✅Пропорційна виборча система – опис, особливості
Одна з головних ознак демократичної держави – виборність представників влади. У кожній країні, що ґрунтується на народовладді, складається виборча система — сукупність відносин, що визначають порядок формування органів влади. Існує три види таких систем:
Познайомимося з особливостями пропорційної виборчої системи.
Сутність пропорційної системи
Ця система виборів передбачає розподіл місць між кандидатами пропорційно кількості голосів виборців, отриманих в результаті голосування. При цьому кожен громадянин віддає перевагу не конкретній особі, а голосує за політичне об’єднання.
Для того, щоб отримати місце у виборному органі влади, партії необхідно подолати процентний поріг голосів. Наприклад, якщо за об’єднання було віддано 3% голосів виборців, а мінімальним порогом є 6 %, представники партії не допускаються до розподілу місць.
Кількість отриманих партією місць залежить від відсотка набраних голосів. Наприклад, якщо у виборному органі влади 100 місць, а лідируюча в голосуванні організація отримала 40% голосів, значить, 40 її членів увійдуть до складу органу.
Особливість пропорційної системи полягає в тому, що голоси, які були віддані за партії, які не подолали бар’єр, розподіляються між організаціями, що виграли.
Теорія пропорційної системи розроблялася в XIX столітті. Вперше вона була застосована на практиці в 1899 році в Бельгії.
Переваги та недоліки пропорційної системи
Для того, щоб краще зрозуміти ознаки даної системи виборів, коротко познайомимося з її плюсами і мінусами.
Переваги
- Формування безлічі партій, що підтримують інтереси різних верств населення.
- Пропорційна виборча система сприяє підвищенню довіри до політики, оскільки в органи влади можуть потрапити партії, що підтримують позицію населення.
- Кожна організація має можливість отримати місця у виборному органі відповідно до відсотків отриманих голосів.
- До складу парламенту не допускаються радикально налаштовані кандидати, представники криміналу.
Недоліки
- Під час голосування людина віддає перевагу не конкретному кандидату, а політичній партії. Тому він може не мати уявлення про осіб, включених в партійні списки.
- Немає безпосередньої відповідальності обраних кандидатів перед населенням.
- Низький рівень політичної культури ускладнює розуміння людьми сутності системи.
- В результаті виборів до складу парламенту можуть увійти різні опозиційні організації, що негативно відіб’ється на його роботі.
Дізнаємося, в яких країнах застосовується пропорційна система виборів. У Бельгії, Норвегії, Греції, Естонії партійні списки відкриті для виборців. Це означає, що громадянин може голосувати не тільки за партію, а й за конкретних кандидатів, яких він вважає за краще побачити в складі парламенту. А в Іспанії, Сербії, Туреччині партійні списки є закритими.
Таблиця з поясненнями на тему “Пропорційна виборча система – опис, особливості”
| Аспект | Опис | Особливості | Приклади |
|---|---|---|---|
| Загальне розуміння | Пропорційна виборча система – це метод виборів, де місця в законодавчих органах розподіляються відповідно до частки голосів, отриманих партіями. | Передбачає більш справедливе представництво політичних партій. | Ізраїль, Швеція, Бельгія. |
| Метод розподілу місць | Застосовується різні математичні методи для розподілу місць (наприклад, метод Д’Ондта або Сент-Лагю). | Забезпечує представництво меншим партіям. | Метод Д’Ондта у Іспанії, метод Сент-Лагю в Норвегії. |
| Переваги | Забезпечує різноманітність політичних думок у парламенті. | Знижує поріг входження для маленьких партій. | Сприяє формуванню коаліційного уряду. |
| Недоліки | Може призводити до нестабільності уряду через велику кількість маленьких партій. | Не завжди відображає мажоритарні настрої в суспільстві. | Може ускладнювати ухвалення рішень. |
Висновок
Пропорційна виборча система є однією з ключових форм виборчих систем, яка має на меті забезпечити справедливе і рівномірне представництво різних політичних сил у парламенті. Хоча ця система сприяє різноманітності думок та забезпечує представництво меншим партіям, вона також може призводити до політичної фрагментації та ускладнення процесу ухвалення рішень.
Використання різних математичних методів для розподілу місць дозволяє гнучко підійти до формування законодавчих органів в різних країнах.
Що ми дізналися?
Пропорційна виборча система передбачає розподіл місць у виборному органі влади пропорційно кількості отриманих за партії голосів. У цієї системи є і переваги, і недоліки.
Пропорційна виборча система
Пропорційна виборча система (від лат. proportionalis — той, що має правильне співвідношення частин з цілим) — виборча система, за якої голосування за кандидатів проводиться за партійними списками. Розподіл мандатів між партіями здійснюється відповідно (пропорційно) до кількості голосів виборців, поданих за кожний партійний список. У 1885 р. на конференції в Антверпені, присвяченій виборам, було вперше розглянуто модель пропорційної виборчої системи. У 1889 р. її вперше було запроваджено в Бельгії. До 20-х рр. XX ст. більшість європейських країн використовували пропорційну виборчу систему. Розрізняють різновиди цієї системи: система списків і система єдиного перехідного голосу. У багатьох країнах з пропорційною виборчою системою використовують прохідний бар’єр, або виборчий поріг. Він визначає найменшу частку голосів, яку має набрати політична партія, щоб пройти до парламенту. Вперше запроваджений у Німеччині 1963 р. На сучасному етапі він коливається від 8 % у Ліхтенштейні до 0.67 % — у Нідерландах. Метою запровадження виборчого порогу було прагнення забезпечити більшу партійну консолідацію парламенту через недопущення до парламенту партій, що мають малу кількість депутатських мандатів.
За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи:
- з жорсткими списками;
- з преференціями;
- з напівжорсткими списками;
- система панаширування.
При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль).
Система преференцій (лат. praeferre — перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номера того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди,Україна).
Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).
Система голосування з індивідуальною передачею голосу — виборці відзначають цифрами проти прізвищ кандидатів, в якому порядку за них голосують, ранжуючи таким чином свої особисті переваги.
Система панаширування — виборець має право висловитися стосовно певної кількості кандидатів незалежно від їхньої партійної належності, «змішуючи» кандидатів від різних партій. Дана система дозволяє виборцю проголосувати за партію, що йому подобається, також віддати перевагу кандидатам з інших партій. Такий різновид пропорційної системи використовується у Швейцарії та Люксембурзі, і виборцям надане право накопичувати переваги — віддавати найбажанішим кандидатам одразу декілька голосів, таким чином ранжуючи кандидатів за ступенем переваги.
Oops something went wrong: