20 небанальних місць Києва: куди піти та що подивитися в столиці

Українська столиця повна загадок і місць, які можуть здивувати навіть бувалих туристів і місцевих жителів. Які цікаві місця Києва варто відвідати, якщо ви вже бачили всі must-have пам’ятки? Читайте нашу добірку 20 локацій, де, швидше за все, ви ще не бували.

Старовинне підземне водосховище XIX століття

Розташоване воно в самому центрі столиці, на Володимирському узвозі. Любителям занедбаних індустріальних об’єктів ця локація точно припаде до смаку.

Від перших будівель мало що збереглося: з 3 водонапірних веж зараз залишилася лише 1. Саме в ній знаходиться столичний Музей води, про який мало хто знає. Поруч є підземний резервуар – “повільні фільтри”, де раніше відбувалося відстоювання дніпровської води, її очищення від мулу, живої риби.

Старовинне підземне водосховище / Фото dolan

За часів СРСР підземну споруду використовували як протирадіаційне укриття. В окремих кімнатах можна побачити туалети та умивальники з бочками для запасу води, а також вентиляційні установки й герметичні вхідні двері.

Костел святого Миколая

Дивно, але мало хто знає про цю величну споруду, по фото можна вирішити ніби ця пам’ятка знаходиться у Відні або у Львові.

Костел святого Миколая / Фото wedding

Миколаївський костел будували 10 років – з 1899 до 1909 року. Виконаний він у готичному стилі. У 2001 р. його відвідав папа римський Іоанн Павло II. Величні вежі підіймаються на висоту 64 метри. Спочатку споруду прикрашало 40 унікальних вітражів, на жаль, вони не збереглися до наших днів. В 1933 р. костел був закритий і розграбований, а в 1943 р. в результаті артилерійського обстрілу вітражі були роздроблені. Потім пожежа знищила унікальний настінний розпис.

У 1978 р. костел святого Миколая переобладнали під Будинок органної та камерної музики, провівши повну реставрацію будівлі. У Прибалтиці виготовили на замовлення теперішні кольорові вітражі.

Рекомендуємо не просто відвідати цю споруду, а й побувати на органному концерті. В кінці XX століття тут дозволили проводити богослужіння, їх чергують із концертною діяльністю Будинку органної музики.

Кладовище підйомних кранів

Кладовище підйомних кранів / Фото bodolife

Кладовище підйомних кранів займає пристойну площу на вулиці Промисловій. Тут можна побачити десятки старих та іржавих залізяк, подумати про вічне або провести незвичайну фотосесію. Прогулянка займе 2,5-3 години.

Київська фортеця

Найбільша земляна фортеця Європи знаходиться в Києві, в самому його серці – на Печерську, серед житлових будинків.

Фортеця має наземну та підземну частини. По периметру тут знаходилися гармати, а підземну частину використовували як склад і збройову.

Київська фортеця / Фото ukraine-is

Щодо неймовірного зміцнення цього місця ходили легенди. Серед істориків все ще поширена думка, що саме така захищеність змусила Наполеона відмовитися від походу на Київ.

У 1860 р. фортеця використовувалася як в’язниця особливо суворого режиму для політичних в’язнів. Тут були 4 одиночних камери та 2 загальні. Крім того, в тюрмі було 2 карцеру з площею пару квадратних метрів із температурою трохи вище нуля, підлога яких спеціально заливалася водою, щоб злочинці не могли ні лягти, ні сісти. Також тут знаходилася карета для смертників, в ній в’язнів доставляли до Лисогірського форту й там проводили страту через повішення.

Віднедавна у київській фортеці знаходиться музей і проводяться екскурсії.

Двір з воронами

В одному з центральних дворів столиці, розташованому на вул. Рейтарській, 9, понад 15 років мешкають гігантські ворони: Кирило, Карлуха та Корбін. Мешканці будинку і гості двору доглядають за ними.

Двір з воронами / Фото kyivmaps

Спочатку у дворі з’явився ворон Корбін, його привіз мисливець, знайшовши пораненим у лісі. Птах жив на дереві, але був прив’язаний до нього 50-метровою мотузкою. Клітку побудували, коли з’явився другий птах – Карлуха, який нібито випав з гнізда та його принесли небайдужі. Через кілька років у компанію додався Кирило. Його принесли із зоопарку в дуже поганому стані. Коли всі ворони були вилікувані, місцевий житель не став випускати їх на волю, побоявшись, що птахи не виживуть.

Жуків острів

Ця локація популярна менше, ніж острова Труханова та Рибальського, але не поступається їм по красі. Тут можна відпочити на природі, побачити затоплений тунель, 500-річний дуб з кроною близько 10 кв. м і безліч рідкісних рослин, помилуватися приголомшливими пейзажами.

Жуків острів / Фото ic.pics.livejournal

Свою назву острів отримав завдяки маленькій річечці Жуківка (або Жучка), яка впадає в Дніпро. Колись тут були угіддя, де київська знать влаштовувала полювання. Згодом ця територія відійшла до володінь Києво-Печерської Лаври, й на луках почали випасати стада, що належали монастирю.

