Кашель

Після глибокого вдиху при початково короткотривалому закритті гортані виникає швидкий видих. У той момент, коли відкривається гортань, високий тиск, що утворився у грудній клітці та легенях, раптово викидає повітря, яке забирає з собою частинки, які зустрічаються на його шляху.

Кашель може мати рефлекторний (мимовільний) характер або провокуватись добровільно. Рефлекторний кашель започатковується подразненням кашльових рецепторів у бронхах. У подальшому нервові імпульси проводяться у кашльовий центр головного мозку (точніше — довгастого мозку), де координується дія м’язів грудної клітки, діафрагми та гортані, які беруть участь у кашлі.

За тривалістю розрізняють гострий (тривалістю менше 3-х тижнів), підгострий (3–8 тижнів) і хронічний (більше 8-ми тижнів) кашель.

За характером виділяють кашель сухий (без відхаркування секрету) і продуктивний (мокрий, вологий), тобто з відхаркуванням секрету (відхаркуваний секрет фахово називають мокротинням).

Якими є причини кашлю?

Кашель є найчастішим симптомом захворювань дихальної системи. Гострий кашель найчастіше є проявом вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів — глотки, гортані, трахеї, бронхів, рідше бактеріальної інфекції (дуже сильний кашель спостерігається при кашлюку) чи алергічного захворювання, зокрема алергічного риніту. Також спостерігається в разі появи у дихальних шляхах стороннього тіла, під час нападів астми, загострень хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії та тромбоемболії легеневої артерії.

Підгострий кашель найчастіше розвивається після перенесеної вірусної інфекції дихальних шляхів, коли відновлюється пошкоджений епітелій дихальних шляхів (зазвичай триває до кількох тижнів).

Часті причини хронічного кашлю:

• астма
• вживання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ліків, які застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, коронарної хвороби та захворювань нирок)
• куріння цигарок і ХОЗЛ
• гастроезофагеальний рефлюкс (закидання шлункового вмісту у стравохід і глотку, а з неї — у гортань і нижче розташовані дихальні шляхи)
• синусит.

Рідше викликається: новоутворенням легені, подразненням дихальних шляхів внаслідок забруднення атмосферного повітря, або на робочому місці (напр., пил, різні хімічні сполуки), туберкульозом, хронічними інтерстиціальними захворюваннями легень і перебуванням стороннього тіла в дихальних шляхах. Потрібно пам’ятати про те, що хронічний кашель є одним з основним симптомів новоутворень легені. Також кашель може мати психогенний характер.

Лікар може запідозрити причину кашлю на основі характеру кашлю і вигляду мокротиння. Сухий кашель вказує на вірусну інфекцію, астму, інтерстиціальне захворювання легень, серцеву недостатність або пов’язаний із вживанням інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (спостерігається у близько 15 % осіб, які вживають ці ліки, зазвичай виникає впродовж першого тижня лікування і минає після відміни лікарського засобу, однак іноді лише через декілька тижнів).

Якщо відхаркується гнійне мокротиння (зелене або жовте), тоді причиною кашлю може бути інфекція наколоносових пазух, бронхів або легень. Відхаркування значної кількості (навіть пів склянки) гнійного мокротиння вказує на бронхоектазію. Кашель з відхаркуванням слизистого (білого) мокротиння, густого і в’язкого, зазвичай у ранкові години, є типовим для хронічного бронхіту і ХОЗЛ. Прозоре і в’язке мокротиння є характерним для астми, мокротиння з грудками і пробками спостерігається при мікозі дихальних шляхів та муковісцидозі. Причиною кров’янистого, тобто забарвленого кров’ю, мокротиння можуть бути: бронхіт, бронхоектазія, рак легені, туберкульоз і бактеріальне запалення легень.

Якщо у мокротинні видно частинки їжі, це означає, що існує сполучення між трахеєю та стравоходом (трахеостравохідна нориця), або ж особа, яка кашляє, захлинулася їжею. Однак необхідно пам’ятати про те, що вищенаведена інформація має орієнтовний характер. Для повної оцінки хронічного кашлю завжди необхідно сконтактуватися з лікарем!

Що робити у разі появи кашлю?

