Вогнегасники: обліковуємо, обслуговуємо, списуємо

З метою забезпечення пожежної безпеки кожна установа повинна бути обладнана вогнегасниками. Яка кількість вогнегасників та якого типу повинна знаходитися в установі? Хто в установі уповноважений зай­матися вирішенням протипожежних питань? Як часто необхідно проводити періодичний огляд та технічне обслуговування вогнегасників? Як правильно обліковувати та списувати вогнегасники? Про все це піде мова у цій статті.

Організаційні питання

На кожному поверсі будинку адміністративного/побутового призначення і громадського будинку має бути в наявності не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.

Однак з 26.01.2020 р. (дата набрання чинності наказом МВС від 28.10.2020 р. № 765 «Про затвердження Змін до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників») кількість вогнегасників залежить від площі поверху. Тож тим установам, в яких норматив забезпеченості вогнегасниками не виконується, доведеться докупити недостатні Детальніше – за посиланням.

Забезпечити пожежну безпеку в установі — першочергове завдання кожного керівника. Перш за все для цього необхідно обладнати всі виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та громадські будівлі та споруди об’єктів різного призначення переносними або пересувними первинними засобами пожежогасіння, протипожежним устаткуванням, інвентарем та установками автоматичного виявлення та гасіння пожеж.

Серед первинних засобів пожежогасіння одним з найефективніших є вогнегасники. Тип та необхідну кількість вогнегасників визначають відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС від 15.01.2018 р. № 25.

Разом з тим, для деяких бюджетних установ та закладів норми первинних засобів пожежогасіння передбачено окремими документами. Наприклад, для закладів освіти такі норми встановлено у додатку 2 до Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджених наказом МОН від 15.08.2016 р. № 974.

До речі, при виборі вогнегасників для комплектації транспортних засобів слід керуватися Нормами оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затвердженими постановою КМУ від 08.10.97 р. № 1128 . Наприклад, на легковий автомобіль достатньо придбати один вогнегасник порошковий із зарядом вогнегасної речовини не менше 2 кг.

Який же вогнегасник краще придбати установі?

Існує декілька типів вогнегасників: водяний, водопінний (у т. ч. аерозольний), газовий (у т. ч. вуглекислотний), порошковий.

Всі вони маркіруються буквами, що характеризують тип вогнегасника, і цифрами, які позначають масу вогнегасної речовини, що знаходиться в його корпусі. Наприклад, ВП-5 – вогнегасник порошковий з масою вогнегасної речовини 5 кг.

Для вибору типу та необхідної кількості вогнегасників слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, характер їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також площу приміщень, будинків і споруд.

Необхідну кількість вогнегасників визначають окремо для кожного поверху та приміщення об’єкта.

Отже, основними критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників є:

1) категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничих, складських та лабораторних приміщень (визначається відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою»);

2) клас можливої пожежі (визначено в ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж» (EN 2:1992, EN 2:1992/A1:2004, IDT);

3) придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації;

4) вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу;

6) до використання допускаються вогнегасники з конкретним типом (маркою) вогнегасної речовини, з якою вогнегасник має підтвердження відповідності вимогам національних стандартів.

Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів, слід обирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику. При виборі таких вогнегасників їх мінімальна кількість має дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо.

Вогнегасники, якими оснащується установа, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3675-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань», ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги», ДСТУ EN 3-7:2014 «Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробувань» (EN 3-7:2004+A1:2007, IDT) та ДСТУ EN 1866-1:2014 «Вогнегасники пересувні. Частина 1. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробувань» (EN 1866-1:2007, IDT)», технічних умов, експлуатаційних документів виробників і бути сертифікованими в Україні.

Відповідальні за пожежну безпеку

Відповідальними за своєчасне та повне забезпечення об’єктів вогнегасниками, утримання вогнегасників у працездатному стані, їх техобслуговування, організацію навчання працівників правилам застосування вогнегасників за призначенням є насамперед керівники закладів.

Але безпосередньо питаннями, що стосуються забезпечення пожежної безпеки в кожній установі, повинна займатися відповідальна особа (інженерно-технічний працівник установи). Таку особу призначають наказом або розпорядженням керівника (п. 2 розд. II Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій від 30.12.2014 р. № 1417).

Основні обов’язки та повноваження особи, відповідальної за пожежну безпеку на об’єкті, мають бути відображені у відповідних у посадових інструкціях, обов’язках, положеннях про підрозділ.

