13 головних фільмів 2021 року. Ось найгучніші прем’єри та стрічки, які хвалять критики

Список премʼєр у 2021 році був значно насиченішим, ніж у попередньому: виходили перенесені через пандемію релізи, а до перегонів за глядача приєдналися й стрімінгові платформи. Forbes вибирає фільми, якими запам’ятається 2021 рік. У нашому списку важливі прем’єри, які не варто пропускати, та стрічки, які високо відзначили кінокритики

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

«Дюна»

Рейтинг IMDb: 8,2 Режисер: Дені Вільньов У ролях: Тімоті Шаламе, Ребекка Фергюсон, Оскар Айзек, Стеллан Скарсгард, Зендея Один із найпопулярніших та найвпливовіших науково-фантастичних романів, «Дюна» відома і як сага, яку вкрай складно екранізувати. Версія режисера Девіда Лінча, випущена в 1984 році, зібрала $30 млн при бюджеті $40 млн і була розгромлена критиками.

Тому зйомки «Дюни» Дені Вільньова від початку були ризиковані. Фільм виправдав себе: при бюджеті $165 млн зібрав $393,2 млн. Сам Вільньов називає «Дюну» кращою картиною, що він колись створював. Подальша доля серії залежала від зборів стрічки, і наприкінці жовтня представники Warner Brothers Picture Group оголосили: «Дюна. Частина 2» вийде у кінотеатрах у жовтні 2023-го. «Завжди уявляв собі три фільми, – сказав Вільнєв. – Я не хочу франшизу, але це – Дюна, а Дюна – величезна історія».

«Макбет»

Рейтинг IMDb: 7,6 Режисер: Джоел Коен У ролях: Дензел Вашингтон, Френсіс Макдорманд, Брендан Глісон, Корі Хокінс Реліз «Макбет» призначено на 25 грудня, але стрічка вже отримала 99% схвалення на Rotten Tomatoes та рейтинг 89/100 на Metacritic. Що в ній особливого? Це перша сольна робота режисера Джоела Коена, який завжди створював фільми в дуеті з братом Ітаном. «Було дивно. Я сумував за братом – ми працювали разом понад 35 років», – каже режисер. Але Коен мав особисту зацікавленість зняти адаптацію шекспірівської трагедії, яку Ітан не розділив. Роль лорда Макбета у чорно-білому фільмі виконав Дензел Вашингтон, леді Макбет – Френсіс МакДорманд.

Головним завданням Коена було скоротити текст, не втративши його ідентичності. Режисер працював над шекспірівською історією для тих, хто не хоче бачити шекспірівську історію чи навіть боїться її. «Але я хотів зберегти силу тексту та створити ритм, що безжально проходить через історію, як у фільмі про вбивство», – додає Коен. Що вдалося в результаті? «Коен створює кінопростір, що перетворюється на лабіринт розуму та морально-емоційний ігровий майданчик для глядачів. У цьому випадку майданчик забризканий кровʼю», – описує «Макбет» Variety.

«Влада пса»

Рейтинг IMDb: 7,0 Режисер: Джейн Кемпіон У ролях: Бенедикт Камбербетч, Кірстен Данст, Джессі Племонс «Влада пса» вийшла 1 грудня на платформі Netflix. Премʼєра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі у вересні та завоювала Джейн Кемпіон премію «Срібний лев» за найкращу режисуру. Знятий за однойменним романом Томаса Севіджа фільм розповідає історію двох братів, які управляють ранчо великої рогатої худоби.

Старшого брата зіграв Бенедикт Камбербетч – цю роль Indiewire назвали найкращою у карʼєрі актора. Його персонаж не прощає та висміює будь-яку слабкість, яку помічає в людині. Цю рису характеру він відточує на дружині молодшого брата та їхньому синові, доки не ловить себе на тому, що починає привʼязуватися до них.

«Спенсер: Таємниця принцеси Діани»

Рейтинг IMDb: 6,9 Режисер: Пабло Ларраїн У ролях: Крістен Стюарт, Джек Фартінг, Шон Харріс Події «Спенсер» розгортаються на початку 1990-х. Британська королівська сімʼя відзначає Різдво у Сандрінгемському палаці. Принцеса Діана, роль якої виконала Крістен Стюарт, усвідомлює: її шлюб із принцом Чарльзом – на межі колапсу. Режисер Пабло Ларраїн описує фільм як «байку, написану за справжньою трагедією». Він неодноразово наголошував: події в стрічці вигадані, хоч і засновані на історії, що дійсно відбувалась. Сварки між знаменитою парою часто обговорювали в медіа: наприклад, у 1990 році The Daily Mirror опублікували новину про те, що Діана та Чарльз посварилися, святкуючи Новий рік у Сандрінгемському палаці.

