Що притаманно первіснообщинного ладу в палеоліті

Цей етап в історії людства порівняно з попередніми досить короткий, але він характеризується значними змінами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам’яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів у основний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20—14 тис. років тому на теренах України досить чітко виділяються дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно-західна — мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй сукупності утворювали первісне поселення — стоянку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виникнення господарсько-побутових комплексів, що утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та ін.).

Спільне осіле життя первісних людей, локальне скупчення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової організації суспільства був рід — об’єднання кровних родичів за материнською лінією. Головною особою роду була жінка, через те, що родовід за групового шлюбу міг вестися лише за жіночою лінією, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З появою кроманьйонців невпорядковані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзогамним: виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація суспільства, внаслідок чого поступово склався родовий первіснообщинний лад. Характерними рисами цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці.

Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спільного для конкретного колективу предка — певної тварини, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, віру в надприродні властивості матеріальних речей; магію — обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища.

В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки, «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монументальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені голова птаха й можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами мисливського ритуалу, що імітував процес полювання на здобич. З мисливськими обрядами, очевидно, пов’язані й інші види мистецтва, існування яких підтверджують археологічні розкопки, зокрема музика та хореографія. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену з кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.

Первісна палеолітична община

Розглядаючи перше питання, слід вказати, що первинної суспільно-економічною формацією в історії людства була первіснообщинна. Вона має кілька стадій (епох) розвитку, які відрізнялися характером продуктивних сил і виробничих відносин. Визначаються дві стадії – присвоюють і відтворюючого господарства (неолітична революція). Основними соціальними осередками їхніх структур відповідно були первісна община і рід.

Археологічними розкопками доведено, що поселення первісних людей на території України з’явилися близько 1 млн. Років до н.е., так званої кам’яної ери, найдавнішим періодом якої був палеоліт (від грец. Paleos – давній і lithos – камінь) – понад 1 млн. – 10 тис. років до н.е.

За палеоліт відбулися процеси розселення первісних людей та формування людини сучасного типу, з’явилися перші примітивні знаряддя праці.

Схема появи і розвитку людини на території України така ж, як і в інших регіонах Землі: від пітекантропа і неандертальця в період раннього палеоліту до людини сучасного типу (гомосапиенс – людина розумна, період пізнього палеоліту бл. 40-35 тис. Років до н. е.)

Неабияку роль у житті первісних людей відігравало використання вогню, який вони навчилися штучно добувати 100 тис. Років до н.е. Це мало велике значення в боротьбі за виживання. Люди навчилися готувати їжу, використовуючи вогонь, обігріватися в холодні періоди, захищатись за його допомогою від нападу звірів, а з часом використовуючи для удосконалення знарядь праці та побуту.

Відповідні зміни відбулися і в організації життя первісних людей. Існуючий на той час вид людського соціального устрою – стадо, яке проіснувало протягом сотень тисяч років, в пізньому палеоліті поступається місцем вищій формі організації людей – родовій громаді зі спільною власністю на засоби побуту та полювання. Рід стає основою організації людського життя.

У пізньому палеоліті відбулися значні зміни в господарській діяльності первісних людей, удосконалилися засоби роботи, полювання: на зміну загостреному каменю прийшли метальний спис і спіцометалка – попередники лука. Господарські вироби з каменю стали різноманітними. З’явилися предмети побуту з кісток, в тому числі і голки. Таким чином, з’явилася одяг, зшитий зі шкіри тварин, з часом люди почали займатися рибальством. Свідченням цьому є риб’ячі кістки, знайдені археологами на стоянках первісних людей. Поступово від збирання плодів, коренів на полювання люди перейшли до землеробства (неоліт, 8-3 тис. Років до н.е.).