Серед основних обов’язків цієї особи є:

— виконання вимог Правил № 1417;

— утримання вогнегасників у працездатному стані шляхом своєчасного проведення їх огляду та організації технічного обслуговування;

— контроль за систематичним веденням експлуатаційних документів;

— контроль за технічним станом вогнегасників, строком їх експлуатації, списанням по закінченні їх гарантійного строку експлуатації;

— навчання працівників установи застосовуванню вогнегасників за призначенням.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку, перед розміщенням на об’єкті вогнегасника обов’язково повинна провести його первинний огляд.

Важливо! Під час проведення первинного огляду встановлюють:

1) наявність сертифіката відповідності;

2) наявність інструкції з експлуатації та паспорта на кожний вогнегасник;

3) цілісність пломб на запірних пристроях;

4) наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень на корпусах вогнегасників;

5) положення стрілок індикаторів тиску закачних вогнегасників (у межах робочого діапазону);

6) наявність у маркуванні та в експлуатаційній документації відомостей про виробника, дату виготовлення (продажу) і технічного обслуговування.

Субрахунок для обліку вогнегасників

Порядокзастосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219, передбачає, що облік предметов протипожеженого призначення слід вести у складі господарського інвентарю на субрахунку 1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Але в описі субрахунку 1016 «Інструменти, прилади, інвентар» (підгрупа 3)також є господарський інвентар, до якого входять предмети протипожежного значення – гідропульти, стендери, драбини ручні тощо.

Отже, вогнегасники можна обліковувати як у складі запасів, так і як основні засоби.

Так як же правильно визначити субрахунок для обліку вогнегасника?

Тут слід орієнтуватися перш за все на передбачуваний (очікуваний) строк його корисного використання (не на фактичний!). Де його взяти? У паспорті. Саме в ньому має бути зазначений такий показник як термін служби вогнегасника.

Є таки вогнегасники, які не підлягають перезаряджанню, наприклад, пристрій вогнегасний водопінний аерозольний. Строк його служби зазвичай не більше року та й коштує він не дорого. Такий вогнегасник сміливо зараховуйте до запасів на субрахунок 1812.

Пам’ятайте, що вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу (п. 37 розд. II Методрекомендацій з обліку запасів). При цьому робиться проведення: Дт 8013, 8113 — Кт 1812. Але це не означає «списали та забули». В місцях експлуатації і за відповідальними особами обов’язково слід продовжувати вести їх оперативно-кількісний облік протягом строку їх фактичного використання.

Також є вогнегасники неодноразового використання, які можна перезаряджати. Їх можна експуатувати більше 1 року.

І тут постає дилема: зарахувати вогнегасник до складу основних засобів (субрахунок 1016 «Інструменти, прилади, інвентар») або до складу МНМА (субрахунок 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»)?

Під час вирішення цього питання слід орієнтуватися на вартісний критерій,прийнятий у вашій конкретній установі для зарахування на баланс об’єктів як ОЗ, та зафіксований у наказі про облікову політику.

Наприклад, в вашій установі встановлено вартісний критерій для віднесення об’ектів до ОС на рівні 10 тис грн.

Термін придатності переносного порошкового вогнегасника (використовують, зокрема, в адміністративних, складських, підвальних приміщеннях, на автомобілях) складає 10 років експлуатації. Вартість вогнегасників такого типу значно менше 10 тис грн (десь 190 – 700 грн). А ось більш потужний вуглекислотний пересувний вогнегасник (використовують для всіх будівель і споруд, в яких зберігаються цінні і легко забруднюючиєся матеріали, обладнання та речовини – склади, музеї, офісні приміщення, бібліотеки та інше) може коштувати більше 10 тис. грн.

Тож у цьому випадку субрахунок для обліку вибираємо з огляду на встановлений в установі вартісний критерій: у першому випадку зараховуємо переносний вогнегасник на субрахунок 1113, а в другому — на субрахунок 1016.

Нагадаю, що придбання необоротного активу передбачає збільшення внесеного капіталу, отже, застосування субрахунку 5411 «Цільове фінансування». Далі на прикладі розберемо це.

Установи зараховують на баланс вогнегасники за первісною вартістю. У разі придбання за плату таку вартість визначають виходячи з суми, сплаченої постачальнику.

Вогнегасникам слід присвоїти номенклатурні (для МНМА) чи інвентарні номери (для ОС). При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер.

Перші чотири знаки інвентарного (номенклатурного) номера означають номер субрахунку, п’ятий – підгрупу, всі інші знаки – порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих груп основних засобів, для яких не виділені підгрупи, п’ятий знак може позначатись нулем.

Інвентарні та номенклатурні номери зберігаються за об’ектами обліку на весь період перебування їх в установі.

На кожен вогнегасник бухгалтерії слід завести інвентарну картку. При цьому однорідні активи можуть обліковуються на картках групового обліку.

