Дієта при диспепсії: що можна, а що не можна

Диспепсія – це порушення нормальної функції шлунка, пов’язане або з ферментною недостатністю або порушенням харчування. Діспепсію шлунка часто називають ледачим шлунком або нетравленням шлунка. Все це назви одного й того ж синдрому, який може з’являтися при самих різних захворюваннях або фізіологічних станах. Основним симптомом диспепсії є хворобливе і уповільнене перетравлення їжі. Лікування диспепсії шлунка комплексне, залежить від причини, що призвела до розвитку синдрому, але основним незмінним моментом є дотримання правильної дієти, про яку ми і поговоримо. А також медикаментозне лікування з допмогою препаратів

Вибираємо дієту при диспепсії

Щоб вибрати правильну дієту при диспепсії, треба спочатку з’ясувати характер порушень.

Розрізняють такі види диспепсії шлунка:

• Бродильна диспепсія , яка виникає в результаті надмірно великого вживання солодощів, мучного, капусти, фруктів і бобових. Виявляється метеоризмом і відчуттям важкості після їжі.
• Гнильна – розвивається в результаті надмірного вживання білкових продуктів, зокрема м’яса, і поганого виведення шлаків. Виявляється розвитком частою діареї.
• Аліментарна – виникає при тривалому порушенні харчування і проявляється хворобливістю і почуттям тяжкості після їжі. У калі можуть бути присутніми шматочки неперетравленої їжі.
• Жирова – виникає як реакція на надмірне вживання дуже жирної їжі. Виявляється почуттям тяжкості після їжі, нудотою і світлим жирним стільцем.

Що з цього випливає?

• При бродильної диспепсії шлунка в раціоні харчування повинні переважати білкові продукти і бути відсутнім вуглеводи.
• При жирової діспепсііследует виключити жири тваринного походження і включити трохи рослинних.
• При гнильної диспепсії шлунка в раціоні повинні переважати рослинні вуглеводи, а білків повинно бути зовсім небагато, і тільки легко засвоювані. М’ясо їсти не можна!
• При аліментарній диспепсії необхідно повністю налагодити нормальне харчування.

Загальні правила для дієти при диспепсії

• Харчування має бути частим, дробовим і невеликими порціями. Треба їсти так, щоб пройшло відчуття голоду, але залишилося відчуття неповного шлунка. Для цього є потрібно повільно, ретельно пережовуючи кожен шматочок і маленькими порціями. В цілому вся їжа повинна бути розділена на 5-6 разів.
• Не можна їсти за 2 години до відходу до сну. Лягати спати треба не голодним, але і не ситим.
• Не можна за їжею читати або дивитися телевізор. Привчіть себе до того, що час їжі недоторканне і призначене тільки для цього.
• Їсти треба спокійно і неквапливо. Якщо вже зовсім немає часу, то випийте склянку кефіру.
• Їжа повинна бути корисною, тобто або приготовленої на пару, або запеченої, або звареної. Вона не повинна бути занадто жирної, але і не повинна бути абсолютно прісної, так як провідником вітамінів в клітини є жири.
• Всі продукти повинні бути або варені, або печені, навіть фрукти і овочі.
• У раціоні харчування обов’язково повинні бути присутніми перші страви (бульйони і супи).

Що треба виключити

• Повністю відмовитися від фаст-фуду, харчових приправ і ароматизаторів, швидких перекусів і поспішного ковтання «на льоту».
• Відмовитися від кави і сигарет, а також алкоголю. Чашечка кави з сигаретою вранці – це ваш найстрашніший ворог.
• Гостре, пряне, смажене, копчене, солоне, мариноване – нічого з цього не можна!
• Відмовитися від зажарок і пасерування.
• Не можна їсти занадто гаряче або надмірно холодну. Тобто суп або чай повинні бути негарячій, а вода – не з холодильника. Все повинно бути помірної температури.
• Сиру воду з-під крана і газовану пити не можна.
• Дріжджове тісто, консерванти, томатну пасту, сирі фрукти і овочі, рис і фруктові соки треба повністю виключити.
• Переїдання і голодування неприпустимі. Тільки при аліментарній диспепсії може бути призначено добове голодування – і потім загальна дієта при диспепсії до повного одужання.