Славу острову приніс сталінський залізничний тунель, щоправда, він так і не був добудований. Його почали будувати в 1936 році з метою створення зручного переходу з острова на Осокорки. Але потім потреба в тунелі відпала, об’єкт закинули. Сьогодні ця споруда довжиною понад 700 м частково затоплена, а сам Жуків острів є ландшафтним заказником.

Будинок з кішками або замок Кощія Безсмертного

Будівля розташована на вул. Гоголівській, 23. Її фасад прикрашають фігурки кішок із величезними очима, кілька сов і чортенят. Другу назву будинок отримав через прізвище його архітектора – В. А. Безсмертного.

Будинок з кішками / Фото igotoworld

Побудовано будинок в 1909 р. в стилі модерн з елементами готики та неоготики. Фасад зроблений асиметричним.

Ніс Гоголя

Один із найбільш містичних і старовинних куточків Києва – це, безперечно, Андріївський узвіз. Одне тільки проживання Михайла Булгакова на цій вулиці викликає величезний інтерес серед туристів. У 2006 р. тут раптом з’явилася скульптура носа Миколи Васильовича Гоголя. Автор пам’ятника – Олег Дергачов. Спочатку скульптура була розміщена на стіні будинку за адресою Андріївський узвіз, 34. Однак пізніше переїхала трохи вище – на Десятинну, 13.

Ніс Гоголя / Фото igotoworld

Подейкують, що восени прихворівший Гоголь прогулювався по Андріївському узвозу, і саме тоді йому й спала на думку ідея повісті “Ніс”.

Найстаріший житловий будинок у Києві

Ця старовинна будівля побудована в 1760 р. на Контрактовій площі, 7. У ній живе 7-е покоління родини Нечаєвих – відомих у Російській імперії кондитерів.

Найстаріший житловий будинок у Києві / Фото mapio.net

Спочатку садиба була побудована з дерева, нею володів дворянин Леонтій Вишневський. Згодом він перебудував будинок, перший поверх зробив кам’яним, завдяки чому він уцілів під час пожежі на Подолі в 1811 р. Нагадаємо, що тоді вогонь знищив 2000 будинків, 12 церков.

У 1891 р. садибу купив Максим Нечаєв у кредит, розплатившись за нього лише в 1917 р. Саме тут створювали відомі в Києві “Нечаєвські пряники” й торгували ними під час ярмарків.

У 1962 р. будинок націоналізували, залишивши господарям лише кімнату на другому поверсі. По сусідству заселили 5 сімей. Після перебудови Нечаєви змогли повернути будівлю у власність родини та проживають тут досі.

Будинок удови, що плаче

Невідомо, чому настільки красива забудова на вул. Лютеранській, 23 отримала таке сумне прізвисько. Існує наступна версія: коли йде дощ, то створюється враження, що по жіночому маскарону на фасаді будинку стікають сльози.

Будинок удови, що плаче / Фото lifekiev

Розкішний особняк побудували в 1907-1908 рр. Спочатку він належав купцеві Олександру Аршавському. Сьогодні це одна з офіційних резиденцій Президента. На жаль, побачити особняк можна тільки зовні.

Завод “Ленінська кузня” (кладовище кораблів)

Це сталеливарне виробництво на вул. Електриків, 26 було засноване в 1862 р. Спочатку завод спеціалізувався на виробництві чавунного лиття, машин для винокурних, цукрових заводів і млинів.

Завод “Ленінська кузня” / Фото cfts

У 1913 р. було розпочато виробництво буксирних пароплавів. Після великого замовлення від Дніпровського річкового пароплавства на заводі розширили виробничі потужності. У т. ч. на Рибальському півострові побудували суднобудівну корабельню, яка забезпечувала можливість будівництва до 30 суден на рік. Улітку 1941 року тут проводили ремонт озброєння для радянської армії.

Сьогодні завод втратив колишні масштаби виробництва, переважно виконуючи комерційні замовлення на будівництво річкових і морських судів та державні замовлення для військової промисловості. На його території можна побачити занедбані катери, теплоходи та інші недобудовані плавальні засоби.

Будинок Рахілі Майкапар

Розкішний особняк ніжно-рожевого кольору нагадує чимось багатоярусний торт, тому іноді його називають як “Дім-торт”. Він був створений в 1905 р. Мартіном Клугом на вул. Лютеранській, 6. Володіла розкішним прибутковим будинком єврейська купчиха Рахіль Майкапар.

Будинок Рахілі Майкапар / Фото wikimedia

Під час Другої Світової війни будинок був пошкоджений, реконструйований в 1950-х роках.

Фасад будівлі багато прикрашений ліпниною, складними квітковими візерунками, а також скульптурами атлантів. Якщо уважно розглянути всі композиції, то можна
помітити маленьку мишку, що ховається в нірці, сов, кажанів і кроликів. Ця будівля несе в собі нотки модерну, неоренесансу та необароко.