За яким КЕКВ придбавати

Під час визначення КЕКВ при витрачанні бюджетних коштів, як завжди, керуємось Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.

Видатки на придбання вогнегасників слід проводити за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». Це в тому випадку, якщо купуєте вогнегасники, які будуть обліковуватися на субрахунках 1812 та 1113.

Якщо ж вогнегасник відповідає за строком служби та вартісним критеріем, прийнятим в установі, об’єкту ОЗ, то його придбання слід здійснювати за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування».

Періодичний огляд вогнегасників

До обов’язків відповідальної особи віднесено ведення Журналу обліку вогнегасників на об’єкті (далі — Журнал). Його форма наведена у додатку 2 до Правил № 25.

При введенні вогнегасника до експлуатації до Журналу відповідальна особа записує таку інформацію:

• тип і обліковий номер кожного вогнегасника;
• місце розташування вогнегасника в установі;
• дату проведення огляду вогнегасника;
• висновки за результатами огляду вогнегасника;
• перелік вжитих заходів щодо усунення виявлених недоліків;
• дату направлення вогнегасника на технічне обслуговування та дату повернення його з техобслуговування;
• найменування організації, яка здійснила технічне обслуговування вогнегасника.

Для забезпечення робочого стану та якісної експлуатації вогнегасників в кожній установі має бути організовано їх періодичний огляд.

Огляд вогнегасників здійснює особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, не рідше одного разу на місяць.

Під час огляду перевіряються:

1) відповідність типу і заводського номера вогнегасника зареєстрованому обліковому номеру та місцезнаходженню на об’єкті;

2) наявність інструкції з експлуатації та паспорта на вогнегасник;

3) дата проведення технічного обслуговування, яка має відповідати вимогам експлуатаційної документації;

4) наявність та цілісність пломби, пристрою блокування (запобіжної чеки), розтруба або гнучкого рукава (відповідно до типу вогнегасника) та кронштейна (якщо передбачено конструкцією);

5) наявність зовнішніх пошкоджень вогнегасників та слідів корозії на них;

6) положення стрілки індикатора тиску кожного закачного вогнегасника (крім вогнегасників, у яких індикатор тиску не передбачено виробником), яка має бути в межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора), залежно від температури експлуатації;

7) наявність пошкоджень маркування (етикетки) кожного вогнегасника.

Результати оглядів реєструються особою, відповідальною за пожежну безпеку на об’єкті, в Журналі обліку вогнегасників.

Технічне обслуговування вогнегасників

Технічне обслуговування вогнегасника – це комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

До стадій технічного обслуговування вогнегасника відносять:

• технічне діагностування,
• ремонт,
• технічне опосвідчення,
• перезарядження.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, зобов’язана організувати техобслуговування вогнегасників у таких випадках:

1) пошкодження або відсутність маркування, пломб або пристроїв блокування на них;

2) наявність механічних пошкоджень і слідів корозії на їх корпусах або запірно-пускових пристроях;

3) відсутність робочого тиску в корпусі та (або) наявність надмірного тиску (длявогнегасників закачного типу);

4) після використання за призначенням;

5) після закінчення гарантійного терміну експлуатації, передбаченого експлуатаційною документацією виробника.

Техобслуговування вогнегасників здійснюється підприємствами з технічного обслуговування вогнегасників (далі – ПТОВ), що мають відповідну ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до вимог ДСТУ 4297:2004 «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги», норм, правил (настанови з технічного обслуговування вогнегасників), установлених їх виробником, та інших нормативних документів і нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Під час огляду вогнегасників після надходження з технічного обслуговування особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, перевіряє наявність на корпусі вогнегасника етикетки ПТОВ, форма та зміст якої наведені в додатку 3 до Правил № 25.

Таку етикетку ПТОВ прикріплює якщо за результатами технічного діагностування вогнегасник визнано придатним до подальшого очікування застосування за призначенням. На ній здійснюють спеціальне маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору) та зазначають дату проведення технічного діагностування та номер посвідчення виконавця техобслуговування вогнегасника. Після проведення техобслуговування на етикетці зазначають термін наступного обов’язкового технічного обслуговування.

Передача вогнегасника на техобслуговування оформлюється Актом передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів. А приймання вогнегасників після технічного обслуговування оформлюється Актом приймання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів. Обидва ці акти складаються у двох примірниках і підписуються представниками установи та ПТОВ. Їх форми затверджено наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. № 818.

Саме підписаний споживачем або його представником акт засвідчує, що послуги з техобслуговування вогнегасників надано згідно з умовами договору.

До речі, виробники або постачальники зобов’язані забезпечити проведення технічного обслуговування вогнегасників на всій території України за регіональним принципом (розподілом) шляхом створення власних ПТОВ або надання повноважень існуючим ПТОВ, перелік яких наводиться в паспорті на кожний вогнегасник.