У «Спенсер» кілька граней: це водночас мелодрама про сімейну кризу, історія кохання та трилер про психологічні наслідки увʼязнення. Діана перебуває під постійним тиском із боку королівської сімʼї. За три доби, яку охоплює фільм, принцеса переживає ментальний злам – аж до галюцинацій, у яких фігурує дружина Генріха VIII Ганна Болейн.

«Сядь за кермо моєї машини»

Рейтинг IMDb: 7,9 Режисер: Рюсуке Хамагуті У ролях: Хідэтосі Нісідзіма, Токо Міура, Рейка Кірісіма Заснований на новелі Харукі Муракамі, фільм «Сядь за кермо моєї машини» отримав приз за найкращий сценарій на 74-му Каннському кінофестивалі.

Нещодавно овдовілий актор Юсуке Кафуку їде до Хіросіми. Там він ставитиме експериментальну версію пʼєси Антона Чехова «Дядя Ваня». За кермом машини, в якій Кафуку їде до Хіросіми, дівчина Місакі. Кафуку все ще переживає смерть дружини, яка зраджувала йому з іншим актором, а Місакі бореться із власними драмами. Спільна поїздка допомагає героям впоратися з минулим та прийняти його.

«Дім Ґуччі»

Рейтинг IMDb: 6,9 Режисер: Рідлі Скотт У ролях: Леді Гага, Аль Пачіно, Адам Драйвер, Джаред Лето, Джеремі Айронс 27 березня 1995 року від пострілу найманого вбивці помер Мауріціо Гуччі – останній із сімʼї, хто брав участь в управлінні брендом Gucci. Поліції знадобилося два роки, щоб розплутати справу. В організації нападу звинуватили колишню дружину Гуччі Патрицію Реджані. Їй присудили 16 років увʼязнення. Рідлі Скотт розповів цю історію у стрічці «Дім Gucci».

Критики зустріли фільм неоднозначно. На сайті Metacritic стрічка отримала рейтинг 59/100, а серед відгуків на Rotten Tomatoes позитивних – 60%. Члени сімʼї Гуччі заявили, що розчаровані картиною, звинувативши творців у спробі отримати прибуток та збільшувати дохід Голлівуду. Втім, завдяки фільму доходи збільшилися не лише в кіноіндустрії: платформа Wethrift зафіксувала зростання пошукових запитів на вінтажний одяг Gucci у 270%. А онлайн-магазин Farfetch відзначив зростання пошуку одягу Gucci на 1500%.

«Французький вісник»

Рейтинг IMDb: 7,4 Режисер: Вес Андерсон У ролях: Бенісіо Дель Торо, Едрієн Броуді, Тільда Суінтон, Леа Сейду, Френсіс Макдорманд, Тімоті Шаламе, Білл Мюррей, Оуен Вілсон Рекорд зі зборів серед фільмів Веса Андерсона досі утримує «Готель «Гранд Будапешт», який зібрав у прокаті $172,9 млн. «Французький вісник» зібрав $41 млн.

Події фільму починаються з повідомлення про смерть головного редактора журналу «Французький вісник» – Артура Ховітцера-молодшого. Стрічка представляє збірку статей, що вийшли в останньому номері за життя Ховітцера: Андерсон був шанувальником The New Yorker з підліткового віку, і його десятий фільм став даниною пошани цьому журналу. «Французький вісник» – квінтесенція авторського стилю Андерсона. Фільм повен деталей – у костюмах, інтерʼєрах, діалогах та акторському складі. Автор The New Yorker та кінокритик Річард Броді рекомендує подивитися «Французький вісник» щонайменше двічі – і тоді ви можете бути впевнені в тому, що побачили його повністю один раз.

«Легенда про Зеленого лицаря»

Рейтинг IMDb: 6,6 Режисер: Девід Лоурі У ролях: Дев Патель, Алісія Вікандер, Джоел Едгертон «Легенда про Зеленого лицаря» – фентезі та фолк-хорор, знятий Девідом Лоурі за сюжетом поеми XIV століття. В основі історії легенда про короля Артура.

