Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи.

Бродяга — безпритульний, блукач.

В українській мові існують іменники спільного роду, які однаково можна вживати на позначення осіб і чоловічої, й жіночої статі: бідолаха, волоцюга, гуляка, заволока, заїка, ненажера, собака, заброда, замурза, підлиза, нездара, потвора, нероба, нехлюя, нікчема, роззява, а також сусіда, слуга, сирота, листоноша.

Іменники жіночого роду: антресоль, бандероль, бешамель, бязь, вермішель, гуаш, жовч, заполоч, каніфоль, мігрень, нехворощ, обитель, папороть, путь, ретуш, розкіш, суміш, фланель, шагрень.

Іменники спільного роду: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда, базіка, жаднюга, замазура, зівака, нездара, ненажера, нероба, підлиза, потвора, приблуда, листоноша, причепа, рева, стиляга, трудяга, староста, нікчема, роззява, сирота, агакало, базікало, чванько, ледащо, сонько, шульга.

сироко (вітер), торнадо (смерч), барбекю (різновид шашлику), сулугуні (сир) — іменники чоловічого роду. Власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви (місто, ріка, країна): Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід).

бродяжка, -і, чоловічий рід і жіночий рід (до 1 і 2 знач.) Прикметник бродячий, -я, -є (до 1 і 2 знач.). (Слово "Волоцюга" може використовуватися скорочено в тексті як "Б." або "Б.") Що означає статус …