У будинку Рахіль Майкапар гостював письменник Максим Горький, а також довгий час проживав український скульптор Олександр Ковальов (автор пам’ятників О. Пушкіну та Миколі Лисенку біля оперного театру).

Як і колись, сьогодні квартири будинки Рахілі Майкапар здаються в оренду.

Парк трипільської культури

Це унікальне місце є плодом спільної роботи Міжрегіональної Академії Управління Персоналом, Львівської академії мистецтв і Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

Парк трипільської культури / Фото i1.photo.2gis

У 2003 р. в сквері поряд із МАУП встановили точні копії артефактів трипільської цивілізації, оригінали яких були знайдені археологами на території правобережної України, а також у Молдові, східній Румунії та Угорщини.

Готичний або Пряниковий замок

Ця будівля була побудована в 1902 р. в неоготичному стилі за проєктом Миколи Вишневського. Належала вона німецькій родині баронів Ікскюль-Гільденбандів, що походять з Бременського архієпископства. Тоді будинок складався з шести 5-7-кімнатних квартир, на подвір’ї були стайні та каретні сараї, в підвалі – пральня та індивідуальні погреби.

Готичний або Пряниковий замок / Фото wikipedia

За часів СРСР будівлю націоналізували, перетворивши в комуналку, а пізніше – в багатоквартирний будинок.

У 1943 р. будинок сильно постраждав від пожежі, але військовополонені майже повністю відновили його в 1944-45 роках. До кінця 20-го століття будівля дійшла в пошкодженому стані: з 7 готичних шпилів, що прикрашали його, вцілів лише один.

У 2000-х роках завдяки фінансуванню приватної компанії був проведений капітальний ремонт і повернутий первісний вигляд цієї історичної пам’ятки.

“Діснейленд” під Києвом від кіностудії Victoria Film Studios

“Діснейленд” під Києвом / Фото the-city.kiev

Сьогодні це найбільша в Україні кіностудія, її територія займає 36 га. Вхідну частину будівлі прикрашають триметрові скульптури з фільмів “Чужий” і “Хижак”. Також тут можна побачити інші цікаві декорації зі знаменитих фільмів. Знаходиться “Діснейленд” біля с. Гурівщина.

Китаєво

У цій місцевості в 1716 р. Києво-Печерська Лавра побудувала окремий скит, віддалений від основної своєї території. Тут збереглися багата історія, пишна природа, унікальні легенди.

Китаєво / Фото funtime.kiev

У 1763-1768 роках у Китаєво була побудована Троїцька церква в стилі українського бароко, пізніше додали інші об’єкти: 45-метрову дзвіницю, трапезну з ще двома церквами, братський корпус, келії, будинок для служителів похилого віку.

Сьогодні весь цей комплекс функціонує в статусі окремого, самостійного монастиря

Але найцікавіше в Китаєво – рукотворні печери. Знахідки археологів датуються XVII століттям, саме тоді тут почали влаштовуватися монахи. Правда, досі повна карта печер є загадкою. Деякі історики вважають, що вони могли з’явитися ще в дохристиянські часи, оскільки галереї мають багаторівневу систему.

Також Китаєво відоме своїми пишними садами, густим лісом, мальовничими ставками.

Сквер імені Гейдара Алієва

Це місце знаходиться на вулиці Глибочицькій, 24, поруч з посольством Азербайджану. Його відкрили 2013 року і воно дивує своєю красою. Сквер побудований у вигляді декількох ярусів, наповнений рослинами та лавочками. Здається, ніби ви у стіни справжнього східного замку. Також тут є штучний водоспад із підсвічуванням, що стікає каскадом по вертикальній мозаїці та спускається в невеликий басейн.

Сквер імені Гейдара Алієва / Фото photoshine

Цікавий факт: мозаїка в сквері Гейдара Алієва в Києві – єдина у світі точна копія килима Шейх Сафі в натуральну величину. Вона виконана з кераміки, муранського скла та італійського кахлю.

Навесні на території скверу можна помилуватися квітучими магноліями, сакурами й кизилом. З квітів на клумбі створена карта Азербайджану. Сквер охороняється і потрапити на його територію можна з 8 ранку та до опівночі.

Феофанія

Парк Феофанія знаходиться на території Голосіївського району, має велику зелену зону з величезними деревами, ставками, фонтанами, альтанками та духовними святинями.

У 1806 р. тут звели Михайлівську церкву, потім побудували чернечі келії, трапезну, будинок митрополита і готелі, де розташовували паломників. Пізніше в Феофанії відкрили скит. У 1914 р. був побудований Свято-Пантелеймонівський монастир

У 1992 р. Феофанію оголосили парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва.

Сирецький дендропарк

Сирецький дендропарк / Фото chudokiev

Це пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, закладений в кінці XIX в. німцем Мейером. Найдавніший екземпляр – тис далекосхідний, його посадили в 1875 р. Зараз парк займає територію 6,5 га. Тут дуже затишно, тихо і красиво.