На різдвяному обіді, де зібралися піддані Артура, зʼявляється несподіваний гість: Зелений лицар. Він пропонує будь-кому з присутніх узяти участь у квесті: той може завдати йому удару, але через рік повинен буде прийти в призначене місце, щоб отримати такий самий удар від Зеленого лицаря. Виклик приймає племінник короля, сер Гавейн. Через 12 місяців він починає шлях героя, щоб битися з ворогом і перевтілитися дорогою.

«Вестсайдська історія»

Рейтинг IMDb: 7,9 Режисер: Стівен Спілберг У ролях: Енсел Ельгорт, Рейчел Зеглер, Аріана Дебоуз, Девід Альварес Стівен Спілберг був закоханий у «Вестсайдську історію» з дитинства. «Вона була для мене навʼязливою спокусою, і я нарешті піддався йому», – каже режисер. Оригінальна постановка «Вестсайдської історії» вийшла 1957 року. Її сюжет побудований навколо стосунків підлітків Тоні та Марії, які входять до ворогуючих вуличних банд Нью-Йорка.

Повернення до класики – задум завжди ризикований. Чи вдалася вона Спілбергові? The Guardian, які дали римейку три зірки з пʼяти, відзначають виконавицю головної ролі Рейчел Зеглер – її перформанс сам по собі є достатньою причиною робити нову версію мюзиклу, вважають оглядачі. The Rolling Stones були щедрішими на похвали. «Вестсайдська історія» доводить, що можна залишити власний слід на легенді, не вибудовуючи її повністю», – пишуть вони.

«Паралельні матері»

Рейтинг IMDb: 7,0 Режисер: Педро Альмодовар У ролях: Пенелопа Крус, Мілена Сміт, Айтана Санчес-Хіхон Variety називають «Паралельних матерів» найкращою роботою Педро Альмодовара з часів фільму «Все про мою матір», який вийшов у 1999 році. На світовій премʼєрі стрічку зустріли девʼятихвилинними оваціями. Що так захопило публіку? Нова картина Альмодовара – історія про материнство; це одна з улюблених тем режисера, в якій йому досі вдається зростати.

Джаніс та Ганна стають матерями в один день. Джаніс, яку зіграла Пенелопа Крус, завагітніла від чоловіка, дружина якого бореться із раком. Джаніс вирішує народжувати та виховувати доньку самостійно. До такого ж рішення приходить і Ганна, яку кілька молодих людей шантажем змусили до сексу. «Це серйозний фільм, настільки прямолінійний, що між глядачами і тим, що відбувається на екрані, немає дистанції», – описують Variety шлях, який проходить аудиторія разом із героїнями.

«Найгірша людина на світі»

Рейтинг IMDb: 8,1 Режисер: Хоакім Трієр У ролях: Ренате Реінсве, Андерс Даніельсен Лі, Марія Грація ді Мео Головна героїня романтичної комедії Хоакіма Трієра Джулія навчається на медика. Невдовзі вона міняє факультет на психологічний, а потім йде вчитися на фотографа. Так само часто Джулія змінює романтичних партнерів. Вона не впевнена ні в чому, крім того, що хоче залишатися вірною собі. Головна героїня шукає покликання та кохання – цей пошук Трієр розбиває на 12 розділів із прологом та епілогом. Шлях Джулії типовий для «міленіалів», які часто виростають, але не дорослішають.

Режисер каже, що створив романтичну комедію для людей, які ненавидять романтичні комедії. «Ми хотіли зняти сучасний ромком, у якому жінка знаходить чоловіка не для того, щоб надати життю мети, а для того, щоб побачити, як її перевтілюють відносини з різними людьми», – пояснює Трієр.

«Аннетт»

Рейтинг IMDb: 6,4 Режисер: Леос Каракс У ролях: Адам Драйвер, Маріон Котійяр Леос Каракс зняв мюзикл про кохання, амбіції та творчість. Стендап-комік Генрі МакГенрі, якого зіграв Адам Драйвер, повідомляє про заручини з оперною співачкою Анн Дефрасну – її роль виконала Маріон Котійяр. Спілка викликає захоплення у медіа. У знаменитої пари народжується дочка Аннетт, яку у фільмі зображає маріонетка.

