Значення “теоретизування” у українська словнику

теоретизування , я, с. Дія за знач. теоретизува́ти. Марксизмові є чужий і односторонній повзучий емпіризм, який зневажливо ставиться до абстракцій, і порожне теоретизування, не зв’язане з фактами (Ком. Укр., 4, 1960, 31); Скільки ще наївного теоретизування було в його виступі! Але молодечий запал компенсував усе (Кол.. Терен. 1959, 155).

СЛОВА, ЩО РИМУЮТЬСЯ ІЗ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

СЛОВА, ЩО ПОЧИНАЮТЬСЯ ТАК САМО ЯК ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

СЛОВА, ЩО ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ТАК САМО ЯК ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

Синоніми та антоніми теоретизування в українська словнику синонімів

СЛОВА ПОВ’ЯЗАНІ З «ТЕОРЕТИЗУВАННЯ»

Переклад «теоретизування» на 25 мов

ПЕРЕКЛАД ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

Дізнайтесь, як перекласти теоретизування на 25 мов за допомогою нашого українська багатомовного перекладача.

Переклад слова теоретизування з українська на інші мови, представлений в цьому розділі, було зроблено шляхом автоматичного статистичного перекладу; де основною одиницею перекладу є слово «теоретизування» в українська.

Перекладач з українська на китайська

Перекладач з українська на іспанська

Перекладач з українська на англійська

Перекладач з українська на гінді

Перекладач з українська на арабська

Перекладач з українська на російська

Перекладач з українська на португальська

Перекладач з українська на бенгальська

Перекладач з українська на французька

Перекладач з українська на малайська

Перекладач з українська на німецька

Перекладач з українська на японська

Перекладач з українська на корейська

Перекладач з українська на яванська

Перекладач з українська на в’єтнамська

Перекладач з українська на тамільська

Перекладач з українська на маратхі

Перекладач з українська на турецька

Перекладач з українська на італійська

Перекладач з українська на польська

українська

Перекладач з українська на румунська

Перекладач з українська на грецька

Перекладач з українська на африкаанс

Перекладач з українська на шведська

Перекладач з українська на норвезька

Тенденції використання теоретизування

ТЕНДЕНЦІЇ ВЖИВАННЯ ТЕРМІНУ «ТЕОРЕТИЗУВАННЯ»

Приклади вживання в українська літературі, цитати та новини про теоретизування

10 УКРАЇНСЬКА КНИЖКИ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ «ТЕОРЕТИЗУВАННЯ»

Дізнайтеся про вживання теоретизування з наступної бібліографічної підбірки. Книжки пов’язані зі словом теоретизування та короткі уривки з них для забезпечення контексту його використання в українська літературі.

теоретизування. На мою думку, соціологічний інституціоналізм можна визначити як дослідницький напрям, що приділяє найбільшу увагу соціальним інститутам (інституціям), вбачає в них концептуальне ядро соціологічного знання .

Mykola Oleksandrovych Shulʹha, ‎V. M. Vorona, ‎Sot︠s︡iolohichna asot︠s︡iat︠s︡ii︠a︡ Ukraïny, 2003

Дмитро Григоренко (Красноярске, Рскля). ТЕОРП ОБЩИННОСТ1, СОБОРНОСТ1 ТА КОЛЕКТИВ13МУ В РОС1ЙСЬК1Й ФЫОСОФП Теори обшинносгп, соборносп та колекпдазму становлять сощально-фшософське теоретизування, .

M. H. Marchuk, ‎Chernivet︠s︡ʹkyĭ nat︠s︡ionalʹnyĭ universytet imeni I︠U︡rii︠a︡ Fedʹkovycha, 2006

. теоретики 106377 theorization теоретизування 106378 theorizations теоретизації 106379 theorize теоретизувати 106380 theorized припустив, 106381 theorizer теоретик 106382 theorizers theorizers 106383 theorizes висуваєтеорію .

Радикальний фемінізм намагається створити новий тип теоретизування, протилежний принципам класичного теоретизування. Як мислила б і говорила жінка, якби вона здійснювала акт рефлексії зі свого власного – маргінального .

Коли відсутній ясний погляд на справу, починається „теоретизування“. Різні такі „теоретизування” журналістів, коли вони „перескакують” з одного становища на друге, робить їх, з одного боку, смішними, з другого боку, „ всяке .