Функціональна диспепсія

Функціональна диспепсія – цим терміном називають розлади травлення, які не пов’язані з органічною патологією шлунково-кишкового тракту. Простіше кажучи, такий діагноз ставлять тоді, коли людину непокоять ті чи інші симптоми з боку живота, але вони не спричинені патологічними процесами в організмі. Синдром схильний до хронічного перебігу, але успішно лікується.

Проблема поширена: прояви функціональної диспепсії спостерігаються приблизно у 20–40 % населення планети, але з тих, хто стикається з неприємним синдромом, до лікарів звертаються лише 3–5 %.

Цей підхід є неправильним. Хоча такий діагноз і не становить загрози, гастроентерологи все ж рекомендують обстежитися. Консультація фахівця та ретельна діагностика дадуть можливість переконатися, що здоров’ю людини нічого не загрожує. Адже схожим чином можуть виявлятися серйозні захворювання травної системи.

Причини

Хоч би як дивно не звучало, але справжні причини функціональної диспепсії поки що невідомі. Медикам, під час обстеження пацієнта, не вдається знайти жодних анатомічних порушень із боку шлунка та кишечника, які могли б пояснити надокучливі та неприємні симптоми патології.

Правильніше вести мову про чинники, які провокують функціональну диспепсію, і вони відомі:

• генетична схильність;
• підвищена чутливість до деяких продуктів;
• куріння тютюну, кальянів, що супроводжується ковтанням диму, смол;
• бактеріальна, вірусна інфекція кишечника, особливо – у ранньому дитинстві;
• нервова напруга, як правило – хронічний стрес, тривожні стани;
• соматоформна дисфункція;
• проблемна вагітність та пологи, через що страждають центри регуляції травлення, як у мами, так і потім у її дитини.

Найбільш значущий чинник – спадковість. У родинах, де батьки страждали на таку патологію, проблема зустрічається майже у 2 рази частіше, ніж там, де мама та тато не хворіли на розлади ШКТ.

Функціональна диспепсія в дітей та дорослих часто поєднується з іншим розладом, нейроциркуляторною дистонією. Ці стани мають схожі причини, хоча проявами, звісно, відрізняються.

Симптоми

Коротко про класифікацію. Згідно із сучасними Римськими критеріями IV перегляду, перебіг функціональної диспепсії можливий за трьома механізмами:

1. Постпрандіальний дистрес синдром. Скарги, головно, пов’язані із травними порушеннями.
2. Синдром епігастрального болю. Більше турбують больові відчуття у верхній частині живота.
3. Змішаний варіант із поєднанням травних та больових розладів.

Прояви патології пов’язані з порушенням нервово-м’язової регуляції шлунка, кишечника. Наприклад, у деяких пацієнтів знижується тонус м’язових шарів шлунка та розвивається гастропарез. В інших – занадто посилюється перистальтика, пасаж їжі по системі травлення аномально прискорюється.

Загальні симптоми, властиві всім формам функціональної диспепсії:

• епізодична або регулярна нудота, блювання;
• печія, гіркота в роті;
• відрижка;
• метеоризм;
• швидке насичення;
• порушення та збочення апетиту;
• відчуття переповнення шлунка навіть після невеликої порції їжі;
• біль у правому боці після їжі;
• нестійкість випорожнень, проноси змінюються запорами;
• втрата ваги.

Часто в людини погіршується загальне самопочуття: слабкість, епізоди запаморочення. Діти стають примхливими, у школярів знижується успішність.

Однак, коли в людини дійсно функціональна диспепсія, симптоми тяжких харчових розладів, такі, як мальабсорбція чи залізодефіцитна анемія, практично ніколи не розвиваються.

Діагностика

Найвідповідальніший етап. Ретельне обстеження потрібне для того, щоб виключити органічну патологію із боку шлунково-кишкового тракту. Таку, як виразкова хвороба, гастроезофагеальнорефлюксна хвороба ГЕРХ, пухлини й т.і.

Алгоритм діагностики функціональної диспепсії включає:

• ретельне лікарське опитування самого пацієнта та його рідних щодо симптомів;
• огляд із пальпацією живота;
• ФЕГДС, фіброезофагогастродуоденоскопія;
• манометрія шлунка;
• тести на Helicobacter pylori;
• аналізи на переносність лактози, глютену;
• визначення кислотоутворювальної функції шлунка;
• УЗД, КТ або МРТ органів черевної порожнини в сумнівних випадках.