Будиночок з купе

У цій будівлі, що нагадує середньовічний замок, є кімната, яка повністю імітує справжнє вагонне купе.

Будиночок з купе / Фото ukraine-is

Будинок на вул. Пилипа Орлика, 1 був побудований в 1912 році українським архітектором Альошиним для радника Ковалевського. Відповідно до історії, знайомство власника будинку з його майбутньою дружиною сталося саме в поїзді. Тому він вирішив увічнити цей день таким цікавим способом.

Сьогодні пам’ятник архітектури перебуває на балансі Адміністрації Президента.

18 місць, які необхідно відвідати в Ужгороді

Ужгород – затишне містечко європейського типу. Останнім часом все більше і більше приваблює туристів, і не дарма. Місто має багату історію, чудові набережні, кафе із найкращою кавою в Україні, маленькі вулички, які так і ваблять по них пройтися. У цьому місці можна відпочити від безкінечного руху, сповна насолодитися спокоєм і набратися сил для подальшої роботи, тому якщо ви стомилися від мегаполісу, то вам сюди.

Сайт IGotoWorld.com підібрав для вас найцікавіші місця Ужгорода, які туристу необхідно відвідати.

Ужгородський замок

Перше, що спадає на думку, то це велична фортеця, яка розташована на Замковій горі. Історія граду оповита легендами та загадками. Вік фортеці сягає майже тисячі років. Замок має величний вигляд. Його перебудовою у 16 столітті займалися італійські майстри, які привнесли ренесансні мотиви в архітектуру палацу. Власники замку постійно змінювалися, але кожен залишив про себе згадку.

На території Ужгородського замку знаходиться внутрішнє подвір’я. Там можна побачити прекрасний сад, міфічні статуї, а також фундамент церкви Св. Юрія, яка датується 14 століттям. Із внутрішнього подвір’я також відкривається чудова панорама на місто. У самому ж палаці розмістився етнографічний музей із дуже цікавими експозиціями. Уваги заслуговує і внутрішня каплиця, яка розписана на релігійну тематику. Кольорова гама цих малюнків захоплює відвідувачів.

Скансен, або Музей просто неба

Відвідавши замок, обов’язково зайдіть до скансену, який знаходиться одразу ж біля фортеці по правий бік, будете приємно вражені. Музей просто неба в Ужгороді було створено одним із перших в Україні. Тут зібрані матеріали із усіх куточків Закарпаття, представлені хатини етнічних груп та національних меншин. Це не просто музей у класичному вигляді, а ціле старе село. Коли ви опиняєтесь тут, то поринаєте в епоху своїх прабабусь та прадідусів. Зібрані матеріали датуються 18–19 століттями. Особливо цікавою є дерев’яна церква 1777 року, зібрана без єдиного цвяха, а також школа 19 століття.

Ботанічний сад

Без сумніву, цей сад можна назвати окрасою Ужгорода. У ботанічному саду царює атмосфера спокою, а хвойні рослини наповнюють повітря приємним ароматом. Тут представлені унікальні види флори, зібрані зі всього світу. Магнолія, сакура, софора японська, верба вавілонська і багато інших. В оранжереї саду ростуть тропічні та субтропічні рослини: папайя, банани, мімоза, евкаліпт, 10 видів пальм і аж 250 видів кактусів. Все різноманіття важко собі уявити, тому це слід побачити. А розарій може похвалитися 120 видами троянд, уявіть – яке різнобарв’я.

У ботанічному саду налічується кілька видів магнолій. Найбільше милує око туристів розквітла рожева магнолія у квітні.

Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор

На тій же вулиці, що і замок, розмістилася церква 18 століття, яка є пам’яткою архітектури, виконана у стилі рококо. Славнозвісна імператриця Марія-Терезія віддала храм у користування греко-католикам. У середині церкви знаходиться іконостас у стилі бароко, стіни та ікони розписані відомим художником Йосипом Бокшаєм. У підземеллях собору є крипта, де поховані місцеві єпископи. Навпроти собору є маленький сквер, присвячений австрійській імператриці Марії-Терезії.

Кафе «Під замком»

Кафе розташоване поблизу замку, по вулиці Ольбрахта. Якщо ви хочете побачити суміш кафе й музею, то вам доведеться зазирнути сюди. У народі його називають «Снек», це найстаріше діюче кафе Ужгорода. Працює з 1988 року. Власник цього закладу Юрій Руснак та його друзі збирали експонати періоду Австро-Угорщини, Чехословаччини та радянського періоду. Тут можна не лише побачити цікаві предмети минулого, а й випити смачне пиво та покуштувати чеську кока-колу – кофолу.

