Як визначити, наскільки сильно вам болить, і чому це дуже важливо

Уявіть собі лікаря, у якого два пацієнти кривляться від болю й описують його однаковими словами. Чи може лікар бути впевненим, що вони відчувають однаковий біль? Раптом хтось із них зазвичай недооцінює свої страждання? Що робити, якщо людина відчуває біль протягом тривалого часу і звикла до нього? А якщо лікар має певні упередження, через які він швидше повірить одному пацієнту, ніж іншому?

Біль важко виміряти, а отже й лікувати. Біль може бути важливим сигналом лиха, і якщо йому не приділити відповідної уваги, можна втратити можливість врятувати життя – або навпаки це може бути щось несерйозне.

Для такого універсального досвіду біль значною мірою залишається таємницею – особливо щодо того, як визначити, наскільки сильно комусь болить.

“Ми дуже погано на цьому розуміємося, – каже Емма Пірсон, спеціалістка з комп’ютерних наук зі Стенфордського університету, яка досліджує біль. – Зокрема, той факт, що лікарі часто не можуть зрозуміти, чому пацієнт відчуває біль, говорить про те, що ми погано розуміємо біль з медичної точки зору”.

Золотий стандарт для аналізу болю зараз полягає в тому, що пацієнти самостійно розповідають про свої відчуття за допомогою або числової шкали (де 0 означає відсутність болю, а 10 – найсильніший біль), або системи “смайликів”.

“Першим кроком у адекватному лікуванні болю є його точне вимірювання – і це проблема”, – каже Карл Сааб, який очолює дослідницьку групу болю в клініці Клівленда в Лондоні. За його словами, система “смайликів” може заплутати пацієнтів, особливо під час лікування дітей та пацієнтів, які не можуть говорити.

Потім виникає інша проблема – чи вірить лікар оцінці пацієнта. Одне дослідження виявило поширену думку, що люди схильні перебільшувати рівень болю, який відчувають – водночас доказів того, що таке перебільшення є поширеним явищем, наразі бракує.

Без об’єктивного способу вимірювання болю на рішення медиків може впливати упередженість.

“Біль має особливо великий вплив на населення, яке не отримує належної медичної допомоги, і їхній біль особливо часто ігнорують”, – каже Пірсон.

На жаль, серед лікарів дуже поширені хибні уявлення про біль. У 2016 році дослідження показало, що 50% білих студентів-медиків та інтернів у США мали дуже небезпечні та хибні уявлення щодо темношкірих людей та те, як вони відчувають біль. Інше дослідження дійшло висновку, що майже половина студентів-медиків чули негативні коментарі про темношкірих пацієнтів від своїх старших колег, і рівень расових упереджень цих студентів значно зріс у перші чотири роки медичного навчання.

Такі упередження мають глибоке коріння, зокрема у спробах виправдати рабство, включно з неправдивими твердженнями, що темношкірі люди мають товщу шкіру та інші нервові закінчення. Зараз темношкірі пацієнти у США мають на 40% менше шансів отримати лікування після скарг на біль, ніж білі пацієнти. Менші шанси і в пацієнтів латиноамериканського походження – на 25%.

Расова дискримінація – не єдина форма упередження, яка впливає на лікування болю. У медицині досі поширені упередження щодо “істеричних жінок”, особливо щодо болю. Огляд 77 окремих досліджень показав, що такі терміни, як “чутливий” і “той, що скаржиться”, частіше застосовують саме щодо жінок, коли вони кажуть про біль.

Окреме дослідження за участю 981 людини показало, що жінки, які звернулися до невідкладної допомоги через біль, мали меншу ймовірність отримати будь-яку допомогу для полегшення болю взагалі, і їм доводилося чекати на 33% довше, ніж чоловікам. Крім того, коли чоловіки та жінки повідомляли про однакові рівні болю, чоловіки отримували сильніші ліки.

В основі цього лежать соціальні очікування щодо “нормальної поведінки” чоловіків і жінок, каже Анке Самуловіц, яка досліджує гендерні упередження в Університеті Гетеборга у Швеції. Ці упередження призводять до “медично необґрунтованих відмінностей у ставленні до чоловіків і жінок у сфері охорони здоров’я”, додає вона.

Науковиця зазначає, що інколи є реальні причини, чому чоловіки та жінки можуть отримувати різне лікування щодо конкретної скарги.

“Відмінності, пов’язані з гормонами та генами, іноді призводять до різних підходів, наприклад, щодо знеболювальних, – каже вона. – Але всі відмінності, які ми спостерігаємо в лікуванні чоловіків і жінок зі скаргами на біль, не можна пояснити біологічними відмінностями”.