«Памʼять»

Рейтинг IMDb: 7,0 Режисер: Апічатпонг Вірасетакул У ролях: Тільда Суінтон, Елькін Діас, Жанна Балібар «Памʼять» Апічатпонга Вірасетакула – рідкісний фільм, який не планують випускати ні на стрімінг-платформах, ні на телевізійних каналах. Режисер запевняє: цю картину потрібно дивитися саме в кінотеатрі.

Тільда Суінтон зіграла жінку на імʼя Джессіка, яка вирушає відвідати хвору сестру в Боготі. Ночами героїня Суінтон чує дивні звуки і намагається зрозуміти їхнє походження. «Джесіка живе у лімбі. Вона – іноземка, але не туристка. Вона живе в Колумбії, але не колумбійка. Коли ми вперше зустрічаємося з нею, вона спить у чужій кімнаті», – розповідає про образ Суінтон. Весь фільм – це пошук героїні: команда знімала його у хронологічному порядку, щоб поступово розкривати для себе персонажа. «Памʼять» – повільне, медитативне кіно. Звідси і рішення показувати його тільки в кінотеатрах.

Найкращі фільми 2021

Напружена та водночас зворушлива драма режисера Шаки Кінга оповідає про лідера партії “Чорна пантера” Фреда Гемптона, вбитого 1969 року на замовлення ФБР.

Роль харизматичного революціонера, якого боялося ФБР, блискуче виконав Деніел Калуя, здобувши за неї “Оскара”.

Крім біографічної оповіді про відомих історичних постатей, стрічка порушує актуальні досі теми свавілля поліції та боротьби чорношкірих за свої права.

Легенда про зеленого лицаря (The Green Knight)

Сюжет фільму заснований на поемі XIV століття. На новорічний бенкет до Камелота приходить жахливий Зелений Лицар (Ральф Айнесон) і пропонує парі: будь-хто серед лицарів Круглого столу може вдарити його сокирою, але він зробить те саме через рік і один день.

Безстрашний племінник короля Артура, сер Гавейн (Дев Патель), приймає виклик і відсікає голову моторошному гіганту. Але той повертає голову на місце і йде геть.

У ролі сценариста й режисера стрічки виступив Девід Лоурі, відомий такими драмами як “Старий з пістолетом” та “Історія примари”. І отже, “Зелений лицар” претендує на більше, ніж середньостатистичне фентезі.

“Ми хотіли створити такий же епічний фільм як “Володар перснів”, але з оригінальною історією в основі”, – сказав Лоурі в інтерв’ю Entertainment Weekly.

Фільм сповнений фантастичних сцен боїв на мечах та міфічних істот, але його головна тема – загальнолюдська. “Ідея, що честь людини важливіша за життя чи спадщину, дуже близька мені. Я багато про це думаю, про те, як нас і мене, зокрема, сприйматимуть наступні покоління”, – додав режисер.

Рая та останній дракон (Raya and the Last Dragon)

Автор фото, Disney

Події цього смішного, яскравого та динамічного анімаційного фільму студії Disney розгортаються у вигаданому стародавньому королівстві Кумандра десь в Азії.

Юна войовниця Рая шукає останнього магічного дракона, який допоможе їй перемогти сили зла й врятувати свого батька.

Але дракон традиційно виявляється кумедним і дотепним другом, який не лише допомагає Раї здолати ворога, але й дає дівчинці важливі уроки життя.

Земля кочівників (Nomadland)

Автор фото, Searchlight Pictures

Стрічка режисерки Хлої Чжао, яка здобула три головних “Оскари” (найкращий фільм, найкраща режисерська робота та найкраща жіноча роль) оповідає про американців, які лишилися на узбіччі життя, героїв, яких Голлівуд зазвичай ігнорує.

Це – екранізація однойменного документального роману Джессіки Брудер, в центрі сюжету якого героїня Френсіс Макдорманд, вдова на пенсії, яка не має дітей.

Жінка не має можливості залишитися в своєму будинку, а тому пакує речі у старий фургон і вирушає у подорож пустелею. Як незабаром вона виявляє, таких “кочівників” у сучасній Америці чимало.