Синагога

На театральній площі знаходиться велична єврейська синагога. Аналогу їй немає в усій Європі, вона унікальна. Зведена у 1904 році за проектом архітекторів Д. Паппа та С. Ференца. Споруда виконана у неомавританському стилі – це поєднання романтизму із візантійськими та арабо-марокканськими мотивами. Після тотального винищення євреїв 1944 року в Ужгороді радянська влада синагогу переробила під філармонію. З 1950-х років ця концертна зала є однією з найкращих в Ужгороді.

Корзо

У перекладі з італійської «Корзо» означає місце для прогулянок. Цю назву вулиці пов’язують з італійськими графами Другетами, які володіли містом майже чотири століття. Архітектура вулиці сформувалася наприкінці 19 – на початку 20 століть. Корзо – центральна вулиця міста, яка буквально всіяна внутрішніми двориками, милими кав’ярнями, цікавими магазинами. Часто тут можна зустріти вуличних музикантів.

Вулиця Волошина

Вулиця Волошина перпендикулярна Корзо, перехрестя цих вулиць служить головним місцем зустрічі ужгородців. Названа на честь колишнього президента Карпатської України Августина Волошина. Ця вулиця багата на пам’ятки архітектури. Тут розташовано римо-католицький храм Св. Георгія другої половини 18 століття, всередині собору є орган. Одразу за церквою можна побачити першу жіночу гімназію Св. Гізелли 1902 року. Сьогодні це приміщення музучилища. На цій же ж вулиці є Закарпатський художній інститут, до входу якого веде старовинна арка. І наостанок можемо відвідати, монументальну будівлю колишнього василіанського монастиря, який зараз є частиною Ужгородського університету, де навчаються фізики.

Липова алея

Липова алея є найдовшою в Європі, протяжність її 2 км 200 м. Знаходиться вона на набережній Незалежності та продовжується на Студентській. Липи засадили за часів Чехословаччини у 1928 році. Тут посаджено кілька видів лип, які цвітуть зазвичай у червні, а приємний аромат дерев чутний на всю округу. Із набережної відкривається чудовий вид на річку Уж. Тут завжди можна спустися до води і перепочити, милуючись краєвидом. На початку алеї розташована одна із найстарших шкіл Ужгорода, яка збудована у 1912 році і є пам’яткою архітектури.

Малий Галагов

Малий Галагов – це чеський мікрорайон, забудований під час чехословацького панування. Ця місцевість колись була болотом, нею навіть протікала притока Ужа – Малий Уж, який згодом довелося направити в труби. Річка Малий Уж дотепер протікає під землею, і мало хто сьогодні пригадає, як же колись вона виглядала. Весь район вимощений бруківкою, а монументальні будівлі у стилі конструктивізму створюють чудовий архітектурний ансамбль.

Усе ж головною родзинкою в Малому Галагові є вулички, засаджені сакурами. У квітні – травні туристи з’їжджаються не тільки з усіх куточків України, а й Європи, щоб подивитися на прекрасний рожевий цвіт японських сакур.

Де зупинитись в Ужгороді: варіантів у столиці Закарпаття досить багато. Від готелів і хостелів до приватних апартаментів.

Площа Народна

Площа розташована також у мікрорайоні Галагові, але про неї слід розказати окремо. Головним архітектором площі був чех Франтішек Крупка. Центральною спорудою площі є Обласна рада, в минулому це Земський уряд. Місцеві жителі називають будівлю Білим домом, бо вона білого кольору. Будівля виконана у стилі неокласицизму та функціоналізму. Посередині площі знаходиться відпочинкова зона – фонтан, у якому можна літом охолодитися, та охайні лавочки, а по периметру розсаджені троянди. Площа Народна – центр політичного життя Ужгорода. Тут відбуваються пікети, мітинги, зокрема під час Революції Гідності відбувався місцевий майдан.

«Совине гніздо»

Це велична кам’яна споруда, яка датується 1781 роком. Спочатку використовувалася як пивний завод, згодом – як готель «Совине гніздо», звідки і пішла сучасна назва. А після входження Закарпаття до складу Чехословаччини тут з’явився винний бар. Уже за часів незалежності України на цьому місці стали проводити винні фестивалі Ужгорода, і навіть тематичні вечірки. Тепер «Совине гніздо» переживає реконструкцію.

Закарпатський художній музей імені Бокшая

Музей розмістився в колишньому будинку правління Ужанського комітату (за Угорщини на комітати поділялася сучасна Закарпатська область). Будівлю зведено у 1809 році. Художній музей діє із 1979 року і названий на честь одного із корифеїв художнього мистецтва Закарпаття – Йосипа Бокшая. Експозиція представлена творами живопису, графіки, скульптури. Зібрані твори епохи Відродження, французького романтизму. Постійно проводяться тематичні виставки. Представлені роботи закарпатських художників, найвідомішими серед них є А. Ерделі, Ф. Манайло, А. Коцка, Ю. Герц та вже згадуваний Й. Бокшай. Художній музей має чудовий внутрішній двір. Якщо ви хочете збагатися мистецтвом, то вам сюди.