Зупинюсь на строках перезарядження вогнегансників. Так, згідно з п.п. 4.5.3–4.5.5 ДСТУ 4297:2004 перезаряджати вогнегасники треба:

• водні та водопінні — з періодичністю не рідше одного разу на рік;
• порошкові — з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, якщо виробниками не передбачений більший термін. Порошкові вогнегасники, які встановлені на дорожньо-транспортних засобах або зазнали під час експлуатації дію несприятливих кліматичних і (або) механічних факторів, повинні заряджатися не рідше одного разу на рік;
• вуглекислотні вогнегасники — з періодичністю не рідше одного разу на 5 років.

Зверніть увагу на те, що навіть під час проведення огляду, ремонту чи перезарядження не можна залишати об’єкт без протипожежного засобу. Вогнегасники, надані на техобслуговування (ремонт, проведення випробувань або перезарядження), мають бути замінені на резервні вогнегасники з технічними характеристиками, які не можуть мати нижчі технічні характеристики ніж ті, що проходять техобслуговування (п. 4 розд. III Правил № 25).

На технічне обслуговування з об’єкта одночасно дозволяється відправити не більше 50 % вогнегасників від їх загальної кількості.

КЕКВ для техобслуговування та його бухоблік

Згідно з п. 15 п.п. 2.2.4 Інструкції № 333 оплату послуг з технічного обслуговування вогнегасників (у тому числі перезарядки) слід здійснювати за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Щодо відображення витрат на техобслуговування в бухобліку, то тут варто звернуте увагу на таке.

По-перше, термін служби вогнегасників, як правило, перевищує 1 рік, а їх вартість все ж таки не велика. Тож основна їх маса всеж-таки потрапить на субрахунок 1113 як МНМА.

По-друге, відповідно до п. 2 розд. ІІІ НП(С)БО 121 «Основнізасоби» вартість технагляду, техобслуговування та ремонту відноситься до витрат на утримання об’єкта. А витрати на утримання, які здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності, визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були понесені.

Отже, в бухобліку на підставі Акта виконаних робіт, що підтверджує факт здійснення техобслуговування, вартість таких робіт слід відносити на витрати та відображати записом: Дт 8013, 8113 «Матеріальні витрати» — Кт 6211 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Списання непридатних вогнегасників

Не виключено, що при проведенні чергового технічного діагностування, яке проводять ПТОВ, може бути виявлено, що вогнегасник є непридатним до подальшої експлуатації. Про це складають Акт дефектації вогнегасників з висновком щодо визнання вогнегасника непридатним до використання (або інший документ, що підтверджуєнепридатність вогнегасника для подальшого використання). Такий засіб пожежогасіння підлягає зняттю з експлуатації та утилізації. І тут є свої нюанси, адже маємо справу з небезпечним предметом.

За наявності відповідного документа постійно діюча комісія установи з дозволу керівника установи приймає рішення про списання вогнегасників і складає Акт списання основних засобів (часткової ліквідації). Його форма затверджена наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. № 818.

Чи може установа самостійно знищити непридатний вогнегасник? Звісно, що займатися цією справою самостійно жодна бюджетна установа не може. Адже процес утилізації досить складний та включає переробку вогнегасної речовини, що не підлягає регенерації, утилізацію складових частин і корпусу вогнегасника. Саме тому утилізацію вогнегасника слід доручити ПТОВ, з яким укладено договір на техобслуговування вогнегасників.

До речи, досить часто спеціалізовані підприємства повертають демонтовані вогнегасники їх колишнім власникам, тобто їх металеви корпуси.

І для цього є певні законодавчі підстави. Так, відповідно до вимог п. 23 Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314,усі вузли, деталі, матеріали й агрегати розібраного та демонтованого устаткування, придатні для ремонту іншого устаткування або для подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання майна, підлягають оприбуткуванню з відображенням у бухгалтерському обліку на рахунках обліку запасів. Непридатні для використання вузли, деталі, матеріали й агрегати установа повинна оприбуткувати як вторинну сировину (металобрухт тощо).

Тому повернуті корпуси вогнегасників необхідно оприбутковувати як металобрухт на субрахунок 1815 «Активи для розподілу, передачі, продажу». Адже вилучений брухт утримується для подальшої реалізації.Оприбуткування матеріальних цінностей, тобто вторинної сировини (металобрухту), установа здійснює на підставі накладної (акта приймання матеріальних цінностей).

