стани, які супроводжуються гострим болем: родова діяльність в активній фазі, інфаркт міокарду, приступ стенокардії, післяопераційний період і запалення підшлункової. Обмеження на застосування: недостатність органів дихання, літній вік. Лікувати підшлункову залозу цим препаратом слід з обережністю. Справа в тому, що при тривалому використанні є ймовірність розвитку наркотичної залежності у пацієнта.

Ферментовмісні препарати

Такі таблетки для підшлункової залози необхідні, так як під впливом запального процесу може розвинутися дисфункція органу. Відновлення працездатності травного тракту без підтримки буде відбуватися повільніше. За цей період можуть розвинутися ускладнення або ж захворювання перейде в хронічну форму. Щоб цього уникнути, рекомендується регулярно випивати таблетки для лікування патологічного стану, який називається ферментативною недостатністю.

Препарати цієї групи поділяються на види за складом:

У першому випадку у засобів відзначають ряд обмежень на застосування: виразка, мочекаменное захворювання, гастрит. Якщо випити желчесодержащие таблетки, стан ураженого органу може погіршитися. До цієї групи відносять Фестал, Форте Ензим. Однак і ферментовмісні препарати повинні застосовуватися з обережністю, так як тривала терапія з їх використанням цілком може призвести до дисфункції підшлункової. Якщо правильно застосовувати ферменти, можна вилікувати патологічний стан даного органу.

Огляд препаратів

При виборі лікарського засобу враховують склад, показання та обмеження на застосування. Крім того, потрібно завжди пам’ятати, що будь-який препарат може спровокувати появу побічних ефектів. Якщо лікують підшлункову залозу, ліки, що містять ферменти, вибирають з ряду дієвих:

1. Креон. Пропонується у вигляді капсул. Активним компонентом є панкреатин. Креон сприяє нормалізації процесу травлення, він не містить жовч. З його допомогою лікують різні патологічні стани, при яких потрібна замісна терапія ферментами: панкреатит хронічного характеру, муковісцидоз, оперативне втручання при захворюваннях підшлункової і онкологія даного органу, часткова резекція шлунка, патології протоків підшлункової залози. Важливо пам’ятати, що цими таблетками цілком можна погіршити стан пацієнта при гострій формі панкреатиту і у випадку, коли розвинулося загострення даного захворювання в хронічній формі.
2. Фестал. Містить панкреатин і жовч. За допомогою препарату можна компенсувати ферментну недостатність. Дане ліки провокує появу безлічі побічних ефектів: порушення стільця і біль у животі, запаморочення, блювоту і нудоту, алергію. Фестал сприяє підвищенню рівня сечової кислоти. Показання до застосування: оперативне втручання, при якому виконується часткова резекція підшлункової, а також запальні процеси різного характеру. Препарат не призначають при гострій формі панкреатиту або в період розвитку загострення хронічного панкреатиту, а також при кишковій непрохідності, жовтяниці і сечокам’яної хвороби.
3. Ензістал. Це ще одне комбінований препарат, який містить бичачу жовч і панкреатин. Цей засіб не тільки нормалізує процес вироблення ферментів, але і сприяє поліпшенню загального стану органів травлення. Показанням до застосування є патології підшлункової залози, які розвиваються при різних захворюваннях ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Обмежень на застосування ліків небагато: непрохідність жовчовивідних шляхів, жовтяниця.
4. Ензим Форте. Представляє групу біологічно активних добавок. Препарат містить ферменти — панкреатин, а також екстракт фенхелю. Рішення питання, як лікувати ферментну недостатність при панкреатиті, слід шукати разом з лікарем, а не самостійно.
5. Мезим. Активний компонент — панкреатин. Препарат сприяє нормалізації процесу вироблення ферментів і полегшує стан при захворюваннях травної системи. Обмеження на застосування: гостра форма панкреатиту та загострення хронічного панкреатиту, непереносимість лактози. У віці до 3 років препарат не призначають.

Засоби, які усувають вторинні симптоми

Якщо вирішується питання, які ще призначаються ліки при запальних процесах в підшлунковій залозі, звертають увагу і на антациди. Препарати цієї групи допомагають усунути прояви вторинних симптомів. До таких відносять і больовий синдром в області живота. Він викликаний підвищенням рівня кислотності в шлунку.

В таких умовах відбувається руйнування ферментів, що додатково погіршує стан організму, зокрема, порушується процес травлення. Якщо вирішується питання, які ліки з цієї групи можуть бути призначені, в першу чергу розглядають такі варіанти:

1. Маалокс. Пропонується у вигляді порошку, таблеток жувальних і суспензії. Препарат діє м’яко і розроблений так, щоб мінімізувати подразнення шлунка. Активні речовини у складі: магнію гідроксид, алгелдрат. Перевага препарату полягає в тому, що він нейтралізує вільну кислоту в шлунку, але при цьому не стимулює секреторну функцію з вироблення цієї речовини. Ліки показано при ряді серйозних захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту: виразкова хвороба, рефлюкс, грижа діафрагми стравоходу, гастродуоденіт. Такими засобами, як Маалокс, можна нормалізувати роботу травної системи і при виникненні простого дискомфорту, що часто має місце, якщо пацієнт вживав жирну, гостру, смажену їжу, алкоголь, курив.
2. Алмагель. Це ще один засіб, яке здатне нейтралізувати надлишок шлункового соку протягом тривалого періоду. Його перевага — надання місцевоанестезуючого ефекту. Крім того, Алмагель — жовчогінний засіб. Препарат корисний для печінки і підшлункової залози. Протипоказання: хвороба Альцгеймера, дисфункція нирок, дитячий вік до 1 місяця.
3. Фосфалюгель. Пропонується у вигляді гелю, таке ліки приймають всередину. Головним компонентом є алюмінію фосфат. Фосфалюгель характеризується антацидним властивістю, позиціонується, як адсорбуючий і обволікаючий засіб. Отже, препарат не тільки сприяє зниженню рівня кислотності в шлунку, але і зменшує ризик подразнення стінок даного органу, так як огортає їх. Обмежень, крім дисфункції нирок, у препарату немає. Іноді під час прийому ліків відбувається порушення стільця (запор). Фосфалюгель допустимо застосовувати навіть вагітним жінкам та в період лактації.