Автор фото, Getty Images

Чи можуть нові технології допомогти обійти упередження щодо болю в медицині?

Зараз розробляють кілька інновацій, які мають на меті закрити цю прогалину та забезпечити об’єктивне “зчитування” ступеня чийогось болю. Ці технології спираються на пошук “біомаркерів” болю – вимірюваних біологічних змінних, які корелюють із відчуттям болю.

“Без біомаркерів ми не зможемо правильно діагностувати – і адекватно лікувати – біль, – каже Сааб. – Ми не зможемо передбачити ймовірність переходу людини зі стадії гострого болю в спині до хронічного болю, стійкого до лікування, і не зможемо об’єктивно контролювати реакцію на нові методи лікування у клінічних випробуваннях”.

На такі біомаркери є кілька кандидатів. Дослідники з Індіани розробили аналіз крові, щоб визначити, коли активується специфічний набір генів, які беруть участь у реакції організму на біль. Рівні цих біомаркерів можуть вказувати не тільки на те, що хтось відчуває біль, але й на те, наскільки він сильний.

Ще одним корисним біомаркером може бути активність мозку. Сааб і його команда, коли він ще працював в Університеті Брауна, розробили підхід, який вимірює припливи та відпливи мозкової активності, відомої як тета-хвилі, рівень якої, як виявили вчені, підвищувався під час болю. Сааб також виявив, що введення анальгетиків знижує тета-активність до нормального рівня.

Роботу команди відтоді незалежно відтворили в інших лабораторіях. Однак Сааб розглядає оцінку болю на основі тета-хвиль як доповнення, а не як заміну поточним методам вимірювання болю.

“Ми ніколи не зможемо знати напевно, що хтось відчуває, чи то біль чи інший психічний стан, – каже Сааб. – Оцінка, яку дає пацієнт, завжди має залишатися “головною правдою” щодо болю. Я вважаю, що це можна буде використовувати як допоміжний діагностичний засіб, особливо у випадках, коли усний звіт є ненадійним: діти, дорослі зі зміненим психічним станом, пацієнти, які не можуть говорити”.

Saab розрізняє гострий біль, який функціонує як сигнал тривоги, “який не можна ігнорувати”, і хронічний біль.

Автор фото, Getty Images

Іноді детальніший аналіз травми чи захворювання, що спричиняє біль, може допомогти забезпечити краще і справедливіше лікування.

Система Келлгрена і Лоуренса, вперше запропонована в 1957 році, розглядає серйозність фізичних змін коліна, спричинених остеоартритом. Один із закидів щодо неї полягав у тому, що пацієнти з низьким рівнем доходу або представники меншин часто відчувають сильніший біль від цього захворювання. Це завдає подвійного удару цим людям.

“Оскільки ці показники сильно впливають на те, хто отримує направлення на операцію на колінному суглобі, людей з груп, які не отримують належне лікування, можуть також менше направляти на операцію”, – каже Пірсон.

Пірсон та її колеги зі Стенфорду розробили новий алгоритм, який міг би це вирішити. “Ми використовуємо підхід глибокого навчання для пошуку додаткових релевантних для болю ознак на рентгенівському знімку колінного суглоба, які лікар може пропустити, які могли б пояснити сильніший біль у пацієнтів, які не отримують належну допомогу, щоб навчити алгоритм прогнозувати біль за рентгенівським знімком колінного суглоба”.

За її словами, цей алгоритм у майбутньому може допомогти лікарям під час операцій: “Він може порадити лікарю: “Ви сказали, що у цього пацієнта немає фізичного пошкодження коліна, але на рентгенівському знімку є певні ознаки того, що воно може бути… Можливо, поглянете ще раз?'”

Розробка цього алгоритму ще має пройти низку стадій, перш ніж його можна буде використовувати на практиці. Але дослідниця каже, що ця робота підкреслює потенціал штучного інтелекту для зменшення упередженості в сфері охороні здоров’я. “Мене часто приваблюють проблеми, які демонструють брак медичних знань, що особливо шкодить людям, яких медицина історично ігнорувала, наприклад, представникам расових меншин і жінкам”, – каже Пірсон.

Однак вона зазначає, що такі алгоритми не вирішать усієї проблеми – остеоартриту колінного суглоба.

“Наш алгоритм не виконує якусь фантастичну магічну роботу з передбачення болю, – каже вона. – Але ми порівнюємо із базовим розумінням болю, яке є досить поганим, і зі шкалою тяжкості захворювання, яку розробили кілька десятиліть тому для переважно білого британського населення, тож ці базові показники не так вже й важко покращити”.