Міні-скульптури

В останні роки набувають великої популярності міні-скульптури в Ужгороді. Автором цих творів є Михайло Колодко. Першою з’явилася в 2011 році Свободка, повна назва якої «Маяк Ungvar». З того часу її прикрашають на свята. З кожним роком таких об’єктів стає більше і більше. Для туристів і мешканців міста пошук скульптур стає своєрідним квестом. Для того щоб знайти їх всі, знадобиться близько трьох годин, бо вони розкидані по всьому місту. Створена спеціальна карта, на якій позначено місця розташування міні-скульптур. Є скульптурка Миколайчика, Джона Лорда, Енді Ворхола, Моцарта, пароплава «Карпатія». Читайте більше про міні-скульптури у нас на сайті.

Гірчичне зерно

Провулок «Гірчичне зерно» виник зовсім недавно, у 2010 році, але його вже встигли полюбити. Полюбіть його і ви. Пасаж з’єднує вулицю Корятовича із Фединця. В основі ідеї було створення затишного місця відпочинку як для туристів, так і для місцевих мешканців. У провулку знайшлося місце для милих кав’ярень, сувенірних магазинчиків. Тут проводяться фотовиставки. В кінці пасажу встановлено міні-пам’ятник річці Малий Уж, яка протікає під землею по вулиці Фединця, у вигляді двох рибин.

Кондитерська Штефаньо

Чудовим місцем, куди слід завітати під час вашої подорожі, стане кондитерська майстерня. У цьому закладі ви побачите величезне різноманіття десертів, тортів і домашньої випічки. Кожен може знайти смаколик для себе. Валентин Штефаньо – відомий кондитер Закарпаття, його ім’я знайоме всій Україні. Він створив солодке обличчя Ужгорода – торт «Ужгород». Відчуйте смак міста.

Галерея ILKO

Найбільший арт-центр в Ужгороді розташований по вулиці Кошицькій, 28. Є мистецьким та культурним серцем міста. Тут представлені виставки класичного живопису, а також сучасних напрямів, інсталяції. Експозиція робіт триває місяць, щоб кожен охочий встиг оглянути твори мистецтва. В галереї проводяться концерти, тематичні вечори, конференції. Тут виступали не лише українські, а й закордонні гурти.

Ротонда

Завершити мандри Ужгородом можна відвідуванням Горянської ротонди (мікрорайон Горяни) – церкви Святої Анни, будівництво якої датується 14–15 століттями. У храмі збереглися унікальні старовинні фрески, на яких позначився вплив раннього італійського ренесансу. Біля ротонди ведуться розкопки, які можуть пролити світло на історію перших поселень Ужгорода. З двору Горянської ротонди відкривається мальовнича панорама міста.

Завітайте до Ужгорода, щоб відчути неповторну атмосферу міста. Підібрати готель можна тут.

Програма максимум: як провести насичений уїк-енд у карпатському курорті Славсько

Карпати ніколи не були обділені увагою з боку українських туристів, але цього року через пандемію та складнощі з виїздом за кордон вони стали справжньою меккою для українців. При чому не лише розкручені Буковель та Яремче варті уваги подорожуючих. У Карпатах є безліч менш відомих курортів, які не так сильно заповнені відпочивальниками, проте можуть запропонувати надзвичайно цікаве дозвілля. До таких належить і курорт Славсько, розташоване у Львівській області. УНІАН відправився до цього мальовничого карпатського селища і тепер розповідає, що цікавого там можна побачити та які види активного відпочинку пропонуються туристам.

Славсько варто розглядати в першу чергу як курорт вихідного дня, адже сюди можна дуже швидко і зручно дістатися. Потягом з Києва можна доїхати всього за ніч: ввечері сядете у столиці, а 6-й ранку вже будете на вокзалі у Славському, з якого до багатьох місцевих готелей та туристичних локацій можна дістатися навіть пішки. Дорога зі Львова займе всього 2 години.

Читайте також Літня відпустка в Україні, частина І: плюси і мінуси відпочинку в українських Карпатах Славсько буде цікаве як тим, хто полюбляє активний відпочинок та не проти пішки відправитися в гори або влаштувати собі велопрогулянку, так і тим, хто любить більш спокійно проводити час та не проти попаритися в чанах або відвідати спа.

Піші гірські маршрути у Славському та доріжка для велопрогулянок

Одним з найцікавіших є маршрут «На межі трьох областей» , який веде до урочища Обноги – місця, де сходяться потоки з трьох областей – Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської. Він веде зі Славського до джерела «Писана Криниця», потім на гору Високий Верх і до урочища Обноги. Це маршрут середнього рівня складності, довжина якого складає 25 км.

Ще один мальовничий маршрут веде на гору Ільза або Відьмину гору. Він починається у самому центрі Славська – навпроти церкви Успіння пресвятої Богородиці. Це також маршрут середнього рівня складності, проте він цілком може підкоритися навіть непідготовленому туристу, адже підйоми тут не надто круті. І раз по раз трапляються відкриті поляни, де можна спинитися та назбирати карпатських трав, аби насушити собі чаю. Загалом маршрут дуже легкий, підйом займає до 3 год., ним можна подорожувати навіть з дітьми.