Інші вторинні симптоми

Панкреатит може спровокувати появу інших патологічних станів. У кожному з випадків рекомендується прийняти певний препарат, що дозволить усунути симптоми. Якщо запалилися підшлункова залоза, таблетки призначаються в залежності від характеру патології:

1. Дисбактеріоз. Добре впливають на мікрофлору кишечника препарати Хілак Форте і Смекта. Перший з варіантів пропонується у вигляді крапель і містить беззародышевый водний субстракт продуктів обміну речовин різних груп. З допомогою такого засобу відбувається відновлення кількісної складової корисних бактерій, що призводить до рівноваги мікрофлори. Крім того, Хілак Форте сприяє нормалізації рівня кислотності. Показанням до застосування ліків є практично будь-яке порушення роботи кишечника, що супроводжується діареєю, дисбактеріозом і метеоризмом. Смекта допомагає вивести шкідливі мікроорганізми. Препарат характеризується адсорбуючим властивістю, але діє вибірково (не впливає на корисні бактерії).
2. Порушення моторики кишечника. Якщо цікаво, який засіб може бути призначена в даному випадку, слід звернути увагу на Тримедат. Основне завдання препарату — регулювання перистальтики кишечника. Він надає розслабляючу дію на весь травний тракт. Протипоказань у кошти небагато: дитячий вік до 3 років, період виношування дитини і грудного вигодовування.
3. Інтоксикація організму. Показані препарати: Ентеросгель, Смекта, активоване вугілля. Останній з варіантів не має протипоказань і не викликає побічних ефектів, але незручний, тому що потрібно вжити багато таблеток у відповідності з вагою пацієнта. Існують і більш сучасні препарати (Сорбекс), однак вони коштують набагато дорожче. Ентеросгель має істотний недолік — провокує блювоту. Його складно приймати не тільки дорослим, але й дітям. Якщо ж порівнювати ці лікарські засоби за ступенем ефективності виведення токсинів з організму, то з великим відривом лідирує Смекта.
4. Нудота, блювання. Усунути подібні симптоми теж можна. Для цього застосовують препарати Церукал, Дюспаталин. Перший з варіантів блокує серотонінові і дофамінові рецептори. Його призначають при різних патологіях, які супроводжуються блювотою і нудотою. Дюспаталин впливає на гладку мускулатуру органів, сприяє усуненню спазму, який спровокував неприємні відчуття.

Антисекреторні засоби

Якщо вирішується питання, які таблетки від підшлункової залози необхідно приймати додатково, слід розглянути препарати даної групи. Вони діють двома способами: блокує Н2-рецептори гістаміну; інгібують протонну помпу. Поширені препарати:

1. Омепразол — пропонується у вигляді капсул і містить однойменне активну речовину. Засіб інгібує протонний насос. Так спрощено називають фермент в клітинах шлунка. Ліки рекомендується застосовувати при виразковій хворобі, ерозивних процесах органів травної системи, рефлюксі. Його не призначають вагітним жінкам, в період лактації, дітям. Недоліком кошти є велика кількість побічних ефектів, причому вони виникають з боку різних систем організму.
2. Рабепразол. Засіб містить однойменний активний компонент. Це ще одне ліки з групи інгібіторів ферменту, який називається протонним насосом. Препарат заборонений до застосування дітям у віці до 18 років, пацієнтам, які страждають непереносимістю фруктози і глюкозо-галактозної недостатністю. Його не призначають вагітним, в період грудного вигодовування. Необхідно з обережністю вводити препарат при дисфункції нирок і печінки.
3. Лансопразол — також інгібітор протонного насоса. Його призначають при серйозних патології травної системи, включаючи виразкову хворобу, рефлюкс і т. д. Засіб можна застосовувати у 2 і 3 триместрах вагітності, однак воно протипоказано у період лактації. Недолік препарату — множинні побічні явища з боку майже всіх систем організму.
4. Пирензеприн. Це лікарський засіб блокує М1-хлинорецепторы. Показання до застосування: дуоденіт, пілороспазм, виразкові хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Протипоказань, крім глаукоми і дегенеративних процесів у передміхуровій залозі, у кошти немає. Цей препарат викликає сухість у роті, порушення процесу сечовипускання, алергію, головний біль, порушення серцевого ритму і стільця.

Дані препарати містять різні активні компоненти, але діють схоже. Із-за відмінностей в складі ліки можуть мати різні обмеження на застосування, більшість з них провокує ряд побічних ефектів. З цієї причини при виборі лікарського засобу необхідно враховувати стан пацієнта, ступінь тяжкості захворювання.

Дія фітопрепаратів

З цієї групи виділяють засіб Глюгард. Його не можна застосовувати в якості основного препарату. Дане ліки може стати лише частиною терапії. Його використовують у вигляді добавки до їжі. Глюгард містить велику кількість рослинних компонентів. Він допомагає органам травлення функціонувати в нормальному режимі, без перевантажень.