Якщо кашель супроводжується іншими тривожними симптомами, такими як задишка (відчуття нестачі повітря, труднощі під час дихання), значна слабкість, кровохаркання (відхаркування кров’ю), слід негайно звернутись до лікаря. Кашель, який вимагає втручання бригади швидкої медичної допомоги у зв’язку з потенційною загрозою для життя, це:

• кашель з відхаркуванням рожевого, пінистого секрету, що супроводжується сильною задишкою (і нерідко ціанозом, тобто синюшністю губ та шкіри, особливо обличчя і пальців рук), спричинений набряком легень внаслідок серцевої недостатності
• кашель у поєднанні з наростаючою задишкою, коли початково над легенями вислуховуються свистячі хрипи, які пізніше затихають, а стан хворого погіршується — тяжкий стан астми, який не припиняється, незважаючи на лікування, яке початково застосовували хворий та його родина
• кашель, спричинений аспірацією стороннього тіла, якщо попри кашель не вдається усунути стороннє тіло з дихальних шляхів і посилюється задишка
• кашель, після якого виникла втрата свідомості
• кашель з відхаркуванням крові.

Термінова консультація лікаря також необхідна у разі хронічного кашлю, особливо, якщо змінився його характер, або якщо він супроводжується: кровохарканням, задишкою, зниженням маси тіла і захриплістю (що зберігається більше 3-х тижнів).

Як лікують кашель?

Завданням лікаря після визначення причини кашлю є його ліквідація. Ліки, які пригнічують кашель (протикашльові) призначають рідко, у деяких випадках сухого, дуже сильного чи докучливого кашлю. Їх не слід застосовувати у випадку продуктивного кашлю. Основними протикашльовими лікарськими засобами є декстрометорфан і кодеїн, які вживають перорально у формі сиропу чи таблеток. Протикашльові засоби у невеликих дозах входять до складу комбінованих ліків „від застуди”.

У хворобах, при яких секрет затримується в дихальних шляхах, кашель приносить користь, оскільки дає можливість їх очистити. Саме тому його не потрібно пригнічувати, а навіть навпаки — застосовується тактика, спрямована на покращення ефективності кашлю (збільшення кількості відхаркуваного мокротиння). Найважливіша причина неефективності кашлю — це слабкість м’язів грудної клітки і живота, і тому основну роль відіграє дихальна реабілітація (фізіотерапія): процедури, які збільшують ефективність кашлю, та навчання ефективного кашлю.

Ліки, що посилюють відхаркування (відхаркуючі), розріджують секрет (муколітики), такі які ацетилцитсеїн, амброксол і месна, мають другорядне значення. Надається перевага їх пероральному застосуванню (у формі таблеток, сиропів чи порошків для приготування розчинів), хоча їх також можна застосовувати інгаляційно, тобто внутрішньобронхіально — шляхом т. зв. небулізації (лікарський засіб, який виготовляють у рідкій формі, вводиться з використанням пристрою [інгалятора], який виробляє аерозоль). Найпростішим способом розрідження секрету в дихальних шляхах є зволоження вдихуваного повітря за допомогою кімнатного зволожувача або інгаляції фізіологічного розчину натрію хлориду (0,9 % розчину NaCl).

Чи кашель може бути небезпечним?

Кашель рідко викликає ускладнення. До них належать: знепритомнення, пневмоторакс (внаслідок розриву альвеол і потрапляння повітря у плевральну порожнину) ,переломи ребер (зазвичай в осіб із патологічними змінами в ребрах, напр. остеопорозом чи пухлинними метастазами), пошкодження м’язів та міжреберних нервів.

Кашель потрібно пригнічувати після деяких операцій, напр. нейрохірургічних і окулістичних, оскільки такі супровідні симптоми, як загальне збудження і підвищення тиску всередині грудної клітки, можуть спричинити зростання тиску всередині черепа та очного яблука.

Кашель

Захисний рефлекс, що дозволяє очистити дихальні шляхи від надмірної кількості виділень або сторонніх тіл — посилений вдих, потім видих при попередньому короткотривалому закритті голосової щілини. Високий тиск в грудній клітці та легенях у момент відкриття голосової щілини раптово викидає повітря, захоплює частинки, що зустрічаються на його шляху.

Патомеханізм та причини

1. Поділ в залежності від часу тривання:

2) підгострий — 3–8 тиж.; причини: найчастіше перенесені вірусні інфекції;

3) хронічний — триває >8 тиж.; причини →табл. 1.23-1.