Іноді потрібна біопсія слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки. Фрагмент тканин, як правило, беруть під час ФЕГДС. Цінність мають і аналізи крові на специфічні гормони, які синтезуються шлунком.

Аналіз діагностичних даних надає можливість впевнено сказати, що людина не має органічної патології, отже, диспепсичні розлади мають функціональний характер. Після чого можна розпочинати терапію патології.

Лікування функціональної диспепсії

Більшості пацієнтів допомагають рекомендації щодо нормалізації способу життя та харчування. У разі сильних, виражених симптомів, гастроентеролог Універсум Клінік робить усе, щоби полегшити самопочуття та швидко відновити якість життя пацієнтові.

Для лікування функціональної диспепсії застосовуються такі методи та підходи:

• відмова від куріння та вживання спиртних напоїв, у тому числі й пива;
• припинення вживання кави, міцного чаю;
• дробне харчування невеликими порціями, до 6 разів на день;
• розумне обмеження в меню жирів, вуглеводів;
• відміна НПЗЗ, якщо людина їх приймала без особливого приводу;
• антациди для швидкого зняття печії;
• антисекреторні препарати, які пригнічують синтез соляної кислоти в шлунку;
• у разі позитивного тесту на H. pylori, проводиться ерадикація патогенів;
• прокінетики для нормалізації моторики шлунка та кишечника;
• антидепресанти, анксіолітики.

Медикаментозне лікування допомагає швидко зняти неприємні та тяжкі симптоми патології. У будь-якій філії Універсум Клінік, пацієнтам із діагнозом функціональна диспепсія, лікування проводиться за індивідуальним принципом. Ми призначаємо лише ті препарати, які необхідні, уникаючи зайвого медикаментозного навантаження.

Тривалість курсу терапії залежить від тяжкості процесу та його давності. Іноді, щоб досягти стійкого періоду ремісії, доводиться приймати препарати до року.

Реабілітація та принципи харчування

Через те, що патологія схильна до хронічного перебігу, пацієнтам часто доводиться приділяти увагу здоров’ю після того, як гострі явища стихнуть. І тут важливе значення має дієта.

Загальні рекомендації для людей, які зіткнулися з функціональною диспепсією:

• максимально уникати чинників ризику, зазначених на початку статті;
• дотримуватися принципів правильного харчування;
• виключити з меню продукти, які погано переносяться та дратують кишечник, шлунок;
• уникати майонезу, червоного перцю, цибулі, цитрусових, міцної кави, газованих напоїв;
• дотримуватися правил активного способу життя.

Кожен пацієнт клініки під час виписки отримує докладні рекомендації щодо дієти та профілактики рецидивів функціональної диспепсії. Поради, як і лікування – індивідуальні, з урахуванням віку, способу життя та здоров’я людини.

Література

1. Francis P, Zavala SR. Functional Dyspepsia. [Updated 2023 Aug 17]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2023 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK554563/
2. Harer KN, Hasler WL. Functional Dyspepsia: A Review of the Symptoms, Evaluation, and Treatment Options. Gastroenterol Hepatol (N Y). 2020 Feb;16(2):66-74. PMID: 34035704; PMCID: PMC8132673.
3. Madisch A, Andresen V, Enck P, Labenz J, Frieling T, Schemann M. The Diagnosis and Treatment of Functional Dyspepsia. Dtsch Arztebl Int. 2018 Mar 30;115(13):222-232. doi: 10.3238/arztebl.2018.0222. PMID: 29669681; PMCID: PMC5938438.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,09 /5
Кількість оцінок: 32

Функціональна диспепсія

Функціональна диспепсія (ФД) – неорганічний розлад травлення, що супроводжується комплексом патологічних симптомів (біль, печіння, відчуття важкості в епігастрії після їди, швидке насичення, здуття) протягом більш як 3 місяці. Це поширене захворювання (10–30 % випадків звернень до гастроентеролога) має різні патогенетичні механізми розвитку. З появою перших ознак необхідно пройти діагностику та розпочати комплексне лікування.