Їхню роль виконують реальні люди, які опинилися у скрутному становищі, а Макдорманд – єдина професійна акторка у фільмі. Разом з режисеркою Хлої Чжао вони майстерно усувають кордони між фактами та вигадкою.

Незнайома дочка (The Lost Daughter)

Автор фото, Yannis Drakoulidis/Netflix

Акторка та лауреатка “Золотого глобуса” Меггі Джилленгол вперше виступила в ролі сценаристки-режисерки, екранізувавши роман Елени Ферранте про професорку середнього віку Леду. Її одержимість ледь знайомою жінкою та її дочкою змушує Леду дізнатися власне минуле.

Головну роль виконує Олівія Колман, і вона, здається, перевершує саму себе. Її партнерки по фільму – не менш заслужені акторки: Джессі Баклі, яка грає Леду в юності, й Дакота Джонс у ролі молодої жінки, з якою знайомиться Леда.

Джилленгол чудово втілює атмосферу роману на екрані, але й вкладає в історію жінок, які шукають себе, власний художній погляд.

007: Не час помирати (No Time to Die)

Дату виходу стрічки кілька разів переносили через пандемію. І коли світ нарешті побачив 25-й фільм про агента 007, через понад 5 років після прем’єри “Спектра”, це стало справжнім приводом для святкування.

Чи вартий він був такого довгого очікування? Відповідь дають кілька фактів.

По-перше, режисер Кері Джоджі Фукунага (“Безрідні звірі”, “Справжній детектив”) є майстром адреналінового екшена та атмосферних географічних локацій.

По-друге, Фібі Воллер-Бридж (“Погань”, “Вбиваючи Єву”), яка працювала над сценарієм, буз сумніву, надала йому гостроти та шарму.

І нарешті, ролі лиходіїв виконують оскароносні актори – Крістоф Вальц і Рамі Малек. Останній “Бонд” Деніела Крейга, схоже, буде його найкращим.

Лишається тільки одне питання: яким буде наступний Бонд?

Вестсайдська історія (West Side Story)

Автор фото, Niko Tavernise/ Twentieth Century Fox

Музична мелодрама Стівена Спілберга мала вийти ще минулого року, але коли йдеться про такий приголомшливо красивий фільм, то він вартий того, щоб чекати. Це – адаптація класичного бродвейського мюзиклу, написаного Леонардом Бернстайном і Стівеном Сондгаймом за сюжетом “Ромео і Джульєтти”.

Енсел Елгорт (“На драйві”) та маловідома акторка Рейчел Зеглер зіграли Тоні та Марію, закохану пару, що опинилась в епіцентрі протистояння нью-йоркських банд “Акул” і “Ракет” у 1957 році.

Ідентичність (Passing)

Автор фото, Netflix

Акторка Ребекка Голл береться за роль сценаристки і режисерки й робить це з винятковою елегантністю та дотепністю. “Ідентичність” – це її тонка й меланхолійна екранізація роману Неллі Ларсен про двох подруг дитинства, які випадково зустрічаються у дорослому віці в Нью-Йорку у 1920-х роках. Головні ролі у стрічці виконали Тесса Томпсон і Рут Негга.

Одна з героїнь – тепер світська левиця й активістка за права чорношкірих у Гарлемі, друга переконала всіх, зокрема й свого чоловіка-расиста (Олександр Скарсгард), що вона насправді біла.

Талановита акторська гра й стильне чорно-біле зображення тонко відтворюють драму в житті головних героїнь.

Сідай за кермо (Drive My Car)

Автор фото, Janus Films

Попри схожість назви, з піснею Beatles стрічка не має нічого спільного. Японський режисер Рюсуке Хамагучі створив один з найбільш незвичайних і промовистих фільмів останніх років.

Актор і режисер Юсуке (Хідетоші Нішійма) після смерті дружини береться за постановку п’єси Чехова “Дядя Ваня” в Хіросімі. Його водійкою на цей час стає молода жінка.

Вона переживає свою життєву трагедію, але разом їм вдається дати собі раду з минулим. Drive My Car – це фільм про розмови та театральні репетиції, про впевненість і таємниці, створений настільки майстерно, що три години перегляду минають непомітно.

Думки головного героя про втрачені можливості, даремно витрачений час і необхідність жити далі перегукуються з почуттям чехівського персонажа.