Супутні симптоми, тип кашлю, мокротиння

спливання виділень по задній стінці глотки (найчастіша причина кашлю)

хронічний риніт із виділеннями, спливаючими по задній стінці глотки; часто алергія в анамнезі; супутній хронічний синусит; мокротиння найчастіше слизове, симптом «бруківки» на задній стінці глотки

астма або (значно рідше) еозинофільний бронхіт

напад кашлю може бути викликаний при нараженні на специфічні, або неспецифічні фактори, такі як алергени, холодне повітря, фізичне навантаження; часто з’являється вночі; супроводжується задишкою та свистами; добра відповідь на бронходилятатори та інгаляційні кортикостероїди; мокротиння слизове, іноді жовтувате (багато еозинофілів)

гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

найчастіше печія та інші диспепсичні симптоми, хоча з сторони шлунково-кишкового тракту може й не бути жодних симптомів, іноді супроводжується захриплістю або дисфонією; покращення після застосування інгібітора протонної помпи, іноді лише після кількох місяців лікування

перенесена інфекція верхніх дихальних шляхів

як правило, вірусної етіології, зазвичай минає до 8 тиж., але може тривати до кількох місяців (напр., при коклюші)

хронічний бронхіт або ХОЗЛ

в анамнезі паління тютюну та часті інфекції дихальної системи; найбільш виражений вранці й відразу після пробудження; часто зникає після відкашлювання слизових виділень

відкашлюється велика кількість виділень, переважно зранку, часто гнійних, жовто-зеленого кольору

сухий кашель; зникає невдовзі після припинення прийому лікарського препарату, але іноді лише через кілька тижнів

пневмонія, абсцес легені, туберкульоз,
інтерстиціальні хвороби легень, пухлини

симптоми основного захворювання, в залежності від стадії розвитку

лівошлуночкова недостатність, мітральний стеноз

кашель, зазвичай, вночі, нападоподібний, зазвичай сухий; крепітація у нижніх відділах легень, можливі свисти; при набряку легень рожеві, пінисті виділення; симптоми зі сторони серцево-судинної системи; значно збільшене ліве передсердя або розширена легенева артерія може натискати на зворотний гортанний нерв і таким чином викликати захриплість

ідіопатичний та психогенний кашель

дуже рідко, не вдається встановити органічної причини

Причиною хронічного кашлю може бути подразнення дихальних шляхів тютюновим димом, пилом та подразнюючими газами або стороннім тілом, а також подразнення зовнішнього слухового проходу (рідко; спричинене вушною сіркою, стороннім тілом, запальним станом).

2. Поділ, в залежності від характеру

1) сухий — причини: ІАПФ (до 15 % осіб, що отримують ці препарати; зазвичай з’являється у перший тиждень прийому препарату, зникає після його відміни), вірусні інфекції, астма, інтерстиціальні захворювання легень, серцева недостатність;

2) продуктивний (мокрий, вологий) — з відкашлюванням мокротиння; показники відкашлюваного мокротиння можуть полегшити діагностику:

а) гнійне (зеленого або жовтого кольору) — синусит, бронхіт або пневмонія;

б) велика кількість гнійного мокротиння — бронхоектатична хвороба; якщо з’являється раптово, може свідчити про розрив абсцесу легені до бронха;

в) неприємний запах — зазвичай при анаеробних інфекціях;

г) слизове, густе, липке, найчастіше вранці — хронічний бронхіт, ХОЗЛ;

д) прозоре, липке — астма, рідко аденокарцинома;

е) з грудками та пробками — грибкові інфекції, муковісцидоз;

є) з частинками їжі — трахео-езофагеальні нориці, порушення ковтання;

ж) кров’янисте (кровохаркання) →розд. 1.24.

У 80 % хронічного кашлю є ≥2 причини. Хронічний кашель, а, передусім, зміна його характеру, є одним із основних симптомів новоутворення легені.

3. Причини неефективності кашлю: слабкість дихальних м’язів або м’язів живота, порушення рухливості стінки грудної клітки, підвищена в’язкість слизу, порушення функції війчастого апарату.

4. Ускладнення кашлю: зомління (зниження венозного повернення внаслідок додатного тиску в грудній клітці, звідси зниження серцевого викиду), пневмоторакс, переломи ребер (зазвичай з патологічними змінами, напр., пухлинними метастазами), травми міжреберних м’язів та нервів; зведення нанівець результату окулістичних або нейрохірургічних операцій (під час операції та в післяопераційному періоді).

Діагностика

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: визначення типу кашлю, обставин, при яких він виникає та зменшується, а також супутніх симптомів, що можуть допомогти у визначенні причини (табл. 1.23-1).

2. Допоміжні дослідження

1) при гострому та підгострому кашлі, якщо немає супутніх тривожних симптомів (задишка, кровохаркання, втрата свідомості), причиною, зазвичай, є вірусна інфекція, що не вимагає подальшої діагностики. В іншому випадку: РГ грудної клітки та оцінка оксигенації крові (пульсоксиметрія, газометрія); потім, в залежності від підозрюваної причини, обстеження серцево-судинної системи (ЕКГ, ехокардіографія та ін.), дихальної системи (КТ грудної клітки, бронхоскопія, функціональні дослідження), при продуктивному кашлі — мікробіологічне дослідження мокротиння.