З вершини гори Ільза відкривається чудовий вид на сусідні гори Тростян та Високий Верх / фото Ольга Броскова

З вершини гори відкривається чудовий вид на сусідні гори Тростян та Високий Верх. Також звідси можна побачити контури потужного закарпатського полонинського хребта Боржави. А у долинах добре видно мальовничі селища Славське, Тернавку і Волосянку­.

Як і багато інших карпатських гір, гора Ільза овіяна легендами. Одна з них розповідає, що колись давно тут жила відьма, яку звали Ільзою. Її боялися всі мешканці довколишніх сіл. Втративши коханого, вона перетворилася на вовчицю і подалася його шукати гірськими бескидами. А оскільки гора знаходиться в середині кільця інших гір і з неї можна побачити все, що відбувалося довкола, щоночі вовчиця виходила на вершину і виглядала свого коханого. Подейкують, що і досі при повному місяці там можна побачити самотню вовчицю, як вона “оплакує” і кличе до себе коханого.

Читайте також Чорний Черемош і “Білий слон”: чим дивує туристів Верховина – столиця Гуцульщини Найлегший маршрут зі Славська – шлях на гору Татарівка . Його протяжність – усього 8 км (зі спуском), підйоми тут пологі, тож він підходить навіть дітям.

Маршрут на гору Магуру має загальну протяжність у 18 км, тож на нього варто запланувати увесь день, як і на маршрут на гору Високий Верх , який займає 25 км.

Якщо ви побоюєтеся іти в гори самостійно або плануєте похід з ночівлею, можна замовити собі супровід гірського провідника, які проведуть вас маршрутом, розкажуть, де можна зібрати ягоди або трави та зроблять ваш відпочинок безпечним.

Окрім цього, зовсім скоро у селищі відкриється нова велодоріжка, її довжина становитиме 6,8 км, станом на сьогодні вже збудовано 3 км. Тут планують облаштувати стартову та фінішну локації, а також розробити відповідний велоквест.

Велосипеди можна взяти на прокат у готельному комплексі «Лагуна» або за адресою смт. Славське, вул.Привокзальна, де можна також взяти супровід велопровідника. Година катання обійдеться вам у 50 гривень, 2 години – 90, 3 години -120, а на цілий день можна орендувати велосипед за 250 гривень.

Релакс у Славському: чани та спа

Купання у чанах – це дуже популярна у Карпатах процедура, таке собі фірмове «карпатське спа». Чан – це велика чавунна ємність – котел з товстими стінками, вода у якому нагрівається відкритим вогнем. Чаша наповнюється водою, у якій заварюються карпатські трави. Купання в чані чергується з зануренням в холодну купіль, басейн або й гірську річку. Різкий перепад температур має збадьорювальну та загальнозміцнюючу дію. Купання у чані чудово розслабляє після важких походів по горах, а найкраще ефект цілющих чанів можна побачити на наступний день.

Купання у чанах – це дуже популярна у Карпатах процедура, таке собі фірмове «карпатське спа» / фото Ольга Броскова

У Славському є дуже багато пропозицій купання в чанах на будь-який смак і гаманець. Дуже цікавою локацією є, наприклад, Козацький чан. Це критий чан, у якого є своя «родзинка» – величезне намальоване на стіні панно з козаками з відомого мультика, які «варяться» у чані. Виглядає дуже автентично та створює відповідний настрій. Ціни тут залежать від сезону. Так, влітку перша година купання у чанах коштує 600 гривень, наступна – 300. У високий зимовий сезон – 900 та 500 гривень відповідно, а у невисокий зимовий сезон (це період, який починається після новорічних та різдвяних свят) – 700 та 400 гривень відповідно.

У басейні комплексу “Двір княжої корони” можна поплавати з приголомшливим видом на гори / фото Ольга Броскова

Також у Славському є безліч готелей з басейнами, у яких можна поплавати на відкритому басейні. Та один з найживописніших басейнів, безумовно, панорамний басейн у комплексі «Двір княжої корони». Він доволі просторий та найголовніше, що він розташований на височині і з трьох боків має скляні стіни, тому з нього відкривається приголомшливий вид на довколишні гори. Плавати у такому басейні-саме задоволення.

У комплексі також є римська парна та фінська сауна, погрівшись в яких, можна вийти на невелику відкриту терасу, розташовану біля басейну, та насолодитися видом гір і подихати прохолодним гірським повітрям. Абонемент у SPA тут коштує на цiлий день – 700 грн., на пiвдня – 550 грн., 3 години – 450 грн., 2 – години – 350 грн.