Причини захворювання

Функціональна диспепсія може спостерігатися як у дітей, так і у дорослих людей. Етіологія порушень травлення неорганічної природи досі у повному обсязі не з’ясована. Виявлено провокативні фактори, що збільшують ризик розвитку захворювання:

• спадковість;
• порушення моторики травного тракту;
• гіперсекреція соляної кислоти (шлункового соку):
• патологія акомодації (розслаблення) дна шлунка або уповільнення евакуації харчової грудки з нього;
• вісцеральна гіперчутливість (підвищена реакція нейронів шлунка на розтяг стінок органу);
• Helicobacter pylori (виявляється у 60 % пацієнтів із функціональною диспепсією);
• психоемоційні причини (підвищена нервова збудливість, стрес, депресивні стани);
• курс деяких препаратів (холінолітики, НПЗЗ, трициклічні антидепресанти та ін.);
• гостра кишкова інфекція в анамнезі;
• переїдання, порушення режиму харчування, незбалансоване меню, продукти поганої якості.

Крім того, функціональні розлади травлення пов’язують з курінням, зловживанням спиртними напоями.

Клінічні прояви захворювання

Виділяють 3 форми перебігу хвороби (залежно від того, які переважають симптоми функціональної диспепсії):

1. Виразкоподібна (епігастральний больовий синдром). Характеризується періодично (мінімум 1–2 рази/7 днів) хворобливістю, що виникає, або печінням (помірно вираженим). Больовий епіцентр розташовується у верхній ділянці живота (епігастрій). Неприємні відчуття не залежить від акта дефекації, не зникають після спорожнення кишківника. Інтенсивність дискомфорту зазвичай зменшується після їди.
2. Дискінетична (postprandial distress syndrome). Пацієнт скаржиться на почуття переповнення, тяжкість під ложечкою, які виникають після їди звичайного обсягу їжі. Людина може швидко насичуватися, з’ївши невелику кількість їжі. Така дискінезія часто супроводжується відрижкою, нападами нудоти, підвищеним газоутворенням, гастралгією (в епігастральній ділянці), запорами, блюванням із домішкою жовчі, відсутністю апетиту.
3. Неспецифічна. При неможливості диференціювання патології функціональну диспепсію відносять до змішаного типу з різноспрямованим характером скарг.

Перш ніж розпочати лікування захворювання, потрібно пройти обстеження.

Діагностика

Первинна діагностика функціональної диспепсії спрямована на виключення органічних причин патології (виразкова хвороба, онкологія, рефлюкс-езофагіт, панкреатит, дуоденіт, хронічний гастрит, захворювання гепатобіліарної системи та ін.). Для встановлення діагнозу лікар вислуховує скарги, проводить збір анамнезу. Консультація включає огляд пацієнта, перкусію, пальпацію, аускультацію живота.
Для уточнення діагнозу використовують інструментальні методи обстеження та лабораторне тестування:

1. Клініко-лабораторна діагностика: ЗАК з лейкоцитарною формулою, біохімія, ЗАС, копроскопія, калові маси на приховану кров, ІФА для виявлення хелікобактеріозу.
2. Апаратні методи: езофагогастроскопія, ультрасоноскопія заочеревинного простору, контрастна рентгенографія, сцинтиграфія, добовий pH-моніторинг кислотності шлункового соку та ін.

Принципи терапії захворювання

Лікування функціональної диспепсії направлено на усунення причин, що спричинили захворювання, і корекцію порушень. Комплекс заходів містить:

1. Особливе харчування. Хворим на функціональну диспепсію призначають дієту, принципом якої є дрібне харчування малими дозами до 5–6 разів на день. Їжа має бути комфортної температури (нехолодна, негаряча). Жирна, гостра їжа, спиртне, приправи, кофеїновмісні напої виключаються з раціону. При підвищеному газоутворенні скасовують вживання газоутворювальних продуктів (боби, молоко, хліб з глютеном та ін.).
2. Зміна способу життя (відмова від куріння, щоденне вживання їжі в однаковий час тощо).
3. Скасування препаратів (при їх наявності), що викликають диспепсичні симптоми.
4. Медикаментозне лікування: інгібітори протонної помпи, прокінетики, травні ферменти, спазмолітики, антихелікобактерна терапія (при бактеріальній природі захворювання) тощо. Курс лікування лікарськими препаратами визначається лікарем в залежності від тяжкості стану пацієнта.

При своєчасній терапії прогноз захворювання є сприятливим. Успіх лікування залежить від ретельного дотримання всіх рекомендацій лікаря, відмови від шкідливих звичок (алкоголь, куріння).