Назва Левіт у християнській Біблії сягає Септуагінти (а відтак і Вульгати) і походить від священницького коліна Левія (івр. יול), третього сина Якова. В елліністичну добу єврейських священників називали левітами. Однак левіти згадуються в тексті лише в одному місці (Лев.

Один із найстаріших та найпопулярніших символів. Уособлення сили, мужності, великодушності.

Ім'я Лев має грецьке походження і перекладається, що зовсім не дивно, "лев" або "цар звірів". У Стародавній Греції це ім'я звучало як Лео. Ім'я Лев – сильне, сміливе і неймовірно красиве. Чоловік, що має це ім'я, має твердий характер, він вирізняється рішучістю, силою волі і тактом.

У сучасному українському чоловічому імені Лев при відмінюванні е не випадає: Лев, Лева, Левові, Левом, кличний відмінок Леве. Лев Михайленко – Лева Михайленка.

Вважається, що цей знак вказує й на роль Львова як столиці Галицької Русі, оскільки включає в себе земельний символ – лева (за аналогією, Краків мав у міській брамі зображення територіального знаку – орла).

У 1526 році польський король Сигізмунд II Август формально затвердив цей герб. Олександр Гваньїні в «Описі Сарматії Європейської» (1585) хибно зазначає, що гербом Львова був коронований чорний лев на золотому полі — герб самого князя Лева, засновника міста.

Книга Леви́т (від дав.-гр. Λευιτικόν та лат. Leviticus; івр. ויקרא‎, Ваїкра́ — він покликав) — третя частина П’ятикнижжя Мойсея та Старого Заповіту, присвячена опису обов’язків Левитів. У книзі наведені законодавчі норми та ритуали для юдейських священників. Традиційно приписується Мойсею. Згідно з Документальною гіпотезою, книга, створена в 550—400 роках до н. е., увійшла до складу Тори близько 400 р. н. е. або пізніше.