Перехідний характер сучасної доби вимагае значної теоретико- методологічної роботи, спрямованої на перегляд фундаментальних категорій світоглядного теоретизування. Взагалі добі глобальних трансформацій властиве все- .

Словник української мови

1. розділовий. Уживається при переліченні фактів, явищ, дій, об’єктів і т. ін., що чергуються: а) на початку кожного простого речення, що входить до складу складносурядного. І відпочинку не знає [хлібороб]: то сад похилився гілками, То розродилися вівці, то копи нажатого хліба Звозити треба з ріллі, виповняючи збіжжям комори (Микола Зеров, Вибр., 1966, 217) ; Оригінальності від них не ждіть: Шпаки — це імітатори веселі; То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скрипить (Максим Рильський, III, 1961, 178) ; б) на початку самостійних речень, пов’язаних між собою якимсь одним членом речення. Про батькове осля питає [цар]. То возьме [візьме] скіпетр і заграє, Мов на сопілці (Тарас Шевченко, II, 1953, 353) ; Вона бачить, як він їде на коні поміж зеленими ялинами, з біноклем на грудях. То йде на чолі роти в кам’яних бескеттях, пірнаючи й виринаючи, як у хвилях. То вночі край шляху розмовляє з товаришами хрипким голосом (Олесь Гончар, III, 1959, 170) ; в) між однорідними членами речення. Довго вони, як бачите, Меж мови-розмови Цілувились, обнімались З усієї сили; То плакали, то божились, То ще раз божились (Тарас Шевченко, I, 1963, 90) ; Паничі скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали, то пісеньок співали. (Марко Вовчок, I, 1955, 259) ; Собака на прив’язі — як не розірветься! То кинеться в один бік, то стрибоне вперед, аж вірьовка тріщить (Панас Мирний, III, 1954, 41) ; А в серденьку твоєму цвіт весняний, то білий, то рожевий, то червоний віночком зацвіте (Леся Українка, I, 1951, 228) ; Тетяна судила то ту, то іншу наймичку, то одну, то другу господиню (Любов Яновська, I, 1959, 208) ; А човен колихається й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання, то клекіт, то гнів (Михайло Стельмах, II, 1962, 57) .
То сяк, то так ; То так, то сяк див. так; То там, то сям (там, тут) ; То тут, то там див. там; То туди, то сюди див. туди.
♦ То сим, то тим боком див. бік.

2. Уживається в складі складених розділових повторюваних сполучників не то… не то , чи то… чи то , які вказують на непевність, невиразність, сумнів стосовно того, що з названого є справжнім, а що — уявним. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки й зелені та сині тарілочки, якась чудернацька зелена пляшка, стояли стародавні не то два чайники, не то жбани з червоної міді (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 266) ; Отже вони [селяни] ще більш — не то здивувалися, не то перелякалися, як увечері бородатий прикажчик ходив від хати до хати — загадував, щоб на завтра жінки були той палац мазати (Панас Мирний, I, 1949, 194) ; Тиховичу теж погано почувається. Йому не то соромно, не то жалко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 218) ; А як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Тарас Шевченко, II, 1963, 233) ; Яків перехрестився чи то на хрест, чи то на узор черешні, розвів руки, збираючись поговорити з матір’ю, і в цей мент почув моторошний крик (Михайло Стельмах, I, 1962, 486) .

3. Уживається в складі складених протиставних сполучників а то , а не то , а то не у знач. : а) інакше, у противному разі, бо. — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають. Біжіть мерщій, а то весь вирубають та спалять. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215) ; Цить же, музо навісна, Не співай, а то весна Нам добуде кари (Володимир Самійленко, I, 1958, 222) ; — Ти своєю силою не задавайся, а то був один такий, та без печінок залишився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 36) ; «Треба Гонту [покликати]. » «Потім, потім, А не то свяченим. » (Тарас Шевченко, I, 1951, 441) ; б) насправді ж, а в дійсності. Якби були батько, мати Та були багаті, Було б кому полюбити.. А то нема, сиротою Отак і загину (Тарас Шевченко, II, 1953, 124) ; в) у сполуч. із запереч. част. не надає висловленню стверджувального значення. — Це ж наші коні, чи то я вже не годен їх пізнати? — Це, положим [правда], ще треба довести. — А то я не доведу? Сам їм клички давав. (Олесь Гончар, III, 1959, 69) .
Не то ; Не то що — уживається в знач. заперечення обмеженості чим-небудь. Оце три дні панські одбудеш, а четвертий за подушне, п’ятниця й субота якісь толочні повидумували. А яка толока? Не то страви, та й хліба не дають (Марко Вовчок, I, 1955, 66) ; Обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б (Олекса Стороженко, I, 1957, 56) ; Не то щоб — уживається в знач. заперечення тотожності, схожості з чим-небудь. Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув’язнили — абощо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 130) .