Що стосується оцінки вилученого металобрухту, то такі активи підлягають оприбуткуванню за чистою вартістю реалізації, або вона визначається виходячи з вартості подібних запасів (п. 15 розд. ІІ Методрекомендацій з бухобліку запасів суб’єктів держсектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11).

Тобто при оцінці таких активів слід орієнтуватися на очікувану ціну їх реалізації за мінусом потенційних витрат на продаж. Для цього можна скористатися даними прайс-листів приймальних пунктів і визначити середню ціну брухту металів у відповідному регіоні. Результати оцінки металобрухту слід відобразити в Акті оцінки довільної форми.

Для бюджетних установ реалізація металобрухту — це операція, пов’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів. Під час здійснення операцій із металобрухтом установам необхідно керуватися Законом України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-XIV.

Зверніть увагу: раніше всі операції з металобрухтом мали право здійснювати лише спеціалізовані підприємства або спеціалізовані металургійні переробні підприємства та їх приймальні пункти. Але з 14.11.2020 р. діяльність, пов’язану із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту, можуть здійснювати не тільки спеціалізовані підприємства. Це стало можливим у результаті прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо детінізації ринку металургійної сировини та операцій з металобрухтом» від 14.07.2020 р. № 776-IX. Тож здавати металобрухт можна як спеціалізованим підприємствам, так і будь-яким іншим суб’єктам господарювання. Вимоги до суб’єктів господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту та операції з металобрухтом, прописані в ст. 5 Закону «Про металобрухт».

Разом з тим, не варто мати справу із заготівельниками-фізособами. Звісно, якщо не хочете стати фігурантом кримінального провадження. Адже заготівля і переробка металобрухту фізичними особами загрожують їм притягненням до кримінальної відповідальності (ст. 213 Кримінального кодексу України). Тому будьте максимально обачні.

Кошти, отримані від реалізації металобрухту, належать до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ. Вони зараховуються до доходу спеціального фонду кошторису установив повному обсязі. Ці надходження слід відображати за кодом доходів 25010400 «Надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)».

Згідно із ст. 13 БКУ використовувати такі надходження можна на:

• ремонт, модернізацію або придбання нових необоротних активів і матеріальних цінностей;
• покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання та транспортування брухту на прий­мальні пункти;
• господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Приклад обліку придбання, техобслуговування та списання вогнегасників

Операції, пов’язані з придбанням, технічним обслуговуванням та списанням вогнегасників розглянемо на умовному прикладі.

Приклад. Установа придбала вогнегасники в кількості 6 штук на загальну суму 5160,00 грн. Усі вони були введені в експлуатацію.

До ПТОВ передано на техобслуговування 3 вогнегасника, які деякий час вже були в експлуатації в установі. Варстісь техобслуговування склала 216 грн.

Також було списано як непридатні для подальшого використання, ремонту та перезарядження за результатами технічного діагностування ПТОВ, 2 вогнегасника. Їх загальна первісна вартість становить 1200,00 грн.

Після списання вогнегасників оприбутковано їх корпуси як металобрухт на загальну суму 80 грн за даними Акта оцінки, складеного комісією установи.

Згодом металобрухт реалізовано. Відповідно до договору купівлі-продажу загальна вартість переданого на підставі акта приймання лому — 75,00 грн. Грошові кошти за реалізований металобрухт заготівельник перерахував на спеціальний реєстраційний рахунок установи.

Зміст господарської операції

Кореспонденція субрахунків

Облік запасів в бюджетних установах у 2017р. Загальні засади

Тож, які саме матеріальні цінності мають обліковувати у складі запасів.

Згідно з п. 4 розд. І НП(С)БО 123 до запасів належать активи, які:

— утримуються для подальшого продажу, розподілу, передачі тощо;

— перебувають для подальшого споживання у процесі звичайної діяльності;

— перебувають у формі сировини чи допоміжних матеріалів для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт, наданні послуг.

Водночас для цілей бухобліку згідно із п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 123 та п. 2 розд. ІІ Методрекомендацій № 11 всі запаси поділяють на кілька однорідних груп (видів).

Класифікація запасів для цілей бухгалтерського обліку

Варто зазначити, що у 2017 році ця класифікація зазнала змін у нумерації (коди) рахунків та субрахунків для обліку запасів, а також назви деяких Мінфін змінив радикально. Так, для узагальнення інформації про надходження, рух і вибуття запасів відтепер виділено три рахунки (з поділом на окремі субрахунки) в межах нефінансових активів — клас 1.

А саме, для обліку запасів з 1 січня 2017 року слід застосовувати субрахунки таких рахунків, як:

15 «Виробничі запаси»;

17 «Біологічні активи» (тільки поточні біологічні активи);

18 «Інші нефінансові активи».

