Автономія означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і іноді призводить до наступної незалежності.

Автоно́мна респу́бліка — різновид автономних адміністративно-територіальних утворень з республіканським устроєм у складі держав. Перші автономні республіки було створено 1918 у складі РСФРР (тепер РФ) без слова «автономна» у назві. 1919 слово «автономна» вперше вжито в назві «Автономна Башкирська Радянська Республіка».

Статус автономного суб'єкта закріплюється через наявність власної Конституції, законодавства, представницьких органів та, навіть, уряду, повноважень вирішувати певні питання адміністративно-національного устрою та низки інших, які мають політичний характер.

αὐτονομία – незалежність; від авто… і … номія) – самовpядування певної частини держави, здійснюване на основі загальнодеpжавних законів чи конституції.

Автоно́мія націона́льно–територіа́льна — різновид політично-територіальної організації багатонаціональної держави, який забезпечує здійснення публічної влади в регіоні, що вирізняється специфічно однорідним національним складом населення.

У правовому розумінні, автономія — це право, що надається об’єднанням, станам, корпораціям, керуватися власними нормами та правилами в певних межах. Теорією державного управління виділяється самоврядування — реалізація децентралізації державної влади в формі …