Що поїсти у Славському: місцева кухня

До традиційних страв бойківщини належать, природньо, грибна юшка, а також така не зовсім звична страва як луганці. На вигляд вони схожі на вареники, проте «тісто» у них складається з перетертої картоплі, а начинені вони сиром-бринзою та подаються зі сметаною. Обов’язково тут спробувати і банош – кукурудзяну кашу, яка подається з бринзою та шкварками. Ця страва дуже ситна та чудово втамує голод після виснажливого походу у гори. Ну і, звичайно ж треба спробувати запечену річкову форель, яку до речі тут можна виловити своїми руками – у Славському діє багато приватних господарств, де можна порибалити та спіймати цінну рибку. Середня вартість кілограму зловленої риби з її приготуванням становить 250 грн.

У ресторані “Максим” працює виставка-продаж картин львівських митців та проводяться пленери фото ресторан “Максим”

Усі ці страви можна скуштувати у популярному у Славському ресторані «Максим». Ресторан має цікаву особливість: його стіни густо прикрашені картинами львівських митців, які вони малюють у Славському під час щорічних пленерів. Вподобані картини навіть можна придбати. До того ж ресторан “Максим” – улюблене місце відпочинку лижників, тому в його оформленні також присутні такі цікаві елементи як фото та нагороди спортсменів.

До речі, ще одне місце, яке обов’язково варто відвідати у цій місцевості у рамках гастротуру – це Козяча ферма Двох Катерин. Ферма була заснована в карпатському селі Орів, а тепер знаходиться в селі Тухля, що по дорозі на Славсько. До речі, якщо у вас немає власного транспорту, а відвідати ферму все ж таки хочеться, то у Славському ви завжди можете орендувати зручний транспорт, який довезе вас будь-куди.

По фермі можна замовити екскурсію, у рамках якої можна познайомитися з мешканцями ферми-козами та кониками / фото блог “Сам собі Колумб”

На фермі ви зможете продегустувати свіжі сири з козячого молока, а також та м’ясні вироби, грибні салати та варення з лісових ягід, чаї з лісових трав та домашні вина і настоянки.

Крім цього, по фермі можна замовити екскурсію, у рамках якої можна познайомитися з мешканцями ферми-козами та кониками. Екскурсія триває приблизно півгодини та коштує 50 гривень для дорослого і 25 гривень для дитини до 12 років. Дегустація оплачується окремо і коштує 100 грн.

А якщо ж ви хочете самостійно влаштувати собі пікнік посеред мальовничих гір, то кращого місця, ніж альтанка «На Погарі» вам не знайти. Це чудове мальовниче місце посеред гір, з якого відкривається просто приголомшливий вид на довколишні гори. Альтанка розташована майже над урвищем, тож обід у такому місці – це ні з чим незрівнянні емоції.

Де жити у Славському

Житло у Славському можна знайти на будь-який смак та гаманець. Ціни стартують від 200 гривень за день за номер на двох у «зеленій садибі» та доходять до 5 тисяч за номер на двох у готелі з басейном. Приємно, що зараз у Славському спостерігається тенденція до того, аби зробити саме свою оселю чимось унікальною та знайти «родзинку», яка приваблюватиме відпочивальників.

Наприклад, одним з найоригінальніших готелей у Славському є котедж Black Rock із терасою та видом на гори розташований в 300 м. від гори Тростян. Його особливістю є велика кімната з повністю скляними стінами від підлоги і до стелі і спальня з величезним панорамним вікном. З кімнат відкривається чудовий вид на оточуючі гори, яким можна насолоджуватись, навіть сидячі у теплій та затишній вітальні. Зняти весь котедж можна за 3600 грн на добу, вміщає він шістьох людей.

Читайте також Овеча ферма, водоспади та скелі Довбуша: топ-5 локацій для активного туризму у Яремче (фото) Іще одним цікавим варіантом розміщення можуть стати апартаменти «Ковальська садиба», який налічує 6 кімнат. Його найдорожчий номер обладнаний відкритою терасою без перил. Він розташований на другому поверсі, тож з номера також відкривається чудовий вид на гори. Такий номер коштуватиме 1100 грн за добу, а найдешевший у садибі – 850.

Великою популярністю серед туристів користується пансіонат «Славський», який зручно розташований недалеко від центра селища. Поруч з пансіонатом протікає річка. Історія пансіонату сягає своїм корінням в далекий 1989 рік. Тоді він задумувався як оздоровчий комплекс тресту “Дрогобичпромстрой”. Тоді ж “Славський” обладнали найсучаснішими медкабінетами, залами лікувальної фізкультури, акватерапевтичними ванними кімнатами. Подбали і про дозвілля: відеосалон, більярд, прокат спортивного інвентаря, власний гірськолижний витяг.

Як дістатися до Славського

З Києва до Славського можна дістатися потягом № 81, що відправляється с Києві о 18.30 та прибуває до Славського о 6.34. Квиток у купе на нього коштує 600 гривень. Також до Славського йдуть потяги зі Львова. Квиток у плацкартний вагон коштує усього лише 135 гривень, а доїхати можна за 2 години.

Поїздка завдячується Славській ОТГ та Асоціації журналістів і блогерів Travel Press Club.