За дебетом цих рахунків слід відображати надходження запасів з урахуванням витрат на їх придбання та доведення до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, передбачених НП(С)БО 123.

Тоді як за їх кредитом показують вибуття запасів унаслідок продажу, безоплатної передачі, використання для створення інших активів або неможливості отримання суб’єктом державного сектору надалі економічних вигод від їх використання.

Як слід класифікувати запаси та як їх відображати на субрахунках бухгалтерського обліку починаючи з 2017 року, покажемо у табл. 1.

Порядок обліку запасів

Субрахунок для обліку запасів

Об’єкти обліку

з 2017 року згідно з Планом рахунків № 1203

до 2017 року згідно з Планом рахунків № 611

15 «Виробничі запаси»

151 «Виробничі запаси розпорядників бюджетних коштів»

1511 «Продукти харчування»

Продукти харчування у розрізі їх видів

1512 «Медикаменти та перев’язувальні засоби» 1

233 «Медикаменти і перев’язувальні засоби»

Медикаменти, компоненти, бактерицидні препарати, дезінфекційні засоби, сироватки, вакцини, кров, плівка для рентгенівських знімків, матеріали для проведення аналізів та перев’язувальні засоби, дрібний медичний інвентар (термометри, ланцети, пінцети, голки) тощо.

На цих субрахунках також ведеться облік допоміжних та аптекарських матеріалів у лікувальних закладах, які мають свої аптеки.

Увага! Цей субрахунок можуть використовувати як заклади охорони здоров’я, так і установи, які придбавають медикаменти та перев’язувальні матеріали для власних поточних потреб (наприклад, поповнення аптечок)

1 Порядок застосування Плану рахунків № 1219, на відміну від свого попередника, не містить вимоги щодо застосування субрахунку 1512 «Медикаменти та перев’язувальні засоби» установами, у кошторисах яких видатки на придбання цих матеріальних цінностей передбачені за відповідним КЕКВ. Тож якщо раніше субрахунок 233 «Медикаменти і перев’язувальні засоби» застосовувався для обліку медикаментів, лікарських засобів та дрібного медичного інвентарю виключно спеціалізованими установами (закладами охорони здоров’я), то відтепер субрахунок 1512 може використовувати будь-яка установа, незалежно від сфери її діяльності. На користь цього свідчить той факт, що згідно з Методрекомендаціями № 1127 одним із субрахунків, на який слід перенести залишки за субрахунком 234 «Господарські матеріали і канцелярське приладдя», є субрахунок 1512. При цьому дотепер саме на субрахунку 234 неспеціалізовані установи мали обліковувати всі медикаменти і перев’язувальні матеріали, придбані для поточних потреб

1513 «Будівельні матеріали» 2

202 «Обладнання, конструкції і деталі до установки»,

234 «Господарські матеріали і канцелярське приладдя»

Будівельні матеріали, що використовуються в процесі будівельних та монтажних робіт, зокрема:

— силікатні матеріали (цемент, пісок, гравій, вапно, камінь, цегла, черепиця);

— лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо);

— будівельний метал (залізо, жерсть, сталь, цинк листовий тощо);

— металовироби (цвяхи, гайки, болти, залізні вироби тощо);

— санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники тощо);

— електротехнічні матеріали (кабель, лампи, патрони, ролики, шнур, провід, запобіжники, ізолятори тощо);

— хімічно-москательні (фарба, оліфа, толь тощо) та інші аналогічні матеріали.

Окрім того, на цьому субрахунку обліковуються будівельні конструкції і деталі (металеві, залізобетонні і дерев’яні конструкції, блоки і збірні частини будівель і споруд); збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної системи (опалювальні котли, радіатори тощо), обладнання, яке потребує монтажу, а також комплекти запасних частин такого обладнання, вітчизняне та імпортне обладнання, що потребує монтажу і призначене для встановлення, та інші матеріальні цінності, необхідні для будівництва.

При цьому до обладнання, яке потребує монтажу, належить таке, що може бути введено в дію тільки після зібрання його частин і прикріплення до фундаменту або опор будівель і споруд, а також комплекти запасних частин такого обладнання. У свою чергу, до складу обладнання включається контрольно-вимірювальна апаратура або інші прилади, призначені для монтажу в складі встановленого обладнання

2 Увага!: на субрахунку 1513 обліковуються будівельні матеріали незалежно від їх призначення (для капітального чи поточного ремонту), а також незалежно від того, за рахунок яких коштів вони придбані. Відтак установи повинні самостійно забезпечити ведення аналітичного обліку будівельних матеріалів у розрізі видатків на їх придбання (зокрема, окремо запаси, придбані за рахунок капітальних видатків, та окремо — придбані за рахунок поточних видатків)

1514 «Пально-мастильні матеріали»

235 «Паливо, горючі і мастильні матеріали»

Всі види палива для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

Водночас на цьому субрахунку обліковуються нафтопродукти та газ, закуплені і передані на зберігання, які будуть відпускатися за талонами і смарт-картками

1515 «Запасні частини»

238 «Запасні частини до транспортних засобів, машин і обладнання»

Придбані або виготовлені запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин (медичних, електронно-обчислювальних тощо), обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів (моторів), інструментів, а також автомобільних шин (включаючи покришки, камери й обідні стрічки тощо) у запасі та обороті незалежно від їх вартості.