4. Уживається в ролі сполучника-відповідника, що виступає на початку одного (звичайно головного) речення для підкреслення його співвідносності з попереднім ( перев. підрядним): а) із знач. умови. Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Тарас Шевченко, II, 1953, 116) ; Попороби до поту, то й поїси в охоту (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 275) ; — Доки, ви думаєте, зброя ця буде лежати на складі? Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони — по нас (Андрій Головко, II, 1957, 468) ; Коли б своєчасно з’явився до школи Фред Квач. то неприємність звалилась би на Фредову, а не на Миколину голову (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 3) ; б) з наближенням до висновкового значення. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені більше нічого і не треба (Тарас Шевченко, VI, 1957, 27) ; Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 276) ; в) з часовим знач. Було як поїде [тато] в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Марко Вовчок, I, 1955, 57) ; Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича і коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний, I, 1954, 148) ; — Раніше, коли було більше риби, то бралась і вдень (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 8) ; г) з відтінком наслідковості, результативності. Лежить Карпо на лаві плазом.. А молодиця, що не гляне на Карпа, то так і заголосить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303) ; — Раненько встала, то й побазарювала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 67) ; д) з причиновим знач. Нехай собі тії люде Що хотять говорять: Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе (Тарас Шевченко, I, 1963, 22) ; Мій батько був дідич, то й нехтував ремество [ремесло] (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 279) ; Тільки ж чому це стало все бліде і на мить, на хвильку зупинилось? То Трясило йде, аж земля гуде, і лани хитаються зомліло… (Володимир Сосюра, I, 1957, 369) ; е) із знач. зіставлення. — Що дальше [далі] в ліс, то більше дров (Номис, 1864, № 3530) ; Ці плани.. родились у нього [старшини] в голові один за одним. І що більше складнішали обставини, то більше було планів (Олесь Гончар, III, 1959, 223) ; Що більше серце б’ється і горить, то більше хоче в тиші відпочить (Максим Рильський, I, 1960, 168) ; є) з допустовим знач. Сова хоч би літала попід небеса, то соколом ніколи не буде (Номис, 1864, № 3210) ; Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка, III, 1952, 157) ; ж) із знач. мети. Гурій спав. Йому, сердешному, й не снилось, Що дома нищечком робилось. Що з дому цар його украв.. Його Вірсавію.. А щоб не знав він тії шкоди, То цар убив його, та й годі (Тарас Шевченко, II, 1953, 70) ; Коли він дізнався, що перед ним стоїть суджена його любимого командира, то, щоб втішити її в гор?, у нього не знайшлося нічого переконливого, окрім слів, що рота Брянського є, що вона жива (Олесь Гончар, III, 1959, 190) .

1. вказ. Уживається при вказуванні на особу, предмет, явище, дію і т. ін. Хліб та вода — то козацька їда (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 209) ; Тодозя впізнала князя, жахнулась і ніби охолола. Єремія, очевидячки, зацікавився дізнатись, хто то стовбичить під хатою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 110) ; Що мені нині, то тобі завтра (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 290) ; Маруся вибігла з лісу. Що буде, то буде, але в ліс вона більше не піде. Тут хоч видно далеко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 217) ; Народна пісня — то ж вона Усій землі окраса (Максим Рильський, III, 1961, 36) ; Те останнє літо, коли дідусь сторожував, Порфир часто бігав до нього на виноградники, і то були, може, найкращі дні його життя (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 174) ;
// Уживається в складнопідрядних або в самостійних реченнях, одне з яких є поясненням, тлумаченням іншого, у значенні, близькому до це . Ще здалеку впізнав Гнат чималий будинок під зеленим залізним дахом, з пооббиваними дощем стінами. То була волость (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36) ; Хто збив той напис, чи сперечник-владар, чи просто час потужною рукою, то невідомо (Леся Українка, I, 1951, 252) ; А в центрі без кінця шумують тротуари, то в ланцюгах огнів захеканий Париж. (Володимир Сосюра, I, 1957, 279) . Не . то ; То не. — уживається при заперечному протиставленні. Не сон-трава Вночі процвітає, То дівчина з калиною Плаче, розмовляє (Тарас Шевченко, I, 1951, 387) ; То не вітру долонь оксамитова, не проміння далеких очей, — по воді золотою молитвою тихий місяць до мене тече . (Володимир Сосюра, I, 1957, 78) .

