9. Формулювання висновку за аналізом ЕКГ: джерело ритму, порушення функції автоматизму; • порушення функції збудливості; • порушення функції провідності; • гіпертрофії відділів серця; • порушення процесів реполяризації, вогнищеві (напр. рубцеві) або дифузні зміни міокарду.15 трав. 2014 р.

ЕКГ (електрокардіограма) – це широко застосовуваний метод діагностики багатьох проблем з серцем у людей будь-якого віку. Під час ЕКГ датчики (електроди), прикріплені до пацієнта, визначають активність серця, яка записується у вигляді хвиль на графіку.

На нормальній ЕКГ кут нахилення електричної осі серця у фронтальній площині становить від -30° дo +90°; значення в межах від -30° дo -90° вказують на відхилення осі вліво (лівограма), а значення в межах від +90° дo ±180° — на відхилення осі вправо (правограма).

Криву, яка відображає електричну активність серця, називають електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ — це запис коливань різниці потенціалів, які виникають у серці під час його збудження. Електрокардіографія є одним з основних способів дослідження серця і діагностики захворювань серцево-судинної системи.

Спеціальна підготовка для проведення ЕКГ серця не потрібна, процедура займає менше 10 хвилин. Обмежень і протипоказань немає. Головне – бути спокійним і не розмовляти під час дослідження.

УЗД серця покаже інфаркт міокарда та передінфарктний стан, патологічне збільшення чи розширення камер серцевого м'яза, вроджені та набуті вади серця, ішемічну хворобу, шлуночкову недостатність, захворювання грудного відділу аорти, стеноз та недостатність клапанів, аритмії, кардіоміопатії, запальні процеси перикарду …

При вивченні результатів обстеження пацієнта лікарі звертають увагу на такі складові ЕКГ, як: 1. Зубці; 2. Інтервали; 3. Сегменти. Оцінюється як їх наявність чи відсутність, а й …