Титан (Titane)

Автор фото, Carole Bethuel

“Титан” – науково-фантастичний горор у дусі Девіда Кроненберга про серійну вбивцю (Агата Руссель), яка виявляється вагітною від… автомобіля.

Приголомшливий своєю екстремальністю фільм Жюлі Дюкорно насправді ще химерніший, ніж можна припустити з сюжету.

Моторошний, але водночас комічний, з відвертими сценами сексу й насильства, кислотним світлом та пульсуючим саундтреком, “Титан” викликає таку бурю різноманітних почуттів, як жодна інша цьогорічна прем’єра.

Це також другий фільм режисерки, який отримав “Золоту пальмову гілку” в Каннах.

Маленька мама (Petite Maman)

Автор фото, Lilies Films

Французька режисерка і сценаристка Селін С’ямма привносить у свою нову стрічку візуальну красу “Портрету молодої жінки у вогні”, але створює геть інший фантазійний шедевр з аурою казки й переконливістю реального життя.

Восьмирічна дівчинка Неллі мешкає у віддаленому будинку в лісі, який її розлучені батьки прибирають після смерті бабусі. Вона блукає в лісі й зустрічає іншу дівчину, Жозефіну, її двійника – дівчат грають реальні близнючки.

Згодом виявляється, що Жозефіна має надприродний зв’язок із власною матір’ю Неллі. Використовуючи уяву дитини, режисерка створює ліричний й глибоко пронизливий твір на межі містики й реалізму почуттів.

Французький вісник (The French Dispatch)

Автор фото, SEARCHLIGHT

Шанувальники фільмів Веса Андерсона радіють – 10-й фільм сценариста й режисера втілює саму сутність його художнього стилю.

Ледь не кожен кадр стрічки прикрашає його фірмовий стиль: розділений екран, стоп-кадр, підписи, яскраве озвучення або перемикання між монохромним та кольоровим зображенням.

Під примхливою зовнішньою формою приховані три історії, які відбулися у вигаданому французькому містечку Еннуї-сюр-Блазе, і були описані в журналі, прототипом якого став The New Yorker.

До улюбленої акторської команди Андерсона, Білла Мюррея, Овена Вілсона, Тільди Свінтон та Джейсона Шварцмана, цього разу приєдналися Тімоті Шаламе, Бенісіо дель Торо та Леа Сейду.

“Хоча за приголомшливим феєрверком деталей іноді доволі важко стежити за сюжетом, зануритися у світ “Французького вісника” – суцільна насолода”, – написала Софі Монкс Кауфман у виданні Hyperallergic.

У руках пса (The Power of the Dog)

Автор фото, Kirsty Griffin/ Netflix

Через 28 років після виходу “Фортепіано” Джейн Кемпіон представляє ще одну атмосферну драму, зняту в нетрях Нової Зеландії. Втім, “У руках пса” – темніша й дивніша за попередній шедевр режисерки, і також надзвичайно захоплива.

Фільм також демонструє одну з найбільш видатних ролей Бенедикта Камбербетча.

Його герой, уїдливий власник ранчо з Монтани, переживає складні стосунки зі своїм братом (Джессі Племонс) і його сором’язливою дружиною (Кірстен Данст).

Екранізація роману Томаса Севеджа спочатку здається вестерном про токсичну маскулінність, але згодом перетворюється на готичну мелодраму, дія якої відбувається у моторошному, але цілком реальному світі.

Супернова (Supernova)

Автор фото, Alamy

Чуттєва історія любові й дружби англійського піаніста (Колін Ферт) і американського письменника (Стенлі Туччі), який страждає на ранню деменцію.

Подорожуючи мальовничим Озерним краєм в автофургоні, чоловіки усвідомлюють, що ця поїздка може стати їхнім останнім спільним відпочинком.

Попри сумний сюжет акторам вдається створити атмосферу доброго гумору, поки чоловіки щиро насолоджуються радощами, які незабаром стануть їм недоступними. Режисеру й сценаристу стрічки Гаррі Маквіну вдається блискуче передати ніжні чоловічі стосунки та біль їхньої втрати.

Ніч королів (Night of the Kings)

Автор фото, Neon

Новаторська драма режисера Філіппа Лакота сміливо поєднує реалізм із легендами, відроджуючи традиції африканських гріотів, бродячих казкарів і музикантів.