2) при хронічному кашлі, в першу чергу, візуалізаційне обстеження грудної клітки (зазвичай РГ, при необхідності КТ) та функціональні дослідження дихальної системи (насамперед, спірометрія), а також ларингологічна оцінка. При продуктивному кашлі мікробіологічне і цитологічне обстеження мокротиння. При необхідності, особливо при підозрі пухлини або стороннього тіла → бронхоскопія. Може бути необхідне обстеження в напрямку алергії, ендоскопія верхнього відділу шлунково-кишкового тракту і pH-метрія стравоходу (діагностика гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; інколи пробне лікування).

3. Показання до термінового поглиблення діагностики хронічного кашлю: кровохаркання, кашель, що нещодавно почався, або зміна характеру кашлю у курця тютюну, задишка, захриплість, гарячка, втрата маси тіла, периферичні набряки, порушення ковтання, блювання, рецидивуюча пневмонія, патологічні результати функціональних досліджень дихальної системи та/або патологічний результат рентгенограми грудної клітки (що мають часовий зв’язок з початком кашлю).

Симптоматичне лікування продуктивного кашлю

Такий кашель корисний, тому, зазвичай, рекомендуються поцедури, що полегшують усунення виділень з дихальних шляхів та підвищують ефективність кашлю: зволоження вдихуваного повітря (інгаляції з 0,9 % NaCl), дихальна фізіотерапія (дренаж →розд. 24.20), ліки, що розріджують бронхіальні виділення (муколітики — ацетилцистеїн, карбоцистеїн, ердостеїн та ін.) у поєднанні із застосуванням пристроїв, що створюють змінний тиск у дихальних шляхах (напр., RC Cornet, Flutter, Acapella), відсмоктуванням секрету через катетер (у інтубованих пацієнтів) або в особливих випадках за допомогою бронхофіброскопа (особливо, якщо залишковий секрет призводить до ателектазу).

Симптоматичне лікування сухого кашлю

Якщо етіотропне лікування неефективне або неможливе, можна використати протикашльові ліки:

1) центральної дії: декстрометорфан — дозування залежить від препарату, макс. 120 мг/добу п/о, препарат першого вибору, зазвичай краще переноситься, ніж опіоїди (побічні ефекти виникають при вищих дозах), бутамірат;

2) інші препарати периферичної дії — леводропропізин 60 мг до 3 × на добу з інтервалами ≥6 год.

Симптоматичне лікування сухого кашлю в умовах паліативної допомоги

1) спроба використовувати декстрометорфан або бутамірат (зазвичай низька ефективність)

2) морфін п/о у низькій дозі (5 мг кожні 12 год) у складі препарату з контрольованим вивільненням (у Польщі немає препарату з контрольованим вивільненням, що містить 5 мг морфіну, тому спочатку використовуйте препарат з негайним вивільненням у формі водного розчину морфіну, напр., 1–2 мг кожні 4–6 годин; у пацієнтів із тяжкою ХОЗЛ нижчі дози). Продовжуйте лікування лише у разі поліпшення (оцініть лише після досягнення дозування 10 мг 2 × на день з використанням препарату пролонгованого вивільнення). Не використовуйте кодеїн (хіба що це єдиний доступний опіоїд), оскільки його терапевтичний ефект менш передбачуваний, ані фентаніл (він не має протикашльової дії).

3) резистентний до опіоїдів кашель → протикашльовий препарат периферичної дії, напр., леводропропізин

4) у разі протипоказань до лікування опіоїдами → габапентин (титрування дози до макс. 1800 мг/добу) або прегабалін (титрування дози до макс. 300 мг/добу). Порівняно з морфіном, вони менш ефективні та мають більший ризик побічних ефектів (затуманення зору, дезорієнтація, запаморочення, сухість у роті, втома та нудота)

5) у випадках, що не піддаються лікуванню, спробуйте застосувати інші препарати (напр., лідокаїн або бупівакаїн в небулайзерній терапії).

Продуктивний кашель: що це таке? Причини виникнення та особливості лікування

Кашель-це рефлекторна дія, яка очищає дихальні шляхи від слизу, пилу або диму. З його допомогою організм намагається позбутися від подразника, який його викликає. Кашель, як правило, є симптомом численного ряду захворювань. При яких він може бути сухим або мокрим. Якщо такі моменти зрозумілі практичним кожній людині, то для багатьох залишається загадкою, коли вони чують таке поняття, як ” продуктивний кашель». Що це таке і чим він може бути викликаний, буде розглянуто в статті.