На цьому субрахунку також відображають обмінний фонд повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів тощо

Поворотна тара, обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки тощо), як порожня, так і та, що вміщує матеріальні цінності

1517 «Сировина і матеріали»

Сировина та основні і допоміжні матеріали, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні; матеріали сільськогосподарського призначення (у т. ч. мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти і хімікати для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин); матеріали короткотермінового використання для науково-дослідних робіт та капітального будівництва.

Також на цьому субрахунку обліковують саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин

1518 «Інші виробничі запаси»

203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт»,

205 «Інші виробничі запаси»,

Спецобладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт та капітального будівництва, відходи виробництва, невиправного браку, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, або запасні частини (металобрухт, утиль), зношені шини тощо

17 «Біологічні активи»

171 «Біологічні активи розпорядників бюджетних коштів»

1713 «Поточні біологічні активи рослинництва»

Поточні біологічні активи рослинництва, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо, які оцінені згідно з НП(С)БО 123.

Аналітичний облік ведеться за видами (культурами) поточних біологічних активів рослинництва (посіви зернових, технічних, овочевих культур тощо)

1714 «Поточні біологічні активи тваринництва»

211 «Молодняк тварин на вирощуванні»,

212 «Тварини на відгодівлі»,

217 «Доросла худоба, вибракувана з основного стада»,

218 «Худоба, прийнята від населення для реалізації»

Поточні біологічні активи тваринництва, оцінені згідно з НП(С)БО 123.

Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо)

18 «Інші нефінансові активи»

181 «Інші нефінансові активи розпорядників бюджетних коштів»

1811 «Готова продукція»

241 «Вироби виробничих (навчальних) майстерень»,

251 «Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств»

Готова продукція (готові вироби, виготовлені у виробничих (навчальних) майстернях, готова друкована продукція тощо).

На цьому субрахунку також обліковують продукцію, одержану від власного виробництва, яка призначена для продажу та споживання (видачі й продажу працівникам, передачі, наприклад у дошкільні навчальні заклади, їдальні тощо)

1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» 3

221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації»,

222 «Малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення»

При цьому у складі МШП слід обліковувати предмети, які використовуються не більше одного року або протягом операційного циклу, якщо він більше одного року. І зокрема, до таких предметів належать:

— знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

— пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

— спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;

— предмети виробничого призначення, обладнання, що сприяє охороні праці, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;

— господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення;

— господарські матеріали, що використовуються для поточних потреб установ (електричні лампи, мило, щітки тощо);

— інші предмети, зокрема смарт-картки

3 На наш погляд, на субрахунку 1812 також слід обліковувати канцтовари та бланки документів (у тому числі бланки посвідчень, студентських квитків, документів про освіту тощо), які не належать до бланків документів суворої звітності. Більше подробць про Облік МШП , також приклади ви знайдете у нашій статті тут>>

1814 «Державні матеріальні резерви та запаси»

262 «Державні матеріальні резерви та запаси»

Активи, що становлять державні матеріальні резерви та запаси (резерви нафтопродуктів, зерна тощо)

1815 «Активи для розподілу, передачі, продажу»

261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу»

Активи, що придбані (вироблені, отримані) та утримуються з метою подальшого розподілу, передачі або продажу, в тому числі вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння, підручники та інші матеріали освітніх (навчальних) закладів, запаси озброєння тощо

1816 «Інші нефінансові активи» 4

231 «Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей»,

Бланки документів суворої звітності (за вартістю придбання), реактиви і хімікати, скло і хімпосуд, метали, електроматеріали, радіоматеріали радіоламп, фотоприладдя, папір, призначений для видання навчальних програм, посібників та наукових робіт, піддослідні тварини та інші матеріали для навчальної мети і науково-дослідних робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування тощо

4 Зверніть увагу: на субрахунку 1816 обліковуються саме бланки документів суворої звітності (наприклад, виборчі бюлетені), тоді як грошові документи (поштові марки, сплачені проїзні документи, путівки до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, кошти, що містяться в акредитивах, у чекових книжках та в інших грошових документах тощо) слід обліковувати окремо, у складі готівкових коштів та їх еквівалентів на субрахунку 2213 «Грошові документи у національній валюті ».