2. підсил. Уживається для підкреслення, виділення в реченні якогось слова. Не спить Рябко, та все так гавка, скаучить, Що сучий син, коли аж в ухах не лящить, Все дума, як би то піддобриться під пана (Гулак-Артемовський, Байки. 1958, 50) ; Мати стояла коло хати і певно виглядала батька, щоб швидше довідатись, навіщо то брали в двір документи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 273) ; — То коли, кажете, прийти? — Увечері, як доїтимуть корів (Леся Українка, III, 1952, 652) ; — Не слухайся тих, що по-пустому геройствують: ось то я, нікого не боюсь, піду ларьок пограбую, з когось годинник зніму. Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 82) ; Дівчинка, видимо, сама захотіла переконатися, чи то справді так, і заляпала босими ніжками по долівці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104) ;
// Для підсилення якогось слова, зосередження на ньому уваги вживається у складі цього слова. Під Очаков погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Тарас Шевченко, II, 1963, 273) ; Як ми ходили до церкви, а його не було — він-то у ярмарку був, — говорив, що туга його обіймає. (Марко Вовчок, I, 1955, 196) ;
// Уживається для підсилення емоційної виразності в окличних і питальних реченнях. — От до чого дійшлося вже! Шляхта мусить харчуватись мужицьким поживком. — промовив Тишкевич. — Ой, що то далі буде? Що то далі буде! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 177) ; Пропав би був Вівчар, Та визволив комар. Куди ж він з переляку дівся? Отож то й що! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 89) ; На сходах Артем перший обізвався: — Мирославо! То невже ви так нічого й не скажете мені? На дорогу. На щастя! (Андрій Головко, II, 1957, 539) ; А Окунь [староста] жваво запитав: — А ти, Любко, знаєш, де він був? — То чом не знаю? (Михайло Стельмах, I, 1962, 466) ;
// Уживається при повторенні слів як співвідносне слово до спол. що, як, вказуючи на незаперечність, неминучість чого-небудь. [Сидір Свиридович:] Коли правду сказати. наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже що розумна, то розумна, ще й до того вчена (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 222) ; — Коли ми свої задавнені злидні розіб’ємо? Їх рушницею, надійсь, не подолаєш. — Що правда, то правда, — погодився Мірошниченко. — Плугом їх можна тільки зломити (Михайло Стельмах, II, 1962, 28) ; У момент ловецького екстазу медсестра зайшла й нагадала Кульбаці, що пора йому закруглятись. Як так, то й так — хлопець схопився (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 127) ;
// Уживається при повторенні слів, вказуючи на ствердження названого поняття. — Битиме, — весело сказав Брянський. — Академік то академік, а відлупцює — будь здоров (Олесь Гончар, III, 1959, 90) .
І (й) то — уживається для підсилення якоїсь думки. — Марусю! Я вбив князя. Мені тут місця нема. Я мушу тікати, й то зараз. далеко. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 119) ; Та й то — уживається для підсилення протиставного значення. Сирота Ярема, сирота убогий .. Трапляється, часом тихпнько заплаче, Та й то не од того, що серце болить (Тарас Шевченко, I, 1951, 85) ; Чи то ж — уживається для підсилення непевності, сумніву в чому-небудь. Розказав би про те лихо, Та чи то ж повірять! (Тарас Шевченко, I, 1963, 30) ; Колосочками [нива] тихо так: ш. ш. А жати чи то ж доведеться? (Андрій Головко, I, 1957, 94) .
♦ То ж то й воно див. воно; Що б то не коштувало див. коштувати; Що то за звір див. звір 1; Як то говориться див. говоритися.

3. спонук. Уживається при проханні, пропозиції виконати якусь дію. — То принеси ще топлива, — хтось мовив (Леся Українка, I, 1951, 293) ; — Ну, то попрощайтеся один з одним, бо господь знає, чи доведеться на цім світі побачитись. Слухайте свого отамана, а робіть те, що самі знаєте, що велить козацька честь (Олександр Довженко, I, 1958, 256) ; — Чого їм треба? — Гвардії старшого лейтенанта.. — То розбуди його (Олесь Гончар, III, 1959, 27) .