Опис

Отже, що це таке – продуктивний кашель? У пошуках відповіді на це питання, слід звернутися до медичної класифікації.

Продуктивний кашель-це кашель з виділенням слизу або мокротиння. Він може бути викликаний різними легеневими патологіями і захворюваннями, лікування яких вимагає індивідуального характеру.

Тепер, знаючи, що це таке – продуктивний кашель, можна розглянути причини його виникнення. Подібні знання, напевно, допоможуть пацієнтові при консультації зі своїм лікарем і обговоренні подальшої терапії.

Як зрозуміти, продуктивний кашель або непродуктивний? Нюанс

Для того щоб з`ясувати, який кашель мучить людину, слід прислухатися до симптомів. Непродуктивний кашель, як правило, виходить з верхньої частини дихальних шляхів (горла), а продуктивний з нижньої (трахеї і бронхів).

Варто пам`ятати, що підхід до лікування цих видів кашлю істотно відрізняється. Тому терапія підбирається виключно на підставі огляду лікаря і з урахуванням його рекомендацій. Не варто вдаватися до самостійного призначення лікарських препаратів без консультації фахівця.

Причина

Мокрий кашель найчастіше виникає в результаті впливу на організм інфекцій, бактерій або вірусів. Варто розуміти, що вся дихальна система покрита слизовою оболонкою. Слиз виконує багато корисних функцій, з яких основні-підтримання дихальних шляхів в зволоженому стані і їх захист від різних подразників. Коли організм бореться з інфекцією, він виробляє більше слизу, ніж зазвичай. Таким чином, основна причина продуктивного кашлю-наявність в організмі патологічно небезпечних подразників. Від яких організм намагається позбутися.

Як правило, мокрий кашель може свідчити про такі захворювання:

1. Бронхіт. Це запалення в бронхах, який зазвичай викликається різними вірусами. Захворювання може переходити в хронічний стан (часто викликаним курінням).
2. Пневмонія. Це інфекція в легенях, спричинена бактеріями, вірусами або грибками. Цей стан варіює за ступенем тяжкості від легкої до небезпечної для життя.
3. Хронічна обструктивна хвороба легень. Хвороба – це група станів, які пошкоджують як легені, так і трубки, які доставляють повітря. За твердженнями медиків, основною причиною хронічної обструктивної хвороби легень є куріння.
4. Кістозний фіброз або муковісцидоз. Це генетичний стан дихальної системи, який зазвичай діагностується в ранньому дитинстві. Воно викликає виробництво густий, липкою слизу в легенях та інших органах.
5. Астма. Хоча люди, які хворіють на астму, найчастіше страждають від сухий кашель, організми невеликої групи пацієнтів виробляють постійну надлишкову слиз. Що змушує відчувати також і хронічний вологий.

Розглянувши, що означає продуктивний кашель, яка його природа, і які захворювання можуть його викликати, варто зрозуміти, які існують способи лікування.

Причини виникнення у дітей

У дітей продуктивний кашель викликається, як правило, вірусною інфекцією. Ще однією поширеною причиною може бути астма.

Крім цього, продуктивний кашель може бути викликаний пневмонією або кашлюком. Однак ці причини вкрай рідкісні.

Діагностика

Щоб діагностувати причину кашлю, лікар спочатку повинен знати, як довго він триває і наскільки сильним він є. Як правило, в більшості випадків достатньо простого фізичного обстеження.

Якщо кашель триває дуже довго, посилюється або присутні інші симптоми, такі як підвищена температура тіла, втрата ваги, головні болі, втома тощо., лікар може призначити додаткові аналізи.

Додаткове тестування може включати в себе рентгенографію грудної клітини, лабораторне дослідження зразка крові, мокротиння, сечі та ін.

Терапія препаратами

Якщо у людини діагностували продуктивний кашель, лікування слід починати негайно. Як правило, виходячи з діагностики, лікар призначає медикаменти, які можуть полегшити стан і прибрати цей неприємний симптом.

Препарати від продуктивного кашлю можна умовно розділити на дві групи:

Відхаркувальні препарати збільшують секрецію дихальних шляхів, завдяки чому полегшується процес відходження мокроти. Муколітики відносяться до групи лікарських препаратів, які так само, як і відхаркувальні засоби, розріджують слиз, роблять її менш густою і в`язкою, що забезпечує більш легке відкашлювання.

Список препаратів при мокрому кашлі

Виявивши у пацієнта продуктивний кашель, лікар намагається підібрати найбільш підходяще в конкретному випадку ліки. Існує ряд засобів з розряду відхаркувальних і муколітиків, які рекомендовано приймати для виведення мокротиння, інформація про які представлена нижче в таблиці.