Як бачите, зміни у порядку відображення запасів на рахунках бухобліку дійсно відчутні, але звикати все ж таки доведеться. Саме з цією метою у наведеній вище таблиці ми поставили на перше місце «нові» субрахунки і тільки потім, як підказку, субрахунки, які діяли до 2017 року. з 1 січня цього року всі операції слід відображати в обліку вже по-новому.

Разом із цим для обліку запасів, окрім балансових рахунків, можуть застосовуватися і позабалансові.

Так, Методрекомендаціями № 11 передбачено низку випадків, коли слід вести позабалансовий облік запасів. І насамперед ця вимога стосується операцій з руху запасів, які не відповідають критеріям визнання активів. Хоча, власне, це і не новина. А от на яких саме позабалансових субрахунках слід обліковувати запаси згідно з Порядком застосування Плану рахунків № 1219 та у яких випадках, відобразимо у табл. 2.

Особливості позабалансового обліку запасів

Позабалансовий субрахунок

Порядок застосування

з 2017 року згідно з Планом рахунків № 1203

до 2017 року згідно з Планом рахунків № 611

021 «Активи на відповідальному зберіганні розпорядників бюджетних коштів»

02 «Активи на відповідальному зберіганні»

— оплачених товарно-матеріальних цінностей вищестоящими органами із державного та місцевих бюджетів і відвантажених установам, що належать до їх сфери управління, які перебувають на інших бюджетах, та прийнятих розпорядником бюджетних коштів на відповідальне зберігання, включаючи спеціальне обладнання, придбане для виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

— прийнятих бюджетною установою на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей;

— усіх видів обладнання і предметів спортивних стрільбищ, тирів, кабінетів військової дисципліни навчальних закладів тощо.

На цьому субрахунку слід також обліковувати запаси, отримані від постачальника, які не відповідають критеріям визнання активу (у тому числі на які відповідна установа не має права власності, але якими користується або забезпечує їх зберігання) у зв’язку з невідповідністю стандартам, умовам договорів, технічним умовам тощо. До моменту узгодження ціни з постачальником такі запаси відображаються за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника.

Збільшення залишку за цим субрахунком відбувається при надходженні активів на відповідальне зберігання, а при їх поверненні — зменшення

041 «Непередбачені активи розпорядників бюджетних коштів»

Призначений для обліку непередбачених (потенційних) активів. Зокрема, на цьому рахунку обліковуються перехідні призи, прапори, кубки, які засновані різними установами та організаціями і отримані від них для нагороди команд-переможців.

Також на цьому рахунку ведеться накопичення інформації про наявність непередбачених активів, щодо яких існує ймовірність надходження економічних вигід у сумі очікуваного відшкодування збитків.

Окрім того, радимо застосовувати цей субрахунок для обліку запасів, отриманих у процесі ремонту, поліпшення (модернізації, добудови, реконструкції тощо), ліквідації необоротних активів, чисту вартість реалізації яких достовірно визначити є неможливим 1 .

Зменшення залишку за цим субрахунком проводиться в міру того, як запаси (інші активи) визнаються чи не визнаються при вирішенні питань щодо невизначених майбутніх подій

1 Це стосується насамперед обліку металобрухту, який накопичується протягом тривалого часу і зберігається в установі до моменту реалізації (здавання)

043 «Тимчасово передані активи»

На цьому субрахунку ведеться облік майна, переданого установі органами виконавчої влади, які реорганізуються або ліквідуються, і яке розміщене на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції

073 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів»

072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей»

Цей субрахунок застосовується у випадку виключення з активів запасів, які зіпсовані, наявність яких не підтверджено інвентаризацією та їх відсутність або псування не обґрунтовано нормами природного убутку, а рішення щодо відшкодування їх вартості винними особами ще не прийнято. Передусім цей субрахунок слід використовувати для відображення вартості нестач від псування (розкрадання, знищення) матеріальних цінностей, щодо яких не встановлено винних осіб.

Зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат на субрахунках 073 здійснюється після встановлення винних осіб 2

2 Нагадаємо, що вартість викрадених матеріальних цінностей має обліковуватися на позабалансовому обліку або до моменту виявлення винуватців, або до закриття кримінального провадження за фактом такої крадіжки на підставі постанови прокурора (слідчого).

Таким чином, новації значно меншою мірою торкнулися позабалансових субрахунків, ніж балансових, проте все ж таки певні зміни відбулися і їх варто враховувати при подальшому веденні бухгалтерського обліку.