Самуловіц з Університету Гетеборга зазначає, що технологія сама по собі не зможе повністю розв’язати проблему упередження – бо може постати питання упередженості у застосуванні технології.

“Близько однієї п’ятої загальної популяції страждає від помірного або сильного болю. Більшість із них звертаються за медичною допомогою до первинної медичної ланки. Чи усім їм зроблять сканування мозку для визначення рівня болю – чи вибір буде упередженим? Дослідження показали, що чоловіки частіше, ніж жінки, отримують направлення на соматичне обстеження, тоді як жінки частіше отримують направлення до психологів. Існує ризик гендерних упереджень щодо того, хто отримає об’єктивне вимірювання болю”.

Попри можливі майбутні виклики, Сааб вважає, що у сфері дослідження болю є прагнення до змін.

“Лікарі кажуть: коли у вас висока температура, ви використовуєте термометр. Коли у вас високий кров’яний тиск, ви міряєте тиск. А коли люди приходять з болем, ми показуємо їм смайлики.. Медицина не має так працювати”.

Що таке жировик, як лікувати, причини появи

Кожна людина, яка виявила на своєму тілі новоутворення неясного походження, переживає щодо того, чи небезпечне воно. Якщо воно безболісне, рухливе і локалізується безпосередньо під шкірою, це жировик. У медицині це новоутворення позначається терміном “ліпома”. Інформацію про те, як лікувати жировик, повинен надавати лікар. Це пов ‘язано з тим, що він може проростати в глибокі шари шкіри і навіть у м’ язи, що загрожує виникненням ускладнень. Всупереч поширеній думці, підшкірні жировики на тілі вкрай рідко перероджуються в злоякісні пухлини.

• Що це таке?
• Види липом
• Причини
• Супутні симптоми
• До якого лікаря звертатися?
• Діагностика
• Консервативне лікування
• Хірургічне втручання
• Нетрадиційні методи
• Насамкінець

Що це таке?

В даний час не до кінця вивчено механізм формування липом. Найбільш імовірними вважаються такі версії:

• Перекриття протоків сальних залоз рубцем або їх руйнування. При цьому одночасно із закупоркою відбувається надлишкове виділення секрету. Ця теорія пояснює формування одиничних новоутворень, але не ліпоматозу (великої кількості жировиків по всьому тілу).
• Локальні порушення обмінних процесів. Всередині жирової клітини відбувається синтез речовини, який зменшує швидкість трансформації холестеролу, глюкози і тригліцеридів. В результаті на місцевому рівні виникає збій в ліполітичних процесах, за рахунок чого відбувається формування підшкірних новоутворень.

За статистикою, жировики найбільш часто діагностуються у осіб середнього віку, але можуть з ‘явитися і у молодих людей.

Існує безліч різних синдромів, пов ‘язаних з певною локалізацією липом. Кожен з них вимагає лікування, оскільки новоутворення можуть здавлювати судини, нервові закінчення тощо. Найбільш поширеними є такі:

• Синдром Маделунга. Характеризується наявністю множинних жировиків, розташованих симетрично. Липоми можуть локалізуватися на шиї, потилиці, рідше – на тулубі і кінцівках. При збільшенні в розмірах вони здавлюють нервові закінчення, судини і верхні дихальні шляхи.
• Синдром Грама. Множинний ліпоматоз, що виникає на тлі надлишкової маси тіла. При цьому жир відкладається переважно в області колінних суглобів.
• Ліпоматоз Роша-Лері. Характеризується наявністю безлічі жировиків, розташованих симетрично на наступних ділянках тіла: стегна, попереку, плечі і живіт.
• Ліпогранулематоз Готторна. Найбільш поширений серед осіб жіночої статі, які страждають від ожиріння і гіпертонії. Жировики в цьому випадку розташовані на ногах.
• Синдром Деркума. Освіта липом у цьому випадку може бути пов ‘язана з больовими відчуттями і зудом.
• Ліпоматоз Вернея-Потена. Жировики локалізуються в зоні над ключицями. Як правило, вони мають великі розміри.

Щодо того, чи небезпечний жировик, виявлений на тілі, лікарі стверджують, що не завжди. Він вкрай рідко перероджується в злоякісну пухлину, але є косметичним дефектом, якого необхідно позбутися. Крім того, липома може збільшуватися в розмірах і проростати в м ‘язову тканину, що здатне викликати ускладнення. Своєчасне звернення до фахівця допоможе їх уникнути.

Види липом

З точки зору гістології жировики можуть бути:

У першому випадку вони складаються виключно з жирової тканини.