Сюжет оповідає про занедбану в’язницю десь у глибинці Кот-д’Івуару, в’язні якої затівають гру у дусі Шахерезади.

Щодня вони обирають одного чоловіка, який повинен розповідати історії всю ніч, а того, хто не впорається із завданням, вб’ють. У розповіді головного героя правда й вигадка змішуються, з’являються міфічні герої, які вступають у бій з надприродними силами.

Інші в’язні співають і рухаються у стилізованому танці. Стрічка майстерно зображує силу оповіді.

Ще по одній (Another Round)

Автор фото, Alamy

Режисер Томас Вінтерберг створив п’янкий коктейль комедії та драми, змусивши глядача поважати й співчувати головним героям попри їхню обурливу поведінку.

Учитель історії (Мадс Міккельсен) та троє його найближчих колег вирішують впоратися з кризою середнього віку за допомогою алкоголю. Не просто алкоголю, а його величезної кількості.

Експеримент чоловіків стає водночас й бурхливим святом пиятики, й тонким застереженням від алкогольної залежності. Це одна з найкращих ролей Міккельсена, а його танець у фінальній сцені без сумніву увійде в історію кіно.

Літо соулу (Summer of Soul)

Автор фото, Courtesy of Mass Distraction Media

Це життєрадісне документальне кіно оповідає про забутий музичний фестиваль 1969 року, який називали “Чорним Вудстоком”.

Це перша режисерська робота Ахміра Томпсона, який вправно вписав блискучі виступи Стіві Вандера, Ніни Сімон, Махалії Джексон, The 5th Dimension та багатьох інших у напружений політичний контекст епохи.

Фестиваль відбувся лише через рік після вбивства Мартіна Лютера Кінга.

Стрічка не є ностальгічною подорожжю в минуле, а радше повертає втрачену частину історії, представляючи її у новому ракурсі боротьби за расову рівність.

Втікач (Flee)

Автор фото, Neon

Про мігрантів майже щодня говорять у газетах, але документальна анімаційна стрічка Йонаса Поера Расмуссена перетворює одного втікача зі статистики на живу людину.

Афганський біженець і друг Расмуссена розповідає в інтерв’ю про свій важкий досвід. Арешт батька талібами в Кабулі, втечу його сім’ї до московської багатоповерхівки, жахливі стосунки з корумпованими поліцейськими та жорстокими торговцями людьми, а також його поїздку до Копенгагена, де він був змушений приховувати своє минуле.

Це захопливий і водночас оптимістичний фільм варто подивитися кожному, але насамперед політикам.

Людський голос (The Human Voice)

Автор фото, Sony Pictures Classics

Цей емоційно потужний і візуально приголомшливий фільм, створений двома сучасними майстрами – Педро Альмодоваром і Тільдою Свінтон (головна роль) – триває лише 30 хвилин.

Стрічка заснована на п’єсі Жана Кокто 1930 року, в якій жінка розмовляє телефоном з чоловіком, який її кинув. Єдине, що відрізняє фільм від п’єси, це блукання Свінтон з кімнати у кімнату порожньою квартирою.

Однак її почуття є бурхливо театральними – в розмові з коханцем вона переходить від зухвалої гордості до благання.

Свінтон у сукні від Balenciaga в оточенні найвишуканіших декорацій, які коли-небудь створював Альмодовар, вимовляє свій монолог із пристрастю й зворушливою інтимністю.

Батько (The Father)

Автор фото, Alamy

Ентоні (Ентоні Гопкінс нагороджений “Оскаром” за цю роль), енергійний 80-річний джентльмен, насолоджується життям у своїй лондонській квартирі. Поруч його турботлива й уважна дочка (Олівія Коулман).

Але незабаром люди та квартира починають змінюватися, створюючи атмосферу фільму жахів – і у певному сенсі це так і є. У Ентоні деменція, і сюжет розгортається так, як бачить світ тяжко хворий чоловік.

Стрічка створює моторошне, сумне й водночас захопливе відчуття, адже логічна послідовність подій відсутня.

Втім, “Батько” привертає увагу не лише технічною винахідливістю.

Драма Флоріана Целлера, адаптована з його власної п’єси за допомогою Крістофера Гемптона, проникає глибоко в серце.

Вона змушує глядача з жахом уявити, як це – мати немічних батьків, і ще з більшим жахом відчути, як це – втратити зв’язок з реальністю самому.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!