Поєднані ж можуть мати такі різновиди:

• Фіброліпома – до її складу також входить сполучна тканина.
• Міоліпома – крім жирових клітин новоутворення представлено м ‘язовими волокнами.
• Ангіоліпома – в процесі її формування задіяні кровоносні судини.
• Місоліпома – до її складу входить слизова тканина.
• Мієлоліпома – новоутворення представлено жировими і кровотворними клітинами.

Як правило, вони формуються безпосередньо під шкірою. У рідкісних випадках вони виникають у м ‘язовій і нервовій тканині, у внутрішніх органах, у молочних залозах, в оболонках головного мозку.

Причини

До того як лікувати жировик, необхідно з ‘ясувати через що він з’ явився. Дана інформація допомагає уникнути повторного формування липоми.

У більшості випадків причинами виникнення жировика є такі фактори:

• недостатній або неправильний догляд за шкірою;
• локальна травма хімічного, механічного або термічного характеру;
• самостійне видавлювання чорних точок і гнійних прищів;
• тривале перебування в стані стресу;
• надлишкова маса тіла;
• переохолодження;
• захворювання інфекційного характеру;
• спадкова схильність;
• патології печінки та підшлункової залози;
• новоутворення злоякісного характеру, розташовані у верхніх дихальних шляхах;
• порушення роботи щитовидної залози;
• надмірне вживання спиртовмісних напоїв;
• гормональний дисбаланс;
• цукровий діабет;
• порушення процесу кровообігу;
• незбалансоване харчування;
• дефіцит життєво важливих вітамінів і мікроелементів;
• збій у роботі органів травної системи;
• малорухливий спосіб життя;
• куріння;
• наркотична залежність.

Супутні симптоми

За рахунок наявності капсули процес формування липоми не пов ‘язаний з травмуванням навколишніх тканин. Новоутворення тільки сприяє їх зміщенню. Завдяки цьому жировик у більшості випадків не болить і не турбує людину, якщо тільки липома не розташована на обличчі (в цьому випадку вона відчуває психологічний дискомфорт).

При розростанні новоутворення може стати болючим, локально підвищується температура тіла. Ступінь вираженості симптоматики стає тим яскравішим, чим сильніше жировик здавлює нервову, м ‘язову або сполучну тканину. Як правило, сильні больові відчуття виникають коли липома розростається до величезних розмірів. При цьому зовнішній вигляд кожного покриву залишається незмінним, він зберігає і еластичність, і свій нормальний колір.

До якого лікаря звертатися?

При наявності одного або декількох дрібних жировиків рекомендується відвідати косметолога. Особливо це стосується людей, у яких липоми розташовані на обличчі. Видалити невеликі жировики біля очей, доль і носа йому під силу. Якщо ж фахівець запідозрить, що це не липоми, він порекомендує звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.

Коли новоутворення має дуже великі розміри або їх багато, необхідно звернутися до хірурга або онколога. Лікар підбере оптимальний метод видалення жировиків, ґрунтуючись на результатах обстеження.

Діагностика

На первинному прийомі фахівець оглядає пацієнта і здійснює пальпацію новоутворення. Перш ніж почати лікувати жировик, він повинен переконатися в доброякісності пухлини.

Для цього хірург або онколог оформляє напрямок на аналіз крові, його цікавлять такі показники:

• холестерол;
• ліпопротеїди низької щільності;
• триацилгліцерини;
• бета-ліпопротеїди.

Результати дослідження рідкої сполучної тканини мають лише непряме значення, оскільки нерідко липоми формуються при нормальному рівні перерахованих вище речовин. При підозрі на злоякісну патологію необхідно також здати кров на онкомаркери.

Для того щоб виключити наявність серйозного захворювання і щоб зрозуміти, як лікувати жировик, лікар призначає обстеження за допомогою інструментальних методів діагностики:

1. УЗІ. У процесі його проведення оцінюється структура і визначаються розміри липоми, а також виявляється глибина її проростання.
2. КТ. За допомогою даного методу додатково можна дізнатися щільність жировика, а також характер його зв ‘язку з прилеглими органами.
3. МРТ. Найбільш сучасний метод діагностики, що надає максимально повну та достовірну інформацію щодо наявного новоутворення. На підставі результатів магнітно-резонансної томографії лікар завжди може поставити точний діагноз і визначитися з тим, як лікувати жировик.

Консервативне лікування

Клітини, що входять до складу новоутворення, не беруть участі в процесі ліпідного обміну. Навіть якщо маса тіла людини істотно знизиться, це не призведе до зменшення розмірів жировика. Він може тільки розростатися під впливом різних несприятливих факторів.

На сьогоднішній день немає жодного медикаментозного засобу, який ефективно позбавляє від липом. Всупереч поширеній думці, не існує жодних ін ‘єкцій, лікарських кремів і мазей від жировиків на обличчі, тулубі, кінцівках тощо. Для запобігання росту липом можна скористатися народними способами, але позбутися новоутворення можливо тільки оперативними методами.

Хірургічне втручання

Багатьох людей цікавить інформація щодо того, чи можна видавити жировик самостійно. Цього не можна робити категорично, оскільки за допомогою подібної маніпуляції неможливо повністю видалити ліпідні клітини. Крім того, виникає ризик потрапляння в рану інфекції, що в подальшому значно ускладнить роботу хірурга. Видалення жировика має відбуватися тільки в умовах стаціонару.

В даний час від липоми можна позбутися наступними оперативними методами:

• Лазерний. Застосовується в тому випадку, якщо розмір новоутворення не перевищує 5 см. Операція здійснюється під місцевою анестезією і вважається щадною, оскільки після лазерного видалення ризик приєднання вторинної інфекції мінімальний. Крім того, рана заживає в стислі терміни і даний процес не супроводжується формуванням рубця. Єдиним недоліком методу є те, що неможливо провести гістологічне дослідження віддаленої тканини.
• Радіохвильовий. Вважається прекрасною альтернативою лазерному методу. Спосіб має всі його переваги. Крім цього, віддалену тканину можна піддати гістологічному аналізу.
• Ендоскопічний. Його суть полягає в наступному: за допомогою обладнання відбувається руйнування жировика, після чого здійснюється його аспірація. Цей спосіб виключає можливість дослідження віддалених клітин.
• Відкритий. Це стандартна операція зі скальпелем. Цей метод застосовується, лише якщо липома має величезні розміри. Її суть полягає в розсіченні кожного покриву і витяганні липоми разом з капсулою. Після цього рана зашивається, а на її місці залишається помітний рубець.

У більшості випадків формування жировика не супроводжується розвитком будь-яких порушень в організмі. Як правило, вони являють собою проблему косметичного характеру. Абсолютними показаннями до хірургічного видалення є: постійне травмування, обмеження рухової активності, здавлювання судин і нервових закінчень, порушення відтоку крові та нагноєння, що виникло внаслідок занесення інфекції.

Нетрадиційні методи

Лікування жировиків народними засобами – це, як правило, заняття невдячне. Тим не менш, оскільки ці способи існують, спробувати, звичайно, можна.

Найбільш ефективні народні засоби лікування жировиків:

• Взяти 1 цибулину середнього розміру і запекти її в духовці. Після цього її необхідно розім ‘яти і додати в отриману масу 1 ст. л. стружки господарського мила. Засіб застосовувати як компрес, змінювати його потрібно двічі на добу. Масу необхідно зберігати в холодильнику.
• Розтопити 1 ст. л. свинячого сала і додати в нього 1 ч. л. соку часнику. Отриманим засобом потрібно обробляти жировик кілька разів на день.
• Натерти буряк і отриману масу накласти на липому. Зверху потрібно накрити поліетиленом і закріпити лейкопластирем.
• Максимально подрібнити корінь лопуха в кількості 300 г, потім залити його 0,5 л медичного спирту. Ємність прибрати в темне місце. Раз на кілька днів її необхідно збалтовувати. Тривалість наполягання становить 1 місяць. Після закінчення зазначеного часу засіб необхідно процедити і приймати 2 рази на день за півгодини до трапези. Курс лікування – не більше 14 днів.

Приблизно через тиждень регулярного використання народних методів липому невеликого розміру розкривається самостійно. Чи можна видавити жировик в даному випадку? Фахівці рекомендують все ж записатися на прийом до хірурга, який видалить новоутворення з мінімальним ризиком інфікування рани. Крім того, самостійне позбавлення від липоми підвищує ймовірність формування нової через якийсь час.

Насамкінець

Жировик – це новоутворення доброякісного характеру. Воно досить м ‘яке, рухливе, і рідко провокує виникнення больових відчуттів. У більшості випадків липоми доставляють людині тільки психологічний дискомфорт, але вони також можуть розростатися і здавлювати кровоносні судини і нервові закінчення. Інформацію щодо того, як вивести жировик, необхідно отримувати тільки в онколога або хірурга. Це пов ‘язано з тим, що липому можна сплутати з серйозним захворюванням і самолікуванням нашкодити організму.

У зв ‘язку з цим можна зробити наступний висновок: вивести жировик самостійно навряд чи вийде. Потрібно пам ‘ятати про те, що повністю позбутися липоми і запобігти її повторній появі можливо тільки хірургічними методами.